Полум'яна панахида

Тема у розділі 'Книгарня', створена користувачем Fon, 20 гру 2020.

  1. Fon

    Fon whom how

    Титус сидів у кутку на низкому дерев'яному стільці с підтріснутою ніжкою. У центрі великої зали на круглім табуреті на три ніжки сидів сам пана Ухандровського-Пона, намісник сього краю. І чинилося навколо нього страшне судилище. Коли за ним прийшли, той навіть не казав нічого. Заледве встав, похитнувся і побрів за панами інквізиторами. Титус мав тільки два запитання, чи давав йому пан намісник завдання простежити ієрихонський камінь і чи не мав Титус за життя зустрічі з його власниками. На обидва запитання Титус коротко відповів "ні". після цього йому вказали на стілець у кутку. Заледве перший інквізитор з Праги Желеб відкрив рота, як пана Ухандровського-Пона прорвало і умиваючись слізьми почав галасувати та просити пробачення. Казав усе виправить і такого туману людям в голови наведе, що не зрозуміють що то сталося.
    -ти, Меланчин син вже скліьки літ сидиш на майорівках ініц не робиш. наскрізь тут убивства, прокльони, зники і коти... одні фіолєтові коти скільки їх є на вірменській. Чого стільки, ти не навіть не подумав про те?
    -подумав - чіпляючись за тоненьку ниточку спасіння промовив намісник - ось там багато фіолєтових котів, бо хтось душі вибиває з слабкодухих людей. Ось так.
    -ось як? - підняв густі чорні брови Желеб - все так просто?
    -ні не все - роззирнувся довкола намісник шукаючи підтримки - не все так просто як здається на перший погляд. То не просто хтось вибиває душі, то йде така... тенденція...
    Мова намісника була настільки невпевненною і питальною, що більшість великих інквізиторів враз нахмурилися. Намісник покрутився навкруги, спробував прочитати відповідь у очах холодних сторожів, та враз відчув гостру пекучу біль. десь там глибоко всередині голови проштрикувалась до болю гаряча думка - "ти сьогодні будеш убитий".
    І не затуманять йому мозок, не зроблять страшнючий врік, як Гнату з Вінниці, що був професором, а став дурником, ні, його просто уб'ють. Пан Ухандровський-Пона згорбився на стільці і втупився у свої чорні шкіряні чоботі.
    Желеб одягнув рогові окуляри з нічогенькими скельцями і ступився у вицвілий папірець.
    -Майхрич!
    Титус, зачувши це імя відразу насторожився і так би мовити нашорошив вуха. Намісник здивовано підняв погляд.
    -Майхрич то є Вуньо, той Вуньо зі згарища старих богів, він Перуну вуса в срібло фарбував перед війною, то той вуньо шо царство ціле поруйнував і втік з...
    намісник завмер, вирячивши очі на Желеба і зірвався на ноги.
    -то вуньо всьо то натворив?! Курва сциклива, то за ієрихонський камінь все було? А ти куууувроооо!
    Наміснику підкосилися ноги і він слабий осів на камяну підогу і вхопився за голову.
    Один з великих магистрів, що сиділи навпроти інквізиторів зацікавлено перехилився через парапет темних лавок і запитав
    -то Вуньо тут? У Львові? І має ієрихонського каменя?
    -так - слабо промовив намісник- схоже на те.
    -але як ти зрозумів?
    Намісник підняв голову, огледів магістрів та й змовк.
    Желеб знявши окуляри промовив
    -схоже Майхрич був тут жив під опікою пана намісника?
    -схоже що ні - відповів намісник - просто Ганка увесь час якусь чепуху мені приносила з вулиць, от і про дивних хлопів з Топольних провулків казала.
    -а що саме та Ганка казала? - поцікавився магістр Крайновскі
    -що є невелика группа людей, котрі мають камінь, що подовжує їм життя
    -я не дуже розумію, та якби в мене був такий камінь, то скоріш за все, я б про нього дуже сильно мовчав, чи не так? - перепитав інший великий магістр Осина
    -Ганка казала, шо то один по пьяні хвастався. Шо має таку нору де подовжує собі життя, дотикаючись до каменя.
    Желеб потрусив у руці вицвілий папірець і кивнув кудись у сторону. До намісника зі спини нечутно підійшов невисокий монах у капюшоні і в руках він тримав важку палю з сапфіром на кінці. Намісник, сокріше відчувши, а не почувши завмер і навіть трози втиснув голову у плечі. паля повільно здійнялась високо вгору і швидко із тріском опустилась на потилицю пана Ухандровського-Пона. Сапфір злетів з палі у голосно цокаючи полетів у кінець зали, прямо під ноги Титуса.
     
  2. Fon

    Fon whom how

    -васька, кинь ше пруття в кастрік - гукнув Марний с кущиків, де справляв нужду
    Василіск подався уперед, схопив жменю трісок і підкинув поміж двох цглин, на котрих у консервній банці грілася грибна юшка. Поруш поворухнувся старезний Грач. кажуть, ще з козачками отак напівлежав перед багаттям з набігів татар. Знає курвій син як варити еліксир с кісткового мозку,що подовжує життя рівно на рік. Тільки де він тих мозків тільки бере. Тріска зайнялась і густа жижа у банці почала булькати. з кущів виринув Марний, був ще зовсім молодий на вид, та писок мав бруднющий ніби з шахти тільки виліз.
    -готове?
    -ще ні
    Грач скривився і почав перевертатись на другий бік
    -слухай, Грач - звернувся до дідугана Марний - ти мені скажи, тобі скліьки років
    -та все більше ніж тобі
    -ну сто?
    -хех! - весело крякнув Грач і вмостившись дістав з кишені ватної тілогрійки цікаву бляшанку, витрусив з неї троха сушеної трави і вставив собі під верхню губу
    -о! зара Грач полетить - загиготів марний і повернувся до Василіска - довго ще?
    -та можна хоч зараз, тільки буде тримало недовго
    -то скільки?
    -хвилин 15-20
    -нє, то мені тільки крізь балюстраду пройти. А ти куди ходиш?
    -я не ходжу, я виринаю - відповів Василіск і заглянув у консервну банку. темна густа жижа поволі задувалася бульками, але ті не лускали, а здувалися.
    -я завжди через таку балюстраду проходжу, а потім вже...
    Марний замріяно завис на півслові і перейшов у спогади. Грач закашлявся і сплюнув розмоклу траву с харкотинням під багаття.
    -ноо! куди ригаєш! - заволав Марний
    Грач звів плечима і сплюнув набік
    -пий вже, бо зараз тріснеш - трісконув незвичний голос Грача
    -вже? - звів брови Марний
    -та можна. тільки додам для смаку чебрецю
    -де ти його тільки береш? - трісконув Грач
    -не тре трави, мене потім сцяти тягне часто - на лийни сюди - протягнув старий срібний келішок
    -з банки пий - трісконув грач - то тебе так рано викидає, бо переливаєш. не вольно переливати, втрачаєш силу юшки.
    -ну добре, давай так - нетерпляче протягнув руки Марний.
    Василіск здійняв з цеглин банку і притулив до вуст
    -востра, самий смак
    -не смердить?
    -нє
    Марний обережно взяв банку за відкриту кришку і голосно сьорбнув, що б остудити окріп, бо інакше зуби потріскаються. палаюча юшка пройшла у горло і обпікаючи нутрощі взялася за діло. спочатку кинуло в жар, стало нестерпно спекотно, аж шкіру на грудях хотілося рвати, за тим крутонуло головою і вкинуло у прірву, таку темну і глибоку, що хотілося кричати від страху.

