Подорож по історичних місцях Західної України [Архів]

Показати повну версію : Подорож по історичних місцях Західної України

Grek

10.07.2007, 23:49

„Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього” – ці неоднозначні слова Максима Рильського згадались мені по приїзду із подорожі по історичним місцям Західної України. Іноді в пошуках „істини світу цього” ми їдемо „за тридев´ять земель”, при цьому не знаючи місць слави наших предків та й просто живописних місцин рідного краю.
Отож, в кінці червня 2007р. втрьох із друзями приймаємо рішення на 4-ох денне турне по Західній Україні. Для цього заправляємо повний бак автомобіля, беремо гітару та намет і вдосвіта рушаємо через Стрий на Івано-Франківськ. По дорозі милуємось краєвидами рідного Прикарпаття, проте зупинку плануємо в славному містечку Коломия. Опинившись в цьому місті зразу на язик нав’язується пісенька „Коломия не помия, Коломия місто; в Коломиї дівчатонька, як пшеничне тісто”. Дійсно врода місцевих кобіт в поєднанні із затишком та охайністю цього містечка створюють незабутню ауру, та бажання ще раз відвідати це місце. Звичайно одним із символів цього краю є писанка, і гріх було б не відвідати Коломийський музей писанки, та ознайомитись із історією виникнення та традиціями писанкарства.
Наступну зупинку по дорозі робимо в Чернівцях. Місто вражає кількістю зелені, квітів та фонтанчиками на спокійних та чистих вуличках обласного центру. Покидаючи Чернівці рухаємось 70 км на північний схід в одну із головних цілей нашої мандрівки – Хотин. Зважаючи на вечірній час, вирішуємо отаборитись неподалік замку. Для цього спускаємось по викладеній старою бруківкою дорозі до берега Дністра, де успішно розкладаємо намет. Стомлені тривалим переїздом із нетерпінням стрибаємо в Дністер; пропливши кілка метрів від берега, із-за зелені відкривається грандіозний вигляд могутнього замку. Один товариш наважується переплисти Дністер, при цьому додаючи собі та нам адреналіну, коли пливучи назад ледь не заплутався в сітях, які були розставлені рибалки. Далі на вогнищі готуємо шашлик, та під шум дощу залазимо в палатку де під гітару виспівуємо безліч українських пісень.
Наступного дня першим ділом їдемо в саму Хотинську фортецю. Про історію замку розповідати не буду, оскільки про все вдосталь можна прочитати на сайті http://www.castles.com.ua/n9n.html. Заплативши 3 грн. за паркування автомобіля, та 5 грн. за вхідний квиток рушаємо на оглядини. Пройшовши пам’ятник Сагайдачному, захисний рів та браму опиняємось в середньовіччі серед кам’яно-земельних укріплень, башт, кам’яної церкви, руїн турецького мінарету ну і власне самого замку, 40-метрові стіни якого грізно звиваються над Дністром. Хоча і невеликими темпами, проте проводиться відновлення замкового комплексу, на час нашого перебування групою студентів проводились розкопки на території фортеці.
Рушивши далі на 25 км потрапляємо в місто-музей Кам´янець-Подільський. Знову ж таки розповідати про „перлину на камені” можна дуже довго, а тому краще прочитати інформацію на сайтах: http://www.castles.com.ua/121.html, http://www.kamenets-tour.com. Але саме краще щоб зрозуміти про що йдеться, це місто треба обов’язково відвідати та відчути славний дух та велич наших предків. Хочеться тільки відмітити, що нам пощастило стати свідками зйомок фільму „Тарас Бульба”, що ще більше дозволило закарбувати спогади про „місто-фортецю”, адже споглядаючи на сцени кінних боїв польських лицарів та запорізьких козаків, штурм фортеці із зустрічним обстрілом з гармат, нехотячи уявою поринаєш в козацьке минуле.
Нехотячи розлучаємось із Кам’янцем та вирушаємо 60км на схід в місцину, яка має назву Бакота (http://www.castles.com.ua/bakota.html). Основний інтерес туристів сюди привертає скельний монастир ХІ століття, який знаходиться в 120-метровій білій скалі над Дністром, та який на даний час представляє собою келії та три печери довжиною до десяти метрів. Зі слів дослідників монастир був набагато більшим але був зруйнований в свій час татарами та пізніше практично повністю похований зсувом схилу гори. Біля монастиря, з гори виходять три цілющі джерела, за розповідями одне з яких може навіть сп´янити. Сам не пробував, оскільки був за кермом, а ось двом моїм друзям вечері „хміль” незвичайної води таки вдарив по голові. Ще чим можна відзначити Бакоту – це надзвичайна живописність природи в цьому місці: над широчезною затокою, утвореною на Дністрі, височіють білі вапнякові скелі вкриті акацієвим ліском. За даними метеорологів клімат тут влітку рівнозначний Ялтинському. І дійсно купаючись тут ми себе відчули не гірше ніж в Криму.
Отож переночувавши на скелі над Дністром наступного дня вирушаємо далі – в печеру Кристалічну. По дорозі заїжджаємо в Скалу-Подільську та оглядаємо руїни королівського замку 14ст. Печера знаходиться в селі Нижня Кривча (120 км з Бакоти). На даний час розвіданими є 23 км ходів по даній печері. Однак електрифіковано та пристосовано для екскурсій є 3 км оглядового маршруту. Заплативши 6 грн. екскурсоводу потрапляємо в підземне царство, де на шляху, вмикнувши уяву, можна зустріти і володара гори, і дівчину-полонянку, різноманітних звірів. Вражень від екскурсії додалось, коли повертаючись вузькими проходами, десь приблизно за 1 км до виходу, зникло світло. Враховуючи велику кількість відгалужених ходів, які ішли від основного маршруту, та вузькість деяких місць проходу, паніка та страх враз охопили екскурсійну групу. Але завдяки дарункам цивілізації – мобільним телефонам (точніше їх підсвітці) та неймовірним бажанням якнайшвидше вибратись назовні, група все-таки побачила світло в кінці тунелю. Неймовірна радість на обличчях людей на виході з печери свідчила чи то про враження від самої печери, чи то від нештатної ситуації, але однозначно запам’яталась усім.
Далі рухаємось 50 км на захід до Джуринського водоспаду (http://www.castles.com.ua/czerwonogrod.html) - найбільшого в України рівнинного водоспаду, висота перепадів якого сягає 16 м., а поруч знаходиться Червоноградський замок - одна з твердинь часів Галицько-Волинського князівства, розміщена на червоній скелі. Знаходимо біля підніжжя водоспаду місце для намету (туристів з наметами там було багацько). Знову розводимо багаття, вечеряємо та співаємо досхочу. Вранці приймаємо холодний душ у водоспаді та далі в дорогу. Заїжджаємо та оглядаємо „файне місто Тернопіль”, потім прямуємо в Кременець. Це невеличке містечко вміщує велику кількість цікавих для відвідин об’єктів: перше, на що можна звернути увагу при під‘їзді до Кременця, - це стрімка Замкова гора з руїнами фортеці, окрім цього варті уваги парафіяльний костел і Миколаївська церква (XVI ст.) з ошатною барочною дзвіницею (XVIII ст.), Колегіум та жіночий Богоявленський монастир з високою дзвіницею (1636 р.), ботанічний сад. Далі відвідуємо Почаїв, який славиться звичайно своїм монастирем та іконою Почаївської багоматері. Разом з Софією Київською це - найголовніша святиня православної України.
Ну і завершальним акордом нашої подорожі стало село Підкамінь, розташоване за 15 км від Почаєва (http://www.castles.com.ua/n35n.html). Назва "Підкамінь" походить від так-званого Чортового каменя – величезної кам’яної брили, яка височіє посеред поля, та яка оточена козацькими хрестами та могилами. Оглянувши домініканський монастир (заснований в 13ст, зруйнований татарами та відновлений в 17-18 ст), Вознесенський костел на території монастиря, келії 17-18 ст., оборонні стіни з воротами та баштами 18 ст., вирушаємо додому.
І так в результаті проїхавши 1100км., витративши по 250 гривень з чоловіка, ми отримали неймовірну кількість вражень, адреналіну, та кількасот фотографій, які будуть нагадувати ці прекрасні миті, та частину з яких можна переглянути на сайті: http://ibox.org.ua/70155/ .

Відпочинок згадували: Андріан, Бодя та Ігор.

MARTINI

11.07.2007, 07:38

Ріспект ... Хлопаки здійснили те, про що давно мрію я. Можливо ще цього літа вдасться пройти схожим маршрутом, тільки захопити хотілося б більшу територію

Liliya

11.07.2007, 09:05

Отож, в кінці червня 2007р. втрьох із друзями приймаємо рішення на 4-ох денне турне по Західній Україні.

І Я ТАК ХОЧУ, ЧОГО МЕНЕ З СОБОЮ НЕ ВЗЯЛИ???

vasili

11.07.2007, 09:58

Так кльово проїхались... але швидко вийхали з Хотина тре було з"їздити в Білу Церкву до Успенського собору Липован, так на Буковині називають старовірів висланих ше за Пьотра 1http://www.castles.com.ua/bila.html. ше на фінал в Червоноград заїхати, то не далеко від Червоногрудаhttp://www.castles.com.ua/chervon.html

Ольга

11.07.2007, 11:15

:) кожну подорож можна перетворити у цікаву і пізнавальну!
Завдяки тому, що нам потрібно робити зупинки для погулянок з дитиною ми змогли погуляти по перевалам і заїхати в Крилос. Раніше ніколи не було для цього часу!

