Показати повну версію : Геніальний гумор Павла Глазового.
Глазовий Павло Прокопович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Глазовий Павло Прокопович (30 серпня 1922, село Новоскелюватка - 31 жовтня 2004) - український поет-гуморист, поет-сатирик, письменник. Автор поеми "Слався, Вітчизно моя!"; 13 книжок сатири та гумору; 8 книжок для дітей.
Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 р. у с. Новоскелюватка Казанківського району, Миколаївської області в сім`ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни П.П. Глазовий навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького. У 1950 — 1961 рр. — заступник головного редактора журналу “Перець”, згодом заступник головного редактора журналу “Мистецтво”. Друкується з 1940 року. Окремими виданнями вийшли: поема “Слався, Вітчизно моя!” (1958), поетичні збірки сатири та гумору “Великі цяці” (1956), “Карикатури з натури” (1963), “Коротко і ясно” (1965), “Щоб вам весело було” (1967), “Мініатюри та гуморески” (1968), жартівлива поема “Куміада” (1969), “Усмішки” (1971), “Смійтесь, друзі, на здоров'я” (1973), “Байки та усмішки” (1975), “Весела розмова”(1979), “Хай вам буде весело” (1981), “Сміхологія” (1982). Книжки для дітей “Пушок і Дружок” (1957) та “Старі друзі” (1959), написані в співавторстві з Ф. Маківчуком, “Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника” (1958) — у співавторстві з Б. Чалим, “Іванець-Бігунець” (1963), “Як сторінка, то й картинка” (1964), “Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу” (1965), “Перченя” (1966).
Серед останніх книжок – “Вибрані усмішки” (1992), “Веселий світ і Чорна книга” (1996), збірка “Сміхослов” (1997). В них зібрані твори різних жанрів, зокрема байки, гумористичні, ліричні поезії, проза, жартівливі поеми, дитячі казки. Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор Павла Прокоповича – доброзичливий, веселодайний. Байкам притаманні дотепність й влучність. Чимало байок та мініатюр мають риси народного анекдоту. Його твори з задоволенням виконують майстри слова, народні артисти А. Литвинов, А. Паламаренко, а ще раніше лунали вони з вуст Андрія Сови. Творчість П.П. Глазового – життєдайна, вона є завжди відкритою сторінкою веселої вдачі українського народу, його доброго настрою.
РУСЬКОМОВНИЙ ДЕПУТАТ
Коли в Радi у Вврховнiй
Руськомовний виступа,
Ви прислухайтесь, шановні,
Що він меле й телiпа.
- Без единого Союза
Далеко мы не уйдем.
Жить не сможем без России,
Неизбежно пропадем...
- Виступайте на державній! -
Із гальорки хтось гука.
- Перестаньте придираться! -
Чути з іншого кутка.
А йому ж державна мова -
Непотрібна, зайва рiч.
Йому рiдна та, якою
Разговарівал Іллiч.
Проти вищого начальства
Вiн нiколи не ішов.
Що начальство iзрекало,
Те і вiн услід молов.
Не морочилась ніколи,
Твердолоба голова,
Українські чи російськi
Ті начальницькі слова.
Буде три державні мови
Чи чотири, чи одна, -
Ні тiєi, нi цiєї
Вiн не знатиме й не зна.
І його не мучить совість,
І - сумління не гризе...
Тож послухайте терпляче,
Ще чого він наверзе.
- Мы от наших оппонентов
Разных слушаем речей,
А живут они поддержкой
Иностранных богачей.
Потому они им служат,
Что живут за ихний счет! -
Зачекаймо ще хвилинку,
Доки вiн затулить рот.
Зачекаймо й запитаймо:
- А тепер повiдай нам,
За який і чий рахунок
Ти живеш на світi сам?
Ти продуктiв добру купу
Умегенюеш щодня.
Що ж у тебе - є корова,
Власні кури чи свиня?
Може, ти свиню зарізав
І насмажив ковбаси?
Може, з власного городу
Ти картопельку їси?
У народу від нестатків
Уривається терпець,
А у тебе на загривку
Ледь зійшовся комірець.
Ти Росію сильно любиш?
Безперечно, це не грiх,
Але хто ж тебе тримає,
Не пускає до своїх?
Залиши нам Україну,
Не тягни до росiян,
Можеш пупа надірвати,
Це ж тобi не чемодан.
НАШІ ХЛОПЦІ
Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.
Про матушку й неньку
Скільки вклали наші люди
Розуму і праці,
Щоб співати й виступати
В гарному палаці!
Він красується, як лялька,
В сяйві, у промінні.
