Це мояхвороблива творчість! Перечитайте кому не впадло і підскакжітьЮ чи варто далі писати!:shy: - Ти коли небуть стулиш пельку?! – дико і в один голос, закричали Данька зі Шведом на Друга. Той відійшов від них похнюпився і примостивши зад на величезній камінюці, шо стояла оба біч нього, тихо звернувся до друзів. - Я, хлопці, от про шо думав: ніхріна ви мені не друзі, хоч Другом і звете… От ти Швед, хто ти такий? Ти людина у якої ше з дитинства в житті нічого не складалося – жив, як на смітнику! Батька, мабуть, і не бачив, за матір і казати нічого! А а тепер хто? Живеш не па блатному, зате у власному будинку і з ахєрєнною бабою! І… Друг не продовжував. Просто дістав з карману телефон і плюнувши на туфлю ( певно випадково ) комусь зателефонував. Так, Швед і справді мав дитинство «нівроку», проте мабуть прийшов час розказати шо то за хлопці трохи поглибившись у деталі. Данька – так би мовити – лідер гурту. І повірте аж ніяк це не дивно.То людина приємної зовнішності з доброю посмішкою і густими бровами, які були на стільки виразними,шо могли як-омога точно передати кожнісіньку деталь його настрою. До вродливої зовнішності мав ше міцне тіло, сила якого іноді заважала! Найбільше Данька любив малювати, хоч нікому і не казав, окрім уявного друга Вілена. Той викликав у нього таку довіру, через те, шо ше ніколи його не покинув, і нікому ше не розповів жодного з того, шо плів йому Даня. Сам же хлопець був зі Львова, проте найганебніше бажання в світі привело його «до столиці – Києва – міст Русських мами», де він і зустрів теперішніх друзів, кидаючи в депо вугілля до вагонів вантажних поїздів. Чому він не робив це вдома залишалося загадкою майже подібною до загадки Друга, про якого ніхто не знав анічогісінько! Хлопці навіть імені його не знали, саме тому і звали – Другом. Швед. Як казала про нього його дружина являв собою - небрите падло, в деякій мірі схоже, навіть на якогось кримінального елемента, чи шо? Хєрня. Швед по при всю свою небритість, мав величезні добрі очі і такеж серце! І скажу вам був людиною дуже розумною! Він ше в першому класі знав шо то за нахєр такий – синхрофазотрон, блін. В той час як решта і на сьгодні думала, шо то є столиця якоїсь Африканської, блін, республіки! От так. Почнемо, мабуть, саме з Історї Шведа. «Швед – авіатор.» Не пам’ятаю точно коли то скоїлось, та здається на передодні революції, року так 1916. Був настільки міцний мороз, шо йти в туалет на вулицю люди навіть і не думали. Смішно, та кожен, хто хтів звільнитися від надлишку перетравленої їжі та питва зіштовхувався з проблемою замерзання цього ж таки питва та їжі, звичайно ж у вторинному їх вигляді. І один лиш Швед відчував себе не дурнем, як його озивали знайомі, а справжнісіньким лазером, як у тому старому повір’ї, коли ставав біля купи снігу і пуляв прямо туди, наспівуючи, якусь тогочасну пісню, уявляючи, шо то є гніздо якоїсь інопланетної раси, в якому заховані кокони з їх нащадками і вся документація Бундесу. Так от. Прокинувся якось наш герой не о 5, як зазвичай, а приблизно о 6, мабуть через ту конячу дозу сіро-червоної рідини, шо йому минулого вечора сусідська стерво - бабця впарила охрестивши її вогняною водою найвищого гатунку. Прокинувшись Швед почав думати нашо то зробив? Дійшовши до висновку, шо в любому випадку вічність сплять тільки мерці він почухав там де то було потрбіно, одягнувся і пішов до ангару, де потихеньку народжувалась його заповітна мрія. Стелла. Так саме Стелла. Саме так Швед назвав літак, який сам