"Апостольська церква і сучасне християнство"

Тема про те, чим відрізняється сучасне християнство у традиційній церкві від перших осередків християн. Чи змінилося щось у:
-віровченні
-підході до самої віри.

Ось така тема........

 

Випадок на з/д вокзалі...
ото стоять дві жіночки. Одна,щойно купивши вінок для похорону, говорить до іншої...
- файний? (c)

 

Дуже показово. За досить довгий час пануюча релігія обрастає такими, що лише називає себе віручими. І це стосується не лише Християнства.
Але справжні християни підтримують передання справжньої віри з покоління до покоління.
Тому прошу розрізняти віровчення і витівки захожан-не-на-кожну-Пасху.

 

Були часи що і священики книг не читали або читали одну дві і усе. Такий поряд що б усім Біблію читати від Лютров пішов. (Ке злу це ,чи до добра не мені судити) Може краще було й не перекладати бо тлумачення множаться і брехня в них теж.

 

Християни першого століття не у всьому є прикладом для наслідування

Віра в прихід Ісуса, при їхньому житті
[1 Кор.15:51,52] Говорю вам тайну: не все мы умрем, но все изменимся, вдруг, во мгновение ока, при последней трубе; ибо вострубит, и мертвые воскреснут нетленными, а мы изменимся.

Фанатичні релігійні пожертви
[Деян.4:34,35] все, которые владели землями или домами, продавая их, приносили цену проданного и полагали к ногам апостолов.

В наслідок цих 2-х помилок, після 70 р н.е., наступило релігійне розчарування. Очікували прихід Ісуса після знищення іудейського храму, не сталось.

1 И выйдя, Иисус шел от храма; и приступили ученики Его, чтобы показать Ему здания храма. 2 Иисус же сказал им: видите ли всё это? Истинно говорю вам: не останется здесь камня на камне; всё будет разрушено. 3 Когда же сидел Он на горе Елеонской, то приступили к Нему ученики наедине и спросили: скажи нам, когда это будет? и какой признак Твоего пришествия и кончины века?

 

НМД різниць між апостольською церквою і сучасними традиційними церквами дуже багато. Хотілось би викласти їх тут, але не знаю, чи буде це комусь цікаво, оскільки пости вийдуть об'ємними а загальний текст ляже на кілька сторінок. Але спробую. Хоча з цього тексту стане зрозумілою моя схильність до протестантизму, зазначу, що я не є глибоко віруючою людиною і не належу до жодної конфесії. Це лише спроби порівняти Біблію з сучасним релігійним віровченням, у якому на мою думку присутні відхилення від апостольської віри в УСІХ течіях християнства у тій чи іншій мірі, а особливо - у католицизмі і християнстві.
АПОСТОЛЬСЬКА ЦЕРКВА І СВЯЩЕНИКИ.

