Геніальний гумор Павла Глазового.

Тема у розділі 'Кімната сміху', створена користувачем Оля, 17 кві 2007.

  1. Оля

    Оля Старожилка форуму

    р е к л а м а
    Глазовий Павло Прокопович
    Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

    Глазовий Павло Прокопович (30 серпня 1922, село Новоскелюватка - 31 жовтня 2004) - український поет-гуморист, поет-сатирик, письменник. Автор поеми "Слався, Вітчизно моя!"; 13 книжок сатири та гумору; 8 книжок для дітей.

    Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 р. у с. Новоскелюватка Казанківського району, Миколаївської області в сім`ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни П.П. Глазовий навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького. У 1950 — 1961 рр. — заступник головного редактора журналу “Перець”, згодом заступник головного редактора журналу “Мистецтво”. Друкується з 1940 року. Окремими виданнями вийшли: поема “Слався, Вітчизно моя!” (1958), поетичні збірки сатири та гумору “Великі цяці” (1956), “Карикатури з натури” (1963), “Коротко і ясно” (1965), “Щоб вам весело було” (1967), “Мініатюри та гуморески” (1968), жартівлива поема “Куміада” (1969), “Усмішки” (1971), “Смійтесь, друзі, на здоров'я” (1973), “Байки та усмішки” (1975), “Весела розмова”(1979), “Хай вам буде весело” (1981), “Сміхологія” (1982). Книжки для дітей “Пушок і Дружок” (1957) та “Старі друзі” (1959), написані в співавторстві з Ф. Маківчуком, “Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника” (1958) — у співавторстві з Б. Чалим, “Іванець-Бігунець” (1963), “Як сторінка, то й картинка” (1964), “Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу” (1965), “Перченя” (1966).

    Серед останніх книжок – “Вибрані усмішки” (1992), “Веселий світ і Чорна книга” (1996), збірка “Сміхослов” (1997). В них зібрані твори різних жанрів, зокрема байки, гумористичні, ліричні поезії, проза, жартівливі поеми, дитячі казки. Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор Павла Прокоповича – доброзичливий, веселодайний. Байкам притаманні дотепність й влучність. Чимало байок та мініатюр мають риси народного анекдоту. Його твори з задоволенням виконують майстри слова, народні артисти А. Литвинов, А. Паламаренко, а ще раніше лунали вони з вуст Андрія Сови. Творчість П.П. Глазового – життєдайна, вона є завжди відкритою сторінкою веселої вдачі українського народу, його доброго настрою.
     
    • Подобається Подобається x 2
  2. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    РУСЬКОМОВНИЙ ДЕПУТАТ

    Коли в Радi у Вврховнiй
    Руськомовний виступа,
    Ви прислухайтесь, шановні,
    Що він меле й телiпа.
    - Без единого Союза
    Далеко мы не уйдем.
    Жить не сможем без России,
    Неизбежно пропадем...
    - Виступайте на державній! -
    Із гальорки хтось гука.
    - Перестаньте придираться! -
    Чути з іншого кутка.
    А йому ж державна мова -
    Непотрібна, зайва рiч.
    Йому рiдна та, якою
    Разговарівал Іллiч.
    Проти вищого начальства
    Вiн нiколи не ішов.
    Що начальство iзрекало,
    Те і вiн услід молов.
    Не морочилась ніколи,
    Твердолоба голова,
    Українські чи російськi
    Ті начальницькі слова.
    Буде три державні мови
    Чи чотири, чи одна, -
    Ні тiєi, нi цiєї
    Вiн не знатиме й не зна.
    І його не мучить совість,
    І - сумління не гризе...
    Тож послухайте терпляче,
    Ще чого він наверзе.
    - Мы от наших оппонентов
    Разных слушаем речей,
    А живут они поддержкой
    Иностранных богачей.
    Потому они им служат,
    Что живут за ихний счет! -
    Зачекаймо ще хвилинку,
    Доки вiн затулить рот.
    Зачекаймо й запитаймо:
    - А тепер повiдай нам,
    За який і чий рахунок
    Ти живеш на світi сам?
    Ти продуктiв добру купу
    Умегенюеш щодня.
    Що ж у тебе - є корова,
    Власні кури чи свиня?
    Може, ти свиню зарізав
    І насмажив ковбаси?
    Може, з власного городу
    Ти картопельку їси?
    У народу від нестатків
    Уривається терпець,
    А у тебе на загривку
    Ледь зійшовся комірець.
    Ти Росію сильно любиш?
    Безперечно, це не грiх,
    Але хто ж тебе тримає,
    Не пускає до своїх?
    Залиши нам Україну,
    Не тягни до росiян,
    Можеш пупа надірвати,
    Це ж тобi не чемодан.
     
