Культурне життя в Донецьку

Тема у розділі 'Донецький форум', створена користувачем Olgica, 9 кві 2010.

  1. Olgica

    Olgica Member

    Кажуть, що таке існує:) Підтверджую - існує... хоча і доволі кволе, але воно є! За це величезна подяка тим організаторам-ентузіастам, що подекуди власним коштом запрошують пісенно-поетично-письменницьких гостей. Слід подякувати і самим митцям за те, що їх виступи частіше за все - просвітницька діяльність, аніж стаття до покращення свого грошового добробуту.

    Сьогодні (точніше вже вчора) в одному з двох таких "просвітницьких" клубів відбулась творча презентація поетичної збірки Олега Короташа (Ів.Франківськ) "Елегії острова Патмос".

    [​IMG]

    [​IMG]

    Цікавий Поет, цікава Людина, цікавий Оповідач. Давно я не відчувала такого духовного наповнення при живому спілкуванні, навіть швидше монолозі. Розумна людина, що має власну думку і вміння її викласти - це так рідко зустрічається серед сучасних "поетів". Багато чого з його розмови можна розібрати на цитати до стану сучасної української поезії, та і культури в цілому. Олег став для мене справжнім відкриттям - не тільки поетичним, а і "людським". Багатогранна натура, що не хворіє на "поетичну" хворобу, не відкидає розділові знаки в творчості, прикриваючись "довільною інтерпретацією тексту читачем", а просто має талант, знання і вміння користуватись всіма стопами та жанрами поезії. Не рафінований "митець",що складає слова докупи, а потім мастурбує на власне римоскладання (а частіше до рими і не доходить); а Митець, що, окрім всього іншого, не тільки має власну думку на політико-соціальний стан сьогодення, а сповідує активне донесення її до всіх, хто має вуха і хоче щось змінити у власному житті і у житті нашої Батьківщини. Зокрема, альтруїстку презентацію власної збірки поезії, з якою він приїхав в Донецьк - місто, що є, м'яко кажучи, проблемним в плані української культури, як і культури вцілому.
    Ось кілька віршів Олега. Особисте прочитання, звісно, не в стані замінити декламування власних віршів автором.

    До Анни

    Теплої ночі в оній країні…
    Будиночок на вулиці класиків. Впору тіні
    заспокоїтись врешті, хоча б для сну.
    Щоб дерева над тінню схилили віти,
    як Вічність схилялась колись над світом
    і светрик сузір'їв плела йому.

    Так світ поставав із її долоні:
    земля стала твердю; моря - солоні;
    в потоках - форелі, у долі - мить…
    Та щось відбулося в раю між ними, -
    що сивий Дніпро гне донині спину
    і Вісла, мов Лета, у снах шумить.

    Проте, не відомо хто більше схибив:
    ангел чи доля - стріляй на вибір…
    Сосни чи міст… перехрестя… ріка…
    Ймовірно сузір'я тоді поволі
    майбутнє їм постелили в полі,
    напившись повітря, як молока.

    Найбільша провина Творця в людині -
    це здатність кохання зрости з полину.
    Так діти зростають з під серця - в пах.
    А поки мужі пнуть Софійські бані, -
    дівчата змивають гріхи в Йордані
    і плачуть свекрухи на рушниках.

    Теплої ночі в оній країні
    в будиночку на вулиці класиків, тіні (тіні!)
    заспокоїлись врешті, немов для сну…
    Та подих у тишу ввійшов тонкостанну,
    і тінь понад тінню схилялася, Анно,
    щоб викрасти з раю тебе, одну.
    2008

    Відворотний

    Пишу з того світу, бо більше нізвідки
    тіні не пишуть. Не з голосу - в глиб!
    Кров горлом пішла у розхристані ріки,
    коли суголосся зірвалось на хрип.
    Немов відпустило - обперся на гори;
    всю тугу мольфара - вкради, наче тать.
    Христом чи Ярилом! Вийди крізь пори!..
    Нашіптую вітру і гори - димлять.
    2008

    Танго для осені

    Ризикни обпектися торкнувшись чола
    і раптово відхопивши руку,
    цей пейзаж дозбирай, наче крихти (зола!),
    дай птахам у дорогу води для крила;
    пригадай, що колись ти у мене була
    і закутайся тихо в розлуку.

    Перелітні птахи покидають міста,
    замикаючи жовтень у ночі.
    Риби плещуть на дні, що птахам висота,
    що ріка висихає, гризе самота.
    Самогубця злітає у небо з моста;
    ці часи нас замочать.

