Наскільки церква і держава можуть бути відокремлені та незалежні один від одного?

Наскільки церква і держава можуть бути відокремлені та незалежні один від одного?
Зокрема стаття 35 конституції україни стверджує:

Особливо в останній час РПЦ підняла крик щодо втручання держави у церковні справи, коли президент України Порошенко підтримав надання автокефалії українській православній церкві.
Але чи ієрархи РПЦ та її філії УПЦ МП в Україні можуть чесно заявити, що самі ніколи не втручалися у політичні та державні справи України? Чи ієрархи РПЦ та її філії УПЦ МП в Україні ніколи не повчали своїх мирян щодо ставлення до української влади в Україні?

 

Якби до нас не втручалась Росія - чи через своїх ієрархів, чи через своїх їхтамнетів, то державі нічого було б втручатися до церкви.
Закрили кордони перед днем Собору, забезпечили безпечне проведення його - спасибі державі.

 

Я веду до того, що абсолютного невтручання церкви та держави у справи один одного взагалі не буває. Завжди церква і держава до деякої міри втручаються у справи один одного навіть тоді, коли декларують невтручання і намагаются не втручатися. Церква живе на території держави. Держава відповідно законами захищає інтереси церкви. Це загалом, якщо говорити про будь-яку церкву в Україні. А що стосується структур московского патріархату, то московська православна церква завжди служила інтересам російської держави і просувала доктрину "русского мира" в Україні.

 

Церква більше за будь-яку державу. Візьміть католичну церкву - вона по всьому світу і кардиналам та ксьондзам навіть віз не треба, де державна релігія - католіцізм. Константинопільська церква теж велика, а як згадати священу римську імперію, то взагалі теорія розміщення церкви на якійсь території ні к бісу...)
То вже під час революції у Франції церкву відділили від держави (навіть папу римського забили), ну і під час інших потрясінь скидали з держави пута, які заважали проводити державні реформи і завоювання. Так і в наш час. Тому церква скоріше підіграє державі, щоб та її не опрокинула, бо всеж проти сили армії не попреш, а держава дозволяє церкві тримати людей в тумані терпіння і страху перед Богом, хоча вони не дуже самі того бояться ні ті, ні інші(.
Такий собі тандем розподілу влади і прибутків.
П.С. будь-яка церква працює на свою "кришу". Чи ви думали, що РПЦ буде захищати права уніатів в Польщі?))

 

Надання томосу є одночасною церковною канонізацією (церковною легітимізацією) української православної церкви та (церковною делегітимізацією) структур московского патріархату в Україні, як преставника української православної церкви. Раніше до часу надання томосу УПЦ МП могла заявляти, що вона, відповідно до церковних канонів, є єдиною канонічною церквою і весь християнський світ мусів з цим фактом миритися, не дивлячись на те, що УПЦ МП є філією РПЦ, а інші українські православні церкви надалі залишалися самопроголошеними церквами. Надання томосу українській православній церкві є політичною проблемою насамперед завдяки тому факту, що російська православна церква завжди служила російській державі, а російська держава вмішувался в церковні справи. Виходячи з того, що питання томосу є політичною проблемою в Україні, всі прихильники України незалежно від ставлення до релігії та віросповідання повинні підтримати ідею надання томосу українській православній церкві.

 

А решту куди? Варфоломіївську нічку зробити незгодним?
Сказали про одних, кажіть і про інших, шоб уникнути непорозуміння у майбутньому.
Якщо взяти Європу 16 сторіччя, коли жив Д. Бруно, часи війн гугенотів і католіків, то там глава держави найбільш керувала встановленням вигідної собі віри. Або Генрих як католік, або Елізавета, яка хотіла відокремитися від папи, що рубала всім голови.
Політика в релігії - то диявільське дійство, що возвелічує гординю і принижує божественне в людині.
Ось подивився фільм "Монах і біс".

View: https://youtu.be/YzZ-aDFtZyU

Його вночі дивилися послушники в одному з монастирів))
Там сказав біс імператору: "Без правди немає царювання" . Звісно, що без підтримки держави не буде єдності православного народу, а без правди керівника неможливо втримати спокій народу.

 

А для чого відокремлювати? От в Ізраїлі ніхто не вмер.

 

Я навіть близько не натякав на якісь силові дії щодо противників томосу. З чого ви це взяли?

 

Ви взагалі нічого не сказали щодо противників. Тобто, віддали їх на розсуд і на поталу "коронованих". То як в ВР - як в опозиції хтось, то плаче що їх гноблять, а як дорветься до влади, то сам гнобить "колишніх". От коли одні не будуть ставити себе вище за інших - тоді в нашій країні буде мир і спокій.
П.С. взагалі, філій в церквах немає, а є там метрополії чи автокефалії, і взагалі всі комусь підпорядковуються, навіть Вселенський Патриарх - тому Синоду і більше - Господу Ісусу Христу.

 

Так, в Ізраїлі , наскільки я знаю, спочатку роблять змогу вирішити це згідно толмуду і ребе в самій громаді, який (ребе) не працює, але отримує гроші за знання законів і розсуду людей. Потім вже йдуть до суду цивільного.
Тобто, спочатку по совісті і без папірців, допомогаючи владі з судами.