Сцени кращої немає
В нашій Україні.
Та не часто українці
Виступають з неї -
Лиш тоді, коли справляють
Круглі ювілеї.
Захопили нашу гордість
І окупували
Борьки, Діми, Мішки, Фіми
Та Філіппи й Алли.
Як трапляються в Росії
Перебої-збої,
Тут нема від них рятунку
І нема відбою.
Пруть нахрапом в "Україну"
Через перелази.
У Кобзона ювілеї
На сезон три рази.
Він з естрадою, сердешний,
Десять раз прощався
Та оклигував і знову
В Києві являвся.
... Пантрувала кожні двері
Пильна охорона -
У палаці "Україна"
Йшов концерт Кобзона.
Він оспівував Росію,
Матушку рідненьку,
Від якої відірвали
Україну-неньку.
Аж стогнали від Кобзона
Мерседесні дами
Зі своїми тіньовими
Жирними котами.
Не могли ні в залі бути,
Ні аплодувати
Тільки ті, що місяцями
Стогнуть без зарплати.
Так зате, з газет відомо,
Привітав героя
Президент наш український,
Як-то кажуть, стоя...
Було колись в Україні:
Кобзарі співали,
А гетьмани вклонялися
І шапки знімали.
Час минає і міняє
Звичаї й закони.
Колись кобзи подобались,
А тепер - Кобзони.
Не хвилюйтесь, громадяни!
Часто чуємо у будні,
Ще частіш у свято:
- Україну поневолить,
Пограбує НАТО!
Та задумайся, будь ласка,
Мій земляче-брате:
Невже воно, оте НАТО,
Таке дурнувате?
Та невже ж... ото не знають
Їхні генерали,
Що давно уже до цурки
Всіх нас обідрали?
Уявіть, що Україну
НАТО завоює,
Як одягне голодранців?
Чим їх нагодує?
Скільки тут пенсіонерів,
Скільки інвалідів!
Скільки всяких чинодралів,
Скільки дармоїдів!
Та нехай сюди поткнуться
Натівські машини -
Їх роззують за півночі,
Поздирають шини.
Доведеться інтервентам
Ночувати в танку,
Бо на вулиці задушать
За консервну банку.
Тут на це спеціалістів -
Ой же як багато!
Їм міліція "до фені",
Що якесь їм НАТО!
Не хвилюйтесь, громадяни,
І живіть спокійно.
Нас від НАТО захистили
Міцно і надійно.
Дурнувата в того мама,
Шизофренік тато,
Хто повірить, що нас може
Захопити НАТО.
МОВА ВЕЛИЧАВА
Якщо в нашій безталанній мові
Набереться двісті тисяч слів,
То за кожне українське слово
Вже поклали сто голів...
Нашу мову величаву
Чуємо не всюди.
І не мова винна в цьому -
Винуваті люди.
Не вживеться щира мова
З кволими рабами,
В яких думка на припоні,
Язик за зубами.
У чиновницьких чуланах,
Де столи дубові,
Де неволя і сваволя,
Тісно нашій мові.
По крамницях та пивницях,
Де й повітря п'яне,
Гасне, в'яне слово наше
Степове, духмяне.
Не для "куплі" мова наша
І не для "продажі".
Не для того, щоб базікать
На ледачім пляжі.
Наше слово не ввібгати
У сухі трактати,
Щоб лакейством хліба кусень
Підло заробляти,
Щоб брехати, щоб дурити,
Забивати баки,
Позичаючи нахабно
Очі у собаки.
На зачовганих асфальтах,
Де смолою пахне,
Наше слово крила губить,
Наша мова чахне...
СУПЕРЕЧКА
Матір звуть Елеонора, а батечка - Савка.
Синок у них підростає, ім'я йому Славка.
Батько щирий українець, мати - сибірячка.
- Нє говорі, - учить мати, - гавкаєт собачка.
Вєдь нє гавкаєт собачка, она, дєтка, лаєт.
Ето тєбє твой папаня язик засоряєт.
Сколько раз я говоріла: пожалєй рєбйонка!
Зачєм же ти уродуєш, дєлаєш подонка?
- Прошу cлова вибирати, - насупився Савка. -
Це ти мене зараз лаєш, а собака - ГАВКА!
Кухлик
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не мина жодної крамниці.
Попросив він:
- Покажіть кухлик той, що з краю.-
Продавщиця:
- Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.-
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.-
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.-
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Степаныч
17.04.2007, 11:33
:) Олю,
дістали у хорошому розумінні цього слова!;)
ФАКТИ Й АРГУМЕНТИ
- Кажуть, наших у Росії
Є мільйонів п'ять.