    Дихання відновилося, марний розчепив очі і скреготнув зубами.
    -фу! шо за бридота!
    -то Грач тобі щось лийнув до писка, бо дуже кричав - сказав Василіск тримаючись за обмотану скривавленою хустинкою кисть
    -чого?
    -цього разу ти дуже далеко пірнув
    -не пірнув, а зайшов. шо з рукою
    -банькою порізвася
    -а де Грач?
    -налякався та й пішов собі. шо видів?
    Марний згадав і зблід
    -васьок, я знаю з чого варить зілля Грач
    -зілля довголіття? З чого?
    -з кісткового мозку - відповів марний вирячивши очі
    -так то всі знали шо з кістковго мозку
    - ...дітей - тихенько додав марний і озирнувся
    Василіск повів головою, знову йому занила шия, з иих часів як в Празі повісити хтіли. Видно що Марний пройшов таки в склепи, туди де таїлися старі жорстокі таїнства і довгожиття саме легке з них. марний спускався у той свій, де хоронились таїни старих відунів, мольфарів, що їх прості бидляки називали чаклунами. Старі потужні таїни, раз за разом здобувались після зілля. не всі поверталися, такі як Грач чи він сам витягували молодих з тих місцин і отримували знання. Це неначе вмерти і тебе воскресають щоб ти жив і розповів що там. Курва, за склепами йдуть провалля, з котрих ніхто не повертається і поруч манускрипти історії, ото би туди марний наступного разу пішов, як зможе. Як не втікне. десь у конго буде красти дітей і варити зілля з їх кісткового мозку аби продовжити свою молодість на рік. Цікаво розкаже йому рецепта чи ні.
    -васюня, я б зараз кабана хжер, дай шось погризти
    Василіск мовчки вийняв з сумки цілого батона і дав пляшку води
    -о! файно.
    -що ще бачив?
    -бачив як зілля варити, точно памятаю. тепер знаю шо Грач раз на десять років десь троє дітей бере - то треба хлопчика, дівчинку і немовля. Але виймати треба скалпелем і відразу...
    -ще щось бачив?
    -ну та, там прірви були далі
    -туди не ходи, звідти ще ніхто не повертався і Грач тебе не вйиме і я
    -та я так і пойняв, там так вило з ям...
    марний вчепився зубами в батона
    -слухай, я так подумав, я дам Грачу ту скриню з мотлохом і він мені юшки ковток, всерівно виливає півцеберця, бо багато там пити не можна. Тільки ковток, ковток і півковтка а решту сплюнути. Думає дасть? бо я би хтів жити вічно молодим, але діток калічити не міг би.
    -доживеш до його років зожеш. Он з трибунали Пріус викосив півсела поки знайшов каркову кісточку з мнясом всередині
    -то йому нашо?
    -лихо наслати, паводок сильний
    -то ото шо був?
    -не той, а той шо був з двадцять ркоів тому, багацько люду потопилося
    -піду знайду Грача і дам йому відразу скриню, а вже потім попрошу зілля
    -ще щось бачив7
    -бачив ще якихось дивних
    -не ті шо розповідають?
    -нє, ті якось так насиляють тебе, вказують як відчувати. якось так мені тиснули що безжаль і гнів то файно, а турбота то гидко
    -на що схоже?
    -ну такі якісь емоції такі. видко щоб змінився я. і дуже настирні, ледь відбився. тобі репепт записати? Бо може ти б зварив? Де я тих діток буду брати7
    Василіск дістав з сумки пергамент і невидиме чорнило
    -запиши
    -той кусень мало, треб багацько писати і малювати, дри ще.
     
  3. Fon

    Fon whom how

    Титус обережно протиснувся у низький прохід і, намагаючись не зачепити павутиння, поліз на горище.Буле темно і тихо. Десь там вдалині крізь дірку в даху пробивалась тоненька смужечка світла. Він дістав з кишені ліхтарика і натис на кнопку. Промінь яскравого світла сполохав якусь брудну страшну чорну істоту. Пролунало гучне "аптрру!!!" і в Титуса запекло у грудях. Рвонувши назад він тільки впав на руки і отримавши ще один удар в плече, швиденько поповз до виходу. Загоріла вогнем права стопа, ледве перебираючи кінцівками, він вивалився крізь прохід і скотився сходами донизу. Вся сходова клітка була залита кровью. Титус якомога швидше вихопив телефон і набрав швидкий номер.
    -алло?
    -то Крайцер! То був Крайцер на горищі Луки, мене всього порізав. Висилай своїх розбишак!
    -ти як?
    -зараз коні двигну - ледве видавив Титус і впустив телефон.
     
  4. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    @Fon , мене вражає ваша творча плодючисть і письменницький ентузіазізм, але попри всі свої зусилля виловити ідею ваших оповідань не виходить(.
    От би ви писали якийсь пролог до оповідань, або як в деяких бібліях давати короткий текст до глав, то було б непогано. Може ви собі там на розумі, як Едгар По, але ж то були інші часи і читачі)
     