Чи потребує Новий Завіт священиків?
У Старому Завіті Бог призначив особливу касту посередників між Ним і людьми - священиків. Але у Новому Заповіті такого немає. Сучасні традиційні церкви спираються на наступні цитати на користь священиків:
- 1 кор. 4:1
« Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць.»
2 кор. 3:6
« І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.»
1 Тим. 4:6
Рим. 15: 15,16
«А коли я, подекуди, трохи сміливіше був написав вам, то я зробив це, щоб пригадати вам завдяки благодаті, яка дана мені Богом на те, щоб я був служителем Христа Ісуса між поганами і виконував СВЯЩЕНИЦЬКУ СЛУЖБУ Божої Євангелії, щоб жертва поган була милою і освяченою у Святім Дусі.».
Тут не йдеться про духовний сан, а лише про святий характер божої роботи. Тому в більшості перекладів вживається не "священницька" служба, а "свята":
" ...і виконував святу службу Євангелії Божої"
http://www.ukrlc.org/bible/new/Poslan_Pavla/Romans.htm
«Як будеш оце подавати братам, то будеш ти добрий служитель Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, що за нею слідом ти пішов».
2 кор. 6:1
«А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.»
Але тут слово «служитель» (працівник, служник, спів робітник) аж ніяк не говорить про особливу касту людей як посередників між Богом і людьми.
14 «Не занедбуй благодатного дара в собі, що був даний тобі за пророцтвом із покладенням рук пресвітерів.»
Тут мова йде про дар Духа Святого, який передавався (в тому числі) покладанням рук. У Н.З. ніде не сказано, що благодать Духа була ексклюзивною прерогативою лише особливої групи людей. Ніде не сказано, що це ритуал посвяти у священики.
Дух сходив не лише через покладання рук, а міг сходити на цілий натовп християн незалежно від того, яку вони роль відігравали у зборі:
"Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони були разом. І раптом почувся шум із неба, ніби буря налетіла і переповнила увесь дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики, немовби з полум’я, та й на кожному з них по одному осіли. Всі ж вони сповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.”
Отож через покладання рук святий Дух предавався так би мовити "у тому числі". У Н.З. можна зустріти випадки, де цю дію робили з метою хрищення, бо було водне хрищення (Іванове), а було обіцяне хрищення Духом святим (Ісусове), і тут мова не йде про якесь "висвячення" на священицький сан:
«В тих днях як Аполлос був у Корінті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, знайшовши там деяких учнів, спитав їх: Чи отримали ви Святого Духа коли увірували? Ті йому відповіли: Ми й не чули, що є Дух Святий. І він спитав: Яким хрищенням ви охристилися? Ті відповіли: Хрищенням Івана. Тоді Павло промовив: Іван христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в Того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса. Почувши це, вони христились в ім’я Господа Ісуса. Як Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити мовами і пророкувати. Було ж їх усього яких дванадцять чоловіків». (Дії 19:1-8).
«Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана. А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли, бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім’я Господа Ісуса. Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!»
Дії 8: 14-17.
А стосовно керівництва, то звичайно що у будь-якій громаді, партії, товаристві необхідна організація роботи і відповідальні особи. У християнстві неважливо, як вони називаються: старійшина,наглядач, директор чи бос , головне питання, яке тут підняте,- чи потребує Новий Заповіт особливого священицького сану (касти), як посередників між Богом і людьми.
А слово «пресвітер» (πρεσβυτεριοs (prezbiterios) у перекладі означає «старійшина», а не «священик». Серед перших християн були старійшини (пресвітери) чи наглядачі (єпископи), які були служителями Христовими. Це посада, покликання, але аж ніяк не сан посередників.
Служитель у даному значенні перекладений із грецького слова διακονος (diakonos), яке аж ніяк не говорить про священиків. Це вже набагато пізніше зробили так, що слова «єпископ» (наглядач), «пресвітер» (старійшина), «диякон» (служитель) стали священицьким саном. У оригіналах Писання термін «священик» у значенні особливої касти посередників позначений лише ЄДИНИМ словом. Це єврейське слово «ίερεύς» (ієрей), або його грецький відповідник «sacerdos». Відкрийте будь-який словник чи енциклопедію, і побачите, що «священик» означає «ієрей».
Незважаючи на те, що римо-католицькі богослови у різні понятя привнесли багато надуманого, все ж таки вони не ототожнюють понятя "пресвітер" і "священик". І хоча вони роблять безпідставну недоведену спробу слово «ієрей» зробити синонімом , все ж таки роблять правильний висновок, розрізняючи різні поняття, незважаючи на хитрий прийомчик зі словом «абсолютний» (наводжу вам католицький сайт):
" Терміни пресвітер і священик не слід уважати абсолютними синонімами , у перекладах слід зберігати таку відповідність: πρεσβύτερος, presbyter — пресвітер,
ίερεύς, sacerdos — священик (див. Катехизм Католицької Церкви, 2002, 1536-1568).
http://www.ucu.edu.ua/poradnyk/theological.comments/clergyman/
Тобто тут католики намагаються ототожнити зі словом "священик" лише одне слово: ієрей, що буквально означає "жрець", і це правильно. Це відповідає усім словникам і енциклопедіям. Жодного разу у Н.З. священиком не названо будь-кого з апостолів чи їх послідовників. У Новому Завіті слово «священик» вживається лише по відношенню до старозавітніх священиків і у книзі «Об’явлення» (Одкровення) по відношенню до групи царюючих у майбутньому небесному уряді Ісуса.
ІСУС ОДИН ЗАМІНИВ СОБОЮ УСІХ СВЯЩЕНИКІВ.
У Посл.св.ап.Павла до євр. (8.9 розділи). мова йде про священиків у понятті духовного сану (касти), а не просто про слуг (служителів) чи старійшин. Там аж ніяк це не стосується апостолів і пояснюється, що у Н.З. відбулася зміна священицтва.
Саме у такому ракурсі це питання пояснив Павло у посланні до Євр.(8 і 9 розділ), Отож у світлі Павлового пояснення потрібно дати відповідь на питання:
1. З якою метою Бог у Старому Завіті встановив священиків? Які функції вони мали здійснювати? Чи були вони посередниками між Богом і людьми ?
2. Чи змінилось священство у Новому заповіті? Якщо так, то яким чином?
Хто у Новому Заповіті виконує ті функції , які на священиків були покладені Богом? Чи Ісус виконує зараз ті функції? Чи є Ісус посередником між Богом і людьми? Чи замінив Ісус собою священиків як посередників між Богом і людьми? Чи є ще хтось крім Ісуса посередниками?
3. Чи апостоли називали себе священиками? Чи називали їх так інші християни?

 

Думаю, є сенс тут повторити це.

==============
Пані Даяна, Ви рясно цитуєте ап. Павла, але чомусь обережно оминаєте, що ап. Павло ставив єпископів по містах. І навіть описав вимоги до можливих кандидатів. Плекаю надію, що ненавмисно.

