Історія, якої не знаємо. Чи не хочемо знати?

Скіфи: звідки прийшли, як виглядали, чим торгували, що клали у могили


View: https://youtu.be/Ou44hfGDyvg


Усе, що ви хотіли дізнатися про скіфів: звідки прийшли, як виглядали, з ким та чим торгували?

Де була столиця великого скіфського царя Атея? Якими були межі та вплив Великої Скіфії? Скільки в Україні є скіфських курганів? Хто, як та де їх зводив? Що клали скіфу у могилу, чи проводили жертвоприношення?

Розповідає скіфолог, керівник археологічних експедицій, викладач Києво-Могилянки Юрій Болтрик.

 

весною я звертався у міську раду - шо за фігня - курган засіяли...
(ну нашо мені це потрібно?)

 

Сумно і прикро...(

Замки Львівщини, які не показують туристам

 

Гордіться, нащадки: таких воїнів було лише два у світі


Один з них це Олександр Македонський неофіційно визнаний найкращім полководцем всіх часів та народів. А другий це український козак Іван Сірко (1605)-1680) він обирався запорожцями на посаду кошового отамана рекордну кількість раз.

Сірко мав феноменальний військовий талан за життя він провів 55 походів проти Османської імперії та 65 великих битв та 179 сутичок з ворогами і у всіх з них здобув перемогу. Під його керівництвом козаки захоплювали: Очаків, Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Кілію, Тягиню (Бендери), Арабат, Перекоп, Ясси, Кафу, Бахчисарай, Трапезунд.

Перша велика перемога по командуванням Сірка сталася в 1646 року в ході тридцятирічної війни запрошений французами 2500 тисячний загін запорізьких козаків на чолі яких стояли Богдан Хмельницький та Іван Сірко за одну ніч взяли іспанську фортецю Дюнкерк, яку французька армія принца Конде не могли захопити п’ять років. Фортеця Дюнкерк знаходилася в руках іспанців, і мала стратегічне значення — її називали «ключом від Ла-Маншу» Вдячні французи на честь перемоги Івана Сірка встановили пам’ятник козакам на березі Ла-Маншу.

На початку 1670-х років на переправі в пониззі Дніпра Сірко з 2 тисячами козаків розбив 10 тисячну татарську армію.

1675 у битві біля Чортомликської січі під його керівництвом була розбита 15 тисячну турецьку армія. Унаслідок нічного бою з 15 тисяч яничарів урятував лише 3 тисячі, а втрати козаків не перевищили 50 душ. Часом з цією перемогою пов’язують лист Мухаммеда IV до запорожців і славнозвісну відповідь йому, Наступного року Сірко здійснив з 20 тисячною козацькою армією похід у Крим і став першим козацьким отаманом кому вдалося захопити столицю Кримського ханства Бахчисарай.

Цікаво, що його полководницький талант породив серед козаків міф, що Сірко є характерником (чаклуном, ясновидцем). Після його смерті висушену праву руку, запорізькі козаки брали на всі важливі походи намагаючись закликати військову вдачу.

Похований І.Сірко біля Чортомлицької Січі тепер село Капулівка, Нікопольського району Дніпропетровської області.

Козак поляже, але слава козацька не вмре не поляже, слава буде жити до кінця віку людей.

Українці шануйте своїх героїв.

зі

із коментарів

• • Volodymyr Bodnar
    Сірко ? Ви що жартуєте ? Найкращий полководець ? Скажіть що після себе залишив Сірко ? Нічого, результат його боротьби за Україну = 0, були декілька шансів в України закріпити своє становище з допомогою татар і османів, але "мудрий" Сірко це все звів нанівець...
    · 9 год
  • 
    
  • Андрій Губиш
    Суперечлива фігура цей отаман
  • 26 хв

 

Історія то така історія...

