Літургіка року

Ця тема створена для того, щоб християни різних напрямків, конфесій ділилися тим, як у них відбувається Богослужіння(Літургія, збори, молитви і т.д.) Тема виключає критику "не своїх". Кожен розповідає про власні і не тільки пережиття, свою участь, а всі з повагою читають і діляться враженнями.

Тут можемо ділитися своїми враженнями, переживаннями, досвідом спілкування з Господом в проводі своєї Церкви.
Без обсуджень, критичних зауважень, вивищення.
Знаменно для Теми це, що тут наш Літургічний рік почнемо з Воскресіння Господнього!

​

Христос Воскрес! ​

Будемо вітатися Христос Воскрес до віддання Свята, тобто до Вознесіння

 

Перша неділя після Воскресіння. Томина неділя.



Сьогодні Христос через брак віри апостола Томи повчає нас, що не потрібно бути в кімнаті з апостолам, щоб вірити у Христове Воскресіння. Слухаючи слова Христа, ми можемо іти за ним, вірити у Його обіцянку воскресіння на страшному суді до вічної радості з Богом або до вічної муки у пеклі без Нього. Апостол Петро бувши безпосередньо біля Ісуса слухав слова Христа і у своєму листі намагався їх передати майбутнім поколінням: «Ви тим радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досвідах, щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь - під час об'явлення Ісуса Христа, якого ви, не бачивши, любите, в якого, не оглядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі, осягаючи ціль вашої віри - спасіння душ ваших» (І Пт. 1, 6-9). Ці слова відносяться вповні до нас. Нехай кожному Воскреслий Христос освітить його віру, щоб з нею освічувати і дарувати світло любові іншим.У цей день ми в особливий спосіб згадуємо померлих, для яких у пісні Христос Воскрес звістуємо про перемогу світла над темрявою, добра над злом. Ідучи на цвинтар беремо з собою свічку для того, щоб засвідчити свою пам'ять про наших покійних рідних і знайомих.
o.Ivan Hudz
Publicada por КАПЕЛАНІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ У ПОРТУГАЛІЇ


1 травня 2011р. о 10.00 на Площі Святого Петра в Римі відбудеться Беатифікація Івана Павла II. Про це повідомляє офіційне видання УГКЦ в Італії.


Цього року 1 травня випадає свято Божого Милосердя, яке встановив Іван Павло II.

Управління організації аудиторії та громадських церемоній при Понтифіку наголошує, що взяти участь у церемонії зможуть усі охочі. Римська єпархія запустила новий вебсайт на честь майбутньої беатифікації Івана Павла ІІ. Він розміщений за адресою Karol-Wojtyla.org. Цей ресурс доступний сімома мовами і пропонує інформацію про покійного папу і справу його канонізації. За згодою церковної влади, творці сайту розмістили на ньому молитву про благодаті заступництвом Слуги Божого Папи Івана Павла ІІ 31 мовою (в т.ч. українською ).

Організатори наголошують, що в беатифікації зможуть взяти участь і ті паломники, які можуть собі дозволити витратити на поїздку до Риму лише невеликі гроші, оскільки передбачено місця харчування та проживання навіть для малозабезпечених. Римська влада в черговий раз вибачилася за спекуляції з цінами на житло у зв'язку з беатифікацією.

Під час нічного чування напередодні беатифікації прозвучать свідчення найближчих співробітників Івана Павла ІІ, оздоровленої за заступництвом Слуги Божого французької монахині. Під час другої частини чування його учасники молитимуться Вервицю, роздумуючи над «Світлими таємницями», запровадженими Папою Іваном Павлом ІІ та єднаючись за допомогою телемостів з 5-ма Марійськими санктуаріями у світі.

Перед беатифікаційною Службою Божої 1 травня вранці паломники молитимуться «Коронку до Божого Милосердя» – молитовну практику, яка також була дуже дорогою для Івана Павла ІІ.

Подячна Служба Божа 2 травня буде першою на честь нового блаженного, тому літургічні тексти будуть зі спеціально укладеної Служби блаженного Івана Павла ІІ.

Для оголошення Івана Павла II блаженним Папа Римський не вибрав легкого шляху. Особам, відповідальним за дослідження "Життя і Чудес" довелося ретельно документувати факти, які показують, що він був святим. Процес включав у себе опитування 114 осіб – як тих, що були за беатифікацію, так і тих, що були проти.

Група складалася з 35 кардиналів, 20 єпископів, 11 священиків, 5 релігійних діячів, 3 монахинь і 36 католиків - мирян, 3 некатоликів і одного єврея. Кожен відповів на 129 запитань. Серед них були кілька глав держав і політиків, два Православних патріарха, англіканський примас і представник єврейської спільноти.

Також була команда з шести істориків, що провели 16 місяців, ретельно відтворюючи його життя, як священика і Папи Римського. Висновки були зібрані у трьох томах тексту, який переглянули ватиканські експерти перед внесенням пропозиції щодо беатифікації Папи Римського Івана Павла II.

З 263 пап святими є лише 81 і 9 блаженними. Останнім папою, якого було зараховано до лику блаженних, був Папа Іван XXIII. Тепер Іван Павло II приєднається до них. Для оголошення його святим має бути доведено нове чудо після беатифікації. Тому жодне з надзвичайних зцілень, які сталися, поки що ще не розглядалися.

У Львові також відбудуться заходи з нагоди беатифікації Івана Павла ІІ.

