І сотворив Бог людину на свій образ ... чоловіком і жінкою сотворив їх.

1Iван.4:16

Божа любов робить чуда. Вона перетворює дружин і чоловіків -споживачів на справжніх дружин і чоловіків. Варто в сім"ї лише одному комусь скуштувати і почати проявляти ту Божу любов і вона обов"язково буде мати вплив на свого партнера. Любов Божа- сильна зброя!

Якраз сталося було так як ви і написали- я закохався був, як ви кажете, у жінку-маніпулятора. Та й сам був не ліпший... Але Бог змінив її повністю! Зараз вона просто жінка-джерело любові!! Я вдячний Йому за це без міри!!!!

 

Самі вияви любові - без (свідомого з власного бажання чи під впливом віруючого) навернення партнера у ту ж віру (ще краще - тієї ж конфесії), читання тих же молитов і Святого письма - навряд. Така моя думка.
Тобто, люди змінюються - але самі по собі, наприклад, коли починають читати Святе письмо і молитися, прислухатися до себе і змінювати себе, тягнучись до чогось світлого взагалі - навіть не так конкретно до чоловіка чи дружини...
Ну а призводить їх до цього приклад пари (можливо).. але самі вияви любові не кожного змінюють. ...інакше б, Левку, на цих гілках вже давно змінилися всі ті, з ким Ви спілкуєтеся.. бо Ви направду світла людина - але одного цього ще недостатньо. ІМХО.
Хоча так, є така дія люблячої і приймаючої весь світ/Бога людини - вона резонує зі всім світлим, що є бодай трошки в інших людях, воно вібрує - і вони це відчувають у собі.. далі справа за ними - що вони вирішать із цим в собі робити.

 

Ой... це неправда. А как же я? Я і мій чоловік то як два мешта з різних крамниць.

Ми карбуємось як пара коли одружуємось, бо кожен до певної міри є маніпулятор, розпещений своїми батьками і вихований в іншому світі. Вибачайте, споріднена людина то хіба брати чи сестра але тоді виходить якийсь анцест. Гріх, це, Фрезіє. Є така річ як любов яка нас єднає. Коли беремо шлюб то щей на нашу любов сходить Божа Благодать і Благословення, тому і кажуть, що все що роблять в подружжі разом буде благословенне.

Погоджуюсь з Левком, і чула це вже не від одної особи (відкидаю себе як приклад), що коли хоч одна особа в подружжі перебуває завжди в Божій любові, шукає злуки з ним, той інша особа яке є поряд «змінюється». Хоча я не думаю що вона так кардинально змінюється, просто ми її інакше бачимо - вже не своїми людськими очима а Божими, і відповідно не дратуємось на якісь її/його людські промахи чи помилки. Подумаєш, непомитий посуд. Тю! Та чи в ньому суть життя?

---------- Додано в 14:48 ---------- Попередній допис був написаний в 14:44 ----------

НЄ ВЄРЮ!!! Вірю в те що Бог їм відкриває очі і вони бачать те що завжди було перед ними але їхня злоба, образа, впертість, тупість, гріх одним словом не давав їм того побачити.

 

На мою думку, тут не йдеться про тих, хто ще не вмер фізично.

Тут йдеться про живих у Бозі. Є люди, котрі живуть фізично, але духовно є мертві, є люди, котрі живі у Бозі, але мертві тілом, є також живі фізично і душею та мертві фізично і душею.
Отже Бог - є Богом живих відноситься до тих живих і мертвих фізично, які є живі душею (живі у Бозі).

Я зле пояснив? То лише моя особиста думка. Бо це запитання не раз собі задавав.

 

не кричіть так....спокійніше треба...нервні в клітці...

та ніби добре...

 

...а полюбили би у шлюбі, наприклад, "затятого москаля", який вважає що українська мова - зіпсута поляками російська мова і зневажає її, вважає що нею не повинні розмовляти ваші діти і що жити вашій родині слід у Росії в селі, а не в Америці, чи вважає нормою ненормативну лексику яку Ви не вживаєте.. (ну, наприклад, якщо уявити) - чи дуже Ви його погляди зміните любов'ю і чи зможете вважати ці речі дрібницями і поступитися ними - як зробила би любляча людина?..
- а у кожного свій набір такої от "базової спорідненості", спільності у головному, яка сприймається само собою, на фоні якої решта - так, дійсно, дрібниці.
"Спорідненість" мається на увазі духовна, інтелектуально-культурно-духовна чи ментальна база, на якій можливе порозуміння, діалог.
Ну або потрібно вивчити "мову партнера" (її і так всім доведеться вивчати щоб порозумітися, питання тільки наскільки вона для нас буде китайська і важка для психіки чи розуму) - але все одно хотітиметься хоч з кимсь поговорити на своїй хвилі - як із братом, сестрою чи батьками, як Ви слушно зауважили, а ще краще -як із собою чи другом (а не алкоголіком, нахабою у транспорті, начальником, попутчиком у поїзді і т.п.)

Можна сказати що таких відмінних ми ніколи і не полюбимо - так, інстинктивно ми обираємо базово-спорідених, бо інші нас відштовхують інстинктивно, але не всі і не завжди (або не мають особливого вибору, або через оманливість видимості чи неглибоке знання людини і т.і.) І ті, хто парується з базовою спільністю, потім не розуміють тих, у кого не стикуються культурно-інтелектуальні чи духовно-ідейні речі, бо там справа не в побуті і не в посуді.

 

Ромку, а то що за аргумент? Типу як в большевиків - баба, тоже чєловєк!?!?

