Політика в поезії

Миколай ШОСТАК
РОЖЕВА ПРИМАРА МАЙДАНУ

Сонеталь
За версією поета Валерія Гнатюка

Була в мене вчора усміхнена Мрія,
Що квітне в серцях уже тисячі літ –
В ній дух моїх предків і щастя завіт,
В ній Вічна Любов до Вітчизни зоріє.

Була в мене Мрія – кохана-єдина...
І – сповнився мій помаранчевий сон:
Вмостила півгетьмана свого на трон
І возвеселилась моя Україна!

Та тільки не вийшло із блазня пророка,
Лиш слугам диявола воля широка –
П’ють кров, ділять владу і крадуть казну.

Тож вам моя Мрія, злі демони влади,
За мертвих і сущих, за кривди і зради
В цю мить об’являє священну війну!
26-30.12.2006 р.

1
Була в мене вчора усміхнена Мрія,
Чарівна, як Мавка уранці спросон:
І я заприсяг їй на крові покон,
Що вік буду вірним за неї на прі я.

Голівка, як сонечко, золотокоса,
Ще й очі ласкаві, янгельське чоло –
Проснувшись, іде у весняне зело
Шукати перлиночку щастя у росах...

А щастя її – то Життя і Свобода,
То висхід із рабства Святого Народу,
Що взяв не Мойсея – Тараса Завіт.

А Мрія моя – Піднебесна Вкраїна,
Що в лицарі святить козацького сина,
Й на Правді і Честі одвіку стоїть!
06.01.2007 р.

2
Що квітне в серцях уже тисячі літ,
Що дихає, сяє, співає у грудях,
Що вічного подвигу прагне у людях,
І що мою душу здіймає в політ?!

Се дума про матір, про Русь-Україну –
Дай Боже їй щастя на сотні століть!
Та знову над нею нещастя стоїть
В подобі держави, що пхне до руїни.

Люблю Україну я в трьох опоставах –
Мій край, мій народ, моя рідна земля;
Що радістю в серці щодень промовля;

Та люто ненавиджу в ролі держави,
Де край, і народ, і земля – для застави,
На розтерзання владців і правлян.
06.01.2007 р. 12.01.2007 р.

3
В ній дух моїх предків і щастя завіт –
У рідній моїй помаранчевій Мрії,
Що серце мені вже пече, а не гріє,
Бо впав у багно помаранчевий цвіт.

Як ніжно і мужньо плекалась вона,
У чесних і добрих окрилених душах,
Що вірили – вже нас ніхто не подужа,
Не восторжествує вже більш сатана.

Ця Мрія з Руси і Козацької Січі
Жар-птицею лине крізь дні і літа.
Це – в небі Різдвяна Звізда Золота,

Що святом на Всеукраїнському Вічі
Світила Майдану в усміхнені вічі,
А нині – тавром на душі розквіта.
30.12.2006 р.
14.01.2007 р.

4
В ній Вічна Любов до Вітчизни зоріє:
Освячена Небом і кров’ю борців,
Що йшли за Вкраїну на смертні герці
Під омофором Святої Марії, –

Оце моя мрія! Моя найдорожча,
Найкраща у світі, рідніша за все!
Ні, нам не Америка щастя знесе,
І на Європу не світить нам проща, –

Лиш Мрія-надія на Щастя і Волю,
Споможе воздвигнути нам свою долю.
Простить хай достойник за пафосний стан,

Бо правда одвіку проста і крилата:
Вкраїні не треба ні блазня, ні ката,
Їй треба Любові, що гріла Майдан!
05.01.2007 р.

5
Була в мене мрія – кохана-єдина
Були в мене гасла Майдану святі,
А їх потоптали, і «еті», і «ті»,
І знов зґвалтували гуртом Україну.

Облудники, наче вовки до кошари,
Удерлись до влади, що ствердив Майдан, –
До права мільйонів його громадян,
Щоб знову народ навернути в татари:

Азійці в Москві – від Орди ще панують
І власний народ по сей день не шанують,
А Київську Русь не один знає хан:

В нас і князі, і гетьмани в повазі,
В нас лицарі Духу і Честі в звитязі –
Їх Віче святить і гукає Майдан!
06.01.2007 р.

