Чорний Гумор

Тема у розділі 'Кімната сміху', створена користувачем Bregin, 28 гру 2010.

  1. Bregin

    Bregin New Member

    р е к л а м а
    Студент і Маршрутка
    Осіннім вітровим днем їхала маршрутка через ліс. Настрій був у всіх чудовий, всі тішились. По радіо лунала пісня Віктора Павліка "Відлітаєш" і всі ритмічно качались в салоні. День як день. Всі кудились їхали, щоб робити добро на землі.
    -Хлопчику, пройди трошки вперед, а то я не влізаю повністю.
    Це був молодий юнак. Студент першого курсу. Чорнявий, чорноокий, чорнобровий з маленької чорною борідкою на лиці. " Дати тобі б разок в око" - Подумалось юнаку.
    -Гаразд бабцю. - Озвався студент та відійшов трішки вліво, щоб бабця влізла повністю.
    Шофер на ходу рахував копійки, а через віконечко дув теплий вітерець йому в лице і шофер собі усміхався. Але тут несподівано на дорозі з'являється Теранозавр Рекс і починає гавкати.
    Шофер хутко крутить рулем вправо і маршрутне таксі вилітає з дороги в густий наповнений тваринками ліс. Настає тиша. І тільки Теранозавр Рекс засумував. Йому стало сумно.
    Машина стояла непорушно, вся побита.. Студент прийшовши до тями, почав витаскувати бабусю з крісла, а вона лаялась по закарпатські, що її молоко побилось.
    -Ви всі живі? - Поцікавився чоловік у синій куртці.
    -Лише четверо залишилось в живих. - Порахував студент людей в маршрутці.
    -А Шофер де,він живий?
    - Ні, він вилетів через вікно - пояснив чоловік у синьому. - він лежить між деревами,бавиться з білочками.
    Тіло шофера дійсно лежало між деревами а дві веселі білочки ритмічно стрибали йому на обличчі.
    Всі засумували. Зненацька голос:
    -Шовер, здачу з десятки!
    Всіх охопила паніка. Вони були самі у лісі і без шофера. А десь на заході лунала пісня пташок.
    -Не бійтесь друзі мої - втішив чоловік у синьому. - Я Спасатєль і я вас врятую. Я роблю в поліклініці. Маю досвід.
    Студент розумів, якщо так далі піде, він не встигне на пари. Залишилось тільки чотири людини.
    Спасатєль, Студент, бабця і якийсь лисий чоловік.
    -Також я ходив два тижні на плавання. - Пояснював Спасатєль. - Не бійтесь, я вас захищу та врятую. Чесно. Гайда вперед! Я піду перший.
    Всі слідували за Спасатєлем. Всі мали надію. Але тут впало дерево та розмазало Спасатєля по землі.
    Бабця упала на землю та знепритомніла. А лисий чоловік пильно дивився на Студента.
    -Знаєш хто я? - Запитав лисий чоловік Студента.
    -Ні.
    -Я бандит.
    Бандит витягнув ножа,а студент студентський квиток. Бандит пішов в атаку але нечайно себе поранив в ногу та впав на землю. А тим часом бабця прийшла до тями та їла хліб з молоком.
    Скориставшись цим, Студент хутко підбіг до бандита та перерізав йому горлянку студентським квитком. Все закінчилось. Студент підійшов до бабці.Вона робила канапки. Вони снідали.
    Почувши запах ковбаси, з лісу вибіг ведмідь і почав гарчати та гавкати на Студента та бабцю.
    -Не рухай нас. - Озвався Студент до ведмедя.
    -Гаф-гаф. - Почулось у відповідь.
    Ведмідь хутко мчав прямо на них, але тут зненацька появляється Теранозавр Рекс і з'їдає ведмедя.
    -Дякую. - Подякував Студент динозавру.
    -Прошу. - Сказав Теранозавр Реск та пішов у ліс наповнений пташками.
    Небо зашуміло, над головою з'явився вертоліт. Це був спецназ. Вони кинули трос у низ.
    Студент зачіпив бабцю і та почала підніматись. Вона майже була у вертольоті але трос обірвався і вона упала вниз та розбилась. Студент хутко підбіг до тросу та зачіпив себе. Він взлетів у небо.

    Пролог
    Студент все таки встиг на пари. Відповів ще на двох семінарах. Получив два великих плюсики та не пішов на фізкультуру. Завтра він знову поїде маршруткою.

