Показати повну версію : АВС доброго виховання, чи комплекси?
Шановні форумчани! Пропоную висловитися про те, хто як розуміє поняття загальних правил поведінки і комплексів, - чи бувають корисними комлекси, і чи бувають шкідливими правила доброго виховання. І чи взагалі існують комплекси, чи це лише нерозуміння норм одної людини іншою людиною?
Ось, припустимо, пити пиво на ходу для мене особисто неприйнятно, - чи це є комплекс? З іншої сторони, наприклад, біблійні заповіді "не убий, не твори перелюбу", і т.і - комплекси в чистому виді, чи наслідки моралі? Якщо людина вимушена вбити захщаючись, чи не матиме вона психічної травми через свій "правильний" комплекс?
Отже?...
Олена_ua
17.07.2007, 14:42
Не повинно бути жодних комплексів. Тільки добре виховання, повага до свободи інших людей і бажано поводитись з іншими так, як би ти хотів, щоб поводились із тобою.
Щодо Божих заповідей, то тут все набагато серйозніше.
Якщо не жити по Божих законах, то можна швидко перетворитись з розумної людини в егоїста в найгіршому значенні цього слова.:8:
“комплекси” тримають людину в певних рамках....
вони необхідні, інакше людина стане твариною.....
є “хороші” є “нехороші”.....
хтось комплексує познайомитися з представником іншої статі, хтось вкрасти (бо червоніє)....
а хтось комплексує і ходить до церкви, хоча й усвідомлює, що робитьт щось “не так”... “А ШО ЛЮДИ СКАЖУТЬ?!”...
Тобто, наскільки я зрозумів, комплекси - це те, що розвиток особистості гальмує, псує чи ускладнює відносини з іншими людьми, все інше позитив.
Якщо людина, ( наприклад, з реклами ), засвоює якісь по суті своїй абсурдні речі, - цю поведінку можна вважати комплексом, а саму людину комплексуючою?
Крім того, наприклад, якщо я просто не встигаю зробити якісь справи в робочі дні, і змушений робити їх в суботу, а деколи в неділю, - і як християнин про це шкодую, тобто страждаю від цього нав"язаного моєю релігією комплекса, - чи це є добре і дає позитив?
Тобто, наскільки я зрозумів, комплекси - це те, що розвиток особистості гальмує, псує чи ускладнює відносини з іншими людьми, все інше позитив.
Якщо людина, ( наприклад, з реклами ), засвоює якісь по суті своїй абсурдні речі, - цю поведінку можна вважати комплексом, а саму людину комплексуючою?
гарно сказано....
цілком погоджуюся.....
окрім цього:
Крім того, наприклад, якщо я просто не встигаю зробити якісь справи в робочі дні, і змушений робити їх в суботу, а деколи в неділю, - і як християнин про це шкодую, тобто страждаю від цього нав"язаного моєю релігією комплекса, - чи це є добре і дає позитив?
Бога треба славити щодня, а не в суботу чи неділю...
думаю: Богу приємно, коли людина працьовита, а не святоша, яка прикидається віруючою, щоб не працювати....
думаю: Богу приємно, коли людина працьовита, а не святоша, яка прикидається віруючою
Погоджуючись добавлю слова Августина: "Краще бути смиренним грішником, ніж гордим праведником"
Олена_ua
20.07.2007, 13:40
Крім того, наприклад, якщо я просто не встигаю зробити якісь справи в робочі дні, і змушений робити їх в суботу, а деколи в неділю, - і як християнин про це шкодую, тобто страждаю від цього нав"язаного моєю релігією комплекса, - чи це є добре і дає позитив?
Одна з 10-ти Божих заповідей говорить: Пам`ятай День святий святкувати.
Ця Заповідь зобов`язує нас взяти участь (в неділі і свята) у Богослуженні та не робити важкої праці без важливої потреби, поглиблювати свої знання правд православної віри.
Якщо захотіти, то можна все встигати за 6 днів.
Інколи можна потерпіти у неділю з роботою і якось воно потім навіть на краще виходить.
Якщо захотіти, то можна все встигати за 6 днів.
Інколи можна потерпіти у неділю з роботою і якось воно потім навіть на краще виходить.
Дуже би-м хотілося.
Але в плані роботи я швидше роботоголік. Якщо роботи немає я відчуваю порожнечу. Так що 6-ти днів мені мало...
Так, є багато речей, які слід би було робити так, як слід. Але кожна людина - інша. Хтось плаче за гріхами, хтось придумує "відмазки", хтось взагалі плюнув на все, хтось живе за заповідями, з презирством ставлячись до стадного стояння в церкві і розглядання хто що не так зробив, і в чому прийшов, і скільки дав. Не ходіть широкими шляхами, не споживайте те, що споживають усі, - може Бог Вам і відкриється. :) :)
Якщо не жити по Божих законах, то можна швидко перетворитись з розумної людини в егоїста в найгіршому значенні цього слова.:8:
А хіба сучасний світ не закликає саме до цього? Найуспішніші в житті люди переважно є невиправними егоїстами.
Перечитала всі дописи, і мені здається, що ви плутаєте комплекси з докорами сумління. Комплекси - це з царини психології, а докори сумління - з духовності.
