Перлини маленьких філософів

наш малий вже говорив багато слів, а на машину все говорив "б-р-у". вирішили ми його навчити по складах:
- скажи "ма" - "ма"
- "ши" - "си"
- "на" - "б-р-у"

 

Я як маленька була казала на хмари-смали, на самольот-масальотик, а мій брат двоюрідний плакав, коли його мама годувала: "не хоцю макайонів, хоцю мойозива!!"

 

Мій син казав: подивись які хамки (хмарки) на небі.
Автобус- апамка
пістолет -пісіпет
компот-кампантя
кухня-кунька
міліціонер-дядя мотіпель

 

А ми часто згадуєм перл мого сина Назарка, коли він був малим. Я одного разу його нахляпала по дупці, як він чимось провинився. Він довго плакав. А потім сиджу на дивані, а він підійшов і зі словами:"Я Вам ті пайціки відійву!" почав мені тягнути пальці своїми малими пальчиками - "відривати".
А найменший мав свій перл. Якщо хотів, щоби йому дати таке саме, що має його брат, то говорив, що він "хоче сметке". Саме таке, або таке саме.

 

XrustunkA запостила пісню у виконанні Квітки "Два кольори". мені згадалось як мій синочок колисав доцю і наспівував (йому було три, коли вона народилась):
"Два койойи мої... один чейвоний, дйугий цойний, тйєтій зовтий"

 

А в мене то був паштаєт шо каже та-та-та

 

Колись хтось з моїх дітей, коли мав років зо 3, постійно казав дружині, коли вона сварила його за якусь капость: "Не груби на мене!!!".

І все. Тепер в нашій родині, і в родинах наших родичів, які це чули хоч раз - всі говорять тільки так. Інші варіанти просто не вживаються. А пройшло вже майже 15 років.

 

Пошутил недавно:

Стою возле шкафа в коридоре, в полутьме (лень свет было включать, хорошо помню что где на ощупь). Прошмыгнул мимо меня в туалет (от компьютера надолго отходить нельзя, вдруг без него там что-нибудь интересное произойдет).

Пробегая, естественно, ойкнул (не ожидал).

Выходит из туалета и говорит: "Ты чего тут стоишь? Страшно же. Я вообще сначала в ванную шел..."

 

Коли я виросту.. буду (чи "хочу"? - забула) мати десять мішків грошей і мерседес
- А мерседес то для кого?
- Для мами.
- Ти що.. дякую, але я терпіти не можу автомобілів, в мене на них (на ці ремонти, заміни фільтрів, паливо і т.і.) алергія просто.. вже як так дуже хочеш, то пожертвуй мені один мішок грошей на таксі і дорогі квитки на комфортні автобуси чи поїзди.
- Добре. Тоді - десять мішків грошей, котика маленького, і дві рибки.
(8 років)
***
- Знаєш, мамо, хорошим бути погано.. і вчитися добре погано..
- Це ж чому?
- Ну бо от якщо ти завжди добре вчишся, а тут якусь помилку зробиш і не кращу оцінку отримаєш.. то всі одразу пальцями показують - ага!.. А іншим добре.. як ти весь час поганий - то ніхто від тебе не чекає хорошого, а як хороший - то кожна помилка на виду..
(8 років)
***
Радіо противно рекламує як і кожни божий ранок лікарський препарат: "Корвалмент! ... тра-та-та.. За доступною ціною!"
Фрезія-молодша, філософствуючи:
- Що таке доступна ціна? - це така ціна.. (замислюється) це такі гроші, які можна кожному знайти загубленими на вулиці.
(10 років)

 

Буквально вчора. Моя Олександра дивиться телевізор, показують якогось парубка з напівголеною головою. Той залицяється до дівчини і вона погоджується на побачення. - (сумно) А я за такого заміж не пішла би... Якийсь він сильно лисий... (пауза) і грубий... фу

 

Читаю сестричці двоюрідній Ксені казку,там згадується про кекси і я кажу до Ксеніної мами,я б не відмовилась від кексів.Цьоця перепитує"Чого-чого?Бо першу букву не почула"а Ксеня сміється і каже "Мама,мама ти подумала,що Христя сексу хоче .Та?"
Ми всі попадали зі сміху,а малій то п*ять рочків

 

Вчимо дітей,що маму треба завжди слухатись. А пару днів назад моя мама запропонувала піти з дітьми погуляти ( Вони лиш відійшли після сильного бронхіту і ще трохи покашлювали) Я заперечила і тоді моя Лідочка(5 років), звертаючись до моєї мама: -- Вона ж тобі не мама! Не слухай її.

