Чи критикувати Церкву?

Недавно почула думку, що той, хто критикує Церкву, до якої належить, є просто дурнем.

Чи варто критикувати церкву, до якої належиш? Чи лише ту, до якої не належиш і, можливо, й не будеш?

Додам ще одне питання, що би ви критикували у своїй Церкві?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Папєж єст неомильне,яка критика?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Гм... Схоже, дискусія себе вичерпала.
А трохи думати не пробували, чи власні обмеження не дозволяють?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Дякую.
Я серйозно запитала про думку, але почула відповіді людей, які щойно сперечалися за свідків на сусідній гілці і не встигли ще відійти, зразу сюди те саме перенесли.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Питання як на іспиті...

А взагалі "критикувати" наскільки є близьке до слова "осуджувати"?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

О, власне!
Дякую, Ольго!
Критика має бути здорова!

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

А чому не можна бути у Церкві чи будь-якій релігії і критикувати її недоліки? Що тоді станеться?

Якщо я вважаю, що догма про непомильність папи - суто людський фактор, то мене треба відлучити від Церкви? Якщо я критикую практики своєї Церкви, то також?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Але потім те, що говорила особа, котра зважилася критикувати Церкву і була відлучена, сама ж Церква з часом приймала.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Є така річ як "громадські слухання".
Цікаво чи є така практика в Церкві?
Вважаю, що надно низький рівень спілкування між мирянами та владою. Особливо в гостро-актуальних питаннях.

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Критикувати хочеться бездіяльних мирян

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Але ж є!

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Думаю, що здорова і об"єктивна критика ще ніколи нікому не зашкодила, скоріше навіть навпаки. І зовсім не згідна з тим, що критикувати свою (тим більше -свою!) церкву - дурість...
Адже (вибачте, що вже вкотре повторюся) - церква - це люди, а людям властиво помилятися, незалежно від того, хто ці люди в церковній ієрархії і наскільки вони є впливовими щодо життя і спрямування Церкви вцілому. По-моєму варто це розуміти , і не тільки не є дурістю, але й просто необхідно критично ставитись (я не маю на увазі паплюжити) до деяких речей.
Адже, якщо приймати отак запросто і безропотно всі плюси і мінуси,то навіщо Бог дав людині розум?.. І вільний вибір? Це точно було б якесь зомбування...
Більше того, мені здається, що здорова критика дає поштовх до виправлення недоліків і руху вперед, до розвитку...
Якби не було критичного ставлення, церква сьогодні залишилась би десь на рівні середньовіччя з усією його темнотою. І, думаю, в ній досі це середньовіччя проскакує місцями тому, що багато хто просто закриває очі на кричущі проблеми і боїться висловити очевидне, щоб часом його не назвали єретиком...

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Зомбування - це метафізика. А пан іхорвеб говорить про навіювання - психологія - наука "про душу"

Сліпо вірити треба! Наприклад, в те, що інакше неможливо пізнати. Наприклад, в те, що Бог любить саме добро, а не зло. А критикувати треба те, до чого церква не має ніякого відношення, наприклад, календар. Календар - чисто людське надбання, поділ на роки, місяці, дні. Як церква може "знати" який календар правильний? Церква - це ж не астрономічна обсерваторія. Люди досягли в науковому питанні про точність календаря певного рівня і церква просто зобов'язана використовувати ці досягнення. Як там? Кесарю кесареве, а Богу Боже? Правильно процитував?

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

А я вважаю, що критикувати у своїй церкві завжди треба те, що не співвідноситься зі Словом Божим. Я завжди критикую наших деяких пасторів, що хочуть членам церкви нав"язати своє бачення якогось питання, чи проблеми. Раніше у нас було заборонено жінкам носити якісь прикраси на собі, особливо золоті, бо, бачите, знайшли, що написано для жінки:"А окрасою вашою нехай буде не заплітання волосся, чи навішування золота..." і заборонили ці прикраси. Мене то обурювало, що чомусь плетіння волосся не заборонили. Хай би всі жінки з розпущеними косами ходили. А саме навішування золота. Я довго доказувала, що ніякий то не гріх. Як хто з того культ для себе робить, тоді гріх. А так, то просто нісенітниця, щоб таке забороняти. Добре, що тепер аж дійшло. І так багато чого. Навіть те саме ж народжування дітей. Роди, скільки Бог дає. А один служитель раз порадив одній жінці, яка так була навчена:"Ти скажи свому чоловікові хай трохи прив"язує свого бога до ноги!"

 

Відповідь: Чи критикувати Церкву?

Вважаю, що церкву до якої належиш критикувати не можна, бо тоді втрачається віра. Критикувати можна окремих діячів церкви, окремих її прихильників, але не саму церкву.
Критика передбачає обєктивний підхід до розгляду справи,і такий підхід можливий по відношенню до істот, що не є втіленням святості, тобто до людей. А церква в певній мірі наділена такою святістю, тому її критикувати не варто. Там де є віра - критики бути не може. Це просто марна справа. Бо тоді треба просто сказати, що не віриш і піти з церкви.
Це стосується як хритиянських церков, так і нехристиянських.
Не переконаний в правильності думки, але так мені здається правильно.