  5. Fon

    Fon whom how

    Дарка кинула до помийного відра смердючу повязку і витерла урки об замащену жиром спідницю. Титус вже перестав стогнати і міцно спав. Першу повязку йому накладав сам Гой з Рахова, його спеціально привезли за наказом інквізиторів. Не довго думаючи Гой запросив котя, дрібязок мариво і почав виймати із торби свої мазанки. Усі порізи на тілі зашкарлупли і вкрилися чорним струпом. Гой похитав головою і вилив на груди Титусу спиртянку настояну на ожині. Той заледве не сказився від болю і втратив свідомість. Години зо дві Гой готував вариво, змішував трави і порошки, втирав якісь зернятка і дмухав на гарячий мед. Потім втер густу смердючу масу в рани і наказав завязати на ніч хустиною крижі. На ранок вже прийшов доктор Вільке і мало не блюванув вуд того смороду. Тож запхав собі до носа просякнутих пахучим ефіром тампонів з вати і почав здіймати "лайно смердюче". На це він витратив не мало не багато 6 годин, ще годину обробляв рожеві рани антисептиками і ставив крапельницю. Кров принесла медсестра Раїса, що за старого намісника мала великий борг перед ними, бо врятували їй сестру від страшного прокльону. Цілих 4 бурдюка крові потрібної групи почали поволі вливати життя у блідого Титуса. третю повязку наклала Дарка. Прийшла, набрала до відра води і вимила всі підлоги в хаті. Потім натерла бульби, змішала з оливою і навязала марльою на затягнені рубці. За ніч більба з оливою натягнули гною і почали страшно смерліти. Раноком вона ті смердючі марлі вкинула до відра і пішла по своїх справах. За пару годин Титус прийшов до тями і спробував встати, та був ще занадто слабкий. Знадвору почулися кроки, хтось хряснувся ногою до старої ринки що стояла біля дверей і вилаявся. Титус повернув голову до дверей і побачив як заходить тінь. Схоже що яскраве світло від вікна робило гостя чорною плямою, а може йому просто паморочилося в голові.
    -доброго дня, можна? - ввічливо запитав гість
    так на голос і поставу років з 25-30
    -мене звати Пин і я ледве вас знайшов
    Титус здивовано підняв руку і вказав на крісло біля столу
    Тінь вийшла на світло і виявилась русявим парубком з самим звичним словянським обличчям, круглим із невеличким другим підборіддям і задертим носом. Він обережно присів на старого стільця і розщіпнув блискавку куртки.
    -у нас недавно з колегами виникла невеличка проблема... - парубок глянув у вікно на великий зелений кущ і потріскану стіну позад нього. Він огледів всикоку стару шафу з кривими дверками, затримав погляд на доісторичній фотографії молодої пари над ліжком Титуса
    -то ваші дід-баба?
    -не мої - хрипко відповів Титус і перевів погляд на стелю
    -та, мені казали, що вам троха зле і треба прийти пізніше, але мене дуже сильно задовбує той камінь
    Камінь? Який камінь? Чи не той самий ієрархічний камінь що наробив стільки лиха у самому спокійному куточку Європи.
    -Жлоб Вася сказав шо то ієрихонська тріснута скеля убитих немовлят.
    Ієрихонський, точно, ієрихонський. Вася гівнюк, отримає кайлом у потилицю.
    -спочатку один дід дуже обережно до нього ставився, підповзав дуже повільно, ховав у надійній печері. Але один... йопоп... він вирішив ту штуку винести і стати головним. А нас усіх убити.
    -вас? усіх? - прохрипів Титус - а хто ви?
    -а ми... -непевно потягнув Пин - така собі купка людей, що отримає бажане нездійсненне.
    -файний камінь - скривився Титус - може і мене підлікуєте?
    -Жлоб Вася казав шо тобі якась стрекоза розгнівана всі ребра оголила лезами для гоління.
    Титус глубоко вдихнув
    -давай так. Я перетягнув камінь з будинку шо впав до лісу і поклав там у непролазній хащі. Якщо ти помиєшся, то я відведу тебе туди і зможу тебе одужати каменем, і тоді ти... забереш ту каменюку і я собі підупо своїх спарвах, а ти по своїх. Як тобі план?
    -план хороший, та встати не зможу
    Пин встав з крісла і пройшовся до шафи і назад. Глянув у вікно і сказав.
    -пробував у багажник його класти, та машина не заводиться. Думав тачкою везти чи возиком, та всерівно то кулко овальним стане, то оська в спіральку почне скручуватись. Там така аномалія страшна, шо огого.
    Пин повернувся до Титуса
    -він важкезний, сука, як моя доля. Але може за дві ночі допру. Бо іншого варіанту я не бачу.
    -може просто скажеш де він лежить?
    -може. Може і так скажу, а ви його собі кантуйте, бо може ваші таємні монахи з ордену тамплієрів знають як його правильно перевозити. Може там наліпку зі штрихкодом треба і в касу 7 мідяків дати
    Пин загиготів від вдалого жарту. Присів на стілець і задумався.
    Титус знову перевів погляд на стелю. Видно що гість боїться мати спарву з каменем і боїться залишити його на аби кого, бо це вже мало невтішні наслідки. З іншого боку, видно, що боїться за власне життя, он пістлет з кишені стирчить. Адже по законах жанру орден не залишає свідків.
    -тебе не будуть убивати - прохрипів Титус
    Пин зацікавлено підняв на нього очі
    -просто скажи де камінь і його заберуть
    -все дуже просто, той камінь в малесенькій водоймі біля дач за голосківським цвинтарем. там два камиші ростуть і навіть жаб немає. Але хто за ним піде, того в блуд кине.
    Ага, блуд, точно. Титус скривився. Він власник каменю, то й просвіт дається тільки йому. Всі інші, що підуть навіть по мапі відраховуючи кроки по компасу опиняться зовсім в іншому місці затуркані і перелякані. Блуд від ієрихонського каменю може бути таким сильним, що сам магістр його не побачить, сівши на нього перепочити. буде бачити повалене дерево чи перевернуту іржаву дверку від машини
    -що з машиною - враз спитав Титус
    -ооо! - оце зальот, ятакого ше не бачив - там якби самозапаялись свічечки у гнізда. Або я зовсім не механік, або тій девятці гаплик. Був би живий... - Пин осікся і повернувся до вікна
    -я краще приволочу його сюди. Якщо обвязати мотузками сіточкою, то можна тягнути по землі. Але дуже повільно.
    Від голосківського цвинтаря до титусової хатки на Мучній він буде тягнути камінь два роки. Треба йому кого підказати. Але. Хто його зна чи це не пастка? Чи та ж сама перевірка від інквізиції. Адже хто-хто, а на нього вилилось занадто багато інформації. За таке не жалують. Або забирають до Відня на нвачання, або дручком по шиї і в землю гнити.
    Титус обережно вперся руками в матрац і відштохнувся сковзнувши уверх. Тепер він напівлежав і напів сидів.
    -я б міг скерувати тебе на керівництво фірми. Вони б знали як перевезти камінь, ти б їх завів туди до водойми і вони б вивезли його подалі, кудись типу в Месопотанію чи ще далі. Але скоріш за все це тобі...
    Титус зупинився і віддихався. Сидіти було важче ніж лежати, а ще важче говорити так багато.
    -так не підійде - закінчив за нього Пин - краще я знайду когось іншого
    гість встав крісла і з кишені на деревяну підлогу голосно тріснувся пістолет. Титус ввічливо відвернувся на полицю з пустим акваріумом і засохлим водолазом. Пин підняв зброю, запхав подалі до кишені і крокнув до дверей.
    -чекай - зупинив його Титус - дуже важливо, що б камінь не попав в лихі руки, бо буде страшна біда. Якась нашесть чи війна, а може епідемія чуми. Я тобі дам людинку і ти їй все передаси і покажи де камінь. Та людинка не стане грішити на...
    -добре. він з ваших?
    -скоріш з ваших - прохрипів Титус
     
  6. Fon

    Fon whom how

    Аскольд вийшов з пошти в не дуже хорошому настрої. Що значить посилка поїхала не до нашого відділення? Як так може бути взагалі, якщо вона мала приїхати саме сюди? Взяла і пустилась навтікача, чи завітала з офіційним візитом до сусіднього відділення? Її зустрічав почесний караул і делегація посилок з оркестром і гімном ось цього відділення, куди його посилка не доїхала. Хлопчина закусив губу і завертаючи за кут рвучко махнув рукою. Якась тінь промайнула перед очима, схопила за грудки і притисла до стінки.
    -Аскольдт?
    -можна просто, без "т" - заціпенів хлопець і відчув як в живіт впирається щось тверде і холодне. ніж напевно. А з грошей тільки на хліб вистачить. Його це не роздратує? Від злості не розріже йому живота і буде як у фільмі про війну - кишки виповзуть назовні.
    -пішли зі мною покажу тобі камінь
    -який ще камінь?
    -тихо буть! Дьорнешся, шмальну в бошку
    Це пістолет!
    Неприємна особа смикнула хлопця за руку і повела за будинок.
    -а шо...
    -мовчки
    Незнайомець показав пістолет і сховав його у кишеню
    -мовчки - додав він вказавши головою напрямок.
     