    • Подобається Подобається x 10
  3. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    НАШІ ХЛОПЦІ

    Іде вуйко Хрещатиком -
    Приїжджа людина.
    Запитує у зустрічних:
    - А котра година?
    Перехожі пробiгають,
    Позиркують скоса.

    Той рукою вiдмахнеться,
    Той відверне носа.
    А тут раптом двоє негрів
    Вийшли з гастроному.
    Один глянув на годинник:
    - Зараз чверть на сьому.
    Вуйко низько поклонився.
    - Дякую, шановнi!
    Значить, є ще у столиці
    Україномовні.
     
    • Подобається Подобається x 9
  4. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    Про матушку й неньку

    Скільки вклали наші люди
    Розуму і праці,
    Щоб співати й виступати
    В гарному палаці!

    Він красується, як лялька,
    В сяйві, у промінні.
    Сцени кращої немає
    В нашій Україні.

    Та не часто українці
    Виступають з неї -
    Лиш тоді, коли справляють
    Круглі ювілеї.

    Захопили нашу гордість
    І окупували
    Борьки, Діми, Мішки, Фіми
    Та Філіппи й Алли.

    Як трапляються в Росії
    Перебої-збої,
    Тут нема від них рятунку
    І нема відбою.

    Пруть нахрапом в "Україну"
    Через перелази.
    У Кобзона ювілеї
    На сезон три рази.

    Він з естрадою, сердешний,
    Десять раз прощався
    Та оклигував і знову
    В Києві являвся.

    ... Пантрувала кожні двері
    Пильна охорона -
    У палаці "Україна"
    Йшов концерт Кобзона.

    Він оспівував Росію,
    Матушку рідненьку,
    Від якої відірвали
    Україну-неньку.

    Аж стогнали від Кобзона
    Мерседесні дами
    Зі своїми тіньовими
    Жирними котами.

    Не могли ні в залі бути,
    Ні аплодувати
    Тільки ті, що місяцями
    Стогнуть без зарплати.

    Так зате, з газет відомо,
    Привітав героя
    Президент наш український,
    Як-то кажуть, стоя...

    Було колись в Україні:
    Кобзарі співали,
    А гетьмани вклонялися
    І шапки знімали.

    Час минає і міняє
    Звичаї й закони.
    Колись кобзи подобались,
    А тепер - Кобзони.
     
    • Подобається Подобається x 6
  5. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    Не хвилюйтесь, громадяни!


    Часто чуємо у будні,
    Ще частіш у свято:

    - Україну поневолить,
    Пограбує НАТО!
    Та задумайся, будь ласка,
    Мій земляче-брате:

    Невже воно, оте НАТО,
    Таке дурнувате?
    Та невже ж... ото не знають
    Їхні генерали,
    Що давно уже до цурки
    Всіх нас обідрали?
    Уявіть, що Україну
    НАТО завоює,
    Як одягне голодранців?
    Чим їх нагодує?
    Скільки тут пенсіонерів,
    Скільки інвалідів!
    Скільки всяких чинодралів,
    Скільки дармоїдів!
    Та нехай сюди поткнуться
    Натівські машини -
    Їх роззують за півночі,
    Поздирають шини.
    Доведеться інтервентам
    Ночувати в танку,
    Бо на вулиці задушать
    За консервну банку.
    Тут на це спеціалістів -
    Ой же як багато!

    Їм міліція "до фені",
    Що якесь їм НАТО!
    Не хвилюйтесь, громадяни,
    І живіть спокійно.
    Нас від НАТО захистили
    Міцно і надійно.
    Дурнувата в того мама,
    Шизофренік тато,
    Хто повірить, що нас може
    Захопити НАТО.
     
    • Подобається Подобається x 7
  6. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    МОВА ВЕЛИЧАВА

    Якщо в нашій безталанній мові
    Набереться двісті тисяч слів,
    То за кожне українське слово
    Вже поклали сто голів...