    ---------- Додано в 23:39 ---------- Попередній допис був написаний в 23:38 ----------


    Романтична історія
    Жили типу короче три людини. Хлопчик, дівчина і смайлік. Типу ось такий ")" .
    Одного разу, коли хлопчик переписувався з дівчинкою він хотів в кінці свого речення поставити смайлік. Ось типу такий ")" Але ця кнопка на клавіатурі випала і попала в пекло.
    Хлопчик почав кричати, битись головою об стінку, блювати. Короче через це, що не було смайлика.
    І він віришив ризикнути і відправив повідомлення без смайлика. Типу без цього ")".
    Тоді дівчинка розлютилась. Бо не помітила смайлика. Типу ось цього ")". Вона теж почала битись головою об стінку. Її нервувало, що немає смайлика. Тоді вона пише хлопчику повідомлення - "А де смайлик?" Коли хлопець прочитав, він зрозумів, що вона запитує про смайлик. Але смайлика там не було. І від тій дівчинці відписує. " Пробач, але смайлик попав у пекло і більше він не повернеться.
    " О Господи! " скрикнула дівчина. Вона не вірила, що смайлика вже немає в живих. В неї була депресія. І вона взяла шприц і набрала котячої крові і добавила її до своєї. Вона думала, що це їй допоможе.
    Тоді коли їй стало погано і почала крутитись голова, дівчинка набралась сміливості і запитала хлопця." ти мене кохаєш?" Прочитавши це, хлопчик відповів : Нєа, бо я тебе навіть не знаю"
    З такої неочікуваної відповіді дівчина відрубала собі палець. І почала ним набирати буквочки на клавіатурі. А хлопчикові вже було байдуже, адже він кохав іншу дівчинку, яка вчилась у протилежному класі його школи. Але то все хєрня і не важливо. Важливо те, чи повернеться це загадковий смайлик?
    з п*яти літрів крові, які блукали у дівчинці залишились лише дві. Їй було погано. Адже вона помирала. "Прийди і врятуй мене" - написала дівчинка хлопчику. Той не ростірявся і прийшов у другу кімнату, та перерізав дівчинці горло. І та з усмішкою упала на землю. І тут з ненацька появився смайлик.: "ти що сучий сину наробив,а ?" - запитав він хлопчика. Той знизив плечима.
    "Це була моя зведена сестра по татові мамі і донці есмеральді, п*яте коліно волосатої ноги" -
    Хлопчику знову знизив плечима. Тоді смайлик витягнув пістоля і застрелився. І його мізги сплелися з трупом дівчинки. А хлопчик, витягнувши з кишені "Скітлс" попрямув в свою кімнату. у його серці палала любов. Завтра він знову буде робити добро...

    ---------- Додано в 23:41 ---------- Попередній допис був написаний в 23:39 ----------

    Один з днів

    Пуста квартира наповнена хорошим настроєм та чудовим яскравим освітленням. Він задрімав на дивані перед телевізором, під час епізоду, де лице Джої було все у повидлі. На стіні висів годинник, він показував першу годину ночі.
    Лише десять днів залишилось до Нового року. Всі кудись бігали, щось купували, щось втрачали.
    По телевізору стало менше реклами, та почали показувати всіляку новорічну фігню. Відомі українські канали теж готуються до свята, запрошуючи відомих людей та гостей для новірічного шоу. Все як завжди. Так було кожен рік і так буде. Покищось не станеться. Тьху!
    На дворі було дуже холодно, а в його кімнаті спекотне літо. Лахи розкидані по всій кімнаті, валялись зошити на столі, а у кутку стояв невеличкий акваріум з рибками та молюсками.
    Тук-тук.
    Він перевернувся на другий бік та накрився одіялом, на якому були шматки шерсті персицького кота. А самої тваринки десь не було. Напевно помер. Тьху!
    Тук-тук.
    Хлопець нарешті почав давати якісь ознаки "життя". Перевернувши на спину, він почав дивитись на стелю. "Хто ж це в біса так пізно?". Ліниво піднявшись, він почав перспективно шукати у цьому всьому футболку, на якій написано "don't kill Kenny". Довго перебираючи все довкола,він не знайшов того що хотів. Взявши халат, він попрямував до дверей.
    Тук-тук.
    -Секундочку. - Промовив він. - вже відчиняю. - Хлопець як раз увійшов в коридор. Шукаючи кнопку світла, він ненароком наступив на хвіст породистого кота. Значить він не вмер. Тьху!
    Бідолашна тваринка перестрашилась і побігла в іншу кімнату. " Це ж треба таке?"
    З труднощами юнак добрався до вхідних дверей, повернувши ключ, відчинились двері.
    Коли хлопець, побачив хто це, він був приголомшений...
    На порозі стояв маленький чорнявий хлопчик років семи. Він своїми маленькими синіми очима пильно дивився на господаря квартири.
    -Що тобі треба в таку пізню годину?
    Хлопчик показав вказівним пальцем на стелю. Юнак поглянув слідом. На стелі було написано " 312 П.Т.Р". Тоді юнак поглянув знову на хлопчика, у якого з'явилась табличка з написом "Вадим, обернись". Той машинально обернувся і побачив перед собою зеркало. А у відображенні постала
    постать Сергєя Звєрєва. Тьху!
    А у відображенні з'явилась собака, яка крутилась навколо себе та несамовито лаяла. Тоді заспокоїлась і погланула на Вадима. Він застиг на місці. Він не розумів, що відбувається.
    -Вадиме! - почулось позаду.
    Юнак повернувся. Та відразу натикається лівим оком на дуло пістолета. Пролунав постріл.
     
