Палите ви, чи ні?

Це все матриця...
Люди ставлять перед собою примарні цілі, а досягнувши їх вони розуніють що вони марні. Все марнота. Марнота-марнот.

 

Мдя....

А істина в тому,що

А все решта...таки марнота....

 

я вам про життя, а ви мені чомусь про курити...

 

Мдя...
Куріння все ж стимулює увагу і спостережливість...
Воньміть,тема,де ми в даний час спілкуємся,носить назву

 

да, надо закурить, а то я совсем невнимательной стал...

 

не курив, не курю й не буду курити НІКОЛИ!
навіть посперечався з другом, що до кінця п"ятого курсу не почну палити) хм..він мені вже 100 гривень винен!))

 

Не зарікайтесь, хто там знає як доля складеться.
Я теж колись думав, що хто завгодно, але не я.
Або я того ніколи не робитиму.
Не вийшло...

 

Згоден з Вами. Всяке може статись, але наразі я впевнений, що цього не станеться!)

 

Теж колись сперечався... та й досі не палю. і не буду...
Кажете не зарікатись? Коли дивишся як лікарі намагаються витягти батька з того світу з розірваними легенями від тої гадості, то й зарікатись можна...

 

То навіщо почали? Невже спробували і сподобалось?

 

Та я й не курю. Колись пробував.
Та й кинув.
Не моє.

 

Надіюсь з батьком все добре?

---------- Додано в 23:37 ---------- Попередній допис був написаний в 23:36 ----------

Оце правильно. Нічого все травити..

 

"Витягування" відбулось ніби успішно, але видно частину мізків по дорозі "звідти" загубили, бо 10 років по тому знову почав палити...

 

я курила папіроси років так з 17. спочатку одну в тиждень, щоб долучитись до дорослого світу )), потім одну в день, потім десяток в день, далі знову одну... ну тобто з різною інтенсивністю. зараз вже більше місяця не курю взагалі і ніякої ломки ні місяць тому, ні зараз немає. звісно, я не медик, тому не претендую на істину. однак, як на мене, залежність від цигарок більше психологічна, ніж фізіологічна. я багато курила на роботі, але жодної цигарки - вдома, коли жила з батьками. і не відчувала якогось дискомфорту.

---------- Додано в 23:58 ---------- Попередній допис був написаний в 23:56 ----------

ага, коли мені було років 12, я теж була такою категоричною ) але з віком то проходить ))

 

а мені скоро 18 і що? я тримаюсь, а Ви, на жаль, не втримались!)))

 

Я теж з дитинства думала, що цього не робитиму, бо не люблю смороду. В 18 десь спробувала пару разів затягнутись з цікавості. Не починала, тому не курю і курити не буду. Я сильна. І мені шкода свого організму, який і так насичується всяким непотребом.

 

Я курив, почав в армії. Потім курив ще трохи після армії. А потім - кинув, одразу, але мучився. Пройшло надцять років. А курити хочеться і тепер, іноді - сильно, коли бачу, як хтось курить, або відчуваю запах тютюнового диму чи навіть просто тютюну. Але не курю, і не буду.

 

От я впевнений,що до З.О2 зі мною нічого кардинального не станеться...
Якщо,хіба не пукне серце,або не..ну шось таке..
А більш ні в чому...

 

По-моєму зовсім не легкий, швидше важкий, мені кинути допомогла дружина Хоч зриви трапляються...

 

всім ОБОВЯЗКОВО глянути відео:
http://www.youtube.com/watch?v=NxeGGDA7D-M