    Нашу мову величаву
    Чуємо не всюди.
    І не мова винна в цьому -
    Винуваті люди.
    Не вживеться щира мова
    З кволими рабами,
    В яких думка на припоні,
    Язик за зубами.
    У чиновницьких чуланах,
    Де столи дубові,
    Де неволя і сваволя,
    Тісно нашій мові.
    По крамницях та пивницях,
    Де й повітря п'яне,
    Гасне, в'яне слово наше
    Степове, духмяне.
    Не для "куплі" мова наша
    І не для "продажі".
    Не для того, щоб базікать
    На ледачім пляжі.
    Наше слово не ввібгати
    У сухі трактати,
    Щоб лакейством хліба кусень
    Підло заробляти,
    Щоб брехати, щоб дурити,
    Забивати баки,
    Позичаючи нахабно
    Очі у собаки.
    На зачовганих асфальтах,
    Де смолою пахне,
    Наше слово крила губить,
    Наша мова чахне...
     
    • Подобається Подобається x 8
  7. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    СУПЕРЕЧКА

    Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка.
    Синок у них підростає, ім'я йому Славка.
    Батько щирий українець, мати - сибірячка.
    - Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка.
    Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт.
    Ето тєбє твой папаня язик засоряєт.
    Сколько раз я говоріла: пожалєй рєбйонка!
    Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш подонка?
    - Прошу cлова вибирати, - насупився Савка. -
    Це ти мене зараз лаєш, а собака - ГАВКА!
     
    • Подобається Подобається x 9
  8. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    Кухлик

    Дід приїхав із села, ходить по столиці.
    Має гроші - не мина жодної крамниці.
    Попросив він:
    - Покажіть кухлик той, що з краю.-
    Продавщиця:
    - Что? Чево? Я нє панімаю.
    Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
    - Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.-
    Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
    - На Вкраїні живете й не знаєте мови.-
    Продавщиця теж була гостра та бідова.
    - У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.-
    І сказав їй мудрий дід:
    - Цим пишатися не слід,
    Бо якраз така біда в моєї корови:
    Має, бідна, язика і не знає мови.
     
    • Подобається Подобається x 11
  9. Степаныч

    Степаныч Дуже важлива персона

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    :) Олю,
    дістали у хорошому розумінні цього слова!;)
     
    • Подобається Подобається x 4
  10. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.


    ФАКТИ Й АРГУМЕНТИ


    - Кажуть, наших у Росії
    Є мільйонів п'ять.

    - А вони там по-російськи
    Вміють розмовлять?

    - Ну звичайно. Володіють
    Мовами двома.

    - Є там школи українські?
    - Ні, таких нема.

    - А Росія скільки руських
    Дарувала нам?
    - Їх в чотири рази більше,
    Аніж наших там.

    - Чи спокійно їм живеться?
    - "Трєбуют" весь час,
    Щоб по-руськи їхні дітки
    Вчилися у нас.

    А чому отак виходить
    Пояснив один
    Убеждьонно руськомовний
    Вчений гражданін:

    - Всем известно из древнейших
    Письменних трудов
    То, что Киев - зто матерь
    Русских городов.

    Ну, а кто же чаще русских
    Поминает мать?
    Зто следует бандерам
    На заметку взять.
     
    • Подобається Подобається x 8
  11. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    В мене не було й такої думки Вас діставати.:) Просто я Вам вдячна, що наступили на мозоль. ;) Пора вже давно було тут на форумі про Глазового згадати. :) Такими українцями я пишаюся!



    Глазовий - улюбленець українського народу. Не влади, не політиків, а саме простого народу! :rolleyes: І народ його після смерті згадує з вдячністю, що він не ховався за спини нічиї, ні до кого не підлабузнювався, а був самим собою і своїм пером розпікав хамство, безкультур"я, те, що тримало український народ в раболєпстві перед будь-ким.
     
    • Подобається Подобається x 4
  12. Степаныч

    Степаныч Дуже важлива персона

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    Скільки людей, стільки думок! Я теж представник українського народу, Глазовий не мій "улюбленець". Але Вашу думку поважаю!
     
    • Подобається Подобається x 2
  13. Pushystik

    Pushystik Well-Known Member

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    просто супер!!!!!!!!!!
    Гумор Глазового мені подобався завжди....
    нехай усі почитають...
    дякую, що подали сюди ці гуморески!!!!!!!!
     