Мих

28.07.2007, 12:47

сьогодні їду на бойківські фестини, хто зі мнов?

levandivka

28.07.2007, 12:56

Можливо ще цього літа вдасться пройти схожим маршрутом, тільки захопити хотілося б більшу територію
Мартіні, шо за захватнічєскі настрОї?

Наспівуючи:
Там, гдє Фольксвагєн нє пройдьот,
І нє найдьот дарогі Mitsu...

Черешенька

28.07.2007, 13:18

сьогодні їду на бойківські фестини, хто зі мнов
Я би охоче, але не можу :(. Помагатиму коліжанці переїжджати - вже пообіцяла.
Пане Миху, а Ви потім звіт поїздки напишете? Так, як то Грек зробив, наприклад ;)?

vasili

28.07.2007, 15:49

Пане Миху, а Ви потім звіт поїздки напишете? Так, як то Грек зробив, наприклад
Я думаю п. Мих краще та об"ємніше розповість, але авторське, шоб трагікомізму було багато...

Мих

28.07.2007, 22:15

Розповім. Я стільки бойків видів!!!....

vasili

28.07.2007, 22:27

Миху розповідайте тіко повільніше, не крічіт розкажіт я вже собі гуцульську кешку нарубау...слухаю вас пане-брате!

Salata

28.07.2007, 22:30

Наспівуючи:
Там, гдє Фольксвагєн нє пройдьот,
І нє найдьот дарогі Mitsu...

... Турист всегда (да да да да)
Тропу найдет (да да да да)
И ничего с ним не случится!

Melody

28.07.2007, 22:34

Розповім. Я стільки бойків видів!!!....

О, то фестини вже скінчилися? Щось дуже скоро. Я думала, фестини кілька днів тривають :)

vasili

28.07.2007, 22:39

О, то фестини вже скінчилися? Щось дуже скоро. Я думала, фестини кілька днів тривають
А шо приїхав поклав, зробив, Тинде-Ринде і ... Привіт - Бувай!

Мих

29.07.2007, 00:29

Миху розповідайте тіко повільніше, не крічіт розкажіт я вже собі гуцульську кешку нарубау...слухаю вас пане-брате!
розкажу, але дайте мені трохи часу. Я фотки постараюсь подати, якщо вийде.

Мих

29.07.2007, 00:38

О, то фестини вже скінчилися? Щось дуже скоро. Я думала, фестини кілька днів тривають
__________________

фестини почалисі у пятницю і зікінчутсі у неділю. Я був у суботу. Не ночував. Спочатку приїхав Віктор Андрійович, як тільки він поїхав, приїхав я, а після мене мала приїхати Юля Тимошенко, але я не дочекавсі.
Народу було багато-середньо. Море всяких творів народного виробництва - різбярство, вишиванки і т.д.
Звернув увагу на одного художника, який малював ікони на різних старих, напіввисохлих дощечках - цікава ідея. Були цікаві картини зроблені лише з кори дерева - без краплі фарби чи олівця.
Були музики місцеві, бойківські, співали хлопці та дівчата. Файно всі так зав"єлисі. Погода була хороша. Їздив також у Турку - там також свєто.
Чекайте фото, там є такі смішні трохи.

Черешенька

29.07.2007, 00:52

фестини почалисі у пятницю і зікінчутсі у неділю. Я був у суботу
Пане Миху, продовжуйте у тому ж дусі розповідати! Читається і уявляється прекрасно :)! Я навіть сильно шкодую, що не могла побувати з Вами, а цілий день мусіла посуд пакувати, їсти готувати, за порядком слідкувати...
Все, наступного разу такої нагоди не пропущу ;).

Викладайте пошвидше весь матеріал, щоб мені, начитавшись приємних і гарних речей, добре спалось :).

Мих

29.07.2007, 01:03

Був такий випадок. Йшли дві бойківчанки віком так десь між 70 і 80 років, вони так голосно затягували пісню, що я не втримавсі, підійшов до них і кажу: дівчата, а давайте я Вас зфотографую! Вони з превеликою радістю погодилися і навіть позували. Фото подам, але десь ближче до кінця тижня.

vasili

29.07.2007, 02:14

але десь ближче до кінця тижня.
Шо сново........... "Старій пес" - мультик.

Grek

12.05.2008, 09:54

«Нас кличе у мандри дорога,
Нам грає чарівна струна.
Я за тобою піду,
Я буду вітром летіти,
Я буду сонцем горіти,
Для тебе.» (Гурт «Мандри»)

