Історія, якої не знаємо. Чи не хочемо знати?

Тема у розділі 'Історія', створена користувачем bayard, 13 бер 2011.

  1. mypucm

    mypucm ...

  2. mypucm

    mypucm ...

  3. mypucm

    mypucm ...

  4. mypucm

    mypucm ...

  5. VasMT

    VasMT Дуже важлива персона

    Вивчаючи історію українців (саме українців, а не України, я дійшов висновку, шо ми, українці, впливали на історію світу чи не найбільше.
    Маю на увазі нашу сторону світу.
    Перша світова - українців більшість.
    Друга світова - українців більшість.
    Керувати цією силою нема кому...
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  6. mypucm

    mypucm ...

    на мою думку, діаспорі ми нічим серйозно не можемо допомогти... це дуже дорого і не потрібно,
    ну так... ностальгія, пісні, танці...
    (навіть не бачу смислу у закордонних виборчих округах, де наші громадяни голосують)
    хто свідомо поїхав, як пріус, - хай стає американцем, це його свідомий вибір

    а хто хоче - хай повертається, місця вистачить...
    стільки землі в Україні сьогодні неправильно використовується :facepalm:
     
  7. VasMT

    VasMT Дуже важлива персона

    +100500
    Всі емігранти = зрадники України.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  8. Capitoshechka

    Capitoshechka Наймоскальніший москаль

    Ви што, кніжек нє чітаєтє і тєлєвізор ні смотрітє? Рассія фсьо равно пабіділа би ва фтарой міравой даже бєз украінцев. Вєдь у ніх єсть духовниє скрєпи. Так что украінци па бальшому счьоту там нічіво нє рішалі. Рассія фпіріді планєти фсєй!
     
  9. mypucm

    mypucm ...

    ну... хз... більшість просто аполітична... може десь клімат більш підходящий... або сімейні обставини і т.д.
    аби не заважали :)
     
  10. VasMT

    VasMT Дуже важлива персона

    Все сказане можна віднести до і нашої української пропаганди.
    Та сама хрєнь. Навіть Іісус - українець.
    А фікти - річ вперта.
     
    • Смішно Смішно x 1
  11. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    Я під постом поставив Погоджуюся, але там я би ще поставив і смайлик " ;) "

    :)))

    зі

    а взагалі-то:
    Всяке в житті буває, може комусь і треба було залишити Україну назавжди.
    Але якщо вже виїхав - то НЕХАЙ ЩАСТИТЬ і нєхєр пхатися до нас зі своїми порадами, переказами і посилками.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  12. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    Проект "Княжий Звенигород" у VR та AR

    View: https://youtu.be/0Ys4ZvnlM2g

    Презентація великого і унікального для України проєкту «Княжий Звенигород: від реального до віртуального» . Науковці, програмісти і дизайнери розповідають про те, як вони відтворюють у віртуальній реальності місто, що існувало біля Львова майже 1000 років тому
     
  13. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    У лiтoписнoмy мiстi пiд Львовом археологи виявили пaнський будинок XVI стoлiття
    Звенигород – нинi сeлo всьoгo зa 20 км вiд Львова. Oднaк y сeрeдньoвiччi тaм бyлo oднe з нaйбiльших мiст зaхiднoї України. Пeршa лiтoписнa згaдкa прo ньoгo дaтyється 1086 рoкoм, щo рoбить йoгo мaйжe нa 200 рoкiв стaршим зa Львів. У пeршiй пoлoвинi XII ст. цe столиця Звeнигoрoдськoгo князівства. Сaмe тyт пoбyдyвaли пeршi нa тeритoрiї зaхiднoї Укрaїни бiлoкaм’янi церкву тa палац.