 

Молитва до Івана Павла ІІ

Заходи до святкування Беатифікації

---------- Додано в 15:40 ---------- Попередній допис був написаний в 15:21 ----------

​

Христос Воскрес!​

Тут без Ангела Світлого Вам Миху не обійшлося!?
Ви пречудово зробили тему!

Відкрився в мене широко від захоплення рот і очі – і ще не можуть закритися!

Старі посмішки
Йдуть люди і вітаються: Христос Воскрес!
Попався Юдей та відповідає:
Дякую, мене вже кілька попередили...
****

 

Травень - місяць почитання Матері Божої у Церкві.

Унівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці в Римі



Протягом місяця травня ц. р., в Українській парафії свв. мучч. Сергія і Вакха у Римі перебуватиме Унівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. До Риму ікона прибула за старанням пасторального координатора для українців греко-католиків в Італії о.Марка-Ярослава Семегена та з благословення ігумена Святоуспенської Унівської Лаври, Студійського Уставу УГКЦ – ієромонаха Теодора Мартинюка. 14 – 15 травня чудотворна ікона Пресвятої Богородиці перебуватиме в Соборі Святої Софії в Римі під час святкування Дня Матері.

Чудотворна ікона сьогодні знаходиться у Святоуспенській Унівській Лаврі на Львівщині. Унівська чудотворна ікона Богородиці належить до іконописного типу Одигітрія (з грецької – Провідниця).

Про її походження існує багато переказів, але час та місце написання достовірно невідомі. Оригінал ікони до наших днів не зберігся.

Вже за часів митрополита Михайла Левицького (перша пол. XIX ст.) ікона була значно пошкоджена. Тому виготовили її копію на полотні, яку помістили на оригіналі, оздобивши окладом. Цей факт записаний 1894 р. отцем А. Дольницьким в історії Унівської парохії: «Сей образ находився давно в каплиці на цвинтарі унівском, а коли той образ украшено короною («коронован»), перенесено єго до церкви палацовой». Коронувати ікону міг Унівський архимандрит Атанасій Шептицький (1715-1746 рр.), який багато спричинився до поширення почитання Богородиці.

Ще одна ікона Богородиці-Одигітрії XVII ст. (без окладу, з металевими коронами) до 1939 р. висіла в монастирській каплиці. Обидві святині були втрачені після закриття Унівської Лаври 1950 р. Радянською владою. Зберігся лише оклад XVIII ст., що сьогодні оздоблює копію чудотворної ікони, написаної за давніми гравюрами та фотографіями іконописцем єрм. Ювеналієм Мокрицьким. ЇЇ було урочисто перенесено до Унівської Лаври 1995 року.

2004 року Божого на прохання ченців Святоуспенської Унівської Лаври Блаженніший Патріарх Любомир встановив у третю неділю травня празник Унівської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці.

 

Сьогодні свято св.Юрія-Ґеоргія
Всіх Ім`янинників вітаємо!
Многая літа!​

​

Святий Юрій-Георгій – мученик і воїн, патрон візантійських імператорів, а пізніше і українських князів, зокрема князів Коріятовичів. Святий Георгій є однією з найвідоміших постатей в християнському світі. Святий є опікуном Пласту.
Саме з місця особливого шанування Святого Великомученика Георгія Побідоносця почалося хрещення Київської Русі. Святий Рівноапостольний князь Володимир прийняв Святе хрещення в Криму біля Корсуня (Херсонеса) у Георгіївському монастирі.
Особливо багато для утвердження шанування Святого Георгія зробив київський князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім'я. На честь свого святого заступника в 1030 р. він засновує місто Юр'їв, тобто Георгія місто. У 1037 р. Ярослав починає будівництво Георгіївського монастиря в Києві і зводить у ньому храм, який до наших днів не зберігся.

Дораджую прочитати про Святого тут:

