ЛУКАВЕ ЛЮДОБУЙСТВО (ЛУКАВЕ LUDOBÓJSTWO) - правда про Волинську трагедію

Незаангажований погляд на події 1943 року на Волині. Незручна правда, що її приховують польські політики. Німецька окупаційна влада та втручання Москви. Польська поліція на службі нацистського режиму… Телевізійна версія фільму «Лукаве Людобуйство» (“Лукаве Ludobójstwo”) – український заклик до об’єктивного пошуку правди!



Фільм “Лукаве Ludobójstwo” («Лукаве Людобуйство») – історично-документальне розслідування трагічних сторінок історії Волині 1942–43 років минулого століття.

Саме на півночі сучасного Березнівського району Рівненської області протистояння двох імперських режимів, сталінського та гітлерівського, виявило свою особливу жорстокість та дволикість по відношенню до місцевого населення – заручника грабіжницьких інтересів чужинських режимів на споконвічній українській землі.

Бистричі, Немілля, Вілля,– волинські села, де і донині кожен клаптик землі є мовчазним свідком тих кривавих подій.

За переконанням дослідників, представлена ними хронологія подій має відіграти важливу роль у подальшому дослідженні історії Краю, відтворенні правдивої історії україно-польських взаємин того часу. Автори фільму намагались провести своє документальне дослідження без упередженості та фальші, надмірної політизації, яка присутня у нещирому висвітленні тих подій окремими заанґажованими істориками, що ставили за мету звинувачення власне української сторони в усіх історичних бідах.

Сюжет фільму “Лукаве Ludobójstwo” побудований на українських та польських джерелах, на документах з архівів НКВД, на свідченнях з літописів УПА, і, що найважливіше, на спогадах ще живих свідків тих подій!

Фільм ставить найголовніші запитання, на які у майбутньому маємо отримати чіткі та однозначні відповіді:

— які політичні плани мав Берлін та Москва, а також провідники інших військово-політичних сил на Волині, стосовно долі Краю в умовах війни?
— хто допомагав німецьким окупантам активно роздмухувати етнічну ворожнечу на Волині і з яких мотивів?
— хто насправді провокував етнічні чистки на місцях, та якими силами вони здійснювались?
— чи кількість жертв у 42-43-х роках на Волинських землях, яка озвучена польською стороною, має об’єктивні та ґрунтовні підтвердження?
— яку інформацію приховують від польського народу нещодавні скандальні рішення Сейму?

Автори фільму закликають глядачів до аналізу та пошуку правди, якою б важкою та гіркою вона не була. Бо тільки об’єктивність і точність мають бути основою для написання правдивих сторінок історії взаємин двох сусідніх народів. Лишень тоді владні органи країн-сусідів матимуть право на встановлення меморіальних знаків та пам’ятників жертвам трагедії, як в Україні так і у Польщі.

Зрозумілим стає й інше. Задля досягнення цієї мети, потрібно зробити головне – відділити історичну правду від політики, перенести дослідження в наукову площину, давши можливість незаанґажованим історикам з обох сторін спокійно опрацювати усі наявні свідчення, зробивши відповідні висновки.

Фільм – це заклик до такого вирішення питання!

Тому пропонуємо глядачу до огляду телевізійну версію фільму. Важливо побачити усе своїми очима, глибоко задуматися, зробити висновки…

«Українське товариство охорони
пам’яток історії та культури
Рівненської області»

Джерело

 

Думаю, що ніхто на даному етапі історії, а також в подальшому не зацікавлений у пошуку правди. Ніхто не погодиться бути крайнім, тобто винним. А це однозначно, провал всього цього проекту. Всі проекти такого плану мають господаря, який за це платить. Особисто я вибачився би перед всіма за те, що відбувалося і просто сказав би - давайте забудемо і житимемо в дружбі. Так ні, не захтять (як це і відбувається після заяви Кучми з Квасневським) бо це втрата сенсу життя для багатьох гидких людей, яким це треба роздмухувати - бо це їхній хліб.
Але то моя особиста думка, бо не бачу виходу з цієї історії, крім загального покаяння. Головне в цьому те, що це є добрим в очах Господа нашого і його милість буде явною до того народу, хто першим зможе вибачитися за вільні і невільні свої гріхи в ті часи волинського протистояння.
А то які ж ми тоді христіяни, якшо не вибачимося і не простимо?

 

Перед кацапскими убийцами тоже будем "извиняться и прощать"?

 

Добре. Пояснюю відкритим текстом.
Коли ваш ворог буде знищений, тоді вам захочеться вибачитися перед ним, бо перед вами буде стояти вибір - або померти, або бути рабом переможця навіки. Але, якщо людина розумна - то виживе і спасенний буде Господом.

