Оффтопи з релігійних гілок

ким?

 

вітром...

 

А мені сумно, аж плакати хочеться, коли я читаю подібні дописи... ...дуже шкода таких людей чомусь...

 

Релігія і Духовність - це не завжди синоніми.

 

А релігія і віра - це майже антоніми...

 

особливо коли віра глибоко в кишені, а всі - фарисеї.

 

Починайте перераховувати - дуже цікаво.
Плануєте рятувати людей від людей силою?
Бог таки гуманніший - Він дає вибір...

 

Фарисеї ті,хто доводить,що на його парафї найбільше віри...
В єнчих параф’ях її нема...

 

ну та... "всі фарисеї"....

 

погоджуюсь...

А це, що Ви написали, то Релігія, чи Духовність?

 

Звичайно не релігія, а духовність. Духовність - це всебічний розвиток Духовних, психічних, ментальних, ємоційно-естетичних, фізичних сил Людини. А не втеча із терену життя та Світу.

 

масло масляне.

духовність - фізичних сил?
гм... щось нове, нє?

 

Ромко, не віри більше, а істини.
Ну люблять люди свою істину, забуваючи, що Істина - то Христос.

 

То стосується християн...а решта?
Хоч...

хіба то люди...

 

Я так не люблю, коли розумні люди, які здатні логічо мислити починають "грати вар"ята"...

 

То не "гра у варята". То результат відходу від церкви. Часто ми чуємо таку фразу: "головне не церква, а віра", або "віра і релігія - це протилежні поняття" і т.д. а це ніщо інше, як виправдання свого гнітючого становища.

Скільки часу потрібно було не ходити до церкви, бути по церквою, щоб висловити думку, що Ісус - самовбивця?
Зовсім не багато - пару років.

 

Погоджуюся, Миху, що церква є надзвичайно важлива для духовного життя і зростання християнина!
Але зі свого досвіду і з досвіду моїх близьких друзів, знаю, що відхід людини від церкви є уже результатом відходу її від Бога...

В мене були такі періоди в житті, що в церкву взагалі не хотілося іти, тому що усе там мене дратувало... Я був присутній на службі тільки фізично, а думки мої були десь далеко...Почував себе жахливо!...

Але одного разу Бог через людину мені показав чому це відбуваєтся зі мною.
Справа в тому, що в той період, коли мені не хотілося ходити до церкви, мене Бог як Особистість взагалі не цікавив. Я не молився кожного дня, не читав Біблію..., тобто не мав спілкування з Ним.
Після того я вирішив, за будь- яку ціну налагодити цей час щоденної молитви і читання Його Слова. Спочатку було нелегко, але зараз я собі, просто, не уявляю, як можна почати день без цього! Життя змінилося!
Зараз я уже не можу дочекатися неділі, щоб іти в церкву!

Отже, я зрозумів для себе, що найголовніше в духовному житті і зростанні- це особисті стосунки і спілкування з Творцем!

 

А що вже спілкуватися з Творцем можна тількив церкві?

 

Таке кажут...

 

Ви впевнені, як каже Ліля Романова, що прочитали допис на котрий відповіли...? Нічого не переплутали?