Великомученик Георгій (Юрій) Побідоносець походить з Каппадокії, як і святий Василій Великий і святий Григорій Богослов, він виріс у християнській родині - його батько прийняв мученицьку смерть за Христа, а мати, переселившись до Палестини, виховала сина у благочесті та християнському смиренні. Молодий Юрій поступив на службу до римського війська і за свою хоробрість та відвагу у битвах був відзначений імператором Диоклітіаном (284 - 305) і прийнятий до його охорони як один із старших воєначальників. Доблесть Юрія стала підставою величати його у піснеспівах воїном Христового воїнства.
Імператор Диоклітіан, який багато зробив для відродження римської могутності, добре розумів яку небезпеку несе для язичницької цивілізації віра у Спасителя, тож за останні роки правління особливо посилив гоніння на християн і заохочував до цього всіх правителів. Святий Юрій, довідавшись про це рішення імператора, роздав бідним все своє майно і відпустив на волю рабів.
З‘явившись до Сенату, Юрій відкрито виступив проти імператорського задуму, відкрито визнав себе християнином і закликав всіх присутніх наслідувати його, прийнявши істину віру у Христа.Імператор, здивований пристрасною промовою відважного воїна, вмовляв не нищити свого життя і принести жертву язичницьким богам за римським звичаєм. Проте Юрій відмовився відректися Христа і за це був ув‘язнений. З цього моменту розпочався період великих випробувань і страждань відважного християнина, який вирішив не зраджувати своїх ідеалів навідь перед лицем смерті.
Від цього моменту почали творитися чудеса, що свідчили про обраність Юрія – смертоносна сталь списів ставала м‘якою і гнулася від доторку з тілом святого, а після жорстоких знущань, коли імператор вважав святого мертвим – довкола потемніло, вдарив грім і пролунав голос з неба «Не бійся, Георгій, Я з тобою». В цей момент засіяло дивне світло і з‘явився Ангел Господній в образі світоносного юнака, який поклав на мученика руку і сказав "Радуйся!" – .
Після цих слів святий мученик став зціленим, всі довколишні переконалися у чуді і багато повірило у Животворящого Бога християн.
Імператор став ще жорстокішим і не втрачав надії зламати святого: його на три дні закопували у глибокому рові з вапном, взували у залізні чоботи з ропеченими гвіздками, били воловими сухожиллями так, що тіло і кров змішувались із землею. Проте мужній страждальник, укріплений силою Божою, залишався непохитним. Навіть чаша із смертельною отрутою не впливала на святого, який надалі звеличував і славив Істинного Господа.
Великомученик Юрій стверджував, що віруючий у Христа перенесе будь-які муки і здатен творити діла, які творив сам Христос - "Сліпих просвіщати, прокажених очищати, глухим подавати слух, хромым ходіння, виганяти бісів, воскрешати померлих". Почувши це, імператор звелів святому здійснити найбільше чудо, непідвладне язичницьким волхвам – воскресити померлого. Коли святого Юрія підвели до гробниці, він прорік: "Господи! Покажи, що Ти Бог Єдиний по всій землі, нехай пізнають Тебе, Всесильного Господа". Після цих слів земля затрусилася, гробниця відкрилася, мертвий ожив і вийшов з неї. Це чудо, здійснене святим Юрієм, прославилося у празничних піснеспівах як чудо воскресіння Христового, як черговий доказ істинності обітниці Христової – обітниці майбутнього життя.
Проте навіть такі чудесні звершення не стримали імператора від гріховних дій. Він і надалі утримував святого в темниці, хоч народ ридав і прославляв Істинного Бога, просячи прощення за гріхи, а від святого Юрія отримуючи зцілення і поміч:
Подвиги і чуда великомученика Юрія помножували число християн, тому імператор вирішив заставити святого принести жертву ідолам. В останню ніч святий мученик щиро молився, а коли задрімав, побачив самого Господа, який поклав на його голову вінок зі словами: "Не бійся, але дерзай і сподобишся царювати зі Мною". По приході до капища, святий Юрій перехрестився і звернувся до ідола: "Чи ти хочеш прийняти від мене жертву як Бог?".
Біс, що жив в ідолі перебуваючий в ідоле, закричав: "Я не Бог, єдиний Бог тільки Той, якого ти проповідуєш". Почувся шум і плач, ідоли впали і зруйнувалися.
Це останнє чудо не змінило імператора, який одразу ж наказав вбити святого Юрія, який на місці страти у пристрасній молитві просив Господа простити мучителів, повторюючи слова Христа про помилування невідавших, що творять. Спокійно і мужньо святий великомученик Юрій загинув 23 квітня 303 року, в цей день йому не було і 30 років. Поспішаючи поєднатися з воїнством Небесним, він ввійшов в історію Церкви як Побідоносець і з цим іменем прославився від початку християнства.

У Львові є три храми святого Георгія. Найвідоміший з них Собор святого Юра, що знаходиться в юрисдикції УГКЦ на площі св. Юра.

​

Крім того є храм святого Георгія УПЦ (МП) на вулиці Короленка, а також новий храм святого Георгія УПЦ КП на вулиці Чернівецькій біля залізничної стації.

День загибелі Святого Великомученика 6 травня — відзначається Церквами східного обряду і віднесений до числа церковних свят. До Георгія звертаються з проханням про здоров'я душевне та тілесне, про родючість землі, про допомогу і заступництво у боротьбі з ворогами рідної землі.

 

Неділя мироносиць

євангеліє від Лк. 15,43-16,8



Сьогоднішня євангелія закликає нас, що би за всяку ціну позбутися страху, кажучи: Не жахайтеся! Не бійтеся! Вам, що Христа шукаєте, не маєте причини до страху. Бо Христос устав із мертвих він смертю смерть подолав. Вся людська сила і злоба будуть знищені, печаті гробу зірвано, камінь відвалений, сторожі повтікали. Христос переміг! Він живе і тріумфує!Не біймося і ми, що шукаємо Христа живого, воскреслого! Нехай страхаються радше ті, що шукали і шукають Христа, щоб його убити, щоб його знищити, ті, що відважилися богохулити. Якщо ми в нашому житті шукаємо Христа тоді не страхаймося ворожих сил. Не шукаймо його поміж мертвими, Христа історичного, такого, який лише колись жив, діяв. Зате шукаймо Христа воскреслого, живого, Христа тріумфуючого. Лише такий Ісус може бути нашою опорою, силою, провідником і остаточною перемогою. Станьмо відважно від прапор Христовий. Без смутку і страху впроваджуймо Христа в усі ділянки нашого життя, нехай він їх оживляє, нами керує. Поширюймо царство Боже всюди де лише живемо і працюємо. Тоді зчезнуть з наших сердець смуток і страх, а оживлятиме нас сильне довір’я в безмежне Боже провидіння. Син Божий прийшов на Землю, щоб люди мали життя вдосталь (Йо 10, 10), щоб ввійшли у Боже Царство, яке з його приходом воно наблизилося до людей і від людей вимагається покаятися та вірувати (Мк 1, 15). Віра у воскресіння є тим чинником, що змінює людину на дорозі до правди. Амінь

 

