Відповідь: я боюсь... я не боюсь... боюся, сцуко, що здохну і не зароблю достатньо грошей для своєї малої -- томочки..... що дружина моя лишиться сама і їй буде дуже і дуже зле без мене....
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... ой.... що ж воно так хмарно.... Томочка Ваша сама собі заробить достатньо. Й буде більше цінувати кожну копієчку правильно нею менеджментуючи. А дружину можна попросити, щоб вона без Вас не сумувала, й хутко вийшла заміж, бо Вам там на хмаринці буде боляче дивитись на її сльози й душа Ваша буде страждати.... Тому - не бійтеся. Це просто щастя ціле, що життя своє минуле Ви прожили не переступаючи часто Закон, й вам вдалося народитись хендсам білим мужчиною в центрі Європи в єпоху комп"ютерів, памперсів та незалежної України з її 9-тиденними вихідними й квітучим бузком.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... ех, мавочко..... я ж відчуваю, що помру не так просто і не так швидко.... суть в тому, що я знаю, що моя дружина вже нікого не знайде.... і це сумно... враховуючи ще те, що в нашій родині жінки завше живуть на 15-20 років довше чоловіків....
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... кажу ж - не бійтеся. я Вам установку дала вже на виконання місії за новим сценарієм - не відкрутитеся : сидіти підпершись ціпком на весіллі правнука й згадувати оцю нашу розмову. амінь!
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... Паску традиційно святкуємо в колі сім'ї. Маю величезне щастя бачити за столом двох бабусь і дідів, але одночасно і страх, що їх не стане - вже такі старушки... Згадала як в школі дуже боялась, що помре прабабця. І кожен день молилась, щоб вона довше жила... Бабушка (вона в мене росіянка) померла не так давно, їй було за 90. Сьогодні поїду на могилку, провідаю..
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... боюсь павуків і змій.. :o боюсь стати "старою дівкою":D боюсь сама повертатися пізно додому. боягузка, одним словом.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... я боюсь сама їхати в космач не боюсь..з кимсь (приєднуйтеся!!!!!!!!)
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... "даю установку на дабро"?... завжди кажу тільки те, що знаю..... про інші родини не кажу, бо не певен....
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... Я боюсь самотності, сама без сім"ї, родини, друзів...одна і нікому непотрібна. Боюсь зубних лікарів :o.... зараз звичайно не так як в дитинстві,коли була мала мене в стоматологічний кабінет нічим немогли затянути...так воювала що до сих пір мені це згадують. Боюсь що ніколи не будем мати своєї квартири, свого куточку, все життя будем переїзджати з квартири на квартиру, з квартири на квартиру....
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... Про власні страхи краще не думати вголос, щоб не давати їм шансу втілюватися в дійсності. :shutup: Коли страх спадає мені на думку, це завжди насторожує і приводить до самоаналізу і вибудовування планів дії... Але найперше думаю про присутність Бога, про молитву, і страх відступає. Колись, час від часу до мене навертався сон з подібним сценарієм: я в небезпеці, маю дуже сильний страх, прагну утекти, але, при всіх намаганнях, не можу зрушитись з місця...з тими кепськими безпорадними почуттями пробуджувалась і ще довго тремтіла, поки не поверталась до реалії... На сон є пояснення. Але отого відчуття безпорадности, бездієвости, залежности собі не бажаю і при інших обставинах...
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... Моя бабуся померла, татові було 8 місяців. А дід... Дід у мене є лише офіційно. Гм... А я якщо помру, то чоловік точно нікого не знайде. Не зможе. Фах не дозволить. Хоча я йому завжди кажу, що краще, якщо таки когось найде, але тоді найбільше боюся за дитину... І взагалі за дитину боюся. За здоров"я особливо. Іноді присниться щось серед ночі, то йду в його кімнату, послухаю, як собі спокійно та мирно сопе, то завдяки тому трохи заспокоюся і піду далі спати... Додано через 4 хвилини А я би так хотіла.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... Діди мої погинули,один в 39-му,другий в 46-му... Батько помер у 58 років... Тесть помер минулого року... Як би це не було зачовгано,але не дурний сказав:хворіє жінка...а вмирає чоловік.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... Жінці шкода лишити тих, ким опікується. Натура жертовна... Перше про інших подумати, а про себе - якщо час буде.
Відповідь: я боюсь... я не боюсь... боюся тільки за здоров'я і життя близьких, найбільше за дитину і за своє здоров'я і життя, бо маю дитину, а раніше не боялася нічого все решта - мене не хвилює абсолютно, бо зі всім іншим дам собі раду ну і боюся того, що дитина мене робить все більш і більш вразливою не знаю як з тим боротися це мене ще більше лякає і сумніваюся, що скоро минеться от в тому плані ще не можу дати раду своїм тривогам хоча розумом розумію, що на все воля Божа і мої страхи не мають сенсу