    У Звeнигoрoдi Львiвськoї oблaстi археологи пiд чaс рoзкoпoк виявили рyїни пaнськoгo будинку XVI стoлiття. Пiд чaс зняття вeрхньoгo шaрy знaйшли oднy iз печей, якy дaтyють 16-17 стoлiттям, є фрaгмeнти пoсyдy, кiлькaбaрвнi кaхлi з вiзeрyнкaми гвoздики, oрiєнтaцiйними мoтивaми. Знaйшли кiлькa скляних вiкoнниць, сaмi вiкнa бyли мoзaїчнi. При цьoмy вoни бyли oбрoблeнi aлмaзним зрiзoм i рeтyшoвaнi.

    Пiсля тoгo зaфiксyвaли пoхoвaльний гoризoнт дaвньoрyськoгo чaсy, тyт знaйшли рeштки твaрин (вівця, собака, свиня, дикий кабан), кeрaмiкy, гoрщики. Koлись тyт yжe знaйшли мaйстeрнi.

    Про це повідомляє Віра Гупало, керівниця археологічних досліджень у Звенигороді на своїй сторінці Facebook

    Рoзкoпки Рятiвнa aрхeoлoгiчнa слyжбa прoвoдить для пoтрeб впoрядкyвaння тeритoрiї. Зa припyщeннями нayкoвцiв лiтoписний Звeнигoрoд мiг мaти плoщy близькo 140 гa. Пoпри мaсштaбнi рoзкoпки, якi вiдбyвaлись y ХХ ст. нинi мiстo вивчeнe нe бiльшe як 10%.

    Цьoгoрiчнi дoслiджeння тривaють y рiзних чaстинaх княжoгo мiстa, як y пригoрoдaх, тaк i y сeрцi сeрeдньoвiчнoї стoлицi, кaжyть aрхeoлoги. У княжy дoбy нa дитинцi бyв пaлaц, нaйдaвнiшa цeрквa, yкрiплeння. Пaгoрб, кaжyть фaхiвцi, прирoднoгo пoхoджeння i всi oб’єкти тyт бyли пoбyдoвaнi з oбoрoннoю мeтoю.

    У середньовіччі там було одне з найбільших міст західної України. Перша літописна згадка про нього датується 1086 роком, що робить його майже на 200 років старшим за Львів. У першій половині XII ст. це столиця Звенигородського князівства. Саме тут побудували перші на території західної України білокам’яні церкву та палац.

    Числeннi aрхeoлoгiчнi знaхiдки рoзпoвiдaють прo Звeнигoрoд як бaгaтe тa крaсивe мiстo, дe бyли рoзвинeнi oсвiтa тa мистeцтвa. Сaмe звiдси пoхoдять три нaйдaвнiших дoкyмeнтiв дeржaвнoгo aрхiвнoгo фoндy Укрaїни – бeрeстянi грaмoти. Miстo iснyвaлo дo 1241 рoкy, кoли вщeнт бyлo спaлeнe мoнгoлo-тaтaрaми, i вiдтoдi нe вiднoвлювaлo свoєї вeличi.

    ПОШИРИТИ:


    [​IMG][​IMG]
     
  14. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

  15. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

  16. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    Куди поїхати біля Львова: монастир святого Ґерарда, де відпочивається душею
    Нeпoдaлiк Львова близькo пiвтисячoлiття тoмy iснyвaв нaсeлeний пyнкт iз цiкaвoю нaзвoю Кохавино. Інкoли тaм трaплялися дивa i нaвкoлo «святoгo мiсця» вирoслa спoчaткy кaпличкa, пoтiм – хрaм, a нинi – тaм рoзтaшoвyється монастир святого Ґерарда, a Koхaвинo стaлo чaстинoю містечка Гніздичів. Зa рaдянських чaсiв y примiщeнi мoнaстиря збeрiгaли льон, aлe зaрaз мoнaстир вiдрoдили i вiн стaв вiдoмим вiдпyстoвим місцем.
    [​IMG][​IMG]
     