Пасхальна Благовість!
Цікаві рефлексії маю з сьгоднішньої літургії Слова.
Якось промовляння почалось про святих Мироносиць без назви теми, відразу стало зрозумілим, що лейтмотивом є Слова Господа– «...носіть тяготи один одного...», непомітно виявилось – св.Мироносиці пішли за Ісусом з внутрішнього поклику серця від духовного перемінення. Вони не були як Апостоли і Учні безпосередньо покликані Спасителем – «Іди за мною!»
І знову відкриття – «свята безрозсудність»!
Ходили за Ісусом, всяко Йому служили, нічого не очікуючи з вигоди, ридали за Ним на Хресній дорозі, біля Розп`яття, поховання. Не розбіглися, не залишили ніде, хоча і Вони лякались!
Найранішим ранком йдуть до гробу і журяться: хто відсуне камінь, як буде з сторожею...
Йдуть в найбільш безнадійну відчайдушну путь, не будучи впевненими, що навіть побачать тіло Ісуса...
Нагорода – як удари пасхального дзвону – камінь відвалений, сторожі нема – Ангел сповіщає: «Його тут нема, Він Воскрес, ідіть розкажіть...»
«...побігли зі страхом і великою радістю...
Святе безумство! Отак «безумні» цього світу приближаються до райських воріт здобуваючи святість шляхом безрозсудної любові і вірності.
«Мудрі віку цього» – рискувати не стануть...
«Мудрі» – будуть обговорювати питання святості і хто більше заслуговує на святісь...

чому ніхто не вітає сьогодні Марка з ім`янинами ?
Прийдеться щось гарне мені зробити, як це гарно робить Мих

 

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Сьогодні вітаємо Вас усіх з Днем Матері - матерів, дружин, бабусь, сестер, хресних матерів,
нехай Господь Благословить Вас!

Як чудово що неділя жінок-мироносиць у цьому році святкується саме у День Матері!
Свято жінок-мироносиць є Всехристиянським жіночим днем. ​

Свята Вселенська Церква й нині зі сподіванням дивиться на Вас, благочестивих дружин і сестер! Ви підтримуєте щиру віру у ваших родинах і піклуєтеся про прикраси й благославність храмів.
І в наш непевний час саме жінкам дана харизма-благодать милосердя й співчутливого жалю.
Не словами й ідеями рятує жінка світ, а своєю турботливою, співчутливою, люблячою присутністю.
Дивлячись на подвиг жінок-мироносиць насамперед станемо вчитися в них любити. Любити Божою любов'ю, не тим людським почуттям, коли ми просто подобаємося один одному, а тією любов'ю, що життя своє посвячує, щоб інші знайшли життя.
Материнська любов як би втілює любов Бога, і вона оточує життя дитини ніжністю...

І це в нас радість, якої також в нас ніхто не відніме ...​

Наші предки не знали дня 8 Березня, і багато століть рік у рік у цей день чоловіки поздоровляли своїх дружин, брати – сестер, сини – матерів. Це свято нагадує нам про високе призначення жінки-християнки, про великий дар бути матір’ю – милосердною і лагідною, схожою на благовісниць Христа.

Прочитай, перш ніж зберешся «вітати» з 8 березня!

http://board.lutsk.ua/topic/80447-8-bereznja-storja-viniknennja-svjatkuvannja/

Прочитай перед тим, як „привітати” дорогу тобі людину!
Історія виникнення „свята” 8 Березня.
Перша історія:
Рішення про щорічне святкування жіночого дня було прийнято в 1910 році на Другій міжнародній конференції соціалісток в Копенгагені.
Коріння свята, яке так приховувала совєтська пропаганда - маніфестації феміністок, основну масу з яких складали повії.
У 1895 році, 8 березня, повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплату. В останніх просто не було грошей, щоб розплатитися із представницями найдавнішої професії. Через рік, 8 березня, 1896 році, те ж саме відбулося в Нью-Йорку.
В наступні роки демонстрації жінок часто приурочувалися цьому дню. Так, 8 березня 1908 року в Нью-Йорку 15 000 жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи підвищення зарплатні та надання виборчого права. Для закріплення традиції, рішенням Соціалістичної партії США (28 лютого 1909) і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910, Копенгаген, з ініціативи німецької революціонерки Клари Цеткін) день 8 березня було проголошено Міжнародним жіночим днем.
Це стало причиною для проголошення дати 8 березня Міжнародним жіночим днем в СРСР. Суть свята полягала в тому, щоб акцентувати увагу на особливому місці жінки в боротьбі за „щасливе комуністичне завтра”, виділивши для неї аж цілий день. Совєтська влада забезпечила цю рівність тим, що дала жінці в руки лопату, відбійний молоток, посадила на трактори – зробивши з неї тяглову робочу силу, відібравши від жінки традиційну функцію – берегині сімейного затишку, жіночність, материнське щастя, одним словом – забрали те, що було даровано їй Богом.

Латвійський сейм відмовився офіційно визнати день 8 березня святковою датою. Депутати парламенту вважають, що „в цьому святі відчувається подих комуністичних привидів – Клари Цеткін та Рози Люксембург”.

