Про перспективи утвердження прав тварин

Подаю тут статтю, створену у квітні 2004 р. З того часу вона трохи застаріла, оскільки було прийнято Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження". Він знімає невелику частину порушених тут проблем; втім, багато його положень фактично не виконуються, оскільки погано продумано механізм виконання. Змін у свою статтю я не вносив, подаю її в редакції станом на квітень 2004 р.

І ще одна проблема: стаття надто довга для цього форуму. Я подам лише її головну частину, причому розіб'ю її на кілька повідомлень.

Про перспективи утвердження прав тварин

Як відомо, людина є найрозумнішою з земних тварин, що дозволяє їй посідати панівне становище на Землі. Використовуючи свої переваги, люди нещадно експлуатують інших тварин, аж до масових убивств з метою задоволення своїх гастрономічних і побутових інтересів. Така діяльність людей не відповідає моїм переконанням.

Я виступаю проти вбивства тварин, які мають нервову систему, з метою виготовлення їжі, а також з метою виготовлення предметів побуту, а тим паче з метою розваги. Разом з тим, я не заперечую проти вбивства тих тварин (крім людини), які шкодять людям, з метою відвернення цієї шкоди. Я також не заперечую проти таких форм експлуатації людиною інших тварин, які не передбачають убивства або тривалого фізичного болю. Наукові досліди над тваринами, що мають нервову систему, якщо ці досліди є смертельними або дуже болісними, я допускаю лише в тому разі, якщо вони є життєво необхідними для людей. Взагалі, вбивство тварини (крім людини) є допустимим, якщо воно необхідне для запобігання смерті деякої людини. Я також не заперечую проти вбивства новонароджених тварин (крім людей) не пізніше, ніж за добу після їх народження, з метою запобігання проблем, які можуть виникнути внаслідок існування цих тварин (таке досить часто роблять з котами та собаками). Що ж до рослин і тих тварин, які не мають нервової системи (одноклітинні, губки тощо), а також вірусів, то права таких створінь я не захищаю.

Насамперед поговоримо трохи про те, наскільки ймовірно, що колись у майбутньому описані в попередньому абзаці переконання матимуть державну підтримку. Можна висловити припущення, що вирішальну роль в історії відіграють егоїстичні прагнення людей. Багато прогресивних змін у людському суспільстві справді неважко пояснити з такої точки зору. Наприклад, чому узаконене рабство завжди врешті-решт зазнавало краху? Тому що раби час від часу повставали, і навіть за умови, що придушувати повстання завжди вдавалося, таке становище призводило до нестабільності й фінансових витрат, так що все більше людей розуміло, що для самих же рабовласників відмовитися від рабства насправді вигідніше, ніж продовжувати користуватися рабською працею. А от, наприклад, вівці ніколи не повставали, як слушно зазначив один з творців Конституції США. Міркуючи так, можна дійти висновку, що нема причини, яка змусила б людей колись відмовитися від убивств інших тварин заради, наприклад, їжі.

Але я хочу поставити під сумнів тезу про вирішальну роль егоїстичних прагнень. Давайте спробуємо знайти приклад такого явища в суспільстві, яке спростовує цю тезу. Спочатку розглянемо питання про те, чому суспільство турбується про життя людей похилого віку та інвалідів. Адже такі люди становлять меншість, причому ще й фізично слабку, що робить їх і непотрібними з точки зору задоволення потреб більшості, і майже неспроможними на повстання. Начебто їх вигідно було б просто вбивати. Але чомусь більшість не тільки не користується своєю силою для таких убивств, а навіть витрачає цю силу для підтримки цієї меншості, намагаючись мінімізувати неприємності, спричинювані старістю та інвалідністю. Чому? На це питання поки що неважко відповісти в рамках концепції про вирішальну роль егоїстичних прагнень. Справа в тому, що кожна людина стане колись старою, якщо доживе; крім того, ніхто не гарантований від інвалідності. Тому люди підтримують порядок, згідно з яким суспільство підтримує старих людей та інвалідів, бо знають, що самі можуть стати такими. Гаразд.