Історія без цензури публікує відео в списку відтворення ДЕКОНСТРУКЦІЯ ІМПЕРСЬКИХ МІФІВ.
12 липня ·
Культурна пам`ять про літературну традицію ранньомодерної доби. Лекція Ігоря Ісіченка
Звідки міф “про триєдиний народ”? В чому важливість образів “Конотопської відьми”?
Про це в лекції літературознавця архієпископа Ігоря Ісіченка
Лекція відбулася в ЛітМузеї Харкова в рамках спільного проєкту музею та Українського інституту національної пам'яті «Деконструкція імперських міфів на матеріалах ранньомодерної історії України».


View: https://www.facebook.com/HistoryUncensoredUA/videos/234253655024130

 

Електронний архів українського визвольного руху

 

Дякую, @mypucm.
Зберіг, тре буде проштудіювати на вихідних.

 

Украинские специалисты воссоздали голос Тараса Шевченко

 

Львів’янин подарував музею історії України унікальну сокиру з тризубом, яку викупив у “чорних археологів” | То є Львів.

 

На Миколаївщині розкопали міст кіммерійців, якому 3200 років

 

Вони, ймовірно, потіснили скіфів, ставши їхньою політичною елітою. Це історія про сарматів, які дали нам ім’я Роксолана, зачатки середньовічного лицарства і навіть... собак-догів
А що ми знаємо про ці іраномовні племена? Куди вони зникли із Причорномор’я? Вчені досі у здогадках щодо деяких пробілів в цій історії.

Сарматолог Олександр Симоненко про походження, розповсюдження та історію сарматів. — Локальна історія
Сармати дали нам ім’я Роксолана, собак-догів і зачатки середньовічного лицарства. Що ми знаємо про ці іраномовні племена? Куди вони зникли із Причорномор’я? І чому наша шляхта обрала собі сарматське походження?
На ці запитання відповідає Олександр Симоненко, фахівець з історії та археології сарматів, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу археології ранньої залізної доби Інституту Археології НАН України.

Сарматські царі і протодержава

– Хрестоматійне датування сарматської культури в Україні – це IІІ століття до нашої ери – ІІІ століття нашої ери. Однак останнім часом цю хронологію звужено.

– Треба зважати на те, що сарматська культура дуже поширена у просторі. Сарматські пам’ятки є від Зауралля аж до Угорщини, тому хронологія пам’яток трохи різна. На Приураллі сармати відомі з ІІІ століття до нашої ери, а на територію України вони дійшли у ІІ столітті до нашої ери.

Я умовно розділив ранньосарматські пам’ятки Північного Причорномор’я на два періоди: ІІ – І століття до нашої ери і І – середина ІІ століття нашої ери. Сарматські племена роксоланів жили в наших степах аж до середини ІІ століття нової ери. Вони залишили поховання головою на північ, які впускали в більш ранні кургани. У І столітті нашої ери прийшли інші групи сарматських племен – аорси й алани.

– Де батьківщина сарматів?

– Найімовірніше, степи Західного Сибіру та Внутрішня Азія. Племена роксоланів пройшли через Поволжя, Подоння і дійшли до території сучасної України.

– Античні історики поділяли Сарматію на Азійську та Європейську. Наскільки це коректно?

– Це терміни Клавдія Птоломея. Як і будь-який античний вчений, він проводив межу між Азією та Європою по Танаїсу, тобто по Дону. Тому ми вважаємо, що азійська Сарматія – за цією річкою на схід. А коли говоримо просто Сарматія, то йдеться про весь сарматський світ.

– Яким було сарматське суспільство? Завдяки Геродоту ми можемо уявити Скіфію. Сармати також були кочівниками. Наскільки їхній лад був схожим на скіфський?

– Про сарматів ми знаємо трохи менше. Вони не мали свого Геродота. Але були Пліній Старший і Тацит, відповідальніші та критичніші за Геродота, який був таким собі байкарем. Пліній навіть загинув як істинний вчений, досліджуючи виверження вулкана Везувій. Є також кілька інших грецькомовних та латиномовних джерел.