 

в сучасній грекокатолицькій церкві в Канаді мені ДУЖЕ не подобається старання вгодити лінивим парафіянам які несуть чеки на пожертву-
-відправи по англійськи
причастя без сповіді
а тепер взагалі Великдень почали святкувати не тоді коли в Україні а коли "всі" тобто на тиждень раніше.Так що паску святити ходили до православних і на службу Божу теж.

 

Відповідь на ці питання і є відповіддю на те, чи потребує Н.З. священиків.

А тепер я з допомогою Павлового пояснення (євр. (8.9 розділи). відповімо на ті питання:
- З якою метою Бог встановив священиків? Які функції вони мали здійснювати?
«Бо кожний першосвященик, з людей вибраний, для людей настановляється на служіння Богові, щоби приносити дари і пожертви за гріхи , « (євр.5:1)«Усякий першосвященик настановляється для приношення дарів і пожертв . Євр.8:3) Звичайно, що жертвоприношення було ще до левитів і Аарона, але саме при них виникає особливий інститут, каста священиків, і пов’язано це з тим, що з’явилася скинія і ковчег свідоцтва, який ставився за завісу у "Святая святих". "Святая святих" символізувало Царство Боже, а завіса вказувала на те, що вхід до Божого Царства поки що закритий. Під час Ісусової смерті завіса у храмі розірвалася, тим самим відкривши дорогу до Царства Божого.Поява священиків з цим пов’язана, бо обслуговування скинії передбачало виконання багатьох символічних обрядів і потребувало організованого керівництва з боку певних вибраних людей. Оскільки більшість тих обрядів (описаних в книгах "вихід", "левит", "числа") мали виконувати лише священики, то в тому і полягає їхнє посередництво, бо жертвоприношення за гріхи при них набрало організованої і виписаної в Законі форми.
-Чи були вони посередниками між Богом і людьми ?
Так, були: "Твій батько був перший згрішив, і відпали від Мене твої посередники ,тому Я позбавив священства священиків, і Якова дав на прокляття, і на зневагу Ізраїля!" Ісаї 43:27,28

2. Чи змінилось священство у Новому заповіті?
Так, змінилось: "Коли бо священство зміняється , то з потреби буває переміна й Закону". Євр.8:12

-Якщо змінилось, то яким чином? Хто у Новому Заповіті виконує ті функції , які на священиків були покладені Богом? Чи Ісус виконує зараз ті функції? Чи є Ісус посередником між Богом і людьми? Чи замінив Ісус собою священиків як посередників між Богом і людьми? "Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника. Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем’я, про священство його, нічого Мойсей не сказав. І ще більше відомо, коли повстає на подобу Мелхиседека Інший Священик, що був не за законом тілесної заповіді, але з сили незнищального життя. Бо свідчить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим. Попередня бо заповідь відкладається через неміч її та некорисність. Бо не вдосконалив нічого Закон. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога. І поскільки воно не без клятви, вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим, то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту! І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм, але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має . Тому може Він завжди й спасати тих, хто через НЬОГО до Бога приходить , бо Він завжди живий, щоб за них заступитись. Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе. Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки! " (Євр.7: 12-28)«І кожний священик щоденно стоїть на служінні і багато разів приносить одні й ті самі пожертви, котрі ніколи не можуть винищити гріхи» .(Євр.10:11,12)Але Він, принісши одну пожертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога, «Але Сей Першосвященик одержав служіння тим пречудовіше, чим кращого Заповіту Він посередник , котрий утверджений на кращих обітницях» (Євр.8:6)«Кажучи: Новий показав ветхість першого; а те, що стає непридатним і старіє, близьке до зотління. » Євр.8:13 «І тому Він є Посередник Нового Заповіту , щоб смертю Його, для покути від злочинів, учинених за першого Заповіту, вони, що прикликані, могли одержати обіцянку вічного спадку. Бо, де є заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача.» Євр.9: 15,16. Бо, якби перший Заповіт був бездоганний, то не було б потреби шукати місця іншому (Євр.8:7)

-Чи є ще хтось крім Ісуса посередниками?
"1 Тим.2:5 «Один бо є Бог, і ОДИН Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус »." "І тому Він є Посередник Нового Заповіту" Євр.8:15

- Чи апостоли називали себе священиками? Чи називали їх так інші християни?
Ні.