Після «зимової сплячки», травневі свята є найкращою нагодою забути про усі земні клопоти та вирушити у чергову подорож. Не винятком став і цей 2008 рік. Отож 30 квітня, вчотирьох збираємо набір туриста, пакуємо в автомобіль та рушаємо у світ нових вражень та пригод…
День 1: з самого ранку виїжджаємо із славного підльвівського міста Городка та рушаємо в напрямку Калуша Івано-Франківської області, звідкіля звертаємо в село Старий Угринів, де розташовано історико-меморіальний музей Степана Бандери (http://www.karpaty.info/ua/uk/if/kl/st.ugryniv/museums/st.bandera/). Музейний комплекс включає в себе пам'ятник С.Бандері, уцілілу кімнату священичої резиденції, в якій проживала родина Бандерів з 1906 по 1933р. (решта будинку була знищена внаслідок кількох підривів пам’ятника С.Бандері) та власне сама сучасна споруда музею, відкритого в 2000р.. Заплативши за вхідний квиток - 1 грн. (5 грн. екскурсія) оглядаємо експозицію музею та ознайомлюємось із життям та революційною діяльністю Великого Українця. Окрім того в селі можна оглянути дерев'яну церкву «В'їзду Господа в Єрусалим», де був парохом батько Степана. Загалом екскурсія видалась пізнавальною та цікавою, а на наше жартівливе зауваження, що замала експозиція зброї (відсутні кулемети та автомати, які має мабуть кожен місцевий житель закопаними на городі), екскурсовод відповіла, що наше побажання передасть директору музею.
http://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKo8EGvI4I/AAAAAAAAACQ/mSbnayyo8L4/s144/DSC_3134.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKo80GvI5I/AAAAAAAAACY/1Qv8aqvzd5w/s144/DSC_3136.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKo-EGvI7I/AAAAAAAAACo/4J_2xz-8gaU/s144/2008_04_30--11_52_08.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKo9kGvI6I/AAAAAAAAACg/0QPL-yY0hAg/s144/DSC_3149.jpg
Далі рушаємо в напрямку Надвірної, неподалік якої розташовано руїни Пнівського замку (http://www.castles.com.ua/pnivzamok.html)(16 ст.). Ця споруда свого часу мала доволі складну та продуману структуру; була основою польських феодалів у боротьбі із опришківським рухом і саме опришкaм в 1621р. вдaлося зaxопити, здaвaлося б, неприступну Пнiвську твердиню. Місцева влада робить спроби частково відбудувати пам'ятку архітектури, але через недостатнє фінансування відбудовані фрагменти робились явно не професіонально іроботи тут надзвичайно багато.
http://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpAEGvI-I/AAAAAAAAADA/V33KMNkNPLk/s144/DSC_3157.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpAkGvI_I/AAAAAAAAADI/HfPBt3Lf9YE/s144/DSC_3160.jpg
Наступною та кінцевою точкою призначення дня став Космач, власне в якому цього дня відбулось відкриття етнофестивалю «Великдень у Космачі» (http://my-kosmach.com.ua/fest-g.htm). Подолавши кількадесятків кілометрів «тернистої» дороги, на під'їзді в село дізнаємось, що на фестивалі присутній Ющенко, а отже можливі затруднення з пересуванням. Проте без особливих проблем заїжджаємо в село та за скеруванням даїшника ставимо авто на так-звану стоянку - подвір'я чиєїсь хати і вирушаємо на оглядини. Оскільки президент покинув дану територію, вільно проходимо торговими рядами, які завалені різноманітним крамом місцевих умільців, основну з яких займають вишивані сорочки, як то кажуть «до вибору, до кольору». Оскільки більшість з нас уже мають цей атрибут українця, тому гуртом вибираємо та купуємо одному із учасників білу лляну сорочку з червоно-чорним узором за 180 грн. В кількох місцях зупиняємось послухати вуличних музик; один із таких спонтанних колективів утворених із доволі «колоритних» і «піддатих» осіб, зі слів одного учасника збирали гроші «на лєчєніє», що мабуть їм пізніше пригодилось… Центральна сцена пустує, оскільки усі виступи перенесено на 1-2 травня, а тому вирушаємо у пошуках наметового містечка де плануємо ночувати. Біля річки майорять різнокольорові намети та видно дим вогнищ, тому направляємось туди. Вибравши місце під палатку проводимо поселення та приготування вечері. Контингент містечка різноманітний: неформали, панки, пластуни і просто любителі «зеленого» відпочинку; атмосфера доволі весела та розкута: з різних куточків містечка чути спів та звуки гітар, сопілок, скрипки та барабанів, які лунали фактично усю ніч.
http://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpBUGvJAI/AAAAAAAAADQ/R_ldZYsLeg0/s144/DSC_3167.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpCEGvJBI/AAAAAAAAADY/5yKbEKGK5Ss/s144/2008_04_30--18_02_16.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpC0GvJCI/AAAAAAAAADg/zSWL9kTl7DU/s144/2008_04_30--18_23_13.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpDkGvJDI/AAAAAAAAADo/TUWYf17yN0c/s144/2008_04_30--18_26_01.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpEUGvJEI/AAAAAAAAADw/qkfpywWqs0E/s144/2008_04_30--18_28_23.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpFEGvJFI/AAAAAAAAAD4/3f7uqOOp88w/s144/2008_04_30--18_32_20.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpF0GvJGI/AAAAAAAAAEA/KOnwewntKdo/s144/2008_04_30--18_36_04.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpHEGvJII/AAAAAAAAAEQ/290DlRbDzFQ/s144/2008_04_30--19_58_06.jpg
День 2: прокинувшись зранку помічаємо, що за ніч містечко доволі поповнилось новоприбулими але нас чекали наступні «місця призначення», тому ми складаємось та вирушаємо далі, і як дізнались пізніше забрались ми вчасно, оскільки цього дня увечері в містечку відбулись сутички із місцевим населенням, яке прийшло із битами, штахетами та іншим сільським начинням «привітати» гостей фестивалю та виставити претензії на землю де розмістилось наметове містечко, але як то кажуть – це вже зовсім інша історія…
Отож прямуючи далі через Косів, милуємось із вікна автомобіля чарівними гірськими пейзажами. Проїжджаємо славну Криворівню – етномузей під відкритим небом; село знамените не тільки бурхливим Чорним Черемошом та густими лісами Карпатських вершин – на початку 20-го століття в це село з’їжджались видатні діячі української культури – І. Франко, М.Коцюбинський, М.Грушевський, Л.Українка – тут вони жили та отримуючи натхнення від прекрасної природи писали свої твори. Окрім того саме тут проводились зйомки кіношедеврів «Тіні забутих предків», «Аничка», «Олекса Довбуш», «Час збирати каміння».
http://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpH0GvJJI/AAAAAAAAAEY/Jz2HoN0M46M/s144/DSC_3195.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpIUGvJKI/AAAAAAAAAEg/d5l8hxCum4c/s144/2008_05_01--13_15_20.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpJEGvJLI/AAAAAAAAAEo/kvaQRXTaNfU/s144/2008_05_01--13_24_09.jpg
Далі прослідувавши через Верховнину та Ясиню робимо зупинку у Рахові – найбільше високогірне місто України, де смачнющим гуляшем та оригінальною місцевою піцою підкріплюємо власні сили. Далі проїхавши 20 кілометрів опиняємось в географічному центрі континентальної Європи (http://www.rakhiv.net.ua/str/centreofeurope.htm)– село Ділове, на знак чого тут в 1887 році споруджено стелу. Відчувши себе «пупом землі» фіксуємо даний факт на фото та рушаємо далі.
http://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpJ0GvJMI/AAAAAAAAAEw/qL25K0hVPhw/s144/2008_05_01--17_46_05.jpg
Слідуючи через Солотвино та Тячево, які знаходяться в безпосередній близькості із Румунією, дивуємось великій кількості «замкоподібних» особняків, якісними дорогами та й достатком місцевих жителів загалом. Біля с.Вишково повертаємо на гірську дорогу в напрямку Тереблі та проїхавши 47 км по дорогоподібній смузі (де втратили два ковпаки із коліс) зупиняємось біля Теребле-Ріцької ГЕС (http://www.castles.com.ua/talaborfalu.html). Бетонна гребля завдовжки 110 метрів та висотою 47 метрів вражає розмірами та величезною кількістю пластикових пляшок внизу споруди. Цікавий факт: будували ГЕС та водосховище фіни з 1949 по 1956р., які змушені були виконувати дані роботи внаслідок ІІ світової війни за законами репарації. Далі на протязі 9 км. внизу дороги серед густого лісу видніється водосховище – так-зване Закарпатське море, яке розташоване на місці двох сіл, які при будівництві були змушені відселити звідсіля. Площа цієї штучно створеної водойми — 80 га, середня глибина - 10 м (є місця до 40м), ширина місцями сягає 1 км. Пробуємо знайти місце для спуску до водосховища, щоб там і переночувати, але так і не знайшовши проїзної дороги виїжджаємо аж до околиць Міжгір’я. Серед сутінків ночі та стіни зливи заледве знаходимо на перевалі підходячу поляну, де швидкоруч розбиваємось, вечеряємо та змученими завалюємось спати.
http://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpKUGvJNI/AAAAAAAAAE4/KCXZuaJ_nJA/s144/2008_05_01--20_16_08.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMALEGvJ7I/AAAAAAAAAL0/xRkybqwW_Ng/s144/img_0626_1.jpg

Читайте далі....

Grek

12.05.2008, 09:56

Продовження:

День 3: наступний день розпочинаємо із відвідин Національного парку Синевір (http://synevir.karpat.org/). Заплативши по 2 грн. з особи та 2 грн. за автомобіль проїжджаємо перепускний пункт парку та по вузькій гірській дорозі в’ємось до наступного КПП, проте тут залишаємо автомобіль (хоча можна було під’їхати під саме озеро заплативши 10 грн. за автомобіль) та знову заплативши мито в розмірі 2 грн. з чоловіка, вислуховуємо хамство «постового», якому не сподобалось, що ми фотографуємо КПП та з його слів «знімаємо кіно і потім будемо показувати, які тут всі олігархи». Небо затягується хмарами та під шум дощу прямуємо 1 км. в напрямку власне найбільшого гірського озера Синевір де робимо півгодинну екскурсію довкола блакитного плеса. Цікава інформація: озеро утворене 10 тис. років тому, розміщене на висоті 989м та займає площу 7 га, найбільша глибина 27м. Місцями натрапляємо на сніг, який ще тут не розтанув повністю. Озеро просто кишить мальком риби та жабами, які свідчать про надзвичайну чистоту озера. Кругом зустрічаємо різні заборонні знаки типу «Ловити рибу заборонено», «Розводити багаття заборонено», «Розкладати намети заборонено», «Купатись заборонено» (хоча і зустріли одного купальника, який стверджував, що вода гаряча, як борщ). Далі за традицією кинувши по монетці, повертаємось до висхідної точки.
http://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCKpLEGvJOI/AAAAAAAAAFA/IHcBdUkZsvA/s144/DSC_3243.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlHEGvJPI/AAAAAAAAAF4/l1SmDQZjenk/s144/DSC_3261.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlHkGvJQI/AAAAAAAAAGA/liBqYMA8llk/s144/2008_05_02--11_08_18.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlIUGvJRI/AAAAAAAAAGI/_muLhlvPEUc/s144/2008_05_02--11_29_14.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlJkGvJSI/AAAAAAAAAGQ/9TNaDAEXoz0/s144/DSC_3281.jpg
На зворотній дорозі зупинившись біля водоспаду на території парку, знимкуємось та рушаємо далі через Міжгір’я в напрямку Хуста. В районі села Лоза, яке є центром лозоплетіння, обабіч дороги спостерігаємо за величезною кількістю торговців виробами із лози; купити тут можна все починаючи від кухонної дрібнички до меблів із цього природного матеріалу. В районі міста Хуста, згідно вказівників повертаємо в напрямку відомої «Долини нарцисів» (http://cbr.nature.org.ua/about_n/nar_u.htm), на під’їзді якої нас зустрічають ватаги дітей, пропонуючи купити букетик цих унікальних гірських нарцисів, які не збереглись ніде більше у Європі всього за 5 гривень. Заплативши за вхід по 5 грн. вливаємось у величезний потік туристів, які ідучи вздовж маршруту намагаються побачити ці квіти. Оглянувши дану територію, ми зробили висновок, що дану територію варто перейменувати на «Поле дурнів», адже уявляли собі, що це буде дійсно долина, густо вкрита нарцисами, а насправді спостерігали за жалюгідною кількістю екземплярів, цієї квітки занесеної в червону книгу. Можливими причинами цього розчарування було початок сезону цвітіння, окрім того бажання матеріальної наживи «місцевих браконьєрів» в найближчому часі призведе, до зникнення цього унікального місця з маршрутів туристів.
http://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlKUGvJTI/AAAAAAAAAGY/ELtjnIEqmQA/s144/DSC_3289.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlLEGvJUI/AAAAAAAAAGg/79g-nVbEPLw/s144/DSC_3300.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlLkGvJVI/AAAAAAAAAGo/te5t4TJb13w/s144/2008_05_02--14_45_13.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlMUGvJWI/AAAAAAAAAGw/keKFHXJKywo/s144/2008_05_02--15_02_10.jpg
Заїхавши в Хуст, робимо спробу знайти заклад харчування, щоб пообідати, але так і не знайшовши такого, беремо напрям до Хустського замку (http://www.castles.com.ua/hu.html), точніше його руїн. Залишивши авто біля підніжжя замкової гори, долаємо доволі затяжний підйом встелений камінням, і опинившись на верхівці спостерігаємо мальовничий пейзаж міста з висоти. Щодо замку, то від неприступного та величного комплексу (перша згадка 1191р.), внаслідок влучання блискавки у 1709р. в порохову вежу та знищення значної частини фортифікацій, до сьогоднішніх днів залишились тільки мізерні залишки стін, які густо заросли зеленню.
http://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlM0GvJXI/AAAAAAAAAG4/12uQ7iiVxpU/s144/DSC_3322.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlN0GvJYI/AAAAAAAAAHA/aGAWAEk4I7Y/s144/DSC_3328.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlOkGvJZI/AAAAAAAAAHI/OT2SC7K_VCU/s144/DSC_3329.jpg
Наступне на шляху місто – Виноградів, край виноградників які тягнуться довгою лентою вздовж узбіч доріг. Повечерявши в кафе-ресторані із совдепівською назвою «Кооператор» та доволі «буржуазними» цінами, пробуємо зрозуміти фрази сказані закарпатською мовою молоденькими офіціантками. Але так і не зрозумівши до кінця їхню балачку вирушаємо в пошуках місця ночівлі в напрямку Берегово. По дорозі відчуваємо ніби потрапили в Угорщину, адже навкруги написи угорською мовою, окрім того місцеве населення спілкується переважно цією мовою. Заїхавши в попутнє село, в місцевому магазинчику пробуємо купити домашнього вина, але провівши дегустацію розуміємо, що нам хочуть підсунути «бовтанку». В районі села Дідово, біля кар’єру, вже затемна розкладаємо палатку, готуємо на вогнищі шашлик та ситими і задоволеними лягаємо спати.
День 4: зранку направляємось у місто Берегово в пошуках термального басейну «Закарпаття». Без складнощів знаходимо величезний спорткомплекс «Закарпаття», де заплативши по 15 грн. потрапляємо в роздягальню басейну. Оскільки умови сервісу з радянських часів тут мабуть не змінилися (незважаючи на доволі високу ціну та велику кількість відвідувачів), тому змушені із цінними особистими речами іти в душ, потім через водяний тунель потрапляємо і в сам басейн. Не дивлячись на прохолодну погоду та відкритість басейну, температури води сягає 30°С. Звичайно основною метою відвідувачів є лікування, адже водойма наповнена термальною кремнисто азотно-вуглекислою хлоридно-натрієвою водою, з допомогою якої можна лікувати багато захворювань, зокрема: серцево-судинні захворювання, гіпертонію, захворювання органів руху та ін. Колись тут проводились тренування з фрістайлу, а тому тут зберігся величезний трамплін (по якому спортсмени на лижах стрибали у воду :)).
http://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlPEGvJaI/AAAAAAAAAHQ/moIh0KfB_hw/s144/2008_05_03--10_57_13.jpg

