Кухня для хлопів

Всім присутнім вітання з Слобожанщини!

Страва справжніх чоловіків​

З-поміж безлічі гуцульських міфів, казок і легенд ці, либонь, найулюбленіші – про грозу місцевих панів і захисника всіх нужденних і скривджених, ватажка карпатських опришків Олексу Довбуша. навіть через 260 літ по смерті "українського Робін Гуда" люди й далі мережать співанки про його звитягу й красу та зрадливе, трагічне кохання. А ще – переповідають історії про криниці, з яких, кажуть, Сам воду пив, про камені, на яких любив відпочивати, про скарби, які сховав у горах разом зі своїми побратимами. Хочте – вірте, хочте – ні. Проте, дійшли до нас і цілком достовірні факти з опришківського життя. Щоправда, відомі вони не багатьом. одним із таких хранителів пам'яті про Довбуша можна* вважати І.І. Беркелу з м. Рахова, що на Закарпатті. ні, він не збирає пісні про народного месника, не колекціонує старовинних речей його часів. Іван Іванович зберігає… рецепт, що вже кілька поколінь чоловіків його роду передають одне одному у спадок.* Він його отримав у дар від рідного дядька. Йдеться – уявіть собі – не про абищо, а про справжню Довбушівську юшку. Ту саму, якою смакували опришки у ХVІІІ столітті разом зі своїм славетним паном-батьком.