    Можу тихо живтu снами бачити ліс,
    знову бахуром тирити груші...
    Але час обирає курвів та гульвіс,
    їм вигукує браво і кличе на біс.
    Мій Господь зазирає з господніх куліс
    і витрушує душу.

    Бачу власний театр - цвілий пафос тих роль,
    я ненавиджу зіграні п'єси.
    Стільки крові розпито із келихів доль;
    кислота сивини, не спасе алкоголь.
    Себе бачу згори, словом, - голий король
    під крилом стюардеси.

    Уяви, що на старість - осінній курорт,
    біля моря. Гурзуф або Ялта.
    Білий лайнер велично заходить у порт,
    тягнуть линви надривом гортаней, аорт.
    І студентку чекає за тиждень аборт
    від матроса-прибалта.

    Чи ввімкни телевізор, кіно про тварин;
    про загиблих під бампером фури
    в історичній частині, де клоун один
    балотується в мери, хоч з виду кретин
    і верзе про здобутки сектантських меншин
    в українську культуру.

    "...я би трахнув Бандеру...", великих нагнув, -
    так Табачник дошукував зиску*.
    Ех! - воскресла би тінь на годину одну
    з понад Канева, - гнати хазарську жидву
    з планокурами; і за княжну Рєпніну,
    Бузині надавав би по писку.

    Пам'ятаю, маленьким: вечеря, Різдво,
    смак куті, тепла піч і вертепи;
    я вкидаю копійку в капшук аби зло
    нам оселю шляхами всіма обійшло.
    Так і вийшло, те бидло в столицю пішло
    впхавши роги у білі манжети.

    І мичать, і мурчать, тупотять наче слон,
    на майданах викручують дулю.
    Відмирає людей сорок п'ятий мільйон,
    у Верховній хоч плюй - кожен перший гандон,
    вже не знаю де ангел гніздиться... Пардон,
    над гніздом цим літає зозуля.

    З віком час вкоротuть мої сни, календар.
    Із травневих депресій - осінні.
    Поки чую дощі на обличчі - це дар.
    Часом блимне блондинка діоптрієм фар,
    часом хочеться гепнути з танку в радар
    на кордоні Росії.

    Та не гоже палити мости і любов,
    чи вина, що москальське насіння.
    Тільки час перетре, і очиститься кров.
    На погостах - єдиний кадастр підошов...
    Замовкаю, бо поряд архангел пройшов
    дозбирати каміння.

    2008
    *--"Я міг би "трахнути" Бандеру Щербицьким, але не зробив цього, бо Щербицький - фігура з минулого…" - з цього зізнання почав виголошувати тост на фуршеті після фіналу "Великих Українців" доктор історичних наук, професор, академік, екс-віце-прем'єр з гуманітарної політики Дмитро Табачник.


    Миргород
    (містерія)

    Чорти літають, зорі гасить світ
    в маленькім місті. Я мовчу і свідчу
    ту кожну душу - рідну і правічну,
    як твої стегна Єви і Ліліт.

    Я падав, Анно, як падуть мости,
    безсилі знову душі поєднати.
    Мабуть з кохання плутає хвости
    трипільський вітер відьмі пелехатій.

    Тремтіння, Анно... І дрижить земля.
    Я кров'ю вріс у ці ліси й озера.
    Твій милий біос, щем і ноосферу;
    наосліп йшов, на подих звідтіля.

    Чорти літають - поштарі за Збруч,
    дають птахам свої листи пропащі.
    Трипільський вітер носить межируч
    цих янголят, що заблукали в хащі.

    Душа пропала. Чом Господь не дасть,
    щоб повернути, натягнувши віжжі.
    Стирчать світи, як камені наріжні.
    І жити - тісно, і померти зась.
    2008

    Хмари

    З погоди, з негоди - химери природи,
    немов серафими на Вічності сходи
    ступають нечутно, ведуть хороводи;
    злітають, як вії, з обличчя п'ють воду.

    Летять над світанням, летять до морозу,
    де осінь торкає струну верболозу,
    що серце згубила, котилися сльози,
    як зерна пшениці з небесного возу.

    Летять понад лісом, де східні кордони,
    як буселі в ночвах купають загони;
    де юних матрон із обличчям ікони
    в церквах розглядають дяки, як піжони.

