Показати повну версію : РЯТУЄМО СТОСУНКИ
Скільки різних тем відкрито і "живу з чужою людиною" і "зрада за згодою", і "як я втратила любов"...
Однак не відкрито важливішої "ВРЯТУЄМО СТОСУнКИ".
Коли їх рятувати варто, коли - ні. Якщо вважати, що рятувати - варто, то як.
Якщо у сім'ї складається революційна ситуація "Низи хочуть, а верхи не можуть" :) тобто якщо один із подружжя хоче врятувати ситуацію, хоча й не знає як, а другий не хоче, може тому, що теж не знає як.
Спробуємо?
Додано через 31 хвилину
Бачу, що тема викликає цікавість, однак всі сподіваються на виразніший початок, на "заспів", отож треба конкретики.
Як-правило головна конкретика у даному випадку зачіпає тему дітей - якщо у шлюбі є діти, а стосунки ускладнюються, то певно, що слід спробувати їх врятувати.
Галицькі сім'ї часто білі та пухнасті ззовні, однак проблемні зсередини. Подружжя часто заганяє проблему всередину і консервує її там доти доки вона не вибухне. Ну ось - вибухає. Хтось хоче компромісу, а хтось - ну зовсім навпаки.
На мою думку - пробувати рятувати стосунки треба. Питання лише скільки таких проб робити.
Хибою "порятунку стосунків" стають вже самі спроби їх врятувати, адже ці спроби партнером сприймаються як вияв малодухості. Щось на зразок "ага, як прикрутило, то він (вона) ось яка добра може бути). Така ситуація веде до маніпулювання один-другим. Можна штучно "погніватися", щоби партнер робив те, що хоче інший з подружжя.
Бр-р-р-р.
Що це я так складно понаписував?
Знову до теми. Якщо дітей нема, то стосунки після кількох невдалих спроб все ж краще розривати. Адже, із народженням дитини складні стосунки лише ускладняться.
Сам написав - сам підводжу підсумки: :)
Якщо є діти, то кількість спроб порятування має бути більшою, якщо дітей нема - краще швидше рвати пута.
bonapart
16.06.2008, 06:01
а можна не лише про подружжя???? наприклад, хлопець з дівчиною???
в мене з роками простий і цинічний вивід: рятувати можна, якщо є що...
в мене з роками простий і цинічний вивід: рятувати можна, якщо є що...
правильно, але в житті не все так просто буває. У житті є ще таке поняття, як вагання, привязаність, одностороння любов, емоції, почуття, обовязок, діти і т.д. І серед того лісу попробуйте знайти вихід....
якщо одностороння любов, то рятувати треба себе, якщо діти - їх... обов"язок в цьому випадку не довго канає... що далі, то менше вже тоді можна говорити про стосунки. є обов"язки...
levandivka
16.06.2008, 09:07
Згідний з Іреною.
Часто нанесена образа ламає пару. Втрата поваги до партнера і...
Все!
Боротися, рятувати нема чого. Можна, звичайно, "закрити писок" і продовжувати жити разом.
Трудно...
закрити писок - називається "байдужість". а кому то треба?
хіба...
гадаю, стосунки треба рятувати тільки тоді, коли цього потребують ДВОЄ. Літак не може летіти з ОДНИМ крилом...
І ще... Я вже давно дійшла висновку, що заради "щастя дітей" не варто берегти "сім"ю"... в результаті тільки гірше виходить, для самих дітей :( Дітям добре там, де добре обом батькам. Діти - вони розумніші за дорослих, вони все відчувають і розуміють, їх не обдуриш...
Теорія то теорія,але якщо доведеться стикнутись з таким в житті,то не знаю, що робитиму....
levandivka
16.06.2008, 11:12
Теорія то теорія
ТАК вчіться на чужій теорії...
Придивляйтеся до свекра-свекрухи...
Щоб не рятувати стосунки.
Нашому шлюбі 11 років. Другий і третій роки були дуже важкими. Багато думалось про розлучення. Чоловік приходив (якщо приходив, бо бувало що ні) додому, як до готелю. Тільки їв і спав. Майже не розмовляли. А я весь час дома, з малою дитиною. Руки опускалися і я вважала, що рятувати вже немає що. Крім молитви, я вже нічого не робила. І я таки дочекалася. Після тих двох тяжких років, ми живемо дуже щасливо і любимо один одного ще більше. Я дуже рада, що з Божою допомогою все ж таки змогла його пробачити і не покинути.
Придивляйтеся до свекра-свекрухи...
а можна зупинитися на цьому місці? :) на що дивитись і які робити висновки?
levandivka
16.06.2008, 11:46
На модель поведінки.
Дуже часто відворюється у молодшому поколінні.
Можна сміливо "ставати на місце" свекрухи і прораховувати: "Я готова бути ТАКою? Влаштує мене поведінка свекра? Витерплю? Точно витерплю? Точно-точно???"
я так дивилась на батьків першого чоловіка і зрозуміла: неа! не мойо...
levandivka
16.06.2008, 12:07
дивилась на батьків
До того..? :)
Як уже казали, рятувати можна лише те,що є і якщо хочеш..Якщо обоє хочуть зберегти стосунки,треба себе переломити та йти на компроміси(обом!)..Причина часто криється в тому,що люди просто перестають один до одного прислухатися..
На модель поведінки.
Дуже часто відворюється у молодшому поколінні.
Можна сміливо "ставати на місце" свекрухи і прораховувати: "Я готова бути ТАКою? Влаштує мене поведінка свекра? Витерплю? Точно витерплю? Точно-точно???"
поведінка свекра мене не влаштовує (нічого вдома не робить), якщо мій чоловік такий стане це мені ще більше не сподобається, а тенденції є
але ж я не така як свекруха, вона реагує на все по одному, я по іншому
хоча я вже задумалася чи то не почати перевиховання чоловіка?
ніколи нікого не перевиховувала, але не знаю як ще це назвати
На модель поведінки.
Дуже часто відворюється у молодшому поколінні.
Можна сміливо "ставати на місце" свекрухи і прораховувати: "Я готова бути ТАКою? Влаштує мене поведінка свекра? Витерплю? Точно витерплю? Точно-точно???"
як на мене, то не корректне порівняння. Бачення моделі сім"ї формується у СВОЇЙ сім"ї, тож дивитися треба на стосунки СВОЇХ батьків (їх стосунки набагато легше відстежити і проаналізувати, ніж стосунки між свекрами), а свекрині стосунки формують бачення моделі сім"ї чоловіка (себто їхніх дітей). А от вже модель власної сім"ї формується внаслідок виховання двох учасників сім"ї - тобто мне і мого чоловіка.
Ого, як загнула :ninja: :D
як на мене, то не корректне порівняння. Бачення моделі сім"ї формується у СВОЇЙ сім"ї, тож дивитися треба на стосунки СВОЇХ батьків (їх стосунки набагато легше відстежити і проаналізувати, ніж стосунки між свекрами), а свекрині стосунки формують бачення моделі сім"ї чоловіка (себто їхніх дітей). А от вже модель власної сім"ї формується внаслідок виховання двох учасників сім"ї - тобто мне і мого чоловіка.
Ого, як загнула :ninja: :D
логічно
але я от виросла без тата, в неповній сім'ї все трохи інакше...
Ліоно, воно то так. Але чоловік накладає модель стосунків своїх батьків на свою сім.ю. Відповідно, він буде ставитися до своєї дружини так, як його батько до його матері ставився/ставиться. Його батьки є наче прикладом для нього. І якщо батько зневажав матір, наприклад, то є ймовірність того, що і син свою дружину буде зневажати.
логічно
але я от виросла без тата, в неповній сім'ї все трохи інакше...
ну, я також наполовину без тата :ninja:
Думаю нелогічно порівнювати своє подружнє життя із життям свої чи чоловікових батьків..Ви різні люди із різними характерами та різним життєвим досвідом..Думаю логічно що ви творите свою сім`ю, а не копіюєте батьків чи свекра зі свекрухою..
І якщо батько зневажав матір, наприклад, то є ймовірність того, що і син свою дружину буде зневажати.
Тоді це вже проблема психологічна,і це треба виправляти.
Думаю нелогічно порівнювати своє подружнє життя із життям свої чи чоловікових батьків..Ви різні люди із різними характерами та різним життєвим досвідом..Думаю логічно що ви творите свою сім`ю, а не копіюєте батьків чи свекра зі свекрухою..
А порівнювати і не треба. На підсвідомому рівні таке відбувається. Не в кожній сім.ї, але таке є.
Поки син росте, він бачить як його батько веде себе. Батьки ж є прикладом для дітей.
Але якщо обидвоє в парі (в сім.ї) керуються чимось "вищим" - кохання, повага - то тоді виробляється своя модель, модель своєї сім.ї.
До того..?
на жаль, після...
На модель поведінки.
Дуже часто відворюється у молодшому поколінні.
Можна сміливо "ставати на місце" свекрухи і прораховувати: "Я готова бути ТАКою? Влаштує мене поведінка свекра? Витерплю? Точно витерплю? Точно-точно???"
Нам таке поки на підходить,бо чоловік характером схожий на маму...
Все рівно,поки проблем нема - то не варто себе на них налаштовувати "бо хто зна...." а коли станеться,тоді і вирішуватимем....
як на мене, то не корректне порівняння. Бачення моделі сім"ї формується у СВОЇЙ сім"ї, тож дивитися треба на стосунки СВОЇХ батьків (їх стосунки набагато легше відстежити і проаналізувати, ніж стосунки між свекрами), а свекрині стосунки формують бачення моделі сім"ї чоловіка (себто їхніх дітей). А от вже модель власної сім"ї формується внаслідок виховання двох учасників сім"ї - тобто мне і мого чоловіка.
Ого, як загнула :ninja: :D
Треба :) Згідна на всі 100 %. Але чи всі роблять те, що треба?
Ліоно, воно то так. Але чоловік накладає модель стосунків своїх батьків на свою сім.ю. Відповідно, він буде ставитися до своєї дружини так, як його батько до його матері ставився/ставиться. Його батьки є наче прикладом для нього. І якщо батько зневажав матір, наприклад, то є ймовірність того, що і син свою дружину буде зневажати.
угу, але буває й по-іншому :) Наведу свій приклад - дивлячись на стосунки моїх батьків, я знала, як в МОЇЙ сім"ї НЕ БУДЕ :) Тобто ще дитиною я вже розрізняла, що є добре в сім"ї для дитини, а що не дуже. Я чітко розмежовувала хорошу поведінку між батьками і погану. Свою сім"ю ми будуємо за принципом "все найкраще беремо з обох сімей, найгірше - відкидаємо"
угу, але буває й по-іншому :) Наведу свій приклад - дивлячись на стосунки моїх батьків, я знала, як в МОЇЙ сім"ї НЕ БУДЕ :) Тобто ще дитиною я вже розрізняла, що є добре в сім"ї для дитини, а що не дуже. Я чітко розмежовувала хорошу поведінку між батьками і погану. Свою сім"ю ми будуємо за принципом "все найкраще беремо з обох сімей, найгірше - відкидаємо"
Так. Але все залежить від кожної окремої особистості. Є в мене одна знайома сім.я. В них два сина, вже дорослі. Один не став схожим на батька, а другий - взяв від батька те, що гірше. Обидва росли в одинакових умовах. Але кожен взяв для себе те, що вважав за потрібне (навіть не знаю чи правильно висловилась).
Тобто зважати на батьків варто,але ймовірність того що син чи дочка житиме так як вони насправді зовсім незначна?
Тобто зважати на батьків варто,але ймовірність того що син чи дочка житиме так як вони насправді зовсім незначна?
я думаю, що тут дуже багато від чого залежить - виховання, характер, темперамент, коло друзів, інтереси і т.д....
я думаю, що тут дуже багато від чого залежить - виховання, характер, темперамент, коло друзів, інтереси і т.д....
Ви праві на всі 100%,тому і кажу ,що наперед передбачити, як би я поводилась в подібній ситуації - не реально,бо ми міняємось....і те на що я готова стогодні - завтра я вже не зроблю і навпаки...
levandivka
16.06.2008, 13:09
Тобто зважати на батьків варто,але ймовірність того що син чи дочка житиме так як вони насправді зовсім незначна?
В молодості багато речей здається "незначними". :cowboy:
А батьківська модель поведінки - визначальна.
Потому, что от осины не родятся апельсины. (с)
Доречі...
Ми з вами оффтопимо. Прошу продовжити у гілці "Я живу з чужою людиною", очікуючи, що існуючі дописи перенесуть туди ж.
незнаю... задумалася, а що взяла від батьків я ?
ніц не знайшла...
olenkastar
17.06.2008, 10:39
Галицькі сім'ї часто білі та пухнасті ззовні, однак проблемні зсередини.
сьогодні мала явний приклад щодо вашої цитати.мені розповідали,в яку я сімю файну потрапила(чоловікову) і яка зразкова вона і які там всі кльові.а я за час одруження нанервувалася з ними так,як все життя не нервувалася і наплакалась від тої "зразковості",бо живуть за правилом "а що ж люди скажуть".і ось тут виникає проблема-переберемся з чоловіком жити на зйомну квартиру-стану ворогом для родини та тих,"хто буде їх жаліти",а залишуся з ними-зїм всі свої нерви і здоровя з тим або розведуся з чоловіком(бо старше покоління,з яким мешкаємо таки допомагає нашим стосункам).ось така ділема!
