Аналітичне бачення

Духовна сліпота

Всі ми народжуємось духовно сліпими, ми бачимо тільки фізичний світ, який нас приваблює, але духовні очі відкриваються лиш з часом, коли ми починаємо розуміти, що є зло, а що є добро.

Дух і душа є невід’ємні частини людини, якщо тіло можна від’єднати від людини, то душу від людини ніяк. Свою душу можна віддати на служіння Богу і на служіння сатані.

Так як, люди часто вступали в контакт з темними духами, роблячи з них богів і приносячи їм в жертву дітей, то Бог дав напрямки (орієнтири) в Своєму Законі. Якщо ми б дотримувались і розвивались по цьому закону, то людство немало проблем.

Нечисті духи ваблячи людей придумують оманливе вчення, підмінюючи дух Божий на свій. Знаючи що людина приваблива до багатства фізичного, стараються на матеріальних благах розвинути свої вчення і направити науки, які задовольняють тіло а не душу, тому ми залишаємось духовно сліпими. Тут і чаклуни, ворожки і все інше.

«Коли ви будете виконувати заповіді Мої, до вас прийде багатство» - говорить Бог.

Люди шляхом магії хочуть обійти його, щоб жити в достатку. Тут попадаються не тільки окремі люди а і цілі народи, які ведуть розпусне життя, але тут дорога тільки одна, яку приготував сатана і вона веде людей до загибелі, страждань і мук пекельних. Тому ми Ісуса Христа називаємо Спасителем.

Навіть духовні суспільства, які відкидають духовну практику святих отців, так само мають оманливе духовне бачення. Бо духовне бачення це наука про дух і душу, яка орієнтується на істину, але багато орієнтуються на букву закону.

Дух можна обманути і звести з правильної дороги. Тому присутність духу ще не дає гарантію, що він від Бога, тому треба максимум зусиль щоб відрізнити, що від Бога, а що від нечистих. Чим більше людина досвідчена, тим більше вона повинна бути обережною в цьому питанні.

Духовне бачення розвивалось у православних старців, яке передавалось по переданню з покоління в покоління. Де була відкинута ця духовна практика, гілки віри пішли шляхом більш буквою закону чим духовним баченням. І саме що є небезпечним, вони впевнені в своїй правоті, легко піддаються навіюванню або оману. Не маючи духовного досвіду і вчення старців, людина легко довіряється духу, який з ними починає вступати в діяльність. І коли ця духовна практика затверджується, то цей дух оману вже веде цілу групу людей, а то й народи.

Омана тут очевидна, навіть в тому, що відкидаючи досвід старців, якій йде від апостолів, вони почали практикувати досвіт свій, оманливий.

Тільки орієнтуючись на досвіді старців, можна розвиватись в духовному баченні самому.

Ті що сповідують православ’я, можуть не знати всього вчення старців, але через перестороги «Не всякому духу вірте» та інші, душі оберігаються від омани. І навпаки, хто увійшов в стан омани перестерігає своїх: «Не впадайте в оману православних, не хрестіться руками, не поклоняйтесь їхнім святим, Богородиці і іконам». Тому об’єднанню ніякому вір не може бути, інакше православ’я загубить своє призначення спасінню душ.

 

І де вони беруться?

 

Дух і душа є частинка Господа.
"Народжене від тіла є тіло, а народжене від Духа є дух".

 

Коли людина находиться у владі гріха вона проходить три степені :

1 - коли їй соромно перед Богом і людьми, вона усвідомлює що грішить, і часом противиться, і докоряє себе але знов падає.

2 - коли сором перед Богом загублений, але соромиться перед людьми.

3 - коли вона не соромиться вже людей і Бога, виправдовує свій гріх, і хвалиться ним як прояв героїзму.

Людина коли під владою гріха, не спосібна принести правдивий плід покаяння, бо розум і серцем вона ще з ним. Коли вона не грішить довгий час, і через покаяння очистила свій розум, і серце, то гріх їй стає ненависним, і тоді лиш вона може освідомити всю тяжкість свого падіння, і ненависть до цього гріха.

Дай Бог, щоб людина освідомила це коли жива, але коли вона освідомить це, коли відійде від світу, тоді вже пізно, шлях ненависті до нього приходить через гидоту і пекельні муки.

Тому необхідно завжди боротися з помислами гріховними насолодами, які пропонуються і заражаються через телебачення і інтернет. Якщо про це замовчувати, або як по сучасному нам пропонують лояльно відноситись до гріха, то потихеньку гріх стає не таким вже мерзенним і огидним, тоді він входить в наш розум і серце, а заволодівши ним людина починає грішити.

