Лібертаріанська промова Михайла Саакашвілі:

Шановні депутати! В країні встановилася дуже добра традиція. Спершу, у відповідності до Конституції, президент з’являвся у Парламенті раз у рік, з тим, щоб виступити с формальною промовою, і, як правило, за цим навіть не відбувалися дебати. Сьогодні наше співробітництво набагато динамичніше, більш ділове і мій виступ носит характер особистого звіту і повідомдення парламенту.

Це не тільки і не скільки звіт уряду, оскільки президент особисто звітується перед вами як перед головним Законодавчим органом країни. Я, також, вітаю ініціативу депутатів – як парламентської большості так і різних опозиційних груп – за їх активні інтеракції з нашим мульти-етничним грузинським народом.

Помітна дуже активна включенність різних груп у цьому обміні думками. Мені, також, очевидна зростаюча критика з боку опозиції деяких дій влади. Ми уважно вивчаємо цю критику, хоча і не з усім згодні, однак, хочу вас запевнити, що це корисна критика.

Дуже часто, внаслідок саме критики з боку опозиції розмови в уряді приймають, іноді,( мабуть, навіть, доволі часто), неприємний характер. Насамперед неприємний характер у питанні вирішення або не вирішення поставленних опозицією питаннь.

Саме тому я хочу висловити велику подяку опозиції. І, особливо, за те, що політичні дебати повернулися у стіни Парламенту. Хоча, часом, ці дебати приймают характер гострого протистояння, я дуже тішуся, що відносно зовнішної політики у нас є ,в основному, злагода і спільний курс. Уранці мені вдалося послухати виступ пана Чонте Богатурия.

Він був гострим, однак дуже і дуже цікавим.І це, і спільні досягнення грузинськой делегації в Страсбурзі дають змогу сподіватися, що в межах діалогу щодо найгостріших питаннь, навіть якщо ми не зможемо знайти спільну мову, то, принаймні, зуміємо дотримуватись загальних для всіх правил гри. Виходячи з цього, я перейду до головної теми мого сьогоднішнього виступу – представлю вам Акт Економічної Свободи.

Гадаю, що всі ви згодні, що незлічимі і невимірні ті труднощі, які виникли перед нашею країною, на протязі усіх років сучасного її існування з початку 90-х років. Безліч проблем були подолані , деякі ослабли, але деякі завдали нам серйозних збитків . З дня набуття Незалежності всі ці проблеми різної складності і різного рівня і масштабу, по нашій економіці пройшлися плугом, усе було зруйновано.

З часу встановлення Незалежності ми пройшли через найтяжчі роки політичного безладдя і хаосу . Зокрема ми пережили важке кровопролиття і найтяжчу Громадянську війну з втручанням іншої держави. Були періоди, коли в Грузії безконтрольно господарювали кримінальні елементи. Періоди, коли «законодавці» крали, а крадії встановлювали свої закони в країні.

Були часи, коли не лише єдиною формою співробітництва, але навіть єдиним способом мислення була корупція, і закон існував тільки тому, що існувала такса щодо його порушення. Я не маю наміру перераховувати всі біди того періоду, проте слід зазначити, що поряд із іншими бідами кожна лише поглиблювала катастрофу в економіці. Ми пам’ятаємо, як економіка лежала в руїнах помним, пам’ятаємо купонизацію, пам’ятаємо так звану «ліберальну видачу кредитів», що була відображенням тотальной корупції у Національному Банку.

Пам’ятаємо, як були зруйновані сімейні бюджети у всіх будинках. Пам’ятаємо як у народу витягалися останні копійки, у деяких людей до їх «гробових» заощадженнь.… Це руйнувало інфраструктуру наших міст. До цього додавалася повна відсутність будь якої економічної політики, тотальна корупція, повний хаос у державній системі, з року в рік дедалі більше грабувався і зубожів наш народ. Усе знищувалось, і з кожним роком зникало все більше робочих місць.

Сподіваючись лише на іноземну допомогу або «кенійське м’ясо», ми лише аби як підтримували існування. Інколи сподіваясь виключно тільки на фінансування з боку міжнародних організацій, надіясь, що вони створят якесь економічне диво і ми вийдемо з цієї ситуації. Ставало більш жорстким і без того жорстке законодавство, хоча його ніхто не дотримувався. Обтяжувався податковий кодекс, який, втім,з допомогою корупції всі обходили.

Дедалі більше регулюючих законів приймались тут, у цій залі, звісно не з вашою участю, але з участю інших складів Парламенту. Регулятори, власне, регулювали тільки те, якою буде частка хабаря цих «законодавців». Далі над регуляторами засновувались контролери регуляторів, які лише ускладнювали і здорожчювали корупційні схеми.

У цьому процесі все більш нездійсненними і незбагненними ставали абсурдні регуляторні схеми. Результатом ставало тільки зростання корупції. Чергова реакція –створення Шеварднадзе антикорупціонної комісії, що визначала норми боротьби з корупцією. Сьогодні все це виглядає абсурдом. І все це давило бізнес і добивало і без того зруйновану інфраструктуру. Чергувалися періоди інфляції і періоди дефляції.Скарбниця була порожня , і ми добре пам’ятаємо, як не виплачувались зарплати і пенсії.