А тепер розглянемо аналогічне питання про інвалідів від народження. Так само, як і щодо інших інвалідів, підтримувати їх життя начебто невигідно. А той аргумент, який ми наводили стосовно інших інвалідів, тут уже не спрацьовує: адже жодний здоровий дорослий член суспільства не може перетворитися на інваліда від народження. То чому ж інвалідів від народження не вбивають одразу після народження? Наполягаючи на концепції про вирішальну роль егоїстичних прагнень, можна говорити про любов батьків до своїх дітей (навіть якщо вони народились інвалідами), яка призводить до егоїстичного небажання позбавляти їх життя. З цим я згоден, але такий тип егоїзму вже не заважає утвердженню прав тварин: люди можуть любити інших тварин і не вбивати їх, щоб не зашкодити своїм почуттям.

Таким чином, я цілком допускаю таку можливість, що на якомусь етапі свого розвитку суспільство досягне такого стану, при якому структура психіки більшості людей не дозволятиме їм їсти фрагменти трупів убитих тварин. Реальність такої перспективи підтверджується тим, що вже зараз у розвинутих демократичних країнах вегетаріанців досить багато. До того ж, одна зі світових релігій – буддизм – пропагує відмову від убивства тварин.

Отже, припустимо, що колись у деякій країні до влади прийдуть люди з приблизно такими поглядами, як описано у другому абзаці цієї статті. У цьому разі я все-таки не раджу їм одразу впроваджувати законодавчі заборони, які відповідають цим поглядам; права тварин слід розширювати поетапно. Інакше, навіть за умов існування вегетаріанської більшості, хижа меншість успішно продовжуватиме своє хижацтво підпільно, а відсутність державного нагляду за цією підпільною діяльністю призведе до неможливості зробити страждання тварин якнайменшими (про необхідність чого ми поговоримо нижче). Тому розглянемо етапи поступового утвердження прав тварин, які пропоную я. При цьому головна вимога поетапності полягатиме в тому, щоб не починати здійснення елементів четвертого етапу до здійснення відповідних елементів третього етапу. В інших випадках етапи можуть взаємно накладатись у будь-який спосіб, і сам поділ на етапи є досить умовним; черговість цих етапів я визначив, виходячи зі своїх уявлень про їх важливість і складність їх реалізації (раніше йдуть більш важливі і менш складні).

Перший етап: мінімізувати страждання тварин, не відмовляючися від їх убивств для господарських потреб.

Слід зазначити, що це вже, мабуть, зроблено в багатьох розвинутих країнах, причому в Україні теж є значний прогрес щодо цього, хоча залишається зробити ще багато. Стаття 299 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних. У забороні такого поводження якраз і полягає зміст цього першого етапу, але в разі широкого трактування поняття “жорстоке поводження”.

Наприклад, поширені в українських селах методики вбивства свиней і биків заслуговують на назву “жорстоке поводження з тваринами”. Адже, напевно, існують технічні можливості вбивати цих тварин безболісно. Держава повинна потурбуватися про те, щоб усі вбивства тварин для господарських потреб відбувалися по можливості безболісно. Доцільно безкоштовно видавати селянам прилади, які потрібні для цього.

Іспанці повинні відмовитися від кориди, а шанувальники цього виду спорту можуть імітувати його за допомогою комп’ютерних ігор, а згодом – за допомогою роботів, схожих на биків.

Варто було б уже на розглядуваному першому етапі відмовитися також від узаконеного винищення бродячих котів і собак, замінивши це триманням таких тварин у притулках, що вже успішно робиться в деяких українських містах. Хоча я не наполягаю, щоб це було зроблено саме на першому етапі, бо за своїм характером це завдання відноситься до п’ятого етапу, який розглядатиметься нижче.

Крім того, на захист від жорстокого поводження заслуговують не тільки хребетні, а й усі ті, хто має нервову систему. Скажімо, людина, яка заради розваги відриває ноги таргану, має бути оштрафована; для подібних людей будуть корисними комп’ютерні ігри садистського спрямування.

При виборі методів боротьби з будь-якими шкідливими тваринами (в тому числі з комахами) слід турбуватися про те, щоб ці тварини відчували якомога менше мук.

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

Другий етап: на державному рівні турбуватися про потреби захисників прав тварин.

Мають бути створені такі умови, щоб не було важко не користуватися тим, що зроблено з використанням убивства тварин. Справа в тому, що іноді буває важко встановити, чи володіє такою властивістю якийсь конкретний товар. Слід прийняти закон про те, що на упаковці або етикетці кожного товару має бути зазначено, чи вбивали тварин для його виготовлення. Крім того, держава повинна забезпечити для кожного потрібного в побуті предмета існування таких його різновидів, для виготовлення яких тварин не вбивають.