Згідно з Біблією, у Старому Заповіті Бог встановив релігійно-обрядовий інститут священства. Священики виконували дві важливі функції:
1. До приходу Ісуса Христа вони були посередниками між Богом і людьми.
2. Основна місія посередництва полягала у жертвоприношеннях Богові, які були прообразом жертви Ісуса. («Бо кожний першосвященик, з людей вибраний, для людей настановляється на служіння Богові, щоби приносити дари і пожертви за гріхи, « (євр.5:1)«Усякий першосвященик настановляється для приношення дарів і пожертв. Євр.8:3)
На зміну старому завіту, який по суті нічого не вдосконалив і був лише підготовкою для інших надій, прийшов Новий Завіт. Ісус приніс себе у жертву, закінчивши епоху жертвоприношень і став єдиним Посередником між Богом і людьми, замінивши собою обидві функції старозавітних священиків.
Не маючи змоги біблійно заперечити вищенаведене про відсутність священиків у Новому Заповіті, нинішні "святі отці" спираються на так звані "святі передання", кажучи: "Необхідність священицтва у Новому Заповіті доводять "отці церкви"- наступники апостолів, яким нема підстав не довіряти".
Таким чином "слово людське" ставиться вище, ніж Слово Боже.
У Новому Заповіті кожен християнин, який (на відміну від старозавітніх священиків, що приносили жертовні дари Богові), приносячи ДУХОВНІ дари, автоматично наділюється священством як станом душі. Це святість думок і вчинків , а не посада (1 Пет. 2:5, 9; Об. 1:6; 5:10; 20:6 ).

 

Чи є священики «отцями»?
Апостолів не називали ні священиками ні отцями. Є лише непрямі цитати, які говорять зовсім про інше, наприклад:
«Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей. Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію... » 1 Кор.4:14,15.
Тут лише порівняння «як своїх любих дітей», тобото НЕНАЧЕ своїх любих дітей. Тут ніхто з апостолів не названий ні наставником ні отцем. Ап.Павло лише сказав, що ЯКБИ НАВІТЬ коринтяни мали багато наставників чи небагато отців, проте це він (Павло) їм дав цю науку. Отож, тут говориться «бо хоч би ви мали», тобто «при умові, якби ви навіть мали» і ніде ні закликається до таких титулів, і ніде не називається конкретно ніхто. Якби ап.Павло сказав "Ви маєте отців і наставників, проте..», тоді би була інша справа. Але він не сказав «ви маєте», а сказав «хоч би ви мали». Якщо би Павло називав би когось з апостолів отцем чи наставником, це би суперечило вказівкам Ісуса, про які Павло не міг не знати.
Також у Біблії є такі цитати:
Отче Аврааме (Лк. 16:24). Отче, я согрішив проти неба і проти тебе (Лк. 15:18).
У даному випадку мова йде про БІОЛОГІЧНОГО отця (предка) єврейського народу Авраама.
Авраам був праотцем, родоначальником єврейського народу.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Авраам
"Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів , за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!" Рим.4:18.
"Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів". Буття 17:4
"Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового ." Матв.1:1
"Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів ".Луки 19:9
"Отож, учиніть гідний плід покаяння. І не починайте казати в собі: Маємо батька Авраама . Бо кажу вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння". Луки 3:8
«І не всі діти Авраамові , хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.» Рим.9:7
Пізніше доктрина Авраамового насіння, в якості його спадкоємців набула образного значення, коли християни символічно стали насінням Авраама незалежно від національності:
"Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці".Гал.3:28,29
Авраам жив задовго до встановлення Богом старозавітнього інституту священицтва. Тому в Біблії його батьківство інакше не розглядається аніж як батько (отець)- родоначальник народу в контексті з Божими обіцянками для його насіння. Якщо сучасні "отці" також себе вважають тілесними, прийомними батьками чи біологічними родоначальниками парафіян, то нехай не прислухаються до вказівок Ісуса.
Апостоли були простими і скромними і не любили почестей. Вони не дозволяли іншим ставитись до них по-особливому. До них всі зверталися по імені. Їх не називали: «отче».
Слово «отець» (батько, тато) можна вживати лише у тілесному (біологічному) значенні. Отець може бути або біологічним батьком, або названим батьком (вітчимом). Щодо релігійного (духовного) Отця, то він – ОДИН. Але нинішні «священики» за прикладом фарисеїв люблять титули, цілування їхніх рук та інші пошани («вседостойнійший отче», «всечеснійший отець», «пресвятєйший владико», «ваша святість», «ваше високе преосвященство», «духовний наставнику» і т.п. Ісус же про таких лицемірів казав:
«І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю! А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі. І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде! Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.»
На відміну від сучасних лицеміірів, апостоли пресікали будь-які спроби шанування і особливого ставлення :
«А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився. Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!» Дії 10: 25,26
А ось тут описується, як «пресвятєйші отці» стають на службу в органи безпеки:
http://www.omolenko.com/otstuplenie/mpface.htm

 

Оскільки з такою швидкістю набирати на клаві неможливо, думаю, маю всі підстави спитати: чому не даєте посилання з якого видання увесь цей копи-пейст?