  7. Коммунарец

    Коммунарец Well-Known Member

    Однаково... немає бажання((
     
  8. Fon

    Fon whom how

    Каркай йшов уже дуже довго. Йшов угору і його сильно боліли ноги. Звивисті стіни вузької печери були то гострі як списи, то вологі і смердючі. У одному місці мало не зірвався в бокову печеру, що й дна не мала. В іншій мало не заснув серед ядучого газу. Звісно, був шлях прямий і швидкий, що його в прадавні часи витесали бруни, бо бажали підкупити земних сторожів щедрістю і добротою, а за це отримали посуху і страшну смерть. Бруни були третіми, десь з 15 повних обертів тому. За ними жили вільти, ті були страшно войовничі і їх цивілізацію сторожам не вдавалось знищити аж 200 малих обертів. Тому після кровопролитної війни з літунами, коли вільтів було повністю винищено, сторожі прийняли рішення мати наверху своїх. Так були створені ордени, що звітували у передверхню печеру про стан розвитку цивілізації. Звісно, окрім орденів, в котрі входили тільки верхні люди, були й свої, непомітні нікому шпики. За довгі оберти навколо світила чергун змінявся вже безліч разів і ще жодного разу ні один з орденів не підвів, не затаїв і не використав у своїх інтересах велику таємницю. Та все одно, Каркай, як і сотні до нього йшов на зустріч із своїм, з чергуном. Врешті діставшись верхніх печер, він присів відпочити і витяг сувої для записів. Усе що чергун зібрав про верхній світ, уся цивілізація раз на 74 малих оберти входила у сувої і закріплялась при великому архіві. Ці сувої вивчатимуть, аналізуватимуть і врешті приймуть рішення, скільки ще обертів має на існування нинішня цивілізація. Каркай обіперся на брилу поруч і огидливо скрививвся. Чорна рідина, або як її називають, нафта, покривала поверхні каменюк зліва від нього. Схоже, десь тут поруч є озеро нафти, силенна купа ядовитої рідини, що викликала пухлини і паралічі. Аж надто багато її стало перед знищенням вільтів, бо довелось прорубувати величезні простори для фабрик по виготовленню металевих літунів. Якраз тоді з озер і почала прориватись униз ядовита рідина, мало того що нищила будови, архіви, збереженні експонати минулого, так ще й хворобами і ядовитим газом забирала життя земних людей. Скільки ж із нею боролися, скліьки сил і часу витрачено було, аж поки нинішній чергун не повідомив, що наземним очищена нафта добре підходить для їх двиглів переміщення. Тільки бери і показуй де свердлити. За півсотні малих обертів наземні вибрали величезні озера нафти нагору і самі нею труїлися заради прогресу. Це тобі не розумні гаргарофи, що всім рухали з допомогою кінетики, не лоїди, що строювали молекули в шетигранній послідовності, а потім розщепляли їх. Ця цивілізація була занадто тупою, щоб довго існувати. Один з розумників основного архіву щодвадцять малих оберти з погордою заявляв про новий шанс наземних самознищитись, та все марно. Якимсь чином біда оминала "сапієнсів".
    З темноти почулись обережні кроки. Ну ось і чергун прийшов. Каркай підвівся і наготував сувої для зчитування інформації.
     
  9. Fon

    Fon whom how

    Незнайомець підійшов до Каркая, вклав йому до ніг важкезну ношу, скупо кинув: "ієрихонський камінь" і розвернувся йти геть. Каркай не знав хто це і чому він тут замість його сапієнса. Не для того він дерся вгору стільки часу, не для того стільки сил витратив, щоб біль у мозку не давала йому відпочивати від навчання історіїї. Отож з-під плаща визирнув дротик і темна тінь й крикнути не втигла як перетворилася на попіл, разом із одягом і усіма 72-ма рядами сапінсних бактерій. З іншого боку плаща Каркая зявився інший дротик, кінчик якого приладу. Повівши ним у повітрі навколо ноші, Каркай відступив на добрий десяток кроків назад і почав розглядати читані дані на своєму запясті.
    -он воно що, сингулюючий деномінатор і страшнючою похибкою. Таким на меркурії тільки надважкі молекули виділяти, а вони бач, езогенні ланцюжки відкрили. Життя вічне ще нікого до ідеалу не привело. Тільки навпаки.
    Каркай задер плаща, порискав у кишенях на грудях і здобув продовгасту чотру трубочку. після того присів над сумкою і обережно розкрив її. На однім боці була нічогенька така тріщина.
    -овва! Так тут ще й похибка спотворення образів квантинами.
    Каркай співчутливо похитав головою. Цікаво скількох сапієнсів, що бажали життя вічного камінь перевернув на дітиськ? З іншого боку чорна трубочка увійшла в невеличкудірку, котра при дотику одразу розкрилась і пропустила прилад усередину.
    -ну що ж, поки тебе розкладатимуть на нулі, піду подивлюсь де там наш Черговий по цивілізації сапієнсів.
    Він ще раз підняв руку і залишив своїм на архіві повідомлення, що підніметься назовні, бо проблеми із чергуном.
     
  10. Fon

    Fon whom how

    Крайцера не було аж надто довго. Лука забарабанив черевиками по каменюці.
    -нервуєшся? - спитав його Титус потираючи груди
    -чого мені нервуватись?- буркнув Лука - це тобі тре нервувати, як прогледіш Крайцера буде тобі ше й на спині зо три шрами.
    Титусу у грудях запекло несамовито, як згадав невидимі помахи лез Крайцера. швидкий до курви-мами, тільки і й встигнеш ойкнути, як зі всіх сторін з тебе кро вбризкає. сам Желеб йому примовляв і тістом з капустою відказував смертельні рани. якби не він, то б вже до ночі почорніли б йому груди порізані і засмерділися. А там і вже й нічка постійна над ліжком тихеньким. Він притис рукою пістоля в кишені і не зводив очей з вузького проходу в печері, що вів кудись далеко вниз.
    -тебе чого потягнуло з Крайцером тинятись?
    -Ви всі так кажете, ніби той Крайцер звір якийсь знавіснілий. Натомість нормальна біла людина.
    -як то біла?
    -ну така, шо ручки має чисті і сподні його не смердят. Такого й не гріх у хату впустити.
    -ти ж знав, шо Крайцер у мадярії порізав сімох воєнних своїми лезами?
    -та всі знали. ше діти он як кого відлуплять, кажуть - ото зара куплю на тебе крайцера.
    -це ж хто так каже? Щось не чув
    -бо ти з оперунами живеш
    -з ким?
    - з тими, хтоне знає як рожу відкатати, чи прокльон зняти. Жиют собі і думають, шо від раку підшлункової гинуть, а між тим Люська Щербата їм ропуху у ринці тричі втопила. От і мруть в муках.
    -а мені здається, що це ваші старі вірства вигадані і нічого ви не проклинаєте, а лише фокуси всякі показуєте
    Лука пирхнув і затарабанив черевиками ще швидше
    Титус потер рукою груди, що досі пекли і прислухався. Десь там далеко унизу почулися квапливі кроки.
    Лука звівся і пушов було до проходу, та Титус шарпнув його за камезельку і прошепотів:
    -то не крайцер
    -а хто ж? - буркнув Лука і потягся в кишеню за викруткою
    -кроки дрібніші і слабші, то якийсь хлопчик, або дідусик старий, го за мною.
    Титус вхопив Луку за руку і якомога тихіше потяг його у відложину печери за роколоту каменюку. Вмикнув ліхтаря і затих. Вже за хвилину повз них, огорнутий зеленкуватим сяйвом продріботів невисокий чоловічок у довгому плащі ізвеликим капюшоном. Що встиг помітити Титус, так це дивні сиві довжелезні вуса і маленькі злії очі. Коли дрібні кроки стихли наверху Лука прошепотів:
    -а де Крайцер?
    -ти як думаєш - сказав Титус і вийшов з-за каменюки
    -тобто як як... - Лука пішов слідом витягуючи викрутку
    -навіть не думай
    Титус увімкнув ліхтар і наставив дуло пістоля на груди Луки. Той важко дихаючи перекидував у руці викрутку і кидав поглляди на прохід униз, куди нещодавно пішов Крайцер.
    -ти казав він віддасть ієрихонський камінь і все
    -і все
    -і де ж він?
    -Лука, невже ти такий дурень? Якбиможна було віддати камінь, Желеб це зробив сам, або наказав своєму слузі, чи комусь із намісництва. Крайцера мали вже сьогодні розпясти над вугіллям і пропекти до скоринки, та все ж дали шанс вижити. Бач, не вийшло
    -та може він туди вниз далі пройшов?
    -думаєш? - Титус опутсив пістоля - ну то йди за ним. Мені ж більше цікаво, що то за дідусик прошмигнув до нас із печер
    -та в дупу того дідусика. Я за Крайцером!
    Лука схопив ліхтар і протиснувся у прохід донизу. Титус ще трохи постояв прислухаючись, а за тим повільно пішов до виходу нагору.
     
