Dzień dobry! Chciałem się z Wami przywitać, to mój pierwszy post na tym forum. Cieszę się, że daje ono możliwość jakiegoś kontaktu z mieszkańcami Lwowa. Lwów odkryłem już po studiach, trzy lata temu, od tego momentu byłem tu 4 razy. I za każdym razem jestem bardzo szczęśliwy, że mogę tu być. Jednocześnie nie mam ze Lwowem żadnych powiązań rodzinnych. Ostatnio czytam ciekawą książkę p. Anny Fastnacht " Zostali we Lwowie" o Polakach, którzy po wojnie zdecydowali się pozostać w tym mieście. Nasunęło mi się też kilka pytań, które chciałem postawić, jeśli będziecie mieli czas to proszę o odpowiedź. Chciałem zapytać, jak młodzi lwowianie o polskich korzeniach odbierają Polskę. Czy i na ile czują się z nią związani. Czy we Lwowie są popularne wyjazdy na studia do Polski. Druga rzecz, czy we Lwowie osoby zainteresowane mają dostęp do aktualnej literatury polskiej, czasopism, telewizji, czy radia? No, może na tym poprzestanę, dziękuję za odpowiedzi, Pozdrawiam z Radomia, Łukasz
Dzięki za te strony. Fajnie, ze takie szkoły działają i uczniowie mają szansę na studia. Kurier Galicyjski znam, czasami zaglądam. Pozdrawiam,
Dzień dobry! taka historia ... daleki krewny dzwoni i pyta, czy mam zdjęcie mojego dziadka w polskim mundurze wojskowym? - pytam dlaczego? - Potrzebuję ... - Więc nie ma ... Коротче, щось той перекладач ніц не розуміє мене, про якісь дзвони і пута... ) Продовжу на рідній мові. От би і дав йому фото, якби сказав честно, а так прийдеться розбиратися, навіщо воно йому? Виявляється, у Польщі є багато різних виплат емігрантам і навіть їх дітям і онукам по програмі "500+" ( по 500 злотих на дитину), постраждалим від репресій, можливо пільги на зелену карту. Якщо скаже, то може і допоможу, а так фік його знає, може завтра СБ або ФСБ прийде за мною.... Хіба ні?
Єдине, що варте уваги, я так вважаю... картка поляка. Фото діда, який служив у війську РП дає право на картку. Бути свідком зрадника України чи домогти і дати під сраку, попередньо взявши відкат? Хоча той і так втече з цієї убогої країни, бо просвіту не буде до того часу, доноки не прийде справедливий і благословенний, та наведе нарещті порядок на землі.
Раніще заробітчане біжали з України озираючись (може щось зміниться на краще), а тепер втікають не озираючись. І навіть зрікаючись своєї Батьківщини. Мови. Армії. Не радію і не плачу.