Викривання кожного гріха і обговорення його, дає можливість перекрити дорогу йому до серця людського. Тому ненавидять тих хто викриває гріхи, стараються обмежити їх, щоб вони не розповсюджували духовні книжки, та виступали по телебаченню. Хтось може заперечити, телебачення надає час на духовні теми, так але все подається поверхнево.

Часто вони не викривають гріх, а як він породжується, і які його наслідки, зводячи до однієї заповіді про любов до ближнього. Але біси теж люблять один одного, і не досягнувши чистоти людина не має тої щирої любові яка є у Христа. Тому обмежуємось одними тільки словами про любов, робимо її нездатною творити волю Бога.

Тому не дивно що гріх настільки ввійшов в популярність, що його стали не обмежувати, а навпаки захищати його законом. Коли людям показати наслідки їх гріхопадіння, мабуть вони б перестали їсти від цього жаху.

Кількість дітей загублених,померлих,народжених каліками, яка кількість розпад сімей, захворювання венеричними хворобами, алкоголізмом, все це приховується. Якщо частина подається ця інформація, то –так, бід пляшку пива. Не роблячи ніяких висновків і не перекриваючи гріху пропаганди ми далі йдемо до падіння, до ще більшого поневолення цими гріхами.

 

Закулісою?

 

Знаєте, якби то всьо було правдою, то православні давали б найбільш здорове потомство, решту християн пів на пів, а жиди, мусульмани вже б повимирили. Наразі якось навпаки

 

Я можу засвідчити зцілених від рака, епілепсії та інших хвороб.
Одна католичка (полячка) мала доньку, яка хвора була на епілепсію, прийняла православну віру і зцілилась її донька.
Коли люди приймають чистоту православної віри, то йдуть зцілення.
Не говорячи про православних старців, які мали дар пророцтва.
А невірному не можливо щось доказати, бо він віри не має.

 

Хочу ще раз спитатися, бо ви тамтого разу не відповіли...

@nagornyjj, яка Православна Церква правильна - Київського Патріархату чи Московського? І чому?

 

Ім"я, хвамілія і т.д. ???

 

полька

 

View: https://youtu.be/jR_Qo0JhK8c

 

Я не сповідую церковну владу а віру православну.

А думка моя така:
Московська церква веде антиукраїнську пропаганду і тому відхилилась від істини. Хоч її старці казали що росіяни повинні прийняти антихриста, від вийде з її народу.
Схиляюсь більше до УПЦ КП, але в них немає духу місіонерського.
А Бог показує знамення людям землі, що дає тільки православним на
ПРАВОСЛАВНУ ПАСХУ БЛАГОДАТНИЙ ВОГОНЬ.

Преп. Серафим Саровський: «Антихрист народиться в Росії»

Антихрист народиться в Росії між Петербургом і Москвою в тому великому місті, який після з'єднання всіх племен слов'янських з Росією буде другою столицею царства Російського і названий буде "Москва-Петроградом", або "Градом кінця", як іменує його Господь Дух Святий, який далеко все передбачає.

До явища антихриста має відбутися Восьмий Вселенський Собор всіх Церков ...

Дух темряви обіцяє побудови раю на землі ... Серед слов'ян і росіян народиться істинний антихрист-бісочеловік, син дружини блудниці Данова покоління ...

Але хтось з російських, доживши до народження антихриста, подібно Симеона, що благословив Отрока Ісуса і сповістив про народження Його миру, прокляне породженого антихриста і сповістить світу, що він є істинний антихрист.

Крім преп. Серафима Саровського про явище антихриста саме в Росії передбачав в XIX столітті і видатний російський богослов і аскет, святитель Ігнатій (Брянчанінов). У пророцтві про антихриста від 26 жовтня 1861 р святитель писав: «Народ наш може і повинен зробитись знаряддям генія з геніїв [антихриста], який нарешті здійснить думка про всесвітню монархії, про виконанні якої вже багато хто намагався» [Див .: Пророцтва про антихриста і долі Росії. - М., 1997. С. 45; Також: Збори листів святителя Ігнатія Брянчанінова, єпископа Кавказького і Чорноморського. М.-СПб, 1995. С. 27; Також: Повне зібрання творів святителя Ігнатія Брянчанінова. - М .: Паломнік', 2002. Т. 4. C. 536-537].