Одна річ - з"їсти шмат ковбаси під час посту, а друга - під час дієти.
В першому випадку відчуєте докір сумління, а в другому - маєте комплекс щодо своєї зовнішності.
Олена_ua
20.07.2007, 16:16
[QUOTE=volk;106549]... хтось живе за заповідями, з презирством ставлячись до стадного стояння в церкві ...QUOTE]
Я в шоці!!!!:eek:
хтось живе за заповідями, з презирством ставлячись до стадного стояння в церкві і розглядання хто що не так зробив, і в чому прийшов, і скільки дав.
А як можна жити за Божими заповідями (одною з яких є любов до ближнього) і в той самий час мати в своєму серці презирство? ;)
А як можна жити за Божими заповідями (одною з яких є любов до ближнього) і в той самий час мати в своєму серці презирство? ;)
Дивлячись, до чого презирство. Якщо до ближнього - то це одне, а якщо до явища, то це інше.
А до гріха Ви не маєте презирства?
Тобто, йдучи в церкву, спасемося "всі, як оден"?
Потім вийдемо, закуримо по цигарці, обматюкаємо сусіда, і підемо святкувати празник.
Не про людей говорю, про ближніх, а про те, що лицемірство через 1000 років після Христа не стало іншим, і те, що церква має іншу назву і інших отців, нічого не значить. Бо проходять роки і сторіччя, а людська сутність не змінюється.
Запитаю до речі - чи те, що Ви говорите не є комплексом?
Дивлячись, до чого презирство. Якщо до ближнього - то це одне, а якщо до явища, то це інше.
А до гріха Ви не маєте презирства?
Пане Волк, гріх треба засуджувати і з ним боротися, а не мати до нього презирства. Бо презирство і любов в одному серці вжитися не можуть. Це моя думка. Презирство до чогось - це вивищення себе над людьми, явищами, обставинами. Дуже деструктивне почуття, до речі.
Запитаю до речі - чи те, що Ви говорите не є комплексом?
Я теж, до речі, запитаю: а Ви знаєте, що таке комплекси? Почитайте Юнґа ;)
Пане Волк, гріх треба засуджувати і з ним боротися, а не мати до нього презирства. Бо презирство і любов в одному серці вжитися не можуть. Це моя думка. Презирство до чогось - це вивищення себе над людьми, явищами, обставинами. Дуже деструктивне почуття, до речі.
Не може? Я не знав. А любов і лицемірство - можуть!
Я теж, до речі, запитаю: а Ви знаєте, що таке комплекси? Почитайте Юнґа ;)
Так власне, не знаю. Ось Ви і підкажіть. А інакше який зміст задавати таке питання на форумі? Я ж не професор психології, що екзамен у Вас приймає.
Не може? Я не знав. А любов і лицемірство - можуть
Тоді ніяка це не любов...
Пане Волк, гріх треба засуджувати і з ним боротися, а не мати до нього презирства. Бо презирство і любов в одному серці вжитися не можуть. Це моя думка. Презирство до чогось - це вивищення себе над людьми, явищами, обставинами. Дуже деструктивне почуття, до речі.
Цікаво мені читати діалог між Вами і Волк.
Думаю, що є таке поняття, як презирство до гріха і не думаю, що то є погано. Є люди, які ходять по лезу гріха, а є які просто дійсно призирають свої нЕмочі і гріхи. Думаю, що це нормально. Презирство до гріха викликане власним досвідом, або думкою про те, що цей гріх багатьох звів.
хотів виправити помилки - не пускає редагувати.
Думаю, що є таке поняття, як презирство до гріха і не думаю, що то є погано. Є люди, які ходять по лезу гріха, а є які просто дійсно призирають свої нЕмочі і гріхи.
Важливо одне: мати презирство до ВЛАСНИХ гріхів, а не до гріхів інших людей, як у пана Волка.
з презирством ставлячись до стадного стояння в церкві
Пан Волк - не Господь Бог. Звідки він знає, що привело цих людей до церкви? І що в їхніх душах і думках... Власне таке презирство я вважаю несумісним з любов"ю до ближніх.
Важливо одне: мати презирство до ВЛАСНИХ гріхів, а не до гріхів інших людей, як у пана Волка.
може бути презирство просто до гріха, необовязково до свого, але й не до конкретної людини.
може бути презирство просто до гріха, необовязково до свого, але й не до конкретної людини.
Згодна.
Головне, щоби презирство не поширювалося на гріхи якоїсь конкретної людини, бо тоді вже осуджуємо ближнього.
Важливо одне: мати презирство до ВЛАСНИХ гріхів, а не до гріхів інших людей, як у пана Волка.
А з чого Ви це взяли? Чи то Вам би так хотілося? Як приємно повчити в Господі Ісусі Христі!!!
Важливо одне: мати презирство до ВЛАСНИХ гріхів, а не до гріхів інших людей, як у пана Волка.
А з чого Ви взяли що в “пана Волка” ? Чи то Вам би так хотілося? Як приємно повчити в Господі Ісусі Христі!!!