 

Пятилетний ребенок успешно притворился первоклассником

---------- Додано в 17:31 ---------- Попередній допис був написаний в 16:33 ----------

Розсмішило мене це тому, що я в свій час робив так само.

Я в 5 років пішов у школу сам, з семилітками. В 1 клас. Ходив цілий місяць, і мене ні вдома не могли втримати, ні зі школи не могли вигнати. Читати і писати я вмів ще з 3 років. Але мовчки терпів і писав палички зі всіма...

Тому батьки разом з директором школи поїхали аж в обласний відділ народної освіти і ледь привезли звідти спеціальний дозвіл. Для цього знадобився дзвінок до Києва. Так я на 2 роки раніше і пішов у школу. Знищив своє дєтство, панімаїш...

Грамоти за всі класи, медаль, червоні дипломи тощо.

 

А які були взаємовідносини із однокласниками?

---------- Додано в 17:14 ---------- Попередній допис був написаний в 16:58 ----------

Це в мене старший такий. Але як інша сторона медалі - він постійно знаходився у своєму світі, не дуже реагував на реальність. Питання сипалися постійно. І дуже голосно. Особливо то відчувалося де-небудь, де тихо, наприклад в аптеці і т.і. Коли йому було років 4,5 він спитав звідки беруться діти. Я, недовго думаючи, купила йому книжку для дітей про це. Одного разу коли ми були із дітьми у книжковому магазині, він про щось думав і раптом серед тиші вмикається його гучномовець і на весь магазин: "Мама, а когда женщина рожает и у нее открывается вагина, она может поймать ребенка?" Весь магазин дивився тільки на нас. А він ще такий, що відповідати треба одразу, ніяких "потім".

 

Та то ще нічого! В знайомих син - другокласник. Вони вирішили народити ще одну дитинку. А живуть в однокімнатній квартирі. Сказали малому, що той буде мати братика чи сестричку. А він їм: "А ви хіба не знаєте, що для того, щоб не завагітніти треба презервативами користуватися?" Ось такі дітки розумні...

 

А ще одного разу, коли я із запалом намагалася донести до старшого сина, що в житті існують не тільки електронні гаджети, а й інші речі - спілкування із людьми, якісь спільні події тощо. Що в моєму дитинстві ми із друзями знаходили інші розваги у нас не було ні комп'ютера, ні мобільного телефону ні DVD. Помічаю, що ніхто мене не слухає і мій полум'яний монолог іде в нікуди. Повертаюсь на молодшого (3 роки) і бачу палаючі очі і він так замріяно питає "Мама, а когда ты была маленькой, динозавры были?"

 

Чудові, бо я був розвинений фізично також - тому футбол і хокей грав на їх рівні. А це - головне. Та навіть якби й не був, хто б мене чіпав? - адже завтра треба списати, тому й стосунки треба мати добрі, бо я ж добре вчився... Коротше кажучи, друзів у школі було повно, і навіть серед старшокласників, з якими ми робили піратські радіостанції, і зараз іноді спілкуємось.

---------- Додано в 20:25 ---------- Попередній допис був написаний в 20:23 ----------

+100

 

Моя 5-и річна мала недавно каже жінці: "Мамо, а такі речі як Добро, Щастя, Радість, їх же, якщо подивитися всередину в череп, то невидно". От тобі і розподіл духовного і матеріального у дитини

 

Вот это - настоящая перлина. Браво. Супер.