- А вони там по-російськи
Вміють розмовлять?
- Ну звичайно. Володіють
Мовами двома.
- Є там школи українські?
- Ні, таких нема.
- А Росія скільки руських
Дарувала нам?
- Їх в чотири рази більше,
Аніж наших там.
- Чи спокійно їм живеться?
- "Трєбуют" весь час,
Щоб по-руськи їхні дітки
Вчилися у нас.
А чому отак виходить
Пояснив один
Убеждьонно руськомовний
Вчений гражданін:
- Всем известно из древнейших
Письменних трудов
То, что Киев - зто матерь
Русских городов.
Ну, а кто же чаще русских
Поминает мать?
Зто следует бандерам
На заметку взять.
:) Олю,
дістали у хорошому розумінні цього слова!;)
В мене не було й такої думки Вас діставати.:) Просто я Вам вдячна, що наступили на мозоль. ;) Пора вже давно було тут на форумі про Глазового згадати. :) Такими українцями я пишаюся!
Знаю. Але це не просто людина, яка пішла із життя і про нього або хороше, або нічого. Люди рівня Глазового повинні розуміти, що про них будуть говорити і після їхньої смерті?
З приводу "улюбленця"... Ніколи він не був моїм "улюбленцем".:(
Глазовий - улюбленець українського народу. Не влади, не політиків, а саме простого народу! :rolleyes: І народ його після смерті згадує з вдячністю, що він не ховався за спини нічиї, ні до кого не підлабузнювався, а був самим собою і своїм пером розпікав хамство, безкультур"я, те, що тримало український народ в раболєпстві перед будь-ким.
Степаныч
17.04.2007, 11:46
Глазовий - улюбленець українського народу. ...
Скільки людей, стільки думок! Я теж представник українського народу, Глазовий не мій "улюбленець". Але Вашу думку поважаю!
Pushystik
17.04.2007, 11:48
просто супер!!!!!!!!!!
Гумор Глазового мені подобався завжди....
нехай усі почитають...
дякую, що подали сюди ці гуморески!!!!!!!!
http://img204.imageshack.us/img204/2152/glazoviyvz0.gif (http://imageshack.us)
http://sofiynist.donntu.edu.ua/kalendar/2007/august/30.html
Творчість українського поета-гумориста, байкаря, прозаїка Павла Про-коповича Глазового являє собою особливий жанр в українській поезії. В ньому сконденсовано риси класичної байки, прислів'я чи притчі з несподіваним закінченням - мораллю лагідного характеру. Кращі з них - то майстерний синтез традиційних форм та авторських пошуків, поетичні взірці вдалого втілення всюдисущих недоліків життя, народної мудрості, щоденних парадоксів.
Павло Глазовий продовжує школу Степана Руданського. Він уміє вправно обіграти народну усмішку, жарт, одягти їх у привабливі поетичні шати. Кожна народна усмішка, що лягає в основу будь-якого твору поета, під його пером отримує своє друге життя. Здебільшого на світ з'являється зовсім новий витвір, з іншим спрямуванням й гумористичним забарвленням.
Народився П.П.Глазовий на Миколаївщині, у селі Новоскелюватка (тепер Казанківського району Миколаївської області).
Після закінчення педагогічної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Звідти юнак відправився захищати Батьківщину від фашистської навали. Після війни П.Глазовий навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його й запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ, поближче до письменницького середовища та видавців. Відтоді Павло Глазовий вважав Остапа Вишню своїм хрещеним батьком в літературі.
Закінчивши Київський педагогічний інститут (1950), він упродовж десяти років працював у студії молодих гумористів при журналі "Перець", був заступником головного редактора. Згодом працював заступником головного редактора журналу "Мистецтво".
Перша гумористична збірка П.П.Глазового "Великі цяці" вийшла у світ 1956 р. Пізніше одна за одною з'явилися "Карикатури з натури" (1963), "Коротко і ясно" (1965), "Щоб вам весело було" (1967), "Мініатюри та гуморески" (1968), "Куміада" (1969), "Усмішки" (1971), "Смійтесь, друзі, на здоров'я" (1973), "Байки та усмішки" (1975), "Весела розмова" (1979), "Хай вам буде весело" (1981), "Сміхологія" (1982).
П.П.Глазовий зробив значний внесок і у дитячу літературу. В співавторстві з Ф.Маківчуком написані чудові дитячі книжки "Пушок і Дружок", "Старі друзі", "Про маленьке каченя Пушка та його друга, собаку Дружка" (1957). Разом із Б.Чалим створено казки "Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника" (1958). П.Глазовий - автор творів "Іванець-Бігунець" (1963), "Як сторінка, то й картинка" (1964), "Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу" (1965), "Перченя" (1966).