так що тема гілки актуальна і болюча! якщо стати для всіх "зразковою" -то треба забути про себе,про щасливе сімейне(інтимне)життя,а якщо вибрати друге-то стати ворогом "родини і прибічників"! хоча я не боюся того(другого варіанту)бо люблю свого чоловіка понад усе і хочу накінець розірвати ті стереотипні родинні відносини.близькі люди мають радіти щастю інших,а не показувати,що вони радіють і щасливі!
Додано через 3 хвилини
Влаштує мене поведінка свекра?
чому ж ви цю тему тут раніше не розмістили? мені вже над цим задумуватися пізно...вже одружена...і маю свекра
Додано через 17 хвилин
отж-бо і виникаї проблема-ми з чоловіком на тому всьому фоні починаємо сваритися,недоговарювати,я мрію про повернення додому або виїзд за кордон і бувають думки типу "а от яке життя може буте без нього?".з появою цієї думки стало стращно,що життя в таких умовах спричинили такі думки.і порятувати відносини між мною і коханим може лише окреме проживання,але воно невідомо як відібється на його стосунках з родиною.і от пишучи те все,розумію,що дуже люблю ЙОГО і піду на все ,щоб врятувати те,що може спортитися.а родичі нехай живуть своїм життям!
levandivka
17.06.2008, 11:15
порятувати відносини між мною і коханим може лише окреме проживання,але воно невідомо як відібється на його стосунках з родиною
Збоку не видно, але...
Ми з дружиною живемо у батьківській квартирі. І дружина скаржилася:
-годі жити з постійною оглядкою "що мама скаже"...
Зараз мами не стало. Живемо самісінькі. Ви думаєте, "устої" сильно змінилися?.. ;)
Дідька лисого!
Це моя хата, я тут вихований, і буду чинити ТАК завжди.
Звичайно, спільне з родиною проживання накладає своє. Не факт, що Ваші проблеми виникають з "проживання". Може статися, що й окремо від дорогої родини залишаться ті самі проблеми.
Нє?
але я от виросла без тата, в неповній сім'ї все трохи інакше...
Мій син вже 3,5 роки одружений. Виріс теж без тата. Тому ще перед женячкою говорив, що прикладе всі зусилля, щоби його діти ніколи не мали його долі. А ще я попередила, що мішатися до них не буду, крім двох випадків: якщо доведе сім"ю, що відійдуть від Бога, або коли хоч як-небудь лише помічу, що моя невістка з ним нещаслива в шлюбі. Приб"ю!:cowboy: Поки що живуть в згоді і любові. Видно що не повторює помилок свого тата.
Додано через 8 хвилин
якщо стати для всіх "зразковою" -то треба забути про себе,про щасливе сімейне(інтимне)життя,а якщо вибрати друге-то стати ворогом "родини і прибічників"!
А для чого розриватися? Може сісти з чоловіком, поговорити про всі проблеми. Договоритися, як їх вирішити. І бути доброю і з чоловіком, і з його дорогою родиною. І зі своєю також. :)
Знаєте, з досвіду знаю, що часто молоді самі не можуть притертися, а звалюють все на когось.
Раніше за 5 років свого сімейного життя було три рази таке що піссля чергового виясняння стосунків чоловік просто збирав необхідні речі і йшов з дому. Двічі я його повертала. Шукала говорила просила, щоб вернувся. Він повертався. Але коли знову виникало якесь спірне питання в нього завжди був головний аргумент : тиж хотіла шоб я повернувся, ось він я, тепер терпи. За третім разом я за ним не пішла. Живу чудово вже майже три роки. А його кров ясна мабуть заливає, як це так без нього обійшлися. Хоча він напевно і не здогадується з якої депресії я себе витягнула після нашого розриву.
olenkastar
17.06.2008, 11:54
Знаєте, з досвіду знаю, що часто молоді самі не можуть притертися, а звалюють все на когось.
та сваримося лише через те,що до нас пхаються.та навіть посваритись не можем,бо всюди вуха))) і постійно питають,"що сталося між нами?може треба їхня порада?чому ми не розповідаєм про свої проблеми "
а ми хочем СВОГО життя!
до нас не прислухаються,бо ми "ще ніц не знаєм"(хоча самі за кордоном жили своїми силами і вчилися ).
се ля ві
піссля чергового виясняння стосунків чоловік просто збирав необхідні речі і йшов з дому. Двічі я його повертала.
А ось цього НІКОЛИ не треба робити! Особливо жінкам. Вчора зайшли одні люди в магазин. Розговорилися з ними, бо вони постійні клієнти. Запитала за дочку, яка вже замужем. Думала за них порадуватися, що вже дітки є. А виявилося, що він її вагітну покинув. Правда, вона ще не народила. Мені волосся дибом встало. Та я думала, що там ідеальна сім"я! Як заходили раніше, вона йому так з любов"ю в очі заглядувала. А мама розповідає, що таке життя було відразу після весілля. А живуть, як і мої. Вже три роки. Він, чуть що, збирав лахи і забирався. А вона за ним видзвонювала, плакала, просила вернутися. Він робив їй милість - вертався. Потім пішов - і не вернувся. Вона пішла з квартири жити до своїх батьків. Восени надумав її відвідати, приїхав, забрав відпочивати. За час відпочинку вона завагітніла. Тепер вагітна, в батьків, плаче щодня... А треба було вертати? Дівчина як писанка. І симпатична, і господинька ( його родина мені хвалилася, що "хахлушка у нас хазяюшка!"), і тиха. Боїться його, як вогню. От вам і приклад.
Додано через 3 хвилини
та сваримося лише через те,що до нас пхаються.та навіть посваритись не можем,бо всюди вуха))) і постійно питають,"що сталося між нами?може треба їхня порада?чому ми не розповідаєм про свої проблеми "
а ми хочем СВОГО життя!
до нас не прислухаються,бо ми "ще ніц не знаєм"(хоча самі за кордоном жили своїми силами і вчилися ).
се ля ві
А тут рятувати стосунки треба тільки одним: йти хоч на зйомну, але на окрему квартиру.
levandivka
17.06.2008, 12:11
сваримося лише через те,що до нас пхаються.
Не пойняв... :)
Ви з ким сваритеся, з тими, хто пхається? ;) чи між собою..?
Ой...
Не пойняв... :)
Ви з ким сваритеся, з тими, хто пхається? ;) чи між собою..?
Ой...
А я здогадуюся про що тут йшлося.
В нас почалися конфлікти тоді, коли свекри стали пхатися в наше життя і в наші справи. Наприклад? Наприклад, ми вирішили зробити ремонт, бо вже мус його зробити. Нас 2 рази верхні сусіди залили так, що ванна і кухня чорні, світла на кухні вже пару місяців нема - проводка намокла, стіни в кімнатах цвітуть... Але свекор (який з нами не живе, до речі) вирішив, що не треба ремонту і почав намовляти чоловіка, щоб той йому позичив грошей на машину, потім щоб дав (вже не позичив) гроші відати частину кредиту за його машину, бо він швидше хоче сплатити кредит і т.д. Список можна продовжити. Тоді почалися конфлікти в нас з чоловіком, бо ми ті гроші пару років складали, бо ми відмовляємо собі в багато в чому, зате в свекра 2 (!!!) машини...
І знаєте чим він так "тисне" на чоловіка? Як тільки щось, зразу починає гнати, що чоловік його не поважає, а він такий хворий...
olenkastar
17.06.2008, 12:25
Ви з ким сваритеся, з тими, хто пхається? чи між собою..?
сваримося між собою через те,що пхаються...він намагаеться своїх захистити,каже що то з добра пхаються,а я злюся через той захистбо знаю,що коли ті "свої" на нього сваряться -то він шукає захисту і притулку в мене і каже,що вони такі-сякі.от так від випадку до випадку. він хоче і там і там шо все було в порядку-а не виходить! мусе вибрати,з ким хоче жити і які стосунки у його житті є домінуючими...я терплю поки він розривається на 2 боки,але ж вічно так бути не може! надіюсь,він зрозуміє хто для нього важливіший! збираюсь поїхати на деякий час до батьків(за кількасот км)-най подумає за той час....вперше,коли поїхала від нього на 2 тижні-став на колінця і простягнув обручку,боявся втратити)))
levandivka
17.06.2008, 12:25
почав намовляти чоловіка
А він пручався... :)
Проблема ж виникла не через свекра, а через віддавання свекрові. ТАК, ІМХО, точніше. ;)
А він пручався... :)
Проблема ж виникла не через свекра, а через віддавання свекрові. ТАК, ІМХО, точніше. ;)
1. А він не хотів давати, але той став нарікати, що чоловік поганий син і таким чином зневажає його. Маніпуляція ;)
2. Проблема не в віддаванні. Почалося з того, що СВЕКОР ВИРІШИВ, що НАМ ремонт не потрібен :)
Ми їм і без того даєм, скільки можем. Проблема в тому, що вмішуються в наше життя. ТАких прикладів можу навести більше. Просто не хочу.
olenkastar
17.06.2008, 12:29
І знаєте чим він так "тисне" на чоловіка? Як тільки щось, зразу починає гнати, що чоловік його не поважає, а він такий хворий...
як то знайомо!!!!!! мого чоловіка також тим беруть!!! А ЩЕ ЛЮБЛЯТЬ,КОЛИ МИ НАКІНЕЦЬ КУДИСЬ ВИБЕРЕМОСЯ ПОДАЛІ ВДВОХ(НА СВЕКРОВІЙ МАШИНІ,СВОЮ ДОВЕЛОСЯ ПРОДАТИ,БО З АВСТРІІ ВВОЗИТИ ЇЇ БУЛО ДУЖЕ ДОРОГО ЧЕРЕЗ РОЗМИТНЕННЯ)-звонити і казати,що дід захворів або йому не добре а нема кому за ним подивитися і треба срочно повертатися....і мій летить назад....а вдома все як і було завжди...
А ось цього НІКОЛИ не треба робити!
Я просто дуже хотіла зберегти сім'ю. НЕ хзотіла, щоб моя дитина росла без бптька так як я.
levandivka
17.06.2008, 12:32
мусе вибрати,з ким хоче жити і які стосунки у його житті є домінуючими...я терплю поки він розривається на 2 боки,але ж вічно так бути не може!
Може..., навіть дуже може.
вперше,коли поїхала від нього на 2 тижні-став на колінця і простягнув обручку,боявся втратити
давайте-давайте! Звикне, перестане боятися... http://www.kolobok.us/smiles/standart/superstition.gif
Ну і ще розкажу як після весілля дзвонить мені на роботу свекруха і каже: "Я тут до вас заїхала (в неї були тоді ключі від нашої квартири), я тобі рушники в іншу шафу перескладала. Мені здається, там їм краще буде".
То в моїй квартирі свекруха вирішує де моїм рушникам краще :))))))))))))))))))))
Я не сварилася ні з ким. Просто перескладала назад як вважала за потрібне. Це повторилося ще один раз, після чого свекруха перестала в мої шафи заглядати.
Без конфліктів :)))
Додано через 1 хвилину
давайте-давайте! Звикне, перестане боятися... http://www.kolobok.us/smiles/standart/superstition.gif
:cowboy: То правда :))))) Таким страшити не варто, бо згодом таким вже не настрашиш :))):ninja:
levandivka
17.06.2008, 12:34
СВЕКОР ВИРІШИВ, що НАМ ремонт не потрібен
А я чось подумав, що проблема в тому, що погодився Ваш коханий. чи він в той момент на курорт їздив?
А я чось подумав, що проблема в тому, що погодився Ваш коханий. чи він в той момент на курорт їздив?
:clapping::clapping: Свекор хоче його відправити на курорт. Ви в саму точку попали! :cowboy::radist:
А я його розумію чому він не зміг не погодитись: він син. А батьки - для нього святе. Тому йому дуже дорікати не можу.
НАсправді, я цю ситуацію намагаюся як можна менш конфліктно "розрулити". Бо кожну сторону в якійсь мірі можна зрозуміти.
levandivka
17.06.2008, 12:44
батьки - для нього святе. Тому йому дуже дорікати не можу.
І не варто! пропоную прийняти "як факт". ТАКа поведінка Вашого партнера.
Або ви миритеся з нею, приймаєте, або... війна.
оно Вам треба? :)
Я просто дуже хотіла зберегти сім'ю. НЕ хзотіла, щоб моя дитина росла без бптька так як я.
Та я розумію. :( Але, бачите, все одно не вберегли! Просто молодим жіночкам треба пам"ятати, що такий спосіб не працює. Чоловік то візьме собі за козир і то буде повторювати щоразу частіше. Просто не треба ніколи одне одного виганяти, ні затримувати, якщо нема ніякої загрози фізичної розправи. Раз піде, ніхто не кликатиме - вернеться, якщо серйозний мужчина і думає про сім"ю. А не вернеться, то нічим не втримаєте.
І не варто! пропоную прийняти "як факт". ТАКа поведінка Вашого партнера.
Або ви миритеся з нею, приймаєте, або... війна.