Скажімо, в енциклопедії можна прочитати, що головки сірників виготовляються з використанням кісткового клею. Я не знаю, чи володіють такою властивістю сучасні сірники, і якщо володіють, то я не знаю, чи всі, і якщо не всі, то невідомо, які саме (на коробках не написано). До того ж, якщо я дізнаюся, що всі сірники виготовляються з використанням кісткового клею, я все одно не відмовлюся від їх використання, бо необтяжливої альтернативи не існує.

Інший приклад – взуття. Щоб купити взуття, виготовлене без використання шкіри чи інших фрагментів тіла тварин, іноді доводиться досить довго шукати, причому деякі сумніви все одно залишаються. До того ж, якість такого взуття є, як правило, досить низькою; слід було б приділяти більше уваги таким технологіям виготовлення взуття, при яких взуття зі штучних матеріалів виходило б якомога якіснішим. Може, в цьому абзаці я написав дещо не зовсім правильно завдяки непоінформованості, але широко інформувати громадян про такі речі – це, знов-таки, має бути завданням держави.

Подібні проблеми слід вирішувати не тільки щодо товарів, а і щодо тимчасового користування людьми деякими предметами. Наприклад, якщо в деякій кімнаті деякої установи стоять сидіння, обтягнуті шкірою, то там повинні бути також альтернативні сидіння, які не володіють такою властивістю.

У навчальних закладах, де з метою вивчення біології прийнято робити досліди над тваринами, слід давати можливість усім бажаючим студентам і викладачам замінювати ці досліди іншими способами вивчення відповідних явищ.

Ще слід мати на увазі, що різні захисники тварин мають різні думки щодо того, яких саме тварин не можна вбивати. Наприклад, зараз для мене це, як я вже згадував, ті тварини, які мають нервову систему. Проте раніше (з 1989 до 2000 р.) я поширював відповідні переконання лише на ссавців і птахів. Тому, вказуючи на товарах, що для їх виготовлення вбивали тварин, треба вказувати також, яких саме тварин; бажано, щоб при цьому назва виду або роду супроводжувалася також назвами всіх більш крупних біологічних таксонів, а якщо це важко, то слід вказувати хоча б клас.

Крім того, вказувати таку інформацію слід не тільки про вбивство тварин, а і про інші форми їх експлуатації, вказуючи, яка саме форма експлуатації мала місце. Адже можуть існувати захисники тварин, які виступають і проти інших форм такої екплуатації, причому можна придумати багато варіантів щодо того, проти яких саме форм експлуатації виступати.

Мабуть, не слід ігнорувати також інтереси людей, які захищають не тільки тварин, а й рослини. Тут теж може бути багато типів переконань: наприклад, хтось може виступати проти повного знищення рослини, але не проти пошкодження рослини; інший може виступати проти відрізання гілки від дерева, але не проти відрізання та поїдання плоду; ще інший може взагалі виступати проти продуктів органічного походження, підживлюючи свій організм лише якимись штучно створеними речовинами, хоча це, звичайно, дуже шкідливо для здоров’я. Можуть існувати й такі оригінали, які захищають рослини, але не захищають тварин. Повністю врахувати інтереси захисників рослин такою ж мірою, як я пропоную для захисників тварин, мабуть, дуже важко; так що захисники рослин повинні бути готовими до дуже багатьох труднощів у житті, які держава пом’якшувати не буде. Але хоча б вказувати на товарах, які рослини і в який спосіб використовувалися для виготовлення даного товару, було б бажано.

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

Третій етап: приділяти велику увагу дослідженням, спрямованим на винайдення та вдосконалення штучних м’яса, сала тощо.

Поки що непоганим досягненням у цьому напрямку є так зване соєве м’ясо, але воно ще далеке від справжньої схожості на справжнє м’ясо. Потрібно поступово створити такі мирні замінники продуктів тваринного походження (принаймні тих, для виготовлення яких тварин убивають), які майже не відрізнялися б від своїх прообразів ні смаком, ні калорійністю, ні корисними властивостями. Якщо такі замінники виявляться значно дорожчими за свої прообрази, треба вживати заходів для їх здешевлення, поки ціна замінника не буде приблизно дорівнювати ціні прообразу. Одночасно держава повинна широко пропагувати такі замінники.