В державі не було газу. Гроші «робилися » на темряві та безнадії … Наш економічний лексикон складався зі слів «секвестр» , «дефіцит», «стагнація», «девальвація», «обвал» , «стагфляція».Найулюбленішою передачею був «Дев’ятий блок», нині благополучно забутий, але тоді притягувавший увагу. Головною дійовою особою в економіці країни був Майкл Скоул відомий директор АЕС ТЕЛАСІ. Не спрацював ні один антикризовий план. Не спрацювала жодна іноземна рекомендація.

Далі була Революція Троянд і, Разом із нею, почалася економіко-політична революція. Революційним було і те, що ми оголосили, що замість економіки регуляцій ми підемо шляхом ліберальної економіки. Ми сказали, що вірним буде не збільшення податків а, навпаки, зменшення податків. Що потрібно не ускладнювати а, навпаки, спрощувати податковий кодекс.

Ми оголосили, що економіку врятують не нові регулюючі правила і створення нових державних контролюючих органів, а, навпаки, спрощення функціонування. Не закриття економіки і протекціонізм, а її відкриття та впровадження вільних ринкових відносин. Мы оголосили, що уряд повинен бути максимально можливо зменшений і до мінімума повинно бути скорочено його, уряду, втручання в економіку.

Тоді цей підхід був рас критикований як утопічний. І, між іншим, розкритикований не лише у нас в країні, але і Міжнароднім Валютнім фондом. Я добре пам’ятаю, як нам пояснювали, дуже добре пам’ятаю, як говорили мені особисто: «Ви просто не розумієте, яку дурість робите …» Вони пояснювали нам, що з такою політикою на протязі року ми прийдемо до тотальної бюджетної катастрофи. І відтоді рівно через рік бюджет Грузії подвоївся!

Була досягнута економічна і фінансова стабілізація. Держава вперше за багато років почала виконання своїх забов’язань з пенсій та зарплат. Найважливіше, що це були перші наявні ознаки пожвавлення економіки та бізнесу. За півтора року всі ці ознаки стали більше і більше наявними, незважаючи на зростання виплат.

Саме в той період Міжнародний Валютний фонд виступив з офіційною заявою, визнав свою помилку і визнав, що уряд Грузії виявився правим у свойому підході. З того часу пройшло шість років. Я не буду розповідати, яким чином відтоді змінилася наша економіка. Нам не треба хвастати темпами нашого економічного зростання. Кожна сім’я це знає у своєму випадку.

Є люди, у яких добробут істотно виріс, є такі, у яких добробут не змінився і є ті, у кого, можливо, навіть погіршився. Не буду також, хвастати ростом іноземних інвестицій в нашу країну і наш ВВП. Проте скажу, що судячи з результатів жоден з попередніх рецептів і жодна з економічних політик не дали такого економічного зростання і не були настільки виправдані та настільки плідні, яким стало максимально ліберальна побудова нової економіки,що базується на принципі свободи.

Крім того в цей період у нас виникли найтяжчі потрясіння для экономіки: натяжча російська агресія та окупація, світова економічна криза, що вразила до основ економіки набагато великі і більш потужні, ніж наша економіка. Одного такого чинника як війна могло б вистачити ,щоб розвалити економіки, більші за нашу. Що, до речи, сталося з багатьма економіками у Східній Європі у наслідок кризи. З усіх можливих варіантів нам довелося тримати іспити перед випробуванням через надзвичайно скрутне поєднання– війни та кризи.

Проте результати показали, що ті реформи і ліберальна відткритість економіки стала не лише гарантом просування уперед, (тобто, це було правильною відповіддю) але й дали можливість встояти під час зовнішньої кризи і політичних потрясінь. І якби не проведені реформи, то у нас не було б наприкінці року ні бюджету, ні економіки, ні інвестицій, і країна була б у такому ж становищі, як була у період значно меншої кризи 1994 року. Тоді у країні на протязі цілого року просто не було бюджету.

Сьогодні тільки завдяки мінімальному втручанню уряду в економіку і скороченим податкам Грузії вдалося стати для інвесторів однією з найбільш цікавих країн. Ми стали «цікавими» для припливу капіталу, попри неуявні політичні проблеми, які могли б у принципі налякати будь- якого інвестора у будь-якій країні.

 

Не дивлячись на світову кризу, тобто коли в світі дуже мало інвестиційних грошей і за них до неможливого загострилася боротьба, тобто на малу кількість інвестицій є дуже багато претендентів, - все одно ми залишаємося привабливими для інвесторів і потік до нас не припиняється! Цей потік до Грузії росте і будет зростати. Лібералізм призвів зростання інтересу до нашої країни. Сьогодні Грузію розглядають як державу, де можна досягнути хороших результатів у бізнесі.

Дехто стверджує, що лібералізм для нас «чуже слово». Нас критикуют, що мовляв «цей уряд впровадив в країні все не грузинське». Заявляють, що це «не відповідає нашим цінностям». Стверджують, що це «нетрадиційні для нашої країни економичні цінності». Начебто ми «запровадили в країну щось, що не органічно нашій країні». Я скажу прямо - можливо в якихось питаннях ми маємо,заради успіху, приняти те, що було створене в інших культурах. У цьому немає нічого ганебного. Грузія завжди збагачувалась і, до речі, збагачувала інші культури.