    Летять над містами, де мирно і чисто,
    бароко й ампіру фронтони і виступ.
    Минають у шані рунвіри прилисток,
    де мавка втирає у шкіру любисток.

    Летять понад тими, хто спить обійнявши
    в курганах мечі, хто століттями павши
    лежать під хрестами, очікують завше,
    допоки сурма не підoйме їх маршем.

    Летять понад гори, що курять тумани,
    ховаючи тіні, лікуючи рани;
    дощем впорядкують травневі лимани,
    з нагоди весілля Дунаю і Дани.

    Летять понад землю, де душі до згину
    шукають у душах свою половину.
    Летять над землею де іншу людину
    продовжують в доні або у сині.

    Летять до Різдва крізь вертеп заметілі,
    щоб Ірод не бачив страхи породіллі.
    І далі над беріг. Моря посивілі
    закутують чайку в шторми скороспілі.

    Летять понад часом і час понад ними,
    вдягаючи грозам обручі ринви.
    Ховають хвилини, як горе в хустину,
    чорну, як губи, котрі не долинуть.
    2008
     
    • Подобається Подобається x 6
  2. Тим22

    Тим22 Дуже важлива персона

    В названии темы, мне кажется вы пропустили одно слово: Українське культурне життя в Донецьку
     
    • Подобається Подобається x 2
  3. Svjato

    Svjato Well-Known Member

    Вас обурює?
    Може мало бути написано некультурне життя в Донецьку?
    Чи Ви себе не приписуєте вже до України?
    Думав це написати в приват, але нехай усі дадуть свою оцінку.
     
    • Подобається Подобається x 1
  4. Olgica

    Olgica Member

    Тим22, нічого я не пропускала. :) В Донецьку існує культурне життя різних мов, народів і культур. І якщо Ви цього не знали, то в цьому винні виключно Ви самі. Але тепер матиме унікальну можливість не тільки бути проінформованим, а й взяти активну участь у всьому, що Вас цікавить ;-)
     
    • Подобається Подобається x 8
  5. Тим22

    Тим22 Дуже важлива персона

    Ничего подобного, я сам часто участвую в различных культурных мероприятиях в Донецке, и официальных и неофициальных. И меня удивила фраза: "Кажуть, що таке існує Підтверджую - існує... хоча і доволі кволе". Я так понял, что автору не хватает именно украинской культурной жизни, она существует, но конечно в меньшем объме, чем например во Львове. Вот например во время открытия Русского центра в Донецке

    [​IMG]

    ---------- Додано в 13:12 ---------- Попередній допис був написаний в 12:40 ----------

    А вас я вообще не понял, или это не вы заявили: "Кажуть, що таке існує Підтверджую - існує... хоча і доволі кволе, але воно є! За це величезна подяка тим організаторам-ентузіастам, що подекуди..."
    А насчет моих знаний, я скромно умолчу. но например сейчас меня интересует 6-й театральный фестиваль"Арт-Альтернатива", кстати с этого года международный. Меня уже пригласили в музей-усадьбу В. И. Немировича-Данченко (с. Нескучное), где будет одна из площадок фестиваля, приезжайте:good:
     
    • Подобається Подобається x 4
  6. matvej

    matvej Well-Known Member

    Пригадую одну програму (по Інтеру чи 1+1) у якій журналісти вишукували осередки українського андеграунду у Донецьку - був"єм здивований, але таки знайшли невелику групу молоді, яка спілкується українською, гуртується і під гітару співає "Червону Руту", Братів Гадюкіних і сучасних україномовних виконавців. Це так, до слова.
    Поет мені трохи відомий, але на його місці(тим більше якщо він справді такий яким його описала авторка теми) я таку яскраву похвалу не одобрив би.
     
    • Подобається Подобається x 1
  7. Olgica

    Olgica Member

    Тим22, Ви знаєте, я певно таки мала на увазі українського культурного життя, так що Ви праві в своєму зауваженні:)
    Щодо "Арт-Альтернативи" - мене це дуже цікавить, але я ще ен знаю чи буду в Донецьку на той час. Якщо буду, обов'язково приєднаюсь до відвідин:)


    matvej, а що мені до того одобрив він чи не одобрив? Це мої враження і моя думка, чому я не маю право її висловлювати?:)
     
    • Подобається Подобається x 1
  8. matvej

    matvej Well-Known Member

    Не знаю Що Вам до того.
    Ви маєте повне право висловлювати свою думку.
    Це не вибачення.
     