Ще бажано, щоб ці замінники підходили як їжа не тільки для людини, а і для хижих тварин, принаймні тих, яких тримають як домашніх або в зоопарках. Це дасть людям можливість, не відмовляючися від утримання таких тварин, відмовитись однак від використання продуктів убивства інших тварин.

Мабуть, найпростіший спосіб реалізації завдань даного етапу – це вирощувати за допомогою клонування окремі тваринні органи; вони можуть нічим не відрізнятися від натуральних, але оскільки самої тварини нема, то для їх добування нікого не треба вбивати. Наскільки я розумію, вже зараз науковці дуже близькі до можливості робити це. Але невідомо, наскільки дорогим виявиться цей шлях, і тому на всяк випадок розглянемо ще кілька інших можливих шляхів.

Один з них – намагатися створити за допомогою генної інженерії такі рослини, які схожі на продукти тваринного походження. Можливо, для цих дослідів корисно взяти за основу вже згадану вище сою. До речі, я не поділяю тієї істерії, яку дехто створює навколо трансгенних продуктів. Не зрозуміло, чим трансгенні модифікації рослин гірші за ті їх модифікації, які виведено методами звичайної селекції.

Ще інший можливий шлях – намагатися створити відповідні речовини синтетично. Подібні досліди свого часу виявлялися невдалими, але думається, що при достатньому розвитку науки та техніки це має стати можливим. Крім того, можна, не обмежуючися суто синтетичними методами, домішувати до штучного м’яса речовини рослиного походження, а також тваринного, але мирного (молоко, яйця тощо).

Не слід забувати також про неїстивні предмети, які виготовляються з використанням убивства тварин. Уже йшлося про те, що мають бути доступними і достатньо якісними відповідники цих предметів, для виготовлення яких тварин не вбивають; це завдання відноситься до другого етапу. А на третьому етапі слід подбати, щоб згадані відповідники ніколи не були значно дорожчими за свої прообрази і зовсім не програвали їм у якості.

Крім того, на цьому етапі слід навчитися влаштовувати для мисливців атракціони, які якомога натуральніше імітують процес полювання, але не передбачають справжніх убивств. Для цього слід створити роботів, які виглядом і поведінкою нагадують диких тварин. За уявне вбивство такої штучної тварини мисливцю слід видавати штучне м’ясо. Бажано, щоб при цьому уявне вбивство тварини означало не знищення відповідного робота, а його відключення, бо інакше виникне питання, чи не слід захищати права таких роботів. Зауваження, зроблені в цьому абзаці, стосуються також і згаданого при описанні першого етапу імітування кориди.

Коли завдання третього етапу буде повністю виконано, то в переважної більшості людей не залишиться причин хотіти користуватися тим, що зроблено з використанням убивства тварин. Тому буде легко перейти до четвертого етапу.

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

Четвертий етап: заборонити вбивства тварин, які мають нервову систему, крім випадків, у яких я допускаю такі вбивства, відповідно до другого абзацу цієї статті.

Не обов’язково, щоб цей етап здійснювався одномоментно. Можна поступово розширювати множину тварин, яких забороняється вбивати, або множину ситуацій, у яких забороняється вбивати тварин. Наприклад, можна спочатку заборонити вбивства лише ссавців і птахів, але продовжувати активно ловити рибу; через деякий час можна заборонити вбивства всіх хребетних; а ще пізніше поширити це правило на всіх тварин, які мають нервову систему. Крім того, можна, наприклад, спочатку відмовитися від вирощування тварин, приречених до забою, а вже потім заборонити полювання на диких тварин.

Така поступовість дозволятиме почати четвертий етап, не чекаючи повного закінчення третього етапу. Адже можна запровадити ті заборони, до яких суспільство вже готове, відповідно до результатів третього етапу, і відкласти ті заборони, готовності до яких іще не досягнуто.

Повне виконання завдань четвертого етапу означатиме, що людське суспільство поводиться з іншими тваринами так, як я вважаю за потрібне. Але зупинятися на цьому не обов’язково. Адже в житті тварин залишатиметься ще багато негативних явищ, які людина може намагатися пом’якшити. Розглянемо це детальніше, вважаючи щойно згадані пом’якшення наступними етапами і нумеруючи їх на загальних підставах.

<На цьому зупинимось. Подальший текст значно менш важливий, але якщо хтось бажає, наведу і його.>

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

як будемо судити кота, що з'їв мишу? а алабая, що зажив на снідання кота?

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

людина - то земна тварина?