 

6
І – сповнився мій помаранчевий сон,
Сталась рожева мана ідіота:
Краще б не мріяв, зашив собі рота,
Щоб не волав зо всіма в унісон.

З Майданом я владу таку накричав,
Що посміховиськом стала у світі:
Злодюги, людці, ненажери неситі,
Збіговисько підлих і злих яничар.

Переконала утілена Мрія,
Що мафія є, і безсмертна вона,
І не безстрашна вона, а страшна.

Беззубо-безликий наш «батько-месія»
Об’єднує клани і рече: «Мація! –
Вкраїну єднаймо довкіл казана!»
06.01.2007 р.

7
Вмостила півгетьмана свого на трон...
Івозридала моя Україна:
Знов сльози роняє і квилить чаїно –
Знов зрадили Мрію й попрали Закон.

О! Ти вже плакала в думах Тараса
І з Лесею теж лила сльози гіркі,
Щоб на морозі розквітли квітки:
Сльози – то наша етнічна окраса!

І плачуть твої, мироточать ікони,
Кривавими слізьми Оранта сплива –
Бо святість утратили клятви-слова!

Є в Україні свій Злодій в законі,
Є Пересмішник-бджоляр у короні –
Катма Президента! Хоч правлять аж два.
06.01.2007 р.

8
І возвеселилась моя Україна,
Щоб потім невтішно заплакати знов.
Пройшло її щастя оранжевим сном,
Свиньми розчавлена Мрія-перлина!

Та не ридай, не журись, моя Ненько,
А вгору знамена свої піднімай,
Пісню закличну свою заспівай,
Возвесели посумніле серденько.

І засурми по Небесному Війську,
Поклич мене знов на Великий Майдан –
Нехай я катам і злодюгам воздам;

Нехай сокрушу оцю владу злодійську –
Проамериканську і проросійську, –
Воздам по заслугах за зло і обман.
06.01.2007 р.

Та тільки не вийшло із блазня пророка
Зате вийшов спільний іще один ПУК*
Народові свому, ще й дулі з двох рук:
Для Заходу й Сходу – як миру зарока.

А де ж «любі друзі» і де «чиста влада»,
Де Юля і Юра* – де Совість і Честь?! –
Натомість у владі воздвигнуті днесь
Великий Дон-ПУК і кучмівська бригада.

Нема в Україні ні миру, ні ладу,
В народу немає ні сил, ні життя,
Лиш розпач, гриза і лихі почуття.

Та всі маєм гріх за ту скурвлену владу,
Бо розум наш хитрий не з лоба, а ззаду –
То й творим із блазнів героїв буття.
06-07.01.2007 р.

*ПУК – парламентсько-урядова коаліція при першій «ходці» Януковича в КМ, а нині – це П-ПУК – президентсько-парламентско-урядова коаліція.
*Юля і Юра – Тимошенко і Луценко.

10
Лиш слугам диявола воля широка –
Щоб з Неньки нещадно лупити сім шкур;
Во благо своїх чорнодушних натур
Вони, як ординці, грабують жорстоко.

Це демонократія хижа панує –
Всяк владу тримає для власних вигод,
Лиш за своє він так «любить» народ,
Бо шкурного визиску ревно пантрує:

Так люблять вампіри і пси-людожери,
Доки не з’їдять чи не висмокчуть кров,
Тому в них з народом не кревна любов,

А тільки – кривава, у вигляді жертви –
Із наших сердець, щоб їх псами пожерти
І за мандатський сховатись покров.
06-08.01.2007 р

 

11
П’ють кров, ділять владу і крадуть казну –
Ось їхня сердець найсвятіша турбота,
А не для нації чорна робота,
А не сподвижництво для кагану.

Щодня в них бій кланів запеклий іде
За гроші і землі, скарби і надбання –
Лиш тут вони трудяться з ночі до рання,
Лиш тут принципові, а більше ніде!

А братія* дудлить горілку безбожно
Чи мовчки з похмілля куняє в кутку.
Хіба ж Україну ми хтіли таку?

Задрипана хвойда чи Ненька заможна?!
Була ж колись – ясна князівна вельможна,
А нині вповалку ґвалтують, бридку.
06-08.01.2007 р.

*Братія – тут: народ.

