Аналітичне бачення

Неоднозначно... "Заповіт" читали?
"...
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога..."

P.S.За це він побував в москалях.

 

Так, він був пророком і тому він так написав. Святе Письмо говорить, що ніхто Бога не може пізнати.

Тільки коли Україна воскресне через Христа, він удостоїться цієї слави.


Шевченківський Псалтир.

Псалтир завжди був улюбленою книгою в українському народі. Він духовно збагачував наших предків і, поруч з книгами життя святих, становив обов’язкове читання не лише для духовенства, але і для всього божого народу, який знаходив у ньому мудрість для життя. Крім використання псалтиря у богослужіннях, його читали як буквар: з нього вчилися письменності, граматики. Чимало пісень і творів було написано подихом Псалтиря. Тому ми находимо у творчості Тараса Шевченка переспів Давидових Псалмів.


Рано навчившись читати, тексти Священного Писання Шевченко знав дуже добре, особливо із Псалтиря, а також із акафістів та житій святих, розумів зміст старослов’янських слів, тлумачив їх українською мовою. У повісті «Княгиня» (Тарас Шевченко. ПЗТ: в 12 томах.- К.,- 2003.- Т.3., – С.156), згадуючи своє дитинство, навчання в дяківській школі, участь у церковних службах, писав: «Я знав майже весь Псалтир напам'ять і читав її (як говорили слухачі мої) виразно, т. Е. Голосно. Внаслідок такого мого успіху не був у селі похований жоден небіжчик, над яким би я не прочитав Псалтирі. За прочитання Псалтиря я отримував книш і копу грошима. Гроші я віддавав учителеві як його дохід, і він вже від щедрот своїх приділяв мені п'ятака на бублики, і це був один-єдиний джерелом мого існування. При таких, можна сказати, помірних доходах я не міг жити відкрито і одягався навіть не франтувато, як пристойно званню школяра; ходив я постійно в сіренької дірявій свитці і в вічно брудною беззмінною сорочці, а про шапку і чоботях і згадки не було ні влітку, ні зимою. Одного разу дав мені якийсь мужик за прочитання Псалтиря на Пришва ремінь, та й то від мене вчитель відібрав як свою власність. »Гнат Бондаренко – шкільний товариш Шевченка, згодом церковний титар у Кирилівці - згадував: «Відомо, що Тарас Григорович учився грамоти в місцевого дячка.

Після вивчення «азбуковника» Тарас Григорович перейшов до читання Псалтиря. Приходячи додому після уроків, Шевченко довго просиджував над псалмами, захоплюючись їхньою поезією, декламуючи їх уголос» (Спогади про Тараса Шевченка.- Київ,1982.- С.26). У грудні 1845 року у В’юнищі Шевченко написав цикл віршів «Псалми Давидові» (автограф у книзі «Три літа» з назвою «Давидові псалми» та датою «19 декабря 1845, Вьюнища» ). Це його перша спроба переспіву біблійних текстів, а саме десяти псалмів із Псалтиря – 1, 12, 43, 52, 53, 81, 93, 132, 136, 149-го. Псалми 12, 53, 132-й вперше були надруковані в «Граматці» Пантелеймона Куліша в Санкт-Петербурзі в 1857 році, а цілком – у «Кобзарі» 1860 року. Того ж року, під назвою «Псалми Давидові», – окремим виданням. Шевченка біблійні псалми приваблювали високою патетикою, гострими інвективами проти зла, користолюбства, всілякої неправди, утвердженням високих етичних норм, ідеями рівності «убогих» і «багатих» перед Богом, неминучого покарання «злотворящих». Продовжуючи традицію використання псалмів у польській літературі (Ян Кохановський), а також у російській поезії XVIII — XIX ст. (Михайло Ломоносов, Гаврило Державін, Іван Крилов, Микола Язиков, поети-декабристи), Шевченко сповнив їхню релігійну форму новим змістом і надав їм актуального звучання, не прагнучи при цьому точно відтворювати біблійний текст.