Друга історія:
Пурім або Гамана - жидівське національне свято припадає на 23 лютого, за старим стилем це 8 березня. Це не є релігійне свято (про це, до речі, говориться і в «Єврейській енциклопедії»). Це свято знищення усіх ворогів іудеїв.
Перський цар, дозволив євреям «винищити, убити всіх сильних у народі, що у ворожнечі з ними, дітей і дружин, і маєтки їхні розграбувати» (Книга Есфірі, 8 -11). І два дні, за підтримки царських вояків, «іудеї били усіх ворогів своїх, і винищували, і діяли з ворогами по своїй волі» (Книга Есфірі, 8 -11). Тоді загинуло 75 тиcяч "ворогів народу", це як зараз напевне 20 міліонів, а день погромів і убивств став «веселим святом Пурим». Це – єдине свято у євреїв, коли дозволяється євреям напитися до такого стану, щоб вони не могли відрізнити обличчя ворога від обличчя друга.
По-друге, Оману - першому заступнику царя - за те, що він хотів знищити євреїв, відрізали вуха. На свято печуть трикутні пиріжки з маком, які називаються «вуха Омана». І всі із задоволенням їх їдять.

Комуністка, німецька юдейка Клара Цеткін 1910 р. на конференції жінок-соціалісток у Копенгагені (Данія) запропонувала відзначати 8 березня як день жінки, її підтримала німецько-польська юдейка комуністка Роза Люксембург. Конференція проголосила 8 березня міжнародним жіночим днем. Але це свято не прижилося в світі. Його святкували, крім Ізраїлю, тільки в Московській імперії.
Відзначення цього жіночого дня, що, як правило, припадає на Великий піст, часто супроводжуються гучними пиятиками та забавами, чим порушуються норми християнської етики і зневажаються релігійні традиції християн.
Цивілізований світ на знак поваги й любові до жінок щороку у другу неділю травня відзначає День Матері — після Великодніх свят, в час розквіту весни й наближення сонячного літа.
Оскільки український народ у своїй основі є християнським і належить до сім’ї європейських народів, нав’язане силоміць свято 8 березня є чужим для нас.

Історія виникнення святкування Дня Матері

Ідея вшановування всіх матерів світу в один особливий день народилась в середині ХХ століття в Англії. Ця ідея не була зовсім новою, про це повідомлялось вже 1644 році: «Кожна неділя в середині Великого посту у Ворсістер – особливий день, коли всі діти і внуки зустрічаються з головою сім’ї і влаштовують святкування». Так з ХVII по XIX століття у Великобританії відмічалась «Материнська неділя» ( «Mothering Sunday») або «Мамин день». Це було свято всіх матерів Англії.
А от у вікторіанські часи дітей в ранньому віці, батьки яких були низького достатку, відсилали працювати далеко від дому, а гроші, які вони заробляли, відсилались в сімейний бюджет. В один день в цілому році, дітям дозволялось провести цей день вдома з батьками. Вони приносили матерям і бабцям невеличкі подарунки, такі як букетики квітів або ж свіжі яйця. Тепер в цей день діти дарують матерям і бабцям букетики квітів і виконують за них всю домашню роботу. В Материнську неділю, всі слуги отримували вихідний, вони повертались в свої сім’ї, щоб провести цей день зі своїми матерями. Святкову атмосферу цьому дню надавав спеціальний торт, так званий «материнський торт». Свято зникло в XVIII столітті, а в XIX столітті відновилось в американському штаті Західна Вірджинія. 7 травня 1906 року у Філадельфії померла Мері Джарвіс. Смерть цієї поважної і набожної жінки оплакували браття та сестри по методистській общині, але для її доньки Анни Джарвіс – це стало справжньою трагедією. Життя без люблячої і мудрої матері було нестерпне для бездітної Анни. Її мучили зізнання, що при житті вона не встигла виразити матері всю міру своєї любові та вдячності. В річницю смерті своєї мами, вона замовила поминальну службу. Після цього вона і ще багато інших жінок відіслали своїм сенаторам і конгресменам тисячі листів з пропозицією заснувати таке свято. Що і сталось сім років опісля при правлінні президента Вудро Вілсона, він ухвалив постанову Конгресу, за якою Свято Матері мало відзначатися щороку в другу неділю травня.

З тих пір в Америці всі вшановують своїх матерів, дарують їм квіти і подарунки, відсилають привітальні листівки. Дорослі діти навідують своїх матерів в цей день або вітають їх по телефону, якщо живуть далеко один від одного. А малеча, разом з татами влаштовують дома свято, самі готують обід, самі збирають зі столу, щоб мами хоч раз в рік відпочивали, бо решту 364 днів мами працюють – і на роботі, і дома – не тільки менше татів, а набагато більше. Недаремно в Америці є прислів’я «A woman’s is never done » – «Жіночі турботи не закінчуються ніколи».
Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок в Канаді у 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика «Жіноча доля» Олена Кисилевська. Відтоді в другу неділю травня День Матері відзначали дуже широко. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, які масово писали письмові звернення до влади про узаконення свята, як державного, свято Матері повернулось в Україну.

 

Вітаємо Тезоіменитих Ап.Євангелиста Марка!