 

Дуже дивними і упередженими є підрахунки жертв 1943 року на українській Волині з польської сторони (кажуть сотні тисяч!?). Вони значно перевищують кількість польського населення (головно осадників, довоєнних переселенців з Польщі) на цих землях після їх захоплення Польщею (події пов'язані з УНР та поділом території української держави між Москвою та Варшавою у 20-х роках ХХ ст.).
Насправді, як кажуть об'єктивні дослідники та польські джерела Армії Крайової, жертви з боку поляків не перевищували 8 - 15 тисяч осіб.
У то й же час у Польщі замовчуються втрати українські, які значно більші за польські (мова йде про 15 - 25 тисяч)!
Чому?
Бо за міжнародними законами відповідальність за геноцид місцевого населення несе окупаційна влада (тут нацистська) та її воєнізовані загони (тут польська поліція).
Звідси, має місце лукава спроба Сейму Польщі перекласти вину на жертву... на окупованих у той час українців, які за всіма міжнародними законами мали право боронити своє життя і землю від зайд та їх військових загонів!
Саме про це йшла мова на презентації фільму "Лукаве людобуйство" у м. Києві (нижче відео телеканалу Київ про цю подію).

 

Тобто, поляки вбили більше українців і вони винні у волинській різанині, а українських воєнізованих загонів на стороні нацистів не було. Я вас правильно зрозумів?

 

1. Про значну більшу кількість українських жертв ніж польських говорять дослідження Івана Пущука, інших учених, архівні матеріали різних воюючих сторін часів війни.
Польський уряд в Лондоні та польські націоналісти ставили за ціль за рахунок колаборації з нацистами спробувати відтворити вплив польської влади на Волині (спочатку як визнаної автономії у складі Рейху), хоча поляки на Волині з часів УНР складали надто малий відсоток населення (головно осадники-переселенці з 1930 років).



Волинь же у той час стала центром Рейхскомісаріату Україна (керував Еріх Кох) зі столицею у Рівному. Воювати з поляками у українців не було ніякого сенсу, якщо не виникало питань належності територій (поляки марили Другою Річчю Посполитою).
Осадників же таке становище надто дратувало (їм попередня польська влада передала українську землю та маєтність у "власність") і імперські амбіції осадників брали верх навіть у період жорстокої нацистської окупації...



2. Українці теж мали надію на німецьку підтримку, і значна їх кількість у різних регіонах співпрацювала з німецькою владою.
Проте на Волині ця співпраця (з різних причин) закінчилась у лютому 1943 року.

Усі члени української поліції Волині пішли у ліс та стали основою загонів УПА.
До цього моменту, до відходу добре озброєних українців-поліцаїв у ліс, ніяких обширних конфліктів на Волині не було.

Криваві чистки і жорстокі провокації почались з моменту, коли німецька поліція у березені-квітні 1943 року почала комплектуватись виключно з місцевих поляків (за згодою польських політиків з-за кордону).
Якраз на час діяльності цієї поліції на Волині і припадає початок, розвиток та активізація подій названих Волинською трагедією (різнею) - липень 1943 року!

Тому у рішеннях Польського Сейму стосовно геноциду поляків на Волині у 1943 році немає і натяку на справедливість і чесність, про що і свідчить фільм "Лукаве людобуйство". Скоріше, цей закон зумисна провокація (не без участі Москви), ціль якої посварити сусідні народи. Тому він має бути скасований!

Ось виступ Івана Пущука - автора солідного наукового видання «Волиняни про «Волинь - 43»: українська пам'ять про польську експансію на Український Північний Захід у 1938-1944 роках»

 

День партизанской славы: как Ковпак в Карпаты ходил
22 вересня - день партизанської слави
"Керівники народних месників"

Базперечно, але без доказів не буду конкретно звинувачувати когось конкретно до того часу, яу будуть докази ( як кажуть - рукописи не горять), що та різанина була спровокована. В тому і в той час всі робили, що хтіли і без страху перед Божим покаранням. Де є тління - достатньо легкого подуху... Ну декілька подихів, щоб не так швидко розгорався, але щоб горіло в потрібний час і в потрібному місці.
12 червня почався похід Ковпака на західну Україну....
Зачистка території перед всуненням туди своєї лапи - то диявільська вигадка, яку люди самі вигадали і зробили.
У спадщанському лісі - музей партизанської слави

Вожді

Один танк - два екіпажи))

 

Початок польсько-українського конфлікту, який призвів до Волинської трагедії, слід шукати у періоді коли розпалась Російська імперія і набирав сили більшовизм (1917-1920 роки).