Грецькі й римські автори писали, що сармати поділялися на племена, які очолювали царі: роксолани, алани, сіраки, язиги. А Страбон прив’язав їх до конкретних територій. За ним, приміром, сіраки кочували по Кубані, а роксолани жили між Доном і Дніпром. Але важко сказати, чи були це племена в науковому розумінні. Найімовірніше – роди або племінні чи військові союзи.

З іншого боку, якщо були царі, то існувала якась протодержавна структура. Нині деякі дослідники схиляються до того, що сармати мали кочову імперію. Звісно, не в географічному, а у структурному плані. Такі імперії очолював військовий лідер, і не обов’язково його влада була спадковою. Кочова імперія трималася на цьому лідері й розпадалася після його смерти. Тобто об’єднання було нетривке, але міцне. Однак я уникаю називати Сарматію кочовою імперією. Я не прихильник застосовувати цей термін до всіх кочовиків, і не схоже, що вона була в сарматів.

Потіснили скіфів, ставши їхньою елітою
– Відносини цього кочового суспільства із землеробськими племенами на півночі були складними?

– Між цими двома цивілізаціями простежуються конфлікти. У могилах І століття до нашої ери в курганах Херсонщини ми знаходили останки, найімовірніше, бранок Зарубинецької культури, яких ховали за сарматським звичаєм. Однак там само були знайдені зарубинецькі кераміка та фібули. А на зарубинецьких городищах – кілька сарматських стріл, тобто їх атакували. Зарубинецька культура – це землероби з нинішньої Центральної та Північної України.

Звідки взялася ця протидія кочовиків і землеробів? Кочове скотарство не здатне дати стабільний надприбутковий продукт, швидке збагачення. Худоба гине, хворіє, її можуть забрати вороги чи з’їсти вовки. В азійських степах була ще така біда, як джут. Це коли сніг підтане, а потім раптово вдаряє мороз, утворюючи льодяну кірку, яку коні не можуть пробити. Кочовики не заготовляли сіна, а пускали вперед коней, які могли піднімати сніг і вишуковувати траву. За ними вже пускали корів й овець. А коли коні не могли пробити льодової кірки, то вимирало 50 % поголів’я. Такі джути повторювалися кожні п’ять-сім років. Проте не відомо, чи були джути на Причорномор’ї в часи сарматів. Найімовірніше, тут клімат був м’якший.

Словом, для заможного життя кочовикам не вистачало власних ресурсів, і вони вдавалися до зовнішньої експлуатації. Для цього вони мали головне – військову перевагу. Їхньою найтвердішою валютою була сталь меча. Землеробів вони завжди перемагали.

– Завжди? Адже землероби, вочевидь, зводили захисні городища й думали, як захищатися.

– Тенденція до переваги кочовиків зберігалася. Зовнішня експлуатація мала кілька етапів. Спочатку демонстрували силу – спалили частину городища, взяли майно та бранців. І так кілька разів. Далі – уклали домовленість, за якою нападів не буде, якщо землероби платитимуть данину тим, чого не мали кочовики. Тобто, по суті, рекет.

І навпаки, землероби не мали багато того, чого їм могли надати скотарі. Наприклад, з кіньми їх познайомили сусіди-скотарі. Навіть за часів Київської Руси княжа кіннота складалася з кочовиків, яких київські князі оселили в Пороссі на сучасній Черкащині. Літописи називали їх "свої погани".

– Сарматська доба настала після скіфської. Як відбувалася ця зміна і як різні кочові народи взаємодіяли?

– Це дуже цікаве запитання. Традиційно вважали, що скіфська культура зникла, бо скіфів вигнали сармати. Так писали античні автори. Але згодом виявилося, що немає скіфських поховань пізніше IV століття до нашої ери. А сармати на Причорномор’ї з’явилися тільки у ІІ столітті. Тобто між скіфами та сарматами – лакуна в 100 років. Археологи навіть послуговуються терміном "проблема третього століття".