    • Подобається Подобається x 3
  2. Bregin

    Bregin New Member

    Троє на галявині
    Настав вечір. Цей день їм трьом запам’ятався назавжди. Це були два чоловіка і один лев.
    Вони йшли, розмовляли, сміялись. Лев розказував їм, як він народився.
    Вони вийшли на галявину. Перед ними росло велике дерево дуб, а біля нього була травичка.
    Це було ідеальне місце для ночівлі. Один з чоловіків сказав, що піде назбирає гілочок для багаття, але лев зупинив його і сказав, що він цим займеться. Вони гордились ним. Лев тепер їхній друг.
    Ось і лев повернувся з гілочками. Вони почали розпалювати вогонь. Тоді вечеряти. Чоловіки їли гарячу кружку, а лев апетитно смакував батончики «Lion», і робив вираз обличчя такий, як на етикетці. Всі сміялись. Вони ще всі досі були під враженням.

    Міліціонер

    Чоловік у синій формі стояв на дорозі. Він розмовляв по телефону з жінкою, і вмовляв її піти в цирк, а та не хотіла. Тому він сказав, що вона поправилась і що він подає на розлучення.
    Чоловік заробляв собі гроші, він тепер холостяк. Махаючи жезлом, він ходив туди-сюди роздумуючи перспективні ідеї. Він думав про тварин. Ні, він був натуралом, просто він любив живих істот, любив природу і Хеппі- Міл. А найбільше він любив левів. Це була одна з його найулюбленіших тваринок. Він тішився, що є леви.
    Він стояв на дорозі,вмить дивиться – йому на зустріч їде підозрілий фургон. Розмальована якась машина. Було чути італійську музику.
    Той зразу насупився і почав його пиняти. Машина зупинилась і міліціонер помітив розмальовку на кабіні. Там було написано «Цирк-Дибілко». Підійшовши до лівого переднього вікна він постукав. Тук-тук.Скло опустилось. І в лице кинувся бородатий чоловік. Він був схожий на наркомана.
    -Інспектор Андрій Михайлович. – Представився міліціонер.- Що ви везете?
    -Лева.- Відрізав бородатий чоловік.
    - Що-що?
    -Я везу лева в цирк. Сьогодні там вистава з левами.
    Андрій Михайлович був здивований, це мабуть доля йому підкинула лева. Його зрачки розширились. Він почав плювати на асфальт, а тоді каже:
    -Слухай, брат покажи мені лева. – Попросив міліціонер.
    -Не положено. Мене виженуть з роботи.
    -Я тобі заплачу скільки скажеш. – Наполягав той.
    Він ще довго просив водія, але той відмовив. Тому Андрій Михайлович зняв з нього великий штраф і побажав гарного дня. Машина поїхала.
    Але за кілька секунд пролунав постріл. Машина знову зупинилась. Міліцонер підбіг і побачив цього водія мертвим. Куля пролетіла через голову і полетіла в небо. Андрій Михайлович дав по пиці водію та зламав йому четвертий палець на правій руці:
    -Їздити навчись придурок! Тим більше, якщо везеш лева.
    Міліціонер перелякався. «Бідний лев» - думалось йому. Андрій Михайлович підійшов до задніх дверей фургона та намагався їх відкрити. Але марно. Тоді він промовив.
    -Ти живий лев, як ти?- Поцікавився Андрій Михайлович. – Як тебе звати?
    -Я впорядку. – Відповів лев. – Мене звати Сімба.
    Андрію Михайловичу чуть би не відняло мову. Це ж то й самий лев. Лев – Сімба.
    Міліціонер зрадів. Тоді він подзвонив. І через декілька хвилин прибуло багато людей.
    Лева забрали в зоопарк,а міліціонера забрала жінка в сльозах.