Серед останніх книжок - "Вибрані усмішки" (1992), "Веселий світ і чорна книга" (1996), збірка "Сміхослов" (1997). У них зібрані твори різних жанрів, зокрема байки, гумористичні, ліричні поезії, проза, жартівливі поеми ("Куміада", "Співучий гумор"), дитячі казки ("Барвінок") та ін. Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор Павла Прокоповича - доброзичливий, веселодайний:
Запитав сусід сусіда
У сучасному селі:
-А чого то твій кабанчик
Шкандиба на костилі?
Той сказав: - 3 харчами туго
Уривається терпець.
Я у нього задню ногу
Відрубав на холодець.
("Кабанчик").
І сатира, і гумор потребують сюжету, життєвого конфлікту чи протистояння. А звідси - підтекст, подвійне сприйняття, внутрішня іронія. Все це забезпечує розмаїття творчої палітри автора. В його сатиричних мініатюрах, традиційних байках, епіграмах, пародіях, казках для дітей і дорослих, інтермедіях, замальовках, гумористичній прозі, де розмову з читачем веде лукавий Чорнокнижник, сміх - не заради сміху. Кожен твір Павла Глазового спрямований проти конкретних виявів суспільного лиха:
Чоловік ногами в двері
Стукає вночі.
-Що, - питає жінка з хати, -
Загубив ключі?
-Ні, ключі в руці у мене.
Чуєш, як бряжчать?
Та з дверей пропала дірка,
Нікуди вставлять...
("Дірка").
У кожній гуморесці читач знаходить ті слова, які використовують саме в його містечку чи селищі, а це свідчить про те, що автор прислухається до всієї України, збирає дорогоцінні зерна народного сміхотворення звідусіль, навіть у найвіддаленіших куточках. Павло Прокопович спроможний майстерно завершити оповідь несподіваною кінцівкою:
Сіла баба біля столу,
Біблію чита.
Раптом двері рип -
в хату
Німець заліта.
- Гутен таг! - гука з порогу. -
Яйка, млеко, шпік! -
Баба Біблію відклала
Й сплюнула у бік.
- Про які ти яйка мелеш?
Де тепер вони? Ти ж поїв курей у мене
Ще під час війни. - В німця очі зразу стали
Вогкими від сліз.
- Я для вас гуманітарний
Підмога привіз... ("Байка про курячі яйка ").
Байкам Павла Глазового притаманні дотепність й влучність. Цікава його баєчка "Лауреат", в якій Ворон перемагає Солов'я у співі. А про те, як це йому вдалося, Ворон розповідає сам:
- А я йому, горластому, Пробив тім'я дзьобом.
У циклі "Езопівські усмішки" твори античного байкотворця Павло Прокопович "пересадив" на український грунт. Звучать вони яскраво й свіжо. Характерно , що у кожній байці своєрідна мораль: мораль-порада, мораль-афоризм, мораль-повчання, мораль-жарт.
І сьогодні Павло Глазовий - найвеселіший письменник в Україні. З його легкої руки пішли в світ пісенні гуморески у виконанні дуету "Бузина" та тріо "Дарницькі гречаники".
Подекуди критики звинувачують П.П.Глазового у надмірному використанні вульгаризмів та русизмів. Утім саме ці мовні засоби дозволяють авторові наочно показати і низьку мораль персонажів, і обмежений світогляд. Адже й сам поет висміює їхній "мовний норматив". Він зізнається, що: "Так і рветься з язика фраза різкувата".
Гуморист прагне бути максимально близьким до людей. Саме це дає йому можливість яскраво увиразнювати в нашому середовищі ті явища, які без дошкульного, незлостливого кепкування не поправити на краще ні гнівом, ні зневагою, ні навіть законом.
Поет часто звертається до контрастів між минулим і сучасним, запрошує читачів посміятися над "модерними здобутками". Влучним дотепом б'є він по таких живучих у суспільстві вадах, як неробство, недбалість, бюрократизм, пияцтво, хуліганство, неуцтво, зверхнє ставлення до жінки тощо.
Творчий ужинок поета - майже зо два десятка книжок, які зачитують до дір, безліч публікацій у періодиці, тисячі авторських виступів перед численними аудиторіями...
Вагомий внесок Павла Павловича Глазового в українську літературу відзначений орденом "За заслуги" (1997).
просто супер!!!!!!!!!!
Гумор Глазового мені подобався завжди....
нехай усі почитають...
дякую, що подали сюди ці гуморески!!!!!!!!
