Австрія. Енс.

Маю трішки вражень і фото. Вчора з дружиною прибули в місто Енс (Австрія). Місто вважається найстаршим в Австрії, хоча на даний момент є маленьким містечком з числом населення заледве 11 тис. жителів.
******************************************
Енс (місто) — Вікіпедія
Енс вважається найстарішим австрійським містом. Патент, що надає Енсу міське право, датовано 1212 роком.
******************************************

Спочатку маленька передісторія, аби було зрозуміло, чого ми саме туди поперлися.

В Україні нижче поверхом від нас жила колись сім"я в складі : Мама, Батько, Хлопчик, Дівчинка (пишу з великої літери, тому що саме так надалі їх буду називати, аби не називати імен).
Батько був на заробітках в Австрії.
Мами Сестра також була на заробітках в Австрії.

В кінці 2004 року сталася трагедія - Мама загинула в автомобільній аварії. Батько з Австрії встиг на похорон, але сильно після того почав пити. Пив до літа 2005 року(((( І раптово ту справу кинув. пішов на риболовлю, поліз купатися і... втопився. Діти - круглі сироти. На той час Хлопчикові було 11 років, Дівчинці - 9 років.

Приїхала з Австрії Мами Сестра, яка оформила опікунство над дітьми і залишилася з ними жити. Сестра не була замужем і дітей своїх не мала.
Трохи більше року Сестра була в Україні, але зрозуміла, що жити тут нормально з тими дітьми вона не зможе. І в кінці 2006 року вона з дітьми вирушила в Австрію.

Я там в тонкощі не вникав, але через деякий час їм всім загрожувала депортація. Почала сестра шукати фіктивний шлюб з якимось австрійцем (а за таке вони хочуть 5 тис. євро)...... І знайшла реальний. Біля 2009 року познайомилася вона з розлученим австрійцем. Їй на той час було 35 років, йому - 44 роки. І одружилися вони. В нього є свої діти від 1-го шлюбу, але став він і цих сиріт виховувати також. Майже щороку Австрієць їх всіх привозив в Україну на своєму авто до родини в гості (і до нас))).

Хлопчикові на даний час вже 23 роки, працює, кілька разів літав на кілька місяців у відрядження в Китай (Шанхай, Нанкін), має дівчину-поліцейську, живе окремо.

Дівчинці - 21 рік, також вже працює - перукар, манікюри, має хлопця (серба за національністю), живе також окремо.

Сестра працює на кухні у великій клініці в місті Лінц.

Австрієць працює в автосалоні Опель, крім того, є членом добровільної пожежної частини (яка знаходиться якраз навпроти його квартири).

 

Дуже цікаво!

 

Сестра і Австрієць вже кілька років запрошують нас приїхати до них в гості. Але, на це постійно бракувало і часу і коштів (яких було потрібно бодай на дорогу).
Ну, цього року, нарешті, знайшлися нарешті і час і кошти і ми заразі в тирнеті придбали квитки на автобус Варшава-Відень і вчора о 8 ранку вирушили до Відня. Їхали досить довго і досить нудно на 2-му поверсі автобуса. Вперше користувався туалетом в автобусі))))))))) Це щось)))) Той туалет, напевно, для яких в"єтнамців проектувався))) Двері в нього і вузенькі і низенькі))) І саме приміщення крииииихітне)))) Ну, але, мова не про це.

Їхали через Ченстохову, Катовіце, за кілька км перед чеським кордоном зупинилися на АЗС попити кави, походити. Після в"їзду в Чехію їхали трохи між горами (якщо вірити опції "ландшафт Гугл-мепс, то дорога місцями йша на висотах біля 400м над рівнем моря), то хоч там снігом все вкрито було.

В Чехії була зупинка в Брно і біля 17:55 ми прибули до головного залізничного вокзалу Відня. Фоток Відня не маю, так як вже було темно (таки, найкоротший день в році вибрали ми для подорожі))))) Нє, ще була проблемка)) Дружину в банку у Варшаві запевнити, що вона в австрії спокійно може розраховуватися своєю польською карточкою. Вона вирішила, що квитки в метро придбає карточкою. Карточку апарат всосав, квитків не видав і віддавати карточку не хотів))) Але, після натискань на всі можливі кніпки - віддав)))) Найбільшу бункноту, яку апарат готовий приймати - 10 євро. А в мене все по 50 євро. В першій торговій точці дали зрозуміти, що не мають чим розміняти, але в другій - розміняли і квитки на метро ми придбали за готівку)))
Зразу спустилися в метро, їхали 3 зупинки на лінії U1, потім пересіли на лінію U3 і проїхали ще 5 зупинок. Виїхали в якомусь торговому центрі.

Отут почалися проблеми)))) Видно, що ми десь поряд залізничного вокзалу, бо всюди є здорові монітори, на яких є розклад відправлення потягів. Купа інформаційних табличок про те, як вийти до таксі, до трамваїв, до автобусів........ І жодної інфи, як вийти до потягів.......