Однак пізніше скіфські кургани ІІІ століття знайшли біля Тирасполя. Тобто скіфи просто зсунулися на захід, на територію сучасної Молдови. Хто їх туди зсунув? Я виявив, що речі з кількох ритуальних скарбів того часу належали племенам меотів. Вони жили на Північно-Західному Кавказі з VII до I століття до нашої ери. Тож вірогідно, що вони разом із кубанськими сіраками і зсунули скіфську спільноту. Окрім того, вони очолили скіфів і стали їхньою політичною елітою. У тираспольських курганах кераміка – гетська, тобто місцева, прикраси – скіфські, а вся зброя – сарматського вигляду.

В Ольвії знайдено мармуровий документ "Декрет на честь Протогена". Там йдеться про якихось людей, що загрожували Ольвії наприкінці ІІІ – на початку ІІ століття до нашої ери. Їх називають савдарати, фісамати, саї та згадано царя останніх, Сайтафарна. Все це східносарматські назви. Найімовірніше, це й були "тираспольські" скіфи, яких очолювали північнокавказькі ватажки.

Є також теорія, що все ІІІ століття до нашої ери було катастрофічним у плані екології – посухи чергувалися із суворими зимами. Окрім того, я припускаю, що політичним поштовхом до занепаду Скіфської держави міг бути, скажімо, кінець царської династії чи заколот. Тут якраз напали меото-сіраки зі сходу, і ця соломинка зламала хребет "скіфському верблюду".

– У греків є міт про походження сарматів від скіфів та амазонок. Чи має вона історичну основу?

– На створення цього міту наштовхнула різниця між становищем жінки у грецькому та кочовому світі. Грецькі жінки практично не мали прав і були повністю залежні від чоловіків. Тому коли греки побачили скіфських чи сарматських жінок, які їздили верхи й вільно поводилися, то зніяковіли. Одразу знайшли цьому пояснення, що це нащадки амазонок. Тим більше, якісь дівчата могли дійсно мати зброю. На Причорномор’ї знайдено поховання жінок зі зброєю. Однак виникає питання, чи були вони повноцінними воїтельками.


Прообраз ранньосередньовічного лицарства
– Сармати розпорошилися з Причорномор’я під час великого переселення народів. Як це відбувалося?

– Є археологічні матеріали, які підказують найбільш обґрунтовані гіпотези. Перший удар сарматам завдали готи в середині ІІІ століття нової ери. Сарматська людність, найімовірніше, увійшла в готське об’єднання. Черняхівська культура, яку ідентифікують з готами, дуже насичена сарматськими елементами. А наприкінці IV століття готам, у складі яких були і сармати, завдали нищівної поразки гуни. Тоді сармати звалися аланами. І вже з гунами вони посунули на захід.

– Наскільки сильно простежуються сліди сарматів у Західній Європі?

– Сліди аланів ми бачимо у Франції та Північній Італії. Там багато топонімів, до назви яких входить корінь "алан" або "сармат". Місто Алансон – типовий приклад. Або ім’я Ален.

Сармати поступово створили еліту місцевого суспільства і стали прообразом ранньосередньовічного європейського лицарства. Вони служили в римському війську, після демобілізації отримували шмат землі й осідали на території Римської імперії. Лицар французькою мовою буде шевальє, тобто вершник. Іспанською – кабальєро, те саме. Німецькою – ріттер, також вершник. Сарматські надгробні плити є навіть у Британії. А частина сарматів разом із вандалами потрапила до Північної Африки. У тамтешній могилах знаходять їхні фібули і зброю.

Окрім того, вважають, що предки догів та догоподібних порід походять від сарматських бойових собак. Принаймні на скіфських вазах, де зображено полювання на великих хижаків-котячих, є догоподібні собаки. Римляни таких собак використовували в бою і у гладіаторських виставах. А виводили їх, найімовірніше, як мисливських, щоб полювати на велику дичину – левів, леопардів.
– Тобто до Західної Європи вони потрапили із сарматами?

– Принаймні на південь. У кількох європейських мовах догів називають словами з коренем "алан": італійською – алано, латинською – каніс аланус. Англійською дог буде ґрейт ден, тобто великий данець, то вірогідно, що на північ предків догів завезли нормани.