Раз подобається - підтримуйте цю гілку. ;) В Інеті повно його гуморесок. Тільки просьба не повторювати ті самі. :)
Павло ГЛАЗОВИЙ
БАЙКОГРАФІЯ
СВИНЯЧА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ
МЕТАМОРФОЗИ
- Лев у начальство витяг кабана.
Не знав, що в того голова дурна.
Таких ділов накоїв тупорилий,
що став для звірів білий світ не милий.
Усіх паскудив, мучив, заїдав.
Лев розізлився і наказа дав:
якщо кабан керує без кебети,
хай краще чистить в лісі туалети!
Отож читай та все на вус мотай.
Сьогодні ти, голубчику, начальник,
а завтра будеш чистить умивальник.
Чи, може й унітаз. Таке буває в нас.
МАРНОСЛАВСТВО
Старий орел гукав у гаї:
- Тут я найстарший чи не я?
Забороніть, заткніть навіки
того дурного солов'я.
Щебече цілими ночами,
то аж сміється, аж рила.
А про царя свого, про мене,
ні разу в пісні не згада.
Почувши це, кабан захрюкав:
- Ну де ж та правда? Де закон?
Забороняє соловейка
жорстокий деспот і бурбон.
А згодом сам в начальство
виліз отой кабан і повелів:
- Женіть із гаю в три шияки
крикливих дурнів-солов'їв!
Лящать, витьохкують, зарази,
аж гаєм котиться луна,
але не зволили ні разу
співать во славу кабана.
Ото ж бо й лихо, друзі милі,
що не самі лише орли,
а й недотепи тупорилі -
всі прагнуть слави і хвали.
ЛУКАВСТВО
В однім свинячім табуні
був ватажок талановитий.
Ніхто не міг його ні вбить,
ні в хитру пастку заманити.
По ньому били із рушниць,
за ним ганялись вовкодави,
та він ніде не падав ниць,
виходив з кожної облави.
Коли ж утомлений кабан
заснув у хащах на світанку,
лукавий підсвинок підліз
і перегриз йому горлянку,
бо заздрив, підлий, тайкома,
що рівних кабану нема.
Нехай собі затямить всяк:
в житті, в труді, в буденних справах
остерігайсь не так собак,
як тихих підсвинків лукавих.
ТЯГАНИНА
Гладкий кабан худого кабана
несправедливо вигнав з табуна.
Худий кабан у лісову управу
подав негайно скаргу чи заяву.
Управа справу переслала в суд.
І доки суд збирав матеріали
та доки свідків різних викликали,
гладкий кабан, на пуд, напевне, схуд.
Худого ж так замучили тривоги,
що він охляв і витяг ного.
Отож, не кваптеся, худі, шукати правду у суді!
ВЕРЕДЛИВІСТЬ
Купив дядько худу свинку - аж щетина дибом!
Та й став її годувати купованим хлібом.
Розжиріла, знахабніла свиня тупорила,
і хазяїну своєму якось заявила:
- Ви мені цим хлібом сала залили за шкуру.
Через нього зіпсувала всю свою фігуру.
Подивіться ви на мене, якою я стала:
ноги повні, наче довбні, талія пропала.
Діставайте вітаміни, не носіть мучного.
Я не хочу хліба їсти, бо вродить від нього!
- Отакі слова сказавши, люта і сердита,
зафутболила хлібину рилом із корита.
Наша байка коротенька натяка на того,
хто так ставиться по-свинськи до хліба святого.
ПИСАННЯ Й КУСАННЯ
Один дресирувальник років з п'ять
учив свиню писать і малювать,
та не навчилася нічому тупорила,
лише учителя за ногу укусила.
В літературі теж: хто не навчився писати,
той критиком стає, щоб іншого кусати.
АХІНЕЯ
Колись, гуляючи по волі без поводів і без сідла,
рисак у полі на роздоллі зустрів сердитого осла.
І той, з хвоста скрутивши двійку,
на рисака поліз у бійку.
До горла кидався весь час,
та не добився перемоги.
Рисак ударив тільки раз -
осел упав і витяг ноги.
Ту битву бачила свиня і потім так розповідала:
- У дурнуватого коня була стратегія невдала.
Осел же був, немов вогонь,
він наступ вів талановито:
рисак звихнув собі копито,
коли по морді бив його...
Так, ігноруючи усе, свиня ліпила ахінею,
зате лишився жить осел в легенді, створеній свинею.
ГРАЦІОЗНІСТЬ
Хвалилася та чванилась свиня:
- Я, сестроньки, пережену коня!