    Цей вечір був чимось особливим. Дивне скупчення зірок, небо нестандартного вечірнього кольору. Все як у казці. І тут приходить лев. Андрій Михайлович запитав його:
    -Сімба, ти де був,а ? – Хвилюючи запитав міліцонер. – Цей чоловік ні за що би не пробачив собі, як би з цим левом щось би трапилось. Він тепер йому як брат, як міліцейський жезл. От.
    - Я ходив у ямку.
    - А чого так далеко то так, м? – Почав сварити на нього Андрій Михайлович.
    Лев зробив милий образ обличчя і міліонер пробачив його. І знову поцілував в ніс.
    Вмить задзвонив телефон. Андрійко Михайлович підняв трубку.
    -Вибач, я все зрозуміла. Давай сходимо в цей цирк. Тільки не залишай мене саму. – Говорила жінка крізь сльози.
    Чоловік у формі споглядав на лева та усміхався. Нащо йому жінка, як він тепер має лева?
    Звісно в культурних значеннях та поглядах на життя. От.
    -Цить жінко! Вже не треба в цирк. Ось послухай.
    Чоловік у формі простягнув слухавку левові і сказав, щоб той її пояснив, а жінка лише почула якесь ричання та ще більше почала плакати. Розмова закінчилась. Всі сміялись і навіть чоловік у білому халаті.
     
    • Подобається Подобається x 2
  3. Bregin

    Bregin New Member

    Лікар-Хірург

    На дверях було написано «Лікар-Хірург – Михайло Михайлович Стьопа». Чоловік у халаті відкрив ці двері і увійшов. Він відчув себе,як вдома, адже це його кабінет. Сівши за стіл, він почав переглядати картки пацієнтів, почав ставити різні хрестики та усміхатись. Вмить задзвонив телефон і лікар-хург насупив брови. «Цікаво,хто це?» - подумалось йому. Він підняв слухавку.
    -Михайле Михайлович, добрий день. Пару хвилин тому, на дорозі хтось застрілив водія,куля пройшла крізь голову. Його в землю чи ще в морг? – Поцікавилась секретарка.
    Лікар-хірург зрадів. На лиці виникла цікава посмішка, як у Тіни Канделакі.
    -Ні в якому разі! – Відрізав Михайло Михайлович. – До мене його! На операцію! В нього ще є шанси знову сісти за кермо. Значить так, труп, ну тобто тіло в реанімацію, а я йду пити каву. Зустрічаємся на точці за десять хвилин. Закінчилась розмова.
    Це був оптимістичні лікар-хірург. Він завжди рятував людей, навіть якщо вони вже вмерли.
    І ось всі зустрілись на точці. Михайло Михайлович підійшов до операційного столу та запитав.
    -Що з ним?
    -Куля залетіла в голову, там не залишилась і полетіла десь далі. – Відповіли йому.
    -А-а-а, та йому ще повезло! Ех ти щасливчик! – Похвалив він чоловіка,який був на столі.
    Лікар наказав йому зробити штучне дихання лице в рот. Але і це не допомагало. Тоді розряд електрошоком. Але марно. Михайло Михайлович витер піт з чола.
    -Він вмер…- Сумно промовив він. – Все, короче я їду в цирк,а то мене жінка дуже просила.Казала, що там лев має бути. Мушу її послухати.
    -Немає там лева! – Крикнула медсестра.
    -Як нема? – Поцікавився лікар-хірург. – А де?
    Йому всі пояснили, що цей чоловік, якого він не зміг врятувати перевозив лева. І він попав у зоопарк. І тоді Михайло Михайлович все зрозумів. Він зателефонував в поліцію. Час діяти.