оно Вам треба? :)
Отож бо. :) Чому я й кажу, що це його така поведінка, а якби свекор з такими ідеями не вліз, то не виникло б такого питання.
levandivka
17.06.2008, 12:50
якби свекор з такими ідеями не вліз
Ну...ТАК! Якби не свекор, свекруха, кум, брат, сват... :)
Наспівуючи:
Я б йому робити не дала, не дала
Лем би для красоньки тримала...
Ну...ТАК! Якби не свекор, свекруха, кум, брат, сват... :)
Наспівуючи:
Я б йому робити не дала, не дала
Лем би для красоньки тримала...
Кум, сват і брат, як і мої родичі, не пхаються, слава Богу.
Отож бо. :) Чому я й кажу, що це його така поведінка, а якби свекор з такими ідеями не вліз, то не виникло б такого питання.
Ой, не виніть у всьому свекра! :) То від наших коханих чоловіків, від нас самих коханих часто залежить, як наші половини поступають. Найлегше стати проти родини чоловіка, жінки. І найнерозумніше. А хто мудріший, той собі їх в союзники "заімєєт". :) Чим більше ми пиляємо чоловіка за те, що він своїм батькам помагає, тим більше він то назло робить. А Ви самі почніть, що "давай татові то, давай мамі то, давай сестрі, братові то..." Побачите! Сам не захоче нічого давати! Не такі вони щирі! То назло жінці. :radist:Бо вона мою родину не любить. А я свого колись в молодості по всій його родині таскала. То годі було витягнути. І мені цікаво з ними було. Вони мене й донині всі люблять і добре згадують. :)
olenkastar
17.06.2008, 12:58
Таким страшити не варто, бо згодом таким вже не настрашиш
я не страшу навіть свого,просто їду відвідати своїх батьків(бачу їх рідко),і користуючись декретною відпусткою хочу побути у них довше(та й нерви підлікую).а він за той час може шось надумає,а ні....ну то що зробиш....прийдеться йти на війну,щоб був мир)))
Або ще...
Коли мене виписували з роддому, свекор запропонував (це мяко сказано :))) ), щоб в кімнаті для виписок провели все по повній програмі. Я просила того не робити, бо я після капельниць, операції і т.д. виглядала страшно і не люблю я фотографуватись. Так свекру не сподобалось те, що я ТИХО-МИРНО його про це попросила, бо він же хотів повимахуватись ЯКИЙ ВІН КРУТИЙ ДІДО, а як він настоював на своєму, я просто заплакала і вийшла САМА через службовий вихід і чекала...Так свекор ПОЖАЛІВСЯ МОЇЙ МАМІ, ЩО Я НЕВДЯЧНА І НЕ ШАНУЮ СВОГО ЧОЛОВІКА І ЙОГО ТАКОЮ ПОВЕДІНКОЮ.
Додам ще, що чоловік мене в тій ситуації підтримав.
Я своїм батькам ніколи не жаліюся на чоловіка, не жаліється на мене він. Зате свекор вважає, що він має таке право.
По-моєму, це вже оффтоп... Так що вибачайте.
levandivka
17.06.2008, 13:02
Ви самі почніть, що "давай татові то, давай мамі то, давай сестрі, братові то..."
Геніально!
Чоловік приходить, а ви йому:
Коханий! Я вечерю НАШУ таткові твоєму віднесла. йому ж потрібніше..? :)
ЗІ: братові чоловіка - краще не давати, не поймуть...
olenkastar
17.06.2008, 13:05
А я свого колись в молодості по всій його родині таскала. То годі було витягнути. І мені цікаво з ними було. Вони мене й донині всі люблять і добре згадують.
я також залюбки їжджу по родинам чоловіка(та не до всіх).коли їдемо вдвох-то з радістю,але коли нам кажуть старші ,що вони їдуть (також до стариших вже ) і ми мусимо,бо так не файно-то не їду.охота пропадає.вони будуть пити,і всіх обговорювати а ми муситмемо чемно слухати і посміхатися.ні,дякую-такого не "прівєтствую".я кажу завжди чоловікові-най тато з дідом їдуть вдвох,бо то їхні ровесники,а ми поїдем іншим разом.він розуміє,не ображається.
Ой, не виніть у всьому свекра! :) То від наших коханих чоловіків, від нас самих коханих часто залежить, як наші половини поступають. Найлегше стати проти родини чоловіка, жінки. І найнерозумніше. А хто мудріший, той собі їх в союзники "заімєєт". :) Чим більше ми пиляємо чоловіка за те, що він своїм батькам помагає, тим більше він то назло робить. А Ви самі почніть, що "давай татові то, давай мамі то, давай сестрі, братові то..." Побачите! Сам не захоче нічого давати! Не такі вони щирі! То назло жінці. :radist:Бо вона мою родину не любить. А я свого колись в молодості по всій його родині таскала. То годі було витягнути. І мені цікаво з ними було. Вони мене й донині всі люблять і добре згадують. :)
Олю, я з батьками чоловіка ще ні разу не сварилась :cowboy: Те, що ситуація була конфліктна, то не значить, що була сварка. Я переважно в собі тримаю. Не люблю я сварок. А батькам чоловіка допомагаю і чоловік це цінить. В свекра мого характер такий. Він зі всіми в незлагоді. Свекруха мені каже, що вона привикла і каже мені то все мимо вух пропускати. Я вроді і пропускаю, а серце жме.
Геніально!
Чоловік приходить, а ви йому:
Коханий! Я вечерю таткові твоєму віднесла. йому ж потрібніше..?
Нє, не так! :) Чоловік додому втомлений з роботи, а жінка:"Любий, як повечеряєш, завези татові своєму вечерю. Я тут смачненьке наготувала. Таке, що він любить. Може він і не їв нічо нині гарячого. Я ж так переживаю. То ж твій батько...." :)
Я вам ще так скажу, коли свекор в настрої, то я "золота невісточка" :))))))))))))
В нього все від настрою залежить.
Олю, я з батьками чоловіка ще ні разу не сварилась :cowboy: Те, що ситуація була конфліктна, то не значить, що була сварка. Я переважно в собі тримаю. Не люблю я сварок. А батькам чоловіка допомагаю і чоловік це цінить. В свекра мого характер такий. Він зі всіми в незлагоді. Свекруха мені каже, що вона привикла і каже мені то все мимо вух пропускати. Я вроді і пропускаю, а серце жме.
Ванілко, та я зрозуміла, що свекор Ваш - мудак ще той. :) Але ж мусите бути артисткою, раз такого маєте. Бо тоді і з чоловіком буде спокій, і родина не так на ВАс буде дивитися, як ту, що забрала їхнього сина. Може і не хочете, але горніться до його родини самі. Може вони то оцінять. Спробувати не важко. :)
Додано через 2 хвилини
Я вам ще так скажу, коли свекор в настрої, то я "золота невісточка" :))))))))))))
В нього все від настрою залежить.
Ну, бачите! Будьте артискою!:) І Ви собі:"Тату, може Вам то... а може то? " :)
Ванілко, та я зрозуміла, що свекор Ваш - мудак ще той. :) Але ж мусите бути артисткою, раз такого маєте. Бо тоді і з чоловіком буде спокій, і родина не так на ВАс буде дивитися, як ту, що забрала їхнього сина. Може і не хочете, але горніться до його родини самі. Може вони то оцінять. Спробувати не важко. :)
Додано через 2 хвилини
Ну, бачите! Будьте артискою!:) І Ви собі:"Тату, може Вам то... а може то? " :)
Так і є :))) Але знаєте як всередині муляє?:cowboy:
levandivka
17.06.2008, 13:17
Але ж мусите бути артисткою, раз такого маєте.
+1, але...
знову мотивація "такого свекра"... :)
Я б казав, "раз хочете чоловіка (який має і тата)".
Нє? І "муляти всередині" менше буде... Це ж Ваше хотіння..?
А як щодо "Покине чоловік батька й матір своїх і пристане до жінки. БУдуть вони одним тілом"? ;) (Приблизно написала, точно не скажу).
levandivka
17.06.2008, 13:21
А як щодо "Покине чоловік батька й матір своїх і пристане до жінки. БУдуть вони одним тілом"?
ТАМ точна дата не вказана. :)
от як...
галичанка
17.06.2008, 13:29
ВРЯТУЄМО СТОСУНКИ
Коли їх рятувати варто, коли - ні. Якщо дітей нема, то стосунки після кількох невдалих спроб все ж краще розривати. Адже, із народженням дитини складні стосунки лише ускладняться.
Я вважаю, що найперше в таких розмірковуваннях треба брати до уваги, чи є наявний шлюб. Бо якщо Бог поєднав подружжя, то розривати цей зв'язок людині не можна. В такому випадку ми маємо обов'язок берегти ці відносини, цю любов - ми ж давали таку присягу!
Якщо люди не зв'язані шлюбом, а тільки "штампом в паспорті" чи живуть просто так - тут вже можливі різні варіанти.
ТАМ точна дата не вказана.
от як...
+100!!!
іноді можна і не дожити...
разом
olenkastar
17.06.2008, 13:48
чи є наявний шлюб. Бо якщо Бог поєднав подружжя, то розривати цей зв'язок людині не можна.
треба то свекрові сказати! щоб не розривав наші стосунки і до того не доводив)
Нашому шлюбі 11 років. Другий і третій роки були дуже важкими. Багато думалось про розлучення. Чоловік приходив (якщо приходив, бо бувало що ні) додому, як до готелю. Тільки їв і спав. Майже не розмовляли. А я весь час дома, з малою дитиною. Руки опускалися і я вважала, що рятувати вже немає що. Крім молитви, я вже нічого не робила. І я таки дочекалася. Після тих двох тяжких років, ми живемо дуже щасливо і любимо один одного ще більше. Я дуже рада, що з Божою допомогою все ж таки змогла його пробачити і не покинути.
А як Ви витерпіли? Як не вигнали його чи не пішли самі? Як себе пересилити, щоб дочекатися того щасливого життя?
levandivka
17.06.2008, 14:25
А як Ви витерпіли?
Ггг... :)
То ще 11 років розповідати треба...
olenkastar
17.06.2008, 14:51
мудра людина сказала-що не робиться то все на краще! от хоча б проаналізувати минулі стосунки! якби їх рятувалося-не було би того,що зараз!(суджу по собі) якби би ми не робили,все одно вийде так як має бути))))) кумедна та штука філософія-має всі відповіді теоретично,а от практично застосувати їх важко!
тому моя думка така,рятувати треба ситуацію,щоб вона не довела до рятування стосунків.бо ьуває,коли вже багато всього наговорено і зроблено-забути образи важко. краще порятувати все до того,як буде боляче.
Масінька
17.06.2008, 15:05
Воно то так, але часами, коли щось робиш, то думаєш що поступаєш правильно, а з часом усвідомлюєш - це була помилка. Важко застрахувати себе і вберегти ситуацію зараз, адже станом на сьогодні вона така, а завтра - вже інша. З плином часу міняється не лише людина, а й все, що її оточує. Тому, як на мене, варто поступати по велінню серця, тоді точно ніколи не помилишся, адже все, що йде від душі - все щире
А як Ви витерпіли? Як не вигнали його чи не пішли самі? Як себе пересилити, щоб дочекатися того щасливого життя?
Чесно кажучи, я і сама не знаю. Згадую, а все як в тумані. Дуже тяжко було, але якось пережилося.
Чесно кажучи, я і сама не знаю. Згадую, а все як в тумані. Дуже тяжко було, але якось пережилося.
просто доля ваша - бути разом. Бог так дав.
Маруся-мама
17.06.2008, 20:25
А я трошки підтягнула наші стосунки коханцем-фліртом. Жахливий метод, але для нас був потрібен на той час.
А я трошки підтягнула наші стосунки коханцем-фліртом. Жахливий метод, але для нас був потрібен на той час.
і таке буває...
в житті як на довгій ниві
Маруся-мама
17.06.2008, 20:29
Чесно кажучи, я і сама не знаю. Згадую, а все як в тумані. Дуже тяжко було, але якось пережилося.
Нам он десятий рік пішов... Мій он також був пішов з дому, виспався в машині кілька ночей, потім в смердючій півниці і нічого прибіг назад.
Ну куда він без мене...
Якось ми говорили про відносини і він щось закинув що хоче бути як я, а я кажу що не хочу щоб він був такий як я. Бог нас спарував аби ми вчились один від одного. Зараз ми доповнюємо один одного, хоч ми далеко не ідеальне подружжя.
Додано через 4 хвилини
і таке буває...
в житті як на довгій ниві
бо було так тяжко... навіть не було з ким слово сказати, а докори яка я не така постійні можуть кого хочеш вбити... нераз така злість брала... але я ніколи не робила нічого зі зла або аби йому насолити. Просто так склалось, такі були обставини... я тим скористала, знайшла віддушину в видуманих відносинах, але коли зрозуміла що інший то лише ілюзія і наших проблем це не вирішить я вирішила запропонувати чоловіку спробувати жити як люди. Не дуже виходило, аж поки він не подивився смерті в очі. Коли помер його тато він почав інакше дивитись на речі.
І ще, просто я почала по-іншому на нього реагувати.
а можна не лише про подружжя???? наприклад, хлопець з дівчиною???
Я був би не раз подумав перед тим, як "рятувати стосунки", які тріщать ще до одруження. Хоча це - лише об'єктивні та логічні міркування, які не мають чуттєвих аргументів.