Завдяки саме Шевченкові в український літературний дискурс уперше був уведений «високий» жанр віршованого переспіву псалмів.

Псалми, Псалтир Шевченко згадував у багатьох своїх поезіях, зокрема, «До Основ’яненка», в поемах «Катерина», «Марія», повісті «Наймичка».

 

1
Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
А в законі Господньому
Серце його й воля
Навчається, і стане він,
Як на добрім полі
Над водою посажене
Древо зеленіє,
Плодом вкрите. Так і муж той
В добрі своїм спіє,
А лукавих, нечестивих
І слід пропадає,
Як той попіл над землею
Вітер розмахає.
І не встануть з праведними
Злії з домовини,
Діла добрих оновляться,
Діла злих загинуть.


12
Чи Ти мене, Боже милий,
Навік забуваєш,
Одвертаєш лице Своє,
Мене покидаєш?
Доки буду мучить душу
І серцем боліти?
Доки буде ворог лютий
На мене дивитись
І сміятись!.. Спаси мене, /359/
Спаси мою душу,
Да не скаже хитрий ворог:
«Я його подужав».
І всі злії посміяться,
Як упаду в руки,
В руки вражі, спаси мене
Од лютої муки.
Спаси мене, помолюся
І воспою знову
Твої блага чистим серцем,
Псалмом тихим, новим.

 

@nagornyjj, не плутайте громадське з особистим (с).

 

Широка дорога веде тільки в пекло, а вузька дорога до "Царства Божого"
Істина не потребує доказу, і не кожному відкриваються дороги її.

 

Взагалі то я небагатослівний. Може тому, що люди не дають говорити, або краще подумати і сказати достатньо для того, щоб люди самі думали, а хто думає - тому і надходить... Мені на п'янках завжди залишали останнє привітання. Бо всі вже "готові" і нема чого базікати. Всі після того щось думали і мовчки випивали.
Тож скажу якомога коротше.
Ви не перші зі своїми проповідями, а люди хочуть мати відповіді "Що, де і коли" (це так образно, для скорочення). Але хотіти мало, треба працювати над собою і шукати істину. Все буде добре. Слава Україні та її захисникам!
А ще сьогодні - Вербна неділя. Тож йдіть до церкви і вітайте один одного зі святом!

 

Духовні питання неповинні переходити на особистості і приниження людини, бо це буде базаром. Треба мати терпіння до людини, навіть коли вона говорить Вам, що не подобається.
Єдина віра яка може об'єднати Україну і її захистити це православ'я, по-інакшому рана розбрату буде довго кровоточити.

 

Ви бачили православне русское казачество на Донбасі (Перевальськ, Краснодон)? Багато миру принесли вони?
Або ж так, як в КБ (крымский бандеровец):

 

@nagornyjj
Давня ця історія. Сам випадково знайшов. Хотів зареєструватися - не дозволяють, але...
Сьогодні батюшка сказав, що той, хто не виконує головну заповідь - того важко назвати христіянином. Треба мати любов до всього - до трави, до неба і до людей також...

Там багато цікавого про себе прочитав. Добре, що хоч не розіп'яли. Анатолійовичу - моя особиста подяка. Я не забуду. Не за вірші мої, а за те, що не кидав в мене каміння.
Так, було таке, що писав про любов до всього. До будинку, де колись працював

 

@nagornyjj, а якої думки ви про УГКЦ?

 

Історії України люди не знають і нас стараються то приліпити до Москви а інші до Риму, а страждає наш нарід від колонізації то одних то інших.

Україна наша була православна, католицької віри не приймала, бо там мучили і палили людей інквізитори, слова кат, походження має від слова католик.

Кали Данило Галицький склав договір з папою римським, православних почали гнати і вбивати. Люди ішли на смерть але тримались своєї віри, тобі католики пішли на хитрість дозволивши православним зберегти обряд але під владою стати католиків.