 

Освячення і релігійні послуги. Бізнес на вірі.
Старозавітні священики кров’ю тварин освячували жертівник. Це була символіка і прообраз жертовної крові Ісуса. Сьогодні подібна практика «освячення» водою помешкань, машин і т.д., яку придумали «отці», стала прибутковим бізнесом.
Чи є щось подібне у Новому Заповіті? Звичайно нема. Ніхто не заперечує того, що апостольські служителі утримувались за рахунок общини, але ніколи вони не ставали багатшими від тих, хто робив пожертви:
«Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав... Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20: 33-35).
Сьогодні «отці» за гроші прихожан купують собі квартири, будинки, автомобілі. І чим більша посада (сан), чим більший церковний приход - тим крутіша «тачка».
А з допомогою якого «духа» і з якою метою (результатом) ті «пречесні отці» «освячують» все і вся, і на якій підставі за це беруть гроші. Ні, не вимагають, просто БЕРУТЬ ! Апостоли з допомогою Духа Святого СПРАВДІ допомагали людям (уздоровлювали, воскрешали). Але чи брали за це гроші?
«Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте. НЕ БЕРІТЬ ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів, ані торби в дорогу…» Матв. 10: 8-10.
«Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!» Дії 3:6
Звичайно, у АПОСТОЛЬСЬКІЙ церкві були певні витрати, допомога бідним і відповідно пожертвування самих членів громади :
«Отож, я надумався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготували заздалегідь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він приготований, як щедрий дар, а не річ примусова. А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! «2 Кор. 9: 5-7
«А тепер я йду до Єрусалиму послужити святим, бо Македонія й Ахая визнали за добре подати деяку поміч незаможним святим, що в Єрусалимі живуть». Рим.15:25,26.
А чи брали гроші апостоли за «релігійні послуги» ? Звичайно, що НЕ БРАЛИ.
http://www.expres.ua/articles/2005/09/23/1669/
http://life.pravda.com.ua/surprising/4798a7b6d1455/
http://times.liga.net/articles/gs013009.html
http://glavred.info/archive/2008/02/01/144752-5.html
http://www.amurpravda.ru/articles/2005/09/15/16.html
http://www.amurpravda.ru/articles/2005/09/15/16.html
http://www.nr2.ru/nn/73863.html
http://argument-consulting.com.ua/node/149
http://www.litportal.ru/genre23/author3941/read/page/6/book17057.html
http://www.nakanune.ru/articles/cerkov_?print=1
http://cgi.keke.ru/go.php?http://newsru.com/religy/24jul2006/buchhaltung.html
http://www.religio.ru/arch/22Apr2007/news/14683.html
http://bdg.press.net.by/dsp/2002/05/2002_05_03.4/4_10_1.shtml
http://www.index.org.ru/journal/11/mitrohin.html
http://24.ua/news/show/id/10776.htm
http://www.strana-oz.ru/?article=104&numid=1
http://www.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/other_art/article;21028/
http://www.religio.ru/arch/22Apr2007/news/14683.html
http://www.index.org.ru/journal/11/mitrohin.html
Так починався бізнес на торгівлі Ісусом Христом:
http://www.biblicalstudies.ru/Books/Lebedev17.html
Особливого розмаху такий бізнес досяг в часи середньовіччя в католицькі й церкві.. Лише продаж індульгенцій приносив надприбутки. (Індульге́нція — у римо-католицькій церкві, відпущення тимчасових покарань за вже прощені Богом гріхи в таїнстві сповіді. Індульгенції базуються на віруванні в те, що гріх, хоча прощений, повинен тим не менш мати кару на землі або в чистилищі. Церква може відпустити ці кари завдяки заслугам Христа та святих»).
Такими індульгенціями активно торгували.
http://drevo.pravbeseda.ru/index.php?id=4736
У них значився прейскурант в залежності від гріхів.
http://www.waplib.ru/lib.ru/RUFANT/CWETKOW/995.txt?k=500
Різниця між апостольською практикою і церквою спричинила Реформацію:
http://www.maranat.de/sir_02_03.html

 

Ви праві. Набирати так неможливо. Але копіпейст дати не можу, бо його не існує. Можете перевірити у Ґуглі чи іншій пошуковій системі. Це - результат моїх досліджень, який знаходитьмся у мене на компі і частину якого я викладала ще на одному з форумів. (Також маю власне дослідження історії Сідків Єгови). Якщо підкажете, як розмістити цілий вордовський документ в НЕТі і дати на нього посилання, то я це зроблю.

 

