Развалу СРСР 15 рокiв

Некоторые, правда, забывают уходить...

 

Как США - из Германии или Японии?

 

За себя отвечайте , спекулянт на муках детей

---------- Додано в 14:09 ---------- Попередній допис був написаний в 14:07 ----------

Или Израиль с Голанских высот.

 

разумеется значение Ленинграда сопоставимо с поселком Дрыщево в Бессарабии, до Одессы - румыны не до стрельнули бы ... про Турцию - ересь вообще ... вы правда такой "глубокий" исследователь или так - дурачитесь?

 

Да, народы Западной Европы до сих пор не могут простить США, что они не дали Сталину и Хрущёву построить в Европе социализм с "человеческим лицом"...

Или, как Россия из Восточной Померании...

 

Вы не поверите , но многие там не могут простить , что Сталину дали Израиль построить.так что ж теперь...

 

Вот видите - как у многих "рыльце в пушку"
Посему - как я уже писал - эсэсэрия не хуже и не лучше других.

 

Откуда дровишки?

Ну считайте, что себя Вы в этом убедили.

 

Ну ви звичайно здатні на набагато більше.

---------- Додано в 14:28 ---------- Попередній допис був написаний в 14:25 ----------

То і з точки зору Гітлера - совок це була потенційно загрозлива територія, з якої могли напасти. І кацапи які подохли від німців в Другій Світовій - не на совісті німців, вони самі винні що були потенційною загрозою.

 

Я ж кажу,хомосовєтікуси - бидло.
Катюги,мерзота без честі і совісті.
Як і їх предки,пабєду яких вони донині празднують.

Взолкавшие крови
Зверства русских на территории Германии

---------- Додано в 15:04 ---------- Попередній допис був написаний в 14:59 ----------

Уже кілька десятиліть 9 травня в Україні та на більшій частині пострадянського простору повторюється одне й те саме: оспівується Червона армія-«визволителька», ллється хвала на сталінських маршалів та генералів і навіюється, що в 1945 році абсолютне добро перемогло абсолютне зло. Віддається належне героїзму учасників баталій, як тих, хто дожив, так і тих, хто загинув. Але досі за всім цим відчувається знайома тінь генералісимуса, портрети якого зовсім не випадково стали з’являтися в містах України на святкових демонстраціях.
Якось поступово, крок за кроком відбувається реабілітація лідера одного з найстрашніших в історії людства тоталітарних режимів, а День перемоги набуває обрисів якогось провалля, куди летить Україна в далеку давнину, ще до ХХ з’їзду з його викриттям культу особи. Невтомні урядові й партійні пропагандисти наголошують на «щасливому порятунку», на «визволенні», на «плодах перемоги» тощо. Такий дискурс зрозумілий у Росії, адже там 1945 року справді виконали велику національну місію – зберегли імперію росіян від океану до океану, забезпечили й надалі цьому народові з його національною ідентичністю статус панівної нації, що було затверджено Сталіним у його відомій промові з нагоди перемоги над Німеччиною, у якій він назвав росіян «найвидатнішою нацією з усіх націй Радянського Союзу» і «керівним народом».

Для народів Європи перемога альянтів у Другій світовій війні над фашизмом означає повернення національної свободи і незалежності. Та чи отримала щось із цього Україна

Але вельми дивно, коли такі промови досі лунають у нашій країні. Невже після 1945 року Україна стала вільною і незалежною державою, що здобула можливість самостійно визначати свою долю без московського наглядача, невже на її теренах запанували демократія і свобода слова, з’явилися гарантії прав людини чи постали якісь можливості для нормального розвитку української ідентичності? А може, припинилося колгоспне рабство, яке російський журналіст Юрій Черніченко влучно назвав АГРО-ГУЛАГом? Окрім того, після «визволення», як і раніше, кожен українець мав реальний шанс за одне слово потрапити «до білих ведмедів», за колючий дріт сотень концентраційних таборів у Сибіру, на Далекому Сході, на російській Півночі тощо.

«Визволення» аж ніяк не заважало ще вісім років вести жорстоку винищувальну війну проти населення Західної України з усім набором чекістсько-есесівських звірств, із садизмом карателів, зі специфічними «виховними» заходами, коли за ініціативою тодішнього комуністичного ватажка Микити Хрущова, якого ще й досі навіть деякі українські інтелігенти вважають «гуманістом» і «лібералом», почали публічно страчувати на очах у жителів захоплених у полон вояків ОУН – УПА, а трупи ще довго з «педагогічною метою» не дозволяли поховати за християнським звичаєм. «Визволення» позначилося ще й голодом 1946–1947 років, що знову забрав життя мільйона українців, які таким способом заплатили за приведення до влади в країнах Східної Європи промосковських комуністичних режимів «народної демократії», адже їх треба було годувати, над усе на тлі Плану Маршалла для Західної Європи, що надав зруйнованому континенту величезну американську допомогу, яку Сталін суворо заборонив приймати Польщі, Чехословаччині, Угорщині, Румунії та Болгарії. Довелося ще раз вирішувати політичні проблеми Кремля коштом українських селян. Українці втратили значну частину своєї нації під час масових репресій і Голодомору – геноциду 1932–1933 років, а ті, хто вижив, стали гарматним м’ясом Сталіна в спровокованій ним разом із Гітлером Другій світовій війні, де диктатори вирішували питання гегемонії в Європі та світі. Сталін переміг, врятувавши від краху російсько-радянську імперію, зокрема й за рахунок українців, які вижили після Голодомору, використавши їх як витратний матеріал у досягненні своїх великоімперських цілей. То про яке сталінське «визволення» України можна говорити? Чи про «визвольну» місію сталінської армії в Європі? Про це влучно написав ще в 1995 році російський журнал «Вопросы философии»: «Досі в наших ветеранів зберігається незмінне почуття гіркоти і нерозуміння з приводу того факту, що їхні особистий героїзм, жертовність і душевність, подвиг, який вони здійснили, не викликають відповідних почуттів у населення визволених ними країн. Поза сумнівом, причина цього криється не в особистих якостях росіян, а в ставленні до типу держави, якою був Радянський Союз і яка асоціювалася з росіянами. Так, росіяни відчайдушно билися за свою Батьківщину й визволили її від загарбників. Але визволити когось іншого вони просто не могли. Невільна держава не могла принести свободу. І цим ми відрізнялися від своїх же союзників з антигітлерівської коаліції». Справді, полякам, чехам, угорцям радянський солдат міг дати лише те, що мав сам, себто рабство, безправ’я і комуністичну диктатуру. Ось чому як справжнє визволення народи Східної Європи святкували повернення у 1990-х радянських військ із їхніх країн до СРСР.

