Щоразу відвідуючи кафе або ж залишаючись у готелі, у мене виникає питання, чи потрібно залишати чайові офіціантам та адміністраторам? З одного боку, така традиція вже давно стала нормою у сферах ресторанного та готельного бізнесу, і вона добре мотивує працівників. З іншого боку, навіщо платити за роботу, яка і так оплачується? Тим паче, що далеко не кожен може дозволити собі добровільно віддати гроші іншій людині. Як вважаєте ви?
Зайшов до супермаркету. Думаю- візьмука пляшечку пива жигулівського. Обдивився - немає ніде серед тисяч різновидів пива. Питаю франчайменеджера: чи є таке? Він каже: погано дивитися ... і повів мене закапелками кудись за тридев'ять земель. Я йому кажу: у мене добрий зір, але треба казати, що неуважно дивилися...)
За часів СРСР такого питання не стояло. Тут не треба плутати з оплатою товару з-під поли, тобто дефіціту та не тільки. То не чайові, а - не трудові доходи ну і там різних форм фарцовщиків та спекулянтів, за що мали строки в колоніях. Чайові не віталися і навіть могли добре пожурити. Добре з цим було. А за гарну і добросовістну роботу заохочувалися почесними грамотами та цінними нагородами - золоті часи, червоні штани, іменні пістолети. Я перші чайові отримав в вигляді пачки сігарет Кемел у 1994 році. Правда, цілий день водив відрядженного по підприємству, надав електричні схеми і т.п. Не хотів брати сигарети - стидно було, бо не вчили такому. А зараз? Зараз піду рубати дрова. Піздніше продовжимо.
я даю чайові мабуть тому, щоб мені наступного разу у їжу не наплювали з одного боку ти думаєш - ну це ж подачки, у людей є гідність і ставка. з другого, на таку роботу йдуть якраз такі яким наплювати на гідність і люблять гроші
Це тільки про офіціантів? Про них може і підходить ставка. Мені колись за роботу крупє - могли кинути фішку "на чайочок", за умови не стільки гарного обслуговування, скільки вдалої для клієнта гри. А чайові за стриптиз - тут якраз актуально "наплювати на гідність і люблять гроші".
Якщо їм наплювати на свою гідність, то що їм заважає наплювати вам наступного разу у їжу навіть якщо ви і даєте чайові? А раптом вони вирішать, що ви мало даєте?
) Якщо брати таксі - коли тебе везуть о другій години додому та по прайсу це коштує 130 гривасів, то, давши півтори сотні, вимагати решту то є моветон. А взагалі не треба напружуватись - є бажання залишити решту, то не треба собі відмовляти у цій дрібниці. ) Проте якшо "впасти наумняка" то це також буде зустрінено з розумінням. Життя у всіх важке. Коротше кажучи, треба діяти за обставинами. У тих же кафешках ціни бувають такі, що персонал і без чайових від клієнтів писяє окропом. ) Й зображати з себе злодія після успішної крадіжки ні до чого.
Дещо вірно зауважили, можуть бути чайові і таксистам, але при умові, що таксі вчасно приїде, гарно обслужить і довезе із комфортом та без зайвих пригод. Деякі таксисти-хапуги себе не обділять і без чайових, у мене був випадок, коли багато потратився і пару гривень не зміг додати до озвученої суми за проїзд, всі погодились.
На двадцяту вечора одношланговий бандит вигравав у мене 20 гривень, хоча за день терези долі колихалися і в мою сторону і в його. Надія була ще на одного клієнта, і якщо пощастить з виграшем чи на крайній випадок буде нічия, то і на останнього водія. Бо напруга нервів вбиває. Вже з годину нікого не було і тому навіть покемарив після чаю з "Гулівером". Та ось "принесло"... Побажали заправитися на 300 гривень. Тачка не шикарна, але не бідна... Ну то заливаю... Трохи заспався, трохи цифри загіпнотизували мою свідомість своєю дикою пляскою мигкотиння... А то згадав нещодавню розмову з другом про чайові - здивований був, що майже ніхто не дає заправщику, а я собі розмріявся, що чайові покривали б мої втрати у битві з колонкою... Сапнувся, коли накрутив 304 гривні. Ох-хо-хо.... Буває, кажу, і таке ось.... Буває, каже водій, і дає 300 гривень. Сів і поїхав собі... Йой... заробив, кажу, собі чайові... Ну що, закриваю касу... і моя виручка співпала з сумою, яку мав здати. Нічия! Чудасія і тільки..
) Вчора, себто сьогодні, таксист мене відчитав за "неточно" дану адресу. То й довелося розплачуватись із ним строго "по лічильніку". ) Усі отримали масу позитиву
Не знаю, якщо говорити про готель, то мені здається, що не потрібно давати чайові адміністратору. А от в кафе я майже завжди залишаю. Звісно все залежить наскільки доброзичливий персонал і чи не змушує чекати.
Я иногда оставляю, но чаще не делаю этого. Мы же не даем чаевые работникам банка, магазина, учителям или няням. А это тоже услуги.
В окремих випадках, у мене були випадки, коли міг у супермаркеті дівчині на касі не добрати декілька гривень чи залишив якісь маленькі солодощі "чайочок".