    • Подобається Подобається x 2
  14. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    [​IMG]

    http://sofiynist.donntu.edu.ua/kalendar/2007/august/30.html

    Творчість українського поета-гумориста, байкаря, прозаїка Павла Про-коповича Глазового являє собою особливий жанр в українській поезії. В ньому сконденсовано риси класичної байки, прислів'я чи притчі з несподіваним закінченням - мораллю лагідного характеру. Кращі з них - то майстерний синтез традиційних форм та авторських пошуків, поетичні взірці вдалого втілення всюдисущих недоліків життя, народної мудрості, щоденних парадоксів.
    Павло Глазовий продовжує школу Степана Руданського. Він уміє вправно обіграти народну усмішку, жарт, одягти їх у привабливі поетичні шати. Кожна народна усмішка, що лягає в основу будь-якого твору поета, під його пером отримує своє друге життя. Здебільшого на світ з'являється зовсім новий витвір, з іншим спрямуванням й гумористичним забарвленням.
    Народився П.П.Глазовий на Миколаївщині, у селі Новоскелюватка (тепер Казанківського району Миколаївської області).
    Після закінчення педагогічної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Звідти юнак відправився захищати Батьківщину від фашистської навали. Після війни П.Глазовий навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його й запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ, поближче до письменницького середовища та видавців. Відтоді Павло Глазовий вважав Остапа Вишню своїм хрещеним батьком в літературі.
    Закінчивши Київський педагогічний інститут (1950), він упродовж десяти років працював у студії молодих гумористів при журналі "Перець", був заступником головного редактора. Згодом працював заступником головного редактора журналу "Мистецтво".
    Перша гумористична збірка П.П.Глазового "Великі цяці" вийшла у світ 1956 р. Пізніше одна за одною з'явилися "Карикатури з натури" (1963), "Коротко і ясно" (1965), "Щоб вам весело було" (1967), "Мініатюри та гуморески" (1968), "Куміада" (1969), "Усмішки" (1971), "Смійтесь, друзі, на здоров'я" (1973), "Байки та усмішки" (1975), "Весела розмова" (1979), "Хай вам буде весело" (1981), "Сміхологія" (1982).
    П.П.Глазовий зробив значний внесок і у дитячу літературу. В співавторстві з Ф.Маківчуком написані чудові дитячі книжки "Пушок і Дружок", "Старі друзі", "Про маленьке каченя Пушка та його друга, собаку Дружка" (1957). Разом із Б.Чалим створено казки "Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника" (1958). П.Глазовий - автор творів "Іванець-Бігунець" (1963), "Як сторінка, то й картинка" (1964), "Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу" (1965), "Перченя" (1966).
    Серед останніх книжок - "Вибрані усмішки" (1992), "Веселий світ і чорна книга" (1996), збірка "Сміхослов" (1997). У них зібрані твори різних жанрів, зокрема байки, гумористичні, ліричні поезії, проза, жартівливі поеми ("Куміада", "Співучий гумор"), дитячі казки ("Барвінок") та ін. Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор Павла Прокоповича - доброзичливий, веселодайний:

    Запитав сусід сусіда
    У сучасному селі:
    -А чого то твій кабанчик
    Шкандиба на костилі?
    Той сказав: - 3 харчами туго
    Уривається терпець.
    Я у нього задню ногу
    Відрубав на холодець.
    ("Кабанчик").

    І сатира, і гумор потребують сюжету, життєвого конфлікту чи протистояння. А звідси - підтекст, подвійне сприйняття, внутрішня іронія. Все це забезпечує розмаїття творчої палітри автора. В його сатиричних мініатюрах, традиційних байках, епіграмах, пародіях, казках для дітей і дорослих, інтермедіях, замальовках, гумористичній прозі, де розмову з читачем веде лукавий Чорнокнижник, сміх - не заради сміху. Кожен твір Павла Глазового спрямований проти конкретних виявів суспільного лиха:


    Чоловік ногами в двері
    Стукає вночі.
    -Що, - питає жінка з хати, -
    Загубив ключі?
    -Ні, ключі в руці у мене.
    Чуєш, як бряжчать?
    Та з дверей пропала дірка,
    Нікуди вставлять...
    ("Дірка").
     
    • Подобається Подобається x 5
  15. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    У кожній гуморесці читач знаходить ті слова, які використовують саме в його містечку чи селищі, а це свідчить про те, що автор прислухається до всієї України, збирає дорогоцінні зерна народного сміхотворення звідусіль, навіть у найвіддаленіших куточках. Павло Прокопович спроможний майстерно завершити оповідь несподіваною кінцівкою:

    Сіла баба біля столу,
    Біблію чита.
    Раптом двері рип -
    в хату
    Німець заліта.
    - Гутен таг! - гука з порогу. -
    Яйка, млеко, шпік! -
    Баба Біблію відклала
    Й сплюнула у бік.
    - Про які ти яйка мелеш?
    Де тепер вони? Ти ж поїв курей у мене
    Ще під час війни. - В німця очі зразу стали
    Вогкими від сліз.
    - Я для вас гуманітарний
    Підмога привіз... ("Байка про курячі яйка ").