Коли я писав про стадне стояння в церкві, я констатував факт, що таке є, але це не означає, що всіх туди привело саме це. Бо багато-хто ходить в церкву мало не по графіку, а вдома ненавидить свіїх ближніх, і не дає їм жити. Є люди, які ходять на служби лише через "віру батьків", через традицію, а не через віру в Бога, щоб можна було доречно сказати колись: А ми - кожної неділі.....! А це, до речі, натурально, комплекс. Хтось ходить як римляни колись - за видовищем, бо нудьга дістає.
Я коли буваю в церкві на службі, а це буває досить нечасто зараз, ( раніше набагато частіше бував, - сім"я знаєте-лі, дєті ) відчуваю себе так, ніби йду на побачення, це - свято, бо зміг відірватися від суєти. До того ж завжди, в будь-яку погоду йду пішки, хоча можна маршруткою, чи трамваєм,- бо то є жертва. А дехто мало не у царські врата на автомобілі приїжджає бо "достоєн єси". Не для того пишу це, щоб себе нахвалювати, а для того, щоб Ви зрозуміли, що є багато речей, від яких Ви ще будете "в шоці". І якщо я бачу це і інше, то як можу як християнин ненавидіти цих людей і ненавидіти їх гріхи? Ненависть - не є християнським поняттям. Відноситися з презирством до людської обмеженості, до гріховності, до тупості, якщо хочете, як явищ - то є нормально. При цьому нікого не ненавидячи.
Пан Волк - не Господь Бог. Звідки він знає, що привело цих людей до церкви? І що в їхніх душах і думках... Власне таке презирство я вважаю несумісним з любов"ю до ближніх.
А скажіть мені, будь ласка, ці люди самі усвідомлюють, що вони в церкві? Що в "їхніх душах і думках", коли вівтар церкви звернений на захід, чи будь-куди крім сходу? Чи правильно, коли жіночки заходять в церкву в джинсах, чи коротеньких спідничках? З непокритими головами, намальовані? Чи правильно перед образом запалювати жарівку замість живого вогня? І ще багато інших запитань. Бо якщо щось робиш, треба знати ЯК, а не робити на власний розсуд. Якщо приходять просто відбути "мєроприятиє" - то Бог стає "вашим приятелем Христом", як кажуть свідки.
То ви за що - за свідків, "віру батьків", чи віру в Бога?
То ви за що - за свідків, "віру батьків", чи віру в Бога?
Я, взагалі-то, за те, щоби до комплексів не приплітали Бога. Повторюю ще раз: комплекси - це з психології. До чого тут ці релігійні дискусії?
Я, взагалі-то, за те, щоби до комплексів не приплітали Бога. Повторюю ще раз: комплекси - це з психології. До чого тут ці релігійні дискусії?
Уважно перечитавши Вашу дискусію прийша до невтішного висновку про те, що найбільша розкіш - віднайти себе в цьому світі. Людина дивне Боже створіння в якому переплітаються Бог і комплекси, любов до одних ближніх та ненависть до інших. Нажаль,Melody цього ще нерозуміє. Я не маю права нав"язувати Вам свою думку, але дивіться уважно на людей навколо, прислухайтеся до них. Ви зрозумієте, що причина у volk казати різкі та неприємні речі не втому, що він з призирством ставиться до людей, це є бажання пробудити, ну хоча би Вас, Melody.
Ви зрозумієте, що причина у volk казати різкі та неприємні речі не втому, що він з призирством ставиться до людей, це є бажання пробудити, ну хоча би Вас, Melody.
Не потребую пробудження. Давно пробуджена.
А всім пропоную взяти словники і прочитати бодай значення слова "комплекс". Тому що для дискусії потрібно передусім, щоби інша сторона розуміла значення цього слова.
Людина дивне Боже створіння в якому переплітаються Бог і комплекси
Ви вважаєте, що ці поняття можна співставляти? Це так само, як поставити в один ряд Бога і яєшню.
Даруйте, але це смішно. Бог нас створив вільними істотами, а комплекси -наслідок виховання і соціальних табу. Я вірю в Бога і тільки в Бозі почуваюся вільною. В житті керуюся мораллю - тільки мораль робить з людини людину, визначає в житті орієнтири і певні рамки, а не комплекси, як тут було сказано.
Інша річ - що хтось може мати комплекси на основі релігійного виховання чи релігійних табу. Тоді це окрема тема розмови.
І ще раз раджу: почитайте Юнґа, він є у всіх бібліотеках.
А з чого Ви взяли що в “пана Волка” ? Чи то Вам би так хотілося? Як приємно повчити в Господі Ісусі Христі!!!
Коли я писав про стадне стояння в церкві, я констатував факт, що таке є, але це не означає, що всіх туди привело саме це. Бо багато-хто ходить в церкву мало не по графіку, а вдома ненавидить свіїх ближніх, і не дає їм жити. Є люди, які ходять на служби лише через "віру батьків", через традицію, а не через віру в Бога, щоб можна було доречно сказати колись: А ми - кожної неділі.....
+1....
Що таке комплекс і які є його види, можна дізнатися з цього інтерв"ю.
Слово «комплекс» употребляется обычно в качестве ругательного в отношении скромного человека. Откуда вообще взялось это понятие и почему мы так боимся показаться закомплексованными? Об этом разговор с психоаналитиком Сергеем Вороновым.