Додано через 2 хвилини
якщо одностороння любов, то рятувати треба себе, якщо діти - їх... обов"язок в цьому випадку не довго канає... що далі, то менше вже тоді можна говорити про стосунки. є обов"язки...
Гостро, хоча, можливо, й об'єктивно
Додано через 6 хвилин
Я вже давно дійшла висновку, що заради "щастя дітей" не варто берегти "сім"ю"... в результаті тільки гірше виходить, для самих дітей Дітям добре там, де добре обом батькам. Діти - вони розумніші за дорослих, вони все відчувають і розуміють, їх не обдуриш...
Хоча діти, дійсно розумні, і їм добре, там де добре обом батькам, однак, на мою думку, поодинці їм гірше. Вибачайте, питання не цілком коректне - на скільки Вам вийде подивитися зараз на проблему очима батьків, зокрема так, як це є у вище цитованому дописі???
Додано через 11 хвилин
порятувати відносини між мною і коханим може лише окреме проживання,але воно невідомо як відібється на його стосунках з родиною.і от пишучи те все,розумію,що дуже люблю ЙОГО і піду на все ,щоб врятувати те,що може спортитися.а родичі нехай живуть своїм життям!
Тут Ви 100% праві. Зараз Вам теба відірватися від батьківської родини і будувати свою. Якщо родина "галицька" - пошліться на Біблію - що чоловік має відірватися від батька і матері і пристати до жінки...
А під тиском родини, навіть і найкращої, свої власні стосунки збудувати вкрай важко...
Додано через 19 хвилин
молодим жіночкам треба пам"ятати, що такий спосіб не працює. Чоловік то візьме собі за козир і то буде повторювати щоразу частіше
Ну а тут я не погоджуся в деяких моментах. Звичайно, маніпулювати собою не слід давати, однак, "козирів", чи то засобів до маніпулювання і в чоловіків і в жінок доволі багато може знайтися.
На мою думку - якщо є переконання - треба вертати, нема - то прощатися...
А як щодо "Покине чоловік батька й матір своїх і пристане до жінки. БУдуть вони одним тілом"? ;) (Приблизно написала, точно не скажу).
Я думаю, що Ваш свекор навіть про таку настанову для нього й не знає. У нас то на шлюбах до батьків молодих говорять. І ще питають, чи вони згідні то виконувати. Таким свекрам, які те обіцяли, що згідні, можна би було то нагадувати. Вашому - хто зна...
Але, ще раз повертаючись до теми рятування стосунків. Я колись давніше писала, що одружуючись з чоловіком, ми ще "одружуємося" з його родиною. :) І маємо пам"ятати, що його батьки і родина теж залишається для нього близькою і після одруження. Мало чоловіків вміють так все розставити по поличках, щоби ніхто не був ображеним. В більшості то доводиться робити дружині. Тому кожна стараймося так якось то майстерно робити, щоби не псувати стосунки ні з ким. Знаю, легко говорити. Але якщо тільки "ополчитися" на чоловікову родину - толку мало. :)
ЗІ: братові чоловіка - краще не давати, не поймуть...
Ой, фе... Тут не місце такому жарту :)
Додано через 4 хвилини
Але ж мусите бути артисткою
відмінно! Будьте артисткою! Всі маленькі дівчатка хочуть бути артистками, так як хлопці - "космонавтами" :)
Хоча діти, дійсно розумні, і їм добре, там де добре обом батькам, однак, на мою думку, поодинці їм гірше. Вибачайте, питання не цілком коректне - на скільки Вам вийде подивитися зараз на проблему очима батьків, зокрема так, як це є у вище цитованому дописі???
З власного досвіду кажу: якщо батькам несила жити разом, якщо вирішили цивілізовано розлучитись - дітям від того тільки краще буде. Я вже в іншій гілці писала, що не так давно стояла перед вибором "бути сім"ї чи не бути". І знаєте, залишатися в сім"ї тільки "заради дітей" аж ніяк не хотілося, бо вже була на місці тої дитини... Ситуацію, звичайно, розрулили :) Але не шкодую, що готова була на розрив (свідомо, тверезо мислячи)
Цікаво, а хто зміг зберегти перше кохання. Я маю на увазі в кого ці стосунки перейшли в шлюб і тривають надалі. В мене переросли в шлюб протрималося все 5 років а потім "лодка счастья розбилась об камні бита"
Маруся-мама
18.06.2008, 18:08
Знаю, легко говорити. Але якщо тільки "ополчитися" на чоловікову родину - толку мало. :)
Та то навіть і гріх... ну як би там не було, які б вони не були але батьки жінки чи чоловіка, бо то працює однаково в дві сторони, нам народили наших чоловіків/жінок яких ми любимо і з ними живемо.
Звичайно, що є батьки для яких дуже тяжко обрізати пуповину і починаються якісь там «допомагання» дітям порадою яка не завжди потрібна чи щось стараються показати аби вона/він знав.
Оля права, з кращою половиною ми унаслідуємо ще онду родину яку треба поважати і шанувати. Я також спочатку мала упередження до своїх свекрів, але потім зрозуміла що вони ж для мого чоловіка такі самі рідненькі як і моя мама для мене. Моя мама не золото і часами дуже тяжка але я її всеодно люблю. То чому я маю не любити свою свекруху? Мені нераз так її шкода стає... вона на старості літ залишилась одна однісінька...
Але незважаючи на все молода сім*я це окрема інституція і пхатись туди не вільно, бо що Бог з*єднав то ніяка людина не має права роз*єднувати... ані мама ані тато ані свекор чи свекруха.
Ситуацію, звичайно, розрулили
Акцентую слово "звичайно". Ви передбачали, що все "розрулиться", вірили у це?!
хто зміг зберегти перше кохання
Важко сказати коли прийшло перше кохання.
Добре пам'ятаю, що була дівчинка, яка мені подобалася ще коли я в садочку був.
Потім - перше кохання - це у школі. Дівчина із класу, за якою всі сохли. Ну, може й не всі - у класі було дві чи три такі дівчини, відповідно, хлопці якось собі так поділилися.
Пройшло купа-купа літ - зустрів цю дівчину "перша любов". Виглядає прекрасно - майже не змінилася :), ну а в моїх очах - однозначно не змінилася. Але "еротичних" відчуттів до неї не відчув. Скорше братсько-сестринські. Такі, як і до інших однокласників, яких пам'ятаєш ще в коротких штанцях. Навіть тему таку з нею завели - як то класно, що все залишилося в площині платонічного кохання - кожен відчуває щось таке потаємне у серці, а воно у секс не переходить. Ось це дитинство сидить, а воно якесь чисте, нічого не потребуюче.
По школі - то вже більше дівчат, у які закохувався більше чи менше взаємно...
Відповідно - дружина - вже не перше кохання, але тривале - це однозначно.
Житєйські рифи - це справа підступна, і кохання берегти важко.
Тому, якщо воно було, але втікає, то може, таки слід спробувати виплисти???
Га?
моїм першим коханням був хлопець, що потім одружився з моєю однокласницею... якось приїхала в рідні краї - зайшла до неї (в неї саме маленька дитина), а там ВІН.
і що? нічого не відчула, серце навіть не дригруло...
значить не кохання то було?
Акцентую слово "звичайно". Ви передбачали, що все "розрулиться", вірили у це?!
ні, я не передбачала, що все розрулимо. Це знаєте, як в тому анекдоті про блондинку і ймовірність зустріти на вулиці динозавра :) тобто або так, або ні :) А словом "звичайно" хотілося висловити позитивізм результату :)
Про перше кохання. Мій чоловік і є моїм першим коханням :) До того були лише симпатії, закоханості. Тільки з чоловіком я дізналася, як то добре кохати, бути коханою, з ним я виявила, що таки ревнива :ninja: Мені чомусь здається, що справжнє кохання буває лише раз в житті, і то не кожному пощастить це відчути...
;)Добре пам'ятаю, що була дівчинка, яка мені подобалася ще коли я в садочку був.
Потім - перше кохання - це у школі. Дівчина із класу, за якою всі сохли. Ну, може й не всі - у класі було дві чи три такі дівчини, відповідно, хлопці якось собі так поділилися.
моїм першим коханням був хлопець, що потім одружився з моєю однокласницею...
Про перше кохання. Мій чоловік і є моїм першим коханням
щось ми з теми "зрулили"...;)
olenkastar
22.06.2008, 09:22
справжнє кохання буває лише раз в житті, і то не кожному пощастить це відчути...
цілком і повністю погоджуюся! от треба ще вміти розпізнати те справжнє кохання,не прогавити-зловити і що найважче вберегти! хоча ,якщо справжнє кохання прийшло до нас,отже ми знайшли свою долю,а доля залишаеться з нами назавжди!?тоді то і є наша половинка,і рятуй-не рятуй а воно наше і з нами лишиться? чи як?
щось ми з теми "зрулили"...
треба ще вміти розпізнати те справжнє кохання,не прогавити-зловити і що найважче вберегти!
рятуй-не рятуй а воно наше і з нами лишиться?
Думаю, що не так "зрулили" з теми, як просто - глибоко дуже залізли у корінь. І це зрозуміло чому. Вершки обтинати чи лікувати симптоми - це справа невдячна і безперспективна. Для того, щоби розібратися у стосунках, відповідно, щоби їх рятуватии у момент скрути, необхідно зрозуміти у якому місці процес почав давати збій.
Мені здається (хоча, можливо, це лише зараз, і невдовзі поміняю думку) що будь-які стосунки - це щось подібно до "рольової гри". Прошу не думати, що я тим самим декларую лицемірство, дволикість і т.п. Однак, до певної міри будь-які стосунки - це як театр: ми ж можемо під час розмови трохи дистанціюватися і подумати - який із варіантів поведінки у наступну мить вибрати. Так ось - від цього вибору і залежить розвиток наступної ситуації. Звичайно, "переграти" ситуацію назад практично неможливо, однак, зрозуміти де і що зробив не оптимально - можна.
Мені до рук потрапив диск, можливо, колись я про нього вже казав - "Біблійний портрет подружжя". Диск цей за способом викладу матеріалу нагадує всяких таких проповідників, що є на релігійних каналах, і які я ніколи не дивлюся. Водночас, думаюча людина може із цього матеріалу зрозуміти сподівання, що їх у подружжі бачить друга сторона - партнер. Відповідно, можна побачити ті помилки, що їх зробив колись або робиш зараз. Мені, наприклад, цікаво побачити що жінка очікує від чоловіка для того, щоби бути кращим.
Очевидно, бажання побачити і зрозуміти думки і прагнення партнера - це і є причина, чому дописую на форум і читаю ваші думки?
Цікаво, а хто зміг зберегти перше кохання. Я маю на увазі в кого ці стосунки перейшли в шлюб і тривають надалі.
у мене так
у мене так
а в мені ні
от моє щастя в тому що ні :)
добре, що я ті стосунки рятувала, але мені не вдалося :)
добре, що я ті стосунки рятувала, але мені не вдалося
Це також виразна позиція.
Хоча то, що це "ДОБРЕ", очевидно зрозумілим стало значно пізніше, ніж Ви їх рятували і не врятували.
Мені, наприклад, цікаво побачити що жінка очікує від чоловіка для того, щоби бути кращим.
рано чи пізно такий чоловік втомиться "намагатись бути кращим" й шукатиме жінку, біля якої зможе бути самим собою. ймовірно, він навіть зміниться, й справді "стане кращим" але не тому, що цього від нього очікують.
рано чи пізно такий чоловік втомиться "намагатись бути кращим" й шукатиме жінку, біля якої зможе бути самим собою. ймовірно, він навіть зміниться, й справді "стане кращим" але не тому, що цього від нього очікують.
Влучно!
Думаю, що в кожного усередині є таке "щось", що не будеш міняти ні задля жінки, ні задля будь-кого. Однак, є й інші "щосі", які міняти, модифікувати, розвивати і т.п. є некритично, цікаво, можливо, потрібно...
Якщо у стосунках між партнерами зійшлося на тому "незмінному" - то це - дійсно фатально. Якщо зійшлося на тому, що міняти чи розвивати можна - то це - можливий шлях до компромісу.
Влучно!
Думаю, що в кожного усередині є таке "щось", що не будеш міняти ні задля жінки, ні задля будь-кого. Однак, є й інші "щосі", які міняти, модифікувати, розвивати і т.п. є некритично, цікаво, можливо, потрібно...
Якщо у стосунках між партнерами зійшлося на тому "незмінному" - то це - дійсно фатально. Якщо зійшлося на тому, що міняти чи розвивати можна - то це - можливий шлях до компромісу.
думається, шлях до компромісу можливий у будь-якому випадку крім одного, - коли по дорозі до світлого майбутнього хтось комусь завдав шкоди, що "beyond repair". ;) (поза можливістю відремонтувати).
але до того моменту навіть над "щось" можна попрацювати , чому ні? знати, що складає суть нашої натури, вроджене, й трошки контролювати це, чому ні ?