Та коли мова іде про економічний лібералізм, нам не треба ні у кого нічого запозичати, крім якихось теоретичних побудов. Наші ліберальні економічні погляти, звичайно, відображені в роботах Мілтона Фрідмана, Мюрея Ротбарда, Хайєка і багатьох інших економістів. Дійсно, сьогодні у всьому світі багато інших країн шукають більш традиційні підходи: держ. регулювання– Кейнс і інші подібні ідеології, ми ж залишаємося у межах традиційної ліберальної ідеології.

Однак я хочу подкреслити, що у нас є своє джерело цього: наше головне джерело політичної думки - найбільший політичний мислитель 19-го століття і, можливо, в усій грузинській історії і головне ідеологичне джерело нашої сучасної державності Ілія Чавчавадзе. Ми всі зросли на творчості Іллі. Але як це буває,для більшості творчість Чавчавадзе – кілька розхожих цитат. І мало хто знає, що саме Илиа Чавчавадзе був першим грузинським лібертаріанцем у своїй економічної філософії.

Він був першим грузином, який виступав за вільну торгівлю, за відкриту економіку ,мінімального державного втручання у економіку, і низькі податки. Економічний лібералізм зустрічається в нього під терміном фритрейдерство і завжди їм підтримувався як право вільного обміну. Ілія говорив, що підтримує вимоги дослідників, що виступали за вільний обмін, відтворений у тому, щоб товар імпортний чи вироблений в країні завжди звільнявся від жодних мит чи податків і не мав піддаватися обмеженню жодним законом.

Вільно поставлений товар, вільний від обмежень чи формальностей легко знайти й легко поставити. Мабуть багато тих ,хто з цим не погоджується і навіть у цій залі. Гадаю ,що у будь-якій суперечці ми повинні представляти аргументи Іллі Чавчавадзе. І обираючи шлях лібералізму, ми вибираємо шлях Іллі. Шлях ,про який в ті роки Ілія і мріяти не міг…

Шість років тому ми вступили саме на шлях Іллі і цей шлях привів нас до того що, що у світі є лише 10 країн за даними Світового Банку, у яких бізнес легше робити аніж у Грузії. Тільки рух по цьому ліберальному шляху, дотримання можливих ліберальних принципів дозволило нам домогтися цих разючих успіхів у спрощення діяльності бізнесу.

Ніколи від часу збирання цих відомостей жодна країна не робила за 6 років такого значного ривка. І ми пам'ятаємо, що у 2003 року у цьому рейтингу ми були на 137 місці а сьогодні ми на 11 місці. Саме цей шлях привів до того, (можливо багатьом це буде сюрпризом), що сьогодні за легкості податкового навантаження ,за даними Форбса, Грузія перебуває на 4 місці у світі. Так. Вам не почулося – на 4 місці після Катару, Эмиратов і Гонконгу.

Тільки в 3 країнах податкове навантаження легше аніж у Грузії (тим більше, що з цих країн дві є найбільшими експортерами нафти ).Це не мої твердження, і не мій, так би мовити, піар – але твердження Світового Банку.Це не мої слова – не я- Саакашвілі, стверджую, но цитую найвпливовіший економічний журнал Форбс. За цими даними ми на першому місці країн Східної Європи, і колишнього СРСР. Випереджаємо і Японію і Фінляндію і Швейцарію й Німеччину, і Голландію і Швецію.

Шановні посли, які перебувають тут нагорі, на балконі, люблять часто давати нам поради, як управляти економікою. Ми готові послати наших експертів у деякі з їх країн для консультування. Якщо вони у цих питаннях нас не наздоженуть, то крайньому разі ,вперед просунуться – ми будемо тільки раді.

З задоволенням пошлемо експертів, наприклад ,до Голландії. Найкращі країни світової десятки[по легкості ведення бізнесу] – Сінгапур, Новій Зеландії, Гонконг, Великобританія, Сполучені Штати, Данія, Австралія, Канада, Ірландія і Норвегія. Це та сама «ліга» до якої ми наблизилися .Зверніть увагу ,що за ліга. Практично всі країни цієї десятки протягом хіба що століть, починаючи з МагнаКарти накопичували англо-саксонські економічні, політичні та філософські традиції. І ще 2 країни – Данія і Норвегія, атлантичні країни традиційно зорієнтовані на торгівлю.

Практично ,ми - єдина не англосаксонська країна, яка дісталася цієї ліги. Це для нас велике досягнення. Для всіх має бути цілком зрозуміло, що означає перебування в цієї лізі. Що означають всі ці рейтинги. Це у жодному разі не значить, що ми живемо так добре, як у цих країнах. І в Японії, у Голандии, в Німеччині – і у країнах, відстаючих за цими рейтингами, рівень життя набагато вищий, ніж у Грузії.

Дай то Бог, що років за п'ять чи десять ми лише приблизимось до цього рівня. Буде потрібно чимало часу, наблизитися до цього рівня. Так, звісно,в нашій країні дуже багато труднощів, дуже непросто живе величезну кількість наших співвітчизників.

