Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

НЕ збираюся я за Канадою сумувати. От якби у Штатах жила, може, сумувала б. А Канада мені в печінках сидить.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Очiкування дитини особисто для мене змiнило ностальгiчний настрiй. Я теж жила у минулому думала весь час що там iнакше iтд... але тепер, коли у мене є реальне майбутнє, дитина, i її життя тут в Америцi, я все бiльше i бiльше думаю про це, як я буду мати це життя i помагати їй мати її життя. Це є надзвичайним полегшенням для мене, тому що тяжко жити в тузi, бути незадоволеним.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Переважно я чув навпаки, людей до Канади більше тягне. І зарікатися не треба, хтозна, будете чи не будете сумувати... Мій швагро 8 років в Гамериці жив, вернувся до Львова - землю цілував. Зарікався до Нюйорка більше ні-ні, був для нашоі родини зразком патріота, антиамериканістом і найбільшим оптимістом відносно України яко держави в одній особі. Більше 5 років ві Львові, нічого так, не бідує, своя приватна будівельна фірма... Тільки тепер не впізнати його, не той Андрійко! Переситився Батьківщиною, переконався, здався, набудувався України. Коротше, в квітні їде здавати на громадянство, посилено студіює англійську зараз. Сестру мою хоче забрати також.
Так-що гілочку всетаки збережіть, рано чи пізно і Вас наші реалії за живе дістануть...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

І ще. В Канаді Ви скільки, лише близько 1,5 року? Рано ще судити, не спішіть. Це ще продовжується фаза перших місяців по приїзді, коли все обухом, та по голові, та боляче дуже... Через рік-два прийде і до Вас інша фаза: усвідомлення беззаперечних переваг життя на дикому Заході, в цьому суспільстві і в гідній державі.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

До-речі, як вкорінитеся в Канаді, думаю, ніщо не заважатиме Вам жити в США при бажанні...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Якби ж то лише ностальгія.. А що тоді робити, коли тобі серце розривається надвоє та змішані почуття тебе пронизують: і за домівкою страшенно сумно, і за "другим" домом теж? От приїжджала я восени минулого року до Львова - так, рідні, друзі, знайомі до болю вулички, парки, храми та вежі, львівська осінь: краса неймовірна - ну чого б іще людині бракувало? Та побула я вдома зо 3 тижні - і вистачило. Страшенно чужою та самотньою я себе там почувала: якось вже все по-іншому сприймаю. І що дивно для самої себе було - хотілося втікати щонайдужче. Бо дуже сумно робилося від думок, що нічого з минулого мого львівського життя вже не повернути. І звісно, взнаки дається той факт, що життя за кордоном та подорожі по світу все-таки людину змінюють. Але мої початки за кордоном були ще важчі, особливо, коли дійшло до такзваної фази "і тут ще не вдома", і "там вже ні". Тепер мені вже набагато легше, бо вже все сприймаю так, що маю дві домівки: ту, де я народилася і виросла, і ту, де живу зараз. І навіть тоді, коли я була в Австралії, то дуже сумувала, як за Львовом, так і рівним чином за Прагою. Шизофренія якась у почуттях чи що. Але одне я знаю, що я би вже не змогла жити десь за межами Європи, тобто, мушу бути від своїх України та Чехії щонайближче, щоб завжди мати змогу коли завгодно повернутися.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

О, це ще одна причина, чому я би не імігрувала до Канади - задалеко.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Ви всіх одним аршином міряєте.Моїй дочці подобається обітована земля ,а сину ні.Туть ви агітуєте всіх виїхати з місць народження,що попахує дромоманією.По глупоті ума і я в свій час побороздив по світу.Що не завадило мені осісти в місці мого народження.Я напевне не український патріот ,бо не розбудовую Україну за її межами.Ненавижу Г"америку.Не вважаю гідною державою
Германію,яка стільки нещасть принесла моєму народу.Слава Богу комуняки втратили свої позиції в моїй державі і радий ,що в мене нема ностальгії за СРСР.Не захоплююсь красою Львова,не люблю українське село,критично висловлююсь про міщан і нову еліту.Але живу дома.В своїй хаті своя правда і сила, і воля!

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Этот вирус зовут ностальгия,
Не поможет, увы, Интернет.
Просто мы теперь стали другими,
Понимаем, что прошлого нет.

Что нам надо:
По сути - немного
Прикоснуться к тем теплым домам.
Мы с тобой, собираясь в дорогу,
Наше детство оставили там.

Далеко, далеко за морями,
За горами, не виден в дали,
Мир огромный, потерянный нами
На другой половине Земли.

Будут сниться знакомые лица,
Проступая из завтрашней тьмы.
Не сумев увезти за границу,
Нашу юность оставили мы.

Хорошо бы вернуться однажды,
Появиться на белом коне!
Так мечтает, наверное, каждый,
Или это все кажется мне.

Как собрать уцелевшие части?
И забрать их оттуда с собой?

Мне теперь вспоминается часто
То, что не было, может, со мной…

Мы живем совершенно другие
На другой половине Земли...
Этот вирус зовут ностальгия
И лекарство еще не нашли.

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Гарно!Жжот...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Още один перл виловив, Samojlovu4 агагітує Liliyah Romanova Цитую:
Допис від Liliyah Romanova
Полковнику, в моїх планах не стояло сюди їхати. А от тут лишатися точно не стоїть і не стоятиме. Мене від цього суспільства вже нудить і від цієї країни теж. Є кілька плюсів, але я без них проживу.
Я тут лише з певних суто особистих причин. Я тут не на заробітках. І лише чекаю, коли вже зможу додому вернутися.
Моя мама постійно дивується, каже, що ми з чоловіком єдині, хто жене на Канаду, а нам тут НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ. Що в тому такого?

Samojlovu4:
Таки дійсно єдині. Якщо прожили вже пару років в західному суспільстві і маєте можливість тут лишитись, послухайтесь дружньої поради: не робіть дурниць, НЕ ВЕРТАЙТЕСЯ В УКРАЇНУ!!! Хоча б заради Вашого синочка. Правда одна - наступні 200 років на Неньці добра не буде!!!! Запам`ятайте це, і, у випадку Вашого повернення, не нарікайте потім, що Вас не попереджали...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

І що характерно ,всі промовчали.На сусідніх гілках собачаться зі старшими братами з Росії,аж тріски летять.А туть мовчок!

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Справа в тому, Шрек, що більшість із присутніх (крім Самойловича, звісно) не збирається жити довше 80-100 років... Тому сперечатися про те, що буде через 200 - сенсу власне немає

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

С тем, что при Вашей жизни, и жизни (ну, по крайней мере молодости ) Вашей дочки (до истечения 200 лет) на Украине добра якобы не будет, и делать на ней нечего, Вы, очевидно, согласны. :confused: И всё равно держите ребёнка там? :eek: :eek: Подумайте как следует. Уважаю Ваше мужество, жертвенность во имя будущих поколений, но дочку обрекать на существование "во зле" - это чересчур... Или как всё-таки?

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Не согласен. А почему - кто-кто, а Вы уж точно знаете и понимаете.
Если кто другой попросит - растолкую

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Так New Shrek уже попросил А Вы ему баки продолжительностью жизни...

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Так я ж ответил

:rolleyes:

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Не-а.

Ах, вот в чём дело... :cool:

 

Відповідь: Ностальгія (коли пробиває на одкровення...)

Шрек спросил, почему молчок... Я ответил. Почему 200 лет плохо будет - он не спрашивал