Допоможіть порадою! Неконтрольована агресія!

Треба фахівець..тільки так..( м"ята допомагає..ромашка

 

приступи неконтрольованої агресії може викликати о-два, тобто звичайний більшм-менш читий кисень. вперше я стикнувся з такою проблемою в книзі "подорож до місяця і назад". там хлопці передихали кисню і почали поводити себе дуже збуджено і агресивно. інша варіація - пьянка. нерідко трапляються ситуації коли котрийсь з колєг враз стає наче скажений і на всіх кидається. затхле повітря кнайпи створює дефіцит кисню в організмі і коли наприклад вийти на перекур чи вже просто розходитись, то велика доза кисню та ще й на пьяну голову враз перетворює людину на монстра. самий простий варіант, здавна відомий по американським фільмам - подихати в паперовий пакєт. це реально стабілізує збуджений стан і заспокоює людину. це раз.
перевтома і відповідно "статус бога". коли всі близькі здаються занудними повторюхами, створюють на рівному місці все ті ж проблеми, роблять очевидні помилки і як на них не накричати якщо вони такі тупі?! саме це перші пташки негараздів у сімьї. для цього створені сімейні психологи. але оскільки наша людина вважає професію психолога медичною (той самий психіатр) то звертатись до нього ніяка сімейна пара не буде. та ще й гроші йому плати за це! звичайно що дружина з тещою неправі, вибачаться. може їм прощу...
в любому випадку треба відпочинок.
їдьте на місяць на село. там всьо просто

 

Агресію, депресію, розлад сну, постійні переживання можна полікувати міксом з трьох настоянок - валеріани, пустирника і глоду (бояришника). Однакові кількості ( по 50 мл) злити докупи, закалатати і пити 3 рази вдень по чайній ложці за 30 хв до їди. Хоча би місяць. Не панацея, але допомагає. Перевірено. Хоча до лікаря точно треба сходити і не відкладати. Але сильні препарати для нервової системи я би побоялася приймати. Хоча то тільки моя думка.

 

Тре до кваліфікованого психолога...
Якщо релігійний, то корисно з толковим священиком побалакати...
Це ж не з'явилося за один день, а наслідок багатьох чинників: спадковості, виховання, перебування у складних життєвих умовах і т.Д.

 

Ещё слышала настойка пиона помогает...но не уверенна точно

 

Така поведінка може виникати внаслідок колись пережитого стресу чи психічної травми, однієї чи кількох.

Коротко про те, що відбувається під час стресу:
в стресовій ситуації організм мобілізується на боротьбу чи втечу (реакція fight-or-flight) - піднімається тиск, пришвидшується серцебиття, звужується зрачок і т.д. Коли немає можливості для боротьби чи втечі відбувається "заціпеніння" (numbing або freeze), при цьому триває напруження, активна парасимпатична і симпатична нервова система, це якби одночасно тиснути на гальма і на газ. І, нарешті, коли стрес триває далі, ситуація не вирішується, тоді може відбутися "переключення" нервової системи - наступає так званий стан "упокорення" (submit) - падає тиск, сповільнюється серцебиття і дихання. Це власне і є "психічна травма". Основні функції психіки (пам"ять, увага, сприйняття) в цей момент працюють на подолання цієї ситуації, ситуація розщеплюється на окремі образи і уривки,
змінюється сприйняття (ніби цього не сталось чи "не зі мною"), деякі деталі або навіть вся подія забувається.

І, власне, наслідки:
проблема в тому, що в третині випадків, нервова система не в стані з часом опрацювати пережиту подію і вже не може повернутися до свого попереднього рівня функціонування. Подія, зовсім просто кажучи, якби "застигає" в мозку і продовжує впливати на поведінку. Людина веде себе часом дивним чином: уникає певних місць, спогадів, ситуацій і т.п. Або, навпаки, подія якби переслідує: флешбеки, нав"язливі думки. Провокуюча поведінка, невиправданий ризик, прихильність до кривдника. Проблеми зі сном: кошмари, сомнабулізм. Можуть бути різні зміни в мові: затинання (заїкання), балакучість, мовчазність. Зміни в емоційній сфері, дуже різні: дратівливість, спалахи гніву, злість, надмірна вразливість, страх, тривожність, лякливість, ейфорія, депресивність. Дивакуватість, неохайна зовнішність. В людини може бути відчуття і страх, що вона божеволіє, наприклад, вона навіть може чути голоси (але це НЕ шизофренія). До того часом додаються різноманітні соматичні проблеми - від головного болю до хвороб, які можуть не піддаватися звичайному лікуванню.
Можуть розвинутися різні психічні розлади: панічні атаки, фобії і т.і. Зловживання алкоголем, наркоманія - це як спосіб "самолікування".