Крім преп. Серафима Саровського і святий Ігнатія (Брянчанінова) про явище антихриста в Росії передбачав також в кінці XIX століття і видатний російський православний мислитель К.М. Леонтьєв:
«Через якісь півстоліття, не більше, російський народ з народу" богоносця "стане мало-помалу, і сам того не помічаючи," народом-богоборцем ", і навіть швидше всякого іншого народу, бути може. Бо, дійсно, він здатний у всьому доходити до крайнощів ... Євреї були набагато більш нас, свого часу, обраним народом, бо вони тоді були одні в усьому світі, вірив в Єдиного Бога, і проте, вони ж розіп'яли на хресті Христа , Сина Божого, коли Він зійшов до них на землю ... ... Російське суспільство, і без того досить Егалітарне по звичкам, помчить ще швидше всякого іншого по смертному шляху змішення і - хто знає? - Подібно євреям, які не чекали, що з надр їх вийде Учитель Нової Віри, - і ми, несподівано, років через 100 якихось, з наших державних надр, спершу безсословних, а потім безцерковних або вже слабо-церковних, - народимо того самого антихриста, про який говорить єпископ Феофан разом з іншими духовними письменниками »[Леонтьев К.Н. Над могилою Пазухина. 1891. // К.М. Леонтьєв. Схід, Росія і Слов'янство. М., 1996. С. 678-685].
У цьому контексті важливо пам'ятати застереження святителя Аверкія (Таушева) про те, У наш час підробка під православ'я стає більш небезпечною, ніж відверта брехня і безбожництво. Спокусити православного християнина єрессю (і вже тим більше атеїзмом) складно, а ось підробкою, імітацією православ'я сьогодні не тільки приваблюють величезні маси людей, але і відводять їх від істинного Православ'я, а значить, і від порятунку.
На глибоке переконання блаженної пам'яті схиархієпископа Лазаря, лише повна відмова від радянського богоборчого спадщини, його ідей, символів, носіїв і вождів, щире покаяння і звернення російських людей до істинного православ'я і Справжньою Православної Церкви здатні запобігти виконанню грізних пророцтв про явище антихриста в Росії,яка давно перестала бути православною.
З цього приводу святий праведний о. Іоанн Кронштадтський застерігав: «Якщо не буде покаяння у російського народу, кінець світу близький».

 

Хто не має віри тим важко щось доказати, навіть і коли мертві воскресати будуть, а для вірних не треба доказів.

І було сказано в Письмі,
Що мертві воскресати будуть,
І будуть свідчать вони,
За що людей осудять.

Легковажність в душу увійде,
Бо люди не матимуть віри.
Там лихий всі душі забере,
Хто його є пасажири.

Дивись і слухай хто живе,
Де є твоє спасіння.
Скидай всі пута на землі,
І візьмися за своє моління.

 

А на Богослужіння ви відвідуєте храм якого патріархату - Московського чи Київського?

 

Вам хочеться знайти хоч щось, щоб мене звинуватити.
Якщо я буваю в храмах то в КП або в УАПЦ.

А чому Вас так дратує московська церква?
В останні часи йде зближення католиків з московською церквою.

 

Не хочу я вас ні в чому звинувачувати.

Мені справді цікаво.

 

Душа не меблі, треба бути обережним, щоб не попасти в духовно рабство обманутих пастирів.
Україна завжди ділилась між двома загарбниками і зараз її ділять.
Я за це, щоб в Україні була незалежна церква, від Москви, і від Риму.
Поки будуть охочі тягнути нас кудись, в нас буде війна між українцями, ми будемо вбивати один одного. А про різноманітність не може і бути питання, бо є факти що шляхом терпимості нам нав'язують якусь сторону і звідси йде протистояння. Поки ми не будемо мати одну церкву, поки в нас єдності не буде,
і за словами миру нас підштовхують до війни.

 

В цьому плані можу навести приклад греків.

Греки ставили вимогу росіянам, щоб в їхніх монастирях ігуменами ставали тільки греки які б захищав інтереси Греції.
Греки також вимагали від росіян, щоб вони не перебільшували кількість ченців і ,часто коли були якійсь суперечки, вони просто висиляли їх з Афону.

Тут в нас росіяни ведуть себе як власники на українській землі, а католики теж залежні від папи римського, ні одні, ні інші, не турбується про Україну, кожен думає за своє володіння на нашій землі,
А ми як кошенята сліпі, ліземо до чужого соска, щоб тільки напитися якогось молока.
Коли в нас самих молоко повні вим’я, Господь нас хоче нагодувати, а ми втікаємо зі своєї хати.
Як що Бог дав нам народились тут на Україні, то ми повинні піклуватись про свій нарід, а не продавати його в рабство чужинцям, бо вони суть вовки, які ласкаво співають, але свої животи українцями набивають.

 

Повірте мені, це не політична позиція а духовна. Як уважно читати "Святе Письмо" то така позиція проглядається в Ньому. Ти не зможеш навести порядок на всій землі, поки ти не наведеш порядок у власній хаті.

 

Відповідь чужою цитатою означає, що самі ви незнаєте ні сутності їх, ні де беруться.