Читайте далі...

Grek

12.05.2008, 09:57

Продовження:

Отримавши величезне задоволення від прийому водних процедур прямуємо в бік Чинадієво, що біля Мукачево. Прибувши в село Карпати, ідемо на оглядини замку-вілли графів Шернборн (http://www.castles.com.ua/c.html) (19 ст.) та дендропарку біля палацу. Архітектура споруди та атмосфера парку просякнута романтизмом. Невеличке озерце, різноманітні дерева та кущі, спів птахів, цвіт сакури та магнолій зачаровують кругозір. Зараз на даній території функціонує санаторій «Карпати», який спеціалізується на лікуванні хворих з патологією серцево-судинної, нервової систем, обміну речовин, супутньої патології травного тракту.
http://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlQUGvJcI/AAAAAAAAAHg/B98T68oCl0w/s144/DSC_3362.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_1EGvJdI/AAAAAAAAAIA/4QHHjnMJ26U/s144/DSC_3365.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_2UGvJfI/AAAAAAAAAIQ/6BzL3TSLdQc/s144/DSC_3381.jpg
З жалем покидаємо цю місцину та вирушаємо до Мукачева. Вже з околиць міста здалеку на замковій горі видніється замок «Паланок» (http://www.castles.com.ua/mu.html) (11ст.), що був найпотужнішою фортецею на сході Австрійської імперії. Заплативши по 5грн. за вхід, поринаємо в давнину. Історія замку дуже багата на різноманітні цікаві факти та легенди, окрім того внаслідок відбудови він зараз має чудовий вигляд та стан. За традицією тут проводяться весільні церемонії, одну із яких застали і ми. Доволі цікава і експозиція музею, тому обов’язково відвідайте цю пам’ятку історії. Далі блукаючи вулицями Мукачева відмічаємо індивідуальність та затишність цього міста.
http://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCLlP0GvJbI/AAAAAAAAAHY/UIRA1yScg4w/s144/DSC_3341.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_1kGvJeI/AAAAAAAAAII/1RVL5sb3u-o/s144/2008_05_03--12_22_04.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_3kGvJhI/AAAAAAAAAIg/25OwTALy1m0/s144/DSC_3388.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_4UGvJiI/AAAAAAAAAIo/HPvIZbcfciA/s144/DSC_3396.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_40GvJjI/AAAAAAAAAIw/qMjQ6ZycJe8/s144/2008_05_03--14_17_23.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_6UGvJlI/AAAAAAAAAJA/DVm0-3CqRSU/s144/DSC_3431.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_7EGvJmI/AAAAAAAAAJI/ibI7c2khVq0/s144/2008_05_03--15_26_09.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_70GvJnI/AAAAAAAAAJQ/MZ1iEQXkSJA/s144/2008_05_03--15_28_06.jpg
Покидаємо і це місто та по трасі мчимось в село Середнє, яке завдяки теплому клімату та захищеністі пагорбів передгірря Карпат має ідеальні умови для виробництва та зберігання вина. Ще 500 років тому, силами полонених турків тут було видовбано винні підвали протяжністю 4 кілометри. Сьогодні тут розміщено винзавод «Леанка». Бажаючі можуть замовити екскурсію у винне царство із дегустацією різноманітних сортів цього п’янкого напою. Проте через відсутність часу направляємось у магазинчик при заводі, де проводимо закупівлю різних сортів вина. Купувати можна, як пляшкове так і розливне вино. Для прикладу наводжу ціни деяких марок за 1 літру: Ізабелла – 14 грн; Середнянське та Перлина Карпат – по 21 грн; Каберне – 25 грн. Ціни в порівнянні з домашнім, яке місцеві жителі пропонували по 5 грн. за літру звичайно високі, але воно відповідає за якістю і думаю в нас у магазинах ви такого не купите.
Зовсім недалеко він заводу знаходимоСереднянський замок (http://www.castles.com.ua/se.html), який у 13 ст. був збудований орденом тамплієрів. До сьогоднішнього дня від споруди залишились лише стіни, біля яких ми зустріли групу студентів-археологів, які проводили розкопки пам’ятки історії.
http://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_8kGvJoI/AAAAAAAAAJY/BG8wUOG3fUI/s144/DSC_3436.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_9UGvJpI/AAAAAAAAAJk/z1D4YR7NcIY/s144/2008_05_03--17_30_24.jpg
Цього вечора вирішуємо заночувати в присілку Ужгорода на березі річки Уж. Приготувавши на вогнищі вечерю, за бесідою про життя-буття, до пізньої ночі проводимо дегустування купленого на заводі вина…
День 5: ранок зустрічає нас дощем, який буде супроводжувати нас до кінця дня. Зранку в'їзджаємо в Ужгород. Прогулявшись центральною частиною обласного центру знаходимо основну ціль нашого візиту - Ужгородський замок (http://www.castles.com.ua/comandor.html), в стінах якого розміщено Закарпатський краєзнавчий музей. Заплативши по 8 грн. за вхідний квиток, наша нога ступає в найстарішу з усіх фортець Закарпаття (11ст). З тих часів споруда змінювала свій обрис кілька разів; в 14 ст. для реконструкції замку було запрошено італійських інженерів, справжніх тогочасних знавців фортифікаційного мистецтва, які і надали вигляду споруді, що приблизно зберігся донині. В залах музею оглядаємо експонати відділів археології, історії, природи, народного мистецтва та етнографії Закарпаття.
Ще із оборонних стін ми помітили, що поряд із замком, просто неба розміщено, ще одну перлину міста – Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Знову таки заплативши по 8 грн. рушаємо на огляд експозиції музею. Із заходу на схід розміщені житла і садиби українців низовинних районів - долинян, етнографічних груп - бойків та гуцулів, а також по одному житлові угорського та румунського населення краю. Кількість музейних пам'яток народної архітектури - 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма.
http://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_-EGvJqI/AAAAAAAAAJs/a-YrjhBQQXY/s144/DSC_3468.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL_-0GvJrI/AAAAAAAAAJ0/xhA-5y1Ivk0/s144/DSC_3470.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCL__0GvJsI/AAAAAAAAAJ8/4Sz5KShXEVg/s144/DSC_3486.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMAAUGvJtI/AAAAAAAAAKE/MFzKdD_4NRc/s144/DSC_3514.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMABEGvJuI/AAAAAAAAAKM/_FzLGf51kVw/s144/2008_05_04--12_22_29.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMAB0GvJvI/AAAAAAAAAKU/xwbFiFrz4tA/s144/2008_05_04--12_51_12.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMAC0GvJwI/AAAAAAAAAKc/Rohwif5XrqQ/s144/2008_05_04--13_01_22.jpg
Вдосталь находившись далі їдемо в славнозвісну корчму-музей «Деца у нотаря». Розказувати про цей заклад можна довго і смішно, але це треба бачити… Жартівливі написи та експонати з дуже смішними коментарями, різноманітні цікавинки які зустрічаєш на кожному кроці змушують забути про голод та заставляють хапатись за фотоапарат, щоб зняти ці шедеври. Вдосталь насміявшись та ситно пообідавши (по 25 грн. з першою та другою стравою і пивом). Згодившись із написом на виході ресторану «Не спіши додому, бо ще не знати де ліпше…», змушені залишати це місто.
http://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMAEEGvJyI/AAAAAAAAAKs/5QTOfydNA6E/s144/DSC_3573.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMADUGvJxI/AAAAAAAAAKk/Hp88AlbRfHI/s144/DSC_3564.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMAE0GvJzI/AAAAAAAAAK0/5Mb_rWjn1C0/s144/2008_05_04--13_58_19.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMAFkGvJ0I/AAAAAAAAAK8/viujJhk9sOs/s144/2008_05_04--13_59_19.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMAHEGvJ2I/AAAAAAAAALM/HQGm56-nUqE/s144/2008_05_04--14_40_07.jpg
За 12 км. від Ужгорода в напрямку Перечина, зупиняємось в селі Невицьке (http://www.castles.com.ua/n.html), яке відоме руїнами свого замку. Фортеця стоїть на вершині високої гори, яка колись була вулканом. Вперше в документах згадується в 1274 року. Згідно легенди назва походить від трансформованого слова "невістка" (наречена), і саме тут за неприступними стінами переховували молодих наречених з відомих аристократичних родин. Народні перекази розказують, що повеління на його побудову дала місцева володарка "Золота діва". В 17 ст. Замком володіла "Погань діва", кажуть що вона була сестрою Дракули. Зі стін зруйнованої фортеці – Невицького замку відкривається чудесна панорама Ужанської долини. У підніжжі замкової гори р.Уж перегороджена дамбою для живлення каналу, на якому побудовано дві міні ГЕС.
http://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMAIUGvJ3I/AAAAAAAAALU/xYtiEPomWss/s144/DSC_3578.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMAI0GvJ4I/AAAAAAAAALc/c6g6w6mu5CA/s144/DSC_3587.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMAJkGvJ5I/AAAAAAAAALk/45e1QBqpW9s/s144/DSC_3590.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SCMAKUGvJ6I/AAAAAAAAALs/5Y1LtPMnKbA/s144/DSC_3595.jpg
Все - усі заплановані об’єкти відвідано і попереду чекає більше 200км. через Турку і Самбір до домівки. Із максимальною швидкістю стараємось долати відстань, проте на кордоні областей (Ужоцький перевал) Львівщина нас зустрічає просто вражаюче жахливими дорогами, тому не рекомендую їхати цим шляхом (краще їхати трасою Київ-Чоп). Підвечір прибуваємо в рідне місто і трохи змученими але щасливими від побаченого прощаємось до наступної подорожі. Підсумовуючи грошові витрати констатуємо, що витрати склали 350 грн., з яких 125 грн. за витрати на перевезення.
Фотографії можна переглянути тут (http://picasaweb.google.com/gretsko.andrian/2008).

