Мікеланджело Мерізі да Караваджо (італ. Michelangelo Merisi da Caravaggio, ломб. Michelangiul Merisi dì Caravagg); (*28 вересня 1573 — †18 липня 1610) — італійський живописець періоду раннього бароко, засновник європейського реалістичного живопису 17 століття, що працював у Римі 1592—1606, потім у Неаполі і на Мальті. Його життя було настільки ж драматичним, як і його мистецтво (йому довелося залишити Рим після вбивства людини). Він створив могутній стиль, використовуючи контрасти світла й тіні і точно фокусуючись на предметах, іноді використовував драматичне наближення. Він писав з моделей, часто в образах святих і мадонн зображуючи простих римлян, людей з вулиць і ринків. Прикладами можуть слугувати «Євангеліст Матвій», товстий, далекий від класичних ідеалів «Вакх з келихом вина», «Навернення Савла в апостола Павла» (Санта Марія дель Пополо, Рим), персонажі «Відсічі голови Івана Хрестителя». Історія вивчення життя і творчості Караваджо важка і не проста. Майже всі факти життя художника видобуто із записів його ворогів. У Караваджо не було прижиттєвого біографа , а про його молоді роки і бандитську поведінку дізналися зі судових протоколів. Він ніколи не вів щоденників, не писав листів друзям чи рідним (Як Пітер Пауль Рубенс ), не писав віршів ( як Мікеланджело Буонарроті), не створив якогось трактата про живопис (як його ворог Джованні Бальоне), нема жодного достовірного допортретного ескіза чи якогось іншого малюнка художника до його картин[1]. Не збережено фактів про день його народження, а дати життя і смерті узято з епітафій, які збирав адвокат Марціо Мілезі, що зберігаються нині у Ватикані. Сучасні перевірки епітафій відкрили в них певні помилки. Спогад про молодого художника віднайдено в книзі Карела ван Мандера за 1604 рік, але Карел не зустрічався з художником. А лише записав недостовірні перекази інших, серед яких були і італійські джерела[2]. Про Караваджо можна говорити як про людину без тогочасної освіти, він автодидакт, художник, що навчався самотужки поспіхом, художник, що створив себе сам. ---------- Додано в 18:52 ---------- Попередній допис був написаний в 18:07 ----------
Его картины вызывали подлинную сенсацию. Их жаждали посмотреть знатные синьоры и простой народ, художники и любители искусства, духовные лица и многочисленные разноязычные странники, заполнявшие Вечный город в дни больших празднеств. Знатоки искусства того времени превозносили мастера и говорили о творениях, поистине необыкновенных и в своем роде единственных. Они же одновременно проклинали его как человека. Можно прибавить, что, будучи широко известен в художественных кругах, он будоражил их не только новаторским подходом к искусству, но и характером – дерзким и безбоязненным, насмешливым и высокомерным, прокладывая в своей трудной жизни особый, ни на кого не похожий путь.