Циніки періодично наскакують на мене: «мовляв подивися, з якими країнами він порівнює…".Та ні. Не тягаемся з ними – просто указуємо, що в країні легше вести бізнес, менше бюрократія, легше домогтися поставленої мети, ніж у цих країнах. Але це тільки опція, що ми придбали. Тільки «частина» кінцевої мети те, що ми потрапили у лігу країн із комфортними економічними можливостями бізнесу.

Ми граємо у цій лізі разом і маємо шанси побудувати потужну економіку й стати багатою країною. Протягом років нас випереджала Естонія – вона була на першому місці серед країн колишнього СРСР по цим параметрами. Естонія злегка знизила темп ми на віражі її обійшли. Сьогодні ми на 11 місці а Естонія на 24 . Але, ще раз, це не значить ,що по економічним показникам ми перевершили Естонію. Це, сам собою, навіть не означає, що ми прийдемо «першими до фінішу».

Чи зможемо ми домогтися цього, все залежить від наших талантів, від нашої працьовитості, освіченості й життєздатного утворення, від нашої цілеспрямованості. Те, що по Форбсу у нас найнижче податкове навантаження після Катару, Эмиратов і Гонконгу не значить, що маємо таку саму влаштовану і просунуту економіку як у цих країнах.

Але найбільш низьке податкове навантаження означає, що виробник може залишити собі більше грошей ніж у сусідніх країнах. Тобто їм потрібно лише приступити до діла (особливо з урахуванням ,що хабарів ,годі й говорити ,платити не треба – тоді як буває ,що офіційно платять небагато а неофіційно суми виростають до великих розмірів – наш рівень корупції по міркам Європи приблизно як у Данії чи Голландії….

Це, безумовно, дуже гарні досягнення. Але нам треба ці сьогоднішні досягнення перетворити на завтрашнє багатство. Ми повинні сьогоднішнє яйце перетворити на завтрашню курку. Або навпаки, змусити сьогоднішню курку розпочати завтра нести яйця.

Перетворити сьогоднішні можливості у завтрашні гроші. Конвертувати сьогоднішні можливості у реальний результат завтра. Що б ці гроші були в усіх кишенях. Зуміти капіталізувати рейтинги. І щоб ці можливості перетворилися й у майно, й у робочі місця для нашого народу і сімей. Ми повинні розуміти, що сьогоднішні досяження це результат співробітництва всього нашого суспільства. Але, що б ми освоїли ці досягнення потрібно дуже багато працювати! Гадаю я, що ми й у десятку й у п'ятірку коли-небудь ввійдемо.

Гадаю, втім, що «коли-небудь» це у найближчі років п'ять – але необхідно що б індивідуально кожен це зрозумів. Що б кожен громадянин розумів важливість цього. Бо вийде як з Гурией Ланчхути, яка зусиллями однієї людини, Євграфа Шеварднадзе, піднімалася у вищу лігу і не могла там втриматися – хоча була з хорошою командою,між іншим.

Таке неже залежати лише від зусиль однієї людини. Необхідна постійна робота у тому, що б зберегти своє завойоване місце. Саме безперестанне зусилля – найважливіша цінність лібералізму. Саме з надання всім найбільших можливостей, ми стали на шлях ліберальної економіки, на шлях Іллі Чавчавадзе. І ми повинні ніколи не звертати з цього шляху. Оскільки торкнувся питання про можливості , хочу привести приклад одного молодого грузина.

 

Ви знаєте, що наша держава для грузинських студентів підтримує програму – якщо студентові вдається вступити до вузу з двадцятки світових вузів, то Грузія оплатить йому освіту. І це робимо під час кризи! Ми з бюджету урізуємо все, що можемо. Але це ми зробили. Це стратегічне питання для нашої країни. Віддачу ми не отримаємо ні за день ні за тиждень і протягом місяця і за рік і навіть за 10 років...

Тут у залі сидять молоді люди, які отримали схожу можливість і п'ять і сім і шість років тому . У цих молодих людей вже є результати – але багатьом ще доведеться досягти успіху. Причому даємо можливість навчання не на основі чиновницьких чи особистих оцінок, по дружбі чи на підставі зв'язків.

Вступив у університет з двадцятки – одержиш фінансування. Такого раніше, ми не робили. Ось так у перший потік потрапив хлопчина з Зугдіді Іраклій Рогава. Він володів справжнім бажанням. Він вчився,склав іспити і сам вступив в усім відомий Оксфордський університет. Ясна річ, що сам би він не впорався з оплатою навчання там – це близько 25 тис. фунтів – приблизно 40-45 тис. доларів. Та й життя там стоїть недешево. Це його особисте досягнення. Можливо найважливіше досягнення у житті. Радість батьків, його вырастовших,вони можуть їм пишатися.. Випускник Оксфорда, зазвичай, дуже просто знаходить високооплачувану роботу з першої заробітною платою у 150 тис. доларів. Може знаходить не автоматично але знаходить з дуже великою ймовірністю. Іраклій зараз студент саме такого вищого рівня. Але чи означає це те, що Іраклій став автоматично заможним і що відбувся як людина, потрапивши до університету? Звісно, ні. І тому він має дуже довго і тяжко вчитися. Мені відомо як це сидіти у бібліотеках над книжками ночами. Іноді так тяжко, хоч помри, дуже важко вчитись на заході у доброму університеті.