12
Вам моя Мрія, злі демони влади,
Предивно воскреснувши, чинить урок:
Ніхто з вас не геній, не свят, не пророк,
Тож б’ю вас глаголом своїм без пощади:

Ви – вивертні, тать, мужлани, ненажери,
Ще вам віділлється невтішна сльоза,
Що Мрію оплакував нею козак,
Як ви Помаранчеве Сонце пожерли.

Так – ви не лицарі Духу і Честі:
Вам Жінка Розумна – то гонору ґандж!
Та скільки в нас Ольг, Роксолян є і Анн,

Що мають і мудрість, і всі благочестя,
Щоб правити краще за «кума» чи «тестя»,*
Які обезчестили рідний Майдан.
06,10.01.2007 р.

* «кума» чи «тестя» – кумівство і плановість в управлінні державою.

13
За мертвих і сущих, за кривди і зради
И достойне майбутнє нових поколінь
Я б’ю у набат – уставайте з колін,
Спасайте Вкраїну, звільняйте з блокади!

Прем’єрів і гетьманів ви вже скидали,
Та жаль, що обрали таких, як були.
Повстаньте – бодай, вони, кляті, спрагли
Щоб чесні воістину з Богом постали!

Супроти народу немає в них сили,
Тож кличте Собор і рушайте на бій –
Хай стане до лав молодий і старий...

Єднайтесь, брати, бо пора вже наспіла –
В такій Україні всім жити немило,
Ідіть боронити свій край дорогий!
06,08,09.01.2007 р.

14
В цю мить об’являє священну війну
Всім зрадникам Мрії Поета Перо:
Клялись на Майдані творити Добро –
Та Злом задушили вкраїнську весну!

Обіцянкам, клятвам, присягам назло
Попрали ви світський і Божий Закон,
І долю народу поклали на кон –
То ж вічна анафема вам на чоло!

Немає на світі нічого у Бога
Святіше за Праведно Сущий Народ!
Була в нього тьма ворогів і заброд,

Але найстрашніший є ворог у нього –
Ординська держава без Бога Святого.
Повстаньмо ж за Мрію, – за серця оплот!
06-09.01.2007 р.

Р.S.
В державі керманичів, звісно, багато,
Та Кормчий Великий над нами –
Один, Владика всіх душ і народів лиш
Він, Його не зіпхнуть владарі-супостати,
Бо Царство Його – не столичні палати,
А Храми Сердець Прісновірних: Амінь.

21.02.2007 р.

 

Найгірше - це своя орда...
Свої безрідні яничари,
Потворство,заздрості і чвари...
І вся Вкраїна молода,немов невістка у жидах.
Найважче - вольності даються...
Всіх обпліткують...переб’ються...
З чужим сміттям у власну хату...
І,нумо язики чесати
Ділити власну каламуть...
Жиди ж бо красти не дадуть...
У кого красти?
Та - у себе ж..
Хрестами поділили небо
Хто в православні,хто куди...
Де Бог?
Привласнили жиди...
Отож - підкинуть голу кістку
І на невістку...на невістку..
і знов...дівує Україна...

Олександр Смик.

 

Вбийте мене..
Не Вітчизну,лишень...
Чується й досі ще голос Рейтана
Спалена сонцем,омита дощем
Вічно сльозами просолена рана
Скажеш.. держава..і знов заболить..
Вічно у покритках,вічно пропаща...
чом серед нас,на Майдані стоїть
Тіло посічене..з хащів Таращі?
інше..отруєне знов промовля
Гору взяли ми разом над брехнею!
Та від брехні божеволію я
Всі - на майдан..але кожен з своєю
Всі - за ідею,і всі не беруть...
Майже святі і у всіх чисті руки..
Всі сповідаються голосом Крут..
І кожен раз закликають до Злуки...
Хто ж багатіє?
А хто ж продає?
Ті,хто себе вже підстрелили двічі?
Чом це тому,знов і знову встає
Обезголовлене відчаєм віче?
Очі сенатори зичать в Сірка.
Їм я дивитися в очі не стану...
Хай буде правда до болю гірка.
Але навчімося честі в Рейтана...

Олександр Смик.