спроєктував і відтворював уже кільканадцять років. Зайшовши він всівся в позі лотоса проти неї і почав, як і кожного ранку говорити і повірте то він любив найбільше: Знаєш, моя хороша, я довго думав, навішо ти мені і зрозумів, шо ти є те, заради чого варто жити, творити… Творити Тебе!!! Творити себе разом з тобою, тому, шо з кожною деталлю, я стаю іншим. Я хочу бачити тебе живою! І саме тому сам не покидаю цей нікчемний, шалений і гівняний світ! Я борюсь за життя, борюсь заради тебе! Я не хочу! Я не хочу, шоб ти померла ембріоном! Я хочу шоб ти отримала життя! Хочу шоб ти стала довершеним творінням, проте, шоб я при цьому не став для тебе Богом, хоч і сворив тебе! Я хочу бути твоїм другом! Найкращим другом! Ти хороша, і знаєш, навіть зараз маєш риси більш витончені, ніж кожна жінка, шо я знав досі! Стелла! Стелла!.. Як би я хотів, шоб ти вміла говорити. Думаю, ти б розповідала мені речі !набагато! цікавіші, ніж будь-хто. Та… Так… Сьогодні Швед мав настрій куди-більш ліричний, ніж по всяк час, саме тому він і не домовив, саме тому і не взяв в руки ні молота, ні ключа. Так! І саме тому він пішов до «Трьох поросят». Так звалося кафе на розі вулиць Ізольди Кокеншпільц і Віктора Цюрюпи. Діставшись туди він першим ділом плюнув в лицце швейцару – певно той мав не приємний вигляд – після чого замовивши 100 гр. горілки розповів бармену про всю нікчемність свого існування… - Ти шо впижджяний? - Як звати? - Тільки в Одесі відповідають питанням на питання! - Іди в … Так Швед не домовив… Та не через вихованість, просто чолов'яга, шо промовив до ноьго першим наніс такий міцний удар, шо той навіть забув, шо то,блін, за нахєр такий - стояти на ногах. Прокинувся він наступного дня зі срашенною головною біллю… - Да… «…танки наши быстры…» . О, блін, хєрня, шо то ше за один? Шо за день? Де календар? Надибавши календар і вкуривши, шо за день Швед попхався на роботу. По дорозі поглинаючи всю ту бридоту, шо летіла від попутніх і зустрічних людей у будь якому її вигляді: Народу винтовки, буржуям верёвки! Слава КПСС! ЦОЙ МЫ С ТОБОЙ! Спид – ЧУМА ХХ-го века! Даёш стране угля! Буш – КОЗЕЛ! 12.03.45 – відбудеться концерт золотого голосу нашої країни О.С.Пономарьова… - Ей ти , козел, куди преш?!! - Тут знак, ти шо осліп! - Пішов у дупу, НЕДОУМОК!!!!... Іноді наш герой навіть жалів, шо має очі і вуха, та без цього життя то і життям назвати не можна. І так минав день – за –днем. Неприємно, а шо зробиш? «Здрастє, це я.» Даня, ше з дитинства знав: хочеш грошей? - вали в Кийов! Саме тому років ше у 15 вирішив попхатися туди, коли матиме 18. Я ДЛЯ НИХ ОСТАТСЯ ДОЛЖЕН СВОИМ ПАРНЕМ, ПАРНЕМ В ДОСКУ – НАРКОМАНОМ ЖРАВШИМ ДИМЕДРОЛ… ПЪЯНИЦЕЙ И МУЗЫКАНТОМ И НЕ ПРИЗНАНЫМ ТАЛАНТОМ И НИ КЕМ ДРУГИМ МНЕ БЫТЬ НЕЛЬЗЯ… Ці слова як омога краще і найбільш точно підходять для Данькиного опису. Все його життя складалося з пісень і віршів… Так, і справді, легше, коли чуєш музику, яка підходить тобі за настроєм, і повірте, не так то багато людей її чують. Щойно прибувши на місце, наш герой дістав з кишені величезного лимона і відкусивши добрячий шмат спрямував всі свої сили на пошуки якоїсь – хоч місцини, де б можна було і ніч провести, і не замерзнути. Проте на ті гроші, шо безпонтово брязкали в його кишені можна було купити хіба шо пацюка на пташиному ринку, та і того, мабуть, здихлого, а якшо відняти ше 50 коп. на метро до того рику, то й взалі давно вже смердючого. Проте Данька ж не ЛОХ! Нє-є! Ну у всякому разі він так вважав. Згадалося йому таке діло: Років так 10 тому бував він в цих місцях з матір'ю- ненькою, відтоді і пам'ятає, де його рідня живе. Не дуже він свого дядька любив, а точніше – ненавидів!!! Той завжди дарував йому якісь дурноваті, на Даніну думку, подарунки. 