Я навчився друкувати наосліп під час навчання у ВНЗ. По-російськи. Коли почала приходити українська, зміг друкувати її наосліп теж, бо тільки три клепки відрізнюють її від російської. Я не друкую ідеально, роблю багато помилок. Що точно, мені подобається бачити свій текст на екрані, а не дивитись клавіатуру у процесі писання. Хтось друкуе наосліп? Як ви дійшли до цього способу набору? Чи користувались тренажерами? Чи важко було вчитися, чи легко, і чому?
друкувати нею кнопки/клавіші (клепки то у вас в голові ). друкує Це помітно по тій кількості тем, яку ви створюєте на форумі Щодо друкування наосліп-пробувала вчитися на цих тренажерах, нічого в мене не вийшло. Оскільки багато спілкуєся на форумах, в скайпі/асі швидкість друкування прийшла сама по собі, але на клавіатуру дивлюся. Хоча останнім часом все більше й більше виходить друкувати наосліп (мабуть, то пам"ять пальців).
Будь ласка! В вас навіть _у_день_ постів більше, ніж у мені, як ви кажете, тем взагалі. І мої пости не такі довгі, як ваші. Спробували сайт vse10.ru?
у вас у мене Ні, я скачувала якийсь офлайновий тренажер-програмку, вже не пам"ятаю, як вона називалася.
Пишу українською/російською на чеській клавіатурі, програмами не користувалась, довело спілкування на форумах. )))
Дивлячись на монітор, друкую нормально, це виходить якось само собою, як перемикання передач в авто, пальці давно знають, де яка літера. А як тільки дивлюся на клавіатуру, тут же починаю гальмувати, щоразу починаєш шукати де яка літера знаходиться
До речі, в мене то ще залежить від мови, якою друкую. Українською в більшості випадків друкую практично всліпу (але часто мушу перевіряти правопис, бо пальці заплутуються). А ось іспанською чи англійською друкувати всліпу набагато важче, частіше доводиться дивитися на клавіатуру.
Так склалося, що у моєї бабусі в комірчині стояла без діла друкарська машинка з латинкою. Називалася Mercedes Prima. Клавіатура - майже QWERTY, плюс німецькі літери плюс клавіша французьких акцентів, яка не пересувала каретку. Коли я захопився британською музикою, машинка пішла в роботу - передруковувати тексти пісень, трек-листи альбомів, чарти TOP-20. Просто дивуюся, як мене не тягали "куди слід" за ці ігрища. Коли я хотів "попонтуватися" перед черговою дівчиною, я ставив повільні блюзи і друкував добре знайомий текст пісні синхронно з виконавцем. Це справляло враження... На початку комп"ютерної ери кілька людей здивовано казали: - Ти друкуєш латинкою вдвічі швидше, ніж кирилівкою. Чому? - А ти просигналізуй куди слід - раптом я гамериканський шпійон! Принаймні я знатиму, хто настукав і не ображатимусь на тебе!
Через мою хату посали "проходити" компи починаючи з 1989 року. Справжні, зарубіжні. А на роботі були совєтські у***** типу "Искра". Там була розкладка "ЙЦУКЕН - JCUKEN" - взагалі неможливо було набрати елементарну команду MSDOS. Щодо компів, які привозилися на продаж: я не мав права клеїти деколі з кирилічними літерами (якщо тільки продавець або покупець самі не попросять), тож кирилівкою друкував взагалі без лейбочок.
Я би не сказав. У мене музична "пальцева" пам"ять і по чотири лівих і правих клавіші у кожному ряду пальці "знали" краще, ніж голова. А "середні" літери запам"ятав головою. До речі, я мінімально користуюся мишкою - майже все роблю "гарячими клавішами". Тому визнаю тільки англійску винду та англійський офіс. Коли в Екселі (або у файловому командері) доводиться робити серії рутинних операцій - там задіяні усі пальці - "акордами". Кожному своє. Трапляється, якась жіночка попросить глянути, що з її компом - я першим ділом ставлю на той комп Far Commander і Total Commander, і вже потім починаю шарудіти по дисках і файлах. Все інше (типу Windows explorer) вважаю "чайництвом".
Аналогічно. Файловий менеджер - це найперше що я ставлю після встановлення ОС. Не можу я без нього - неначе кіт сліпий. Взагалі - найперше, що я освоїв на компі - це був саме файловий менеджер (це в училищі). Тому копіювання файлів я міг робити лише за допомогою даних програм, а як копіювати через "провідник" навіть не мав уяви.
А мене ще бісять різні там \documents and settings\olena\my documents\buhgalteria\olena\personal\2012\klienty\vhidni... Якось адмін за згодою зі мною дистанційно заліз до мого компа і здивовано спитав - "а де те, що ти для нас підраховував у грудні 2011 року?" - Елементарно, Ватсон! Шукай у C:\2011\dec\stat. Де ж йому ще бути? Не знайдеш - лізь у D:\archives\2011\dec
Прийшло в голову от що. Мені здається, кількість моїх тем залежить не від можливості писати всліпу, а від бажань поспілкуватися на ті теми, які створені. Цих тем і бажань достатньо багато. Якщо б не було тем в голові і була здатність друкувати, не було б і гілок.
Я користувалась тренажером для школярів "Бомбіна" ось таким. Як на мою думку, дуже легкий, цікавий і трохи смішний і дійсно дуже швидко можна за його допомогою опанувати сліпий друк. Але помітила, що, коли набираю багато сторінок, то дуже втомлюються очі від стеження за друком на екрані. Тому відмовилась від цього і далі дивлюсь на клавіатуру, а потім перечитую фрагменти тексту і виправляю помилки
Совєтська армія випускала кваліфікованих телеграфістів -щотримісяці!!!!Тогочасна техніка печатання була ідентична в усьому Світі! Комп'ютер поламав цю схему, і тепер кожна фірма пропонує своій виклад клавіатури. Друкування наосліп -заставляє підглядати!!!