 

Це моя,оголошена мною священна війна
А у ній не здаються без бою
Це,коли Батьківщина тобі чужина
Це той час,коли зраджує тінь за тобою..
Там,де тонко..від відчаю рвуться серця
І міста вибухають на спалених мапах
Де міняються дати кінця..без кінця...
А Христові доводиться в хатах іконами плакать...
От так і живемо,з калиною і тереном
Слабких ми не любимо..сильних ми не терпимо...
З калиною і тереном так і живемо.
Це моя,оголошена мною священна війна
Хто в ній ворог,хто друг - не приходиш до тями
Коли люблять усі..а рятує одна,
А дороги до правди стають манівцями
Отак і живемо..з калиною і тереном
Сильних ми не любимо,а слабких не терпимо
З калиною і тереном,так і живемо...

Олександр Смик

 

Не було, нема і не буде
Добра на Вкраїнській землі,
Не житимуть гідно тут люди
Бо цього не варті самі!?
Погрузли ми всі у неправді,
Брехня в наших жилах тече,
Хоч молимось ми, та насправді
Ми Бога катуєм мечем...
Сміються довкола сусіди:
Весь Захід, Москва і весь Схід...,
І правди подіти тут ніде-
Пропащий в нещасті наш рід!
Ми всюди шукаємо винних,
Нам завжди мішають усі,
Але не спроможні признати-
Зло криється в нашій душі.
Купив нас грошима диявол,
Ми совість продали і честь,
Комуна лишилась у генах,
Заражений рід нею весь!
Чинуші й магнати нас глоджуть,
Породжують розбрат і гріх,
Свободу і волю в нас топчуть,
З болотом рівняють усіх!
Як тільки краватка на грудях,
Як тільки печатка в руках,
Вмить всі забувають про совість,
Про совість, про правду і страх.
Про страх перед Господом Богом,
І відповідь в страшнім суді,
Про знищену душу народу
І втоптану совість в багні!
Пора перестати ділити:
Посади, заводи й руду,
Терзати нещасну Вкраїну,
І кликати в дім наш біду!
Візьміться браття за розум,
Нехай не сміється з нас світ,
Посадимо нові "коріння",
Хай з нього породиться цвіт!

 

Згадав про наші вибори...

Юрий Нестеренко

О Господи, разверзни, расточи,
Пошли на нас огнь, язвы и бичи,
Германцев с запада, монгол с востока...

М.Волошин

Послушайте эти речи. Взгляните на эти морды.
Почувствуйте, как портянкой воняет любой их флаг.
Мы - жители страшной сказки, над нами сомкнулся Мордор,
Но нам не поможет чудо, не выручит добрый маг.

Здесь ложь заменила воздух. Здесь злобу зовут любовью.
Услужливая шестерка здесь выросла до туза.
Страна, где процесс мышленья наносит ущерб здоровью,
Где больно дышать, где стыдно смотреть зеркалам в глаза.

И снова на те же грабли! Опять - в выгребную яму,
Что вечно другим копаем, да сами - ее улов!
Здесь что говорить о мертвых - живые не имут сраму,
И бьют колотушки кривды в тамтамы пустых голов.

И вновь чем тупей, тем ближе. Опять чем грязней, тем лучше.
Внушает не страх - брезгливость казенных шакалов вой.
Дурдом пополам с борделем. Стабильность протухшей лужи.
Пародия на державу, кто нынешний фюрер твой?

Отрыжка имперской злобы, наследник кнута и дыбы,
Не лев, не орел и даже, при серости всей - не волк,
Не Карл, а плешивый карлик с глазами несвежей рыбы,
Бросающий в мирный город свой лейб-мародерский полк.

Нет, даже уже не Мордор - здесь нет и во зле величья,
Убоги слова и жесты, бессмысленен каждый шаг.
Холуйская добродетель потомственного двуличья,
Грызня из-за места в стойле, а всякий вне стада - враг.

Мерещилась нам напрасно в грязи золотая жила,
Цикличная безысходность безжалостна, как свинец.
Ты обречена, Россия, и ты это заслужила,
Осталась одна надежда - скорей бы уже конец.

Покуда гнилые когти опять не омылись кровью,
И вновь бедоносной сворой не попрана красота -
Умри, пропади, исчезни! И пусть на твоем надгробье
Ворованной вилки символ оттиснут взамен креста.

07.08.09

 

Соррі,не можу зупинитись..вражає...

Юрий Нестеренко

Государство - твой враг

Государство - твой враг. Что б ни врали экранные шлюхи,
Наихудшее зло - не извне, а всегда изнутри.
Государство - маньяк, отбирающий хлеб у старухи,
Чтобы бросить ей корку и требовать: "Благодари!"