ашому шлюбі 11 років. Другий і третій роки були дуже важкими. Багато думалось про розлучення. Чоловік приходив (якщо приходив, бо бувало що ні) додому, як до готелю. Тільки їв і спав. Майже не розмовляли. А я весь час дома, з малою дитиною. Руки опускалися і я вважала, що рятувати вже немає що. Крім молитви, я вже нічого не робила. І я таки дочекалася. Після тих двох тяжких років, ми живемо дуже щасливо і любимо один одного ще більше. Я дуже рада, що з Божою допомогою все ж таки змогла його пробачити і не покинути.
+1000!
Тому, якщо воно було, але втікає, то може, таки слід спробувати виплисти???
Га?
Мої стосунки з чоловіком були дуже цікаві. Я кохала шалено. А він сприймав все як належне. Мені здавалося що одного мого кохання вистачить на нас двох. НЕ вистачило. Тепер після трьох років окремого проживання. Чоловік почав проявляти такі знаки уваги, яких навіть не було раніше. При тому що я курю (в його уяві жінка, яка курить - автоматично - б...дь), можу випити ( без фанатизма) маю хорошу роботу. І майже нічого не роблю в хаті ( не встигаю). Раніше він би того не потерпів ні дня а тепер йому це подобається.
Liliyah Romanova
23.06.2008, 17:37
Мої стосунки з чоловіком були дуже цікаві. Я кохала шалено. А він сприймав все як належне. Мені здавалося що одного мого кохання вистачить на нас двох. НЕ вистачило.
І я так думала.
То ви й далі окремо? Чи разом? Бо не зовсім зрозуміло.
Маруся-мама
23.06.2008, 17:47
Я лишень кажу так, в любих стосунках треба раз і відрізав. Either my way or the highway! Шарпати сало на шнурку не можна. Це величезний ГРІХ!!!
Melisa, мій вам глибокий респект, що не побоялись бути собою!!!
То ви й далі окремо? Чи разом? Бо не зовсім зрозуміло.
З чоловіком ми розлучилися майже три роки назад. Було дуже важко підтримувати принаймні людські відносини. Було велике бажання при кожній зустрічі накинутися, повидирати всі патла і хоча би так відвести собі душу. А тепер минув час, і чоловік зачастив. В нього тепер слина капає, коли він бачить мене. Ми разом з дитиною їздили декілька разів в карпати навіть ночували разом в готелі (дитина між нами). Я думала, що в туніч , коли ми провели в готелі, щось в серці тьохне, все таки цю людину я колись шалено кохала. Ні, абсолютно нічого, жодних емоцій. Свекруха весь час звонить і натякає на поновлення сім'ї ( внас з нею чудові стосунки, незважаючи на мої стосунки з її сином). Відчуваю скоро почнеться на мене атака.
Koza-Dereza
26.06.2008, 22:57
Мiй чоловiк мене постiйно пiдколює. I то так неприємно, вiднiше вже так осточортiло, я проводжу мудрi бесiди, поясняю, а нiц. От такий характєрєц, а менi хоч стрiлятись. Шо я йому зроблю? Вiн вважає себе мучеником смертником, тєгне все тєжко на своїх плечох тендiтних, i пере, i аж хлiб купує з молоком. Паночкi Божечко, за що йому така кара небесна послалась. Я йому неодноразово казала, слухай... якщо ти вважаєш що є хтось лiпший ... то дуже прошу ... дверi он там (хата то моя хе хе хе) За мною черга стояла i стоятиме, не бiйсь. От я все медитую, медитую, фiлософствую, но тi пiдколки мене вже доїдають. А зраночку як нi в чому не бувало, золотий i чудовий, нiби нiчого i не сталось увечерi. А мовчати я не вмiю, плакати на дурно теж не вмiю, та й не знаю чи це спрацює. От пишу, i аж тошнить... Йой, може я точно вагiтна :D
Додано через 3 хвилини
От вчора дивились програму "Wife Swap" обмiна жiнками - двi рiзнi сiм'ї на 2 недiлi обмiнюються мамами i нова мама на тиждень встановлює свої правила. Вчора там була якась противнюча, страшнюча, товстюча, розбещена iндуска яка шо но робила як танцювала танцi живота. Чоловiк утримував її i доньку, вони нiц не робили но танцювали. А мiй мудрець вiзьми i скажи "Шо, ти б хотiла певно бути як вона, а?" I шо казати?
У мене остання надiя - глибоко вдихнути i нiчого не казати, це я тiльки що сама додумалась. Може у нього така манера? Може вiн не чiпляєсi а просто зачiпаєсi? Бо так дивиться як песько розумними очима коли я втираю про то як це менi неприємно iтд... а нiц не дiє...
Та й таке...
Кожен ту розказує про то, що пережив і знає. Я розкажу про єдного хлопа, що мав проблеми, але якось із того виліз. Деталі - не знаю, хіба то, що бачу - по факту.
Одна моя добра товаришка "невдало" одружилася. Чоловік пив, до дітей ставився зле. Товаришка забрала діти і поїхала за кордон. Розлучилася. Думала, що хлоп цілком у чарці потоне.
Сталося навпаки. Хлоп найшов іншу жінку (може, то його інша жінка знайшла). Вже N років не п'є, має іншу дитину чи й дві.
Я добре знаю товаришку, а не її колишнього чоловіка. Сама - дівчина хороша. А що то таке було і сталося з її мужом (шлюбом) - цілком не розумію в результаті.
Мiй чоловiк мене постiйно пiдколює.
А ви попробуйте його так само підколювати як і він вас.
Був таий період коли мій чоловік, як він каже достібувався, то не так і то не так. Бували такі вечори, що можна було здуріти. Приходив вечір і мені не хотілося додому. Я і пояснювала і просила і сварилася і плакала нічого недопомагало. Тоді я почала поводити себе так як він . за тиждень шовковим став.
Koza-Dereza
26.06.2008, 23:41
Ну, розумiєте, так само як вiн я не вмiю, я або чудова та лагiдна, або стерво. Я не можу знайти пiдколку таку щоб можна було посмiятись але i задуматись, я його можу пiдколоти ТАК що вiн буде плакати. Тому я здебiльшого мало шо кажу, бо вже як скажу... От тому менi i зле, бо обiс.... його не хочу, а так як вiн, як змiйка маленька кусь-кусь, так не вмiю :(
Я теж не вміла достібуватися, коли щось не подобалося я мовчки ставала і робила сама. Потім почала спостерігати за чоловіком як він це робить і з часом навчилася. А потім разом забули як це - достібуватись.
Маруся-мама
27.06.2008, 01:16
Кожен ту розказує про то, що пережив і знає. Я розкажу про єдного хлопа, що мав проблеми, але якось із того виліз. Деталі - не знаю, хіба то, що бачу - по факту.
Одна моя добра товаришка "невдало" одружилася. Чоловік пив, до дітей ставився зле. Товаришка забрала діти і поїхала за кордон. Розлучилася. Думала, що хлоп цілком у чарці потоне.
Сталося навпаки. Хлоп найшов іншу жінку (може, то його інша жінка знайшла). Вже N років не п'є, має іншу дитину чи й дві.
Я добре знаю товаришку, а не її колишнього чоловіка. Сама - дівчина хороша. А що то таке було і сталося з її мужом (шлюбом) - цілком не розумію в результаті.
Просто так якось між ними склались відносини, що він шукав собі щастя в чарці. Але як лишень позбувся збудника який його спокушав до пиятики то все стало на місце. Отже проблема була в них обох, бо поокремо ніби нормальні люди а разом собі ради не давали.
Додано через 4 хвилини
Ну, розумiєте, так само як вiн я не вмiю, я або чудова та лагiдна, або стерво. Я не можу знайти пiдколку таку щоб можна було посмiятись але i задуматись, я його можу пiдколоти ТАК що вiн буде плакати. Тому я здебiльшого мало шо кажу, бо вже як скажу... От тому менi i зле, бо обiс.... його не хочу, а так як вiн, як змiйка маленька кусь-кусь, так не вмiю :(
Я точно така сама.. але тепер навчилась бути більш менш лагідна завжди. Нінусь, він тебе кусає як та змійка бо бачить що то тебе зачіпає. І він хоч тебе любить але не упускає можливості аби тебе вкусити чи підколоти.
В мене точно так само. Спочатку мені було так боляче, думала ну все як з таким можна жити і як навіть таким можна бути!!!
Але від коли почала ігнорувати його підколки і не відповідати йому на його мудрі зауваження, він заспокоївся. Мудрих зауважень стало набагато менше.
А ще попробуй просто з ним спокійно поговорити, мол що ти його любиш і справді цінуєш але онті його маленькі кольки тобі заваджають. Якщо зумієш спокійно пояснити то може і послухає, але я б на твому місті просто перестала реагувати. Він щось ляпнув, а ти на нього просто подивись спокійно і так довго. Ніц не кажи, просто подивись поглядом таким - ну ви куме такий мудрий, що вам нема що дати. Розвернись і йди.
Мiй чоловiк мене постiйно пiдколює. I то так неприємно, вiднiше вже так осточортiло, я проводжу мудрi бесiди, поясняю, а нiц. От такий характєрєц, а менi хоч стрiлятись. Шо я йому зроблю? Вiн вважає себе мучеником смертником, тєгне все тєжко на своїх плечох тендiтних, i пере, i аж хлiб купує з молоком. Паночкi Божечко, за що йому така кара небесна послалась
як я вас розумію!
в нас те саме часто-густо
а "мудрі" поради як маю все встигати то взагалі :aggressive:
часом хочеться спитати: тобі який прапор більше подобається?
той бери в руки і шукай таку жінку, що сама все робити буде :download:
levandivka
27.06.2008, 02:06
Мiй чоловiк мене постiйно пiдколює.
Та йой!
Я теж без підколки ніц не роблю... :)
І жінка теж не завжди толерує...
Нічо'. З тим можна жити! :)
справа ж не в підколках :)
levandivka
27.06.2008, 02:20
не в підколках
Як у кого...
Ніну я ТАК зрозумів. І на мої підколки теж (спочатку) роги наставляла.
Нє? :)
Як у кого...
Ніну я ТАК зрозумів. І на мої підколки теж (спочатку) роги наставляла.
Нє? :)
справа в тому, що мало помагає, ще й задовбує підколками з того приводу
анекдот згадався:
пливуть чоловік з жінкою і дітьми в човні, вона греба веслами, а він сидить
йому з берега кричать: "що ж ти, ..., жінку заставив гребти, а сам сидиш?"
а він каже: "а їй легко гребти, а я сиджу думаю як далі жити"
levandivka
27.06.2008, 02:30
справа в тому, що мало помагає, ще й задовбує підколками з того приводу
Мені теж анекдот нагадався про мавпу "дура-не дура, а 3 рубля имею" :)
Та йой!
Я теж без підколки ніц не роблю... :)
І жінка теж не завжди толерує...
Нічо'. З тим можна жити! :)
Факт...
Якщо ще зрозуміють жи то підколки...
бо я завжди заходжу...е-е-е...здупистрони...
Мені теж анекдот нагадався про мавпу "дура-не дура, а 3 рубля имею" :)
кгм... не знаю я того анекдота
поки я на вас не образилася, давайте розказуйте повністю
п.с. так, так.
так як і ви думали - всі жінки дурні і ніц не розуміють :crazy:
Олена_ua
27.06.2008, 11:17
Та ні...пан Левандівка натякає, що мудра жінка завжди знайде найкращий вихід із ситуації і зуміє "накатати стежку", але от біда, пане Левандівко, де тої мудрості одразу набратися, та ще щоб собі г’улю не натовкти, бо то боляче. Без мудрого чоловіка процес затягнеться.
Масінька
27.06.2008, 11:55
Мiй чоловiк мене постiйно пiдколює. I то так неприємно, вiднiше вже так осточортiло, я проводжу мудрi бесiди, поясняю, а нiц. От такий характєрєц, а менi хоч стрiлятись. Шо я йому зроблю? Вiн вважає себе мучеником смертником, тєгне все тєжко на своїх плечох тендiтних, i пере, i аж хлiб купує з молоком. Паночкi Божечко, за що йому така кара небесна послалась. Я йому неодноразово казала, слухай... якщо ти вважаєш що є хтось лiпший ... то дуже прошу ... дверi он там (хата то моя хе хе хе) За мною черга стояла i стоятиме, не бiйсь. От я все медитую, медитую, фiлософствую, но тi пiдколки мене вже доїдають. А зраночку як нi в чому не бувало, золотий i чудовий, нiби нiчого i не сталось увечерi. А мовчати я не вмiю, плакати на дурно теж не вмiю, та й не знаю чи це спрацює. От пишу, i аж тошнить... Йой, може я точно вагiтна :D
Додано через 3 хвилини
От вчора дивились програму "Wife Swap" обмiна жiнками - двi рiзнi сiм'ї на 2 недiлi обмiнюються мамами i нова мама на тиждень встановлює свої правила. Вчора там була якась противнюча, страшнюча, товстюча, розбещена iндуска яка шо но робила як танцювала танцi живота. Чоловiк утримував її i доньку, вони нiц не робили но танцювали. А мiй мудрець вiзьми i скажи "Шо, ти б хотiла певно бути як вона, а?" I шо казати?
У мене остання надiя - глибоко вдихнути i нiчого не казати, це я тiльки що сама додумалась. Може у нього така манера? Може вiн не чiпляєсi а просто зачiпаєсi? Бо так дивиться як песько розумними очима коли я втираю про то як це менi неприємно iтд... а нiц не дiє...
