Театр.

[Оля]

Ще такої гілки в нас не було, здається. :) Що ж мене спонукало її започаткувати? Поясню. Вчора принесли нам в прокат на дисках вистави театру "Ленком". От чомусь мені й захотілося переглянути щось з класики. Взяла "Чайку" А.Чехова. Тим більше, що там в ролях були задіяні відомі актори Янковський, Чурікова, Певцов, Бронєвой. Знаю цих акторів по багатьох фільмах, то хотіла знати, які вони ще на театральній сцені.
Коротше - я розчарована. Хотіла побачити блискучу гру такого знаменитого театру, а побачила щось середненьке, варте провінційного театру. Таде! Навіть не провінційного! В квітні була в Трускавці і ходила на виставу за повістю Н.-Левицького "Кайдашева сім"я", яку ставили на невеликій сцені санаторію актори театру ім.Ю.Дрогобича з м. Дрогобича. Та то не до порівняння! Шестеро зовсім невідомих мені акторів так блискуче грали, що я всі руки відплескала! І було там повно москаликів, які теж не стримували свого захоплення! :)
А тут таке розчарування з "ленкомівцями"....:( Чи може то справа в виставі А. Чехова, якого я ніколи не любила?! До того ж п"єса рахується комедією. Я в шоку! Взагалі нічого смішного протягом цілого спектаклю, ще й закічується трагічно ( головний герой застрілився). Правду кажуть, що "умом Росію не понять!" :8:

А Ви якої думки про театр? :) Знаю, що він витісняється на задній план і майже стає екзотикою. А я люблю театр. Пам"ятаю, як я ще була маленькою і ми жили в гірницькому селищі біля Червонограду і як ходили дивитися в клуб, як ставили "Сватання на Гончарівці" і там були задіяні наші сусіди, прості робітники, яким то було, як ковтком свіжого повітря , бо при всій повальній русифікації були люди, які умудрялися пропустити щось своє, вибираючи зовсім побутове. Або як ставили у нас в школі п"єси, залучаючи учнів і вчителів. Я очам своїм не могла повірити, що прості діти могли так правдиво входити в образ своїх персонажів. Але то, напевно, завдяки талановитому керівнику Мирославу Юрійовичу Павлику, який ще пам"ятав С. Крушельницьку.
Дуже би хотіла, щоби був тут який ентузіаст, який би зорганізував самодіяльний театр. Ажде стільки є гарних драматичних творів в укр. літературі.
Ех, мєчти, мєчти.....

[levandivka]

Хотіла побачити блискучу гру такого знаменитого театру, а побачила щось середненьке,
Я думаю, проблема "екранізації".
Театральну виставу покласти на CD дуже важко. І сприйняти її відповідно - неможливо.
Сурогат..?
Театр починається з вішака (с)

Живучи у Москві, досить регулярно відвідував театральні вистави.
Репертуар "Сатирикону" (близько жив) - весь передивився, деякі вистави - у різному складі.
Тут, у Львові троха скдадніше (видається). Але діти ростуть, "витягнуть"... :)

[Оля]

Я думаю, проблема "екранізації".
Театральну виставу покласти на CD дуже важко. І сприйняти її відповідно - неможливо.
Думаєте? Я ж і до того бачила багато вистав на касетах. Нехай не на дисках. Не завжди ж ходилося до театру. Але ж гра не була такою .... якоюсь вимушеною! Може то все таки тому, що чехівський твір. От ще подивлюся його "Вишневий сад". ;)

[нталька]

Я не сприймаю вистави на екрані. Це справді зовсім інше!
До театру без дитини досить часто ходила. Найчастіше до Курбаса. Атмосфера в театрі зовсім інша, і сказала би, що театр починається не з вішака, а ще з підготовки до походу туди. (інколи перечитувала ті твори, за якими була вистава).
А маю подругу, яка й по три рази була на одній виставі.

[Inkiss]

І я ходжу в Курбаса... І теж по два-три рази на одну виставу... Суттєво, щоб між повторами було мінімум 1,5 - 2 роки часу, міняються актори, міняється стиль і саме головне міняюсь я. Тому кожен раз виношу нові деталі, діалоги і ставлення до головної ідеї теж часом змінюється, а точніше - ідея набуває додаткових відтінків і змістів. Я люблю театр Курбаса.
Оля, я теж думаю, що це проблема "екранізації". Класичну музику теж краще слухати в філармонії, а не в записі :)