Но не хлебом единым! Движеньем начальственной брови
Государство командует ей: отдавай сыновей!
На убой шагом марш! Государство не может без крови!
И не чьей-то чужой и абстрактной - конкретно твоей.

Государство - твой враг, что наглее любого бандита:
Ты - преступник, коль только посмеешь себя защищать!
С деликатностью танка и светлым умом троглодита
Государство всегда отвечает одно: "Не пущать!"

Что бы труд ни взрастил, что бы ум и талант ни создали -
Государство придет и наложит когтистую длань,
А для самых везучих оно отчеканит медали,
Бесполезною медью платя за кровавую дань.

Государство - твой враг. Враг безжалостный, жадный, жестокий.
Воплощение силы, которой не нужно ума,
Ненасытная тварь, паразит, выпивающий соки,
Чья эмблема - не флаг и не герб, а война и тюрьма.

Но и это не все. Ему мало и денег, и мяса -
Ему души, твою и детей твоих, вынь да положь!
Чтоб гордилась кнутом и оковами рабская масса,
Чтоб привыкла с пеленок хлебать ядовитую ложь.

Государство - твой враг. Враг любого, кто мыслит некстати.
И, чем льстивее пафос высоких державных речей,
Тем сильнее оно ненавидит того, кто не в стаде,
Кто не ждет калачей и плюет на его палачей.

И страшнее запретов, страшнее тюрьмы и параши
Пустоглазые толпы, вопящие хором: "Ура!"
Государство - твой враг. Оккупанты не могут быть "наши",
Даже если вчера с твоего они вышли двора.

Государство - твой враг. Твой. Какие бы козни и беды
Ни чинило соседям оно, понадеясь на куш,
Победители - первые жертвы преступной победы:
Восстановят руины домов - не развалины душ.

И опорой кровавому монстру, что лжив и корыстен,
Равно служат продажный подонок и честный дурак.
В нашем мире немного простых и незыблемых истин:
Кони любят овес.
Сахар бел.
Государство - твой враг.

август 2008

 

Євген Дудар

ДО БАТЬКА
Молитва і сповідь

Отче наш праведний, Тарасе!
Наша славо і совісте наша!

Уже вільноукраїнствуємо. Уже гопакуємо в незалежній державі. Бо вже "...од молдаванина до фіна", слава Богу, репнуло. Правда, фінові поталанило ще "на зарє". А от бідний молдаванин досі не може виборсатися з обіймів "освободітєля".

Та й нам. Батьку, не легко. На шляхах довгої і тернистої історії ми розгубили лицарів. Натомість рабів наплодили. Що звикли скнидіти у запліснявілому імперському хліві. Відчувати на своїй шиї ярмо. Облизуватися, коли їм плюють у вічі. І цілувати руку, яка їм сучить дулю. Їх душить чисте повітря свободи. Вони знову прагнуть тухлятини московського кремля.

Раб, Батьку, є раб. А маємо рабів усякого гатунку. Від академіка до свинопаса. І раб з головою академіка в сто разів рабіший, ніж раб з головою свинопаса. Бо раб-свинопас такого свинства не накоїть, як раб-академік.

Та позоставимо. Батьку, рабів на осуд нащадкам їхнім.
Кинемо оком на бунтарів наших. Вони у нас. Батьку, як багатократерні вулкани. Ніколи не знаєш, у який бік бабахне. А потім булькають самі у собі. У тому бульканні гублять енергію, силу. І, вибулькавшись, згасають.

Отак, Батьку, гріхопадаємо потрохи. Ще й не встигнувши стати праведниками.
Вряди-годи киваємо на якийсь, нібито небесний, святий народ. А правду в очі самі собі і тому народові сказати не сміємо.

Що ти, народе, не такий уже й святий, і не такий небесний.
Що ти виплоджуєш зі свого лона і отих поганців, які у найскрутнішу годину зрікаються тебе. Які готові будь-якому зайді продати свою шкіру, аби не називатися твоїм іменем. Які готові вивчити і мавп'ячу мову, аби не говорити твоєю. Які готові топтати твої святині, нищити твою історію, вбивати твою пам'ять, би не нагадувало їм, що вони ростуть із твого коріння.