​

Благословення Господнє у радості всіх днів Вашого життя!​

Дораджую прочитати про Святого тут:

День пам'яті євангеліста Марка

Святий євангеліст Марко, якого прославлямо нині, один з 70 апостолів, був іудеєм.
Св. апостол Петро в одному зі своїх послань (1 Пет. 5, 3) називає Марка своїм сином, із чого можемо знати, що Марко був учнем Петра. Він посилав Марка проповідувати Євангеліє в різних містах і країнах.
Останні апостольські подвиги Марка були в Олександрії, де він і прийняв мученицьку смерть.
Недалеко від морського берега Марко збудував першу християнську церкву. Єгиптяни, побоюючись множення християн, вирішили умертвити євангеліста. Вони обрали для цього лиходійства свято язичеського бога Сераписа, а у самий цей день, 8 травня, випало Воскресіння Христове, і напередодні ще святий Марко перестерігав народ не брати участь у грішному, язичеському торжестві.
Язичники вторглись у церкву під час богослужіння, вивели звідтіля Святого й, обв'язавши йому шию мотузкою, з лайками й ударами потягли по міських вулицях.
Кров святого багрянила гострі камені бруківки, але він не переставав молитися й повторювати: «Дякую Тебе, Спасителю мій, що Ти сподобив мене терпіти страждання Тебе ради».
До вечора святого апостола посадили в темницю. Уночі з'явився йому ангел і сказав, що ім'я його буде вписано в книгу життя з іменами інших апостолів, і пам'ять його збережеться на землі. Сам Спаситель з'явився невдовзі святому Марку й сказав йому: «Мир тобі, євангеліст Мій!»
Наступного дня мучення відновилося. Святий Марко не переставав молитися, і, нарешті, вимовляючи слова: «У руки Твої віддаю дух мій», – відійшов до Господа.

Апостол Марко традиційно зображується з левом, тому що своє Євангеліє починає із проповіді святого Іоана Хрестителя, подібно до голосу лева в пустелі.

 

Дякую дуже за вітання! Приєднуюсь до вітань усім мамусям
А ще серед жінок-мироносиць була одна з іменем Іванна, тому я вітаю свою доню з іменинами

Прочитала і отак задумалась, наскільки ти точно сказав. В голові крутяться думки...крутяться, але простіше і доступніше не скажу. Направду Амінь.

 

Продовжу цитатами вчорашні роздуми щодо жінок:

Маючи НАДІЮ, вчимося вірити, щоб ВІРА наша привела нас до справжньої ЛЮБОВІ без страху. Бо:

 

Місяць травень – місяць ніжності і вияву Любові!
Любові, яка особливіше промінює з Ласки Господньої!
Любов Матері – і до Матері – хто не досвідчив!?

Розважання-рефлексії до Серця Марії.
​

​

Зовсім не маємо потреби тут щось доказувати Єретикам і Сектантам про Наші сердечні почування до Діви Марії!
МОДЕРАТОР – пильнуйте, не хочемо дискусіїї, що Пречиста....

Розважання на сьогодні (1-е).

Богородице, Діво, радуйся!

«Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою!
Благословенна Ти з поміж жінок...

...ось бо від нині ублажатимуть мене всі роди!»​

Істині Християни, як від перших християн – католики і православні вшановують Діву Марію, називаючи її Богородицею?
«Новітні» скажуть, а ви не читали?, адже сказано: “Немає іншого Ймення під небом, яким би ми могли спастися, окрім Імені Ісусового!”
Читали, ще раніше, ніж Ви!
Безумовно, немає іншого Імені. Бо “Усі пророки свідчать про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Іменем” (Дії. 10, 43).
Бо “…нема ні в кому іншому спасіння” (Дії, 4.12)…

Але ж ми і не просимо Богородицю спасти нас Своєю силою, а тільки молитвами Своїми у співмолитві з нами грішними!
Бо сказано: “Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа” (Гал. 6.2); “… моліться один за одного,... бо дуже могутня ревна молитва праведного!” (Як. 5.16).
А хто з братів та сестер наших по вірі, і ще від віку, є більш праведним, аніж Всесвята Діва? Хто сподобився найвищої честі – стати Матір’ю Бога нашого Воплоченого, не тільки духовно, але й буквально, як про це читаємо в Євангелії (Мт. 12.49).

Кого найщасливішою, завжди блаженною уважають усі роди віруючих та вірних синів Божих по благодаті Христовій?
От тому і ми молимося – розмовляємо-звертаємось Ублажаємо! з проханням про Її спільні з нами, молитви заступництва, як до дійсно-істино Святої Праведниці, яка здобула вже у Святая Святих всю повноту духовного сходження та спілкування з Триєдиним Богом.
Яка духом, душею та тонким, духовним, прославленим тілом перебуває нині перед Небесним престолом Господнім, та возносить до Нього святі й ревні молитви за нас.

Те, що ми просимо Діву Марію молитися за нас до Господа, зовсім не є спробою перекласти увесь тягар молитовних зусиль лише на Її плечі. Кожен сам за себе дає відповідь перед Богом.
Але “…де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, – там Я серед них”, – говорить Господь.
Тому-то сама ідея єднання Тіла Христового освячена волею Божою, а отже, наше молитовне спілкування зі святими угодниками й Богородицею зокрема (як, власне, і з усіма членами Церкви), є справою богоугодною і Богом благословенною.

Пресвятая Богородице!
Моли Бога за нас грішних!
І нині, і в годину нашої смерті!​

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!​

 

НЕДІЛЯ РОЗСЛАБЛЕНОГО​

Неділя розслабленого, євангеліє від Івана 5, 1-15.​

Св. євангелист Іван розповідає про оздоровлення паралітика, який 38 років чекав біля силуамської купелі і надіявся на оздоровлення. Тоді несподівано прибув Ісус і вмить оздоровив його, а вкінці сказав йому: "Іди і не гріши більше, щоб щось гіршого тобі не сталося". Ісус прийшов на цей світ не тому, щоб чинити чуда, але щоб спасти людей від гріха, який веде до вічної погибелі.Спасіння неможливе без віри. Це добре затямили апостоли, які після Вознесіння Ісуса Христа утверджували віру в людях, роблячи чуда іменем Ісуса Христа. Так, наприклад, в Діяннях апостолів розповідається про чудо, яке вчинив Господь через апостола Петра, воскресивши з мертвих 12-літню дівчину Тавиту. Внаслідок цього чуда багато людей увірували в Христа Господа. Бог як колись, так і сьогодні чинить численні чуда, щоб збуджувати віру в тих з-поміж нас, які ще не вірують, а всіх віруючих укріпити у святій вірі.

