Допоможіть порадою! Неконтрольована агресія!

100%

 

Малий життєвий простір, погане харчування та недосипання, на мій погляд, - основні причини агресії

 

Нажаль подібного роду форуми не найкращий спосіб пошуку варіантів покращення Ваших взаємовідносин із сином. Думок і безглуздих порад багато, а на саму Вашу проблемну ситуацію це не впливає ніяк. Вам потрібно звернутися до відповідного фахівця, який не даватиме порад, а допоможе розібратися із самою суттю проблеми і знайти опитальний варіант її вирішення.

При цьому слід розуімти, що сина змінити Ви не зможете ніяк. Тим паче, якщо він сам цього не бажає і не бачить зі свого боку проблеми. Банально, але доведеться щось міняти в собі, в своєму відношенні до нього і т.д. Іншого варіанту нажаль немає.

 

Чому це сина якому 22 роки змінити не можна? А повина мінятися матм якій 50 чи більше? А що саме стало причиною проявів агресії сина? Може в нього були якісь проблеми, а ви в свою чергу не помітили, бо втратився нормальний діалог "мама та дитина"?

 

Все дуже просто, якщо людина з будь-яких причин не хоче працювати над собою і своїми недоліками – змінити її неможливо ніяк. Поламати так (в даному випадку тим більше нераельно), але змінити ні. Процес змін відбувається в середині людської сутності і без її свідомої участі в цьому процесі нічого зробити не можна.

 

Бо топікстартеру як Ви кажете 50 а вона зі своєю мамою не може налагодити стосунки

Tapatalk

 

В мене ще питання пана Ігора ви тут про себе мали наувазі!! Для чого всіх зводити під одну планку?

 

От це і є безглузда порада психолога Як на мене то людину можн змінити і інша людина, або інше середовище чи інші обставини, завдяки яким вона може зрозуміти як їй жити далі, що важливе а що ні, і що цінувати і таке інш.

 

Веселка, це не порада психолога, це звичайний факт справ. Якщо людина не відкрита для змін і не проявляє жодного бажання щось поміняти, то і середовище, і інші люди її ніколи не змінять. Так само, як ватьніків ніхто змінити не може, байдуже у якому середовищі вони живуть.

 

Людину можна змінити, 90% це залежить від людини, якщо не всі 100. Але в реалії часто людина сама не знає що хоче, а ще частіше, людина знає що хоче, але не знає, чи то їй треба.

А от в даній ситуації... особа ще не хлоп, а вже не парубок, гормони грають... Тобто тре враховувати середовище. Знайде собі кобіту, посерйознішає і стане все на свої місця.
Хто не мав сам підлітка, той не зрозуміє.

 

Якщо його не змінити, то нащо фахівець?

 

Ось ми всі поговорили з цього приводу, кожен висловив свою думку... і що з цього? Жінка завдяки нашим порадам покращила відносини із сином? Серйозні сімейні конфлікти і проблеми на форумах не вирішуються. Саме це я і мав на увазі!

І як би хтось не хотів з цим погоджуватися, але іншу людину не можна змінити, якщо вона цього не хоче. Запитайте про це в любого психолога, психотерепевта, філософа, священника, духівника, або просто мудру старшу людину. Всі скажуть одне і теж, що можна змінитися лише самому.

 

Ну, наприклад сімейні психологи з подібними питаннями працюють. Якщо мама вирішила б звернутися з такою проблемою до когось із фахівців, їм було б надано відповідну психологічну допомогу. Ця ситуація точно виникла не на рівному місці, а значить зі сторони цієї жінки були якісь упущення і недопрацювання в процесі виховання сина. Ймовірно мова йде про те, що хлопець сильно ображений на маму за щось... а також йому надоїла її постійна опіка і бажання все контролювати в його житті. От він і використовує агресію, щоб відстояти свою незалежність і право на самостійне життя в своїх 22 роки. Плюс так виглядає, що дана сім’я неповноцінна, тобто син ріс без батька, що в свою чергу теж мало свій вплив на нього. Ну і так далі...

Доречі, в психології є таке правило, про яке наголошують ще кожному студенту-психологу у вузах: "Проблема не в тому на кого жаліються, проблема в тому хто жаліється". З цього виходить, що працювати потрібно таки з мамою, а не з сином. Коли вона змінить себе і якісь аспекти своєї поведінки, син автоматично перестане проявляти агресію до неї.

 

Вженити його треба, але окремо житти відправити подальше від материнської опіки!

 

Щоб жінка терпіла і мучилася?)))

 

Добрий вечір. Насправді гніватись це є нормально для будь якої людини, але йдеться про контрольований гнів. Але якщо в Вас неконтрольовані спалахи агресії і гніву, то з цим дійсно треба щось робити. Є дуже багато факторів які можуть впливати на Вас, тому треба просто проаналізувати себе. Коли відчуваєте, що починаєте виходити з себе, потрібно заставити себе наприклад просто відійти чи вийти з приміщення де є той хто вас виводить, і трохи охолонути. Якщо вас цікавить, то я вам даю посилання на журнал якраз на цю тему. Там є Дуже багато прикладів і порад які можуть допомогти себе контролювати і не ображати своїх близьких. Сподіваюсь допоможе:

вакансія вже зайнята, соррі. Un.Known

 

Кілька порад котрі допоможуть гальмувати вибухи гніву:
- Зробіть кілька вдохів- видохів
- Під час такого дихання повторюйте слова які допоможуть вам розслабитись, як от "спокійно", "розслабся"
- Займіться чимось приємним (послухайте музику, чи ще щось) тим що допоможе зняти стрес
- Займайтесь фізичними вправами і правильно харчуйтесь.
Це трохи допоможе зняти стес.
А взагалі це знімає наслідки, а Вам потрібно знайти причину. Дуже часто причина криється в тому що ви можете забагато очікувати від оточуючих. Потрібно реалістично дивитись на своїх близьких і не вимагати від них забагато. Дуже часто вибухами агресії страждають максималісти.
Вибухи агресії дуже повязані зі стресом, тому потрібно боротись зі стресом. Це вже окрема тема, але якщо коротко то треба більше часу приділяти друзям, рідним, у вихідні відпочивати , прогулюватись по парку, менше дивитись новини (бо там тільки негатив), почати щось читати (щось легке і приємне)