 

якби влада і церква були разом, ми б сьогодні не боролися з голубизною, одностатевими шлюбами і т.д. Вірніше, може б і боролися, але б не потрібно було б це доводити владі.

 

На заході такі вони разом це роблять, у центрі разом крадуть, а на сході усе разом роблять.

 

Незалежні не можуть бути (Законодавство однаково поширюється як на церковні так і цивільні установи, як на віруючих, так і на не5віруючих ... А от відокремлені повинні бути максимально.

В Росії влада і церква разом. І що?

 

Вони не разом, вони в підлеглості одна до одної. Влада повністю захопила церкву. В Ізраїлі - навпаки. Влада рівняється до церкви.

 

Противники канонічної української православної церкви завжди будуть, не обов'язково серед прихильників московського православ'я. Але я проти будь-яких силових дій щодо противників крім випадків, коли противники самі перші застосують силу. Я за те, щоб всі релігійні питання вирішувались виключно в правовому полі держави. Таке враження, що ви придираєтесь до моїх слів.

 

Так, нову церкву можуть використовувати в ботьбі з МП її вороги, католики та їхні відщепенці, беззаперечо. То не так, як у мирян - раз, і під суд, а тут хто ж на святе руку підніме? Так те рукопокладання - наче кругова порука )) всі пов'язані... одні самі на себе, інші від тирана народів. Каятися їм не перекаїтися ( в цілому так само, як на цивілці, тільки без просвіту у земному житті (.
Я до вас не чіпляюся, бо ви не забороняли мені того робити, а це просто дружня допитливість.

 

Я пам'ятаю як в кінці 80-х та на початку 90-х років відбувалися конфлікти за церковні храми між греко-католиками та православними в Галичині, що нерідко закінчувалося бійками. Такі християни... Одним з аргументів в греко-католиків був той, що українська православна церква в Україні є неканонічною. Справжні християни завжди би могли мирно домовитися без сварок і бійок... Крім того, треба розуміти, що такі конфлікти між греко-католиками та православними в Галичині тільки були на руку ворогам України, оскільки вони розколювали Україну, протиставляючи Галичину всій інші частині України. Хтось може вважати, що церковна унія була позитивним явищим, так як вона віддаляла Україну від Москви і наближала її до Європи. Але найбільшим ідіотизмом було не врахування історичних обставин, які склалися в Україні навколо церкви, що православна церква є найпоширинішою конфесією в Україні і нікого ніколи не можливо переконати будь-якими аргументами, що та чи інша конфесія є правильнішою.

 

Я переконаний, що не буде жодних релігійних воєн. А якщо будуть, то організовані спецслужбами північного сусіда
Юстин Бойко
«Коли мова про релігійні колотнечі у 90-х роках, то вони були чітко зрежисовані. Священики, які не піддавались на ці провокації, були фізично усунені, тобто гинули в автокатастрофі. Громада збиралась, щоб обговорити питання виходу з підпілля УГКЦ, у певний момент з'являлась людина, починала кричати певні гасла і вже громада перетворювалась у натовп. Таке було і біля Львова, і в Перемишлянському районі. Це робилось, щоб негативно показати УГКЦ, яка «захоплює храми». Натомість УГКЦ не захоплювала, а відбувався перехід людей, яких насильно перевели в московське православ'я і люди повертались до віри, в якій вони зростали. Тоді режисери провокацій вивчали поведінку громади, як народ буде реагувати і вони просто кидали кістку розбрату. Таким чином, ми отримали багато розділених сіл. Я переконаний, що не буде жодних релігійних воєн сьогодні. А якщо будуть, то організовані спецслужбами північного сусіда. Православна церква України має ще пройти великий процес внутрішнього об'єднання і тут треба сильно молитись за предстоятеля цієї церкви і всіх людей, які будуть допомагати, щоб церкву укріпили в єдності», –
каже отець Юстин Бойко.

Із 49 діючих громад УПЦ (МП), 7 – у Львові. Кафедральний Свято-Георгіїський собор розташований у центральній частині Львова. Храм із 1991 року перебуває у власності громади МП. Багато вірян налаштовані проросійськи.

– Я сумніваюсь, що тут щось зміниться, що громада перейде від Московського патріархату в єдину православну церкву. Це буде дуже і дуже складно. По селах усе буде значно простіше. Все залежатиме від людей.
На сьогодні у Львівській області понад 3 тисячі релігійних громад, найбільше з них – УГКЦ. Не виключено, що й окремі греко-католицькі громади можуть вирішити перейти у підпорядкування Православної церкви України. Таку спробу вже робив священик у селищі Краковець, який перейшов у православ'я, але вірні його не підтримали і їм залишилась церква, що перебуває у власності громади.

 

На самому почтку ще треба було вказати, що накладення анафеми на гетьмана Мазепу російською православною церквою - це є виключно політичний акт, який вчинила російська православна церква, обслуговуючи політичні потреби російського царизму, бо, перейшовши на бік шведів, Мазепа вчинив чисто політичні дії, які зовсім не зачіпали інтереси російської православної церкви. Цей акт накладання анафеми на гетьмана Івана Мазепу яскраво ілюструє вручання російської православної церкви в політику.