Тепер монахи і священики не продають індульгенції на базарах, як це було в XVI ст., але в кожному ватиканському магазині в Римі, що веде торгівлю предметами культу, віруючий або турист може купити собі за помірну плату індульгенцію за підписом кардинала і Папи Римського, в якій вказується, що людині прощаються всі гріхи на випадок раптової смерті або неможливості покаятися перед смертю. Вартість індульгенції - від 5$ і вище, залежно від якості паперу, малюнка і портрета Папи Римського, що прикрашає кожен примірник. Є також індульгенції вартістю в кількасот доларів, виконані відомими художниками, з золотим тисненням. Тобто при виготовленні індульгенцій їх поширювачі почали діяти більш розважливо, враховуючи те, що є миряни бідні і багаті. Це індульгенція «на випадок раптової смерті і неможливості покаятися», але сьогодні інші індульгенції загалом відновлюються, лише з тією відмінністю, що їх не будуть продавати і це поки що буде лише прерогативою Папи римського.
http://news.invictory.org/issue10250.html
В наш час ситуація з джерелами доходів церкви, які суперечать Писанню (Матв. 10: 8-10.) не змінилась. У деяких парафіях гроші почали стягувати примусово, а хто відмовляється, їхні прізвища «священики» привселюдно ганьблять на богослужіннях.
На ВЕБ-конференції з «блаженнішим» кардиналом Любомиром Гузаром йому задали про це питання:
«Прошу сказати, чому в окремих єпархіях у Львівській області священники встановлюють примусові "податки" з кожної хати/будинку на отримання церкви, обгрунтовуючи це "розпорядженнями з церкви св.Юрія"? Наприклад, такий "податок" в одному селі біля Львова становить 5 грн. у місяць, і якщо хтось його не сплачує, прізвища цих людей "виголошують" у церкві. У селі понад тисячу будинків, і в місяць виходить приблизно 4-5 тис.грн. доходу у "кишеню" священика, бо всіма коштами урядує тільки він, причому, що перед парафіянами жодним чином не звітує. Цей священик має трьохповерхову хату, 2 автомобілі і прислугу з парафіян. На Вашу думку, це нормально, коли священики роблять бізнес на церкві і розкошують за рахунок парафії?»
Не маючи змоги заперечити очевидне, «всечесному отцю» прийшлось частково виправдати подібне:
«Мусимо розрізнити - наша церква удержується з пожертв вірних нашої церкви. І тому вважаємо справедливим такі пожертви збирати за певним приписаним порядком Але це ОПОДАТКУВАННЯ мусить бути абсолютно прозорим, і зібрані кошти повинні бути використані виключно на загальноцерковні цілі. »
…. І тут же засудити (практично заперечивши сказане у першій частині своєї відповіді):
«Описаний випадок приносить священикові, а через його нечесність і цілій церкві, велику ганьбу, і він є гідним покарання».
http://www.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/other_art/article;8897/
У Білорусі православна церква вирішила вкладати гроші парафіян у торгівлю сигаретами і спиртним (на торгівлю наркотиками не наважилась - закон не дозволяє):
http://www.ucpb.org/index.php?lang=rus&open=6221
Російські «священики» не відстають:
http://www.compromat.ru/main/rpc/parhaev.htm
Священик носить «Prada»?
http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2008/06/29/536100.html
Католицькі "отці" приміром вкладають людські гроші у харчовий бізнес(скажімо в-во макаронних виробів в Італії) чи нерухомість (як у Німеччині)..., але у безмиттній торгівлі спиртним і сигаретами помічені ще не були. А про те, що пожетрвувані гроші вкладаються у бізнес, то і говорити не приходиться. Їхня бізнесова практика так стосується вчення Ісуса, як і інквізиція з індульгенціями.Хоча з іншого боку,- якщо надлишок від потреб складає мільярди,- то куди ж їх давати? Не бідним же роздавати, тим паче, що крихітка від цих грошей все ж таки іде на всілякі соціальні програми для бідних. А основну частину куди дівати? Залишається лише бізнес,- самий крутий бізнес у світі: із ЗАКОННОЮ "чорною" бухгалтерією, без податків на додану вартість, без мита на міжнародну торгівлю, без жодної вкладеної копійки з власної кишені...
http://portal-credo.ru/site/print.php?act=fresh&id=862

Каста священиків сьогодні перетворилась на бізнесову структуру, яка за рахунок пожертв мирян (які думають, ніби дають «на Боже») утримують не лише свої сім’ї, вчать дітей, їздять на іномарках і т.п., але й розвивають додатковий бізнес, при цьому навіть користуючись пільгами в оподаткуванні під виглядом безмитного ввозу гуманітарної допомоги. Індульгенції, торгівля церковними виробами і літературою, платні релігійні послуги практично за всі обряди, туристичні послуги…. приносило і приносить величезні прибутки, які постійно накопичуються і потребують капіталовкладень у нові сфери бізнесу. Тому поряд з цим постає торгівля сигаретами, алкоголем, брендовим одягом від «Гучі», «Прада» і «Версачі», нафтою, нерухомістю, коштовним камінням.
http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2008/06/29/536100.html
На скільки мільйонів чи мільярдів доларів вони вже ввезли подібного товару – невідомо через відсутність звітності , оподаткування і «кришування» державними і бізнесовими лобі, які отримують від цього «відкати».Але деякі цифри (краплі в морі), що вилазять на поверхню, таки вражають:
«Только за 1994 год “АРТГЕММА” благодаря ходатайствам митрополита Кирилла получила из Роскомдрагмета алмазов на 6 миллионов долларов!»
http://www.compromat.ru/main/rpc/gundyaev.htm
(лише за один рік… лише на одній бізнесовій «темі»)
У вищевказанй статті про митрополита Кирила написано таке: «Деньги нужны Гундяеву для выборов. Он спит и видит себя следующим Патриархом Всея Руси……но забывает об одном: Святейший Патриарх Московский и Всея Руси Алексий II не собирается в отставку».
Але сьогодні ми бачимо, що його мрії не були марними.
http://www.mk.ru/blogs/idmk/2001/05/25/mk-daily/34819/
«Ведущий православной передачи игумен Димитрий Байбаков также не удержался от комментариев на тему богатых священников. Он заявил, что наличие материальных благ у служителей православного культа является проявлением безграничной любви к ним со стороны паствы ».
http://obozrevatel.com/news/2009/1/28/282474.htm
Отож, краще свою любов і пожертви давати бідним людям, ніж багатим «вседостойнішим і всечеснєйшим отцям», бізнесменам від релігії.