Цю юшку можна скуштувати й сьогодні. От тільки доведеться спочатку… сходити на полювання, адже до її складу входить дичина. Втім, можна скористатися і спрощеним, адаптованим до міських умов, варіантом перепису, який, до речі, досі широко не розголошується. він давно став візитною карткою пана Беркели: адже варить цю смакоту для товаришів тільки він і тільки з особливої нагоди – чи то свято, чи дружня вечірка, а чи полювання. Саме так: Іван Іванович – митник за професією, мисливець за вдачею і кухар – за покликанням. Цікаво, що Довбушівська юшка для нього – не стільки страва, скільки часточка рідної землі. Тому певен: щоби приготувати її, необхідні не лише кулінарні таланти. Передусім, треба поважати свої гори, предків, пам'ятати історію свого краю. До її збереження долучився й сам – написав книжку про забуту давнину "За фіранкою старого вікна" – сподівається, що колись-таки зможе видати друком. А наразі пускає її у світ "із уст в уста", захоплено розповідаючи про події минулих літ і присмакуючи ними дивовижну юшку:
– У ті часи, коли ходили Карпатами опришки, робили вони собі в горах схованки. Як уб'ють оленя – кладуть м'ясо на зберігання в якійсь тільки їм відомій печері, поміж брилами криги (таким колись був "холодильник"). Кожен із них при потребі в будь який момент міг сюди прийти, відрізати собі шматок м'яса, взяти казанок і зварити їжу. Хоч би ту саму Довбушівську юшку. Для неї знадобиться щонайменше (!) три сорти м'яса і два сорти сала – копчене (для присмаку) й свіже. Зауважу, що готувати юшку треба в чавунному казані на відкритому вогнищі – аби ще й димком пропахла. Вдома зварити її як належить просто неможливо.
Тож у розігрітий казан перш за все кидаємо сало, нарізане на невелички шматочки. Як воно стопиться – додаємо нарізану моркву й цибулю – нехай зазолотяться. У цей момент пора додати шматочки м'яса (разом із кісточками) – оленини. Оригінальний рецепт потребує саме оленини, але якщо її нема, можна обійтися телятиною. Про те курка обов'язково (!) повинна бути домашньою – тільки така подарує юшці особливий смак.
Отже, коли м'ясо майже готове, додаємо прянощі й вливаємо води стільки, щоби страва вийшла густою й ситною: два в одному – й перше, й друге одночасно. Нарізаємо картопельки і ще моркви, солимо й перчимо до смаку. Коли картопля звариться – юшка готова. Тож всипаємо в неї всяку зелень, що є під рукою (звісно посічену), знімаємо з вогню й подаємо до столу.
Взагалі вона кипить на вогнищі близько 3-4 годин. А щодо пропорцій, Іван Іванович тільки руками розводить: "Усе це – творчий політ автора. але приблизно має бути 70% оленини, 20% – курятини і 10% – свинини". варить страву "на око" у величезних казанах, літрів по 25, і завжди наголошує: " Та юшка, котру варили опришки, може, була й бідніша за смаком. Чому б якимись новими інградієнтами не вдосконалити її, звісно, не порушуючи основи? Мій рецепт уже зазнав деяких "модифікацій", але, думаю, що прадід мені б не дорікнув, бо стало тільки ліпше. Колись, як уже нас на світі не буде, нехай наші правнуки додадуть ще щось".
Одна з таких імпровізацій – поява в юшці свіжих помідорів, яких Довбуш, ясна річ, не куштував, але пан Беркела переконався на практиці: зі скибочками свіжих помідорчиків страва значно смачніша. Навіщо ж від них відмовлятися? Непорушне правило одне: наявність у юшці сала. Для нашого шеф-кухаря воно – ні багато, ні мало – національний символ. А що? От Білорусь завжди асоціюють із картоплею, Італію – з макаронами, ну, а Україні без сала ніяк не можна. Тим більше неможлива без нього давня страва карпатських вояків.
Є у Довбушівській юшки кілька секретів. Варитися вона має обов'язково у відкритому казані. Чому? "Аби очі радувала", - пояснює Іван Іванович. А ще перед тим, як зняти її з вогню, слід влити у казан грамів 50 горілки – тоді вийде справа для справжніх чоловіків – міцних і витривалих, як їхні предки-опришки. Ну, а із прянощів до неї найліпше смакуватиме гірська* запашна травка - чабрець. Хоча й щедро присмачити перцем не завадить. Нині він - не дефіцит. Але кілька століть тому, то була неабияка коштовність. Добували
її - хто як міг.
-* Колись через* Карпати ішов Чорногірський* *шлях, яким* проходили* через гори купці, минаючи три кордони не сплачуючи мита ні полякам, ні румунам, спускалися вони майже на Балкани, - розповідає пан Беркела. -* Хтозна звідки, але мій дід завжди точно знав, коли і де вони проходитимуть із товаром. Тож у певний день брав із собою вовну, сири й вирушав у гори їм назустріч - вимінювати своє добро на потрібні в господарстві речі.
Часи звісно, змінилися. Життя стало комфортним і спокійним. Але коли хочеться додати йому "перцю", чом би не спробувати зробити так, як Іван Беркела? Згадати буремні часи опришківства й зварити славетну Довбушівську юшку. До речі, має вона і ще одну таємницю: найкраще вдається хорошій людині. Зрештою, як і будь-яка інша страва. Сам Іван Іванович певен:
- Людина, яка прагне пригостити й хоче приготувати щось власноруч - щира душею, хоч би що вона не робила. Бо працює для інших без сподівань на якусь віддяку. А на світі немає кращого* твору, аніж той, що зроблений від щирого серця. Це, безперечно, стосується кулінарії. Питаєте, чому чоловіки у куховарстві* віртуозніші за жінок?
Мабуть, тому, що не мають його за щоденний сімейний обов'язок. Ми готуємо* не тому, що повинні, а тоді* коли хочеться, коли є відповідна атмосфера і настрій Без настрою жодна справа не виходить до ладу. Велика різниця між зробленим із примусу і зробленим із душею: перше - чорно-біле, а друге - кольорове й барвисте.
Переконайтеся самі докладіть серця й приготуйте для друзів Довбушівську юшку - з любов'ю І натхненням. І у вашому житті обов'язково побільшає яскравих барв

 

Сиділа, шукала в неті, але подумала, що спитаю тут, може хтось щось файне запропонує
Отож питання моє таке: чи хтось колись робив наливку, настоянку або вино з вишні? Не хочу ризикувати рецептами з інтернету, може хтось має перевірений домашній спосіб?
Вишень багато, соку та варення наробили, а от захотілось ще чогось такого смачного, щоб гріло довгими зимовими вечорами :rolleyes:

 

Думаю, Вам з цим питанням на ДП тре звернутись..