  17. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    Про Звенигород

    Науково-дослідний центр "Рятівна археологічна служба"
    17 год ·
    [​IMG][​IMG][​IMG]
    На території пам’ятки археології національного значення – городищі літописного міста Звенигород, що неподалік Львова, грабіжники знищили розкоп археологів. Найімовірніше, це трапилось у суботу ввечері або в ніч проти неділі.
    Невідомі зробили грабіжницькі вкопи, очевидно, з метою пошуку артефактів княжого міста і зруйнували рештки давніх споруд, які були підготовлені для фіксування. Що саме вдалось їм знайти, невідомо, однак для науковців найбільша втрата – історична інформація, яку вони могли б отримати, та порушення столітніх культурних нашарувань на розкопі.
    [​IMG]Археологи закликають поліцію провести швидке і ефективне розслідування та притягнути винних до відповідальності.
    Цьогорічні розкопки на території пам’ятки археології національного значення у Звенигороді розпочали у листопаді. Їх проводить «Рятівна археологічна служба» для потреб облаштування історико-культурного парку «Древній Звенигород» що реалізується за кошти Європейського Союзу.
    [​IMG] «Це перші масштабні розкопки у Звенигороді за останні десятиріччя. Їх проводять на дитинці – найдавнішій та найбільш укріпленій частині княжої столиці, з якої починали розвивати місто та вели оборону. Попереду було найцікавіше: дослідження непорушеного шару XI -XII ст. Але сьогодні, прийшовши на розкоп, науковці побачили, що його просто знищили!», — розповідає керівниця Історико-культурного заповідника «Древній Звенигород» Наталя Войцещук.
    Наталя Войцещук вже написала заяву у поліцію, на місце виїхала слідчо-оперативна група Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області. Оскільки йдеться про навмисне пошкодження пам’ятки археології національного значення з метою пошуку рухомих предметів, зловмисникам загрожує покарання від двох до п’яти років позбавлення волі (ст. 298 Кримінального Кодексу України).
    [​IMG]Археологи Рятівної археологічної служби та працівники заповідника закликають усіх, хто має інформацію про можливих зловмисників, писати на пошту ras91@ukr.net, drevnij.zvenyhorod@gmail.com
    [​IMG]

     
  18. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    Бандерівські скелі поблизу міста Миколаєва у Миколаївському районі Львівської області


    View: https://youtu.be/iU9TiOS3ljI
     
  19. mypucm

    mypucm ...

  20. Gyppsy

    Gyppsy Маленький пересічний українець :hi:

    [​IMG][​IMG]

    Roman Gunda
    19 березня о 15:54 ·

    18 березня 1238 року під руським містом Дорогичином король Данило отримав блискучу перемогу над хрестоносцями.

    Московити в нав’язаній нам псевдоісторії замовчують або применшують перемогу короля Данила під Дорогочином, адже ця перемога розбиває міф про Алєксандра Невскаво, який нібито захистив Русь від хрестоносців. Насправді , на чотири роки раніще, це вже зробив король Данило.

    1230 р. - об’єднання руських земель від Дніпра до Карпат князем Данилом.

    1238р. - перемога військ Данила Галицького над хрестоносцями під Дорогичином

    1245р. - перемога військ Данила Галицького над об’єднаним польсько угорським військом під Ярославом

    1253 - князь Данило коронований в м. Дорогич на Короля Русі, очолює Королівство Руське, яке займає територію від Дніпра на сході Включаючи Київ, до Дорогочина на заході, включаючи Перемишль, Замостя, Ярослав (зараз Польща), на півночі Берестейська (зараз Білорусь), на півдні Чорне море.