  9. ogneva

    ogneva Well-Known Member

    Дійсно, "Культурне життя ..." - загальна тема. Але добра. Навіть краща за "Укр. культурне життя".

    "Повільне". Укр. культурне життя в Донецьку скоріше - не дуже помітне, бо не афішоване і не рафіноване. Так простіше робити справу. Культурне життя це не тільки фести, зустрічі й т.п.

    Олег Корташ. Вірш "Хмари" підтверджує те, що Ви написали про автора: "Розумна людина, що має власну думку і вміння її викласти"

    Дякую, дякую, дякую за цікаву інформацію.
     
  10. Turkul

    Turkul Well-Known Member

    Может нужно в свою тарелку смотреть?
    Вроде, у вас там культурой аж прет...

     
    Останнє редагування модератором: 11 кві 2010
    • Подобається Подобається x 2
  11. artobstrel

    artobstrel Дуже важлива персона

    ... кабы тень ожила, и от трубки дымок
    вновь навис над страною над всею,
    то "поэтам" таким только в схроне сидеть
    и бубнеть как бы всех одолели,
    как бы гнали "хазар" и громили "жидов"
    москали в тундре чтоб оказались
    но панове не стоит сейчас забывать,
    с этим, вы уже раз обоср...сь ...
     
    • Подобається Подобається x 4
  12. SATKUR

    SATKUR Well-Known Member

    Як цікаво... Але цікавіще, що -
    дехто з таких порадників і знати не буде, чому саме сам ніяк виср...ся не може...
     
    • Подобається Подобається x 3
  13. Yaris

    Yaris Well-Known Member

    Українське культурне життя в Донецьку існує,як і те що воне не помітне то вина не митців,а скоріше влади,яка не надає йому підтримки.
    Все тримається на окремих ентузіастів організаторів,проте воно є:)
    Наприклад в цьому році виходить в видавництві Сергія Пантюка "Антологія сучасної україномовної поезії".Проводяться поетичні вечори молодих україномовних авторів,а в 2009 році вперше за весь час існування фестивалю в числі переможців з’явилася представниця Донецька – Станіслава Орловська.Так що літературний процес тут триває.
    На "Арт-Альтернативі" я був в позаминулому році,дуже раджу відвідати цей фестиваль всіх у кого буде можливість:good:
     
    • Подобається Подобається x 2
  14. ogneva

    ogneva Well-Known Member

    Головне, щоб підтримувала громада. А може Ви не дуже цікавитеся цим життям (маю на увазі Вашу власну активну участь), не читаєте "Донеччину"?

    У мене відбулися персональні виставки в листопаді - будинок працівників культури (Донецьк) - 2009, 2010: січень - обл. художн. музей (Донецьк), лютий - Дружківський музей, березень-квітень музей "Хата на Пріорці" (Київ). У травнї буде перенесена ще в один шевченкївський будинок у Києві. Заплановано (донецькою владою) потягом року показати мій доробок у містах Донеччини, де є музеї.

    Кїлька рокїв тому я повстала проти Януковича ї Колеснікова, коли була загроза знищення мозаїки в "Рубїнї" (тепер Макдональдс). То цїла їсторїя. Зайдїть туди. Результат побачите.

    Справа повинна бути достойною. Ми повиннї бути значно кращими нїж вони. Тодї нас не обїйдуть.
     
  15. Yaris

    Yaris Well-Known Member

    Пані Людмила ,повірте ,дуже цікавлюсь,бо це мені болить.І допомагаю по мірі сил.
    Я дуже поважаю творчість А. Горської,але окрім неї було купа українських митців,які були поруч Горської.Про них теж необхідно згадати.
     
  16. ogneva

    ogneva Well-Known Member

    Ярославе, у мене біля 30 брошур, присвячених Людям, які не тліли, а горіли: Е. Коновальцю, В. Стусу, В. Чорноволу, В.Біласу і Д.Данилишину, О. Тихому і т.д. По Аллі Горській - дослідження і твори, якими цікавляться науковці. Таких білих плям у нас багато. З часом подам тут анотаціі
     
    • Подобається Подобається x 1
  17. artobstrel

    artobstrel Дуже важлива персона

    кыш - тут "поэты" дерутся, так что или рифмуйте или воздержитесь! (шутка )
    не сбывшиеся мечты 3,5 %офф ...
     
  18. Yaris

    Yaris Well-Known Member

    http://ngo.donetsk.ua/donsociety/15634
    Кінотеатр "Кіно-Культ"-дуже цікаве місце в культурному житті Донецька. Там постій но проходять фестивалі,творчі зустрічі. Показують постійно мистецьке кіно.
     