Який немислимий графік занять. Там немає –« невдається, перездашь наступного тижня». У цих університетах одного разу розслабився – практично неможливо надолужити відставання, такий темп навчання.… Іраклій має додати всіх зусиль,що б не бути відрахованим. І тільки отримавши диплом він зможе як одержати високооплачувану роботу так і розраховувати на блискучу кар'єру. У цьому сенсі загальне між ситуацією нашої країни й ситуацією Іраклія. Тобто як країна перебуваємо з Ираклиев в схожою ситуації. Сьогодні він живе непросто, йому бракує грошей на повсякденні витрати – я не знаю точно, але припускаю. І також і нашій країні важко. Та і в нас, у нашого народу, і в такій молоді однакові шанси те що, що ми разом «виростемо». Ось ця життєва логіка відбиває ситуацію сучасної Грузії. За рейтингами, якими так пишаємося, Грузія потрапила у вищу лігу. Не чіпатимемо «вищої баскетбольної ліги « Радянського Союзу . Радянський Союз скінчився. Зараз час повернутися до сучасне життя. Перш ми були подібні абітурієнту, який «ріс» у темряві, злиднях, безмір'ї, беззаконні. Але ми прийшли у вищу лігу. Здійснили неможливе.Це не означає ,що ми розбагатіли. Але це значить,що ми стали на той шлях, який призведе нас до успіху.

Це означає, що маємо шанс домогтися справжніх досягнень. Тепер потрібно справжнє бажання, повинна продовжувати йти цим шляхом і реалізувати ці шанси. Ми по справжньому маємо потребу, але у нас є шанси, яких немає в багатьох інших – досить подивитися республіки колишнього Радянського Союзу, наш регіон , в усій Східної Європи. Ми побачимо, що наші досягнення пов'язані з тим, що ми змогли найбільше спростити ведення бізнесу. Ми досягли цього ,тому що в усіх нас разом була політична воля і чітка мета. Ми зуміли урізати податки, тоді як наші друзі, наприклад, у Литві, у зв'язку з кризою тепер змушені були збільшити податки. Ми скоротили корупцію.

Революція Троянд це не є й не було розмахуванням прапорами на вулицях, як гадають деякі, намагаючись її зімітувати. Це була багаторічна завзята робота. Робота для того, що б країна потрапила у цю вищу економічну лігу. Революція Троянд – це повернення на шлях Іллі. Цей шлях – Економічний Лібералізм і Свобода. Мінімальне втручання уряду у економіку й максимальне забезпечення хороших умов економіки та бізнесу. І з цього шляху ми не повинні звернути!

І, що б зробити необоротним курс на лібералізацію Грузії, що б ніякий уряд Грузії не зумів звернути з цього курсу, що б ми захистили наші досягнення і інституціональні основи, встановили нашу економічну незалежність,- для всього цього я пропоную конституційно захистити ті економічні кроки, які ми зробили останніми роками. Ми повинні конституційно захистити той курс, який хочемо продовжувати у майбутньому. Я сьогодні представлю вам Акт Економічної Свободи. Акт цей зачіпатиме економічні можливості і цінності. Як бачимо вже з назви у центрі цього акта стоять Свобода, Рівноправність, Можливості і Цінності. Свобода виражається в маленькому уряді, низьких податках, незначному втручанню держави і бюрократичних розпоряджень у діяльність підприємців та інших громадян. Можливості виражаються у рівній для всіх доступності діяльністі в вільній економіці, необтяжливе державне втручання. Зі збільшенням можливостей пов'язана й зростаюча соціальна мобільність,яка потребує можливостей перекваліфікації та якості освіти. Зрозуміло,що робота до душі і «гра за правилами» це основа розвитку в майбутньому.

Цінності – справедлива державна допомогу але тим, хто з об'єктивних причин неспроможний реалізувати своїх права. Отже, ті, хто не по своїй волі неспроможний забезпечити себе, міг жити гідно . Всі ці цінності, ті ж самі, яких сьогодні потребують наші громадяни і провідні підприємці. Мінімальне втручання уряду у справи бізнесу означає суспільство рівних прав, це є суспільство, засноване на таланті і працьовитість людей, а не на привілеї, знайомства і «дружбах» та інших подібних «критеріях». Що б в кожного був шанс до роботи й успіху. І державна допомога тим, хто з якихось причин не може забезпечити себе :за віком, по здоров'ю і т.д. Це – наріжний камінь нашого ліберального погляду. Навіть коли бачиш всякі рейтинги – бачимо, що активні політичні дебати це наше повсякдення. Втім важливо помітити ,що жодний з опонентів, які критикували нас щодня, не брав під сумнів обраний нами шлях до демократії та успіхів, шлях підтримки вільного підприємництва, необтяжливого і відповідального державного втручання, захисту від бюрократичної сваволі свободи і прав громадян країни. Із цими принципами ми згодні всі.