- Применимо к психологии слово «комплекс» впервые было употреблено в 1895 году в совместной работе Фрейда и Фрейера «Исследование стилей». Сам термин был введен учеником Фрейда Юнгом. Тогда комплексы обозначали группы мыслей, идей, воспоминаний, которые были организованы вокруг некоей смысловой оси.
Все они заряжены общей эмоциональной идеей и при этом частично бессознательны. Эти идеи, по Фрейду, связаны либо с сексуальными, либо с разрушительными мотивами.
- Мудрено. Настолько, что появляется вопрос, а были ли комплексы до Фрейда?
- Для меня то, что в быту имеется в виду под комплексом, на самом деле - невроз. Неврозы, как и комплексы, есть почти у всех. И были всегда. Другое дело, что сейчас их, похоже, стало больше. Хотя не исключаю, что просто возрос к ним интерес.
Название самого первого комплекса - эдипова - ввел лично Фрейд. Он может быть найден практически у всех и определяет отношение человека к своим родителям. Еще один комплекс ввел другой ученик Фрейда, Адлер, - комплекс неполноценности.
Все нынешние производные - типа «закомплексованность» - произошли именно от него. В обиходе им описываются всяческие психические сложности, связанные с неполноценностью, явной, или кажущейся.
- То есть, человеку кажется, что ему в жизни чего-то не хватает, и это что-то мешает жить?
- Или что-то лишнее, например - комплекс вины, то есть чувство вины перед кем-то, которое не совсем адекватно. Комплекс неполноценности, например, возникает, по Адлеру, у любого ребенка, т.к. тот мал, неумел, слаб и всецело зависит от своих родителей. Это факт, с которым трудно спорить.
По Адлеру, это рождает так называемый «мужской протест» (не связан с каким-либо полом) и «волю к власти». То есть ребенок требует к себе равного отношения, хочет доказать всем, что он все может сделать сам. Затем из этого вытекает желание выделиться - стать властителем людей, умов, капиталов...
Индивидуальные комплексы уходят корнями глубоко в детство. Предположим, человек говорит, что его очень тревожит облысение, мнимое или реальное, собственного черепа. На самом же деле его беспокоит нечто совершенно другое. Настолько «другое», что он даже не знает, что именно.
Возможно, его в детстве испугала собака, или папа не дал забить гвоздь молотком, или бог знает что еще. Просто по каким-то причинам это детское переживание «зацепилось» именно за шевелюру и породило «комплекс лысины». Если доказать такому человеку, что с волосами у него все в порядке, ему тут же начнет казаться, что ему не хватает денег, или что у него тесная квартира, или что у него, скажем, кривые ноги и слишком выдающийся живот.
Каждый человек может найти то, чего ему не хватает для полного счастья, но всегда для внутренней неудовлетворенности должны быть какие-то предпосылки. Человек обладает чувством неполноценности, связанным с переживанием, о котором он и сам не помнит.
В наше время как-то даже стыдно не иметь комплексов. Действительно ли они есть у всех?
- Если человек нарочито, напоказ демонстрирует отсутствие у него комплексов - это тоже комплекс, только более сложный – «комплекс полноценности», или повышенное чувство собственной значимости. То, что раньше называлось манией величия.
Человек, который показывает, что он - самый лучший, умный, сильный, красивый, удачливый и т.д. компенсирует, таким образом, свое глубинное чувство неполноценности. Часто встречается тип человека, очень уверенного в себе, но как бы слегка пережимающего в этой уверенности. Можно заподозрить, что тут все как раз наоборот: человек, действительно уверенный в себе не нуждается в том, чтобы ежеминутно доказывать это...
Запитаю до речі - чи те, що Ви говорите не є комплексом?
Сама дія не може бути комплексом. Немає "комплексу ходіння до церкви". Так само те, що я говорю, не може бути комплексом. Всі ці дії можуть бути лише проявами певного комплексу.
Комплекс - це сукупність думок, поглядів, ідей, які спричиняються до певної поведінки. Але не сама поведінка.
Сама дія не може бути комплексом. Немає "комплексу ходіння до церкви". Так само те, що я говорю, не може бути комплексом. Всі ці дії можуть бути лише проявами певного комплексу.
Комплекс - це сукупність думок, поглядів, ідей, які спричиняються до певної поведінки. Але не сама поведінка.
Я мав на увазі побутове значення слова комплекс. Тобто, власне, прояви певних комплексів. Взагалі-то обговорювалися не наукові аспекти психології утворення і проявів цих самих комплексів, а те, чи можне добре виховання стати "комплексом".
Мені немає потреби Вас в чомусь переконувати, як і немає потреби доводити свою правоту. Я висловив свій погляд на речі, Ви можете згодитися, чи ні, але звичайно, останнє слово - Ваше ;)
Олена_ua
24.07.2007, 10:10
Коли я писав про стадне стояння в церкві, я констатував факт, що таке є, але це не означає, що всіх туди привело саме це. Бо багато-хто ходить в церкву мало не по графіку, а вдома ненавидить свіїх ближніх, і не дає їм жити. Є люди, які ходять на служби лише через "віру батьків", через традицію, а не через віру в Бога, щоб можна було доречно сказати колись: А ми - кожної неділі.....! А це, до речі, натурально, комплекс. Хтось ходить як римляни колись - за видовищем, бо нудьга дістає.