 

Переполовення П'ятдесятниці



У середу після неділі Розслабленого, коли буде половина П'ят*десятниці, а саме між Пасхою і празником Зіслання Святого Духа,Східна Церква святкує празник Переполовення, або Переділення.​

Синаксар цього дня так пояснює появу празника: "У середу Роз*слабленого святкуємо празник Переполовення П'ятдесятниці задля почести двох великих празничних днів — Пасхи і П'ятдесятниці. Переполовення обидва ці празники з'єднює і сполучує". Празник Переділення має восьмиденне попразденство до середи після неділі Самарянки.

Основу цього празника Церква взяла зі святого Євангелія, де сказано, що Ісус Христос в половині свята Кучок "увійшов у храм і почав навчати" (Йо. 7, 14). Він говорив про Своє Боже післан*ництво та про таїнственну воду: "Моя наука не моя, — казав Христос, — а того, хто послав мене... Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!". "Так Він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в Нього" (Йо. 7, 16 і 37-39).

Цей празник уже був у практиці за часів святого Йоана Золо*тоустого († 407). Укладення служби празника Переполовення приписують Анатолію, царгородському патріярхові 458), святому Андрієві Критському († 740), святому Йоану Дамаскину († к. 749) і святому Теофану Ісповіднику († 817).

Празник Переполовення має на меті скріпити нашу віру у воскреслого Христа, заохотити до виконання Божих заповідей та приготувати до Господнього Вознесення і Зіслання Святого Духа. На хвалитних стихирах утрені цього дня співаємо: "Просвітившися, брати, Воскресенням Спаса Христа, і досягши переполовення Гос*поднього празника, щиросердечно зберігаймо Божі заповіді, щоб ми стали достойні і Вознесення празнувати й одержати прихід Святого Духа".

 

НЕДІЛЯ САМАРЯНКИ​

​

Кожного дня ми когось зустрічаємо: рідних, близьких, знайомих, незнайомців. Сьогоднішня недільна Євангелія оповідає нам про зустріч двох осіб, Ісуса з жінкою Самарянкою.
На перший погляд звичайна і випадкова зустріч. Ісус втомлений сів біля криниці відпочити і тут приходить жінка самарянка по воду. Ісус не залишає її без уваги, а нав'язує діалог, просячи напитись води. Жінка здивована, не очікувала такого, бо Ісус був юдеєм, а юдеї і самаряни ворогували між собою: "Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити в мене, жінки самарянки? Адже юдеї не спілкуються з самарянами" (Ів 4,9). Ісус продовжує дивувати її, хвилю тому просив напитись води, а тепер пропонує їй воду: "Коли б ти знала Божий дар, і Хто Той, що говорить тобі: Дай Мені напитися! - ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. Каже жінка до Нього: Тай зачерпнути не маєш чим, Пане, а криниця глибока, то звідки маєш воду живу?" (Ів 4,10-11). Не зрозуміла, що Він пропонує, бо не знала хто Він. Ісус Христос сьогодні говорить до нас ті самі слова, що сказав до жінки, пропонує нам "воду життя". Він хоче, щоб ми не мали більше спраги: "А хто питиме воду, що Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне" (Ів 4,14).
Христос говорить про спрагу нашої душі, Він хоче погасити спрагу, яку має кожна людина в пошуках свого щастя.
Кожен з нас шукає щастя так, як його розуміє, в грошах чи добрій роботі, вважаючи що матеріальні добра вгамують цю спрагу бути щасливим. Можливо це є так, але де те щастя, коли гроші вкрали, роботу втрачено, кохана людина померла, де шукати те щастя, де місце його перебування? Наше життя пропливає руслом цього світу, Бог чомусь у нашім житті на другому плані, і те щастя, в тому в чому ми його шукаємо, чи хочемо знайти, приносить нам тільки розчарування, тривогу і неспокій.
Але Ісус пропонує нам, так як оці самаритянці "воду життя", яка втамовує нашу спрагу пошуку щастя. Бо Бог чекає нас постійно, пропонує нам тільки щастя, і любить нас більше ніж ми самі себе. "Так бо Бог полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне" (Ів 3,16). Проте від нас залежить чи ми виберемо те ДЖЕРЕЛО, звідки витікає правдиве щастя, чи зануремось у наші власні пошуки того щастя, відкидаючи Бога з нашого життя і переконуючи себе, що ми самі є творці нашої долі і нашого щасливого буття. А таке, на превеликий жаль є!
Тому, маючи добрий приклад жінки-самарянки, подивімось уважно на наше життя і проаналізуймо, що ця наша життєва метушня вводить нас у блуд, а праведне ДЖЕРЕЛО є біля нас, то Христос, який через Своє Воскресіння дарував нам щастя і життя у Бозі. Амінь.

 

«Благословенна Ти між жінками, і благословенний Плід лона Твого!»​

На кожному Молебені до Богородиці слухаємо читання Євангелія за Лукою:

І Єлизавета сповнилась Духом Святим, і скрикнула гучним голосом , та й прорекла: «Благословенна Ти між жінками, і благословенний Плід лона Твого! І звідкіля мені це, що до мене прийшла Мати мого Господа?” Лк. 1.41–43.

