Чи бажає «Партія Регіонів» повторити долю КПРС?

Партія Регіонів взагалі не має нормальної політики чи ідеологічної бази в багатьох областях. А якщо має, то вона у них нерозумна, невчена і непросвічена. Одне тільки вербальним сміттям кидатися: «нацизм» і «фашизм». Вже писали що Янукович не політик і не професіонал − він завгар. Жадібний як собака, за гроші вдавиться, − риса сільської бідноти. Нахабства і хамства нам не позичати і влада в Україні ми узурпували. І партія у нього така ж точно. Колесніченко з Кузьміним і примітивно-розсудливий сталінський гулагівський стиль.
А далі що? За допомогою «антифашистів», репресій і провокацій просидіти довше та накрасти три короби. Міліція пострадянська і при помаранчевих дивно працювала, а зараз і зовсім гірше бандитів – форма одягу змінилася, в роботі нулі як були раніше бо високих імпортних технологій там нема.
А розумні Євродрузі вже давали Петру, Сталіну, а зараз ось з Путіним і Януковичем експериментують. Ефекти вони люблять-поважають, але усі вони чомусь тільки на якийсь час. А може насправді й не розвалиться цього разу? Та як же економіка може не розвалитися при такій політиці? Знову ж як вожді повиздихають будуть руками махати на мітингах: одні пам’ятники та соплива слава, а інші їх ганьбити? Чи не краще за життя бути якщо хоч не «антифашистом» то хоч трохи не кузьміним сталінсько-ленінської «руськомовної» «антифашистської» нації-інтернації.
Тимошенко і Луценко − це, так, для прикриття щоб накрасти під шумок три короби − може не здогадаються й помітять чи відбирати не стануть, налякати усіх і дурної слави наробити. А потім верещати буде уся дурноп’янь що вони ж працювали-будували як гарно, а «лібераси» рідний колгоспний стаханівський гараж і розвалили.

 

«Партія Регіонів» залишається єдиною провладною навколодержавною політичною структурою в сучасній Україні, практично одноосібним володарем всемогутнього адмінресурсу та представництва в органах влади. Зараз вона акумулювала цілу армію «тушок» у всіх гілках влади, крім тролів і добровільно-меркантильних прихильників, багатих злочинними елементами, які неодноразово просвічувалися в ЗМІ і протоколах правоохоронців.
Вплив кримінальників і у вищих колах зараз такий що вони майже відкрито використовують добре відомий у відомому середовищі принцип − вкрав сам, як можна голосніше кричи: «Тримай злодія!» А криміналізація і відмивання стали нормою політики та економіки.
Зараз віддані шанувальники донецької ідеї в Україні все частіше виявляють бажання отримувати винагороду за свої заслуги готівкою, а можливо і посадами в державних органах і підконтрольному бізнесі. Чималий інтерес у наслідувачів «Гліба Жеглова» викликають правоохоронні органи, де дуже успішно діють особисті гвардійці Януковича і зокрема Кузьмін. Хоча й зберігаються можливості що до нового ВЧК справа не дійде − занадто перекупна організація і ідеологія у неї нездужає.
Проте, знаючи звички достеменної публіки, будь-які сентенції на тему «фашизмів-нацизмів» мають знаходитися у фокусі уваги на першому місці.

 

Ні! Їх банду чекає доля банди Довгорукого в Києві.

 

Охранять провокатора Вадима Колесниченко от людей власть отправила старших офицеров
Чрезвычайные меры безопасности при проведении обычной пресс-конференции – в здании УНИАН предприняла столичная милиция. Депутат из фракции Партии регионов, известный как украинофоб и провокатор, Вадим Колесниченко презентовал книгу об украинцах, спасавших поляков, которые подвергались истреблению со стороны ОУН и УПА, сообщает НР. В нынешнем году на Колесниченко на подобных мероприятиях нападали дважды. Так, активисты, именуемые «Коалицией участников помаранчевой революции», один раз его забросали пакетиками с фекалиями. Поэтому перед началом пресс-конференции на тротуаре возле пресс-зала была выставлена специальная машина наблюдения – «подводная лодка с перископом». Эта современная милицейская техника позволяет вести круговое наблюдение и видеозапись на многочисленных акциях протеста и митингах. Пред входом в здание «яблоку негде было упасть» от наличия милиционеров, как в форме, так и «тихушников» (милиционеры, переодетые в гражданскую одежду). Причём, милиция была очень высокого уровня – старшие офицеры, начиная от майора и представители столичного главка.
Впрочем, всё прошло тихо и спокойно, никто на Колесниченко нападать не собирался.
В часности, Вадим Колесниченко известен тем, что в числе 148 народных депутатов Украины подписал обращение к Сейму Польши признать геноцидом со стороны ОУН-УПА события, связанные с Волынской трагедией.