Всю зиму я полову їла ячну,
зате фігуру зберегла ізящну,
Не те, що там, в сусідньому селі,
в свиней одвисло сало до землі.
Ні грації, ні талії... Нічого.
Як можна опуститься до такого?
Наслухалася льоха балачок
від молодих сучасних жіночок,
та про фігуру піклуватись стала -
тепер чекай від неї сала!
САМОЗАКОХАНІСТЬ
У літній день напередодні свят
хтось почепив над фермою плакат:
у синім небі білий голуб лине,
а в нього в дзьобі - гілочка маслини.
На той плакат поглянула свиня і хрюкнула:
- Ну, що це за мазня?
Куди воно, на що воно годиться?
Якийсь там голуб... Теж мені ще птиця!
Сухенькі ніжки, пір'ячко та дзьоб.
А як, скажімо, здорово було 6,
якби узяв фотограф апарата
та зняв мене гарненько для плаката:
лежу отак, а у зубах буряк,
а біля мене - гарбузи і мак...
Не уявля нахабне і ледаще,
що є на світі щось за нього краще.
НАЧИТАНІСТЬ
Свиня під дубом віковим по горло жолудів наїлась,
добряче виспалась під ним і рити корінь заходилась.
Із дуба ворон крикнув їй:
- Це шкодить дереву! Не смій!
Свиня обурилась: - Ти хам! Ти тютя безголова!
Ти щось нове придумай сам - читала я Крилова.
А ти цитатчик, демагог, фальсифікатор, щоб ти здох!
Мораль тут ніби й не складна, та досить злободенна:
страшна свиня, коли вона начитана й письменна.
НІ СЕ, НІ ТЕ
"Чорт-знає. що воно. Ні се. ні те. Ніщо.
Літає хто-зна де і робить чорт-зна що.
Ніякий біс не зна, чого він там шукає,
тому довір'я вже давно не викликає". -
Отак одна свиня, що грамотна була,
характеристику писала на орла.
ВИКРИТТЯ
- Всі хвалять: голуб - чистота,
завжди гарненький, мов картинка,
а он у нього до хвоста
вчепилась жовта соломинка.
Ось цим і викрита брехня.
Всі голуби - то мацапури...
Так, рило виткнувши з баюри,
розводить критику свиня.
ЛЕДАЩО
Трудолюбивий садівник
чудесний виростив квітник.
Такого чуда неземного
ще не було ніде й ні в кого.
У той квітник одного дня
зайшла забрьохана свиня,
серед краси лягла тварюка,
на сонці ніжиться і хрюка:
- Чому фотографа нема?
Ану, покличте, хай зніма!
А садівник чого стовбичить?
Йому стояти тут не личить.
Тут я хазяйка, все моє, а він лиш фото зіпсує.
Бува: трудяще зробить справу,
а щось ледащо вкраде славу.
ГОНОР
Собака гордо мовила свит:
- Ага, я друг людині, а ти ні.
Свиня кирпата хрюкнула зухвало:
- Я не люблю дружити з ким попало.
ДАЛЕКОГЛЯДНІСТЬ
Свиня, уздрівши цуценя,
що спочивало в холодочку,
захрюкала: - Здоров, синочку!
Не втримався кабан один, обурився:
- То ж сучий син! Чого ти лащишся до нього?
Але свиня сказала строго:
- Воно сьогодні сучий син,
а підросте - увійде в чин,
то й пригадає, хто вітався,
а хто бундючна відвертався.
І вийшло точно по свині.
Минали, йшли за днями дні.
Із цуценяти виріс псюга.
Свиня радіє: - Маю друга!
А грубіяна-кабана
замучив псюга-сатана:
хвоста обгриз, обдер все рило,
хоч відправляй уже на мило.
Не зневажай собак дрібних,
великі пси виходять а них.
ЕЛЕГАНТНІСТЬ
Одна свиня поросною була.
П'ятьох маленьких свинок привела.
Її спитали: - А чому так мало?
Свиня сказала: - Вистачить п'яти.
Мені фігуру треба берегти.
Вважайте цю причину справедливою.
Чому б свині не буть красивою?
Пані Олю, дуже-дуже вам дякую, що ви колись мені підказали автора, як я на гілці про мовне питання його гумореску написала!!! Я б мабуть і досі не знала, що це Глазовий, бо у нас про нього мало хто чув:(
Нещодавно знайшла в магазині його книжку (дуже була здивована, такі книги у нас днем звогнем не відшукаєш), звичайно ж купила - отримала массу задоволення, тепер ходжу і всім знайомим читаю!!!:D
З розділу "Де беруться діти?"
Держись, Грицю!