    • Подобається Подобається x 2
  19. ogneva

    ogneva Well-Known Member

    Рік тому в ліцеї "Меркурій" відкрився музей, присвячений художникам-монументалістам, які працювали над мозаїчними панно на школі № 5.
    http://forum.lvivport.com/newreply.php?do=newreply&noquote=1&p=616672
    Все трималося на ентузіазмі моєму (частина експонатів з власного архіву) та завуча Світлани Миколаївни Оліфіренко і двох вчительок.
    Що сталося потім?
    Всі троє вимушені були звільнитися. Світлана Мик. прохає не дати зникнути музею. Існування музею залежить від громадськості. Якщо будуть відвідувачі, директриса його не знищить.

    Це приватний, російськомовний ліцей, який орендує приміщення в школі №5.
    Прошу дончан і гостей не оминати цей унікальний музей просто неба.
    Там вже були: Микола Жулинський, Лесь Танюк, Володимир Тихий, Євген Сверстюк, Ірен Роздобудько – гості з Київа, школяри з Костянтинівки, Дружківки (Дон. обл.).
    На річницю музею (27 лютого 2010) приїхали діти (шк. №38) з віддаленого району Донецька.
    Екскурсію навколо школи (30-45 хв.) я прожу безкоштовно, а потім відвідуємо галерею.
    Людмила Огнева
     
    • Подобається Подобається x 1
  20. ogneva

    ogneva Well-Known Member

    Ярослав Качуровський
    НА ПЕРШЕ МІСЦЕ СЛІД СТАВИТИ СВОЮ ТРАДИЦІЮ, АЛЕ Й ПОВАЖАТИ ІНШІ
    (Розмова з Вадимом Задунайським)​
    14 травня 2010

    Українська нація завжди виживала завдяки ентузіастам, подвижникам, людям закоханим в свою справу. Саме таким є Вадим Васильович Задунайський, доктор історичних наук, фахівець з історії козацтва, професор кафедри історії України Донецького Національного Університету, Отаман Азовського Козацького Війська. Завдяки його зусиллям спільно з однодумців реконструйована унікальна система двобою українського козацтва - Козача Вежа. В секції якої кожен може практикувати справжню, а не бутафорську козацьку традицію бойових мистецтв, встати на шлях наших предків.

    Я.К: Що для вас означає бути українським козаком?
    В.З.: Це шанувати своїх дідів, прадідів, шанувати нашу українську землю. Виховувати себе та наступників в повазі до козацької традиції, практикування фізичного і духовного козачого мистецтва. І не забувати про Рід, осмислювати і досліджувати нашу козацьку спадщину.

    Я.К: Які базові принципи шляху українського воїна?
    В.З.: Треба спілкуватись з родовими козаками українськими козаками, переймати від них звичаї в поведінці, в мистецтві двобою, навіть традиції поводження в родині.
    Тобто перейняти спадщину у родових козаків - це єдиний шлях, якій стоїть на міцному ґрунті, що неможливо вигадати, це можна тільки перейняти.

    Я.К: А яка кінцева мета? Відомо, що багато козаків в похилому віці йшли в монастир. Отже, Козацтво, це, зокрема, шлях до Бога?
    В.З.: Людина завжди мусить мати в душі Бога. Не всі йшли до монастиря, в дяки, селилися в бурдюгах…

    Я.К: Що таке бурдюги?
    В.З.: Бурдюг - це землянка, напівземлянка, схожа на шатер, в якій людина жила сама по собі і спілкуватися з Богом. Той хто шукав долі характерника, як правило селився в бурдюгах. Хто шукав іншого шляху-йшов до монастиря.

    Я.К: Бойові традиції козацтва без шаблі не є повноцінні. Проте, сьогодні ця зброя не є актуальною. Що можуть дати навики володіння нею сучасному українцю?
    В.З.: Перш за все духовне, чи то пак автентичне відчуття того, що вони роблять справу своїх дідів-прадідів. Щоб краще зрозуміти своїх предків, треба хоч іноді робити те що, робили вони. Це по-перше, а по-друге, вправляння шаблею дає добре фізичне виховання, укріплення тіла і духу. Крім того, в рукопашному бою можна використовувати деякі прийомі з традицій бою зі зброєю. Зокрема прийоми володінням списом, пікою, багнетом. Техніка бою шашкою і багнетом була перероблена пластунами кубанських козаків, вона стала основою рукопашного бою.