  11. Fon

    Fon whom how

    Семен Людвикович Маринар мав цього ранку великий неспокій. Заледве на дворі проясніло, задзвонив службовий телефон і якась, страшно неприємна і дуже велика людина вкрай огидним голосом поцікавилась, чому його ще немає на роботі і що він, Маринар, думає з усім цим робити. За тим, страшно загупали у двері. Спросоння Семен, відклав слухавку і пішов дізнатися, кому там вкрутити гайки в мозку. Натомість, за дверима нікого не було. Розлючений, він повернувся до кімнати і зрозумів, що виявив неповагу до невідомого влеикого цабе. То ж він пішов на кухню і хильнув ковток холоднючої води із горлянки чайника. Цікаво хто це б міг бути. Може хтось із першого управління приїздив на перевірку документації і побачив гнітючі порушення у його справах. А тут, допоки не попишеш пояснювальних, поки по усіх корінцях не розкладеш накази на догани і суворі попередження, шишка додому в столицю не поїде. Ще й Лоцман сяде на плечі і буде в потилицю клювом довбати. Неначе очікуючу саме цього моменту, задзвонив його особистий номер і у тиху кімнатку увірвався грубий бас полковника Лоцмана.
    -ти коли приїдеш?! - ревіло у вусі
    -та я ше сплю - плямкнув губами Семен і почухав задню сторону сімейних трусів
    -я тобі дам "сплю"!! - заревів Лоцман - кабанчиком метнувся!
    -ну ок - сказав Семен і Лоцман вибив звязок
    Його давній армійський колєга Бодік вже давно кликав в охоронку. І грошиків побільше і нервів поменьше. Ну і шо з того шо без корочки, якось живуть же люди. Хоча, йому, Маринару, врізали би грошей і позбавили всіх премій, та все одно б із посвідченням залишився. То така неймовірна криша, за якою його не дістане жодна насущна проблема. Он Метис, навалився пивом на дачі, влетів в гімновоз. І нічого йому за то не було. Ще й машину десь задаром поремонтував. А Ромчик з Сихова? Стріляв в лісі по воронах, убив корову з сусіднього села, так йому ше й мняса дали. Дивні люди. І як вони в такі халепи встрягають? Он він, янгол серед мінтів, жодного проблемного випадку за всі роки. Ну хіба що, патрон загубив на першім році роботи, та хто про таке згадає. Прям особа з криштально чистим резюме. Але в Бодіка в охоронці 800 баксів платять. Це ж шпалери можна нові купити, срамоту на стіна прикрити.
    Присосавшись до чайника, семен напівсонний вже було знову ліг спати, та з морфеєвих обіймів його вирвав новий дзвінок службового. Це був вже інший голос, не такий різки і неприємний, скоріш послужливий і лагідний, неначе маслом на хліб мазав.
    -доброго ранку, пане капітан
    -доброго - здивовано відповів семен
    -це я розмовляю з капітаном Маринаром?
    -із ним - скупо відповідав, Семен, намагаючись здогадатись чого його так всі вчепились.
    -по-перше, наступонго разу коли будуть стукати в двері, прошу не відкривати і навіть не підходити...
    голос затих, ніби очікуючи, що саме в цей час хтось знову почне гамлесити по дверях
    -а по-друге? - порушив тишу Семен
    -а по ньому, прошу вже йти на роботу
    Голос зник і звязок пропав.
    Семен знову почухав задню сторону трусів, позіхнув і подумав що би зїсти на сніданок.
    Ніби очікуючи льодяного душу, мозок насторожено очікував нового дзвінка, грюкоту в двері або, принаймі смс-ки від шефа, що так і не розібрався з вайбером. пауза сягнула критичного апогею і не були напружені фібри душі марні. Піднявши очі, Семен зустрівся поглядом з невідомою особою, що стояла на його балконі і крізь скло вглядалась в його обличчя.
    Ну от таке нахабство було для Семена крайнею межею спокою і в мить розлютившись, він схопив арматуру, перемотану з одного боку шматяною ізолєнтою і відчинив дверцята балкону.
    Доброго ранку, пане Маринар, прошу вибачити, ви двері не відчиняли. Мене звуть Марний. Ви не впустите мого колєгу? Васьок собі вже всі пятки повідбивав до вас стукатись.
    -ти шо тут забув?! - рявкнув Семен і, схопивши нвідомого за грудки втягнув у кімнату. У Марного підкосились ноги, він трішки зблід і захищаючись підняв руки
    -прошу пана не бийте, у мене для вас важлива інформація!
    -така вжлива шо вліз на балкон?
    До речі, як він вліз на балкон восьмого поверху? З даху, мабуть, по линві спустився
    -не то шоб по вірьовці, мене Грач закинув. Взяв за ногу, розхитав і прямісінько в вашу лоджію поцілив.
    -злодії-акробати - крякнув Семен і заніс руку з арматурою над головою непроханного гостя
    -не беріть слухавку! Не беріть.
    Семен хотів було гримнути злодюжку по спині, та тут задзичав службовий
    -не беріть! не беріть, прошу не беріть! - махав руками перед носом Семена Марний
    На балконі щось гупнуло і в дверях зявилась фігара ще одного непроханого гостя
    -Грач перестань, ти його злякаєш
    -так, ану на землю! - наказав Семен і покинувши Марного пішов на Грача з арматурою
    -спецзасіб - сказав Грач і порскнув у обличчя оторопілого Семена аерозолем з балону.
    -фу ти, йобт - Марний впав на підлогу і спробуав закутатись з головою у піджака - ти крєньдєль, фууу, яка гидота!
    Тіло семена гримнулось на підлогу, арматура дзенькнула і відлетіла під ліжко.
    -та ти йоб, ну Грач, викінь ту гидоту, але воно срердить
    -за півхвилини запах повністю зникне, а твій поліцай нікого не трісне по голові палкою
    -та де би він тріснув, його сам комітет обирав на цю справу
    -нащо нам мирські люди? своїх не вистачає? Он Титус без діла сидить, міг би провести розслідування.
    -грач, ти такий йолоп з дитинства чи це в тебе від бальончика твого мозок набєкрєнь? Тут сам комітет в покерок підсів грати, а Титуса тулиш. Кому він здався?
    -казали нічьо так людина
    -оййй, аж голова заболіла. Я колись тобі той аерозоль запахаю кудись. відкрий двері, там Васьок, напевно, рожає вже.
    Грач пішов відкривати двері. Марний підняв голову і опустив лацканти піджака, обережно нюхнув повітря, і після того заходився обмотувати тіло Семена ковдрою.
     