Відпочинок згадували Grek, Дядько Бо, Gora, Мар'ян

Тим22

12.05.2008, 11:10

Цікавий факт: будували ГЕС та водосховище фіни з 1949 по 1956р., які змушені були виконувати дані роботи внаслідок ІІ світової війни за законами репарації.

Действительно интересно, я об этом никогда не слышал. Будь ласка укажите источник, или это вам в музее ГЭС рассказали

Grek

12.05.2008, 15:49

Действительно интересно, я об этом никогда не слышал. Будь ласка укажите источник, или это вам в музее ГЭС рассказали

http://www.news.uzhgorod.ua/novosti/24291/

Тим22

12.05.2008, 16:08

http://www.news.uzhgorod.ua/novosti/24291/

Спасибо,
Кстати в Хусте есть недорогие ресторанчики

Zirnycja

25.06.2008, 09:41

Grek

25.06.2008, 22:13

Греку! Обидві подорожі надзвичайно цікаві і захоплюючі!!!
Море задоволення від прочитанного! Подорожуйте і розповідайте ще!...
А часом не замислювались запросити до мандрів і форумлян? Думаю, обовязково знайшлись би однодумці!
Насправді моїх подорожей трохи більше і прочитати про них можна тут (http://gorodok.lviv.ua/index.php?option=com_smf&Itemid=56&topic=5.0
).
До своїх мандрівок завжди запрошуємо, просто можливо не так офіційно, а трохи у вужчих колах.

Grek

31.08.2008, 23:10

Оскільки Західну Україну, вже об"їздив майже цілу, цього разу подався на південь:

Турне Бессарабією
(Затока - Бендери- Кишинів-Старий Орхей – Сороки – Ізмаїл - Вилково)

Ну ось і настала пора відпустки-2008, а тому час вирушати в напрямку моря. Із скупенького вибору морів вибираю рідне - Чорне, проте обмежуватись вилежуванням та випещуванням під сонячним промінням власного тіла я не збирався, а тому звично для себе накидаю приблизний план подорожі Бессарабією.
І так 12 серпня увечері із зібраними туристичними «пожитками» та прекрасним настроєм сідаю у вечірній потяг. В навушниках підбадьорує «Пікардійська терція»:
«Дорога манить, вітер за спиною,
І асфальт, як масло, м'який.
Музика грає, і ніхто не знає,
Чом я веселий такий.
Бо я їду до моря …..», і вже зранку мене вітає перлина біля моря – Одеса. Хоча і неодобрюю всіляких написів на парканах, проте мене як галичанина, не можуть не радувати написи «Бандера – герой» та «Слава УПА», які спостерігаю крізь вікно вагону на під’їздах до матері-Одеси. Але тут не затримуюсь надовго, адже моїм пунктом призначення має стати смт.Затока, до якої за дві години мене доставляє електропоїзд Одеса – Білгород-Дністровський. Надалі Затока буде моїм опорним пунктом, адже тут маю можливість проживати у своєї тітки. Затока представляє собою доволі довжелезне селище, яке розташувалось на узбережжі поміж Чорним морем та Дністровським лиманом. З’єднані ці водойми каналом, через який прокладено автомобільно-залізничний міст, та який кожного вечора «трансформується» задля того аби могли пройти судна, і саме через це увечері утворюється гігантська автомобільна пробка в десяток кілометрів, яка розсмоктується доночі. Житло тут можна знайти від 35 грн. – це мінімум з туалетом та холодним душем на вулиці. Домовитись за харчування можна в санаторній їдальні за 50 грн (сніданок, обід, вечеря). Загалом інфраструктура Затоки доволі скромна і з часів совєтів мабуть мало зазнала змін, але і на такі скромні умови є доволі великий попит адже і ціна відносно невисока. В порівнянні із Кримом дуже мене порадувала кількість україномовних відпочивальників, хоча можна із впевненістю сказати, що ці краї є «Меккою» для молдаван, яких тут просто тьма (головне шо не москалі :p). Отож два дні релаксу в Затоці, проводжу, як і усі курортники – поїв - пішов на пляж і так кілька разів до вечора, у вечері перегляд фільму у відкритому кінотеатрі, для любителів нічні дискотеки…
http://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWAxyQ0AI/AAAAAAAABOU/cbMKYwqpl8k/s144/Besarabija%20009.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWktJ4NMI/AAAAAAAABQw/A8n_sXPojts/s144/Besarabija%20169.jpg
Проте в такому режимі довго не можу жити, а тому один із днів присвячую відвідинам Білгород-Дністровська (20км від Затоки), який славиться своєю Акерманською фортецею (http://uk.wikipedia.org/wiki/Акерманська_фортеця), яка будувалася на залишках грецького міста Тіра в 13-15 столітті. Отож заплативши 5 грн. опиняюсь на території фортеці, де проводжу кількагодинний обхід вздовж-і-поперек. Збереглась пам’ятка історії доволі добре та за красою і величчю можна її поставити в порівняння із Хотинською. Фортеця розташувалась на березі лиману, у водах якого через доволі велику забрудненість води мені так і не довелось скупатись. По завершенні оглядин крокую в напрямку міського базару де купляю фрукти – диня (2 грн/грн), кавун (1,5грн/кг), виноград (6 грн./кг).
http://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWCpXPmjI/AAAAAAAABOc/RjmhIA78oVE/s144/Besarabija%20037.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWEKhL4EI/AAAAAAAABOk/er7IofYbh-c/s144/Besarabija%20040.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWG0rPXKI/AAAAAAAABOs/LutcXbJ9o98/s144/Besarabija%20044.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWIe4PBKI/AAAAAAAABO0/w3I32AzpAJQ/s144/Besarabija%20052.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWKRv2w7I/AAAAAAAABO8/mCBmzRUiOxM/s144/Besarabija%20068.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWMGkbsbI/AAAAAAAABPE/j6KwvaPLLSU/s144/Besarabija%20082.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWSHHacrI/AAAAAAAABPk/rzQbRYNxtxM/s144/Besarabija%20109.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWYaehIwI/AAAAAAAABQA/Qp0vH6Oy10o/s144/Besarabija%20132.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWaWGxRBI/AAAAAAAABQI/ag9jXczSkDM/s144/Besarabija%20139.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWcsf4JmI/AAAAAAAABQQ/HpnOyfDx7iE/s144/Besarabija%20140.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWejdFGrI/AAAAAAAABQY/j6DlgdHTcYM/s144/Besarabija%20142.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWhFO3WoI/AAAAAAAABQg/vvBk7dgIhxU/s144/Besarabija%20153.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWjd1BP9I/AAAAAAAABQo/00nhgLmqX1U/s144/Besarabija%20158.jpg
Повернувшись до Затоки наступний день проводжу в стандартному циклі поїв-пляж, і набираюсь сил для більш тривалішого походу – Молдова –Придністровська Молдовська республіка, на яку відвів 2 дні.