Сам нарікаєш їх манкуртами, безбатченками, безрідними іванами. Сам терпиш їх на своїй шкірі, годуєш і лелієш.

Воювати найстрашнішого ворога не страшно. Страшно визволяти холуя. Який не хоче волі. Бо завтра він стане найзапеклішим твоїм ворогом. І, як проклятий Каїн, вдарить у спину.

То коли ж ти, народе, стонадцять разів навчений отими каїнами, перестанеш бути таким довірливим і таким байдужим до своєї долі?!

Молюся, Батьку, до Тебе. Молюся до Господа всемогутнього. Молюся до всіх природних і надприродних сил:

Дайте моєму народові гордості і самоповаги!
Бо поважати інших ми вміємо. Та так ревно і так запопадливо, що в тій запопадливості топимо свою честь і своє достоїнство.
Дайте кибети народу нашому відчути себе господарем у своїй господі! Бо отой вічний наймит, що живе у ньому, ще гірше споганить долю і навіки погубить волю.
Знизпошліть якогось убивчого фунгіциду на погань всяку, що обсіла нашу землю.

На шашелів чиновних і причиновних, які сидять в адміністративних норах і точать усе, що потрапляє під 'їхні ненажерливі зуби.
На чужинецьку саранчу, яка " сидить на нашому дереві, об'їдає його і його ж поганить.
На отих "повзучих", які слюнявлять: "Пущай собі Ґаліція йде до Руминії, а ми рачки поповзьом на схід..." Куди б вони не повзли.
Знизпошліть розуму дурням, які плачуть про обірвані контакти.
Знизпошліть контактів пришелепкуватим, що один на одному рвуть чуби за владу, за булаву, за релігію.

Знизпошліть величезну ковбасу! Тому, хто постійно плаче за ковбасою. Та таку величезну, щоб почав їсти сьогодні, а закінчив аж у царстві небесному.

Царство комунізму знизпошліть, тому, хто постійно за ним тужить. Але на окремо взятому острові. Огородженому колючим дротом. Щоб не потерпіло від "дурного вліянія запада".

Знизпошліть цілющого прозрівального духу тим, хто його втратив. Прозріння тим, хто ще може прозріти.

Громадянського позову тим, хто ще остаточно не оглух серцем.
Бо Україна, як обезчещена москалем покритка, зі своїм дитям та народом на своїй землі терпить голод і холод, наругу і кпини, а лицарі, які мусили б її рятувати, ніяк не домовляться, кому з них пищалі нести, а кому козацтво вести.
Знизпошли отче наш праведний Тарасе, на землю нашу многостраждальну достойних лицарів!
Знизпошли!

 

ВРЕМЕННЫЕ
Семён Битый

Жил-был товарищ Керенский,
Временным был премьером,
Не выделялся зрелищно
Роста большим размером,

Гнусь, лилипуты сорные
Нынче в российской теме -
Карлики смехотворные,
Временные тандемы,

Словно валетик в рамочке –
Сверху Гарантик – временно,
Там, где Гаранта тапочки -
Лысая плешь премьерова,

Словно рулетка крутится –
То волосня, то лысина,
Пипл российский дурится,
Пьёт с безнадёги иссиня,

Как не крутись рулеточка -
Только завод окончится,
Как ни тасуйтесь, деточки -
Злоба в народе копится,

Не навсегда вам власть -
Скажет затвор АКМ-а:
«Кто тут в тандеме? – слазь,
Кончилось ваше время!»

 

Нам выборы – до сраки –
Нам Путина давай,
Гебню и автозаки -
Брателло, наливай!

Нам не нужны тандемы,
Верните лисапет –
Чтоб Путин - без проблемы -
Нас строил - двести лет!

Ведь мы – народ совецкий,
Российский мы народ,
Так выпьем, не по-детски -
За Путина – вперёд!

 

В МУЗЕЕ ВОСКОВЫХ ФИГУР
Семён Битый

В карманах мелочь наскрести -
Есть льготы у пенсионера -
И с палочкой в музей прийти -
Полюбоваться на химеру.

Немного дел у старика -
Внучата выросли, пострелы,
Но помню всё ещё пока,
Да и глаза покуда целы.

Ну, как живые, как тогда –
Назад лет тридцать, или сорок? -
Шумят, шумят в висках года,
Встаёт перед очами морок.