    Я.К: Ця техніка боротьби голіруч збереглася?
    В.З.: Так прийомі на основі цих традицій використовуються і зараз. Це така сама техніка бою, тільки не списом, наприклад, а кулаком. Зокрема використовуються «підсічки» з шабельного бою, щоправда тепер вони робляться ногами.

    Я.К: В Японії традиційне бойове мистецтво Кендо викладається в університетах. Чи варто запровадити щось подібне і у вітчизняних вузах?
    В.З.: Це було б дуже корисно. Наприклад, викладати спортивні елементи українського традиційного фехтування. Зараз ми займаємося з козацькою амуніцією, що використовувалася ще до революції – дерев’яні шаблі. Наш вишкіл відбувається за дореволюційними статутами: 1897, 1899, 1861, 1909, 1911 років. Як це було у кубанських і донських козаків. В той час вся амуніція виготовлялася з дерева, що б не зашкодити людині в процесі тренувань.

    Я.К: Як Ви ставитесь до східних єдиноборств?
    В.З.: З повагою. Це набагато краще ніж хворіти наркоманією чи алкоголізмом, адже східні бойові мистецтва - це здоровий образ життя. Проте вважаю, що просто технічна база нічого не варта без духовного підґрунтя. А там духовне підґрунтя базується на тисячолітніх традиціях східної культури, східного світогляду, східної філософії. Вона сама по собі самодостатня. Тому ставлюсь з пошаною до всіх досягнень східної культури, але будучи українцем, українським козаком скажу, що все ж своя сорочка ближче до тіла. Зрештою, українцям, і всім європейцям, зрозуміліша козацька традиція, ніж східна.
    Хоча в тому, що люди займаються саме бойовими мистецтва зі Сходу, не є трагедією. Кожна людина, яка хоче розуміти світ, повинна цікавитись іноземною культурою. Українська культура не заперечує досягнень ні східної культури, ні африканської ні будь-якої іншої.
    Кожна культура лише тоді є культурою, коли вона поважає інші. Якщо ми будемо зневажати свою культуру, або зневажати інші культури, підносячи свою, ми потрапимо в пастку. На перше місце слід ставити свою традицію, але й поважати інші.

    Я.К: Питання до вас, як до історика. Чи правда що територія Донеччини належала до «Війська Донського», як це стверджується в деяких проросійськи налаштованих публікаціях?
    В.З.: Територія «Війська Донського» дійшла до правого берега Кальміуса лише після ліквідації Запорізької Січи за часів Північної війни, коли частина гетьманських козаків перейшла на сторону Карла XII, і спільно з ним вела боротьбу проти Петра I. Потім всі вольності були ліквідовані, і кордон пізніше вже поставлено по Кальміусу. А до того, якщо вірити історику Дмитру Яворницкому, то кордон Війська Запорізького проходив в кінці XVII ст. по річці Темерник, яка впадає в нижній Дон.

    Я.К: Які існували зв’язки між Донським та Запорізьким козацтвом? Чи можна вважати Донське козацтво гілочкою Запорізького, чи це окремі явища?
    В.З.: Донське козацтво явище окреме, але на нього справила дуже потужний вплив Запорізька Січ. Особливо на нижньому Дону. В Запоріжжі існував так званий «Донський Курінь», до якого належали запорожці, що проживали на Дону. Що стосується нижнього Дону, то там була перша столиця Війська Донського - Старочеркаська. Заснована вона була в вочевидь вихідцями з Черкащини, про яких йдеться в перших документальних згадках, датованих XV ст. А в цілому Донське козацтво - це самобутнє явище в котрому переплелися російські, українські та навіть тюркські традиції черкесів та адигамів. Зокрема, до Війська Донського належало близько ста тисяч калмиків.

    Я.К: Д.І. Яворницький описує випадки співпраці запорізького козацтва та представників тюркських народів. Наскільки вони були частими?
    В.З.: Постійною була співпраця з донськими козаками, наприклад, спільні походи, як морські, так і сухопутні.

    Я.К: Щоб ви хотіли побажати сучасній українській молоді?
    В.З.: Щоб вона залишалася українською, європейською, самодостатньою, щоб шанувала себе і мала що передати своїм нащадкам. Аби не було ще одного втраченого покоління.

    (Дозвіл на друк від автора отримано - Л.Огнєва)​
     
а де твій аватар? :)