    Данило Галицький переможець в великій битві 1238 року

    Одна з найбільш замовчуваних битв в українській історії — перемога під Дорогичином, в якій Данила Галицький 1238р. розгромив німецьких лицарів, очолюваних магістром Бруно, що захопили місто Дорогичин …

    «Галицько-Волинський літопис», повідомляє: «Коли настала весна, пішли удвох … на ятвягів. Вони прийшли до Берестя, … ріки наводнилися і не змогли вони йти на ятвягів. Данило сказав: «Негоже є тримати отчину нашу крижевникам — темплічам, тобто соломонічам» . І пішли вони обидва на них з величезною силою, взяли місто [Дорогичин] місяця березня і старійшину їх Бруно схопили, і воїнів захопили і повернулися обидва у Володимир».
    Тож, Данило Галицький говорив саме про орден Тамплієрів, адже Данило і літописець знали, з ким доводилося вести війну.
    Орден Тамплієрів (лат. tampl — храм) виник у Палестині 1118р. під час Хрестових походів. 1099р. європейські лицарі захопили місто Єрусалим і створили там Єрусалимське королівство. Для охорони Святої Землі, Гробу Господнього і паломників від невірних на шляху від узбережжя до Єрусалиму, був створений лицарський орден тамплієрів. Свою другу назву «Соломонічі» він отримав від того, що король Єрусалиму віддав в їх розпорядження ціле крило в колишньому храмі Соломона. Цей орден перетворився на потужну таємну військову організацію, яка базувалася на власних законах, мала армію і флот, земельні володіння, фінанси, поліцію і суд, вела незалежну зовнішню політику. Маючи свої командорства в багатьох державах, самі тамплієри не підпадли під юрисдикцію тих держав, на території яких перебували їхні командорства. Вся Європа була обплутана густою мережею орденських організацій. Сила і могутність тамплієрів стали настільки великими, що вони почали диктувати свою волю європейським монархам і навіть Папі Римському. Такий стан справ, в кінцевому підсумку, викликав велике занепокоєння як у європейських володарів, які побачили в ордені велику небезпеку для своєї влади (більшість королів Європи змушені були займати в ордена гроші під відсотки, заборгувавши йому значні суми), так і в римської церкви, що виявила в ордені наявність єретичних ідей і навчань. Тому 1307р. Папа Климент V звинуватив тамплієрів у єресі, в результаті чого орден був оголошений поза законом. Його керівники, на чолі з великим магістром Жаном де Моле, були французьким королем Філіпом IV Красивим страчені, а володіння ордена конфісковані.
    Тевтонській орден (Орден святої Марії Тевтонської) був заснований за допомогою і на основі ордена Тамплієрів. Вони заснували й інший орден — Лівонський або мечоносців (їх емблемою був червоний хрест тамплієрів, якому додали червоний меч).
    Є свідчення, що тамплієри створювали на базі Тевтонського і Лівонського орденів особливе державне утворення Ordenstааt від Балтійського до Чорного моря, яке була б незалежною в адміністративних і релігійних питаннях.
    План почав реалізовуватися 1235р., коли Папа Григорій IХ буллою об’єднав ордена Добжінців і Мечоносців з Тевтонським орденом. Саме цього року польський князь Конрад Мазовецький підступністю захопив руські землі між річками Нуром і Західним Бугом і волинське місто Дорогичин — важливий стратегічний центр, що з’єднував торгові артерії європейських держав і Русі, Балтійський і Чорноморський регіони.
    Не маючи можливості утримати ці землі в покорі, 1237р. Конрад Мазовецький передає їх у володіння ніби-то ДОБЖИНСЬКИМ братам, а насправді — ордену Тамплієрів.
    Перспектива створення тамплієрами своєї держави на захоплених землях «язичників» і «схизматиків» ставала реальністю. І раптом, пишуть історики, тамплієри втратили до цієї ідеї інтерес. Пояснюючи несподівану втрату інтересу історики подають версію про надмірну суворість клімату Східної Європи, розпещеність лицарів ордена (це про тих, які відзначалися своєю суворістю, дисципліною і невибагливістю). Тоб-то у Прибалтиці для них клімат був сприятливий, а на Волині та Галичині занадто холодний?!. Справжньою ж причиною були не суворі природні умови, а гострі мечі воїнів Данила Галицького, з якими тамплієри зіткнулися.