але дивіться уважно на людей навколо, прислухайтеся до них. Ви зрозумієте, що причина у volk казати різкі та неприємні речі не втому, що він з призирством ставиться до людей, це є бажання пробудити, ну хоча би Вас, Melody
Стара мелодія заїждженої пластинки.....
Стара мелодія заїждженої пластинки.....
Ви віткою не помилилися?
Ось тут на форумі задавали питання про те, як ставитися до близьких стосунків до шлюбу, позашлюбних відносин, питання про "дивного віруючого", перл про те, "чи існує Бог" - хіба це не має відношення до виховання, і хіба це все не є затертим вщент флудом? А якщо виховання в нас переважно християнське, то все має відношення до Бога. Тільки чомусь християни задають питання про лесбійській досвід і про настання кінця світу, про пірсинг в пупку, і ще де-небудь. І т.ін. От мені і стало цікаво, як все це співіснує у світлих християнських головах, самі придумали, чи в церкві підказали, яку всі побожно відвідують? Чи живуть в нас християнські догми, чи живі думки?
Якщо Вам надоїли ці дискусії, - не ходіть на форум, нащо воно Вам здалося? Але саме Ви звели дискусію до догми.
А зі своїми гріхами я якось розберуся сам.
Інша річ - що хтось може мати комплекси на основі релігійного виховання чи релігійних табу. Тоді це окрема тема розмови.
І ще раз раджу:
Так власне про це й ішлося... Не знаю, чого Ви так завелися.
Втім, я теж. :padonak:
Так власне про це й ішлося... Не знаю, чого Ви так завелися.
Втім, я теж. :padonak:
А тепер, коли прийшли до порозуміння, можна й поговорити :)
Бог нас створив вільними істотами, а комплекси -наслідок виховання і соціальних табу. Я вірю в Бога і тільки в Бозі почуваюся вільною. В житті керуюся мораллю - тільки мораль робить з людини людину, визначає в житті орієнтири і певні рамки, а не комплекси, як тут було сказано.
Не можу до кінця зрозуміти Ваші слова - живете керуючись мораллю? Але кожна мораль, це правила та закони певного суспільства. В кожних законах та правилах існують певні табу, значить Ви погоджуєтесь на ці табу, тобто, підтримуєте соціальний комплекс (Ваша цитата " а комплекси -наслідок виховання і соціальних табу"). Завуальовані "орієнтири" та "певні рамки" це і є звичайнісінькі комплекси, в даному випадку корисні.
Я недаремно пропонувала Вам вивчати себе, придивлятися до людей. Кожна людина більше, або менше - жертва своїх звичок. Вона переносить їх на все що її оточує. На жаль, церква не виняток. Ходити в церкву, бо ходять сусіди, ходили батьки і ми мусимо ходити. Я в юності зустрічалась з хлопцем, який, як і кожен галичанин, в неділю ходив до церкви. Знаєте про що він думав під час молитви, стоячи на балконі? Що буде, якщо він стрибне зверху на середину церкви і як усі здивуються. Мабуть, цей хлопець був винятком?
Олена_ua
26.07.2007, 10:46
Я недаремно пропонувала Вам вивчати себе, придивлятися до людей.
Поділіться з нами своїм досвідом, як ви вивчаєте себе і оточуючих вас людей, як ви це робите...
Я в юності зустрічалась з хлопцем, який, як і кожен галичанин, в неділю ходив до церкви. Знаєте про що він думав під час молитви, стоячи на балконі? Що буде, якщо він стрибне зверху на середину церкви і як усі здивуються.
Невже їнших думок у нього в голові не виникало, тіко ця одна?
Я в юності зустрічалась з хлопцем, який, як і кожен галичанин, в неділю ходив до церкви. Знаєте про що він думав під час молитви, стоячи на балконі? Що буде, якщо він стрибне зверху на середину церкви і як усі здивуються. Мабуть, цей хлопець був винятком?
Мабуть, цей хлопець мав якнайшвидше звернутися по психіатричну допомогу. Якщо в людини виникає думка про те, щоби стрибнути з балкона (і не має значення, де - в церкві чи у власній квартирі), то з психікою явно щось негаразд.
Не можу до кінця зрозуміти Ваші слова - живете керуючись мораллю? Але кожна мораль, це правила та закони певного суспільства. В кожних законах та правилах існують певні табу, значить Ви погоджуєтесь на ці табу, тобто, підтримуєте соціальний комплекс (Ваша цитата " а комплекси -наслідок виховання і соціальних табу").
Ви говорите про суспільну мораль, я ж казала про особисту.
Що для мене особиста мораль? Це отой "моральний закон у собі", який свого часу (поряд із зоряним небом) так здивував Канта. Кант, до речі, визначав мораль і свободу як спроможність людини давати самій собі закони. Висновок: кажучи про те, що в Богові я вільна і керуюся в житті мораллю, я мала на увазі, що та мораль, яку я прийняла за орієнтир у житті, не є для мене тягарем чи обмеженням у чомусь, тому що цей орієнтир я обрала свідомо.