Grek

31.08.2008, 23:16

Grek

31.08.2008, 23:35

Продовження:

І так, суботнього ранку вдосвіта вирушаю в Одесу, задля того аби о 8 годині сісти на автобус Одеса-Бельци (проїзд Одеса-Бендери 40 грн.), який прямує через потрібну мені Придністровську Молдавську Республіку. Фортуна мені посміхається, адже я в останню секунду вскакую в цей автобус та й ще на останнє вільне місце. Пролітаємо 70 км. до прикордонного пункту Кучургани, де на митниці встаємо у чергу за єдиним великим автобусом. Водій нав’язливо пропонує зібрати по 5грн. задля того аби дати на лапу митникам і не чекати поки оформлять 60 пасажирів, які знаходяться в попередньому автобусі. В результаті такої нехитрої операції ми се ж таки простояли десь близько години і поїхали все-таки у порядку черги. Під шквалом критики з боку пасажирів, водій розгублено пояснив, що хабар не дав результату оскільки з попереднього автобусу зібрали більше грошей, а отже вони проїхали першими. В котрий раз переконався в повній корумпованості нашої митниці; ні на Придністровській ні на Молдавській митницях таких проблем не було. Ну менше з тим, нехай це буде на совісті і в стид тим особам, які керують такою «Європейською» Україною. Наступною нас очікувала митниця Придністров’я, яка зі слів одного із пасажирів є самою суворою в світі. І дійсно на митниці нас зустрічає митник (форма у їхніх митників, чи то пак прикордонників, аналогічна як і в радянських міліціонерів – мабуть на території Придністров’я був стратегічний склад обмундирування радянської міліції, який вони ефективно використовують і по нинішній день), який чемно пояснює про те куди ми вїзджаємо і що не можна ввозити. Далі всім складом разом із багажем вирушаємо в приміщення митниці де на «телевізорі» перевіряють наші пакунки. Далі усі беремо ручки та дружньо заповнюємо кожен імміграційну картку, а молдавани, як особливі друзі Придністров’я, ще й сплачують якісь побори, і ми вїзджаємо в невизнану республіку. Дороги, міста, вулиці - звичайні і відповідають нашому рівню років десь 8 тому, тобто явних ознак військового конфлікту в 1991р. тут на відміну від Абхазії не видно, проте і невизнаність республіки стримує приходу прогресу в цей край. В столиці Тирасполі на залізничному вокзалі робимо невеличку зупинку, по дорозі в око впадає ультрасучасний стадіон тираспольського «Шерифа» і далі рушаємо в напрямку західного кордону.
Місто мого призначення стало Бендери (http://www.bendery.md/), яке є фактично кордоном і за ним вже починається територія Молдавії . Звичайно, як свідомий бандерівець я не міг оминути такого міста з милозвучної назвою Бендери, але нажаль за легендою назва міста походить від турецького слова, яке перекладається "Я хочу!" і саме ці слова сказав чоловік Роксолани, султан Сулейман Пишний, який у 1538 р. мріяв захопити це місто на Дністрі. Для української історії Бендери цікаві ще тим, що саме сюди втік після поразки шведів під Полтавою у 1709 році гетьман Іван Мазепа, який власне тут і помер.
Попросивши у водія висадити мене біля фортеці, автобус зупиняється за мостом через Дністер на якому розташовані військові блок-пости із БТР-ами, і саме тут відчуваєш, що на цій території заморожений конфлікт. Опинившись трохи в розгубленому становищі (справа- військовий блок-пост та міліцейський пост, зліва – безлюдне шоссе) прямую прямо до мурів фортеці, на території якої розмістилась військова частина. На КПП лейтенант відмовляється пускати до фортеці і пропонує прийти 9 жовтня (600 років місту), коли відбудеться відкриття для відвідин Бендерської фортеці (http://ru.wikipedia.org/wiki/Бендерская_крепость), яка зараз перебуває на реставрації, або ж обійти в кругову (десь 1-2 кілометра) і оглянути її ззовні, що я і зробив. Бастіонна фортеця займає доволі велику площу – 20 га і складається з сухого рову, який розмістився вздовж траси, земляних укріплень за ним, мурованих стін з баштами та центру фортеці – цитаделі. Фортецю і насправді доволі інтенсивно відновлюють і вже на даний час вона має нормальний зовнішній вигляд, в серединні ж чути що проводяться будівельні роботи. І так вдосталь поблукавши та оглянувши з різних точок твердиню, вирушаю в місто. По дорозі приємно наштовхуюсь на пам’ятний знак присвячений Івану Котляревському, який у 1806 році брав участь у визволені фортеці від турецької навали. Далі фотографую пам»ятний меморіал, який очолює БМП (танк такий) і який присвячений військовим подіям 1992р. (як написано на табличці – захисникам міста, які загинули від рук молдавських націоналістів). Знемагаючи від спраги із великим затрудненням знаходжу кантор, де міняю гривні на придністровські рублі (1грн=1,75пр.руб) аби купити якогось питва та квиток на автобус до Кишинева. Приємно вразило, що на усіх банкнотах (1,2,5,10 руб) зображено полководця Суворова, а на 50-рубльовій купюрі красується наш рідненький Т.Шевченко (проте це і не дивно адже 29% Придністров’я складають українці). Випивши 1,5 літри рідини серед якого і пиво «Старая крепость», термін придатності якого 10 діб !!! (в нас такого вже і не зустрінеш) на автовокзалі беру за 25,6 пр.руб. квиток на автобус до Кишинева і старенький Неоплан вирушає в дорогу.
http://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVV_Ko1EMI/AAAAAAAABOM/6d1opLxDsrs/s144/Besarabija%20249.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWmImKCMI/AAAAAAAABQ4/Rwq8qPtdStA/s144/Besarabija%20171.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWqFNjDBI/AAAAAAAABRI/Xp1PpYwlR4g/s144/Besarabija%20190.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWr-LWc8I/AAAAAAAABRQ/R8mIx4A_Q7g/s144/Besarabija%20192.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWtrxObII/AAAAAAAABRY/tk9-Myx4fyk/s144/Besarabija%20193.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWvTE-zeI/AAAAAAAABRg/sjsgRdiIBBc/s144/Besarabija%20197.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWyupQwzI/AAAAAAAABRw/fUsHOrnFcis/s144/Besarabija%20208.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVW6Zkyi5I/AAAAAAAABSQ/6te9sGf3h_k/s144/Besarabija%20227.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVWw9fOc6I/AAAAAAAABRo/bv7hUh3Zi6s/s144/Besarabija%20203.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVW-ix5ERI/AAAAAAAABSk/IChOAO0Rkgg/s144/Besarabija%20232.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXABC0fZI/AAAAAAAABSs/nB_BCEFEf4M/s144/Besarabija%20238.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXDjvzQMI/AAAAAAAABS8/o59eXeC0v94/s144/Besarabija%20248.jpg
На виїзді з Придністров’я контроль трохи простіший – показав паспорт, здав іміграційну картку і проїжджай, на молдавському кордоні взагалі в паспорти не дивились просто зайшла симпатична кубіта у формі в автобус, кинула оком на пасажирів та й поїхали. Прибувши близько 16.30 в Кишинів першим ділом рушаю на місцевий базар, який як і зазвичай розташований біля автовокзалу, де міняю в канторі гривні на молдовські леї (1 грн.=2 леї). Оскільки підходив вже вечір в швидкому темпі сідаю на тролейбус (проїзд 1 лей) та їду до парку Штефана чел Маре (це найбільш славетний молдовський господар (князь по-нашому), ім’ям якого названо і центральну вулицю та який зображений на усіх купюрах молдовських леїв), звідкіля направляюсь до Національного музею історії Молдови (http://www.worldofmoldova.com/ru/attractions-of-moldova/museum-of-history/) де оплативши 15 лей та поспілкувавшись із контролером, яка колись була у Львові, оглядаю доволі цікаву та багату експозицію музею.
http://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXEqBaNQI/AAAAAAAABTE/2-Go85A9B8M/s144/Besarabija%20265.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXGByiqVI/AAAAAAAABTM/M0fspCMtmL4/s144/Besarabija%20267.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXIQDZmlI/AAAAAAAABTU/EwvswEwt8Uk/s144/Besarabija%20279.jpg
Якби не вечірня година то відвідав би ще кілька музеїв, які розміщені в центрі, але оскільки вони працюють до 17.00-18.00, тому іду на пошуки Central Youth Hostel (http://www.hostelbookers.com/hostels/moldova/chisinau/9985/), в якому планував переночувати, і хоча хостел розміщений в центральній частині на його пошук я витратив близько 1 години. Проте радість за відшукану будівлю швидко розсіюється, адже нажаль немає жодного вільного місця. Оскільки вже стемніло та сил шукати інший хостел, яких в Кишиневі всього лиш кілька, не було, тому за підказкою хостелянта прямую до готелю «Зоря», який знаходиться недалеко від хостелу. За 270 лей беру самий дешевий номер (2-х місний з телевізором та холодильником), приймаю душ та іду на прогулянку вечірнім Кишиневом. Звично для столиці по дорозі наштовхуюсь на будівлю президента республіки, парламенту, міністерств, кількох храмів, посольств та представництв різних європейських організацій. Хоча столиця і не вразила мене особливо, проте відчувається певна європейскість міста. По дорозі в готель заходжу на закупи в супермаркет, де близько третина асортименту товару милують око своїм українським походженням. Повернувшись в номер за вечерею переглядаю телевізор, звідкіля дізнаюсь про перші перемоги наших олімпійців.
http://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXJgeUhLI/AAAAAAAABTc/1WXGizAxmSQ/s144/Besarabija%20285.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXMHDEFDI/AAAAAAAABTs/5vphzm78m-c/s144/Besarabija%20301.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXK6iGvFI/AAAAAAAABTk/sDXJtLBdaqk/s144/Besarabija%20294.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXNTy_9II/AAAAAAAABT0/WvF-PBL80Go/s144/Besarabija%20306.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXOsyWFGI/AAAAAAAABT8/oFM5nXtp1YU/s144/Besarabija%20317.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXP_76c8I/AAAAAAAABUE/-tDHxYLzo7E/s144/Besarabija%20326.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXR6r1LxI/AAAAAAAABUM/rFo_yiVfW3I/s144/Besarabija%20333.jpg

