Поезія та проза

Відповідь: Поезія та проза

свою першу і улюблену збірку Асадова я купила в Києві, на Петрівці, в букіністичному відділі. книжечка була малюсінька і непримітна. але з того часу як її відкрила вперше, зміст цієї поезії зі мною завжди. і ця збірочка "Дым Отечества" - моя настільна книга. для мене - це приклад Поета - лаконічно, просто і проймає до кісткового мозку. головне, що людина, бувши сліпою, бачила те, що інші й зрячими не помічають...

 

Відповідь: Поезія та проза

Прекрасное всегда вдохновляет поэтов. Тем более цветы.
Для меня астры так же прекрасны, как и хризантемы. А цветы так же живые, как и люди. Увядания букета - цветка есть жаль, переживается как и смерть человека.

"I вгледiли айстри, що вколо - тюрма...
I вгледiли айстри, що жити дарма, -
Схилились i вмерли... I тут, як на смiх,
Засяяло сонце над трупами iйх!..."


Автор совершает, казалось бы, невозможное (!): наделяет цветы знанием и болезненным рассудком, повлекшим суицид. Но будет совсем как у людей, если поставить в конце . (точку), а не - ! (восклицательный знак).
Или я не прав?

 

Відповідь: Поезія та проза

Водопадам и облакам...

 

Відповідь: Поезія та проза

Точно! Я с источником проверил! Я там еще ошибся. "Что на звезды смотрит и ждет"...

 

Відповідь: Поезія та проза

Гострі очі розкриті в морок,
Б’є годинник — чотири, п’ять.
Моє серце в гарячих зморах,
Я й сьогодні не можу спать.

Але вранці спокійно встану
Так, як завжди, без жодних змін
І в життя, як в безжурний танок,
Увійду до нічних годин.

Придушу свій незмінний спогад,
Буду радість давати й сміх —
Тільки тим дана перемога,
Хто у болі сміятись зміг.

Олена Теліга

 

Відповідь: Поезія та проза

Мені соромно,що я людина.
Мені соромно,що я один з вас.
Я не виживу,я загину
Серед ваших дешевих прикрас,
Серед вашої злості і фальші,
Серед підлоти й брехні.
Каблуками сталеві марші
Карбують крок по мені.
Людська ненависть і байдужість -
Страшнішої зброї нема.
Скільки б я свої очі не мружив -
Не побачу нічого.Пітьма
В ваших душах і головах
Тільки всюди панує страх,
Що ви сіять готові дарма

Ви хоч бачите ,що наробили?!
Із планети зробили смітник.
Від моралі і честі людини
Зостався один тільки пшик.
Ви упали нижче ніж свині.
Ви душею -моральні бомжі.
Та по-моєму це неможливо
Для тих,хто не має душі.

А кохання спаскудить так гидко,
Ніж людина,не здатен ніхто.
Тепер стало кохання,як квітка -
І красиві мруть все одно.
Почуття,зізнання і клятви
Вам до стелі та інших місць
На хріна кохання палке -
Важливіше хто більше з'їсть.

Ну а логіки людських вчинків
Хоч убийте - не можу збагнуть:
На словах підтримати хочуть,
Насправді -ножа увігнать
У горло чи може в печінку.

Вже обридли солодкі слова.
Огидні вони,бо несправжні.
Змісту й щирості в них нема.
Та їх розпізнати важко.

Мегатонни ракет і снарядів
Випікають ліси і поля.
Плутоній ,цезій і радій
Палять рану,що зветься Земля.
А виною усьому - люди
Прагнуть все підкорити собі.
Щоби завжди всі і всюди
Були їхні слухняні раби.

Мені соромно,що я людина,
Але іншої долі нема.
Злість і підлість - ваша руїна.
Марнославство - ваша труна.

 

Відповідь: Поезія та проза

це Ваші вірші, Ромко?в будь-якому разі вони прекрасні. vasili, мабуть таких і не читає)

 

Відповідь: Поезія та проза

Дмитро Павличко.

 

Відповідь: Поезія та проза

дякую. тре буде перечитати Павличка. давно я його читала.

 

Відповідь: Поезія та проза

о поэтах.
И жить торопится и чувствовать спешит.

 

Відповідь: Поезія та проза

ви не любите поезію?

 

Відповідь: Поезія та проза

Пиво,то точно...

 

Відповідь: Поезія та проза

не зовсім зрозуміла.( пиво не любить vasili?

 

Відповідь: Поезія та проза

Пиво любит.Наслишани...

 

Відповідь: Поезія та проза

Іван Ольховський

Тепер уже можна усе…
За це вже не буде нічого:
ні кари, ні слави… Безпам’ятства хрест
для мертвого і для живого.

Тепер уже можна качати права.
Тебе не посадять за критику влади.
Тобі озовуться луна гробова,
торішніх дощів канонади.

Тепер уже двері відкриті навстіж.
Ти маєш чудову нагоду.
Свободи хотів — то свободу і їж,
лети собі геть — на “Свободу”!

Тепер уже можна… Твої вороги
усі навернулись до Бога,
вп’ялися намертво в твої корогви…
Не можна тепер нічого!