  12. Gyppsy

    Gyppsy :hi:

    -Одягни на мене вишиванку,
    Положи у голові бузок.
    Понесіть мене до храму ,
    зранку...
    В голові- бабусин образок
    -Я не знав,матусю,
    що так рано...
    Я ж хотів ще, посадити сад,
    яблуневий..
    Як сестра любила...
    Та не пожалів нічого кат!
    -Я востаннє бачив
    побратима...
    То Петро з Волині,
    я згадав
    Він так плакав,
    як мала дитина
    Певне він і очі ,закривав...
    То було так страшно,мамо ,
    страшно...
    Пекло заливало кров.ю
    все...
    Ми молились ,
    І хотіли пити.
    Вірили,
    що може пронесе..
    Зсохлими та спраглими
    устами,
    Тихо промовляли,
    Отче наш.
    Але не судилось,
    відчували..
    Бог забрав,
    а може тим і спас.

    Кат сильніший,
    Бо лихий керує!
    А нас ,вісім хлопців,
    молодих..
    Ми прощались,
    навіть щось співали..
    Кат лютує..
    що зробити міг.
    Він боявся!!!
    Хоч вбивав,боявся!
    Ясні очі,
    погляд пропікав.
    Він за гроші,
    вбивцею наймався!
    Хлопця,що
    родину захищав

    І несли хлопчину,
    в вишиванці..
    Побратими,
    хлопці молоді..
    І молилися у храмі,
    вранці...
    Вдови,сестри,
    сиві матері
    Ні,не проклинали,
    тихо-тихо.
    У кутку матуся,
    молода
    Бо прокльони,
    то для Бога лихо..
    Посивіла рано,
    сирота
    Прийняв Господь
    у небесне Царство.
    Молодого хлопця
    по роках..
    Обійняв за плечі
    наче батько,
    Тепер батько,
    лиш на небесах
    -Одягни матусю
    вишиванку.
    Принеси водиці,
    у відрі,
    І полий могилу мою
    зранку..
    ми ж хотіли пити,
    так тоді....

    З сторінки Світлани Дубицької

    . FB_IMG_1653032966621.jpg
     
  13. Fon

    Fon whom how

    Уй підтято глянув на гупсу. Взагалі у танку не ппердбачалось відхожого місця, та комітет великих ігор призначив бюджет на встановлення гупс у всіх бойових машинах. екіпажник Ротат саме протирав ганчіркою просякнутою пальним окантовку зчеплення. Взагалі гупса не смерділа, але мала неприємний відтінок, неначе звіддаля гупає вітерцем. Як ото було на стажуванні в доках - посадили на траверс і відтинай вантажі від груп і кладай в комірки на суднах, аби менше було порожніх місцин. Уй перевірив боєкомплект і пижі. Навіщо у їхній бойовій машині були оптрібні пижі ніхто не знав. Та враз прибіг запеханий Дода і вручив наказ на пижі. ще там були накази на пеервірку, на глянц верхньої башти (хоча в танку башта була одна), на кволість і відповідно на автомат компаніх для підняття агресивності. Ну і ще там щось було, Уй кинув накази вниз, до механіка, що саме зручно на них примостився і жер зародок з яйця первоістоти, перевернув крісло на правий бік і визирнув на зазначені правилом 1.2 секунди у вічко спостереження. зачинивши вчасно броньовану заслонку чекав поки мозок переварить інформацію. Схоже найдити і не збирались виринати з коси для зенанцького нападу.
    -Паре! Шо там жереш?
    -варений зародок, пане капітан
    -дай гризну
    -то на пару, ви таке не любите
    Уй почухрав довгими нігтями підборіддя. На пару зародки були напівсирі, а напівсиру їжу він не любив. Хоча б з того дива, що уся його родина згинула від захворювань, що передались їстівним шляхом.
    Ще двоє членів екіпажу побігли на смотрову, отримувати рознарядку на бій. після вторгнення інакших більше справ ніяких і не було. Різні компанії зібрали величезні військові сили для захисту своїх територій, а території, котрі не були захищені танками чи бул-метами уже давнісінько перетворились на миршавий пил. Інакші тільки й залишали по собоі що сіровати-синій пил. навіть кварц піску у щось переробляли. Мека та Оро пішли ще зранку, видно черга дуже велика. Багацько танків наїхало на заправку. Тільки їхня бойова танкова бригада забере третину усього зі складів. Взагалі-то турбуватись нічого, компанія постачання боєприпасів та супутніх товарів О-Оро поповнить склади всього за 2 ночі. Робити більші склади було ризиковано, згадайно надпотужні вибухи літосфери на узбережжі Лагідного океану. після цього інакші захопили прибережжя Услінної Коси, хоча всі 12 тисяч танкових одиниць були на місці стягнення бойових одиниць. Натомість на іншому континенті аж 47 танкових бригад відбили у інакших усе узбережжя Малоприємної Коси, де видились великі косяки мясистої риби.
    Уй прочинив дверцята особистої і витяг морську зусушену істоту. Якщо зжерти її зараз, то на післязавтра вже не буде харчів, а їсти молодогоОро він не бажав, бо вюачав звязок його імені з компанією. Не дай щастя щетанк одберуть і налаштують режим праці на пасивного, та й сиди усе життя за станком по переробці морепродуктів. ей ні. Краще потерпіти, може за рішучу і квапливу перемогу дадуть надпайок, і ще з дві мотанки морепродуктів, чи навіть сушення білкове.
    Уй провів травний сік з шийного передка усередину і загодився переглядати карти Зворотньої синематики. Усі тестові навчання ані на волосину не пояснюють що там на задному континенті. Та на нього так само падає сонце, так само має узбережжя з морепродуктами і так само, можливо має нікших, що вицьмоктують усе-надусе з рідного краю і вивозять у темну марину над головами.
    -Уй! Чапають!
    авжеж, Мека йшов аж підстрибував, Оро ж ніс якийсь дивний пакет, схожий на спецпризначення. Уй завмер, невже його коефіцієт бойового досвіду настільки виский, що пост-преди компанії перевели їх на шалені бойові машини вищих категорій. Уй прочинив задні дверцята танку і завмер.
     
  14. Fon

    Fon whom how

    -Параселепрс!!! Йди на споживання, бо клянуся айхолами і тебе віддам на катези.
    Юнак дуже не хотів на катези і дуже боявся переведення на загальне усиновлення. після народження із загальної купи його взяли оці жлоби, що й ігрову параферію заледве купили на його невпинні погрози самоліквідуватись. Тепер, після переведення його у вищу школу навчання достатньо потрібних знань Параселепрсвважав, що він заслужив ігрову мнемологічну систему. без неї його від навчання судомило усім мозком. Але після гри він відчував таке підвищення внутрішніх громонів, що ніяк не міг зупинитись об не грати.
    -Опікунка, я ще раз і йду на займання!!! - гукнув він і завмер, поставившо команду на паузу
    -але тільки раз і ген пішов. Ок?
    -Та
    Параселепрс, зняв паузу, перепровірив боєздатність задніх прикладок броні, за тим написав на підтримку: "перевірити задньоходовий відкат, у бою закидує зад у строну інтенсивнішого звихрення
     
  15. Fon

    Fon whom how

    Уй порухався і зняв заслін броні на своїй стороні. Оро вже заскочив на танк і дерся до люку. Мека піднирнув під машину і вибив ногою нижній люк.
    -Дорів, капітан, були їстівні?
    -не було. Що дали?
    -Ооо! Дали пвоний, навіть заслін на датчики магнітного мигання, уявляєш? Ця бідова фігня, що коштує як півтанку...
    Уй здивовано зиркнув на нього і приклав пальці до підборіддя
    -дивно - видав він коли вже сутеніло
     