– Чи вплинули сармати на етногенез українців?

– Сарматів тут майже не лишилося. Після гунів ще прийшли авари й вичистили всі степи. Після V століття ані антропологічних, ані культурних слідів сарматів не простежується. Слов’яни з’являються у VI–VII століттях. Українці беруть свій початок від людности Княжої доби. Ми – нащадки тих, хто вижив після монгольської навали.

– Є думка, що нащадки сарматів вплинули на союз слов’янських племен сіверян. Це зокрема пояснює доволі велику кількість людей степового антропологічного типу на півночі України, де мешкали сіверяни.

– Я не знаю такої думки. На півночі простежується вплив татар, як кажуть антропологи.

– Уявімо, ми потрапляємо до музею, у якому немає написів. Як ідентифікувати, що певна річ належала сарматам? Скіфів впізнаємо за звіриним стилем. А сарматів?

– Насамперед вимагаємо книгу скарг і записуємо, що написів немає – жарт, звичайно. Далі дивимося на особливості. У сарматів вістря стріл залізні, трилопатеві й черешкові, тобто такі, що вбивали в ратище. У скіфів же наконечники бронзові, литі і втульчасті, тобто ратище в них вставляли. Скіфські мечі – короткі, з Т-подібним навершям. Сарматські – довші і з кільцевим навершям.

У скіфів – грецькі чорнолакові посудини. А у сарматів – червонолаковий римський посуд.

Окрім того, характерна ознака сарматів – фібули, застібки на одежі. У скіфів фібул мало, і вони інші. У сарматів дзеркала – це маленькі підвісочки, які можна прилаштувати до пояса. У скіфів же дзеркала великі.
– У ранньомодерний час знать вигадувала собі мітичні генеалогії, щоб закцентувати на своїй відмінності від простолюду. Польська та українська шляхта вважала своїми предками сарматів. Сарматський міт використовували також козаки. Апелює до сарматів і козацький літопис Самійла Величка. Чому з усіх народів обрали саме їх?

– Пояснення просте. У Середні віки європейці, і поляки зокрема, ознайомилися із творами римських авторів. І ось польська шляхта дізналася, що на їхніх землях жили сармати. Що про них писали історики? Завзяті вершники, які любили пити й гуляти – точно як шляхта. І тоді письменник й історик Ян Длугош на основі єдности території започаткував теорію сарматизму. За нею, якщо тут колись жили сармати, нинішня шляхта є їхніми нащадками. Український ідеолог сарматизму Станіслав Оріховський навіть взяв собі друге ім’я Роксолан. Існувало поняття сарматського костюма, як його собі уявляла шляхта: шаровари, кунтуші, вирізні рукави. Сармати, звісно, такого не носили.

– А що носили сармати?

– Є лише кілька їхніх зображень. Рештки вбрання могли зберегтися лише в багатих могилах. А непограбовані можна на пальцях перелічити. Однак ця тема розроблена. Вважають, що костюм нагадував скіфський – вузькі штані з короткими чобітьми, коротка куртка. На шляхетський сарматський костюм це ніяк не було схоже. За винятком хутра. Шляхта доповнила сарматський костюм барсовими шкурами. Сармати також вірогідно носили хутро. Тоді на території нинішніх українських степів водилися барси, леопарди. А леви були навіть у києворуський час. У літописах вони названі "лютий звір". А рись і тепер тут живе.

 

Листопадовий зрив: як одна ніч змінила історію українського Львова

У ніч на 1 листопада 1918 року українці без жодного пострілу здійснили військовий переворот, завдяки якому вирвали Львів з рук Австро-Угорщини та Польщі.

За дві години півтори тисячі українських військових захопили поліцію, пошту, всі залізничні станції, радіо, банки, відключили міський телефон і міжнародну телеграфну лінію.