Знаєте, яка різниця між мораллю і комплексами? Мораль - це ті рамки і орієнтири, яких людина дотримується добровільно, свідомо. Комплекси - це рамки, які накинув їй хтось, в яких вона живе підсвідомо
В психіатрії комплекси лікують. Аморальної ж людини не можна вилікувати жодними методами.
Сподіваюся, розтлумачила зрозуміло. :)
Поділіться з нами своїм досвідом, як ви вивчаєте себе і оточуючих вас людей, як ви це робите...
Шановна, почитайте Юнга
Шановна, почитайте Юнга
... а також Біблію... http://www.forum.levus.info/Smileys/comfort/laugh.gif
Олена_ua
27.07.2007, 09:54
Шановна, почитайте Юнга
Мене цікавить ваш особистий досвід і ваші методи вивчення себе і оточуючих. Якщо можна, то назвіть хоча б кілька варіантів...
Мене цікавить ваш особистий досвід і ваші методи вивчення себе і оточуючих. Якщо можна, то назвіть хоча б кілька варіантів...
Фантазія дозволяє поставити себе на місце іншої людини, а все інше прийде само, звісно, якщо є бажання. Мудрі психологічні книжки можуть допомогти розставити все на свої місця, але за Вашу голову та почуття ніхто попрацювати не зможе.
Знаєте, яка різниця між мораллю і комплексами? Мораль - це ті рамки і орієнтири, яких людина дотримується добровільно, свідомо. Комплекси - це рамки, які накинув їй хтось, в яких вона живе підсвідомо
Я не можу погодитись з Melody до кінця. Теоретично вона права, але в житті дуже мало людей, які постійно усвідомлюють свої вчинки та слова. В результаті, часто повторюванні дії, переростають у звичку, а звичка приліплюється до підсвідомості. Не даремно кажуть : "Благі наміри приведуть до пекла". Мені здається саме тому volk і підняв цю тему. Саме тому я писала, що в людині можуть жити поряд Бог та комплекси.
Я не можу погодитись з Melody до кінця.
І це чудово, що Ви не погоджуєтеся зі мною до кінця. Бо інакше не було б дискусії ;)
Олена_ua
30.07.2007, 13:22
Фантазія дозволяє поставити себе на місце іншої людини, а все інше прийде само, звісно, якщо є бажання. Мудрі психологічні книжки можуть допомогти розставити все на свої місця, але за Вашу голову та почуття ніхто попрацювати не зможе.
Тобто я повинна за допомогою фантазії ставити себе на місце іншої людини і робити свої суб’єктивні висновки щодо них.
Зрозуміло...
Інших варіантів нема?
А як щодо вивчення самого себе??? Просвітіть...
І де вона, та дискусія?
Як то де? Вже була :)
... А любов і лицемірство - можуть...
- Тоді ніяка це не любов...
Якщо Ви маєте дітей, - Ви ніколи не лицемірили заради них?
Ніколи-ніколи?
А звідки тоді Ви знаєте, що таке лицемірство?
А звідки тоді Ви знаєте, що таке лицемірство?
Як я вже казала, ця дискусія для мене закінчена. Важко дискутувати, коли в опонентів діаметрально протилежні уявлення про ті самі поняття. А переконувати когось не маю наміру :)
Виходить так, що ми розмовляємо, як хворий, який перехворів хворобою, з людиною, яка прочитала про хворобу в медичній енциклопедії.
Але... Якщо так:
Ви вступаєте місце старшим? :o (це - про виховання) І як Ви себе почуваєте? (можливо, прояв комплексу?). Мабуть, щасливим? А якщо принципово не вступатися місця (теж варіант виховання), - то можна про себе почути багато цікавого. А тепер як почуваєтеся? Що є кращим: почути про себе заслужені репліки і почати комплексувати ( не сяду більше ніколи!), чи відкинути взагалі всі коментарі, і їхати сидячи завжди, нікому не вступаючи. (ну, хіба мамі з дуже маленькою дитиною).
До цого це все? - приклад, до речі показовий, як виховання переплітається з комплексами. Що було нормою 10-15 років тому, сьогодні стало комедією.
ПС Ну, можна, звичайно як по уставу, - дав команду, сів-встав, але таких людей, які до себе як до солдата, - мізер...
Олена_ua
30.07.2007, 15:32
Всему свое время, и время всякой вещи под небом. Время рождаться и время умирать; время плакать и время смеяться; время разрушать и время строить; время разбрасывать камни и время собирать камни; время любить и время ненавидеть...
Познал я, что нет для сынов человеческих ничего лучшего, как веселиться и делать доброе в жизни своей. И если человек ест и пьет и видит доброе во всяком труде своем – то это дар Божий.
Познал я, что все, что делает Бог, пребывает вовек; к тому нечего прибавить и от того нечего убавить; и Бог делает так, чтобы благоговели перед лицом Его.
Что было, то и теперь есть и что будет, то уже было; и Бог воззовет прошедшее.
Еще видел я под солнцем: место суда, а там беззаконие, место правды, а там неправда. И сказал я в сердце своем: праведного и нечестивого будет судить Бог потому, что время всякой вещи и суд над всяким делом там.