З прийняттям унії до нас прийшли поляки і вже ми загубили не тільки віру, алей державність, мову і попали в рабство.

Люди наші втікали з неволі католицької до степу і основували там курені, які потім ставали бойовими загонами, так утворилось козацтво.

Це можна прочитати в «Історії України» Грушевського.

 

Я спитав: @nagornyjj, а якої думки ви про УГКЦ? А ви тут цілу лекцію прочитали, а відповіді нема

@nagornyjj, ви не в змозі сформувати виразну і коротку відповідь з кількох слів?

 

Я думаю що у Вас є дар, то треба його направити на добрі справи, для народу і служіння Богу.
Народ мій терпить мучиться і я не можу бути байдужим до цього.
Ось мій вірш:
Чому народе мій страждаєш?
Чому невинна ллється кров?
Чи Бога милостивого не знаєш,
Чи Богородиця не покрила Свій Покров.

Чи дали зілля нам напитись,
Щоб душу отруїти знов,
Щоб волі духу не збудитись,
І темрява запанувала знов.

І знову на святім престолі
Чернець годований сидить,
Замінить собою Ім’я Бога,
Щоб йому вклонялись кожну мить.

О Боже милий – милий Боже
Захисти діточок своїх,
Що душею і тілом захищають,
Ще ненароджених й живих.

 

Щоб зрозуміти якісь питання треба навчитись аналізувати, без цього порозуміння не буває.
Можна коротко писати трьома буквами, але ми українці повинні мати інтелігентність, яка нас відрізняє від росіян.

 

Мабуть, ви русин?

 

Ви не зрозуміли мого питання?

 

Русини не цікавляться історією України і тим більше Шевченком.

 

Я добре зрозумів ваше питання, просто не знаючи історії як можна давати оцінку.
В Україні є групи які формують суспільну думку, тому щоб знати істину треба вміти не ковтати наживку, а включати розум.

 

Капєц...

 

Виникнення українського козацтва
Процес зародження та формування козацтва М. Грушевський в історії козаччини виділяв щонайменше два етапи його розвитку.
Причини виникнення козацтва як суспільного явища Козацтво як суспільно-історичне явище виникло в кінці ХУ ст. У праці історика Д.І. Яворницького “Історія запорізьких козаків” відмічається, що вперше про запорізьких козаків згадується в 1499 році в уставній грамоті князя Литовського Олександра.
Після Люблінської унії (1569) на Україні запанував справжній колоніальний режим . Значна частина колись вільних людей була закріпачена. Це було причиною того, що селяни і міська біднота тікали на окраїни і ставали вільними людьми – козаками.
Після наступної Брестської (1596) унії на Україні почалося окатоличування.
Третьою причиною була турецько-татарська агресія, яка у Середньовіччі являла собою смертельну небезпеку для слов'янських народів
За весь час існування запорізьких козаків відомо вісім Січей Хортицька 1557 Томаківська 70-90 ХУІ ст. Базавлуцька Микитинська 1638-1652 Чортомлинська Січ 1652-1709 Кам’янецька Олешківська 1709 Нова Січ (Підпіленська)1734-1775
Органи козацького правління Органом козацького правління на Україні в ХУІ-ХУІІІ ст. була козацька рада – загальні збори козаків. На раді вирішувалися питання внутрішньої і зовнішньої політики, адміністративні, судові та військові справи.
У 1775 році російська імператриця Катерина ІІ наказала знищити Січ як “гніздо свавільств...”. Саме так вона кваліфікувала наявність демократизму в устрої Запорізької Січі.