 

Целібат.
«Целібат (від лат. caelebs - нежонатий, холостяк) так зване «безшлюб’я» духовенства, відоме у східному і західному християнстві. У принципі це добровільний акт, високо цінений, що став суттєвою ознакою монашого життя. Згодом аскетичні ідеали взяли верх у Західній Католицькій Церкві, і переконання в несполучності подружжя й активного душпастирства поширилося на Захід і Схід. Проте, спроба Нікейського собору 325 р. заборонити одруженим священникам залишатись у подружньому стані після рукоположення була відкинута».
http://uk.wikipedia.org/wiki/Целібат
т.з. «целібат» - це вигадки т.з. «священиків». У першому столітті , коли апостоли проповідували Євангелію на різних землях, сімейні обов’язки у деякій мірі перешкоджали місії проповідування. Апостол Павло був неодружений, тому враховуючи вищенаведені обставини, РАДИВ (а не вимагав) і іншим проповідникам переключитись лише на духовне:
«А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки. Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням. А це говорю вам як раду, а не як наказа. Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я. Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися». 1 Кор.7:1-9
Сьогодні целібат став вимогою, законом католицької церкви. «Рукоположеному священику» забороняється одружуватись (якщо він не встиг це зробити до цього»:
http://litopys.org.ua/human/hum10.htm
І на пояснення апостола Павла уваги ніхто не звертає. Але ж Павло казав, що « кожен має від Бога свій дар, один так, інший так» .Фізіологічні особливості певних людей вимагають вгамування інстинкту, яким наділив Бог людину, тому Павло в такому випадку радить краще одружитись. В інакшому випадку, не маючи змоги стриматись, людина доводить себе до гріха:
http://religion.ng.ru/society/2003-04-16/4_problem.html
http://region.adm.nov.ru/pressa.nsf...d2f90b22c308f7b3c3256ba5003cfa6f!OpenDocument
http://www.liveinternet.ru/users/1758119/post65160531/
http://mediaua.com.ua/detail/38668
http://nuntiare.org/news/dr.htm
http://www.interfax-religion.ru/catholicism/?act=news&div=23396
http://cult.net.ua/doku.php?id=lib:...boris_falikov._opjat_vo_vsem_vinovaty_golubye
http://ura.dn.ua/22.05.2006/7714.html
http://korrespondent.net/world/219434
http://www.utro.ru/articles/2004/07/07/327017.shtml
http://rsnews.net/index.phtml?show=article&id=6960&lang=RUS
Проблеми з моральністю священиків і історії так званої «апостольської» церкви в цілому, стали зручною поживою для дослідників-атеїстів (хоча апостольське вчення, як і сам Ісус Христос до цього ніякого стосунку ніколи не мали):
http://lib.ru/HRISTIAN/ATH/TAKSIL/sacredde.txt
Звичайно було б помилковим на основі цих НЕПООДИНОКИХ випадків судити про церкву в цілому. Церковні ієрархи як правило подібне засуджують. З іншого боку на місцях є чимало священиків, які щиро повірили у перекручене церквою вчення і суворо його дотримуються, сповідуючи високу моральність у стосунках з парафіянами, задовольняючись лише необхідним, чесно передаючи гроші парафіян на верхівку церковної бізнесової піраміди.

 

Тобто - згода? - без грошей у цьому світі неможливо.
Тепер з Вашого ж посилання: http://life.pravda.com.ua/surprising/4798a7b6d1455/

В РКЦ також розцінки заборонені. Читкого вимагання 10 відсотків теж нема. Якщо хтось грошей не дає (жадібний чи нема, тут без різниці), обряд все одне провадиться. Так що тут цілком справа сумління мирянина. Виправились.

Ви на кір (наприклад) хворіли? Чому зараз не в карантині? Най обговорюватимемо сучасну Церкву.

Так то воно так. І в Європі, і в царській Росії були розколи. Частково через слушні претензії, частково через амбиції. Але! (Наприклад) Лютер спричинів відокремлення, і це погано. Св. Франциск встояв, дав очищення Церкві не творячи розколу. Респект.

Як на мене, добрих священиків набагато більше.
P.S. Я особисто іниціював передачу від нас допомоги жертвам повіні через священиків, бо впевнений: світські чиновники десь "загубили" б гроші по дорозі.

