Як забути нещасливе кохання?

У мої 16 - 17 років таке постійно бувало. Правда думка "і як я то могла любити?" з'являлась не через роки, а через два - три тижні Закохувалась я тоді з першого ж погляду, а от трохи поспілкувавшись з людиною, воно якось не те виявлялось

 

Заговори, щоб я тебе побачив...

 

Не ображайтесь, будь ласка, але я б з такого зробила висновок тільки про те, яка вона господиня

 

А якщо хтось не має хисту до господарювання - то вже не Homo sapiens?

А "господарів" то не стосується, тілько господинь?:smile:

 

Стосується. Просто "господарювати", "господарка" в мене перш за все асоціюється з жінкою, тому так і написала.

 

Я нiколи нiкому не зiзнавалась! Хоча деколи iтак було видно в чому справа. Але всi мої закоханостi забулись коли я їх не бачила i не чула i не мала найменшої можливостi їх побачити - по приїздi в США.
На щастя тут все стало навпаки ( на щастя для мене, звичайно)

 

час... час ... і ще раз час.
все стирається і забувається. крім того, що ми самі не відпускаємо.

 

Згідна і незгідна.
Мій Роман страшенно переживати, як ми будемо окремо жити, бо я майже ніц не робила по хаті чи в кухні, коли ми жили у моїх батьків. Коли ми переселилися, він був шокований моїм перевтіленням. Але він просто не знав, що із моєї мамою тіснувато на кухні, а я крім всього перфекціоністка і коли мені кажуть, що все не так, то я просто не роблю ніц, аби того не чути. Голодний він ніколи не був. А гостей завжди була повна хата. Як і в моєї мами. Її завжди люди питають, як то так є, що в неї вдома всім так добре.

 

хм..забути нещасне кохання....я забувала через метод - зненавидіти....мені було так найлегше..знайти весь негатив і перенести на обєкт моєї привязаності....не знаю може це і не правильно,зате дієво...

 

Метод класичний і давній.
Поради Трістана з "Собаки на сіні":
Все это так - архитектура.
Вас от недуга излечу,
Вы мне доверьтесь, как врачу,
Поможет вам моя микстура.

На девиц глядите с нужной точки,
Наливайте из медовой бочки,
Только дегтю добавляйте к меду.
Вникнуть попрошу в мою методу:

Если вы на женщин слишком падки,
В прелестях ищите недостатки.
Станет сразу все намного проще:
Девушка стройна, мы скажем: мощи!

Умницу мы наречем уродкой,
Добрую объявим сумасбродкой.
Ласковая - стало быть, липучка,
Держит себя строго - значит, злючка.

Назовем кокетливую шлюхой,
Скажем про веселую - под мухой.
Пухленькая - скоро лопнет с жиру,
Щедрую перекрестим в транжиру.

Ну, а бережлива? - Окрестим в сквалыгу!
Если маленькая? - Ростом с фигу!
Если рослая? - Тогда верзила!
Через день, глядишь,
Через день, глядишь,
Через день, глядишь,
Любовь остыла!!!

 

))))))))))))))))

 

І чим тобі не "Леді-клаб"

 

Кохання -це хвороба, якою прохворієте два роки макс. Краще відразу вчіться ненавидіти...

 

іноді люди швидко відпускають кохання, іноді довго не можуть забути. але я вважаю, що якщо ви розійшлись, то для того повинні бути серйозні причини. і саме вони нагадуватимуть про те, що недарма ви розійшлися. а інакше не треба рвати нічого. бо коли відпускаєш "не своє", то навіть легше становиться.

 

Кохання - дар Божий.
Та так вже склалося, що через власне невігластво люди, здебільш, не вміють прийняти і бути вдячними за дари від Бога.

 

Нет законов для моря житейского (с)
В коханні сторонні поради можуть бути зовсім непридатні. А зрада чи нерозділене кохання може принести в життя такі руйнування, що і на здоров'ї відіб'ється.
Мені в школі подобався хлопець, та не тільки мені він подобався. Я дуже старалася, щоб він не дізнався)) Але марно, бо його друг потім казав, що він таки знав)
І віршів про кохання понаписувала цілий зошит, а як страждала, господи...
Але на другому курсі інституту вийшла заміж, а те шкільне кохання мені до сих пір може наснитися, хоча його вже років 20 як поховали, зовсім молодим. Отак воно засіло в підкорку)

 

Або кара Божа, нє?

 

Ну, якщо найчистіша у світі створююча енергія здається комусь карою, то він гідний співчуття

 

Процитую

А буває і гірше