Поки я не переїхала на Сихів, районна бібліотека була в мене під боком, і дитина навіть інколи брала там щось зі шкільної програми. Зазвичай, потерта книжечка ще радянського видання, дбайливо заклеєна і підрихтована. Щось більше ми там не шукали. І ось недавно мій друг, колега по "Порятунку Меркурія", і колишній сусід, невгамовний Ростик Паранько пішов у декрет з 4ю дитиною. Як написала в фейсбуку його дружина, жінка в декреті займається рукоділлям, а чоловік... а чоловік взявся за реанімацію бібліотеки. Станом на зараз у цій звичайній нічим непримітній бібліотеці на першому поверсі п’ятиповерхівки є безкоштовний Wi-Fi і зроблено передплату на україномовну періодику. І є багато-багато планів, за реалізацією котрих можна слідкувати на сторінці у фейсбуку А ви давно ходили до бібліотеки? Чи ваші діти? Що брали почитати? Загалом, такий "архаїзм" як бібліотека (я не про наукові чи спеціалізовані, а про звичайні, районні) потрібний чи це пережиток минулого?
Я, признаюсь, давно. Хоча в дитинстві була записана до всіх (не брешу) бібліотек Стрия. Мартін був в бібліотеці два тижні тому. І томУ, що це було перед відпусткою взяв енциклопедію "Море", читав нам по дорозі про риб і корали. ) Потрібний. Це реальне життя, це спілкування, це час поза домом, час без комп’ютера, час на роздуми по дорозі ітд.
наразі оцифроване не все, тож бібліотеки ще потрібні А коли оцифрують все, тоді бібліотеки перетворяться на музеї sent from my Galaxy SIII
Останній раз була в бібліотеці мабуть 5 років тому, коли писала диплом Взагалі, за шкільних і студентських років я була дуже активним користувачем бібліотек (я ще пам"ятаю ті часи, коли, щоб написати реферат, треба було кілька годин посидіти в читальному залі бібліотеки, перелопатити купу книг і від руки законспектувати потрібне). Оскільки я книжковий маньяк, то брала на абонементі дуже багато художньої літератури - і зі шкільної програми, і багато позапрограмних речей (ото була романтика- засинати із книжкою чи читати ночами потайки від мами під ковдрою із ліхтариком). У студентські роки університетська бібліотека була чи не єдиним місцем, де можна було віднайти літературу по моїй спеціальності (одне переписування книжок із мовознавства чого вартувало). Була записана у купу бібліотек- у шкільну, дві районних, дві чи три міських, університетську, десь навіть є пластиковий читацький із Стефаника Дуже любила ті часи- запах книжок, тиша читального залу, приглушене світло.. Тепер качаю книжки з інету і читаю з електронної книги
В такому форматі, як є зараз, бібліотеки - архаїзм. Потрібен активний ребрендинг: тотальна комп'ютеризація, безкоштовний вай-фай навіть у підвалах бібліотеки, електронна система замовлень книг безпосередньо в бібліотеці (а не купа віддрукованих ще за совка папірчиків, які треба заповнити, щоб тобі дали книгу), оцифрування всіх бібліотечних фондів (які можна оцифрувати) і можливість праці з ними в бібліотеці за нормальним сучасним бібліотечним компом або своїм власним або з дому (якщо з дому - то можна ввести окрему символічну плату за працю з деякими джерелами, а частину джерел, перш за все періодику, можна зробити безплатною і для домашнього доступу). Так буть задоволені і цифромани, і любителі паперу. Нормальні бази даних по каталогах зробити для нету, нормальні сайти, з добрим дизайном і функціональністю. Сучасні принтери/копіри поставити всюди, у великій кількості, а не допотопні мастодонти один на всю бібліотеку. Якось залучати народ - наприклад, квести проводити всякі за мотивами літературних творів чи спеціалізовані - на історичну, соціальну, релігійну тематику. Дитячі зали з веселими інтер'єрами та зручними столиками. Можна навіть якісь квести/конкурси з програмування проводити в бібліотеках в комп. залах - чому б і ні? Курси якісь відкрити при бібліотеках - теж чому б і ні? В ногу з часом треба йти, інакше бібліотеки стануть музеями. П.С. І, до речі, музейна кімната в бібліотеці - теж має шанс на успіх. Як і літературно-мистецькі зустрічі в бібліотеці. Бібліотека має перетворитися зі статичного місця зберігання інформації на динамічну реальність.
«Читати – солодко!» – під таким гаслом відбудеться дворова акція на пограниччі Замарстинова і Збоїщ. Запрошуємо завітати до нас на район і поласувати найсмачнішими читацькими знахідками інших та поділитися своїми. Хто не матиме «з собою» – тим книжкові смаколики забезпечить Бібліотека № 37. Іншими словами: приходьте з улюбленою книжкою, скажіть кілька слів про неї і/або прочитайте уривок, який найбільше сподобався чи заінтригував. Або вибирайте книжку на місці й відважуйтесь на експромтове читання! Активним учасникам – солодка винагорода! Де то буде? Майданчик перед будинком на вул. Миколайчука, 1 (орієнтир для добирання: кінцева трамваю № 6, маршрутками 1а, 53 та іншими, що їдуть по вул. Липинського - зупинка "БТІ"). Чекаємо всіх книголюбів!
В шкільні роки я часто ходив в бібліотеку. Любив читати, а запах книг по-своєму питягував, так як і нові зошити, книжки, помальовані парти на 1-ше вересня. Не раз казав, все з 1-го вересня починаю вчитись. Дні йшли і бажання перебивалось іншими бажаннями... .
Прогрес не стоїть на місці! Зате електронні книги дуже зручні. За ними майбутнє. А бібліотеки... Звісно, вони ще треба. Як перехідний період до тотальної влади електронних книг.