При цьому, хочу зауважити, що люди дуже рідко пов"язують проблеми, які виникають (вже потім, але все ж таки!) внаслідок стресу чи психотравми з самою травмуючою подією. Хоч зі сторони зв"язок очевидний навіть для нефахового погляду, візьміть для прикладу "афганців".
В таких випадках люди ходять по лікарям, а ті, як правило, нажаль, не можуть дати раду і до психолога скеровують в останню чергу.

Я в жодному разі не кажу, що Ваша проблема має саме такі корені, але часто це так. Навіть, якщо вони в ранньому дитинстві. Але й тоді тому можна дати раду. У Львові є кілька фахівців з психотравматерапії. Серед них я) Застосовую метод emdr.

---------- Додано в 01:50 ---------- Попередній допис був написаний в 01:28 ----------

Приклади подій:
Напад з насильством чи зі зброєю, згвалтування, ДТП, викрадення, взяття в заручники, участь у бойових діях, насилля в сім"ї, інцест, занедбання чи жорстоке поводження в дитинстві, несподівана смерть близької людини, стихійне лихо.

Важливо додати, що іноді таке трапляється не тільки з учасниками, а й зі свідками подій.

І ще мушу сказати, що зрозуміло, що мало в кого буває життя без стресів. Але люди влаштовані мудро і часто все минається без фахової допомоги )

 

Якщо можна,напишіть в ПП Ваші координати.

 

Красііііво....
аж дух захоплює...
і слова красіііііві....
і мислІ....
тільки,що з тим всім робити?
колись я створив був темку на цю тему....
а в реалі?
пшик.
Хм...взяти мою Зоряну.
Все знає,все розуміє,виконує задачі,запам"ятовує.
Але це нівелюється першим ж приступом.
Так і в мене.
От...ще зранку можу адекватно сприймати аналізувати...мислити.
А день...мій день мине...і я кусок зболеного м"яса,котрому не хочеться нічого...
Досить агресивний кусок мяса.
Я донині не можу змиритись з принизливим для мене становищем ізгоя серед людей.
нехай це звучить...егоїстично...але мене болять погляди...спрямовані на нас з Зоряною...нехай і співчутливі.
І...коли я бачу перед собою...скажім...отих ж вкурених дітисків...в підсвідомості вони асоціюються з моїми проблємами...стіною переді мною...яку треба зруйнувати.
Ні,я не суїцидник,небожевільний,не вбивця...я ще здатний себе контролювати.
Але...
але...але...
а психолог..
соррі...нехочу образити Вас особисто...як і решту психологів...всі оці ваші мантри і заготовки - великих слів велика сила і більш нічого(с)

 

І людям, і мавпам - всім властива агресія.
Тільки люди ще можуть про неї поговорити.

А що ж Ви тоді хочете?

Психолог, чи лікар, чи будь-який інший фахівець - не всемогутній і панацеї нема.

До речі, жоден інший психотерапевтичний метод, як той, що я назвав, не зазнав такої критики. І між іншим, я ще нічого про сам метод і не встиг сказати, а Ви вже встигли мене забанити )
Отже, він дуже критикувався (звісно на фаховому рівні), тому піддавався численим і дуже ретельним дослідженням. І на даний час, його ефективність клінічно доведена.
В 2004 році Американська Психіатрична Асоціація в настанові по догляду за пацієнтами з гострим стресовим розладом та пост-травматичним стресовим розладом (ПТСР), відзначила його як ефективний метод лікування психічної травми. А Департамент Ветеранів і Міністертво оборони США віднесли emdr до категорії "А", як метод "особливо рекомендований" при лікуванні психотравми. І жоден інший метод лікування досі не було визнано емпірично заснованим на супервізованій науково-дослідній роботі. (див. emdr.com)

Мені, направду неприємно, коли всіх психологів вважають шарлатанами. Так само, коли огульно банять лікарів чи інших спеціалістів.