Grek

31.08.2008, 23:43

Продовження:

Наступного ранку прокинувшись о 6 год. вирушаю на автостанцію з метою пошуку транспорту в напрямку Старого Орхея (місцина в 60км. від Кишенева), але як виявляється маршрутка Кишинів-Бутучень (23 леї) відправляється лише о 10.20год., а тому маю ще кілька годин на прогулянку вже ранковим містом. Місто з-просоння підтвердило нормальне вечірнє враження, проте трохи знітила велика кількість бездомних собак в центрі, і це на фоні рекламних банерів, які розміщені кругом на якому зображено закривавлену собаку і на молдовській мові текст (як я зрозумів, заклик щоб люди не знущались над тваринами). Прийшовши одним із перших на зупинку сідаю в мікроавтобус-душогубку. В своїй подорожі не відчуваюсь самотнім адже підсідають ще декілька таких же як і я туристів, які цілу дорогу (2 год.) розказують різноманітні туристичні небилиці. Прибувши до музейного комплексу «Старий Орхей» (http://www.worldofmoldova.com/ru/attractions-of-moldova/old-orhei/), проводжу кількагодинну екскурсію по скелях Петере та Бутучень, які височіють над річкою Реут, де свого часу розміщувались гето-дакська фортеця, городище Золотої Орди, а тепер нагадують про славну історичну значимість залишки скельних монастирів, церква, старовинні будівлі та ін. Тутешні пейзажі зачаровують красою і нагадують нашу Бакоту (Хмельницька область), але місцева річка невеличка та мілководна і з красою нашого Дністра не позмагається.
http://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXTgxJwHI/AAAAAAAABUU/6KeqqQDjTOc/s144/Besarabija%20348.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXWEQGw1I/AAAAAAAABUk/3Q1Eh_4MbDI/s144/Besarabija%20352.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXaVaQ-rI/AAAAAAAABU0/Kk6pSNMoqAw/s144/Besarabija%20362.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXdvWlFvI/AAAAAAAABVE/rbl5KFiWs1M/s144/Besarabija%20370.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXjnQuFWI/AAAAAAAABVg/UXb1rHpa4nc/s144/Besarabija%20396.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXngn0ASI/AAAAAAAABVw/9C8DsunuZfA/s144/Besarabija%20398.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXb0MXVEI/AAAAAAAABU8/augtIyUxqg4/s144/Besarabija%20365.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXfXzsBvI/AAAAAAAABVM/446_CmzFUYg/s144/Besarabija%20387.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXhXQuiiI/AAAAAAAABVY/s8xJjM1vTsk/s144/Besarabija%20388.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXmNPiPyI/AAAAAAAABVo/RWLbIUomuUc/s144/Besarabija%20397.jpg
Під обід жара робиться просто нестерпною, знову згадую «Пікардійську терцію»:
А я хочу в Антарктиду, хоч би на мить,
Ледве ноги волочу, очі піт залива.
Знов згадаю про холодних озер блакить,
Куди їздив колись старенький трамвай.»
Оскільки автобус з даної місцевості назад був тільки один і той увечері, змушений іти кілька кілометрів до траси аби зловити попутку, щоб виїхати звідсіля. Через спеку по дорозі вже навіть не радують плантації винограду, які розляглись біля дороги і який можна було при бажанні нарвати. Довго «стопити» на дорозі не прийшлось і фактично перший ж мікроавтобус доставляє мене до траси, звідкіля маю намір потрапити до прикордонного містечка Сороки (http://www.allmoldova.com/index.php?action=viewdoc&id=1089036902&lng=) (ще близько 125 км). Місто знане, як циганська Мекка – свого часу більше 50 років тому, тут оселилось кілька найбагатших баронів, за якими потягнулось дуже багато ромів, і зараз це є така-собі столиця циганської держави. В центральній частині міста існує «циганский пагорб», де стоять крутезні циганські палаци. Але головною цікавинкою для мене звичайно ж була Сорокська фортеця (16 ст.) (http://ru.wikipedia.org/wiki/Сорокская_крепость), велика історична цінність якої полягає в тому, що вона збереглась до наших днів такою ж, якою була створена майстрами середньовіччя. Висота фортеці зовні – больше 20 м, товщина стін – 3,5 м. По площі фортеця не займає велику площу та представляє собою круг, внутрішній діаметр якого складає близько 30м.
http://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXq6nXqXI/AAAAAAAABWA/hI85szMD7ME/s144/Besarabija%20406.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXsQ6IlNI/AAAAAAAABWI/JT4gEVOvnNw/s144/Besarabija%20413.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXt-5HgsI/AAAAAAAABWQ/-DbGJYSH8wQ/s144/Besarabija%20417.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXvj3JFuI/AAAAAAAABWY/U0V317XiK_k/s144/Besarabija%20434.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVXz5qdQ_I/AAAAAAAABWo/S6Ph7vmoqB0/s144/Besarabija%20439.jpg
Циганську значимість міста відчув, ще поблизу міста Бальц, де мене підібрав мікроавтобус з пасажирами більша половина, яких складалася з осіб циганської національності (як мені сказала одна пані, дані пасажири повертались із прощі в монастир – не знав, що цигани ще й віруючі) та які з радістю зголосились доставити мене у Сороки. Пожалкував, що сів у транспортний засіб одразу оскільки «дух» свободи існування циганської нації, просто бив по ніздрям, добре що хоч місце під люком було вільне, і я висунувши голову в отвір жадібно ковтав свіже повітря. Ще більше я «полюбив» цей нарід на під’їзді в саме місто Сороки, де ми чомусь звернули на бічну польову дорогу, а не поїхали в місто. На моє запитання, та ж пані люб’язно пояснила, що ми спочатку розвеземо по-домам сільських мешканців, а потім з радістю мене доставлять до омріяної фортеці. Моя реакція можливо була б і стриманою, але вже підходила 18-00год, а це означало що в середину фортеці я вже не попаду. І так далі була 40-а хвилинна екскурсія по присілкам та хуторам, через ліси та яри, по ґрунтовій дорозі, внаслідок чого повний салон, ну і я весь відповідно в пилюці, одним словом моїй радості небуло меж. Та все-ж люб’язні роми доставили мене до фортеці, при цьому повідомивши, що останній автобус буде іти через пів години, і їде він попри фортецю. Виділивши 20 хвилин на екскурсію, спокійно виходжу до дороги з надією зустріти автобус. Та вже як пізніше довідався від перехожих, що автобуси цієї дорогою не їдуть, а відправляються з автостанції у зовсім протилежному напрямку. Зрозумівши на автостанції, що пролетів з автобусом, із прислів’ям, яке постійно крутилось в голові: «Бог не без милості, козак не без щастя», вирушаю на дорогу шукати попутній транспорт до Кишинева (а це 160 км). Більше години намагався натрапити на потрібного водія, і щастя все-таки в сутінках вечора, який настав, мені усміхнулось – мене погодились підвезти молоді люди на Опель Астрі. По дорозі поговорити із пасажирами не довелось, оскільки вони всю дорогу щось обговорювали по-молдовськи, а тому близько 23 години ми опиняємось в Кишиневі. На автостанції беру без проблем квиток на автобус до Затоки -104 леї (на протязі години до 00.00год. їх тут відправляється аж п’ять штук), проте нічний переїзд знову змусив зненавидіти митницю, яку ми перетинали аж до світання (назад ми їхали в об’їзд Придністров’я, через митний перехід Тудора-Старокозаче).