Ви не повірите але я навіть слухаю шо ребе повідає, і не всі євреї противні тіко 90%

---------- Додано в 15:56 ---------- Попередній допис був написаний в 15:56 ----------

це ви про себе?

---------- Додано в 16:14 ---------- Попередній допис був написаний в 15:56 ----------

ТАК!

Мій чоловік не був дуже затятим москалем але ненормативна лексика для нього це була норма. Жити в селі хочу я, а він нас все поближче до Нью Йорку пхає, я взагалі не вживаю ненормативної лексики і вона мені вухо завжди різала... горівку він пив, до того як ми одружились, по-чорному а сьогодні в рот не бере. У нього була така жахлива мова, що я мушіла поволеньки і з любов’ю виправляти.
Він полюбив мене - ось таку категоричку націоналістку, той вже я своєю любов’ю і з Божою поміччю мусіла робити все щоб нам було добре. Деякі речі я не толерую і він це прекрасно знає, он як наприклад була в нас розмова про те що сталось в понеділок у Львові і він зайняв кардинально протилежну позицію. І ця позиція якраз була така як ви описуєте, більше про-пофігістська ніж про-українська чи про-логічна. То я його визбирала, сказала де він помиляється, показала свою думку конкретними прикладами і на тому все закінчилось. Він зрозумів де він помилився, і на тім було все.

Моя мама ніколи не вміла сваритись і мій чоловік не вміє. Моя двойорідна сестра мені одного разу сказала дуже розумну річ - треба вміти сваритись і сваритись лише про те що людина зробила зле в даний момент. Показати чим його/її поведінка вас зачепила, але ніколи не ходити і не кричати речі типу - ТИ ЗАВЖДИ ТАК РОБИШ! або ТИ НІКОЛИ НІЧОГО НЕ РОБИШ! ТАК само вчу своїх дівчат - сваритись конкретно а не бути варехою.

Я відокремлюю гріх від грішника. Я не толерую гріх, але я люблю грішника.

 

Ту ви якось натякаєте що він ген чисто тиран і хоче закрити жінку в шафі. Але ж більшість з нас всетаки має доступ до інтернету, друзів і родини.

 

ну, а про кого? подивлюся тут на ваші крики та й нервуюсь...

 

То Ромко про своїх по родИній лінії...

 

мусите дякувати що ви їх не чуєте, а лишень бачите... а то вам в тій клітці тоді ще важче було б

Главноє шоб чєловєк бил хароший!

 

А хіба йдеться про страх? - там йшлося про дієвість любові як "засобу" щодо поступового змінення нею людей в бажаний нам бік, тобто, "на краще".
Автор каже що наша любов до інших людей/людини допомагає нам бути в мирі із собою ... але не гарантує що щедро обдаровуючи ту людину любов'ю і турботою, поважаючи її, ми досягнемо порозуміння з нею і обов'язково отримаємо взаємність, повагу та турботу у відповідь. Не всі відчують бажання відвзаємитися, не кожний ледачий від цього стане працьовитим, а маніпулятор безхитрісним і щирим..
До речі, я з цим психологом багато в чому не згодна, і не кажу що то істина в останній інстанції.

Якщо комусь вдалося лише своєю любов'ю змінити когось повністю (у кращий бік, розуміється) - моє щире захоплення.

Ну так, доводиться компенсувати і мати можливість побути собою вповні і відчувати розуміння деінде - а що залишається?..
Недаремно кажуть що щастя - це коли тебе розуміють.

 

Ну то ви говорите про тирана який не розуміє жінки, тоді це не християнин і до християнського подружжя це вже відношення не має. Бо можна назватись християнином, а своєю поведінкою щодня доводити протилежне.
Я так розумію, ви тут про крайність.

Ой, а я часами найкраще розуміння знаходжу власне в мому чоловікові, такому протирічному і мені протилежному, а не в родині, ака сестрі чи мамі.

Я не знаю, але мені моя мама і сестра нераз казали що я свого чоловіка змінила. Можливо! Але так як я є жінка то я прагну до досконалості, і бачу що нам обом ще далеко до тої досконалості.

---------- Додано в 17:43 ---------- Попередній допис був написаний в 17:35 ----------

О! Ні!!! Тут є велика помилка. Зміна не в бажаний нами бік, а в той який хоче Бог. А це не завжди співпадає з тим що ми вважаємо що буде «на краще». О ні! Якщо так підходити то це тиранія з мого боку.

Чоловік змінюється не сам, поряд з ним змінюється і жінка. Як я вже зауважила, зміна в тому, що бачу його іншими очима, і відповідно він бачить мене іншими.

 

в мене клітка велика... кажуть вона кругла... напевне тому далеко не чути.

..

 

На 100 відсотків погоджуюсь...

Тому й ніколи не зрозумію тих,хто живе для себе....

 

честь і хвала тим хто її вам подарував, а то б подарували якусь таку через яку звук проходить. Уявляєте! Жахи сьогодення

 

Багато у кого повторний шлюб щасливий, тривалий, міцний і в ньому обоє працюють, тоді як перший не був таким. Чим погано що людина стає щасливою - бо парується відповідно, з тим хто теж хоче працювати над стосунками разом?
..чи є сенс одній людині витратити життя на безуспішне пробудження у іншому бажання працювати, якщо його немає і його влаштовує не напружуватися?..

Виходить, якщо людина справжній християнин - то в неї є бажання працювати (поважати відмінності і домовлятися без принижень чи тиску, це найголовніше на мою думку), а значить, у подружжі не може бути дуже великих проблем.
Якщо ж у людей ніяк не складається, немає бажання працювати і "шукати поломки" - виходить.. хтось із них або обоє не справжні (а номінальні) християни?..