Вся жизнь ведь с ними – сорок лет,
А может пятьдесят? – забылось,
Надёжно правил их дуэт -
Как нынешним – во сне не снилось.

Да, бедно жили, но страна
С колен неспешно подымалась,
Всё пережили, пусть война
Как шрам в душе зарубцевалась.

Но разгромили их, смутьян,
Гадюку контры раздавили,
Убрали сорный вон бурьян -
И сорок лет счастливо жили.

Порядок был и честный суд,
И лагерь - для врагов народа,
Народ послушный, мирный труд -
Все пять десятков - год из года!

Всё разломали, дураки,
Кричат, буянят, что там будет? -
Спросить соседей не с руки,
А внуки - как чужие люди.

Один музей - мой дом родной,
Войдёшь – и молодость нахлынет,
Но как похожи - Боже мой -
Аж кровь от страха в жилах стынет!

 

Не могу говорить без трепета
О Тандеме животворящем,
Без животных соплей и лепета –
Знаю, счастие с ним обрящем!

Как увижу их лица светлые,
Позы их горделиво-важные
И улыбку Вождей приветливу -
От восторга штаны и влажные!

 

http://www.youtube.com/v/7zBm1jlDW9E

Если любим столь Путин,
С русским народом дружен –
Значит гебешный прутень
Великороссам нужен?

Значит в душе холопской
Раб-мелкоросс не тонет,
Коли актёрчик броский
Шлюхой вокзальной стонет,

Значит не сдох по пьяни,
С водки мутант советский –
Лижет холопчик рьяно
Путину «не по-детски»,

Под пропаганды лиру
Электорат безмозглый
Как на дрожжах в сортире
Путина любит слёзно,

Каждый алкаш несчастный -
Еле душонка в теле -
Рвёт с бодуна на части
Споднее за Расею,

Наглой имперской дурью
Давится доиссиня,
Мрёт за корону курью –
Бедная ты, Россия!

 

ПИСЬМО СТАРШИМ БРАТЬЯМ
Семён Битый

Вы нас ненавидите – правильно! –
Мы предали вас, отделились,
Кому вероломство понравится? –
По делу на нас обозлились,

Вы нас презираете – больно как! –
Холопы любви недостойны,
Под дыхло хохла подневольного -
Кыш, быдло хохляцкое, в стойло!

Мы – младшие братья поганые,
Хохлы, малороссы продажные,
Не стоим любви и внимания,
А вы – все красивые, важные.

О чём говорит нам статистика,
Опросы народного мнения?
А ну, подсчитаем-ка быстренько,
Проявим терпенье и рвение.

Для вас мы враги – и три четверти
Из вас - нас бы к стенке поставили,
А четверть – благие и честные -
На зону трудиться направили,

А мы - на две трети - так любим вас,
И четверть – послушно нейтральны,
Бандеровцы – племя иудово –
Лишь к вам, «москалям», нелояльны.

Но мы развенчали их идолов –
Наш Лидер для вас постарался -
За что пригласили вы Лидера -
И с Путиным он целовался.

За подлость, насмешки и гадости -
На вас мы ничуть не серчаем,
И вас – с беззаветною радостью -
Всем сердцем любить обещаем!

Хотите – в глаза нам наплюйте,
Хотите – трубу заберите,
Лишь глас наш холопский почуйте -
Простите нас, братья, простите!

 

ГЕБНИСТЫЙ РЫЦАРЬ
Семён Битый

Столица, Кремль, и первое свиданье -
Морозным утром встретились они -
И тяжким бременем важнейшее заданье -
Мир уберечь от газовой войны.

Меж двух держав сраженье бушевало,
И мёрзли дети, стыли города,
Но дева белая средь воинов восстала –
Ещё чуть-чуть – и не минёт беда!

Во вражий лагерь ринулась Принцесса –
Готовясь к драке – не на жизнь - на смерть,
А там ей встретился - красавец и повеса,
Галантный рыцарь, шарма круговерть,

Разбил Принцессе бедное сердечко,
Обвёл вкруг пальца, блеском обаял,
В цене на газ – мы не держали свечку -
В тиши альковной подло настоял.

Лишь небо знает, что с бедняжкой сталось -
Наутро к прессе выползли они -
Себя не помня, дурочкой смеялась –
Назвали цену – Боже сохрани!