 

Про піст.
У Новому Заповіті нема КАЛЕНДАРНОГО посту з причини якихось біблійних подій чи постатей. Там піст переважно короткочасний, в залежності від потреби. Ні Ісус, ні апостоли не заповідали у певні дні чи відрізки часу постити. У Біблії піст- це ПОВНЕ стримання від їжі. Сьогодні "святі отці" придумали пости, де замінили повне короткочасне утримання на довготривале поїдання так званих "скоромних" продуктів, ніби Богу є якась різниця що людина їсть: жир тваринного походження (смалець, масло) чи рослинного (олію,маргарин); рибу-чи м’ясо, сік -чи молоко.
" Їжа ж нас до Бога не зближує : бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого", або "Царство Боже -не пожива і питво, а праведність..." (Рим.14:17)
"Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я? Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть" (1 Кор.10:30).
"Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято..." (Кол. 2:16).
"Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його....Хто їсть-для Господа їсть, бо дякує Богові" (Рим.14:3)
"Отож, як ви вмерли з Христом для стихій світу, то чого ви, немов ті, хто в світі живе, пристаєте на постанови: не дотикайся, ані їж, ані рухай, бо то все знищиться, як уживати його, - за приказками та наукою людською. Воно ж має вид мудрості в самовільній службі й покорі та в знесилюванні тіла, та не має якогось значення, хіба щодо насичення тіла." Кол. 2:20-23:
"Не те, що до уст входить, сквернить людину, а те, що з уст виходить, те сквернить людину". Матв.15:11
"Їжте все, що на базарах м’ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись".1 Кор.10:23
Звичайно, що дієта чи короткочасне голодування корисне для організму як у фізіологічному плані так і у плані духовного очищення(якщо це релігійний піст.
Перекручення апостольського вчення про піст фізіологічної шкоди не принесе, радше навпаки, дієта буде корисною, але тоді не треба робити з цього якісь видумані правила і заборони.

Біблія про т.з. целібат і календарний піст:
" Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав. Кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, воно бо освячується Божим Словом і молитвою". 1 Тим.4:1-5
[/COLOR]

Реформувати церкву зсередини страшенно важко, майже неможливо. Занадто далеко зайдено. Прикладом цього є католицький священик Штросмаєр, про якого я згадаю пізніше.
Стосовно прейскуранту, я можу дати візуальне підтвердження )хоча і документальних вистачає) Тут є можливість завантажувати картинки з компу, чи потрібно спочатку закидати на файлообмінник?
[/COLOR]

 

Є й були як короткочасні, так і тривалі пости. Це є в книгах з історії Церкви. Просто зараз вони упорядковані. Хоча б тому, щоби вірні не робили помилок ані в зневазі до постів, ані в надмірному захопленні постами.

 

Звичайно були постии. Проте піст був - повним стриманням від їжі, а не дієтою з виключенням продуктів тваринного походження. У Новому Заповіті пости не присвячені жодним біблійним подіям.

 

Відпущення гріхів ».
«Що зв`яжете на землі, буде зв`язано й на небі, і що розв`яжете на землі, буде розв`язано й на небі» (Мт. 18, 19).
«Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!» (Іїв. 20 :23). Тут йдеться про довіру Ісуса до 12-ти апостолів, а не про обряд. Вказану вище цитату нібито про обряд прощення гріхів сьогоднішні "отці" прив’язують до т.з. таїнства сповіді перед священиком. Ось так вони це пояснюють:
"Тому, щоб зовсім очиститися від гріха, тобто одержати від Бога прощення, треба не тільки розкаятися, а ще й зробити так, як заповідав Господь: сповідати (виказати) гріхи свої перед Церквою в особі її священства — перед священиком — і одержати через нього відпущення гріхів. Бо Господь дав апостолам, а через них і їх наступникам — архиєреям, а далі священикам, в`язати й розв`язувати гріхи людям» http://logos.at.ua/load/5-1-0-51
Тут хочеться, щоб "отці" довели Писанням:
1. Де у Новому Заповіті сказано, що право вирішувати, чи грішна людина чи ні, надане 12-т апостолам, означає те, ніби гріхи треба очищувати перед священиком (чи то навіть лише перед старійшинами)?
2. Де сказано, що влада відпускати гріхи якою наділив Ісус апостолів, перейшла" через них і їх наступникам — архиєреям, а далі священикам" ?
Ісус про сповідь казав так: " А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.
А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. А коли не послухає їх, скажи церкві; коли ж не послухає й церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!"
Матв. 18: 15-17
У Н.З. сказано: "Признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах" (Як.5:16)
А сьогодні це зробили лише прерогативою т.з. "отців", які, всупереч апостольському вченню (1 Тим.2:5), і далі вважають себе посередниками:"Шануйте священика, бо він слуга Господній! Він посередник між людьми"
http://www.ugcc.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=483&Itemid=41
(передостанній абзац).