Та й таке...
Ой, і мій такий самий ;) Вічно підколює і насміхається і неможливо щось пояснити, бо як усміхнеться так щиро і подивиться тими мудрими очиськами, то аж серце співає і сваритись і пояснювати вже не хочеться. Отак.
Додано через 9 хвилин
Я коли пізно ввечері після роботи візьмусь до готування-прибирання-прасування, то мій чоловік свариться щоб я кинулась того всього і щоб йшла відпочивати. Мені дуже приємно це від нього чути, але все-одно роблю по-своєму. На побутовому рівні якось не знаю як то сваритись, він в мене не свариться, хіба підколює, це скоріше я можу побуркотіти :shy: Потім інколи соромно за себе. Як на мене, основне, щоб кожен мав свою зону відповідальності, тоді й конфлікту не буде.
Мiй чоловiк мене постiйно пiдколює.
Це напевно масова хвороба. Але найбільше мене вражало коли це ставалось на людях. Адже я ніколи в житті не покажу при комусь, що щось не так, то завжди змовчувала. Перепробувала купу методів - не діє, розмови... Ну не знаю, мені здається, що він тільки вдає, що слухає, бо ніц на другий день не пам"ятає вже. А от що йому запам"яталось, це як я пересилюючи себе почала точнісінько так само достібуватися, а ще навчилась сваритися (ніхто досі не вірить з родичів і друзів). І байдуже мені чи дотепним, то йому здається. Більше того - вечорами мене страшенно мучає совість за те, що я така присіпака стала..Але - ж результат є, він вже забувся певно з-за того всього коли останній раз мене діставав, все мусить оборонятися))) До речі, коли той процес починаєш - розумієш що він більш керований - бо в нього зупиння не було, а я у будь-яку мить можу закінчити сварку (бо мені навідміну вона задоволення не приносить).
Як на мене стосунки тільки виграли - бо з 18 до до 3 ночі теперка ніхто не довбає. Все це безобразіє під моїм чуйним керівництвом більше години не триває.
аналогічно. мій чоловік який верещить дивними голосами в дорозі його не чіпати - вчора поїхавши до столиці, дзвонив разів 6.
і щоразу: що ти робиш? чого відразу трубку не береш? а що то за звуки? ти кіно дивишся? а чого не дивишся? а хто в нас є,що ти не дивишся?
б-р-р-р-р.
аж страшно. я на телефон кидатись стала...
Leopolis
27.06.2008, 13:14
аналогічно. мій чоловік який верещить дивними голосами в дорозі його не чіпати - вчора поїхавши до столиці, дзвонив разів 6. і щоразу: що ти робиш? чого відразу трубку не береш? а що то за звуки? ти кіно дивишся? а чого не дивишся? а хто в нас є,що ти не дивишся? б-р-р-р-р. аж страшно. я на телефон кидатись стала...Це дійсно страшно... капець. Крайнощі будь в чому ніколи не призводили до добра. Взаємодовіра - це головне :)
що найцікавіше, що я йому не зовсім дивуюся. в мене іноді бувають такі ж припадки... правда, приховані. я дуже сильно тримаю себе в руках і мучуся, щоб не подзвонити. а іноді тривога така нападе!
то, певно, пристрасть називається? нє? бо інакше як пояснити?
Leopolis
27.06.2008, 13:22
Це напевно масова хвороба. Але найбільше мене вражало коли це ставалось на людях.Нажаль це здебільшого так і є, часто був стороннім свідком таких "дотепних" звертань на людях. Навіть якщо і вдома - це аж ніяк не тішить. Сладається враження, що глузувати над кимось просто в кайф, а реально - це життєва вада. Потрібно переговорити тет-а-тет, розтавити усі акценти що до чого і навіщо це робиться... А найкраще, дати зрозуміти, як хтось виглядатиме зі сторони та його внутрішнє почуття, коли він опинеться в подібній ситуації. Злісні приколи - це неповага жартома!
найкраще, дати зрозуміти, як хтось виглядатиме зі сторони та його внутрішнє почуття, коли він опинеться в подібній ситуації.
Цікаво, що не будь у мене того в житті я комусь точнісінько так само би радила) Чи Ви думаєте люди, що живуть роками разом так і не говорили ще про то, не давали зрозуміти і т.д.?)) Це настільки логічно, що аж тошно, але ТАК не виходить.)
Я кажу про свій приклад - бо може комусь він знадобиться, але й припускаю, що не всім - адже всі ми різні.
А банально розповісти як треба гарно жити ми всі уміємо, чи не так?)
І мені б хотілось про себе розповісти інший приклад - як я використовуючи неймовірну фантазію та розум щодня вражаю чоловіка і він тому перестає мене діставати)) Або який я страшний психолог (дехто так і думає, але з чоловіком то не проходить:)) Але я волію писати правду.
Додано через 9 хвилин
Злісні приколи - це неповага жартома!
Почуваюся першокласницею просто:) Дякую, я знаю. І тішуся, що Ваша жінка не мусить до такого методу вдаватися. Щастя Вам.
Мама мія!!! Невже підколювання - це так неприємно? Мене, можна сказати, хлібом не годуй, а дай попідколювати. Не знаю чи правильно я тут зрозуміла, я не маю наувазі попиляти, подіставати, а саме постібатися трошки. Треба буде спитати чоловіка, шо він про то думає, а то переважно він партизанить, єдине знаю, що як вже починає сопіти і відвертатися в монітор, то треба зупинятися.
А на захист чоловіків-підколістів, можу сказати, що зупинитися насправді дуже важко, коли воно вже на язиці крутиться.
Колись на початках, ми зі своїм чоловіком домовилися, що коли когось заносить і він не бачить, що перейшов межу, а другому то неприємно, то подавати умовний знак: стоп, червоне світло, продовження розмови точно переросте у сварку.
Chortenia
27.06.2008, 14:59
Я люблю попідколювати ( чи то просто усякі фразочки повставляти), але не тільки чоловіка, а усіх. Ну от і називають мене вредною. Тому я і Чортеня.
Невже підколювання - це так неприємно
Ні, коли з почуттям гумору все гаразд - звісно це весело. В мене йшлося про те, що підколювання було не заради посміятись, а власне за межею коли починається сварка. І ніякі червоні картки тому не завадили б:( Або плач, або розводься. Краще вже розбирати його в такому разі, бо тоді то хоч по заслугам :) (на жаль, я більший раціоналіст і мені ніколи не "здається")
Koza-Dereza
27.06.2008, 16:52
ОГО! Оце так! Виявляється не я одна! Це помагає :)
Мiй дiд такий самий, я це знала, що не одна я така, бабуська вже 52 роки вiдгавкується, АЛЕ Ж Я ТIЛЬКИ ПОЧИНАЮ!
Але від коли почала ігнорувати його підколки і не відповідати йому на його мудрі зауваження, він заспокоївся. Мудрих зауважень стало набагато менше.
Починається посилена медитацiя.... оммммммм..... менi всеооооодноооооооо :)
Нi, це правда, таки треба iгнорувати! Я так i буду робити. Про прогрес (чи регрес) повiдомлю :)
часом хочеться спитати: тобі який прапор більше подобається?
той бери в руки і шукай таку жінку, що сама все робити буде
А я вже почала питатись, бо скiльки можна. Я думала може то така подавлена проява що вже стосункам ВССЬО? А вiн тiльки смiється. Шутнiк-с однако.
Як у кого...
Ніну я ТАК зрозумів. І на мої підколки теж (спочатку) роги наставляла.
Нє?
Та було було... :) Тепер мої гормони внормувались, я все спокiйнiше сприймаю :D
Це напевно масова хвороба. Але найбільше мене вражало коли це ставалось на людях.
Оце на щастя мене минувало. На людях (а особливо серед армян) ми поважна джигiтська родина :D:D:D:D:D
Мама мія!!! Невже підколювання - це так неприємно?
Цо задужо то нєздрово.
Дорогi Друзi, дякую за таку жваву переписку. Добре знати що не одну мене таке лихо спiткало, буду мислити глобальнiше i бiльш фiлософськи. :)
ОГО! Оце так! Виявляється не я одна!
і я думала що то тільки мій чоловік вічно мене підколює
бо на людях всі чоловіки чемні, а вдома виявляється "приколістів" багато
ну я з тим борюся так що говорю з ним як він зі мною
це допомагає, але такі словесні баталії часом втомлюють...
Koza-Dereza
27.06.2008, 17:34
"приколістів" багато
шютнiкi :D
і я до вашої громади :) В мене також чоловік - ще той гуморист :) Але мені якось простіше, бо він пені один "підкол" - я йому десять :D От так і живемо :crazy: Кілька разів було, що чоловік підколював досить нетактовно при посторонніх - зразу було пояснено що до чого :aggressive: тепер такого не повторюється :)
Знаєте, я зауважила ще таку річ, що у чоловіка дуже самостійна та вольова мати, і нетактовні жарти в неї б не пройшли напевно. От видно йому і підходить модель стосунків де йому спуску не дають..інакше він схоже вважатиме це не проявом доброти жінки, а її сірістю або дурістю. Якось так проскочило - про хорошу але дуже спокійну жінку він відізвався - "якась блаженна вона"... тож тримаємо імідж хижачки з гострими пазурями) :feminist:бо нравицця йому таке...:8:
Chortenia
27.06.2008, 17:55
шютнiкi :D
Є хороше прислів'я:
За такие шутки - в зубах бывают промежутки :ninja:
Мона часом використовувати.
Мона часом використовувати.
Боксерські рукавички? А потім важливо швидко-швидко встигнути як кіт у Шреку зліпити жалісливу міну:)
Знаєте, я зауважила ще таку річ, що у чоловіка дуже самостійна та вольова мати, і нетактовні жарти в неї б не пройшли напевно. От видно йому і підходить модель стосунків де йому спуску не дають..інакше він схоже вважатиме це не проявом доброти жінки, а її сірістю або дурістю. Якось так проскочило - про хорошу але дуже спокійну жінку він відізвався - "якась блаженна вона"...
а то мисля!
щось не задумувалася...
щось не задумувалася...
Зате як довго я думала) Чим більше йому мовчу, чим більше вихваляю, чим більше догоджаю, чим менше заперечую - тим гірше ставлення.
А виявилось як в анекдоті коли жінка вихваляє чоловіка:
- Який же ти в мене розумний, які золоті руки, яка світла голова, який здогадливий, який неперевершений, який ідеальний..
А чоловік знудившись -
- Та нє, то ти в мене просто дура.
Chortenia
27.06.2008, 18:15
Боксерські рукавички? А потім важливо швидко-швидко встигнути як кіт у Шреку зліпити жалісливу міну:)
Нє, таку мордашку я роблю, коли хочу, щоб милий приніс мені чай з лимоном і канапку ( тоді навіть говорити нічо не треба).
А фраза - так - відповідь на підколку (якщо вже зовсім дістало) - без переходу до дій :ninja:
Додано через 1 хвилину
Зате як довго я думала) Чим більше йому мовчу, чим більше вихваляю, чим більше догоджаю, чим менше заперечую - тим гірше ставлення.
А виявилось як в анекдоті коли жінка вихваляє чоловіка:
- Який же ти в мене розумний, які золоті руки, яка світла голова, який здогадливий, який неперевершений, який ідеальний..
А чоловік знудившись -
- Та нє, то ти в мене просто дура.
Оце точно!
- Який же ти в мене розумний, які золоті руки, яка світла голова, який здогадливий, який неперевершений, який ідеальний..
А чоловік знудившись -
- Та нє, то ти в мене просто дура.
ой, в нас, то повна протилежність: мого генія якщо не похвалити півдня - в нього ломка починається. а хвалю - золота жінка, раз бачить такі тонкі прояви...
Leopolis
27.06.2008, 19:57
А банально розповісти як треба гарно жити ми всі уміємо, чи не так?) Але я волію писати правду.Чому банально? Все що написано мною - це не слова взяті з повітря, або просто так аби лягли складно - це все реальність підкріплена життєвим досвідом, до того ж позитивним, а будь-якого роду негаразди - це переживне, головне погода в дома. Ви волієте писати правду - без заперечень, тоді все, що пишу я - фантастика ;) :)
Почуваюся першокласницею просто Дякую, я знаю. І тішуся, що Ваша жінка не мусить до такого методу вдаватися. Щастя Вам.Не мав наметі когось довести до стану сприйняття рівня першокласника, добре, що Ви це сприймаєте з легкістю та розумінням, а декому це дійсно не зрозумілий факт у стосунках. Дякую за побажання, передам дружині :) У вересні нам виповниться 21.
У вересні нам виповниться 21
разом?
ой, в нас, то повна протилежність: мого генія якщо не похвалити півдня - в нього ломка починається. а хвалю - золота жінка, раз бачить такі тонкі прояви...
Те саме. :) Інколи можу не помітити його добру справу :) і йому прикро стає. То я йому сказала: якщо я щось не помітила, зверни мою увагу на це діяння, і твоя допомога похвалена. :) Але є за що хвалити: і підлогу помиє, і посуд, і часто вечерю для двох нагріє, канапочки зробить. :)
головне погода в дома
Просто мені здається, що Ви з свого досвіду оцінюєте, що у всіх так може бути як і у Вас.... Я мала не одні стосунки, не вихваляюсь цим, але навіть дружба - зверніть увагу з кожною людиною будується трошки інакше, що казати про сім"ю. На жаль, чи на щастя ми з вами живемо з різними людьми, а не однаковими.
