Революція гідності, рік по тому. Що змінилось в нас?

Щось всі пишуть про якісь матеріально-загальні речі - ціни, громадянство, "насзлили"...А от для мене то був рік рефлексії і змін.
...29 листопада 2013 року. Чудовий осінній, доволі холодний день. Ми з друзями поїхали за місто на Євроланцюг, чудово провели час. Я така щаслива і натхненна повернулася додому. А зранку..Зранку я встала і дізналася про розгін Майдану. Відтоді в серці поселився страх і біль - я жила в режимі робота-дім-комп'ютер-новини. Я не могла спати, я заливалася сльозами при вигляді всіх тих побитих на Майдані, на Банковій, на Грушевського. Коли пішли перші смерті - в мені наче щось зламалося, просто заціпило - я перестала дивитися стріми, бо просто не могла фізично то все бачити (і досі не можу дивитися хроніки тих днів). Але ті місяці Майдану мене змінили - я зрозуміла, що наше життя в наших руках і зміни залежать тільки від нас. Хай це дрібниці, але я перестала боятися висловлювати свою думку, пройшла медогляд на роботу без традиційного підношення прибиральниці медкнижки і певної суми в грошах, хоч і тикали пальцями ("о, дурна, та вона не пройде - там тижнями треба в чергах стояти. Та то краще заплатити і мати спокій"). Я здійснила мрію і змінила роботу. Я стала сильнішою і загартованішою. Хоч як би не було важко економічно, але це моя країна, я хочу тут жити, створити сім"ю і ростити дітей.

 

Що робите для цього?