Мир воцарил, но судьи Деву ждали,
Давились злобой ястребы войны -
И ночью тёмною гурьбой арестовали
Её, спасительницу мёрзнувшей страны.

А как наш рыцарь, встал он на защиту?
С мечём карающим на извергов напал?
Нет – ужаснулся он, что будет больно битый
Толпой оранжевой и страшною УПА,

Стрельцы коварные отловят по прилёту,
Из схрона сам Шухевич приползёт,
И Вий чудовищный - а с ним казак Голота -
Поднимет вии - взглянет и найдёт!

Ужом герой заполз под одеяло,
В животном страхе затворил окно,
И до утра кровать под ним дрожала,
И расплывалось жёлтое пятно.

 

КРУГОВОРОТ ПУТИНА В ПРИРОДЕ
Семён Битый

Важнейший закон природы –
Не вечное звёзд верченье –
Первейший закон природы –
Вновь Путина назначенье.

Седые века промчатся,
Галактик остынет студень -
Останутся лишь вращаться
Медведев – и снова Путин,

И если вдруг на востоке
Светило с утра не встанет -
Тандем величавоокий
Нам солнцем с луною станет,

Взойдёт их дуэт великий
И подданных возлелеет -
Обнимет нас Солнцеликий,
Утешит и обогреет!

 

ЭКСКУРСИЯ ПО КИЕВУ
Семён Битый

Проволка в пять рядов,
Ров с кислотою серной,
В клочья порвать готов
Полк дуболомов верный -

Здесь депутатам рай,
Избранникам народным,
Здесь - в декабре им май,
Нам же, холопам подлым -

Вышки, прожектора,
Пять установок «Града» -
Бей лохторат – ура! -
Это, товарищ, Рада.

Дальше, мужик, ползком,
Между деревьев парка -
Ближе – отстрел лохов –
Выскочишь – будет жарко -

Там душегубов дом,
Извергов из Кабмина,
И сторожат дурдом
Пушки, штыки и мины.

Стой, дальше нет пути -
Царские там хоромы,
Смогут к царю дойти
Верные слуги дома -

Шлюхи пера снуют,
Судьи, в законе воры,
Кыш, некошерный люд -
Шлёпнут без разговора.

Днепр зато красив,
Лес, острова и море,
Но не пройти без ксив,
Не для лохов приволье –

Проволка и забор,
Хлоп - без предупрежденья -
Здесь проживает Вор –
Это его владенья,

Снайперы по углам,
Минное ждёт нас поле -
Здесь проживает Хам –
Это его Межгорье.

Кончился наш маршрут,
Ну, насмотрелся, парень,
Как господа живут,
Панствуют за парканом? -

Просто и без затей,
Как обещал их лозунг -
Счастье – для них, людей,
Нас, второсортных – в позу,

Рыпнешься – будешь бит,
Цапаться – и не суйся,
Так что остынь, джигит –
Издали полюбуйся!

 

ПОЛИТИНФОРМАЦИЯ
Семён Битый

Не шумите, дети –
Обо всём на свете
Няня вам расскажет
Вместо манной каши,

Тихо, не деритесь,
Вкруг меня садитесь,
Слушайте, кричалки,
Детские считалки:


Юлька, злющая Вона
Стала Янука пинать -
Подло и пребольно
Попрекать Межгорьем.

Не стерпел тот пересуд –
Потащил Тимоху в суд,
Дело ей сфабриковал
И в СИЗО упаковал.

Меркелиха с Саркози
Пальцем Януку грозит –
Отпускай Тимоху –
А то будет плохо!

Всполошилась Рада –
Морду бить не надо –
С перепугу доны
Шестерят законы.

Чечетов рукой махнёт,
Вава хитрый подмахнёт -
Светит Юльке вчистую
Полная амнистия.

Мчится Янук на Афон –
Там сховаться хочет он
Средь скелетов и гробов
От Тимохиных зубов.

Юлька злобная не спит –
Рвётся Юлька на цепи,
Как Вону отпустят –
Так кишки и пустит!


Испугались, детки,
Злющей тёти в клетке? -
Спойте папе-маме
Чтоб голосовали

За большого дядю -
Зайца в шоколаде,
Клоуна-милашку
Витю-чебурашку.