 

мав те саме, виявилось приховане внутрішнє напруження(багато собі забороняю як в емоціях так і взагалі здійсненні мрій і таке всяке), працюю над тим із психотерапевтом через тілесну терапію. Загалом порада є такою проживайте свої емоції (всі і радість і горе і гнів і любов) і реалізуйте всі свої прагнення на всі 100%, тоді всередині буде менше залишатися. Щасти вам )))

 

Конечно желательно обратится к врачу - он даст более компетентный совет. Нужно попить магний Б6. И Успокоительные какие-то.

 

Відповідь психолога:

Не знаю, чи це для Вас ще актуально... сподіваюся, що так. Якщо ж ні, можливо комусь іншому стане в пригоді)

Такого роду проблему можна вирішити, проте вимагає певної внутрішньої роботи над самим собою:

1. На початковому етапі важливо навчитися "спостерігати" свою агресію, або усвідомлювати її. Щоразу коли відбувається напад неконтрольованої агресії, в цей момент важливо зрозуміти це і сказати собі: "я відчуваю агресію", "мною зараз керує агресія" і т.д. По-іншому цей навик ще називається - "включити внутрішнього спостерігача", який і повинен допомогти у виявлені агресії в момент її появи;
2. На подальших етапах роботи над собою, між ситуацією, яка викликає агресію (збудником) та реакцією (проявом самої агресії) потрібно навчитися "вставляти" свій свідомий вибір. "Чи хочу я зараз, проявляти цю емоцію, чи ні?", "Моя агресія керує мною, чи все ж таки я повністю керую нею?".

При цьому слід розуміти, що власні емоції не потрібно подавляти в собі... проте їх можна усвідомлювати, а значить керувати ними.

Це якщо так коротко, в двох словах...

 

В мене є подруга, так в неї такі ж проблеми з неконтрольованою агресією, але з часом вона взяла себе в руки та викинула всі препарати,з того часу казала, що такі напади все зменшувались, і вже зовсім її не турбують)

 

У мене теж проблема. Я зовсім не знаю, що з цим робити . Зараз просто плачу.
Я зараз живу з сином у 2-кімнатній квартирі, яку недавно купила і недавно в'їхала сюди. Синові 22, і він виявляє щораз більше агресії. Я починаю боятися. Причому, ця агресія і претензії часто виглядають награними - голос, фрази, жести. Так, якби він спеціально тисне психологічно, свариться, принижує, кричить, не дає говорити. Я стараюся бути спокійною і пробую говорити. Розважливо і логічно. Не виходить. Він перебиває і продовжує кричати і принижувати.
Сьогодні спитала його зранку - куди ти поставив каву, я не можу знайти. З цього вийшов справжній скандал, з криком і звинуваченням мене у всіх смертних гріхах.
Ну що мені робити?
Я раніше давала синові гроші на психолога. Він казав, що ходив. До кого, коли - це секрет і я не маю права знати. Разом не погоджувався піти.
Я часом натякаю, що добре було б, якби він задумався про пошук роботи. Це теж викликає велику агресію.
2 роки тому залишив інститут на 4 курсі, перед дипломом бакалавра. Сказав, що то не потрібний нікому папір.
Коли йому було майже 18, я поїхала в Київ на роботу на 2 роки. Приїжджала на вихідні. Він жив з бабусею в 1 кімнаті (раніше ми там жили всі троє, тому я поїхала). В бабусі жахливий характер, вона всіх завжди принижує. Мене теж, відколи я себе пам'ятаю. Синові було легше, бо в нього була я, яка була на його боці.
Я хочу допомагати синові, я готова працювати і давати йому, що можу, доки в мене є робота. Я хочу допомогти реалізувати себе, дивитися позитивно на світ і на речі. Не хочу міняти його особистість, не тисну на нього ні з чим.
Але я не хочу жити в страху. Що мені робити?

 

похоже на телячий вік - перехідний.

 

Хочеться вірити, що це справді перехідне. Але, 22 роки...

 

Скоріш за все. В дівчат воно раніше... Сам пережив той цирк з дочкою, а зараз я її просто не впізнаю - нормальна, доросла дівчина.
А закінчилось у 20 років.

 

Мусить - питання розтяжимоє.
А от забагато собою жертвуєте - так! Чим більше будете догоджати і направляти, тим більша буде зворотня реакція.
Тут головне, не перейматися, поступати раціонально, на бзіки не звертати уваги. Відпустити.

 

Ні хрена він не буде знати,всьо на марне.Або бабу сину або мужика мамі.Роз"їзджатись однозначно. Федоришинам не платити ні копійки. Моя Вам добра порада- відпустіть ситуацію.Отримаєте сина , інакше втратите все.

Tapatalk