"Далекі" друзі

Хочу поділитися радістю! :radist: У суботу приїжджає моя колишня одногрупниця, яку не бачила цілий рік. Сама вона з Кіровоградської області. Після навчання лишилася у Львові, завагітніла, одружилася, народила і поїхала наразі до мами. Малечі уже рік і два, от останній раз її бачила, як малому було 2 місяці. Лишень по телефону спілкувалися. Друзів у мене дуже мало (тобто таких справжніх, яких би я хотіла - нема), а ця людина дуже близька мені, маю дуже теплі до неї почуття, хоча ми дуууже дуже різні.
Ну от радістю поділилась, а тепер у мене до вас питання.
Чи є у вас друзі, які зараз далеко, як ви підтримуєте з ними стосунки, що в тих стосунках змінюється, і які ті стосунки є, коли людина (або ви) повертаєтеся і знову спілкуєтесь "вживу"?

 

Відповідь: "Далекі" друзі

2,5 роки тому я збиралась з подружками в Одесу. Завдяки пошуку в асьці я знайшла кількох одеситів, яких розпитала про місто, що де варто побачити і т.д. Тоді ж і познайомилась з Олею. З того часу ми 2,5 роки переписувались, зідзвонювались, одним словом активно спілкувались, подружились. Цього НР я її запросила до Львова в гості. І ми вперше побачились Було таке відчуття, ніби то моя подружка з дитинства, адже я вже добре її знала. Ми гарно провели час, проблем зі спілкуванням не було, наші стосунки тільки покращились!

Буває, що приїжджають знайомі, яких давно не бачила, з якими тільки спілкуюсь по нету, або і взагалі не спілкуюсь, хіба коли щось треба. Тоді вже не можемо наговоритись вживу! А після зустрічі нічого не змінюється..

 

Відповідь: "Далекі" друзі

Ви з ним не спілкуєтеся?

 

Відповідь: "Далекі" друзі

А хотіли б віднайти того друга?
Якщо так, то як ви думаєте, як би складалися ваші стосунки після того.

 

Відповідь: "Далекі" друзі

Ой мама... я своїх Львiвських подруг не бачила 9.5 рокiв
З однiєю пiдтримувала зв'язок листами по почтi, а потiм по електронцi. Вiд може 2004 року пiдтримую зв'язок ще з однiєю подругою з класу. Якось рiк назад мене знайшли й iншi однокласники, з ними i спiлкуюсь. А оце мiсяць назад зареєструвалась на однокласнiкi i там знайшла купу однокласникiв з якими i не думала що колись побачусь ще Так приємно Дуже надiюсь поїхати до Львова у цьому роцi i побачитись зi всiма

 

Відповідь: "Далекі" друзі

маю подругу, яка нині вчиться у Москві. не те щоб ми таааааааааааааак довго не бачились. там вона з кінця липня цього року. приїздила в Київ на канікули - для того спеціально здала екстерном іспити. якраз в неї був День народження в цей час. бачились з нею ледве не щодня, поки вона тут була - не могли наговоритись. стосунки навіть зміцнились - ми постійно переписуємось мейлом. а вона мені сказала, що її від"їзд - грандіозна перевірка людей. бо з тих її подруг, яких вона вважала най-най, за півроку їй одна написала 1 листа, а друга - аніслова.

ще у мене був друг із Франції. ми переписувались після знайомства вживу 4 роки, він приїздив в Україну кожного літа. але зв"язок урвався і тепер вже рік як не спілкуємось - шкода

 

Відповідь: "Далекі" друзі

А навіщо тоді зустрічатися?

 

Відповідь: "Далекі" друзі

А в мене дуже багато таких знайомих . Друзями їх не можу назвати, бо друзів в мене є небагато.
От якраз найкраща подружка рік тому несподівано виїхала в Париж, до свого хлопця. Нікому нічого не сказала, я її останній раз бачила за день до свого відЇзду на море, домовились зустрітись після ....а вона через 4 дні поїхала в Францію. Коли дзвонить, то я аж плачу..так за нею скучила. Але Бозя все бачить і дав мені нагоду поїхати в Францію..тому думаю, вже наговоримось за той рік ..... Єдине, що зле --вона майже "чайник" в компютері, тому різні програми питу Скайп, аська і т.д. не дозволяють нам спілкуватись...

Ще б хотіла побачити знайомих з Швейцарії, в Португалії....ух.....та й у Львові є люди, яких би хотіла побачити ...а ніяк не можу з ними стикнутись ....

 

Відповідь: "Далекі" друзі

я зустрічалася з дуже близькою товаришкою після кількарічної перерви. вже тут, в нашому селі. ми поцілувались, сіли на бруківку й мовчки дивились, як наші діти пішли собі бавитись в пісочницю. так мовчки й сиділи. досить довго. головне , - глянути людині прямо в очі й побачити знайоме тепло.

 

Відповідь: "Далекі" друзі

Ну не знаю, не знаю. правда, я все більше слухаю, ні ж говорю.
А в цьому конкретному прикладі, в людини стільки радості, що приїхала знову до Львова, стільки щастя від свої дитини, що з словесним потоком - усьо ок.

 

переглядала архів ЛФ і чомусь саме ця тема найбільше зачіпила...

може тому що так багато моїх друзів там...
з кимось бачимось не часто,а з деким взагалі не бачились біля 10 років.
спілкуємось всіма доступними засобами(нет - найкраще)
...
завжди святкую їх дні народження.в ці дні - і сумую і радію.з роками навчилася що відстань - це не найгірше.головне що ВОНИ Є!

відчуваємо один одного не зважаючи на кілометри,тисячі кілометрів.

звичайно,є і такі з ким втратився звязок...а ми говоримо про друзів

 

Зустрів однокласника... 20 років не бачились...
Питаю,
-як життя?

А він всього одне речення... пару слів, а ніби про все сказав:

нормально, бабки є.... на свободі.........

 

Переглянула тему і бачу що я не одинока в своїх спостереженнях. Вчора чекала людину в центрі міста і вийшло так що відразу зустріла кількох старих друзів ще з часів школи. І всі питання звелись до -як життя? -де працюєш? -одружена? -діти є? І так практично з усіма людьми яких не бачила довший час. Невже людей цікавлять тільки ці банальні питання ...Чому не поділитись думками про переглянутий фільм,чудову погоду,розказати спочатку щось про себе.

 

Важко сказати...
Ми всі міняємся з часом...
ватрачаються спільні інтереси...втрачається та нитка повсякденного спілкування,що зв’язує друзів...
Ми продовжуєм називати їх друзями...по інерції...але...
Можна виголошувати голосні,бравурні фрази...про нерушиму дружбу...та..суть в тому,що ми одинокі...по суті своїй...
Дехто це відчуває гостро...дехто закриває на це очі...дехто цього не усвідомлює....
Про себе...можу тільки...якби не одна людина...яка підтримує...намагається...підтримати...то було б відчуття повного вакууму...
Навіяло...