За таких принципів Акт Економічної свободи проголошує такі ініціативи: Оскільки у всьому світі уряди перебувають у ситуації можливого різкого зростання дефіциту бюджету, інвестори усього світу побоюються різких змін у економічній політиці. Акт Економічної волі у першу чергу буде конституційно захищати людину й обмежувати правила, обмежувати можливість уряду переглянути економічну політику, відмовитися від ліберального економічного законодавства. У сучасній історії практично неможливо зустріти випадки,коли уряд сам, з власної волі прагнув обмежити можливості втручання, моніторингу, контролю. Актом Свободи ми оголошуємо, що бюджетні витрати уряду будуть конституційно обмежені - не більше 30 відсотків ВВП. Наш принцип у тому, що у проблемні роки уряд повинен затягувати паски ,а не підступати з ножем до горла громадян і підприємців збільшуючи регулювання і податки.

Ми вважаємо, що фіскальна відповідальність влади – фундаментальна компонента демократичного правління. Виходячи з цього ми оголошуємо, що конституційно обмежуємо можливий дефіцит бюджету більше 3 відсотків ВВП. Сумарний державне борг не може перевищувати 60% від ВВП. З 1995 року наша валюта вільно конвертується. Конституційно забороняється обмеження конвертації валюти. Багато країн прагнули це зробити і останнім часом виконали. Ми маємо заборонити це конституційно. Вже 12 років ми необмежуємо репатріацію прибутків і капіталу. .

 

Ми маємо закріпити це конституційно. Від цього можуть виграти чимало громадян і чимало справ . Відтак зросте зайнятість ,оскільки відбуватиметься приплив інвестицій. Акт Свободи перетворює це у статтю Конституції з тим, що б не могли змінити це положення речей у майбутньому. Ми багато зробили після Революції Троянд , що б позбавити громадян, і підприємців зайвого контролю та регулювання і невиправданого втручання у їхнє життя бюрократії. Цим ми змогли викоренити чимало джерел корупції та спростити ведення бізнесу. Ми прибрали ті штучні бар'єри, що заважали у діяльності нашому народу. Актом свободи ми забороняємо збільшення кількості вже встановлених ліцензій.

Окрім цього ми оголошуємо, що забороняємо створення нових державних регулюючих органів, які мають права видавати якісь нові ліцензії. Таке найчастіше робиться, що б когось працевлаштувати або заради яких то політичних угод. Забороняємо, що б ніколи й ні хто не міг таке створювати. Отже не зможе влаштовувати теплі містечка для дармоїдів і паразитів, що б задовольнити якісь групи політичного тиску, або захистити чиїсь або економічні інтереси. На цей час залишаються деякі регулюючі органи в таких сферах як фінанси, комунікації і енергетика – тут це існує. З 1995 року у Грузії нема державних банків. І з початку 90-х в республіці немає контролю над цінами. Акт свободи зміцнить цю політику тим, що конституційно буде заборонено яка-небудь пайова участь держави у банках. Таке сьогодні буває у багатьох країнах. У них це дозволяють,а ми це забороняємо конституційно. Також забороняється державне розпорядження цін на будь-які продукти або послуги. Отже, у країні буде назавжди встановлено вільне право людей встановлювати ціни на продукцію на свій вибір. І в останні роки, попри вражаючі досягнення, чверть населення перебуває за межею бідності. Поліпшення їх становища є нашою найважливішої турботою. Ми не спокійні, поки бідність у країні має такий високий рівень.

Сьогодні до 30 відсотків нашого бюджету це пенсії та соціальні виплати з охорони здоров'я й освіти. Мені відомо, що це, зрозуміло,не завжди розподіляється справедливо, але це розподіляється відповідно до цільових програм.Означена допомога має спрямовуватися насамперед тим, хто потребує її більше всього. Акт волі у майбутньому визначить соціальну частку бюджету, яка буде розрахована на відповідно з цільовою деталізацією. Ми пишаємося реалізованою нами програмою, результатом якої стало виділення ваучерів на охорону здоров'я і профілактику, я зустрічаю чимало людей Грузії, гадаю, що й ви з ними знайомі, яким видані державою ваучери практично врятували життя. Такі ваучери можна використовувати у будь-якій обраній людьми приватній медичній компанії. Коли ми прийшли сюди з цією пропозицією спочатку нас критикували християнські демократи, вони стверджували, що система не працює – я категорично не згоден, вона не ідеальна, але працює і непогано. Між іншим,щось подібне американська адміністрація Обамы намагається провести і стикається з дуже великими проблемами.