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

ні - вже скоро 50 років, як людина вийшла в космос... Чи сходила в космос? Загалом, туалет системи "скворєшнік" ще на круговій орбіті не є, але до того буквально один крок... То наступна космічна програма Москви....

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

Коти непідсудні, внаслідок недостатньо високої свідомості. Крім того, поки що миші шкодять людям, так що вбивство мишей я виправдовую.

Але про те, як людям уживатися мирно з іншими тваринами і як подолати хижацтво тварин, я трохи розмірковую в тій частині статті, якої на цьому форумі поки що нема.

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

Ото тільки сам хотів запитати про мишу.
Алабаї котів не ображають - в дитинстві жив з напів-алабаєм та котами.
Коли моєму коту було 2,5 роки, в нього знайшли саркому язика - смертний вирок. Мені стало жаль, що він за своє коротке життя ані кіншку не тр***, ані мишу не спіймав. І я купив йому 2 мишей по 3 грн за голову.
Реагував він мляво. Здав мишей назад (бескоштовно).
А тут молода новаторка врятувала кота (кріогенне виморожування). Скоро йому виповниться 8 років !
І по кішках ходить, а з мишами тільки в хокей грає та відпускає !

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

А хто такий алабай?

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

http://images.google.de/images?sour...08,GGLG:de&q=алабай&oe=UTF-8&um=1&sa=N&tab=wi

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

Алабай - туркменська вівчарка. Зазвичай чорно-біла або коричнево-біла.
Дуже високий IQ. Алабай знає всі маршрути чабана, на нього можна спокійно лишити отару на весь день. Сам відведе, сам приведе.
Крім того, що відважно відганає вовків та чужинців, ще стежить за поведінкою вівець. Якщо доросла вівця відбивається від отари, алабай педагогічно її злегка кусане. Якщо ягнятко не встигає йти "зі швидкістю колони", алабай піднесе його в зубах.
В мусульман досить довго була заборона дарувати/продавати алабаїв слов"янам.

P.S. класична середньоазійська вівчарка - це зовсім не алабай. Повірте, бо я виріс у тих краях.

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

Цю тему б дати нашій розпущеній ВР во главі з Морозом... мо" конституцію для псів придумають.

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

Дещо для захисту прав тварин вони вже придумали:

Мало хто знає, що вже більше трьох років Україна є єдиною державою, де діє особлива конвенція по перевезенню залізницею котів і кішок.
Дивуватися не варто: насправді в червні 2003 р. Україна планувала приєднатися до Міжнародної конвенції по перевезеннях залізничних вантажів.
Ця ординарна подія і залишилося б непоміченою, коли б не «освіченість» українських законодавців і працівників апарату Верховної Ради. Річ у тому, що абревіатура цієї конвенції - COTIF (КОТІФ).
Через помилку одного з відповідальних працівників під час голосування на табло висвітився (і пізніше цей напис був занесений в стенограму) напис «Ратифікація Міжнародної конвенції з перевезення залізничним транспортом КОТІВ ».

Така дивна назва депутатів не збентежила - в результаті, конституційна більшість (проголосувало 371 депутат) вирішила узаконити право наших «мурчиків» їздити залізницею.

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

А ось іще викликає занепокоєння, що навіть виготовлення молочних продуктів по суті не обходиться без убивств. Щоб корова давала молоко, їй дають народжувати. Але народжень виявляється так багато, що телят доводиться вбивати. Звісно, відмовлятися через це ще й від молочних продуктів я не буду: по-перше, це вже справді шкідливо для здоров'я; по-друге, вбивство все-таки не є необхідним для добування молока. В останньому переконує досвід Індії, який я і пропоную переймати. Адже там корів не вбивають, але ж, очевидно, доять (а то нащо б їх там розводили). Може, молоко дорогувате виходить; але так і треба, аби нікого не вбивати.

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

Бачу що антисоціальна позіція продовжується .

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

А, я не їм, наприклад гусячу печінку, тому що, бідних тварин доводять до циррозу печінки, щоб було вигідніше "производство" цього делікатесу.

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

Так..З правами людини у нас все гаразд.
"Я маю право мати право"
Тепер візьмемося за тварин.Забагато їх розмножилось...

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

:8: :D

 

Відповідь: Про перспективи утвердження прав тварин

Ви, вже такі параллелі приводите, що аж моторошно стає,а чим тоді харчуватися??? Травою ????