  16. Fon

    Fon whom how

    Параселепрс неквапливо виставив налаштування на засідку, причіпив додаткові ракети, поновив датчики руху і витяг високо над баштою дивакуватої форми антену спостереження. Який дурень вигадав антену у вигляді тарілки? Щов оно зловить? Хіба водна птаха якась засліплена ранковим бліком від другого місяця шубовснеться об неї і сповзе у прочинений люк. Та як не ганьби проектантів, тарілка працювала. пішов сигнал присутності. Дві шкандибачки і одна возова. Скоріш за все ситуація по підвозу заміни на сусідню базу. Якщо гатнути з великої гармати по возовій, то можна уникнути оточення, бо ті піші вояки відразу розпорошаться по стирчачих скелях мов муравлі і одразу в оточення йдуть. як комусь звезе не здохнути від вогнемету чи магнітної сітки, зайде в тильні люки і розворочає танка із базуки на віддалі. То й одразу дістане 3 ранг, а це вже з возової пішим переведуть на шкандибачку. А ше як має трохти на запасі очок, то з четвертим рангом може отримати якийсь убогий танчик без броні й гармат, такий, для розвідки. Параселепрс виставив наведення на возову і гатнув прямісінько посередині. В навушниках скреготнуло, тому що дешевенькі акустики на грі. Якби він не гордував і пішов в загін, то можливо б за дублони вже купив собі і акустику, і покращену графіку, а може й на тактильні б назбирав середньої гівняності.
     
  17. Fon

    Fon whom how

    -Паре, сітку!! - ревів Уй у внутрішній звязок
    Паре, що саме заряджав основну гармату, покинув залінку і перекинув на плече рулон, трухонув ним, щоб розійшлося і вліпив з розмаху у задню гаубицю.
    Уй не відриваючи ока від вічка огляду рвонув баштою задом наперед і не зупиняючись гатнув сіткою по дальній шкандибачці. За тим рвонув важіль і повернув башту у висхідне положення.
    -Паре, Легеньку!!
    Паре, що вже зарядив легеньку, закрив заслін, притис дожимачем і рвучко присів. Саме в цю мить гармата вдруге гахнула і передня шкандибачка розлетілась на друзки.
    -Паре, вільну!!
    Паре рвонувся назад, відкрив заслінку і висмискнув бойовий снаряд зі збільшеним осколковим розльотом. Заліпив його в середню меншу гармату і вдарив по кнопці "готово".
    Задертий ніс малої гармати виплюнув вільну над полем битви і досягши точки над палаючою шкандибачкою рвонув. Якщо й були там піші які поранені чи чудом вціліл, то зараз їх вже точно немає.
    -Оро, вочі!!
    Оро вже заліпив на очі візор і з задньої труби сховку вискочив невеличкий літальний парат з камерами, зробив сальто, і почав по колу облітати поле битви.
    -Мека, шо сітка?
    -резонатор гудить, значить ше не все - пробубнявив Мека вглядуючись у екран, зара, от-от. все.
    -Оро?
    -всі дохлі, можна вилазити
    -ну то файно, Мека глянь
    Хлопчина схопив шолом, апарт для дихання і невеличкий карабін ближнього бою. Вискочив у нижній люк і півколом навприсядки побіг до палаючої шкандибачки. Поруч пролетів літун Оро. На літуні були дві невеличкі ракети, зможе прикрити якби що. шкандибачка швидко вигоряла, потужно спалюючи повітря навколо, і вже за 50 кроків не було чим дихати. Навряд чи там хтось вижив. На другій шкандибачкі сітка перестала іскрити. Отже нейросітки ворогів були спалені. Повний броньових живих організмів із неживим мозком. Шукачі давали потрійний раціон усім хто спромігся сіткою добути тіла жуків-паразитів. Забирали собі і досліджували, вивчали і ще там щось робили. Можливо колись вигадають таку сітку яка вбиватиме тільки паразитів у велетеньских жуках, а їх люд прісний, не чіпатиме. Отак і вибьють усю навалу з каньйонів Омарта. Мека опустив карабін і трохи збільшив коло обходу, бо попереду все було застлано рештками з розірваної возової. Ну тут точно ніхто не вижив. Мека підняв руку угору і помахав. Все чисто. До сітки він підходити боявся. Хай шукачі своїх піддослідних виковирюють, а їх, схоже чекає потрійний раціон.
     
