І я своє вставлю. На згадку киці моєї (він кіт, але я його ласкаво називав киця). Бо пропав чи вкрали - не знаю... Але він зі мною постив, просився на двір, розмовляв зі мною. Приніс вранці крота і пропав. Я казав йому - не їж ту гидоту, краше принеси мені, я віддав ворогу, а тобі дам найраще м'ясо, що в мене є. Він так іробив.... А мені приносив сусід філейку за горілку або пару гривень. У мене для всіх щось є.
@Latana Royal, дякую за комплімент!Не такий вже і ПРОСУНУТИЙ.... Роками на технічних форумах(на супутникову тематику) ,модерував на флеймі... От і все! Що до кінолога- у свій час закінчив ВПКУ (вище пограничне командне училище м. Алма-Ата) по спец. кінолога..Далі служба в армії..
Member Чоловіча з Тлумач Віршик з ваших країв Скочив котик, Сів на плотик. Миє ротик І животик. Він біленький І чистенький, - Гарний Мурчик мій маленький.
Незвична дружба: сліпий собака та кіт-поводир..... У 8-річного сліпого пса Терфела з’явився вірний помічник – колишній кіт-безхатько. Після того, як на очах собаки з’явилися катаракти, йому стало важко пересуватися по хаті. Тварина натикалася на речі і дедалі більше часу просто лежала в своїй корзині. Усе змінилося незабаром після того як хазяйка, Джуді Годфрі-Браун завела кота. Колишній вуличний котярисько із химерним ім’ям Пвдітат одразу збагнув, що з його новим сусідою не все гаразд. Він став "очима" Терфела і тепер виводить його на прогулянку в садок. "Я ніколи такого не бачила – зазвичай коти і собаки ненавидять одне одного", - каже 57-річна Джуді, яка мешкає в Північному Уельсі. "Але Пвдітат, здається, одразу зрозумів, що Терфел сліпий. Він веде його за допомогою своїх лапок. Вони прикипіли одне до одного і тепер навіть сплять разом", - не натішиться жінка. P.S.Побільше би таких котів у вигляді людей
Він йшов по вулиці і тихо плакав. Облізлий, одновухий, і з хворою лапою. Повисший хвіст, нещасні очі, А в них перлинкою тремтіли сльози. Його ніхто навколо не помічав, А якщо і помітив, то бурчав, А міг ще й палицею замахнутися. Він тікав, коли міг ухилитися. Він із сумом думав: «Я такий страшний. Ну хто такого жити до себе візьме ». Так йшов він, йшов по краю дороги. І раптом перед собою побачив ноги. Величезні такі дві ноги, Взуті в великі чоботи. Від смертельного жаху він закрив очі, А чоловік нагнувся і сказав: «Красень-то, який! А вухо! Погляд! Підеш зі мною? Я буду дуже радий. Принцесу і палац не обіцяю, А молочком з вкусняшки пригощаю ». Нагнувся, простягнув до нього руку. Він перший раз тримав в долонях кішку. Глянув на небо, думав, дощ закапав. А це кіт в руках від щастя плакав. P.S.Переклад з російської трохи не вдався