Звернувся я "бітте" до якоїсь дівчини, яка йшла і волокла за собою валізку. Вона не могла зрозуміти, що я від неї хочу, поки я не спробував відтворити звук, який видає потяг під час руху : "чу-чух, чу-чуууууух,чу-чух, чу-чуууууух". Тоді вона видала "цуг" і показала на ескалатор, давши зрозуміти, що потрібно їхати вверх і йти прямо. Ми так зробили, але поїздами і далі не пахло...((((

Наступною моєю "жертвою" став дідусь віком 65-70 літ. Дідусь виявився трішки поліглотом. Побачив на моїй шапці напис польською і запитав, чи я "поліш"))) Я сказав, що Україна, але з Варшави))))) Потім запитав конкретно "куда?" (саме так - російською))) Коротше кажучи, і він і я застосовували і німецькі і англійські і польські і російські слова)))) Дідусь сказав слідувати за ним, причому став іти зовсім не в ту сторону, куди прямував до того, коли я його зачепив. І вивів нас до потягів.

Тоді я поставив його в тупик запитанням "каса, тікетс?" Тут дідусь звернувся за допомогою до якогось працівника в яскравій камізельці. Працівник, наскільки я розумію, був не австрійцем, а якимось емігрантом з Близького Сходу, чи щось таке. Але дав зрозуміти, що тікетс в торговій точці під написом "Тобако".

Курча, ну, як я міг би здогадатися, що квитки на потяги продаються в тютюновому магазинчику????????? Вставши в чергу в тому магазинчику, я щиро поданкешонив дідуся і дозволив йому йти по своїх справах.

Люди в черзі, в осносному, купляли якісь лотереї. Я продавцю сказав щось на кшталт "цвай тікетс Вієн-Лінц" і він мені їх вибив. Після чого продавець почав мені казати ціну. Я в упор не міг абсолютно нічого зрозуміти(((( Дав йому 4 банкноти по 10 євро. Він знов почав те саме називати. Тут мене осінило глянути на моніторчик касового апарату, де я побачив "41,40". Я простягнув щепку монет, продавець взяв потрібне і на цьому купівля квитків благополучно закінчилася.

Вийшли на перон 6, на якому світилася інформація, що звідси буде відправлятися цуг до Зальцбурга (а їде він через Лінц). На квитках часу відправлення ніде не було. На пероні стояли 2 дівчини, яким я пред"явив до огляду наші квитки, показав на табло і дав зрозуміти, чи я поїду з ЦИМИ квитками на ЦЬОМУ цузі))))
Дівчата дали зрозуміти, що нема базару, всьо чьотко))))

Тут вже стала надзвонювати зустрічаюча сторона, якій я повідомив і час нашого від"їзду з Відня і час прибуття в Лінц (час прибуття ми прочитали на паперовому носії, вивішеному на пероні). Ще з пів години почекали, всантачилися на 2-й поверх цугу, який прибув. Стюард, молодий, стрункий араб, перевірив наші квитки і ми вирушили. Часами цуг розвивав 200км/год.

 

В Лінц ми прибули із запізненням на 2 чи 3 хвилини, вийшли з потягу і перейшли на протилежний край платформи (бо по краю біля потягу ходило багато людей, а з протилежного краю платформи було порожньо). Потяг поїхав собі далі і тут же зателефонувала Сестра і запитанням в стані паніки "Ви де?". Поки я відповідав, що на платформі, дружина почула Сестру без телефона))))) Сестра вже готова була плакати, бо вважала, що ми поїхали далі)))))))))))

Кілька хвилин до авто, 25 хв їзди по фантастичній трасі і ми в місті Енс. Квартира площею 125 кв.м. з двома ваннами і двома туалетами (раніше це було 2 квартири, а тепер - одна).

Зразу ж чарівна вечеря : фарширована телятина, помідори з моцареллою, шнапс з грушок, пиво і т.д.і т.п.

Під час вечері приїхала Дівчинка, аби нас побачити. Гарненька білява дівчинка приїхала на своєму маленькому 2-х містному Опелі. Приїхала не сама, а із своєю подружкою. Вона з нею колись вчилися в одному класі, але потім подружка переїхала з мамою своєю жити в Португалію.

І саме 22 грудня Дівчинка на тому ж вокзалі в Лінці зустріла подружку, яка приїхала до неї в гості. Подружка білявої Дівчинки виявилася родом з Анголи. Чорна-чорна)))))

Дівчатка нічого не їли, лиш посиділи з нами трішки, поспілкувалися і поїхали. Ми відкрили вікно і спостерігали за їх від"їздом. І в цей момент, незважаючи на купу вражень, які я пережив цього дня, я пережив навіть не враження, а справжній ШОК !!!!!!!

Пояснюю :

Уявіть собі картину : австрійське містечко, маленький червоний 2-х містний Опельок. В Опельок сідають дві дівчинки - одна - білявка, інша - чорна-чорна негритяночка, Опельок заводиться, рушає і..... з Опелька, незважаючи на зачинені двері-вікна ГОЛОСНО починає лунати :

 

На нині достатньо) Фотки будуть завтра.

