про методи виховання і результати

поистерит и перестанет. иногда, конечно надо уступить, но все время идти на поводу - нельзя ни в коем случае.

 

А вы не пробовали поставить себя на место ребенка? Просит мобильный - дайте. Не хочет кушать - не надо - с голоду не умрет, а к вечеру еще и проголодается. Все равно кушать захочет.
Побольше разрешайте - забудьте о том, что ВАМ нужно (бежать на базар, убрать, приготовить) - делайте то, что хочет ребенок. Вы через 2 дня будете иметь совершенно другого. Купите краски/фломастеры/мелки/мячик.
Он злопаметный, потому что слишком много запретов. Он в год познает мир - и разбив что то или порвав - изучает.

 

О! Поетому дома в идеале не должно быть сладкого. Во первых перекусы это вообще не для детского организма, а во вторых если не кушает как положено - нагулять аппетит и точка.

 

Сладости детям, безусловно, нужны. Глюкоза для работы мозга необходима. Дугое дело в каких колличествах и какого качества сладости поступают в организм ребенка.
Самый шок у меня в нашем саду - во всей группе только у моего сына хорошие белые зубы - у остальных просто черные пенечки, у многих детей в неполные 4 года нет нескольких зубов. Это ужОс
Поэтому сладкое у нас дома не в фаворе - только домашняя выпечка и только после еды.

 

ВОТ! А я о чем? Чем меньше ребенку запретов, тем более целостной личностью он вырастает. Дорогой Пупер - вы тому живой пример.:girl_in_love:

 

напишу про свій досвід
найбільший ворог дитини від 1 до 2 – нудьга. дитина активно вивчає світ і треба їй давати таку можливість – вільно пересуватися, брати всі речі, розглядати тощо
є так звана криза першого року життя. це період коли дитина усвідомлює, що вона є окремою особою і може щось самостійно, тому треба сприяти дитині освоювати світ, а не перешкоджати, тоді цей період буде приємний, а не проблемний
в мене дитина дуже активна, нас «рятують» активні ігри, бігання, стрибання, довгі прогулянки і купання, вчимося ігор з м’ячем тощо
на прогулянці я даю і побігати-порадати на траві і помацати камінь і взяти в руки тощо. не бачу сенсу боронити чи сварити за брудний одяг дитину якій минув рік
відповідно дитина спокійна і весела, тільки вкрай зрідка злиться, якщо щось не так

заборон в нас дуже мало, бо дитина активно вивчає світ і треба їй давати таку можливість – вільно пересуватися, брати всі речі, розглядати тощо. заборони стримують розвиток, сприяють нервозності і агресивності
якщо річ небезпечна для дитини чи шкідлива – її треба взагалі забрати з поля зору дитини (я стомилася казати, що не можна лізти в собачу тарілку і взагалі її ховаю)
якщо забирається річ яку дитина може зламати чи вона шкідлива – треба забрати, але дати іншу річ взамін (замість мобільника даю якусь баночку абощо ). при цьому дитина реагує цілком спокійно і проблеми забрати річ нема.
щоб змінити поведінку дитини якій рік-два треба змінити навколишню обстановку, наприклад піти з нею в іншу кімнату, покликати татка щоб побавися, дати іншу річ тощо. дитину легко зацікавити чимось іншим чи відволікти.
ще дитина в такому віці не дуже любить іграшки, більше любить справжні речі, типу каструль, чашок, пилососа, маминої косметики, упаковок і банок з продуктами тощо
я це розумію і даю попересипати квасолю з банки в тарілку, побавитися водою в відрі тощо. безлад чи розбита чашка – це мізерна плата за безцінний досвід.
а про безлад - щоб навчити дитину щось робити, треба пропонувати їй робити це разом, залучати дитину до всіх справ, бо дитині це цікаво і корисно і показувати на власному прикладі (мій малий розкидає їжу, коли їсть, я піднімаю і кидаю в смітник. він вже навчився коли щось падає, то треба його кидати в смітник, а не пхати до рота)

до речі, про їжу. щоб дитина добре їла її краще готувати не окремо, а брати з собою за стіл, дитина дуже добре їсть за компанію. ще можна дарати їсти самостійно – так цікавіше, не те що коли мама годує. ще можна давати вибір- таку кашку чи таку, супчик чи борщик, яблуко чи апельсинку. вибір давати треба, але він має бути розумний, тобто вибір кашка чи шоколадка зрозуміло, що не дається.
плюс, якщо дитину щоранку годують манкою чи вівсянкою, то що дивного, що дитина не хоче їсти? спробуйте самі їсти щоранку одну і та саму, якщо ви через місяць її не зненавидите я здивуюся. не треба мордувати власну дитину заставляючи їсти коли вона не хоче або їсти те що не хоче. (я пам’ятаю як школі намагалися мене заставити пити кисіль, але не вийшло, бо рвотний рефлекс був сильніший

ще з дитиною треба спілкуватися з народження, тоді дитина після року буде розуміти практично все що їй кажеться і швидше навчиться говорити. поки дитина не говорить це чудова можливість для мами навчитися розуміти свою дитину без слів. перший місяць мій малий часто плакав, бо я не було зовсім недосвідчена, тоді як в 7-8 міс він міг кілька днів не плакати, бо не було причини, тобто навчитися можна
ну і ще треба вчасно годувати, класти спати, переодягати, бо дитина не вміє терпіти і це теж може стати причиною поганого настрою
================
агресія, істерики, нерви, плаксивість – це вияв психологічного болю, дитина ще не вміє ні говорити, ні логічно мислити, ні контролювати свої емоції, тому вона не може інакше повідомити батькам, що вони роблять їй боляче. дитина діє імпульсивно, реагує не так на слова, як на інтонацію, настрій. на другий день не пам’ятає, що забороняли вчора, тому треба мати терпіння і повторювати, вчити
якщо дитина агресивна чи плаксива – це сигнал батькам, що вони щось не так роблять...

а радитися треба з тими батьками в кого діти спокійні, веселі, комунікабельні, а не з тими в "кого такі самі проблеми" і діти теж істеричні чи агресивні, бо вони собі порадити не можуть

 

Команда: "ГУЛЯТЬ!"
http://prikol.i.ua/view/232599/

 

Ленивые американцы придумали такие позорные поводки для детей, чтобы дети им не мешали насыщаться жирами в макдональдсе. Всегда вызывали эти вожжи у меня недоумение. Как можно зевать по сторонам, когда с тобой такой кроха? Там секунда - и то ли велосипед выскочит не дай Бог, то ли машина, то ли собака... Жуткое дело
Детей такие вожжи раздражают и не дают свободно передвигаться по периметру - как собачонки - ужОс.

 

...не розумію як можна дитину водити на повідку

 

американцы ленивые просто.....проще сделать ребенка собаченкой, чем посмотреть и поиграть с ним.

 

Бью по заднице детей только за одно - за вранье. Например, когда старшая подделала мою подпись на записке от учительницы с просьбой прийти в школу. Или средняя влезла в аптечку, и потом честно глядя мне в глаза утверждала, что ничего не брала, спрятав украденный спрей Аквамарис под подушку.
А младшей всего 1,5 года, она врать еще не научилась

 

девочки, для кого-то такие вожжи - просто спасение. у меня знакомая после старой травмы позвоночника и тяжелой беременности только ими и спасла себе спину, когда дите училось ходить.
просто ко всему надо подходить осмысленно и с чувством меры))

 

за чем?