    Міліціонер біля дуба писав смс жінці:
    «Кохана моя, ми не можемо бути тепер разом. Я знайшов лева. І як я люблю говорити:
    I love this world, because I have a dog» Ну ти зрозуміла. Бувай сонце»
    Зненацька до чоловіків і лева прийшов вовк з пораненою лапкою. Лев насторожив гриву і хотів його прогнати.
    -Ні, не кусай мене! – Промовив вовк. Я поранений в лапку, мені треба допомога.
    В Михайла Михайловича заблистіли очі. І навіть тут пацієнти,на галявині!
    -Ех, синку повезло тобі. Сьогодні твій щасливий день. Лягай на спину, зараз я все зроблю і ти будеш вмить бігати зі своїми друзями.
    Вовк зрадів, тішився дуже. Він ліг на спину. А лікар-хірург почав різати йому живіт. Всі здивувались, крім вовка і він почав чомусь кричати та гавкати. А міліціонер бавився тим часом на телефоні.
    -Заткни йому рота! – Скрикнув Михайло Михайлович.
    Лев взяв невеличке дерево та положив вовкові до рота, той почав задихатись.
    Пройшла хвилина.
    -Він вмер.- Сумно промовив лікар-хірург, витираючи піт з чола.
    -Не переживай, буває. – Заспокоїв його лев.
    Вони усміхнулись і пішли бавитись у доміно.

    Лев

    Він сидів в клітці. Йому було зле. Депресія та ностальгія. Лев плакав. Він мав сьогодні виступати у цирку, але тут сталося таке, що він тепер не буде виступати в цирку. І леву було сумно.
    Люди проходили мимо нього але ніхто не помічав левових сліз. Ніхто, навіть мавпи. Інколи лев сидів у куточку та писав вірші про Африку та про сухий клімат, мабуть він сумував за Батьківщиною. І тоді він знову плакав. То певно було щось хронічне.
    Настав обід. Час для годування тварин. Люди зібрались коло клітки, щоб подивитись, як тварини будуть їсти. Їм то було цікаво. Бо люди тепер цікаві, хоч і тупі. Але то таке.
    Працівник зоопарку наближався до клітки з левом. У нього в руках було відро. А у відрі цибуля. Синя, біла та зелена. Короче то було асорті. От. Чоловік підійшов до лева, та почав пригощати його цибулькою, але той ніяк не хотів їсти. Працівник здивувася. Тоді почав насильно запихати смачну цибульку прямо левові у пащу.
    Пройшло вісім секунд. Безголове тіло працівника зоопарку лежало непорушно та стікало кров’ю, а сама голова покотилась десь собі у світ. У зоопарку пачалась паніка, мимо проїжали танки.
    І бавились котики. Всі кудись тікали, а один вусатий чоловік захоплено дивився на лева та почав промовляти:
    -Руку! Руку єму атгризі! Ай маладец! – Радісно гукав вусати чоловік. І почав хлопати та танцювати капуеро. Але тут зненацька прибігла охорона зі зброєю без патронів. Зрозумівши, що ситуація критична, вони всі пішли в бій. Побачивши, що лева хочуть скривдити, вусатий чоловік вийняв ніж та накинувся на одного з поганців та встромив його у ліве вухо та почав сміятись.
    Але тут сталось таке, що не очікував ніхто. Через ворота в’їхала машина з відкритими вікнами.
    А з вікон лунала іспанська музика. Зупинившись біля клітки з левом, з машини вийшло два чоловіка. Один в міліцейській формі, а другий у медичному білому халаті.
    -Ми за левом. – В один голос промовили мужні чоловіки-вояки.
    І тут всі зрозуміли. Всі зрозуміли, що вони зрозуміли, що ті хочуть зрозуміти, що треба робити.
    Охорона зрозуміла все також. Вона зрозуміла, що зараз відбудеться велика битва. Кривава та мабуть весела. І ось цей момент відбувся. Почалась велика битва!. Але тут всіх застрілив міліціонер і доктор. І битва закінчилась. І таке то.
    -Ви за мною, брати? – Виліз з-під ящика лев.
    -Так ми за тобою. – Промовив Андрій Михайлович. Вони всі троє обнялись, а міліціонер поцілував лева в ніс. І тоді вони сіли у машину. Включили шансон і поїхали в загадкове місце –вони прямували на галявину….