На жаль російська мова Колесніченко, який сам має українське прізвище, і однойменний закон знадобився саме для того щоб займатися гидотами по відношенню до України. У деяких словниках та енциклопедіях подібні явища називають виродками, а різновид «українофобії» − нацизмом. Нам важко оцінити його власне красномовство або літературні здібності, в яких він в усякому разі не перевершує свого керманича теж літератора Януковича.

 

Ось вам шановні й українська еліта. Це тільки у нас такі "шановні пани", як Колісниченко, який вивчився на агронома, зауважте не на історика, а потім подався в комсомол і в МВС, можуть писати книги з історії.

 

От і не беріться...

 

Знаєте, кого в футболі називають "глорами"?

 

Росія продовжує розігрувати донецьку карту проти України в гірших традиціях імперського і тоталітарного минулого. Майже тверезому Донбасу вочевидь не під силу розібратися у власному сучасному статусі і на майже собаче: «Ату, Західну Україну!» там клює багато колишніх Великих співвітчизників особливо нижче середньої освіти.
Можливості впливати на події за кордоном у господаря Кремля зараз більше ніж у його попередників і це стосується не тільки таких країн як Литва чи Польща. Але ось репертуар і аргументація зберігаються на рівні гірших радянських традицій. Це стосується і нещодавньої резолюції суєтного польського Сейму.

ВІД ЄВРОПАРЛАМЕНТУ ВИМАГАЮТЬ РЕЗОЛЮЦІЇ ЩОДО ВОЛИНІ

Це вам і наслідки деяких суєтних шляхетських ініціатив. Така «резолюція» безумовно історично і політично обґрунтована але потрібна вона перш за усе не самої Польщі, а володарям Кремля саме для противаги та нейтралізації негативних політичних наслідків подій українського Голодомору.
Ось і уся арифметика: одне нейтралізує інше, відповідальних нема і можливо продовжувати в тому ж дусі.

 

У Росії ходять наполегливі чутки про те що вибухи будинків у Волгодонську та інших містах а також теракти в т.ч. за участю кавказців і мусульман були справою рук власних спецслужб і ніяк не могли пройти повз Путіна. Ці злочини мали виражений фашистський характер і були спрямовані проти сучасних демократичних інститутів, конкретних лідерів і переслідували кінцевою метою встановлення авторитарного режиму.

 

Не дуже зрозумiв - до чого тут ПР з долєю КПРС - i вибухи у Росiї
А щодо "долi КПРС" - то що там не ТАК? Вся наша - прости Господi! - елiта - з КПРС. Включно з Iринкою Фарiон. Саме члени КПРС загарабастали народне багатство. I нiчого їм за це вже нiколи не буде. Чому б ПР не мрiяти про ТАКе?!?

 

Знаю.

 

А я завдяки вам тепер знаю кого в політиці так можна звати

 

Кого?
Тушок із БЮТ?

 

У тушок банальні меркантильні інтереси.

 

А у решти інші...
Так що там із глорами від політики?

 

Саме так. Виявляєтся є і "матеріально-не-зацікавлені" ідолопоклонники

 

Розшифруйте, бо мені важко "постигнуть высоту глубин".

 

Насправді СРСР не був такою вже безнадійно тоталітарною державою. Тут теж є докір незграбним заідеологізованим придворним спостерігачам, історикам і політологам. Плюралізм існував справді саме на найвищому рівні. В системі радянської держави було два провідних відносно незалежних апарати − партії і спецслужб, − якими в різні роки користувалися лідери держави, віддаючи перевагу тому чи іншому. Якщо Батько народів відверто благоволив першому, то Хрущов, Брежнєв і Горбачов були прихильниками більш публічної представницької партійної гілки влади і контролювали органи безпеки набагато гірше.
Ця проста і важлива обставина пройшла непоміченою сучасними дослідниками та практичними політиками у всіх країнах пострадянського простору, де після ліквідації КПРС і її дочірніх структур утворився політичний вакуум влади, який не сприяє ані стабільності, ані якомусь поступу.
Перш за все це стосується проблем лібералізму в самій Росії, оскільки очевидно що партія має перевагу перед безпекою в такій області. А з іншого боку, зовсім не очевидно що перспективна багатопартійна система майбутнього повинна буквально слідувати такої відомчої традиції. Але враховувати політичний досвід потрібно неодмінно.

 

http://youtu.be/9GYPEQONtdA