    Байкам Павла Глазового притаманні дотепність й влучність. Цікава його баєчка "Лауреат", в якій Ворон перемагає Солов'я у співі. А про те, як це йому вдалося, Ворон розповідає сам:
    - А я йому, горластому, Пробив тім'я дзьобом.
    У циклі "Езопівські усмішки" твори античного байкотворця Павло Прокопович "пересадив" на український грунт. Звучать вони яскраво й свіжо. Характерно , що у кожній байці своєрідна мораль: мораль-порада, мораль-афоризм, мораль-повчання, мораль-жарт.
    І сьогодні Павло Глазовий - найвеселіший письменник в Україні. З його легкої руки пішли в світ пісенні гуморески у виконанні дуету "Бузина" та тріо "Дарницькі гречаники".
    Подекуди критики звинувачують П.П.Глазового у надмірному використанні вульгаризмів та русизмів. Утім саме ці мовні засоби дозволяють авторові наочно показати і низьку мораль персонажів, і обмежений світогляд. Адже й сам поет висміює їхній "мовний норматив". Він зізнається, що: "Так і рветься з язика фраза різкувата".
    Гуморист прагне бути максимально близьким до людей. Саме це дає йому можливість яскраво увиразнювати в нашому середовищі ті явища, які без дошкульного, незлостливого кепкування не поправити на краще ні гнівом, ні зневагою, ні навіть законом.
    Поет часто звертається до контрастів між минулим і сучасним, запрошує читачів посміятися над "модерними здобутками". Влучним дотепом б'є він по таких живучих у суспільстві вадах, як неробство, недбалість, бюрократизм, пияцтво, хуліганство, неуцтво, зверхнє ставлення до жінки тощо.
    Творчий ужинок поета - майже зо два десятка книжок, які зачитують до дір, безліч публікацій у періодиці, тисячі авторських виступів перед численними аудиторіями...
    Вагомий внесок Павла Павловича Глазового в українську літературу відзначений орденом "За заслуги" (1997).
     
    • Подобається Подобається x 5
  16. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.



    Раз подобається - підтримуйте цю гілку. ;) В Інеті повно його гуморесок. Тільки просьба не повторювати ті самі. :)
     
    • Подобається Подобається x 1
  17. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    Павло ГЛАЗОВИЙ
    БАЙКОГРАФІЯ

    СВИНЯЧА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ
    МЕТАМОРФОЗИ

    - Лев у начальство витяг кабана.
    Не знав, що в того голова дурна.
    Таких ділов накоїв тупорилий,
    що став для звірів білий світ не милий.
    Усіх паскудив, мучив, заїдав.
    Лев розізлився і наказа дав:
    якщо кабан керує без кебети,
    хай краще чистить в лісі туалети!
    Отож читай та все на вус мотай.
    Сьогодні ти, голубчику, начальник,
    а завтра будеш чистить умивальник.
    Чи, може й унітаз. Таке буває в нас.


    МАРНОСЛАВСТВО

    Старий орел гукав у гаї:
    - Тут я найстарший чи не я?
    Забороніть, заткніть навіки
    того дурного солов'я.
    Щебече цілими ночами,
    то аж сміється, аж рила.
    А про царя свого, про мене,
    ні разу в пісні не згада.
    Почувши це, кабан захрюкав:
    - Ну де ж та правда? Де закон?
    Забороняє соловейка
    жорстокий деспот і бурбон.
    А згодом сам в начальство
    виліз отой кабан і повелів:
    - Женіть із гаю в три шияки
    крикливих дурнів-солов'їв!
    Лящать, витьохкують, зарази,
    аж гаєм котиться луна,
    але не зволили ні разу
    співать во славу кабана.

    Ото ж бо й лихо, друзі милі,
    що не самі лише орли,
    а й недотепи тупорилі -
    всі прагнуть слави і хвали.
     