Виникнення унії в Україні

Багато років католицька церква намагалась підкорити собі всі народи, щоб мати вплив як на політичну так і релігійну діяльність під контролем папи римського. Але православні чинили опір як військовий так і політичний, ніхто не хотів відрікатись своєї віри. Не дивлячись на небезпеку життя, вони як мученики приймали смерть але не відрікались від своєї віри.
Після того як Данило Галицький побоявшись османів, щоб вирішити питання захисту, звернувся до папи римського про об’єднанні зусиль на захист, у католиків появилась можливість не військовим методом а політичним здійснити свої наміри.
Був зроблений договір при якому Данило Галицький отримав звання короля і були створені всі можливості для окатоличення людей. Але народ ніяк не хотів відрікатись від своєї віри.
В ті часи плив політичних і релігійних верхів, мав велике значення для багатих українських людей. Їм прийшлось пристосовуватись приймати католицизм та польське громадянство, але знову простий народ не підкорявся і зломити його було дуже важко.
Тоді католики пішли на хитрість, вирішили створити перехідну церкву зі збереження православного обряду, але з підлеглістю до папи римського.
Так була створена унія, але тут необхідно підкреслити що православні загубили не тільки керівництво церкви, алей саму основу православного вчення.
Православні святі перестали для уніатів існувати, а з ними і все вчення православної віри, натомість стали прививати католицькі святі які в православ’ї вважалися неправдивими вчителями.

Одним з головних умов вступу до козацького братерства була Православна Віра . У військо брали здебільшого неодружених козаків - щоб, не обтяжені ніякими турботами , вони в будь-який момент були готові почати військовий похід.
Примітно, що козацтво з самого початку негативно поставилося до укладення ганебної Берестейської унії 1595 гетьман Федір Косинський направив протести королю і на собор . У першому зверненні він вказав польському уряду на те, що народ проти зміни Православної Віри на єретичну католицьку . А соборянам він оголосив, що народ їм повноважень на підписання унії не давав. Тому рішення їх недійсне, і вони позбудуться матеріальної підтримки українського народу , який їх обрав , якщо не припинять вводити в Православ'я латинські нововведення.
Гетьманські послання розлютували польський уряд і папістів разом з уніатами , але вони утрималися від явного прояву ненависті. Вони запросили Косинського у Брест нібито на раду . Після прибуття ж його заарештували , засудили собором римського і уніатського духовенства і засудили до смертної кари. Гетьмана замурували в одній з тюремних камер і заморили голодом. Так Федір Косинський став першим мучеником за Христа і Віру Православну , постраждалим від уніатів .
Як тільки козаки довідалися про арешт Косинського , зібрали армію у сім тисяч чоловік і рушили на Брест. Польські війська зустріли їх під містечком П'яткою . Почалася жорстока битва, ляхи були розбиті і розсіяні . Козаки увійшли в місто , але в живих свого гетьмана вже не застали. Про смерть Косинського вони тут же сповістили всю Україну , давши сигнал до народного повстання.
Король Сигізмунд наказав окупувати Україну польськими військами, ввести у всі її міста гарнізони і суворо заборонити чиновникам і козакам обирати нового гетьмана, а уніатському духовенству велів спрямувати всі зусилля на звернення народу в уніатську віру. На виконання цього указу польські солдати з оголеними шаблями примушували український народ у храмах схиляти коліна і вдаряти себе в груди за римським звичаєм і по-католицькому читати Символ Віри. Недивлячись на королівську заборону, казаки вибрали гетманом Павла Наливайко.
Наливайко послав у всі міста і села, в тому числі і до коронного гетьмана Жолкевського, гінців з повідомленням про своє обрання і затвердження. Однак скоро до Наливайко стали приходити новини, що деякі його посланці вигнані з безчестям, одних побили або вбили, а польські війська збираються до Черкас.
Тоді Наливайко стягнув свої війська до Чигирина і став обозом над річкою Тясмином. Коли здалося польське військо, козаки за наказом гетьмана підняли прапори з хрестами, на яких було написано: «Світ християнам, а на призвідника Бог і Його Хрест». Поляки у відповідь виставили шибеницю з трьома повішеними українськими чиновниками, гетьманськими гінцями Богуном, Войновичем і Сутігою, з написом «Кара бунтівникам!» І кинулися в атаку.