Если ты увидишь в какой области притеснение бедному и нарушение суда и правды, то не удивляйся этому потому, что над высоким наблюдает высший, а над ним еще высший.
Смотри на действие Божие: ибо кто может выпрямить то, что Он сделал кривым? Во дни благополучия пользуйся благом, а во дни несчастия размышляй: то и другое сделал Бог, чтобы человек не мог ничего сказать против Него.
Всего насмотрелся я в суетные дни мои: праведник гибнет в праведности своей, нечестивый живет долго в нечестии своем.
Не будь слишком строг и не выставляй себя слишком мудрым: зачем тебе губить себя? Не предавайся греху и не будь безумен: зачем тебе умирать не в свое время? Нет человека праведного на земле, который делал бы добро и не грешил бы. Поэтому не на всякое слово, которое говорят, обращай внимание, чтобы не услышать тебе раба твоего, когда он злословит тебя. Ибо сердце твое знает много случаев, когда и сам ты злословил других.
Все это испытал я под солнцем и сказал:“буду я мудрым”; но мудрость далека от меня. Человек не может постигнуть всех дел.
Всему и всем одно: одна участь праведнику и нечестивому, доброму и злому. Поэтому сердце сынов человеческих исполнено зла и безумия, а после они отходят к умершим. Итак, иди и ешь с веселием хлеб свой и пей в радости сердца вино твое, когда Бог благоволит к делам твоим. Наслаждайся жизнию с женою, которую любишь и которую дал тебе Бог на все суетные дни твои. Все, что может рука твоя делать, по силам делай потому, что в могиле, куда ты пойдешь, нет ни работы, ни размышления, ни знания, ни мудрости.
И обратился я и видел, что не проворным достается успешный бег, не храбрым победа, не мудрым хлеб и не искусным благорасположение, но время и случай для всех их.
Веселись, юноша, в юности своей и да вкушает сердце твое радости и ходи по путям сердца твоего, только знай, что приведет тебя Бог на суд. Помни Создателя твоего, отклоняй печаль от сердца и уклоняй злое от тела твоего.
Слова мудрых – как иглы и составители их от единого Пастыря. Составлять много книг – конца не будет и много читать утомительно для тела. Выслушаем сущность всего:
бойся Бога и заповеди Его соблюдай потому, что в этом все для человека. Ибо всякое дело Бог приведет на суд: и хорошее, и худое, и тайное.
Стара мелодія заїждженої пластинки.....
Олена_ua
30.07.2007, 17:30
Це мудрість, над якою варто поміркувати і не забивати собі голову другорядним....бо на все не вистарчить життя і часу.
Це мудрість, над якою варто поміркувати і не забивати собі голову другорядним....бо на все не вистарчить життя і часу.
Всему свое время, и время всякой вещи под небом.
Ви бачите як легко підставити цитату?
Олена_ua
31.07.2007, 11:03
Так, легко...
А що ви хотіли цим сказати?
Так, легко...
А що ви хотіли цим сказати?
TV girl мабуть, хотіла сказати, що є своя думка, а є чужа цитата. Для мене чиясь цитата не є істиною, лише цитатою, яку хтось сказав чи написав в певних КОНКРЕТНИХ обставинах. Якби всі жили за цитатами, то голову можна було б відрізати і викинути.
Звичка ховатися за чужими цитатами може бути ознакою внутрішньої незрілості і відсутності звички душевної і розумової праці.
Олена_ua
06.09.2007, 12:37
TV girl мабуть, хотіла сказати, що є своя думка, а є чужа цитата. Для мене чиясь цитата не є істиною, лише цитатою, яку хтось сказав чи написав в певних КОНКРЕТНИХ обставинах. Якби всі жили за цитатами, то голову можна було б відрізати і викинути.
Звичка ховатися за чужими цитатами може бути ознакою внутрішньої незрілості і відсутності звички душевної і розумової праці.
Я особисто не цураюся цитат мудрих людей (в даному випадку царя Соломона) і наводжу іх коли вважаю це доречним...А те, що ви їх не сприймаєте, то так само ви можете не сприймати думки мої чи інших людей, від цього ніхто з нас не застрахований. Тільки я не зрозуміла, що вас образило в цих цитатах, ніби нічого немудрого в них немає.
В мене слова "комплекси" та "релігія" ну ніяк не в"яжуться, вбачаю деяку некоректність в питанні. Є багато тлумачень Комплексу. Серед них - Виготський вважав, що К. є одним з генетичних корінь понять, поряд із процесами абстракції. Наявність К. замість понять у дитячому й примітивному мисленні дозволяє, на думку Виготського, пояснити багато феноменів - розвиток значень слів у дитячій мові, явище партиципації, розвиток мови й т.д.
Без комплексів у цьому значенні людство б набагато довше розвивалось.
В соціології комплекс - як сукупність повністю або частково несвідомих взаємозалежних, афективно пофарбованих елементів (імпульсів, ідей, почуттів, спогадів), що робить динамічний вплив на психіку й поводження людини.
Звідси висновок, що є позитивні та негативні комплекси. Якщо людина схильна до самоаналізу то зможе подолати негативні комплекси, якщо ні - можете покинути її переконувати й або прийняти такою як є або більше не спілкуватись.