Тоді і Польща (Річ Посполита після поділів у 18 ст. припинила існування, а її центральна частина 1795 року увійшла у склад Росіі) та Україна оголосили свою незалежність.
Країни намагались налагоджувати взаємні стосунки, так як московські більшовики задумали відтворення імперії під новими гаслами та збройним шляхом.



У той час Польща і Україна були офіційно визнані міжнародним співтовариством та стали учасниками війни з більшовизмом.
Українська держава та її територія розглядалась у Європі (на багатьох форумах) в межах Української Народної Республіки (УНР). Свідченням цього є офіційні карти, які докладались до документів конференцій та угод.

Карта УНР з Парижської конференції 1919 року





Проте подальші події, певна наївність українського керівництва, жорстока московсько-більшовицька експансія, призвели до фактичної окупації більшості земель України більшовицькими військами (не без сприяння зацікавлених сусідів).

Нависла загроза і над Польською державою.
За планами більшовиків Польща мала увійти у склад нової, червоної Росії!

Війська УНР за домовленістю з поляками наблизились до Вісли і стали на захист Польщі. Разом з поляками вони не дали Будьонному взяти Варшаву. Цю подію історики охрестили як диво...

Українці самовіддано та щиро поклали свої життя за свободу Польщі з умовою, що поляки у майбутньому віддячать тим же українцям і зрозуміють прагнення українців відродити у майбутньому Українську Народну Республіку!

Натомість, Польща та більшовицька Росія підписала Варшавську угоду, де відбувся фактичний поділ України (хоча українській меншині і гарантувались національні права та культурна автономія).
Проте виконувати у свої "гарантії" стосовно України та українців сторони договору наміру не мали.
Обіцянки надто скоро забулись...



Так польська сторона у 1926-38 роках почали проводити офіційну політику "Санації" (створення авторитарного, антидемократичного режиму), який призвів до згортання усіх демократичних інститутів в країні та перейшов до переслідування та утисків меншин (найперше українців).

Такий стан речей викликав зворотню реакцію з боку української громади, політиків та організацій.
В цей час утисків та репресій зазнали колишні військові УНР та українська політична еліта. Культурна автономія була забута, а українське шкільництво зазнало переслідувань.
Домовленості 1920 року переставали діяти. Йшла полонізація прилучених українських земель та народу...
На Волинь, та інші українські землі, поїхали переселенці - осадники...

Не кращі справи були на сході. У цей час радянський уряд на території УРСР організував колективізацію та влаштував нелюдський голодомор 1932-33 років, який забрав мільйони українських життів.
У 1937 році розгорнулись політичні репресії і почалась депортація української еліти в табори ГУЛАГу...



Саме через таку політику Польщі більшість українців у 1939 році не стали на захист Другої Речі Посполитої, яку нахабно поділили СРСР та Німеччина. Частина українців зустрічала "визволителів" квітами.

Усе через те, що Польща 1920-1939 років (Друга Річ Посполита) так і не стала для українців захисницею та другом.
Тим другом, який би оцінив українську самопожертву у відстоюванні польської незалежності 1920 року.
Тим другом, який би хотів допомогти Україні у відновленні її незалежності!
Імперські почуття минулого взяли верх...



Це пояснює гостро-негативну реакцію польського населення Волині, особливо осадників, у лютому 1943 року стосовно переходу усіх представників української поліції до лав УПА (Української Повстанчої Армії).
Бо поляки розуміли, що українці націлились на боротьбу за власну державу!

Вони знали що УПА, як і інші українські сили Волині, ставили своїм завданням відновлення такої держави, включаючи Волинь (у межах УНР)!

Польська влада у Лондоні, як і польські поселенці на Волині, не хотіли чути про Волинь у складі відновленої України (УНР).
Це стало причиною продуманої колаборації поляків з нацистами, участі осадників в німецьких поліцейських формуваннях, в масштабних акціях проти українського населення, яке щиро підтримувало УПА!

Про це свідчать учасники подій у фільмі "Лукаве людобуйство"!

Чи знають про це польські сенатори?
Чи готові визнати провину Польщі за політику "Санації", за невиконані обіцянки перед УНР, за колаборацію поляків з німецькою владою на Волині у 1943 році?
Адже саме така позиція поляків стала спусковим гачком подій Волинської трагедії літа 1943 року!

 

Вибачаюсь за неточність в попередньому дописі. Польща та Росія підписали не Варшавський, а Рижський договір 1921 року, який закріпляв поділ України.

 

Роздмухувати конфлікт 1943 року на Волині між поляками та українцями було і у цілях Сталіна та СРСР.
Території які СРСР з 1939 року (за пактом Рібентропа-Молотова) вважали виключно своїми, які були включені в УРСР і які були радянськими два роки, більшовики віддавати будь-кому вони не збирались.
До того ж друга Річ Посполита припинила своє існування...