Завдяки цьому вранці 1 листопада 1918-го на львівській міській Ратуші красувався синьо-жовтий прапор — так вперше з 1349 Львів знову опинився під керівництвом української влади.

Втім цього могло й не відбутися — на той момент на Львів претендували не лише українці, а й поляки.

Як одна ніч змінила долю українського Львова і дала поштовх до появи Західноукраїнської Народної Республіки, яка згодом об’єдналася з Великою Україною в соборну державу — дивіться у другій серії проєкту “10 Днів незалежності України”.

View: https://youtu.be/aXGYwAK4KNU

 

View: https://m.youtube.com/watch?v=yi73fqck_DY

 

на ютуб виклали сотню німих українських фільмів 20-30х років...

https://m.youtube.com/playlist?list=PLaiKyJj77P4wlB1K_lrcNnMoetK8Ykxeh

 

на сайті дуже багато інформації про історичні місця всієї України

Археологія, історія та етнографія Галичини

 

нічо так, пам'ятники історії...

Пам'ятки Бериславський район

 

Берислав | 7 чудес України

 

Зацікавила Кам'янська Січ — Вікіпедія

Кам’янська Січ
Якщо оперувати сучасними поняттями, то Кам’янська Січ була адміністративним та військовим центром українського козацтва. Розташовувалася вона у гирлі річки Кам’янки, яка впадає у Дніпро. У наш час археологічні залишки Кам’янської Січі знаходяться на території села Республіканець Бериславського району.

Заснували цю січ у 1709 році після знищення військами Російської імперії Чортомлицької Січі. Саме сюди приїхали козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком після Полтавської битви.

Важливо знати, що Кам’янська Січ перебувала під захистом турецького султана, тож це давало певні гарантії, що імперські війська не стануть нападати на козаків.

Не секрет, що Петро І мав на меті винищити все українське козацтво. Тож у 1711 році він посилає на Січ декілька своїх полків та гетьманські полки, які підпорядковувались Івану Скоропадському.

Кам’янські козаки змушені були відступити до кордонів тогочасного Кримського ханства і заснувати там нову січ – Олешківську. Через три роки по смерті Петра І, у 1728 році, козаки повертаються до Кам’янської Січі.

Розкопки показали, що Січ мала ремісниче передмістя. Тут козаки займалися гончарством, литтям кольорових металів тощо. Також на самій території стояла церква Покрови Пресвятої Богоматері, були також різні майстерні, курені, шинки та постоялі двори. У козаків було право брати мито з товарів, які доставлялися кораблями по Дніпру та Бугу.

Простояла Кам’янська Січ до 31 березня 1734 року. Це дата виходу козацтва з-під протекторату турецького султана. Після цього козаки знайшли собі притулок на річці Підпільній. Ця Січ стала однією з останніх в історії українського козацтва.

 

Гуцули: походження назви, історія, цікаві факти | Спадщина Предків

Починаючи з кінця XIV ст. з'являються перші письмові згадки про заселення Гуцульщини. Найдавнішими є згадки про поселення Уторопи (1367 р.) до середини XIX ст. — Утроп. Ще за часів Київської Русі, на місці теперішнього села було поселення, і основним заняттям його мешканців було виварювання солі примітивними методами з води джерела. В Косівському районі є залишки оборонних городищ Київської Русі, котрі підтверджують що це з давніх-давен була українська земля.

 

Тмуторокань. Сто років руської самотности

Найзагадковіше князівство давньої Русі було розташоване на березі Керченської протоки, на місці колишньої античної Гермонаси й теперішньої російської Тамані, — Тмуторокань. Руські володарі контролювали цей далекий край майже 100 років. Княжий стіл переважно діставався правителям, які втратили свої землі внаслідок династійних усобиць. Вигнання змінювались тріумфами, союзи — зрадами. Вони знову йшли в бій на Київ, на Чернігів, здобували та втрачали владу, — аж поки не зник їхній інтерес до цих заморських володінь

Історія Галичини, у якомусь сенсі, почалася із Тмуторокані.
Василько Ростиславич — Вікіпедія