5 років – величезну банку самогону з кольору дитячої несподіванки огірком в середині, яку сам пізніше і випив, а потім ше надєлав любому плимінничку в ліжко, коли їх поклали спати разом, а віповідати за то кому? 6 років – « Найкращий подарунок - книга!» «Нє, воно то може і так – думав пізніше маленький Данічка – але ж не «Збірник законів Джоуля – Ленца, Бойля – Маріота та Гей – Люсака» і не в 6 же, бля, років! 7 років – ця дата запам’я талася Дані найбільше! Дядя приїхав без подарунка!?!!! Того часу він казав, шо забув його, проте ше раз осквернити ложе свого найдорожчого Даньчика, за шо той знову отримав на горіхи (чи погріхам), він аж ніяк не забув! От приблизно так Даня запам'ятав дядька, та робити нічого, вибір не великий, а точніше – ніякого, і він вмикнувши в голові «Поєзд» Чижа попхався до коханої рідні… «Викликай таксі…» Слухай, ти дурило, якшо за хвилину ти не стулиш свою пельку, то я, повір, зроблю так, шоб… І взагалі згадай це кльове кінушко, де дядя годує своїх поросяток рештками таких покидьків, як ти! Які заважали йому жити, які, от так !!!нізашо!!! Підходили і пизділи лишку!!!! !CENCORED! В любому випадку в якійсь гламурній книженції, якогось новоявленого писака типу мене повинна була б бути ото та хєрня, яку ви бачили трохи раніш. Але "Bitches Get Everything", як казала Ірка Карпа. І в даний момент можете вважати мене щасливим власником однієї з них, а отже вести себе я повинен відповідно!!!!! Тим паче я не забороняю своїм героям, а отже – друзям, балакати так, як їм того хочеться! Далі -» Йобана вода, ти шо блядь, зовсім не поважаєш людей?!!!!! Трохи пізніше той шо пиздів лишку і справді поплатився своїм лиццем, проте зараз не про то!
Відповідь: Данька та решта Пиши друже тільки для себе і нікому не показуй, а ми, будемо хвалити тебе за це!!!!!!!!
Відповідь: Данька та решта Пойнятно все...далі не пишіть, текст наче вже був шліфований, але ця розповіть не про, що...тему думаю краще підберіть, більш цікавішу. Порада
Відповідь: Данька та решта Зверніться до філологів, аби вам виправили помилки. Неприємно текст читати, коли замість гладкої гірки доводиться їхати по суцільних горбах.
Відповідь: Данька та решта Я не філософ. А про горби, то хіба розшифруєте, бо я вас не надто добре зрозуміла. Ото думаю, може, справді, відредагувати трохи текст із першого повідомлення. Тільки кому то треба?
Відповідь: Данька та решта Почала трохи правити, але надто це невдячна справа. Я вам от що скажу. Ви пишіть, але поки на широкий загал не виставляйте. Показуйте якомусь одному фахівцеві, котрий вам скаже правду в очі. Друзям можете показувати, але не слухайте їх, бо їх точка зору буде на 100% суб"єктивною і цілковито необ"єктивною. Другим Андруховичем ви не станете, а, наслідуючи його чи інших схожих авторів, книжку не видасте. Мусите знайти свій стиль. Це приходить із часом, але треба докласти до цього багато зусиль. Успіхів!
Відповідь: Данька та решта Дякую за випралення, проте, не правильна там може бути тільки пунктуація, з цим повністю згоден, а літери в словах усі правильні! Авторський задум! Проте, дуже дякую, за пораду!
Відповідь: Данька та решта Авторський задум насправді є звичайною неграмотністю. Ви так само пишете у своїх повідомленнях. Мова творів - то відображення мови автора.