Церква земна, “воююча”, не лише підносить свій голос в молитві до Господа, але й просить молитовного єднання, молитовної допомоги у Церкви Небесної, “торжествуючої”. І тоді ревна, спільна молитва Єдиної Святої Соборної і Апостольської Вселенської Церкви Божої, “як кадило запашне”, возноситься до Отця нашого, що на Небі. І вібрація кожного нашого серця зливається у гармонійному єднанні з чистими, світлими духовними вібраціями тих святих, благословенні імена яких ми призиваємо своїми устами. Тоді Божественний акорд всеперемагаючого молитовного пориву змітає усі перешкоди, руйнує всі перепони на шляху нашого єднання із Божеством!..

Залишились ще лічені дні травневих Богослужінь прослави-ублажання Пречистої Діви Марії.
Коли думаєш собі, що піду вже на другий рік, то також подумай в серці,
а якщо другого року тут на землі для мене вже не буде?​

Коли я малим ходив з бабусею на травневі Набоженства до Матері Божої, то чув якусь молитву прохання до Марії про добру смерть в Її Присутності. А люди деякі виходили заплакані.
Хто чув про цю молитву, чи знає де вона надрукована? Буду вдячний молитвами до Богородиці.

 

НЕДІЛЯ ПРО СЛІПОРОДЖЕНОГО​

Іван:9,1-38​

​

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Христос Воскрес!


В Св. Євангелії призначеної на Неділю Сліпородженного ми читаємо, що завжди біля брами єрусалимського храму збиралось багато калік і убогих людей, які очікували милостині від прихожих. Серед них був і сліпий від народження чоловік. Будучи позбавлений зору цей чоловік був змушений здатися на ласку милостивих людей.

Проходячи біля цього сліпця, Христос звернув на нього особливу увагу. Ученики, які були з Ісусом, запитали Його: “Учителю! Хто згрішив: він, чи батьки його, що сліпим народився?“ Учeники запитали Ісуса тому, що, згідно з юдейським віруванням, всяке нещастя уважалось карою Божою за гріхи або тої особи або його батьків. Ісус Христос відповів їм, що “ні він не згрішив, ні батьки його, а щоб було явно на ньому діла Божі.“ Ісус плюнув і зробив грязюку, помастив нею очі сліпому і сказав йому: “ Піди вмийся в ставку Сілоамському (що означає Посланий). Той пішов і вмився – й вернувся видючим.”

Апостоли в той час були під сильним впливом юдейського навчання і вони випустили з уваги це, що не всі терпіння і нещастя людські бувають карою Божою, як це ми читаємо про Йова. Многострадальний Йов страждав як праведник Божий не за свої гріхи, а для того, що його праведність була вибрана для виправдування. Праведники часто переносять тяжкі терпіння та нещастя задля наглядної науки для других в цілі їх спасіння. Часто ми зустрічаємо людей які терплять нещастя, так як терпів своє нещастя сліпороджений для слави Божої і науки та спасіння інших людей.

З першого погляду нам тяжко зрозуміти чому невинний чоловік переносить таке страждання? Ми привикли бачити славу Божу і Його милосердя які посилає нам Господь Бог. Нам тяжко зрозуміти чому Господь Бог посилає страждання і хвороби. Зустрівши навіть найменше нещастя ми кажемо: “ О Господи, чому Ти караєш мене?” Ми всі зустрічаємо людей які втішаються гарним здоров’ям і добробутом. Ці люди здається нам не мають ніяких проблем у житті, в той же самий час вони є байдужі, жорстокі і сліпі до страждань інших. Якщо їх постигне якесь нещастя, вони скоро змінюються, перестають бути гордими і зарозумілими, вони стають доброзичливими, ніжними і уважним до своїх ближніх. Часто хвороба чи нещастя робить нас кращими і відкриває нам очі на речі, які ми перед тим не бачили.

Господь зціленням сліпородженого не тільки відкрив нам правильний погляд на нещастя людей і зняв покриваючу мряку фізичної темноти, але розсіяв при тому іншу тьму, ще більше небезпечну для людини – сліпоту духовну.

Отці Церкви казали, що Бог посилає нещастя до тих кого Він любить (Причт. 3:12). Успішні люди які не потребують нічого є забуті Господом, навчають наші Отці Церкви. Грязиво яким помастив Господь очі сліпого зробило його видючім. Отож молімось щоб Господь Бог відкрив нам наші душевні очі. Пам’ятаймо що наші гріхи і наші погані вчинки руйнують нашу молитву. Тому, ми мусимо з ревністю звертатися до Спасителя кажучи: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене. Відкрий мої очі, Христе Боже, і не дай мені колись заснути на смерть.” Тільки тоді, як ми будемо ревниво просити Господа, Він задовольнить наші прохання. Ця наша усердна з сльозами молитва буде вислухана Милостивим Господом і Він як Лікар наших душ і тіл визволить нас від усіх турбот і нещасть. Амінь.

 

Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа​

​

 

ВОЗНЕСІННЯ ТВОЄ ГОСПОДИ – АНГЕЛИ ВОСПІВУЮТЬ НА НЕБЕСАХ!​

Відняло всяку мову і усе...
Господи! Як Ти Великий! Як Ти близько при мені!​

 

1 Тим. 3: 16 ... Христос явився у тілі, засвідчений у Дусі, показався ангелам, проповідуваний поганам, увіруваний у світі, вознісся у славі.
​