Колись, було, мати каже
Маленькому Грицю:
— Загубишся на базарі.
Держись за спідницю.
Не ті тепер пішли мами,
Не ті тепер Гриці.
Не так легко тепер дітям
Дістать до спідниці...
Романтики
Гарну книжечку нову Читають хлоп'ята.
— Що це значить «романтизм»?
Питаються тата.
— О, знайшли про що питать! —
Блимнув той спідлоба.
— Це коли кістки болять.
Є така хвороба...
Дивовижне слово
Десь на вулиці матусю
Запитав хлопчина:
— А чи може без бельзину
їхати машина?
Мати вражена спинилась,
Вдарила в долоні:
— Звідки слово це взялося
В твоїм силіконі?!
Лелека
З пологового будинку
Повернулась мати.
— Тобі, синку, — пита батько,
Сестру показати?
— Звідкіля ж вона взялася? —
Питає хлоп'ятко.
— Нам приніс її лелека, —
Пояснює татко.
Хлопчик дивиться спідлоба,
Крутить головою:
— Звідкіля ж у нас лелеки
Візьмуться зимою?
Всі лелеки полетіли
В Африку далеку...
Краще, татку, ти спочатку
Покажи лелеку...
Харя
Баба сердиться на внука:
— Таке оглашенне...
Харя, чуєш? Повернися!
Харя, йди до мене!
Біля баби зупинився
Молодий мужчина:
— Що за слово?
Що за харя?
Це ж мала дитина!
Баба з місця підхопилась:
— Причепився даром!
Я ж не винна, що дитину
Названо Ерхаром
Іменини
Зібралися якось гості
В Козолупа Мини —
Випивали, відзначали
Його іменини.
Вийшов Мина із-за столу,
Взяв за руку тітку,
Та й пустився вибивати
Громову чечітку.
Раптом хлопчик-п'ятиліток
Вскочив у кімнату.
— Там тебе до телефону
Викликають, тату!
— Бач, синочку, всі вітають
Мину Козолупа!
— Ні... Питають, який дурень
У підлогу гупа!
:D :D :D
Ще мені дуже сподобався розділ "Армія, міліція та їхня амуніція"
Точний портрет
Обікрали стару бабу,
Сидить майже гола.
Прийшов сержант міліції
Складать протокола.
Розпитує про злодюгу,
Який він із себе.
— Здоровенний! — каже баба.
Похожий на тебе
Порушниця
Старшина бабусю лає
— Сорому не маєте.
Ви чого ото з трамваю
На ходу стрибаєте?
А бабуся з переляку
Жалібно захлипала:
— Та хіба ж то я стрибала?
Я, синочку, випала
Так точно!
Генерал зайшов на кухню:
Як, мовляв, там справи?
Які, мовляв, для солдатів
Готуються страви?
Взяв великий ополоник,
Витертий до блиску,
Черпнув чогось із виварки
У залізну миску
І тьопати заходився
З окрайчиком хліба.
— Звідки в супі, — запитує,
Нечищена риба?
Чом тут хвіст від оселедця
І лушпиння плава?
Це не їжа, а помиї,
Бурда, а не страва!
Кухар злякано поправив
Комірець на шиї
І сказав йому: — Так точно!
Ви їсте помиї...
Великий чин
Взяли торік у армію
Федька Каракузку.
А недавно він на місяць
Прибув у відпустку.
Все на ньому — як улите.
Чоботи блискучі.
Такі хлопці не бояться
Ні грому, ні тучі.
Прийшла внука провідати
Стара його бабка.
— Мундир, — каже, — в тебе добрий
І хороша шапка.
Тільки я на еполетах
Розуміюсь слабо.
Це який же чин у тебе?
— Я єфрейтор, бабо.
— Молодчина! — головою
Баба похитала. —
Це ж ти маєш офіцерів, Маєш генерала?
— Маю, бабо, — хлопець каже, —
Не бува без цього.
Баба пальцем насварилась
І сказала строго:
— Мундир в тебе, як улитий,
До діла пошитий,
Та я знаю твій характер:
Ти дуже сердитий.
Не зазнайся, хоч і маєш
Великого чина:
Не кричи на генерала,
Бо він теж людина.
А оцю особливо люблю:
Чудодійний борщ
Весела новела
Серед ночі в заметіль Стука хтось до хати:
— Гей, хазяєчко, чи пустиш
Переночувати?
Документи покажу вам,
Я боєць піхоти.
Позавчора йшли ми кросом,
Я відстав від роти.
Дві доби не їв ні крихти,
Приморозив ноги.
До своїх дійти не можу,
Замело дороги...