… Мовчите. Боїтеся ударити в спину?
Збожеволіти можна од пауз довжезних таких.
Я забув би усе, по-новому, напевне б я гинув,
і напевне, спокутував інші свої гріхи.

Ну до чого тут жаль, що не вміє душа не палати,
що сади захлинаються скрізь білопінням своїм.
Хто це Вас научив так майстерно мене відмовляти
і труїть не до смерті, а тільки до втрати глибин?

Ви гадаєте знову: я вкотре не так зрозумію.
Я залізом припік, де яка тільки рана ятрить.
Доки біль не росте, доки діє ця анестезія,
я до всього готовий…
Я слухаю Вас…
Кажіть!

 

Відповідь: Поезія та проза

Олексій ГАНЗЕНКО

Мав я вірного друга в дитинстві
І гадав, що той час не мине.
Та минулися роки барвисті
І мій друг просто зрадив мене.
Але ми відхилились від теми,
І не в бідах і прикрощах суть —
Сніг упав на мої хризантеми,
Але ще хризантеми цвітуть!

Я кохав, як наївний хлопчисько.
У руках тримав сонце ясне.
Небо сяяло так урочисто!
Та вона залишила мене.
Але ми відхилились від теми,
І не в бідах і прикрощах суть —
Сніг упав на мої хризантеми,
Але ще хризантеми цвітуть!

Я не був ледацюга й нероба,
До схід сонця ходив по ріллі.
Та підкралась підступна хвороба
І нагнула мене до землі.
Але ми відхилились від теми,
І не в бідах і прикрощах суть —
Сніг упав на мої хризантеми,
Але ще хризантеми цвітуть!

Я не кинув себе на поталу —
Посадив хризантеми в саду.
Але поки вони розцвітали —
Білий сніг вже кругом на виду.
Але ми відхилились від теми,
І не в бідах і прикрощах суть —
Сніг упав на мої хризантеми,
Але ще хризантеми цвітуть!

 

Відповідь: Поезія та проза

Чужая боль - дворняга грязная.
Не трогай, детка - а вдруг заразная.
Не гладь, испачкаешь ладошки!
Зачем? иди другой дорожкой!
А детка подрастает, зная -
Так проще: жить не замечая.
Зачем тащить чужую ношу?
Делить беду? - придумал тоже!..
Сам разбирай - не мне же больно!..
С меня своих проблем довольно!
И так и дальше - жить в покое,
Делить все на свое и на чужое...
Чужую боль в упор не замечают.
Забыв одно, бездушье не прощают.

 

Відповідь: Поезія та проза

Василь Симоненко

всі образи й кривди до одної
я тобі забуду і прощу -
жду твоєї ласки хоч малої,
як земля у спеку жде дощу.

о жорстока! щастя хоч краплину
в душу мою змучену згуби -
полюби і зрадь через хвилину,
та хоч на хвилину полюби!

 

Відповідь: Поезія та проза

Оксана Горкуша

Приємних відчуттів так небагато
З тих пір, як ми з тобою розміняли літо,
А хочеться ж літати і співати
І бути вільними, як безтурботний вітер.


Як би мені учора ще сказали,
Що нас здолає буднів шаркотиння,
Я б вибухнула, і без мене дотлівали
Уламки недозрілого сумління.

А так – минулося.
І якось то спокійно
Від літа утекла весна.
А буде ж ще і осінь і зима….


І що ж лишається? Тепла окрайчик
Візьму з душі як скибку сонце хліба…
А сину скажу: Це приніс нам зайчик
Із лісу темного, де вовк голодний хлипа.
____________

Це весною здається,
Що життя безкінечне,
Що жага нездоланна ,
А свобода безмежна.
Але літо вже знає,
Та не каже нікому,
Що і сонце згасає
Відчуваючи втому.

 

Відповідь: Поезія та проза

І,тільки злість буває геніальна.
Господь,спаси мене від доброти!
Така тепер на світі коновальня,
Що треба мати нерви,як дроти.

А нерви мої,ох нерви,
Струни,настенчені на епохальний лад!
А мені ж просто хочеться щастя,
Тугого і солодкого.як шоколад.

Ну що ж епохо,їж мене,висотуй
Лиш вісь земну з орбіти не згвинти.
лежить під небом,чистим і високим
холодний степ моєї самоти.

Козацький вітер вишмагає душу,
І я у ніжність ледве добреду
Яким вогнем спокутувати мушу
хронічну українську доброту?!

А по ідеї:жінка.тільки жінка
Смаглява,золота віолончель
Справляло б тіло пристрасті обжинки
Колисками і лагодом ночей.

Була б така чарівна лепетуха
Такі ото б улучила слова,
що як по змісту,може й в’януть вуха
А,як по формі - серце спочива.

Хто ж натягнув такі скажені струни
На цю,таку струнку віолончель,
Що їй футляр - усі по формі труни
Вготованих для музики ночей?!

І,щось таке в мені велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І,щось таке в мені болить.
Що це і є,напевно,Україна.