Думаю мало хто закон "не убий" відчуває як комплекс. Бо ніхто не відчував як бог карає за вбивство на рівні асоціацій, а наших каральних органів мало хто боїться доки не побуває у в"язниці. А віру вважаю свідомо обраною.
В мене слова "комплекси" та "релігія" ну ніяк не в"яжуться, вбачаю деяку некоректність в питанні. Є багато....
.... Звідси висновок, що є позитивні та негативні комплекси. Якщо людина схильна до самоаналізу то зможе подолати негативні комплекси, якщо ні - можете покинути її переконувати й або прийняти такою як є або більше не спілкуватись.
Думаю мало хто закон "не убий" відчуває як комплекс. Бо ніхто не відчував як бог карає за вбивство на рівні асоціацій, а наших каральних органів мало хто боїться доки не побуває у в"язниці. А віру вважаю свідомо обраною.
Взагалі не малося на меті шукати комплекси у вірі, це був просто приклад, можливо не надто вдалий.
В принципі, я згідний. Я тільки не до кінця зрозумів "вбивство на рівні асоціацій" чи "карає на рівні асоціацій за вбивство".
Крім того, вбивство - це сильно сказано, бо є речі, до яких суспільна людина має, так би мовити, природню відразу. А от "не вкради" - це вже інше ;) як показує досвід.
карає на рівні асоціацій за вбивство
Ключовими у фразі будуть слова ніхто НЕ ВІДЧУВАВ НА РІВНІ АСОЦІАЦІЙ. От ти щось зробив - тебе тут же покарали. І з"являються оці взаємозалежні, афективно пофарбовані елементи - як то зробиш, то буде боляче.
НЕ крадуть люди свідомо..який тут комплекс? Вже докралися, що з заводів тільки каркас залишався...
Звичка ховатися за чужими цитатами може бути ознакою внутрішньої незрілості і відсутності звички душевної і розумової праці.
Дякую за підтримку.Я продовжу. Для мене завжди було і є важливим "а що далі?". Всі мудрі вислови та ідеї існують не просто так,( не для хизування, що ти їх знаєш) а для подальшого розумовго процесу.
Хочу спитати, пане Волк, а може Вас цікавить момент коли добре виховання переростає в комплекси та як уникнути цього моменту? Доречі, вже існує інша гілка, на якій піднята майже ця тема, тільки більш релігійного змісту "Ханжество та вільнодумство".
Хотілося б спитати:" Чи великий крок треба зробити, від доброго виховання до ханжества?"
... Доречі, вже існує інша гілка, на якій піднята майже ця тема, тільки більш релігійного змісту "Ханжество та вільнодумство".
Хотілося б спитати:" Чи великий крок треба зробити, від доброго виховання до ханжества?"
Гарна страва не залежиться, треба тільки правильно стіл накрити...
Якщо добре виховання не є лицемірством, то ханжества не станеться. :p Врешті, мусить людина щось іншим показати, - нє?
Якщо добре виховання не є лицемірством, то ханжества не станеться.
Пане Волк, я Вас вітаю! :radist: Ви самі відповіли на своє питання: якщо батьки, які виховують дитину в певних правилах, самі не є лицемірними та самі своїх правил дотримуються, то і дитина, коли виросте, буде свідомо добре вихована і через певні заборони не буде страждати комплексами.
А як щодо вивчення самого себе??? Просвітіть...
Я думала більше місяця як відповісти на ваше запитання. Мені здається, що ви зрозумієте це на прикладі молитви. Коли людина молиться не позвичці, просто відтарабанивши правило, а з розумінням тексту, то вона не може не оцінювати себе та свої вчинки. Ви не можете згадуючі про гріхи не знати до яких з них ви маєте більшу схильність. Мені дивно, що ви, визнаючи себе християнкою, ставите такі дивні питання.
Олена_ua
14.09.2007, 10:57
Я думала більше місяця як відповісти на ваше запитання. Мені здається, що ви зрозумієте це на прикладі молитви. Коли людина молиться не позвичці, просто відтарабанивши правило, а з розумінням тексту, то вона не може не оцінювати себе та свої вчинки. Ви не можете згадуючі про гріхи не знати до яких з них ви маєте більшу схильність. Мені дивно, що ви, визнаючи себе християнкою, ставите такі дивні питання.
Просто я завжди вважала, що знаю себе краще, ніж будь-хто. Я знаю свої вчинки і їх наміри, свої почуття - з якими інколи маю потребу боротися. Тому не розумію про яке вивчення самого себе може йти мова, а ви не пояснюєте. Можливо це якась нова теорія...;)
Просто я завжди вважала, що знаю себе краще, ніж будь-хто
Невже краще ніж Господь знає вас?
Я знаю свої вчинки і їх наміри, свої почуття - з якими інколи маю потребу боротися
При цьому, звичному для вас способі життя, так. Але життя має таку прикру властивість змінюватись, і тільки один Господь знає як ви себе будете почувати та поводити в інших, не типових для вас ситуаціях. Давайте закруглятись. Ви ніколи не зрозумієте мене, ви цього не хочете.
Сипати цитатами та відомими прізвищами я не хочу, це марнославство.
vBulletin версії 3.7.3, © 2000-2008, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008