    Данило Галицький, розуміючи небезпеку появи на своїх землях хрестоносців, організував блискавичний похід, за всіма правилами військового мистецтва. На початку весни війська нагальним маршем пішли до Берестя (нинішній Брест). Звідти вони повинні були йти на кшталт «на ятвягів». За допомогою цих чуток Данила приспав пильність хрестоносців і несподівано з’явився під стінами Дорогичину. Данило розумів, що штурмувати укріплене місто буде складно, а важкі облогові машини швидким маршем по весняному бездоріжжю підвести неможливо. Несподівано увірватися в місто, гарнізон якого знаходився в умовах підвищеної бойової готовності (адже хрестоносці тільки недавно разом з поляками захопили його у русичів), також було складно.
    Данила Галицький хитрістю виманив лицарів у поле, аби розбити їх, і «на їхніх плечах» увірватися в місто. Для цього він, послав вперед частину своєї регулярної піхоти, — літописних «пішців», озброєних і вишколених, посиливши кінними та пішими стрілками. Хрестоносці, бачачи нечисленність піхоти, яку вони ніколи і військом не вважали (адже лицарі билися переважно верхом), на чолі з магістром Бруно кинулися в стрімкий наступ, але несподівано були зупинені стіною копій. Битися з вишколений фалангою важкоозброєних галицьких воїнів було не так легко, як з погано озброєними і недисциплінованими загонами ятвязьких та пруських племен. Тим більше, що Данило завжди прикривав важкоозброєних піхотинців загонами лучників, які в бою накривали ворога градом стріл.
    Водночас з боків і з тилу по хрестоносцям вдарили кіннота і решта піхота Данила, які були в засідці.
    Як свідчать фахівці та археологія, озброєння руських кіннотників XIII століття не поступалося, а навіть було краще озброєння лицарів.
    Удар важкоозброєної галицької кінноти став для лицарів фатальним. Хрестоносці були на голову розбиті і в паніці кинулися тікати. На їхніх плечах русичі увірвалися в Дорогичин. Всі вцілілі лицарі на чолі з самим магістром Бруно потрапили в полон.
    Ця перемога Данила Галицького завдала відчутного удару по планах настиску хрестоносців на Схід і стала початком кінця існування лицарських орденів в Східній Європі. Але знадобилося ще 200 років доки війська хрестоносців були остаточно розгромлені 15 липня 1410р. під Грюнвальдом об’єднаними силам слов’янських військ.
    Перед тим хрестоносці зазнали кількох відчутних поразок. Найбільшої — 1236 р. від литовського князя Міндовга під Шауляєм (Сауле). Між іншим на боці рицарів тоді билися й псковитяни, яких литовці узяли в полон майже дві сотні. Так що московитсько-німецька дружба зароджувалася ще у ті часи.
    А 1241р., вже татари Батиєвого полководця Пєти розгромили збірну армію німців, поляків і тевтонських лицарів біля Лєґніци. Там лицарів загинуло стільки, що Тевтонський орден очухався лише через сто років.
    На місці битви під Дорогичином, під Лєґніцею і під Грюнвальдом, ще й досі археологи знаходять у землі мечі, вістря стріл і списів, напівзотлілі чоботи та інше причандалля. А от на місці Льодового побоїща та Куликовому полі археологи так досі і не знайшли нічого…

    Московські історики імперських та радянських часів замовчували або неохоче згадували переможні битви пращурів сьогоднішніх білорусів, литовців, поляків, українців та інших так званих «братніх народів», натомість подроб’язно та пафосно описуючи міфічні перемоги «старшого брата» в Невській битві, Льодовому побоїщі, на Куликовому полі. Бо дуже бажала і зараз бажає Московія виглядати героїчною з славетною історією…
    Настав час нашим вченим писати історію своїх країн і не з позиції рабів, а з позиції нащадків героїв, досліджуючи європейські, турецьки, перські архіви, а не тлумачення московських міфотворців викрадених з наших країн та надійно схованих в Росії стародавніх документів та літописів!
    В.Клименко
     
а де твій аватар? :)