Багато паралелей з програмою, яка дебатується зараз у США. Ми, також прагнемо ваучеризовати освіту – з цими ваучерами учень зможе звернутися у будь-яку обрану їм приватну школу, це теж, частина Акта Економічної свободи. Бюджетні статті витрат на ці росходи будуються по новому акту в такий спосіб, що б залишати громадянинові вибір де тільки можливо, як витратити ці гроші і люди не були залежні від організацій, безпосередньо фінансуємих державою для надання послуг. Ми повинні фінансувати не інститути та організації, куди пацієнт чи клієнт змушений звертатися , але фінансувати тих осіб, яким це фінансування потрібно, і які у ньому дійсно мають потребу, залишаючи їм вибір, як витратити ці гроші. Отже інститути фінансуватимуться вільним вибором людей. Це і є та сама економічна демократія, яку ми затверджуємо. Такий підхід здійснюватиметься і у області освіти і у області здоров'я та в усіх галузях соціальної підтримки. Зараз, ми максимально спростили наш податковий кодекс, різко скоротили кількість податків і запровадили непрогрессивную шкалу податків, наші бюджетні можливості різко зросли. Наш досвід показує, як через різке скорочення податків ми маємо різке зростання державних доходів. Низькі й прості податки – наше найбільше досягнення. Це те,що приводить в країну нові інвестиції та те, що відкриває нові робочі місця. Це залишає народові і бізнесу багато грошей. Нашою метою є зробити,так що б ця політика проводилася в такий спосіб, що б не залежати від волі окремих урядів. Не залежати від волі майбутніх урядів та й волі нашого нинішнього уряду.

Це природно – зокрема і у уряді раз у раз виникає спокуса, запровадити якесь регулювання. Податок який-небудь збільшити або ж зробити регулювання суворіше. При цьому -все з благими намірами. Є відчуття, що одержимо більші гроші і зробимо більше хорошого. Спокуси подібних обтяжень повинні бути неможливими. Нам потрібно прийняти статтю, за якою збільшення податків не може бути прийнято без згоди народу. Тому найважливіший принцип, який приймається в Акті Економічної свободи це то,що будь-яка нова податкова чи інша плата державі можлива лише як виняток шляхом референдуму , лише рішенням народу. Це ті ініціативи ,які з'являються в Акті Економічною свободи. На сьогоднішній погляд , у сьогоднішніх умовах це не потрібно до прийняття цього документу.Але для майбутнього розвитку прийняття цього принципу необхідно. Звісно, твердження цього акта не значать, що сьогодні запрацюють всі зупинені заводи Грузії .Це не означає, що сьогодні вирішиться проблема безробіття.

Але це, дорогі депутати,означає що Грузія перетворитися на країну, у якій Основним Законом закріплюється її ліберальний курс. У той самий час цей акт дуже амбіційний ,оскільки після ухвалення Грузія перетворитися на світового лідера по законодавчому і конституційному захисту ліберальних принципів розвитку. Цей Акт зробить Грузію більш притягальною для інвесторів . У довгостроковій перспективі це означає скорочення безробіття й суттєво збільшить можливості нових робочих місць для нашого народу. Необхідно розуміти, що ми знаходимось у дуже специфічній ситуації. Не можемо дозволити собі розкіш бути звичайній східноєвропейської країною.Нам кажуть західні дипломати – візьміть за модель такі держави як Польща, Чехія чи Угорщина.

 

Але ми не можемо перетягнути Грузію до центру Європи.Ми не лише живемо поруч із очманілим сусідом, а й цей сусід вдерся і в так невелику нашу квартиру і захопив в ній 2 кімнати. Не визнає ні яких правил гуртожитку й взагалі не підпорядковується правилам пристойності. Ми не Чехія та не Польща й ми маємо довгий шлях до їх рівня у зв'язку з місцевої специфікою. І тому для залучення інвесторів з усього світу слід перетворити Грузію на одну з найбільш творчих країн. Місце, де можна створити і захистити капітал. Нашою амбіцією має стати перетворення Грузії у світовий флагман ліберальної економіки. І ми створимо відносну перевагу над іншими країнами. Саме цю мету і цю велику місію ми бачимо в Акті Економічної свободи. Досягнення цієї мети і важливо і, можливо.

Це просто-таки необхідно сьогодні, коли глобальна економічна і фінансова криза хвилями піднімає серед дезорієнтованих людей популістські і соціалістичні тенденції. Іноді я в таких країнах чую соціалістичні гасла, що це просто дивовижно. «Тільки держава врятує», «держава має регулювати», «влада мала би втрутитися»… З нашого ж досвіду там, де є держава, нічого доброго не виходить коли є пряме втручання. Адже, власне, коли в держави є якесь підприємство, воно є у конкретної людини. Коли державі належали золоті рудники, насправді вони належали Левану Мамаладзе і він десь у Росії прогулює отримані кошти. Нині вони приватні, але держава отримує з них податки і використовує їх. Коли державі належав металургійний завод, він належав де кому іншому, гроші від результатів державних підприємств завжди вливалися лише у конкретні кишені.Приватизація- добре випробуваний чеський шлях. Ми віримо, що правильною і довгостроковою відповіддю на кризу буде ні кейнсианский шлях, ні, тим паче, повернення до теорії Маркса, але шлях збільшення рівня лібералізму. Не урядове регулювання економіки, але визнання того, що ми частина глобальної економіки і ми маємо бути уважні, що б своєї політикою не замкнути двері нашої економіки. Навпаки, ми повинні йти до максимально відкритої економіки, ставати дедалі більше конкурентоспроможними на міжнародному рівні. Ми маленька економіка. Можливо, велику економіку й вдається закрити - закриття маленькій економіки, це повний абсурд.