Я вже змордувався з смартвона їх собі в комп перекидати. Спосіб : з одного свого мила на інше. Причому, з i.ua на gmail.com взагалі пересилати не хоче, а навпаки - пересилає, але так довго, що капєц.

Хто знає - підкажіть легший і швидший спосіб.

 

тища триста

 

Неподобство! Це ж НС!

 

Та Ви шо, серйозно?!

DATA кабель - і буде Вам щастя!

 

Той, що і для зарядки? Не бачить воно там ніц((((

 

DATA!

А Ви рідним заряджаєте?

Коли USB всередині синє, як на картинці, це кабель для швидкісної передачі інформації і такий точно буде передавати.

 

Рідним. Але, він білий всередині(

 

Але, може бути і біле. Тільки треба, щоб було написано DATA-кабель, на упаковці, ціннику, або в описі.

 

Окремого упакування не було. Кабель був в комплекті зі смартом.

 

Можливо китайців таким комплектують. В мене до Самсунга рідний все добре передавав, та з часом всередині проводок почав переламуватися і відходити. То я стільки тих кабелів накупила, перш ніж розібралася що вони не всі однакові. Хоча, один "спєц і програмьор", як він себе вважає, стверджував, що усі кабелі однакові. Я б таких спеців... А потім, коли знайшла такий як потрібно, то вже бережу його, як немовля

 

Вам треба купити нормальний кабель. Я мала на увазі, що на упакуванні кабелю, що продається окремо. На тому що з телефоном виробник зекономив.

 

Тепер по темі. Прям така історія, що Ви вповіли на початку - хоч казку з неї пиши!
Я знала одну історію про те, як мама загинула в автомобільній аварії. Мама була за кермом, чоловік і дві доньки їхали з нею і коли вона вже бачила, що викидає автівку на стовп, то прийняла удар своїм боком. Чоловік і доньки залишилися живі, батько одружився на молодій мачусі, та не ладила із старшою донькою і зрештою відправила заміж кудись аж у інше місто, щоб подалі.


Ну а я тепер знаю, навіщо мені треба вчити німецьку

 

Там в налаштуваннях має бути пункт, "використовувати як зовнішній диск", передати фотографії ітп. Воно мабуть включається тільки при підключені кабеля...

Але є простіший спосіб. Гугл фото, автоматично вигружає всі фото і відео в хмару, а потім можна дивитись з будь якого пристрою в своєму акаунті. Ше і задурно обробку вам зробить, кіно склєпає

Мені во кіно зробив, я назнімав кліпів по 2-3 секунди, а він їх сам зліпив до купи і додав музику https://photos.app.goo.gl/hELMwdBAyvWjgs4C3

 

Дивитись можна. І зберігати можна. Тільки постійний доступ до інтернету для цього потрібен.
А щоб на форумі показати, треба або із хмари на комп завантажувати а з компу на форум. Або в хмарі створювати окрему теку із загальним доступом, туди складати усі фото, які хотів показати і пропонувати людям сходити за посиланням і усі разом подивитися.

Я у хмарі зберігаю щось таке, що мені не дуже цінне: видалити шкода - моооже колись пригодиться. А всі особисті фото і відео - тільки на жорсткому диску.

Із мого достіду: якщо кабель передає дані, то при підключенні воно або автоматично конектиться з компом, або висвічується меню, де пропонується вибрати як використовувати.
Можна ще у гугла запитати щодо тієї конкретної моделі телефону. Та мені здається, що справа, усе ж таки, у дешевому кабелі. Я під'єднувала різних безименних китайців і ніколи не потрібно було навмисно у налаштуваннях колупатися.

 

Автобус, на якому ми теліпалися по 3-х європейських країнах. Якби у Відні не вийшли, то ще й в 4-ту б заїхали - Словаччину.


В Ченстохові на автостанції стояв автобус з Києва)

Потяг Відень-Зальцбург. В лівому верхньому куточку табло - швидкість потяга в даний момент.

Так виглядають двері в туалет в потязі)

Нічний Лінц.

 

Такий годинник висить в нашій кімнаті. І календар теж - правда, календар ще за 2013 рік))) Колись то була кімната Хлопчика.


Вигляд з вікна квартири. Правіше від центру фото видно вежу на центральній площі міста. Побудована вона, якщо вірити Вікі, в 1564-1568 роках. На ній є оглядовий майданчик - вхід - 1 євро. Ведуть наверх 160 сходинок. Планую там побувати)

Австрійський сніданок.
З інших вікон квартири - вигляд на пожарку (хобі Австрійця).

Піша прогулянка по Енс. Спереду - Австрієць. Зліва Хлопчик зі своєю дівчиною. Хлопчик наразі не може кермувати авто. Він щось там раніше нарушив. Заплатив штраф 300 з чимось євро. Крім штрафу йому визначили ще покарання - здати посвідчення водія в поліцію на 2 тижні у зручний для нього час. Ось він і вирішив собі, що поки свята, то саме зараз віддасть на 2 тижні своє посвідчення водія.