    • Подобається Подобається x 6
  18. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    ЛУКАВСТВО

    В однім свинячім табуні
    був ватажок талановитий.
    Ніхто не міг його ні вбить,
    ні в хитру пастку заманити.
    По ньому били із рушниць,
    за ним ганялись вовкодави,
    та він ніде не падав ниць,
    виходив з кожної облави.

    Коли ж утомлений кабан
    заснув у хащах на світанку,
    лукавий підсвинок підліз
    і перегриз йому горлянку,
    бо заздрив, підлий, тайкома,
    що рівних кабану нема.

    Нехай собі затямить всяк:
    в житті, в труді, в буденних справах
    остерігайсь не так собак,
    як тихих підсвинків лукавих.


    ТЯГАНИНА

    Гладкий кабан худого кабана
    несправедливо вигнав з табуна.
    Худий кабан у лісову управу
    подав негайно скаргу чи заяву.
    Управа справу переслала в суд.
    І доки суд збирав матеріали
    та доки свідків різних викликали,
    гладкий кабан, на пуд, напевне, схуд.
    Худого ж так замучили тривоги,
    що він охляв і витяг ного.

    Отож, не кваптеся, худі, шукати правду у суді!
     
    • Подобається Подобається x 4
  19. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    ВЕРЕДЛИВІСТЬ

    Купив дядько худу свинку - аж щетина дибом!
    Та й став її годувати купованим хлібом.
    Розжиріла, знахабніла свиня тупорила,
    і хазяїну своєму якось заявила:
    - Ви мені цим хлібом сала залили за шкуру.
    Через нього зіпсувала всю свою фігуру.
    Подивіться ви на мене, якою я стала:
    ноги повні, наче довбні, талія пропала.
    Діставайте вітаміни, не носіть мучного.
    Я не хочу хліба їсти, бо вродить від нього!
    - Отакі слова сказавши, люта і сердита,
    зафутболила хлібину рилом із корита.

    Наша байка коротенька натяка на того,
    хто так ставиться по-свинськи до хліба святого.


    ПИСАННЯ Й КУСАННЯ

    Один дресирувальник років з п'ять
    учив свиню писать і малювать,
    та не навчилася нічому тупорила,
    лише учителя за ногу укусила.

    В літературі теж: хто не навчився писати,
    той критиком стає, щоб іншого кусати.


    АХІНЕЯ


    Колись, гуляючи по волі без поводів і без сідла,
    рисак у полі на роздоллі зустрів сердитого осла.
    І той, з хвоста скрутивши двійку,
    на рисака поліз у бійку.
    До горла кидався весь час,
    та не добився перемоги.
    Рисак ударив тільки раз -
    осел упав і витяг ноги.
    Ту битву бачила свиня і потім так розповідала:
    - У дурнуватого коня була стратегія невдала.
    Осел же був, немов вогонь,
    він наступ вів талановито:
    рисак звихнув собі копито,
    коли по морді бив його...

    Так, ігноруючи усе, свиня ліпила ахінею,
    зате лишився жить осел в легенді, створеній свинею.
     
    • Подобається Подобається x 4
  20. Оля

    Оля Старожилка форуму

    Відповідь: Геніальний гумор Павла Глазового.

    ГРАЦІОЗНІСТЬ

    Хвалилася та чванилась свиня:
    - Я, сестроньки, пережену коня!
    Всю зиму я полову їла ячну,
    зате фігуру зберегла ізящну,
    Не те, що там, в сусідньому селі,
    в свиней одвисло сало до землі.
    Ні грації, ні талії... Нічого.
    Як можна опуститься до такого?
    Наслухалася льоха балачок
    від молодих сучасних жіночок,
    та про фігуру піклуватись стала -
    тепер чекай від неї сала!


    САМОЗАКОХАНІСТЬ

    У літній день напередодні свят
    хтось почепив над фермою плакат:
    у синім небі білий голуб лине,
    а в нього в дзьобі - гілочка маслини.
    На той плакат поглянула свиня і хрюкнула:
    - Ну, що це за мазня?
    Куди воно, на що воно годиться?
    Якийсь там голуб... Теж мені ще птиця!
    Сухенькі ніжки, пір'ячко та дзьоб.
    А як, скажімо, здорово було 6,
    якби узяв фотограф апарата
    та зняв мене гарненько для плаката:
    лежу отак, а у зубах буряк,
    а біля мене - гарбузи і мак...
    Не уявля нахабне і ледаще,
    що є на світі щось за нього краще.
     
    • Подобається Подобається x 4
а де твій аватар? :)