Grek

31.08.2008, 23:46

Продовження:

Відпочивши цілий понеділок в Затоці, у вівторок вирушаю знову у дорогу. Наступною ціллю турне став Ізмаїл (http://hero.izmail-city.com/) – морський торговий порт на Дунаї, до якого я доїхав на маршрутці Одеса-Ізмаїл (через Затоку) за 40 грн. Власне Ізмаїл відомий і в історичному плані, адже свого часу тут існувала над-потужня турецька фортеця, яку в 1790 році штурмом взяв Суворов. І хоча росіяни приписують усю славу взяття неприступних мурів собі, треба відмітити, що вагомий внесок в ці бої внесли наші чорноморські козаки, які власне першими і пробили оборону фортеці. Нажаль від величних фортифікацій на Дунаї до сьогоднішнього дня не залишилось фактично нічого, адже за умовами Паризького договору 1856р. фортеця була підірвана та зрівняна із землею. Про історичні події нагадує лише турецька мечеть XVI ст. в якій розміщена діорама «Штурм фортеці Ізмаїл» (вхід 5 грн.). В честь полководця Суворова, який прославив дане місто, в центрі розмістився бронзовий пам’ятник Суворова на коні та діє Ізмаїльський історичний музей Суворова. В центрі міста зацікавив мене Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунавя (вхід 3 грн.), проте розчарування від цього закладу було неминуче, оскільки він собою представляв всього три кімнатки, і при цьому експозиція переважно присвячена тому періоду коли місто було губернією російської імперії. Негативні враження до міста доповнили дві статуї Леніну, які завмерли тут у центрі міста. Проте приємно вразив величний Покровський собор (1822р.), який розмірами та красою незвично вписується в це провінційне містечко. Загалом враження від міста якісь невиразні, і часом було присутнє таке відчуття, що тут на зміну «захудалої губернії» нічого нового не прийшло… Оскільки вже почали наступати сутінки вирушив на пошуки місця для розкладання намету. З розмов із місцевими довідався, що місць для розкладання не так вже і багато, оскільки це прикордонна зона і по-той бік Дунаю вже Румунія і фактично єдиним дозволеним місцем є район міського пляжу. На місці де колись височіли мури фортеці над Дунаєм в заростях розкладаю палатку, милуюсь вечірніми вогнями Ізмаїльського порту, спостерігаю за постійним рухом танкерів по Дунаю, які курсуючи туди-сюди розчищають дно річки для уможливлення проходу великих суден.
http://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVX1rn73jI/AAAAAAAABWw/GYIT-xeeG9U/s144/Besarabija%20460.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVX2wbNDII/AAAAAAAABW4/hTkzBhL7Wrk/s144/Besarabija%20470.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVX4RjgLxI/AAAAAAAABXA/NUQsP1ob7dw/s144/Besarabija%20480.jpghttp://lh5.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVX62YwgAI/AAAAAAAABXQ/kdRB9TgutO4/s144/Besarabija%20493.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVX8G5VSsI/AAAAAAAABXY/WnSivkzhzKA/s144/Besarabija%20499.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVX-yTxjMI/AAAAAAAABXo/BgEvbtA_eHA/s144/Besarabija%20515.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVX92V2bsI/AAAAAAAABXg/oSrKAhQDKPM/s144/Besarabija%20513.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVX_8F6MEI/AAAAAAAABXw/lIQwjwFJpAI/s144/Besarabija%20520.jpg
Прокинувшись вдосвіта пакуюсь та іду купатись до Дунаю, де вода за температурою мабуть найтепліша із тих що мені доводилось спробувати. Далі вирушаю на автостанцію де о 8 годині вирушаю в дорогу на автобусі Ізмаїл-Вилково (21 грн.). 3 години проведені в цьому спадку радянської доби під назвою ЛАЗ із паливно-горілим запахом в середині перетворили поїздку в «ходіння по муках» і лише музика, яка лунала в моїх навушниках розвіювала нестерпну обстановку в салоні і не дала мені по-серед дороги крикнути «Зупиніть автобус. Я тут вийду», хоча бажання вийти виникало і зокрема через гарнющі краєвиди вздовж дороги, яка ішла біля Дунайських заплавнів та відповідно Дунайського заповідника. Вийшовши у містечку Вилкове, яке називають українська Венеція, через те, що частина селища розміщена на острівцях серед Дунаю, розумію, що в мене піднялась температура і здавалось, що вже нікуди іти сил немає. Але зібравши всі зусилля рушаю в пошуках тур фірми «Пелікан-Тур» (http://pelican-danube-tour.com.ua/), яка організовує екскурсії по Дунаю при цьому оглядаю острівну частину Вилково. Нащастя довго шукати мені не довелось, адже я надибав молоду дівчину, яка була агентом фірми та просто посеред вулиці пропонувала екскурсійні програми. Оскільки, як виявилось пристань звідкіля відправляється плавзасіб доволі далеченько від центру міста, кубіта люб’язно викликала для мене автомобіль, який на всіх парах мене доставив до порту, де мене - останнього пасажира теплоходика «Пелікан» вже чекало 41 туристи. Заплативши 85 грн. за 5 годинну програму, ми вирушаємо по Очаківському гирлі Дунаю на екскурсію. Вздовж маршруту екскурсовод розповідає про унікальність та багатство «Дунайського біосферного заповідника», розказувати ж про побачені красоти – марно, там просто треба побувати… Таким чином ми допливаєм до символічного «0 км» Дунаю, тобто місця де річка впадає в Чорне море і звідкіля починають відлік судоходства по Дунаю. Висадивши десант на острівку де стоїть пам»ятний знак «0км» (за словами екскурсовода на цьому острові водяться дикі кабани, а тому нас просили глибоко в глибину острова не заходити), більшість іде купатись у водах Дунаю та Чорного моря одразу. Один молдаванин хизуючись своїм вмінням плавати та відсутністю розважливості запливає занадто далеко, де його захоплює течію з якої він не міг вибратись, а тому прийшлось двом сміливцям плисти за ним в Чорне море аби врятувати його від імовірної загибелі. Глибоко зітхнувши після цієї епопеї група сідає назад в «Пелікан» і продовжуємо екскурсію але вже у зворотному напрямку по гирлі Полуденне до острова «Квакенбург» де нас чекала кількагодинна «зелена» стоянка. Хто попередньо заплатив відповідну суму обідали місцевими шедеврами кухні та дегустували місцеве вино «Вилок» (виноград з якого його виготовляють унікальний адже росте з річкової води), решту ж купались, загаряли та відпочивали на лежаках. Оскільки стан мого здоров»я ще більше погіршився, випивши чаю з трав та з медом лягаю в тіньочку під калиною, та насолоджуюсь відпочинком під гітарний спів одного із туристів. В цей момент міні було так добре (духовно) і водночас так погано (фізично), але я однозначно розумів, що життя прекрасне. Вдосталь відпочивши та прикупивши вина (12 грн. літра) група вирушає на «Пелікані» в точку відправлення. Прибувши в порт на моє прохання господиня фірми знову люб’язно погоджується виділити для мене автомобіль, який оперативно підвозить мене до останнього автобусу Вилкове-Київ (відправлення 17-43 год).
http://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVYCPZWr3I/AAAAAAAABYA/l051U9KIQt8/s144/Besarabija%20535.jpg http://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVYDv92ZqI/AAAAAAAABYI/PM5kDfo1dEM/s144/Besarabija%20547.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVYHQzlxNI/AAAAAAAABYc/PDXwnjD3iwM/s144/Besarabija%20563.jpg http://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVYIpwurwI/AAAAAAAABYk/PaZvp9J8-8U/s144/Besarabija%20572.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVYLi4ryII/AAAAAAAABY0/dXZypqAKvKA/s144/Besarabija%20590.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVYNkLOIuI/AAAAAAAABY8/QNDeX8YjiHQ/s144/Besarabija%20591.jpghttp://lh6.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVYQxllQmI/AAAAAAAABZM/CFRCaGfmeC4/s144/Besarabija%20595.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVYSUWR74I/AAAAAAAABZU/hWqeH1F1MhM/s144/Besarabija%20606.jpghttp://lh4.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVYTtd05jI/AAAAAAAABZc/wKQMoKJDoSs/s144/Besarabija%20607.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVYWFqZ3NI/AAAAAAAABZs/61SDueaYFpc/s144/Besarabija%20639.jpghttp://lh3.ggpht.com/gretsko.andrian/SLVYXsSnADI/AAAAAAAABZ0/0yKrJ4908XE/s144/Besarabija%20640.jpg
І знову кількагодинний переїзд до Затоки (30 грн.) в якій я опиняюсь близько 22-00год. Міцний сон та спокійний відпочинок наступних півдня приводять мене більш-менш в норму, і увечері з Одеси я відправляюсь на поїзді домів.
В підсумку загальна протяжність турне склала 3000 кілометрів та близько 1000 витрачених гривень. Що ж перегорнута ще одна сторінка мого мандрівного альбому, дасть Бог не остання. До наступних подорожей…
Фото звіт тут (http://picasaweb.google.com/gretsko.andrian/200804/).

mavka

01.09.2008, 06:35

В підсумку загальна протяжність турне склала 3000 кілометрів та близько 1000 витрачених гривень. Що ж перегорнута ще одна сторінка мого мандрівного альбому, дасть Бог не остання. До наступних подорожей…

оце, я розумію, розвіялися!