17 лютого - День спонтанного прояву доброти.

Свято покликане об'єднати всіх людей планети.

17 лютого - День спонтанного прояву доброти.

Це свято має досить нетривалу історію. Його поява пов'язана з ініціативою міжнародних благодійних організацій, які вирішили об'єднати під гаслами доброти всіх людей планети - незалежно від їх громадянства, віросповідання та національної приналежності.

Святкування Дня спонтанного прояву доброти в Україні поки проводиться практично непомітно, оскільки про нього мало хто знає. Суть свята полягає в безкорисливому і безмежному прояві доброти стосовно всіх оточуючих. Справжня доброта, на думку організаторів цього свята, не повинна чекати похвали або подяки. Головна нагорода за доброту людини - радість інших людей.

День спонтанного прояву доброти - це підстава згадати про істинні цінності нашого життя і про те, що доброта здатна зцілити від душевних мук і недуг кожного, хто її проявляє.
Тому проявляти добрі наміри у всіх своїх діях повинна кожна людина.

 

Який гарний намір, про нього треба пам'ятати щодня

 

Але ж не цілий день Ви будете це робити, спонтанність в тому, коли саме

 

Доброта, як тінь має супроводжувати людину і коли виникає потреба, спотанно проявляється...
А присвячується лише один день для нагадування чи його святкування.

 

А Ято думаю чому 17 мені раптово пощастило з двома маловідомими мені симпатичними дівчатами

 

треба частiше такi флешмоби органiзовувати

 

...навіть роблячи добро, не забувайте про баланс.

Сьогодні, 17 лютого –День спонтанного прояву доброти.


Цікава дата.
Загалом, для доброти більше природна спонтанність чи плановість? Щодо цього та інших запитань – думки
психолога Ірини Калакайло.

- Так, дійсно. Цікаве свято, яке за 5 років стало досить популярним. Вірю, що доброта більш спонтанна, за покликом душі. Добра людина просто має потребу робити хороші справи. Але, думаю, що внести цей день в календар подій – це як нагадати людям, що є завжди шанс довести, що бути щирим, уважним і перейматися труднощами інших – можливо. Організатори і пропагандисти цього свята не закликають звертати гори. Цінність мають саме маленькі, але щирі прояви. Просто варто бути уважнішим до людей навколо. А для цього часом треба всього-на всього відвести очі від мобільного телефону, поки їдеш у маршрутці і подивитися на людей довкола.

- Зрештою, що таке – доброта?

- За словником – це чуйність, душевне ставлення до людей, бажання робити добро для інших. Як на мене, це певний набір психологічних характеристик. Перш за все – це не егоїзм. Людина, сконцентрована тільки на себе і свої потреби, просто не помітить потребу іншого в допомозі. По друге, це спроможність до емпатії – здатності свідомо співпереживати чужі емоції. Якщо, ти здатний зрозуміти і відчути почуття іншої людини, то це вже крок до прояву доброти. Адже найчастіше іншому потрібна не стільки якась дія, як відчуття, що він чи вона є почута, зрозуміла і прийнята. І, по третє, це безкорисливість.

- А як щодо вислову: не будь добрим і солодким, бо злижуть чи то з’їдять? Де не піди, люди конкурують. Це починається ще з дитячої пісочниці.

- Цей вислів чудово демонструє приклад людей, які не вміють виставляти свої особистісні границі. Насправді, дуже часто люди, які стають жертвами маніпуляцій, в однаковій мірі відповідальні як і самі маніпулятори. Тут вже треба розбиратися в особистій історії людини, знаходити причини того, чому інші зловживають її добротою. Розумієте, суспільні процеси така складна організація, що тотальна конкуренція не виключає взаємодопомогу, а бідність, наприклад, не забирає потребу поділитися з іншим.

- Отже доброта – природне явище чи нав’язане суспільством?

- В цьому понятті так само відображений вічний і, досі не вирішений конфлікт, в психології: вроджене чи набуте? Можемо припустити, що соціальне накладається на певні вроджені основи. І першим прикладом для дитини стають батьки. Вона буде копіювати те, що бачить в батьківській поведінці. Чи є для них нормою зважати на потреби і почуття інших, чи жертвують вони свій час, гроші чи інші можливості на допомогу іншим? Вірю, що доброту в дітей можна розвивати. Один з прикладів є правило в Канаді, де я зараз живу. Тут кожен учень, для того щоб отримати диплом про середню освіту, повинен назбирати 40 годин волонтерської праці на благо своєї общини. Як, правило, учні відпрацьовують набагато більше годин. Вони можуть відвідувати людей в старечих будинках, працювати в госпіталях (наприклад, проводити старших людей по коридорах, ліфтах), приймати участь в екологічних акціях, чи бути наставником, для якоїсь конкретної малої дитини. Можливостей знайти, де себе проявити безліч. А разом з тим, потренуватися бути небайдужим.

- Можливо сама доброта більш природна до близьких людей чи в певних умовах? Наприклад, доброта матері до дитини…

- Я думаю, що в цьому прикладі залучений значно ширший спектр емоцій, ніж доброта. Тут і інстинкти, і прив’язаність, і реалізація потреб, і безумовна любов та інші. А до близьких людей звичайно легше бути добрим, бо вони входять в наше ближче коло оточення, ми до них уважніші і вони сміливіші у прояві їх потреб.

- Кажете, що доброта може мати і двояке значення. Що маєте на увазі? У яких випадках чиясь доброта може нам шкодити? Або наша доброта комусь шкодити?

- Пам’ятаю, колись зустріла такий вислів «залюбити до смерті». Це афоризм того, що прояву любові є забагато. Так і прояву добра може бути забагато. Наведу приклад з практики. Я колись проводила групове заняття для соціальних працівників. І одна з учасників групи розказувала про свій стиль «доброї допомоги». Клієнти проекту, в якому вона працювала, могли розраховувати на її допомогу в «будь-який час дня і ночі» З часом так і сталося. Вони могли телефонувати їй пізно вночі чи вихідні, навіть за дрібними порадами, у справах, які дійсно могли зачекати і до її робочого розкладу. З одного боку, це впливало на якість її життя і можливість відновлюватися. Але, що більш важливо, це обрубувало будь-які спроби у дорослих людей, її клієнтів, вчитися вирішувати свої проблеми самостійно. І такі моделі ми можемо спостерігати у багатьох прикладах стосунків: робочих, партнерських батьків з дітьми. Тому, навіть роблячи добро, не забувайте про баланс.

 

То ж де та межа, після якої доброта стає нав'язливістю або втручанням у плани Всевишнього?

 

прекрасная идея!
Надеюсь, что такие мероприятия приживутся и у нас!

 

Доброта - це те, що може почути глухий і побачити сліпий.
(Марк Твен)

Скільки в людині доброти, стільки в ній і життя.
(Ралф Уолдо Емерсон)

 

Не чула про таке свято) А добрішими потрібно ставати всім. Цей світ дуже жорстокий.

 

классный праздник!

 

Що тільки не вигадають, аби відмітити!)

 

20 березня - день щастя.

Нехай щастить!

 

Пропускайте крізь пальці весь негатив
і тоді в долонях залишиться
радість і щастя.

 

17 лютого у моєї сестрички ДН.
Мрію поїхати до неї. Не знаю, чи получиться...

 

Якщо не за кордон, то мабуть получиться, такий радісний день один раз в році, треба їхати.

 

Скажу більше - 16 лютого ДН у брата.

Їхати не за кордон. Я минулої весни туди на ровері заїхав)

Що ж, Побачимо...;