Знаєте, я зауважила ще таку річ, що у чоловіка дуже самостійна та вольова мати, і нетактовні жарти в неї б не пройшли напевно. От видно йому і підходить модель стосунків де йому спуску не дають..інакше він схоже вважатиме це не проявом доброти жінки, а її сірістю або дурістю. Якось так проскочило - про хорошу але дуже спокійну жінку він відізвався - "якась блаженна вона"... тож тримаємо імідж хижачки з гострими пазурями) бо нравицця йому таке...
Не думаю, що подобається. Просто звик до такої моделі поведінки з мамою, а поводитися інакше - незвично і важко. Але ж звернув він увагу і освідчився не хижачці з пазурями, а добрій-лагідній-тактовній борочці (:)). Чи варто ставати для чоловіка "другою мамою", обравши невластиву для себе модель поведінки - ось питання.
Маруся-мама
05.07.2008, 05:31
ой, в нас, то повна протилежність: мого генія якщо не похвалити півдня - в нього ломка починається.
Мій хоч і не геній а вічно треба хвалити як він так гарно зробив... і так вміло вміє все зробити, навіть те є як його, об... :D:D:D:D
Pushystik
19.07.2008, 23:24
Знаєте, я вже давно не була на форумі і зайшла, щоб поділитися наболілим, а тут така тема...
Мене залишив коханий чоловік (ми не були одружені), тобто кинув... Але як?
Я у відрядженні вже другий тиждень. Він не відповідав на листи, смси, не брав трубку, коли я дзвонила...
Одного разу таки відповів... Але краще б не відповідав. Сказав, що в нас дуже мало спільного, ми дуже різні люди, не варто продовжувати стосунки, бо мені буде ще важче (ніж зараз!!!) відних відмовитися. Мені??!!! Йому - ні.
Йому добре зі мною, але разом жити ми не будемо. Розказав, яка розумна, гарна, як багато можу досягти в житті, тільки треба трохи постаратися, прикласти зусиль (в мене просто є одна незавершена справа, від якої багато залежить)... Мені треба просто захотіти змін і вони відбудуться...
Найгірше те, що я його справді кохаю... (В мене серце розболілося... і він це знає)
Як я зрозуміла ці слова: я просто для нього занадто розумна, гарна, забезпечена, а ще він казав, що я дуже вперта і знаю, чого хочу... (хоча це зовсім не так...)
ще десь за годину до того я йому написала, як я його люблю і як скучаю...
(ми живемо в різних містах, бачилися рідко... на жаль...)
ось така історія...
можливо набір слів... наплив емоцій... але так воно є...
бо мені буде ще важче (ніж зараз!!!) відних відмовитися.
усе що не робиться, усе на краще...
Добре, що трапилася гілка.
Я щойно пробував було підсумувати все, що писалося у цій гілці і "дати універсальну пораду". Вийшло негарно і надто холодно і моралізаторзьки.
Текст витер...
Тому можу порадити лише одне.
ЗАЧЕКАТИ, остигнути і спробувати прийняти життя таким, як воно є. Із коханим або без нього.
У Вас такий багатообіцяючий підпис - "що не робиться - все на краще".
Повірте у нього
Знаєте, я вже давно не була на форумі і зайшла, щоб поділитися наболілим, а тут така тема...
Мене залишив коханий чоловік (ми не були одружені), тобто кинув... Але як?
Я у відрядженні вже другий тиждень. Він не відповідав на листи, смси, не брав трубку, коли я дзвонила...
Одного разу таки відповів... Але краще б не відповідав. Сказав, що в нас дуже мало спільного, ми дуже різні люди, не варто продовжувати стосунки, бо мені буде ще важче (ніж зараз!!!) відних відмовитися. Мені??!!! Йому - ні.
Йому добре зі мною, але разом жити ми не будемо. Розказав, яка розумна, гарна, як багато можу досягти в житті, тільки треба трохи постаратися, прикласти зусиль (в мене просто є одна незавершена справа, від якої багато залежить)... Мені треба просто захотіти змін і вони відбудуться...
Найгірше те, що я його справді кохаю... (В мене серце розболілося... і він це знає)
Як я зрозуміла ці слова: я просто для нього занадто розумна, гарна, забезпечена, а ще він казав, що я дуже вперта і знаю, чого хочу... (хоча це зовсім не так...)
ще десь за годину до того я йому написала, як я його люблю і як скучаю...
(ми живемо в різних містах, бачилися рідко... на жаль...)
ось така історія...
можливо набір слів... наплив емоцій... але так воно є...
що не робиться справді на краще
в той момент коли погано в це не віриться, але з часом розумієш що так воно і є
в мене історія схожа на вашу
і я дуже рада, що він мене кинув хоч тоді думалося що вмру
зараз я вже маю чоловіка і іншого своїм чоловіком навіть уявити не можу
я знаю що з тим який мене кинув ми би ніколи добре не жили
так що все склалося добре, навіть дуже добре
думаю така ж ситуація у вас
зараз треба просто потерпіти деякий час - день, два, місяць...
а далі все буде добре :)
Найгірше те, що я його справді кохаю...
А може це тільки тому, що
"....мы любим тех, кто нас не любит..." ;)
Pushystik
20.07.2008, 01:31
що не робиться справді на краще
в той момент коли погано в це не віриться, але з часом розумієш що так воно і є
в мене історія схожа на вашу
і я дуже рада, що він мене кинув хоч тоді думалося що вмру
зараз я вже маю чоловіка і іншого своїм чоловіком навіть уявити не можу
я знаю що з тим який мене кинув ми би ніколи добре не жили
так що все склалося добре, навіть дуже добре
думаю така ж ситуація у вас
зараз треба просто потерпіти деякий час - день, два, місяць...
а далі все буде добре :)
дякую...
nirvanka
20.07.2008, 05:36
ось така історія...
можливо набір слів... наплив емоцій... але так воно є...
Думаю, у багатьох з нас бували такі ситуації.. І мені колись було так зле.. І мені казали, що значить це не доля, треба змиритись, пережити, жити далі.. А я любили і слова інших тільки робили гірше. Бо треба самому дійти до того, пережити, переплакати. Виговоритись (що Ви і правильно робите), відпустити.. Через деякий час прийде розуміння того, що це - кінець і треба жити далі.. А щоб не довго до того йти, просто займіться активно якимись справами, щоб час швидше минув.
"Можливо, Бог хоче, щоб ми зустрічали не тих людей, аж поки не зустрінемо ТУ ЄДИНУ. Щоб, коли це зрештою станеться, ми були вдячні" (Габріель Гарсія Маркес).
мені видається що врятувати можна тільки щось матеріальне і то з огляду на певні обставини-далеко не завжди....
а щось абстрактне...нематеріальне..метафізичне...
та ми не завжди розуміємо ЩО ВОНО ТАКЕ!!!!
як же ми його можемо врятувати?
абсурд...
воно або є або нема і все!
olenkastar
20.07.2008, 20:06
Pushystik ,відпусти його...якщо це твоя доля-вона обов'язково повернеться...а якщо ні-то значить попереду ще краще!адже життя настільки мудро все розставляє по місцям,що потім лише дивуєшся,як добре все складається.і пам'ятай,що КОЛИ ЗАЧИНЯЮТЬСЯ ОДНІ ДВЕРІ,ДЕСЬ ОБОВ'ЯЗКОВО ВІДЧИНЯЮТЬСЯ ІНШІ.
знаєш,я навіть тобі трохи заздрю-скучила за тим часом коли страждала від кохання....ночі в сльозах проведені на підвіконні із цигаркою,романтична улюблена з ним наша музика і знову сльози....і коли виплачешся-таке полегшення...а потім нове життя-нові знайомства,нова зачіска,пригоди...і все крутиться по-новому,навіть ще краще,а потім....яка вже в кгого доля,то і потім!
Маруся-мама
21.07.2008, 18:37
Pushystik ,відпусти його...якщо це твоя доля-вона обов'язково повернеться...а якщо ні-то значить попереду ще краще!...
Неможна нікого тримати на шнурку привязаним до себе... тай нікого до себе і не прив*яжеш. Якщо закрити пташку в клітку вона просто перестане співати. А любов як і пташка - любов окрилює а не накидає пута чи окови на руки і ноги.
Я свого чоловіка люблю тому і коло себе не тримаю. Він хоче полетіти будь де, нехай летить. Але он як він налітається і вирішить повернутись, бо зрозумів що кращого ніж я йому не знайти невідомо чи я його чекатиму з розкритими обіймами.http://kolobok.us/smiles/big_he_and_she/girl_pardon.gif
Він хоче полетіти будь де, нехай летить.
чогось мені ся так здає, Марусю, що так кажете, бо чоловік не має конкретного наміру... політати...
Маруся-мама
21.07.2008, 18:48
чогось мені ся так здає, Марусю, що так кажете, бо чоловік не має конкретного наміру... політати...
якщо не має то нехай не говорить дурниць... се я колись його приймала додому кожного разу як він вирішив собі полетіти в Україну чи не ночувати дома кілька днів бо йому затяжко... а тепер усьо! габлик.:shutup:
якщо не має то нехай не говорить дурниць... се я колись його приймала додому кожного разу як він вирішив собі полетіти в Україну чи не ночувати дома кілька днів бо йому затяжко... а тепер усьо! габлик.
а-а-а, то з чоловіками все аж так стандартно?!!!
а я то дурна...
Маруся-мама
21.07.2008, 19:02
а-а-а, то з чоловіками все аж так стандартно?!!!
а я то дурна...
я також не дуже мудра виходить http://kolobok.us/smiles/big_he_and_she/girl_crazy.gif
а може то стандарт для Тернопільських?http://kolobok.us/smiles/big_he_and_she/girl_sad.gif
а може то стандарт для Тернопільських?
та нє... мій не тернопільський...
Маруся-мама
21.07.2008, 19:34
та нє... мій не тернопільський...
знацця воно міжнародне... а я понадіяласьhttp://kolobok.us/smiles/big_he_and_she/girl_blush.gif
знацця воно міжнародне... а я понадіялась
угу:cowboy:
Прочитала тільки останню сторінку, і бачу що маю схожу проблему. Тільки я вже замужем за тим чоловіком , і в нас є синочок. І теж я поїхала у відрядження (правда на 1.5 доби), а він не пускав, потім обідився що я не послухала. Коли приїхала - скандалив, щось плів про те, що я його неповажаю, не прислухуюсь до його думки, і взагалі він більше мені не довіряє, і я можу йти собі на всі чотири сторони.
І коли я (переступивши через себе) це все вислухала(без образливих слів він не обійшовся) , почекала, поки він заспокоїться, потім ми якось менше-більше спокійно поговорили, і він ніби ЗРОЗУМІВ, що то моя робота, мені за то платять гроші і я не можу підводити колектив, він все одно був злий, що я його не послухала.
І тут він собі їде в Карпати з другом (а зі мною радитись не треба, бо він вже собі сам вирішує, що має робити(він це зрозумів після мого відрядження)), а ми з малим самі вдома.
І розумію, що то дитячий садок з його боку. і тяжко, дуже, бо навіть і не знаю як реагувати. І зразу згадується - нащо було переступати через себе, заради чого(кого?), адже я не була винною? а тепер "бачили очі що брали, тепер дивіться аж повилазьте"
Ось такий крик душі. Може хтось щось підкаже...
В мене була така сама ситуація. Мій чоловік спочатку поїхав сам з кумом (причому я сиділа в декреті і могла їхати з ним) в турне по Західній Україні. Робили обкатку машини піфсля ремонта (то так тепер називається). Пізніше я довідалася що саме там він завів собі коханку з якою підтримував стосунки майже рік. При чому він ніяк не міг зрозуміти чому я ображаюся і закатую скандал. А коли пізніше я поїхала сама з дитиною на море, то виявилося що чоловік втратив до мене довіру, він не зможе більше зі мною жити як раніше. Ітог - ми розійшлися. Тепер минуло 3 роки і чоловік дуже шкодує і старається зі всіх сил щоб я його простила і дозволила повернутися назад.
чоловік дуже шкодує і старається зі всіх сил щоб я його простила і дозволила повернутися назад.
і що Ви? І взагалі як це все пережилося? То ж ви лишились з дитиною самі?
А як почуття?
Жахливо. Я вже писала про ці відчуття в гілках "Подружжя після зради" і "Я живу з чужою людиною". Якщо коротко то три місяці я проревіла в його футболку яку він забув забрати. Було дуже важко. Але по трошки і я вийшла з цієї депресії . Я молода, вільна і дуже щаслива. Тому що він не має того що маю я: він не може дивитися як росте його дитина , а я з нею проводжу весь свій вільний час.
він не зможе більше зі мною жити як раніше. Ітог - ми розійшлися.
Ого...Невже завжди такий результат буде з "ревнивими" чоловіками?.. Я також стаю ворогом народу якщо їду кудись по роботі..Досі не знаю як з цим боротись..
Додано через 4 хвилини
Мене залишив коханий чоловік
Як то співається..тільки замість нєвєста - читай "чоловік" -
"Если к другому уходит невеста,
то еще не известно.