    І ось пролунала 12 година ночі. Всі прокинулись. Вони чекали цього моменту і ось він настав.
    Затряслася земля. І зв’явився він- Мудрий слон. Він був весь жовтий як етикетка «Nuts».
    - Ви готові до нових пригод друзі мої? – Запитав Мудрий слон.
    Всі почали танцювати навколо дуба, вони стрибали від щастя.
    -Так. – В один голос промовили чоловіки і один лев.
    -Тоді гайда за мною. – Наказав їм Мудрий слон.
    Андрій Михайлович поцілував лева в ніс, а Михайло Михайлович поцілував Мудрого слона в чоло. Настала тиша.

    Дзвінок будильника.
    -Синку, вставай. Сьогодні в тебе великий день, твій випускний…
    Хлопець відкрив очі.
    -Ну ніхуя собі….
     
    • Подобається Подобається x 2
  4. Filosof

    Filosof Well-Known Member

    Ви самі це вигадали, чи десь прочитали? о_Оо_Оо_О
     
    • Подобається Подобається x 4
  5. Un.Known

    Un.Known споглядач з лінійкою ) Команда форуму

    Я, мабуть, ніфіга не гуморист...

    :sad:
     
    • Подобається Подобається x 6
  6. Кохана

    Кохана LuBimaya

    А чого не написали скільки треба викурити і чого, щоб посміятися???? о_О
     
    • Подобається Подобається x 9
  7. Chaldon

    Chaldon Well-Known Member

    Дак на то он чёрны юмор.:) Главное тема появилась. А чего, чего, а чёрного юмора хватает.
    http://www.youtube.com/watch?v=T7_Chs4P4SY
     
    • Подобається Подобається x 1
  8. Іспанка

    Іспанка Чарівна білка:) Команда форуму

    Угу...Я після 5 років в КВНі,прочитавши ОЦЕ,зрозуміла,що теж не гуморист..Ніфіга:sad:
     
    • Подобається Подобається x 5
  9. Bregin

    Bregin New Member

    Не ображайтесь, або то я жорстокий, або ви нудні.
     
    • Подобається Подобається x 1
  10. Chaldon

    Chaldon Well-Known Member

    • Подобається Подобається x 1
  11. Un.Known

    Un.Known споглядач з лінійкою ) Команда форуму

    Ви, прошу пана, не жорстокий, а ми не нудні. Просто писати не вмієте цікаво.
     
    • Подобається Подобається x 3
  12. Іспанка

    Іспанка Чарівна білка:) Команда форуму

    :haha::haha:Отепер ви мене загнали під стіл..Ржу - нездужу..Ми - нудні...ГГгггг..

    ---------- Додано в 22:58 ---------- Попередній допис був написаний в 22:57 ----------

    О,прямо в ціль.
     
    • Подобається Подобається x 4
  13. Bregin

    Bregin New Member

    Боже, що ж ви тут так всі офіційно, а?

    Кожен просто судить в міру своєї фантазії. От і все.
     
  14. Chaldon

    Chaldon Well-Known Member

    • Подобається Подобається x 1
  15. Іспанка

    Іспанка Чарівна білка:) Команда форуму

    Бо це не просто форум,а кав"ярня,львівська кав"ярня:)А тут не офіційно насправді,просто своя,роками усталена манера спілкування.
     
    • Подобається Подобається x 3
  16. Un.Known

    Un.Known споглядач з лінійкою ) Команда форуму

    Та чого ж, хіба "ніфіга" - офіційний вираз?

    Я розумію, що Вам хочеться оплесків, але руки ще не піднімаються. :)
     
    • Подобається Подобається x 3
  17. Hyligan

    Hyligan Іронічний

    А мені закінчення твору сподобалось :good:....тільки до виправлення...

    емоційно так..."жІЗнЄнно"))))
     
  18. Bregin

    Bregin New Member

    Просто занадно культури нагадують тупе і одноманітне життя ось.
    Але то таке. :)

    Ну та, вже. Хочу ще і грошей і голу дівку з великими цицьками. Та. Ага.
    Я просто виклав. І все. Не скажу, що мені байдуже, але критика це теєж хороша штука. от.
     
    • Подобається Подобається x 1
  19. Un.Known

    Un.Known споглядач з лінійкою ) Команда форуму

    Не буває культури занадто. Бувають бездарні писаки-імітатори.
    То ще трохи попрацюйте над стилем і тематикою. Бо заробите хіба на гумову панянку.
     
    • Подобається Подобається x 3
  20. Bregin

    Bregin New Member

    Ви занадно правильні, шановна. Занадно.
    Надіюсь тільки тут.
     
а де твій аватар? :)