За дверима чути голос:
— Вірю вам прекрасно.
Я сама, а ви — мужчина...
Це мені опасно.
А солдат зубами дзвонить:
— Що тут опасатись?
Я ж два дні не їв нічого,
Не почну ж кусатись.
За дверима той же голос:
— Та воно то ясно...
Темна ніч, а ви — мужчина.
Це мені опасно.
А солдат уже аж плаче:
— Я ж не їв нічого.
Я ж голодний і холодний.
Чи ж мені до того?
Відчинила жінка двері,
Просить гостя в хату.
Насипає борщ гарячий,
Подає солдату.
З'їв солдат борщу тарілку,
Ще й добавки просить.
Як наївся, розігрівся,
— Мабуть, — каже, — досить.
Ти чудесна господиня,
Борщ у тебе класний,
І тепер я відчуваю,
Що стаю опасний.
:D :D :D
Далі буде...;)
Ображена Сара
З єврейського гумору
Каже Сара Абрамові:
— Вчора на базарі
Мене шльондрою назвали
Якісь п'яні харі...
А Абрам їй: —
В жизні всякі
Случаї бувають.
А чого ж ти туди ходиш,
Де всі тебе знають?
В серпні 2007 р в світ виходить книга Павла Глазового "Сміхологія", 900 гумористичних творів автора, з них 200 нових, які не виходили в попередніх виданнях. В 42 розділах охоплено всі сфери теперешнього життя, від дитинства і до старості людини. В своїх творах автор гостро висміює теперешніх "рускоязичьних" українців, які забувають про своє коріння. Гострий, влучний гумор не залишить байдужим будь-яку читацьку аудиторію.
email: smihologiya@ukr.net
smihologiya@bigmir.net
tel: 8-066-724-66-47
8-095-28-393-28
ПАВЛО ГЛАЗОВИЙ
СЕРЕД ТЕМНОЇ НОЧІ
Серед ночі Київ
Криється туманом.
Розмовляє вітер
З бронзовим Богданом.
— Облітав я,— каже,—
Вулиці всі чисто.
Як змінився Київ,
Це прадавнє місто!
Де вітри гуляли,
Там нові квартали...
А Богдан зітхає:
— Що там ті квартали…
Нині і кияни
Зовсім інші стали.
Я сто літ на площі
Днюю і ночую,
Але дуже рідко
Рідну мову чую.
ШВИДКИЙ ЖЕНИХ
Молодий мотоцикліст
Мчить, як вихор, через міст.
Гуркотить мотоциклет,
Як старе корито.
А назустріч старшина.
- Стій! - кричить сердито. -
Ви куди так летите?
Спішите в могилу?
- Ні, до загсу везу
Мотю свою милу.
- Що? - питає старшина. -
Я не бачу Моті.
- Значить, випала з сідла
Десь на повороті.
32 КУЛЬТУРА Й ХАЛТУРА
УВЕРТЮРА
Сидять в опернім театрі
Не десь, а в партері,
Вона і він. Надулися,
Наче дві тетері.
Бурчить вона: - Що за люди
Оті диригенти?
Могли б раніш настроїти
Свої інструменти.
Той цигика, той триндика,
Третій дме у дудку.
Затяг мене в цю оперу,
А ну тебе в будку!
Попереду літня жінка
Нахмурила брови:
- Тихо, - каже, - уверюра.
Припиніть розмови.
Та, що ззаду, огризнулась:
- Теж мені культура!
Це ще треба перевірить,
Хто з нас увертюра.
33 СЦЕНА Й АРЕНА
КУЛЬТПОХІД
Нарядилися солдати,
Наче на парад.
Перед строєм промовляє
Молодий комбат:
- Важко буде, трудно буде,
Знаю, хлопці, сам,
Що напружити всю волю
Доведеться вам.
Але труднощів боятись
Нам не до лиця:
Ми повинні додивитись
П’єсу до кінця.
Sergeygut
17.11.2008, 17:44
Шукаю байку "Сорока вийшла заміж за Орла" Там в кінці такі слова, "був Орел - нема Орла!" Може хто пам'ятає цю байку? Напишіть!
НАШІ ХЛОПЦІ
Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.
Минус не вам, автору. Плагиат однако.
Бойцовая Рыбка
17.11.2008, 18:04
Как это плагиат? Очень поучительная басня.
Как это плагиат? Очень поучительная басня.
Этому анекдоту сто лет в обед. :pardon:
Бойцовая Рыбка
17.11.2008, 18:28
Кстати, сейчас он абсолютно не актуален.
vBulletin версії 3.7.3, © 2000-2008, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2008