 

Та не заходжу я на ДП тому і тут запостила, тема про кухню тож можна спитати, нє?
Може хлопи щось файне порадять

 

ми робили мин. року, просто залили коньяком правда без кісточок і щоб в темному місці тиждень. ще так робили і малину )) всім сподобалось

 

Ой дівчєта...... тобіш хлопи...

Я маю рецептуру як правильно варити макарон....

За день... я чуть весь баняк макарану не з"їв. То просто шось страшне. Не повірите.


буде чєс - напишу.

 

Ну, Мих сам наївся, нас подражнив і давіться слиною, а сам пішов спати

 

ага заснеш... повний живіт макарону...

нічо....... напишу, спробуйте, побачите що то за щєщі...

 

Мені ще вечерю готувати, то може б за вашим рецептом зробила
Передихніть і дайте рецепт

 

1/2 кг локшини, 2..3 цибулини, 2...3 середні морквини, 1..2 корені петрушки, 1/2 салери, і банка зел. горошку, 1 банка кукурудзи, 2-3 ложки томатного соусу, 50г. масла, зелень петрушки, сіль, перець.


локшину варимо 2..3 хв., як звикле. промиваєм холодн. водою. змащуємо маслом.

цибулю, моркву, салєру, петрушку різати соломкою.
підсмажуємо цибульку до золотистого коліру і додаємо до решти овочів(кукурудза+горошок).
смажемо все разом до напівготовності.

кидаємо то все у макарон, солимо, перчемо, вимішуємо, додаючи томатний соус.

Ставимо в розігріту духовку/піч на півгодини у баняці з накривкою на найменшому вогні - хай тушиться. як витягнете, посипте зеленою петрушкою.

От і все.
сам пробував. люкс.

 

Дякую! Щось таке я роблю, тільки без горошку і кукурудзи, а даю гриби, болгарський перець і багато томатного соусу (купую з різними овочевими добавками). Іноді обжарюю курячі грудки або інше м'ясо і змішую з овочами, трошки тушу. Можна все вимішати з макарончиками, а можна й окремо.
(Запитала чоловіка що приготувати на вечерю, він вибрав "НІЧОГО", ну то най буде так )

 

А я роблю ще простіше. Беру зварені клюски і вимішую з сиром рікотта, томатним соусом марінара і викладаю в бритванку. Зверху файно посипаю сиром моццарела і саджу до п*єцу на 25-30 мінют.

А з додаванням овочів то вже дуже панське. Мої діти їдять просто. А чоловік такого не їсть, вибредує, тому йому вже треба придумувати щось крутіше. Кірзова каша, це те що йому потрібне.

 

то шось подібне на ліниву лазанью:
викласти пластами: макарон, тертий сир, соус, макарон, сир, соус, знову сир і в духовку пектися. Але тут треба соус самому робити з підсмаженої цибульки, часнику, тертих помідорів, болг. перцю, спецій і том. пасти.

 

Мої Куховарики )) (Part 1)...

 

(Part 2)...

 

Так смішно було це читати після Вашого рецепту:

Я навіть не знаю шо то

 

Дуже апетитно виглядає зупка і сердечко

 

Дякую, Оля )) це не лишень апетитно виглядає, але й дійсно смачно... Зупка - авторське творіння старшого куховарика, з шашличками... а Сердечко - це персикове фонде.

 

Мій тоже хоче простішого, тому й написала, що можна вимішати, а можна окремо. Марусю, вони ж земляки

 

Клюски- макаронні вироби (моя бабуся теж так казала)
Рікотта- різновидність сиру, я його використовую ще й в десертах: вимішаний з желе і т.д
Марінара- різновидність томатного соусу з різними прибамбасами (дуже смачний)
Моцарела- італійський сир (для прикладу: як сологуні але м'ягкий)
Для хлопів, щоб могли зробити несподіванку і своїм коханим
Картопля під вітрилами.
Почищену картоплю порізати пластинками, десь так мм 5-7 і викласти на змазану бритванку, в кожну картоплину встромити дерев'яну зубочистку з кусочком бекону чи шпондеру (має бути так ніби то вітрила) посолити поперчити і запікати до готовності. Салат, овочі -це вже дальше фантазія хлопів
(колись мій чоловік так приготував вечерю)