Цього вірша написала моя мама, в 1947році, зв’язкова ОУН Анастасія Кушнірик. Присвячено борцям, що загинули за волю України. Ви дні весняні положили життя За наказ святий України, Не сплели вам дівчата квіття, Друзі не несли домовини. Останній цілунок на вашім чолі Не склали ні мама, ні тато, Ніхто не світив вам свічок в голові, Брати не прийшли поховати. Не сурмили сурми вам марш жалібний, Не справила тризну родина, Ви сповнили нації наказ святий, Вам вдячна за це Україна. Тортури і смерть не змогли вас зломити, Ви тайну забрали в могилу, У розквіті сил перестали ви жити, За чесне, священнеє діло. Тому рідна земля хай вам буде пером, Кров ваша для нас є священна, Присязі над вами ми хилим чолом, Смерть лицарів буде помщена. За муки й смерть вашу день помсти іде, Вже близько розплата кривава, Воскресення нації світле гряде, Герої! Вам честь вічна й слава. І знову кров гаряча зросила землю краю, Ще вчора жив, ще був здоров, Ще билось серце в нім, А нині, посиніли уста і голос занімів. Ще вчора мрії золоті снувались в голові, А нині, нині мрії ті лежать вже у землі. Прощай товаришу, прощай, Ти загинув, як герой. Прощай, прощай товаришу, прощай, Не згинуть твої мрії, думи в домовині, Ми всі підем за нарід свій, За волю України. 1947 рік.
