Приписи про нерівність у сім'ї

Из диалогов:

Интересно. А вот скажем, мне бы изменял муж, и я бы об этом знала, но разрешала бы ему такие вещи. Ну как разрешала...? Человек по сути своей никому из людей не принадлежит, но я предположим, знала бы об этом и молчала, не стала бы с ним ругаться и даже внутри себя не огорчилась бы... это плохо или наоборот хорошо?

Лично я бы рекомендовал дать ему такое право.
И что интересно: собственная ценность в его глазах была бы выше в любом случае, ибо то внутреннее уважение - его не принудишь, не потребуешь. А любые требования жены - это нонсенс.

C последним согласна) По-моему любые требования кого бы то ни было - -нонсенс. Человек рожден свободным.

Кто рожден свободным? Иллюзия "демократов", не более. И ты и я - зависимы от всего.
Что же касается неравенства в семье, то есть несколько одновременных причин:

- обучающий атракцион, вершиной которого является именно внутреннее смирение, признание своего подчиненного положения. Это же Бога то в первую очередь касается, а до этого - учиться должны..
- принципиально различный уровень разума, способностей к адекватному управлению вне давления "чувств"..
- один хозяин.. нет ничего реального, где нет одного хозяина.. тут и на сам принцип "демократии" можно посмотреть.. все плоды такой "системы".. Иначе происходит война - прямая или что хуже - скрытая.. поэтому это просто необходимо, чтобы не боролись в самом святом: семье..
..
То есть еще раз: это не твое дело, вообще: что делает муж. Во всяком случае до того, как это не будет чем-то очень серьезным "физически"..
Если понять, что это _мне_ нужно для себя - все совсем в другом ракурсе рассатриватся - принципиально.
Что интересно заметить сразу это вопрос мужа, его личное дело: разрешено ли ему "гулять" на стороне, и в этом - вся самая суть.. и рассмотрев предидущее - можно легко понять..
Пускай попариться, с совестью своей посражается, если что,- ему отвечать..
Но не перед тобой,- вот в чем вопрос. Это ничего не меняет насчет твоих обязанностей, это не дает никаких прав.. А то "назло таксисту" получится: он грешит, значит и мне можно.. Если так вопрос ставить, то это не более, чем вопрос отмазки, поиск повода, чтобы в ад попасть..
Все обязанности - остаються в любом случае, как то: не спорить и служить ему.
Я понимаю, что это тебе в таком тоне не нужно рассказывать, просто сами принципы, обусловленные тем, насколько все сейчас перевернуто.. отсюда и тон..

Что думаете?

 

Нет

 

Від чого?
Від сім"ї?
Від дитини?

 

Совість - це страх перед покаранням. Якщо людина зрадить, звісно вона буде боятися скандалу, ганьби. Якщо друга половина проігнорує факт зради (знаючи про нього), то з часом "зрадник" заспокоїться і піде на іншу зраду, вже менш переживаючи. Ігнорування проблеми (вседозволеність) рано чи пізно призведе до жахливих наслідків, наприклад коли одна половина буде бити іншу, тільки через те, що вона з чимось не погодилась, бо сама звикла до того, що їй ніхто не заперечує.

 

Совість - моральна відповідальність перед собою за свою поведінку.
До страху не має жодного стосунку.

 

Та я просто висмикнув пару речень з тексту і дав на них відповідь

 

Давайте розберемось, що таке "моральна відповідальність". По суті це дотримання певних норм того суспільства, в якому людина проживає або які йому нав'язали з дитинства. Якщо людина не виконує певні норми, її очікує або конфлікт з тими хто проживає поряд, або їх осуд. Якщо людині "начхати" на норми і думки оточуючих, її не буде мучити совість. Відповідно совість мучить тих, хто боїться осуду і т.п.

---------- Додано в 13:43 ---------- Попередній допис був написаний в 13:41 ----------

Це якби мене попросили описати відчуття від скуштованного борщу, а я сконцентрував увагу на тому, як проварений буряк

 

хто імплантує в незрілі мізки той дурацький міф про половинки....,половинка може бути в япка, в дупи к приміру...а по суті питання: не б"є значить ,не любе

 

Якщо мені, йдучи додому о четвертій ночі, треба викинути порожню пачку від сигарет, я несу її до першого смітника чи урни. Якщо їх немає на шляху, то та пачка приноситься до дому і кидається в відро, щоби потім винести. Весь бардачок машини завалений порожніми пачками, бо я не викидаю їх через вікно. Раз на місяць-два вигрібаю і викидаю в смітник.
Питання: кого я боюсь серед ночі і їдучи трасою Київ-Чоп?

 

Так, сам. Але якщо ввести в гугл "моральна відповідальність", то побачимо щось подібне до цього:

---------- Додано в 14:15 ---------- Попередній допис був написаний в 14:14 ----------

А Ви викиньте сміття десь в траву, а потім підіть і розкажіть сусідами чи друзям про це. У відповідь дізнаєтесь про себе багато цікавого.

 

Щось я не зрозумів глибину висот... А нафіга мені викидати в траву? Можливо для Вас це природньо, а от мені якось совість не дозволяє.

 

А-а-а-а... Тоді ясно. Це ж на рівні рефлексів. Нагадив поза лоток для гімняшок - получив капцьом...
Як один мій корєш говорив - простіше всього домовитись із своєю совістю. Особливо, якщо її нема.

 

От от, саме воно