кому повезло."
Сто відсотків колись Ви тільки втішитесь цьому факту! Тримайтесь!
Минулого тижня,коли чоловік прийшов з розмовою "Про життя", ми говорили багато про що:які він помилки колись робив, які я робила. І дійшла черга до моєї поїздки на море. Я йому висказала свою думку: він просто не думав що я щважуся на якийсь самостійний крок , тобто було не стьльки ревноші, скільки мощний удар по його чоловічому самолюбству. Він трохи промовчав, а потім зі всім погодився.
Я молода, вільна і дуже щаслива. Тому що він не має того що маю я: він не може дивитися як росте його дитина , а я з нею проводжу весь свій вільний час.
Ви молодець - сильна.
а на рахунок коханки Я мушу подумати...
Додано через 9 хвилин
тобто було не стьльки ревноші, скільки мощний удар по його чоловічому самолюбству.
От так само і в мене.
На зустріч з випускниками (10р) в школі я не ходила, як зустрічалась із своїми коліжанками то він весь час ходив зі мною, але проходив час і він перестав ходити зі мною до коліжанок, і вже на зустріч (5р) з випускниками в Політех я теж пішла.
Може його брати з собою у відрядження (я поміняла роботу, і відрядження тільки тепер почались).
Хоча з другого боку не було того дитячого садіку (може і справді коханка - а тут така нагода?!!!)
І що саме основне (я забула сказати) - ми живем в нього вдома, і вразі чогось я не можу просто скоро піти (бо мама моя в іншому місті). Ну а він звичайно герой...
Ви молодець - сильна.
Дякую. Але усвідомлення того що я сильна далося мені дуже важко. Така тепер я не вию ночами, ходжу з високо піднятиою головою, і усмішкою на обличчі Але чого то всьо мені вартувало...
[quote=МарянаК;358814]а на рахунок коханки Я мушу подумати...[/quote
]
Якщо Ви дійсно кохаєте Свого чоловіка то краще навіть не думайте. Запустите того хробака собі в душу і він в першу чергу не дасть спокійно жити Вам. А Ви вже в свою чергу будете гризти чоловіка. А якщо Він не винен. Для чого витрачати чудові молоді роки на якісь непотрібні (може?) чвари.
І все таки не знаю що мені з тими Карпатами робити - закрити очі? Знову запхати своє "Я" десь далеко і робити вигляд що нічого не сталося? Чи може просто поскандалити ("не благородное это дело") і... навіть і не знаю що і(може легше стане?)
Chortenia
01.08.2008, 14:50
Мій не злиться абсолютно, як я їжджу у відрядження,при чому найчастіше це відрядження у компанії десь 10 чоловіків :)
Але от страшно злиться, коли я беру додому переклади, а потім кажу йому, щоб не заважав, бо мушу зосередитися. Я його розумію, але ж і гроші потрібні. Отак часом спокійний, а часом дуууже злиться. І що робити - ні няю...
З висоти свого гіркого досвіду я б не пустила і закатила би йому такий скандал шо йому і не снилося. Мій бувший недавно, коли ми говорили про наші минулі стосунки, він сказав що мав у стосунках і мною забагато свободи і якби я частіше відкривала писок, він би не прпиходив п'яний з роботи , не іздив би всюди сам і т. д. Так що можете сміло ставити руки в боки і починати маленький шкандаль.
Читаю зараз багато різних гілок(шукаю для себе відповіді) і напевно почну з того, що на перше місце поставлю себе і нехай ВІН думає як з того всього вийти (якщо йому треба (я ж в садік не бавлюся)). Як ви думаєте, дівчата?
що на перше місце поставлю себе
МОЛОДЕЦЬ!!! Так тримати. Поставите на перше місце себе, полюбіть себе більше, Ви розквітнете погарнішаєте, авось і чоловік задумається.
угу, але буває й по-іншому Наведу свій приклад - дивлячись на стосунки моїх батьків, я знала, як в МОЇЙ сім"ї НЕ БУДЕ Тобто ще дитиною я вже розрізняла, що є добре в сім"ї для дитини, а що не дуже.
Так і має бути.
Я теж керуюсь цим принципом. Хоч, звісно, деякі речі закладаються на підсвідомості. Адже не завжди ми чинимо правильно.
Треба займатися постіно самовдосконалістю, щоб не піддаватися підсвідомим "поривам" та не робити глупості.
Ще багато залежить від того, наскільки ти кохаєш свою половинку та на які жертви заради цього кохання здатен.
А батьківська модель поведінки - визначальна.
Потому, что от осины не родятся апельсины.
Бійся, мій чоловік, бійся!
Або краще я спробую бути апельсиною від осини...
Додано через 18 хвилин
І все таки не знаю що мені з тими Карпатами робити - закрити очі? Знову запхати своє "Я" десь далеко і робити вигляд що нічого не сталося? Чи може просто поскандалити ("не благородное это дело") і... навіть і не знаю що і(може легше стане?)
може не треба шкандалити, а просто поговорити про те, що вас гризе.
може він так і не здогадається, що вам це не по душі, а ви будете тримати образу, чим збільшите прірву між вами.
Так що можете сміло ставити руки в боки і починати маленький шкандаль.
+
може не треба шкандалити, а просто поговорити про те, що вас гризе.
Все вірно...але по відношенню до різних чоловіків.
Були стосунки коли я зовсім не скандалила, бо знала, що на цьому їм і настане кінець, а тепер такі стосунки, що якщо не підніму бучу, а просто спокійно поговорю, що не треба пізно приходити- чоловік зразу ж на наступний день і прийде пізно..
тепер при запізненнях мушу себе пересилувати і сваритися..при чому чоловік сприймає то як належне "по заслузі" і тільки в разі сварки (!) перепрошується і намагається виправитися.
Бачу, що думаю правильно! Дякую дівчата за підтримку!!!!:clapping:
він сказав що мав у стосунках і мною забагато свободи і якби я частіше відкривала писок, він би не прпиходив п'яний з роботи , не іздив би всюди сам і т. д.
а я бачу, що в парах, де жінка "пиляє" чоловіка та тримає його в "їжакових рукавицях", чоловіки все роблять, що хочуть, але тихцем.
а нічого гіршого бути не може у стосунках за таке "подвійне" життя, навіть якщо не доходить до зради, а стосується лише "випити-покурити".
Chortenia
01.08.2008, 15:27
при чому чоловік сприймає то як належне "по заслузі" і тільки в разі сварки (!)
Ага, поки грім не гряне - мужик не перехреститься.
Аналогічно, я кажу - чому, щоб ти зрозумів, що мені від того боляче і ти чиниш зле, я маю влаштувати скандал!!!!
може він так і не здогадається, що вам це не по душі, а ви будете тримати образу, чим збільшите прірву між вами.
Я так розумію, що він мені назло їде в Карпати. (показати щовін не мусить на мене зважати (так як я зробила в свій час (за його думкою)). Тільки МАЛЕНЬКА різниця: я їхала по-роботі, а він - на відпочинок, я заробляла гроші, а він - потратити.:beee:
Все вірно...але по відношенню до різних чоловіків.
Були стосунки коли я зовсім не скандалила, бо знала, що на цьому їм і настане кінець, а тепер такі стосунки, що якщо не підніму бучу, а просто спокійно поговорю, що не треба пізно приходити- чоловік зразу ж на наступний день і прийде пізно..
тепер при запізненнях мушу себе пересилувати і сваритися..при чому чоловік сприймає то як належне "по заслузі" і тільки в разі сварки (!) перепрошується і намагається виправитися.
так...
а буває таке, що треба до дурдома дійти, щоб хоч щось дійшло до мужика... але і то ненадовго. :(
чому, щоб ти зрозумів, що мені від того боляче і ти чиниш зле, я маю влаштувати скандал!!!!
:( Ага. мені то теж незрозуміло. Оце я винесла з сім"ї батьків - що сваритися не можна. А тут такий розрив понять - тільки спробуєш спокійно поговорити - відразу з його боку починається підскакування - А ЩО Я НЕ МАЮ НА ЩОСЬ ПРАВА?... Ти мені хочеш щось розповісти??! І виходить, що я мушу ще й виправдовуватись.. Е ні. мовчала-мовчала, а через рік сумісного життя таки руки в боки і... Перепрошую паньство - бавитись в психологію видко на шкоду собі хіба. З скандалами з мого боку - в сім"ї стало набагато спокійніше
Я так розумію, що він мені назло їде в Карпати.
:aggressive:
так йому і треба про це сказати.
так йому і треба про це сказати.
Я думаю шо він і так про то знає. Але славнозвісне чоловіче самолюбство зачеплене. От він і біситься. Якщо іде на контакт, треба спочатку сісти і спокійно поговорити про те шо кого не влаштовуємо, приносить біль. А якщо на контакт не йде, то можете повноправно закатувати шкандаль.
Chortenia
01.08.2008, 15:42
:( Ага. мені то теж незрозуміло. Оце я винесла з сім"ї батьків - що сваритися не можна. А тут такий розрив понять - тільки спробуєш спокійно поговорити - відразу з його боку починається підскакування - А ЩО Я НЕ МАЮ НА ЩОСЬ ПРАВА?... Ти мені хочеш щось розповісти??! І виходить, що я мушу ще й виправдовуватись.. Е ні. мовчала-мовчала, а через рік сумісного життя таки руки в боки і... Перепрошую паньство - бавитись в психологію видко на шкоду собі хіба. З скандалами з мого боку - в сім"ї стало набагато спокійніше
Ну в мене не підскакування, він просто на то не реагує.
А от коли шкандаль - то хоч дослуховується....
А у психологію тут дуже і не побавишся, і взагалі хочеться вдома відпочити, і щоб стосунки були чесними і природніми, а не з усякими "уловками"...
Найгірше в стосунках і на мою думку найбільша помилка жінки (і моя також, тому я тепер така вумна) то нагрузити собі всьо на плечі і самій тягнути все. Я сиділа вдома з малою і все тягнула сама, я мала чоловіка і думала що я маю підтримку, насправді я мала тільки квартиранта який приходив до хати тільки поїсти і виспатися.
а я бачу, що в парах, де жінка "пиляє" чоловіка та тримає його в "їжакових рукавицях", чоловіки все роблять, що хочуть, але тихцем.
а нічого гіршого бути не може у стосунках за таке "подвійне" життя, навіть якщо не доходить до зради, а стосується лише "випити-покурити".
а як на рахунок того, що чоловік не нашого рівня. Ми ж розумієм, що таке "обовязок"(не люблю того слова, маю на увазі зварити, випрати, прибрати і...), з роботи женеш додому, по доррозі з садку забираєш дитину, вступаєш в магазин. А він собі з колєгами "давно" не бачився і приїзжає додому ввечері. Коли щось пробуєш пояснити ( в разі проблеми), то йому краще образитися, не говорити з пару днів. А потім (після так званого примирення) розказувати, як він сильно тебе любить.
Ми ж розумієм, що таке "обовязок"
Чому переважно жінки мають "обов'язки" а чоловіки "права"????
а я бачу, що в парах, де жінка "пиляє" чоловіка та тримає його в "їжакових рукавицях", чоловіки все роблять, що хочуть, але тихцем.
а нічого гіршого бути не може у стосунках за таке "подвійне" життя, навіть якщо не доходить до зради, а стосується лише "випити-покурити".
Я згідна щодо пиляння - це негатив з будь якого боку.. Але тут про це не йшлося - пиляння це коли людина постійно чіпається. Мова йде про те як реагувати коли він все-таки вчинив недобре - то треба на це вказати обов"язково. І краще "пояснювати" не одними й тими ж методами, бо в нього випрацюється імунітет з часом.:) А ще - собі на шкоду виясняння при людях. Жодна людина не повинна знати що в цій сім"ї сваряться чи пиляються:ninja: ну хіба на форумі:shutup:
Чому переважно жінки мають "обов'язки" а чоловіки "права"????
так-с мужики, тихо уходим... (с) :)
Это по началу так. Потом всё меняется, когда муж нагуляется. Да и вообще, если не каждый день на пиво с друзьями, не алкаш, зарплату домой приносит, сам приходит (приезжает ;) ), любит... Чего еще надо?
... улыбаемся и машем :) (с)
... улыбаемся и машем (с)
:D
когда муж нагуляется
А як ніколи не нагуляється?:) Ну є ж такі натури. Чекати доки стукне п"ятдесять і він знайде собі вісімнадцятирічну?:(
.. улыбаемся и машем (с)
Без фанатизма!!
так-с мужики, тихо уходим... (с) :)
Это по началу так. Потом всё меняется, когда муж нагуляется. Да и вообще, если не каждый день на пиво с друзьями, не алкаш, зарплату домой приносит, сам приходит (приезжает ;) ), любит... Чего еще надо?
... улыбаемся и машем :) (с)
я ж все розумію. Я до чого веду весь час: завжди треба йти на контакт і ПОГОВОРИТИ, а не замкнутися в собі, надумати всяку чепуху і ображатися (а про "я мстю і мстя моя страшна") взагалі не повинна йти мова. Чого весь час я МАЮ бажання говорити (бо мене болить), а він не має (хоча за його словами йому тоже зле). Я вже навіть не хочу згадуват