У нас договір про вільну торгівлю з державами СНД, (хоч ми вийшли з цієї організації),є договір про вільну торгівлю із Туреччиною. Сьогодні ми далеко просунулися в підписання договору про вільну торгівлю із Європейським Співтовариством і це надзвичайно, дуже важливо! І ми розпочали роботу у американському Конгресі з цього питання, хоча там не дуже популярні сьогодні ідеї про Вільну торгівлю, але з допомогою деяких впливових сенаторів розпочалася і там підготовка до висновку про договір вільної торгівлі між Грузією й США. Мусимо засвоїти глобальне мислення сучасного світу. Треба звикнути до того що,якщо ти винороб з Мачхани , то твій конкурент не винороб з Цинандалі. Конкурент винороба з Мачхани перебуває у Чилі й в Бордо. Конкурентом виробника горіхів з Гурії є виробник горіхів з Туреччини. Якщо ми навчимося думати такими масштабами, ми зможемо домогтися економічного прогресу. Протекціонізм, закриття економіки лише скоротить її виживання й у остаточному підсумку скоротить нашу можливість стати благополучної країною. А, що б бути благополучним, необхідні гроші. Гроші створюються у Свободі. Крім великого економічного значення Акт Економічної свободи має велике політичне значення в нашій боротьбі за свободу і незалежність нашої країни. Я хочу запропонувати вам обміркувати такий факт, що затвердження незалежності від Росії ,це не тільки й не як фізична незалежність – начебто ми господарі своєї долі, але визволення з тих нецивілізованих форм життя, і того мислення, на якому базується Російська Імперія у тих чи інших своїх державних іпостасях.

Російська імперія, яка нам протистоїть. У нас інші принципи. Принципи цій імперії – придушення, державне втручання, хабарництво, нерозбірливе використання державної влади. Я знову повернуся до спадщини Іллі: "Свобода від життя «ти мені я тобі»". Це свобода від контрольованою державою економіки та від бюрократичної тиранії. Наш природний стан – лібералізм. І цим ми відрізняємося від Росії. Наша головна відмінність від Росії – прагнення до індивідуальної та продуктивної свободі. Саме тому справжнім нашим визволенням від Росії стане встановлення в країні свободи індивідуума і встановлення необоротності ліберального шляху розвитку. [оплески вперше]. Акт Економічної Свободи- це гарантія того ,що ми зможемо у країні реалізувати європейські принципи ліберального розвитку. Це є гарантія того, що зусилля що прикладаються нами на протязі шости років стали непросто фрагментарними спалахами лібералізму, але перетворилися на стійке світло. Світло, яке освітить нашу країну, наші сім'ї та приведе Грузію до гідного добробуту. Світова історія показує, що революції, що базувалися лише на ентузіазмі та дискреции лідерів (ентузіазму у нас досить), всі ці революції або перетворювалися на кошмар і нещастя або поступово згасали. Тільки ті революції, процвітали, лідери яких зуміли революційні ідеали зміцнити економічно та інституційно.

В умовах демократії та свободи. Свобода, передусім, означає відповідальність. Ліберальна революція базується ,передусім, на індивідуальній усвідомленій відповідальності , громадянина, на його переконаності і працьовитості. Ми можемо свєю рукою перепилити ту гілку, на якій сидимо.У нас, на жаль, є великий у тому досвід. Можливо ми світові чемпіони у цій галузі. Ми можемо руйнувати свою власну країну. Будувати клітки, замість, будувати заводи, туристичні об'єкти, прокладати дороги. Ми можемо, роздуваючи свої амбіції, повторювати пропаганду ворога. При цьому одне до одного навіть особливо не правити її – останніми днями бачили яскраві приклади цього.Нам необхідно об'єднатися навколо наших цінностей. Стати єдиним організмом. Маленьким, але дужим і унікальним, як одна компанія! Візьмемо на себе спільну відповідальність за посилення і порятунок нашої країни.

Будівництво ліберальної економіки, це наш шлях, на цьому шляху головною цінністю має стати відповідальність кожного з нас перед Батьківщиною. У нас, друзі, в Грузії є багато етнічних груп. Але ми Єдиний Грузинський Народ. Ми маємо багато партій, і тут у залі присутні кілька партій, але, як грузини, представники мульти - етнічного народу Грузії – ми одна партія. Ми маємо багато компаній, але Грузія – та компанія, від якої залежить успіх всіх інших. Якщо ми зрозуміємо ,що благо Грузії це наше загальне благо – не знайдеться нікого, хто зможе нас подолати. Дуже дякую

 

[CENZ]Хорошо там где нас нет.....в чужих руках всегда толше.....[/CENZ]

 

прочитаю, осмыслю - сделаю тезисы

 

Смысл в том что он хочет добавить в конституцию Акт Экономической Свободы, который закрепит либеральный курс экономики. Например правительство сможет повысить налоги только после референдума.

Мне вот это понравилось:

Молодец, чо!

 

Да канеш молодец....
Опять засунул навиженному кацапстану по самые мандарины. Молодцы грузины.

 

Прикол. Интересно, а подобные прецеденты в истории сущесвтовали?