  18. Fon

    Fon whom how

    -Каркай!
    -як?
    -Кар-Кай!! - гаркнув чоловік і сплюнув Аскольду під ноги - бери каменюку, підем далі
    -навіщо тобі ця брила?
    -то не брила, то резонатор. відємний резонатор півчастот, діє тільки в третьому триместрі оберту сонячної системи в галактиці, коли та проходить велику пусту галактику
    -це як проходить?
    -як кришка горщика для кльозету через воду в баняку - галактика є, зірки є, навіть чорні дірки є і наднові, та внаслідок розгойдування відцентрового центру тяжіння галактики, всі зірочки збіглись до центру, а сила гравітації, себто притягування, бере і пустим місцем маслає сусідні галактики, спричинюючи такі собі аномалії. хоча чого я тобі це оповідаю, ти ніц не розумієш.
    -чекай, в мене таке відчуття, що все це вже було
    -було? - Каркай навострив вуха і повів носа убік. - що саме було?
    -здається про цивілізації
    -так, зрозуміло, переверни каменюку верх дном
    аскольд нагнувся і важко здвигнув камінь на бік і потім гаратнув до камянистого дна печери. десь у памяті пролунав жахливий крик, потім сміх і так, ніби в кісіль окунувся.
    -но, хлопче, не так різко, той резонатор 700 обертів поляризували. а ти ним так гекаєш. бери піднімай
    -та він важкезний
    -важказний долі, а на рівні поясу буде вдвічі легший. а як завдаси собі на плече, то взагалі буде легенький, але тримай його отак горизонтально, бо попливеш.
    Аскольд недовірливоглянув на каменюку, поволі нагнувся і потяг угору. спочатку камінь важив десь кіло вісімдесят, а на рівні поясу став і справді набагато легшим. перекинувши долоні униз, підняв вище грудей і вже на плече поставив шось таке як важка книга, чи пляцок з ябками.
    -файно, я буду попереду крокувати, ти позад мене, світла немає, але світно буде. гайда!
    Старий, потягнув свою темну сутану в бік повороту (чого це він) і некваплячись попер по похилій камяній стежині тунелю-печери.
    Аскольд кліпнув очима декілька разів. ліхтаря не було, та очі, немов крізь темряву бачили, мов звір якийсь. Вовк чи кіт? о! Сова!
    -чуй, Кар-кай, а що ти там про цивілізації говорив?
    -вже забув?
    -то що, кменюка память стирає?
    -ну не память, а скоріш робить невеличкий поворот назад
    -це як?
    -а отак, йдеш по колу і донизу, йдеш-йдеш, а потім - хлоп, ни на два кола вище підстрибнув
    -чого це так?
    -бо ти дурень резонатор надполяризований гаратнув об землю. добре як матінка-планета не поміняє полюси
    -то навіщо ви такі разенатори робите, що можуть все понищити?
    -а навіщо люди колесо роблять? калькулятор? лазер? шимку?
    -яку ще шимку?
    -ішемічний прискорювач днк в структурі 12-37. відповідає за старіння організму. це любий йолоп знає. і кактус.
    -кактус?
    -зазвичай кожна нова цивілізація, що бажає безсмертя починає порпатись у днк людей і тільки пананами порпались у всіх днк і знайшли все у кактусі, там все дуже добре видно по кільцях спадковості. йолопи отримали формулу безсмертя і повбивали за неї одне одного. от що значить релігія - смерть тому, хто хоче прожити довше мого уявного друга
    Каркай голосно зареготав і знову потягнув сутану вліво, в напрямку повороту тунелю.
    Аскольд обережно, щоб не затопити голандію переклав каменюку з правого на ліве плече.
    -в нас ще якийсь дружбан ваш був
    -це хто?
    -забув як звати, дивне імя таке
    -ну для вас, сапієнсів усі імена наші дивні, як і імена вождів-канібалів з папуа нової гвінеї. цікава річ, цивілізація канібалів у цивілізації травоядних. якби вийшло так що пара брил льоду рухнулась уліво а не вправо, то не травоядні перейшли б на американськй материк, а людожери і вийшла б дуже цікава цивілізація, майже як у сапів
    -а що було у сапів?
    -щось ти дуже багато питань задаєш - огризнувся Каркай
    -я несу важку брилу, ви балакаєте, все по-чесному - відпові Аскольд і троха піднявши камінь відчув, що він майже невагомий.
    Каркай озирнувся і скоса глянув на хлопця
    -добра, я буду балакати, а ти не забудь дуже обережно поставити каменюку, як дійдем
    -домовились. то що там у цапів?
    -у сапів? вони лишніх пожирали. От у майя були такі првила - нема води - уколошкаєм декілька красивих юнаків і дівчат, боги скажуть - ой як приємно і напустять дощів. натомість ти стараєшся, ріжеш своїх рідних, красивих, вродливих, статних, найкращих з свого роду і племені, залишаючи тільки маленьких кривоногих потвор, а боги беруть і кидають в тебе величезну каменюку, від якої половина відразу вмерла, а друга встралася і поперла освоювати красиві гори на південному материку.
    -чого вони аж туди пішли? могли б залишитись?
    -та могли, але подумали шо боги гніваються, пішли по перешийку до материка, а там їх величезні бджоли покусали. потім мавпи напали, потім риби пожерли, потім змії велетенські ковтали, тільки в горах було більш-менш спокійно. тільки від сонця всі були напів-сліпі
    -он як
    Аскольд йшов задумавшись. Каркай смикав за сутану і сопів у дві дірки
    -ще довго йти?
    -ну по відстані ще сімсот кілометрів
    -ми що, по підземному тунелю в африку ідем? у вас їжа є?
    -а по ментальному, то буде тобі здаватись як дві години. бо в тебе є резонатор, а в мене дискантор. то буде швидше ніж я сюди на палі чамкав. грамофон бачив як грає платівку? музику видає...
    -ну
    -...то й ми собі трохи посунемось на кілька кіл до переду.
    -ясно. а що за паля? транспорт?
    -ну та. то така антигравітаційна штукенція, але має довго заряджатися. потім сідаєш на неї як вугор на трубку, чи як відьма на мітлу і ставиш висоту третуинку - це бо на половинці можна гаратнутись головою об стелю. а в палі вже вбитий трафік і просто несешся собі як оскаженіла відьма по печерах нагору.
    -Каркай, а внизу жарко чи холодно
    -як тобі сказати хлопче. у мене пів температури тіла стабільна. у архіваторів завжди холодно, бо в них кристали з інформацією. а в агресивних винищувачів цивілізацій ціла півторачка
    Аскольд не відразу докумекав що пів температури тіла то 36.6 на два поділити, виходить 18 градусів, свіженько як після дощу улітку. а півторачка то десь під пятдесят?
    -а нашу цивілізацію ви коли винищете?
    -хотіли ще 200 обертів назад, але ото гімно з відділу облаштування звернуло увагу, що непогано було б відкачати комусь зогнилих доісторичних. впринципі нічого поганого у цьому не побачили. Бо та чорнюща нафта аж надто токсична і дуже смердить, має купу зарази в собі. але сапієнси ітак її цедять і палять, то нікої загрози немає.
    -то ми існуємо, бо відкачуємо нафту, що капає вам на голову?
    -можна і так сказати.
    -а коли нафта закінчиться?
    -ну то і вам гаплик. отут обрежно, крошка під ногами, не посковнися з резонатором, бо як впаде, то буде гаплик одразу.
    -що може статись?
    -була така цивілізація енумерів, вони мали таємний орден що скеровував усі сили і кошти на розвиток науки і нові винаходи. ото зараз у вас один чоловяга, має статків і коштів стільки, що може створити базу на супутнику матері-планети і добувати якісь цінні ізотопи рідких металів, чи той же астат, для вічної молодості, аж ні. він хизується і хвастається перед усіма мільярдами яке воно розумне, що стільки грошей має. то коли енумери створили штучний супутник для телепортів по сонячній системі, сталая оказія, одна людина помилилась у розрахунках і перемістила танкер з рудою сінк планети
    -це яка
    -ну пята, та шо після четвертої. як там у вас - мерк, вен, ми, марс, сінк, юпітер, сат, уранус, нептунус
    аскольд покопався у своїх асторономічних пізнаннях і нічого між марсом і юпітером не знайшов. пятим мав би бути юпітер
    -ну правильно, сінк, пятий розтяв той йолоп шо погано порахував переміщення танкеру, і замість цього розполовинив сінк, потім юпітер його роздер на шматки, і гравітація роздробила на невеликі кавалки. навіть не знаю шо тому йолопу зробили енумери. але титан тепер весь залитий газом. одного разу, правда там висадився десант, бо подумали, що то ворожа база, але вдої охоронців їх швидко під нуль пустили
    Якби Аскольд не перевірив на собі дивну важкість каменюки, котру ніс, то подумав би що старий божевільний, або наївся грибів райдужних. Поки він обдумував солова старого і навіть потроху уяляв як вибухає ціла планета через недолугого клерка, Каркай, видно зрадівши, що його перестали дімати питаннями припустився швидше.
     
  19. Fon

    Fon whom how

    Параселепрс отримав похвалу за задовільне навчання і аж надто негативний відгук від опікунів, аж досі надвушшя боліли. зате його команда отримала преміум-пайок, спец-форму корпусу і саме найцінніше - автономну систему наведення, що була варта як ціла когорта бойових машин школи міміха-зрайти. Його бойова машина аж сяяла, чат відгуків розривався від запрошень. дзвінки монетки сипалися щохвилини. його наймовірна засідка на жуків показувалась по внутрішньому візору аж три доби і отримала схальні відгуки навідь від комісії розробок. Вочра приперся офіційний представниккомісії, вставив у його гру комутатор, перевірив на відсутність симуляторів і вручив враженому Параселепрсу блискучий перехідник на обємне бачення бою. це значить у нього буде своя неймовірна муха-літалка, що на окремому обємному візору показуватиме бій з усіх боків. це все рівно що тарганів тапком на кухні чавити. тільки шкода, що не можна ігрові монети зміняти на справжні гроші, ото б опікуни зраділи новому транспорту чи відпочинковим картам. ну та й грець, він зірка шоу, і за декілька подихів, почне світити із новою силою. Параселепрс замахнувся на базу жуків.
     
а де твій аватар? :)