У період 1943-1943 року Москву почало лякати інше - хоч і далека, але перспектива незалежної України, спадкоємність політики керівництва українських формувань на Волині від міжнародно визнаної раніше УНР (таких проукраїнських формувань на східних територіях УРСР до 1939 року майже не залишилось).

Тому органам НКВД було поставлено завдання провокувати взаємні конфлікти між етнічними групами на Волині, щоб знесилити їх.
Провокативними операціями займались як радянські партизани, так і промосковські польські партизани і спеціальні загони НКВД (видавали себе за місцевих партизан).



Тому на період літа 1943 року на Волині склалась ситуація, коли у ворожнечі етнічних груп були зацікавлені:

1. німецька окупаційна влада (їй не вистачало сил контролювати обширні території Волині);
2. польська поліція на службі у нацистів та польські партизани (марили ідеєю відтворення Другої Речі Посполитої);
3. радянські партизани, сили НКВД (вважали ці землі радянськими, відкидали ідею української незалежності).

Усі ці сили разом протистояли прагненню українців відновити незалежну українську державу, по суті таку, якою вона була міжнародно визнаною у часи УНР.



Тому не дивно, що нині, у період наступу Москви на Україну, усілякі безпідставні звинувачення у Волинській трагедії в бік українців лунають переважно з Варшави та Москви!

Сейм Польщі, на основі недостовірних даних (головно книги Семашків), які ігнорують матеріали об'єктивних досліджень (такі як у І. Пущука) та відкидають величезні українські втрати, що значно більші за польські, прийняв закон про "геноцид" польського населення на Волині з боку українців, чим надто втішив Москву у її намаганнях відрізати Україну від європейської допомоги...



Чи не роздмухування це антиукраїнських настроїв у Польщі та Європі на догоду Москві?
Чи не черговий це удар нерозважливих політиків у спину Україні?
Чи не заклик це до перегляду європейських кордонів, який може викликати масу проблем для самої Польщі?

 

Вчора казали про інтерв'ю зі Скрипником (ще до отруєння) в якому він підтримує Путіна. Цікаве те, щовін вважає, що укри не здатні собою управляти, тільки росіяни можуть це робити.
Може й так, з огляду на останні 27 років тав 1918 роках.
То скажу вам так: хто дивиться вперед і прощає, той виживе і ними буде правити справжній Король від Бога.
А хто не зможе - той буде знищений. Якщо не одним, то іншим ворогом.

 

Пропаганда ватного тунеядця.
Що, нема кому за 5 годин це помітити?

 

Ху із Скрипник?
Росіяни можуть собой управляти...ох, як же вони науправляли, маючи такі казкові надра, та залишившись правоспадкоємцями чи як там сказати за СРСР - все залишилося в них, а борги - борги "бог прастіт" . Зараз є Путін та кооператив "Озеро", і гола й боса країна рабів - крім 3-4 міст. Мало того, ще країна-ізгой.

Росія хай просить і просить пробачення у українців, так. Може, простят колись-небудь. Яких див в світі не буває)

 

та ніхто не чекає тут на мантри Комунарця щогодини)
Я б його ватним не назвала, тут інша болячка)

 

О, зауваження прийняте - то Скрипаль українською .
До речі, то не я вигадав про його слова, що укри не спроможні до самоврядування - то у вівторок в "гражданской обороне" розказували.
А вчора Гордон в "право на владу" рлзказав, як питав у емігрантів, чому їх аж 10 млн виїхало з України?
Бо не хочуть жити в країні, де правлять бандюки і крадії..
Від себе - і міністри-іноземці-нездари...
То що кому ще не подобається в моїх висновках?

 

А хто це написав і чого воно стирчить в моїй цітаті? За такі фокуси попередження модератори виписують.
Комунарцю - виправляйте негайно.
І взагалі це все не по темі.

 

Справді, вибачаюся, хоча я попереджав, що можуть бути негаразди з моїми навичками у смартфоні. Але я вже не зміню, хіба що модератори перенусуть у мій допис.
Але може ви погодитеся з тим, що так воно і є?

 

Я не згодний, що не по темі, бо Україну знову підставляють - наприклад ті ж самі англійці, щоби повбивали українців, а вони тільки вершки зняли б.
Всіх ворогів України поєднує одне - всі хочуть, щоб вона зникла разом з православієм. Тому буде випробування її вогнем на віру. Бережіть себе і свою душу.

 

То англійці будуть вбивати українців?
То вам Петров з Бошировим жалілися?