Українцям так чітко й не пояснили, чому радянський період був не чим іншим, як окупацією, тож багато хто звик, що 9 травня – свято й аж ніяк не трагедія

Тож називати повернення на повоєнну Україну НКВД, терору, тотального стеження за всіма визволеними означає мати дуже збочені уявлення про свободу й нав’язувати ці нездорові візії суспільству. Неприпустимо вважати визволителем режим, про який відома англо-американська дослідниця, авторка знаменитої «Історії ГУЛАГу» Енн Епплбом написала: «Сталін винищив українців більше, ніж Гітлер євреїв». Між іншим, американський правник польсько-єврейського походження Рафаель Лемкін, який увів поняття «геноцид», що було легітимізоване Генеральною Асамблеєю ООН у документі про відповідальність за злочини геноциду, в ті ж самі роки написав статтю «Радянський геноцид в Україні», у якій заявив, що під це поняття підпадає все, що відбувалося в Україні з 1918-го до 50-х років ХХ століття.

То що ж ми святкуємо? У Європі 8 травня символізує День перемоги людства над фашизмом і є Днем пам’яті та примирення, коли вшановують усіх жертв Другої світової війни. Для народів Франції, Бельгії, Нідерландів, Норвегії, Данії перемога альянтів над фашизмом означає повернення національної свободи й демократичних інститутів, суверенітету і незалежності. Хіба щось із цього отримала наша країна? Хіба вона мала власну політику в той період, якусь свободу волі, а не була колесом чужого воза? Тож чому в Україні, яка 1945 року після фашистської окупації відразу потрапила під радянську,

9 травня досі є святом? Адже цього дня 1945-го одночасно з поваленням фашистського режиму на її території, а згодом і в Східній Європі було утверджено російсько-радянську колоніальну систему. На жаль, протягом 20 років незалежності ні влада, ні переважна частина опозиції не вели з українцями жодної серйозної розмови з цього приводу. Щодо влади все зрозуміло, адже вона була посткомуністичною з відповідною політичною генеалогією і тому не прагнула рубати гілку, на якій сиділа. Набагато важче зрозуміти резони демократичної та нібито патріотичної опозиції. Хоча політико-тактичні резони, звісно, є, але вони навряд чи можуть викликати повагу. Дії опозиції в цій царині пояснюються браком національної стратегії, бажання і вміння працювати на перспективу, на вищі національні інтереси. Уся її політика – тут і тепер.

Заручники великої неправди. Чому лідери «Батьківщини» й УДАРу святкують українську трагедію?

 

Ну якщо Чернівці для Вас те саме що селище Дрищево, то тоді від західного кордону тогочасної України і до самого Києва окрім "Дрищевок" в нас не було нічого.

 

вы закончили? нате:

---------- Додано в 18:25 ---------- Попередній допис був написаний в 18:21 ----------

вы сравниваете Черновцы с Ленинградом? я не вижу что с вами еще можно обсуждать ... не подскажите сколько в тогдашних Черновцах заводов выпускающих танки? сколько военных предприятий? складов? военноморских баз? крупных военных учреждений и т.д. ?

 

Якщо порівнювати лише по тім параметрам, які ви вказали, то тоді вся Україна разом взята, за вийнятком декількох міст, в порівнянні з Ленінградом яйця не варта

 

не передергивайте, (я имею в виду в литературном смысле) есть понятие Стратегического, политического, экономического значения ... в случае войны двумя - тремя батареями можно было нанести крайне серьезный урон вот и все ...

 

а шо, тільки танками вимірюється? більше нічого, крім війни?

 

культурою вони точно не міряють

 

і по хамськи, як в Оренбурзі.....

 

http://www.youtube.com/watch?v=twbYHR7cB5g

 

так .. агов! мы сейчас исключительно в плоскости стратегического значения общаемся без комунно-бандеровских закидонов, я думаю без этих очкофф вы оба сами себе ответите почему Ленинград имел огромное стратегическое и политическое значение, иначе бы его захват не входил отдельным пунктом в задачи армии группы Север, нацистам то вы верите ?

---------- Додано в 23:01 ---------- Попередній допис був написаний в 22:59 ----------

и уже в качестве лирического отступления это ж откуда вы чтоб Ленинград не являлся для вас достаточно культурным????