Т.Г. Шевченко

[Мих]

Тарас ШЕВЧЕНКО

* * *

Якби-то ти, Богдане п'яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на Замчище подививсь!
Упився б! здорово упивсь!
І препрославлений козачий
Розумний батьку!.. і в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь
Або в калюжі утопивсь,
В багні свинячім.

Амінь тобі, великий муже!
Великий, славний! та не дуже…
Якби ти на світ не родивсь
Або в колисці ще упивсь…
То не купав би я в калюжі
Тебе преславного. Амінь.

18 серпня 1859 в Переяславі

[Мих]

Тарас ШЕВЧЕНКО

* * *

За що ми любимо Богдана?
За те, що москалі його забули,
У дурні німчики обули
Великомудрого гетьмана.

1845-1846

[Мих]

Тарас ШЕВЧЕНКО

***

Та не дай, господи, нікому,
Як мені тепер, старому,
У неволі пропадати,
Марне літа коротати.

Он піду я степом-лугом
Та розважу свою тугу.
«Не йди,— кажуть,— з ції хати
Не пускають погуляти».

[Друга половина 1848,
Косарал]

[Мих]

Тарас ШЕВЧЕНКО

***

Зійшлись, побрались, поєднались,
Помолоділи, підросли.
Гайок, садочок розвели
Кругом хатини. І пишались,
Неначе князі. Діти грались,
Росли собі та виростали...
Дівчаток москалі украли,
А хлопців в москалі забрали,
А ми неначе розійшлись,
Неначе брались — не єднались.

5 декабря [1860,
С.-Петербург]

[Мих]

Тарас ШЕВЧЕНКО

Великий льох

(Містерія)

Положил еси нас [поношение]
соседом нашим, подражнение й
поругание сущим окрест нас. По-
ложил еси нас в притчу во языцех,
покиванию главыі в людех.
Псалом 43, ст. 14 й 15

Три душі

Як сніг, три пташечки летіли
Через Суботове і сіли
На похиленному хресті
На старій церкві. «Бог простить:
Ми тепер душі, а не люди.
А відціля видніше буде,
Як той розкопуватимуть льох.
Коли б вже швидше розкопали,
Тойді б у рай нас повпускали.
Бо так сказав Петрові бог:
«Тойді у рай їх повпускаєш,
Як все москаль позабирає,
Як розкопа великий льох».

I

Як була я людиною,
То Прісею звалась;
Я отутечки родилась,
Тут і виростала.
Отут, було, на цвинтарі
Я з дітьми гуляю,
І з Юрусем гетьманенком !
У піжмурки граєм.
А гетьманша, було, вийде
Та й кликне в будинок,
Он де клуня. А там мені
І фіг, і родзинок —
Всього мені понадає
І на руках носить...
А з гетьманом як приїдуть
Із Чигрина гості,
То це й шлють, було, за мною.
Одягнуть, обують,
І гетьман бере на руки,
Носить і цілує.
Отак-то я в Суботові
Росла, виростала!
Як квіточка; і всі мене
Любили й вітали.
І нікому я нічого,
Ніже злого слова,
Не сказала. Уродлива
Та ще й чорноброва.
Всі на мене залицялись
І сватати стали;
А у мене, як на теє,
Й рушники вже ткались.
От-от була б подавала,
Та лихо зустріло!
Вранці-рано, в пилипівку,
Якраз у неділю,
Побігла я за водою...
Вже й криниця тая
Замуліла і висохла!
А я все літаю!..
Дивлюсь — гетьман з старшиною.
Я води набрала
Та вповні шлях і перейшла;
А того й не знала,
Що він їхав в Переяслав
Москві присягати!..
І вже ледви я, наледви
Донесла до хати —
Оту воду... чом я з нею
Відер не побила!
Батька, матір, себе, брата,
Собак отруїла
Тію клятою водою!
От за що караюсь,
От за що мене, сестрички,
І в рай не пускають.

II

А мене, мої сестрички,
За те не впустили,
Що цареві московському
Коня напоїла
В Батурині; як він їхав
В Москву із Полтави.
Я була ще недолітком,
Як Батурин славний
Москва вночі запалила,
Чечеля убила,
І малого, і старого
В Сейму потопила.
Я меж трупами валялась
У самих палатах
Мазепиних... Коло мене
І сестра, і мати
Зарізані, обнявшися,
Зо мною лежали;
І насилу-то, насилу
Мене одірвали
Од матері неживої.
Що вже я просила
Московського копитана,
Щоб і мене вбили.
Ні, не вбили, а пустили
Москалям на грище!
Насилу я сховалася
На тім пожарищі.
Одна тілько й осталася
В Батурині хата!
І в тій хаті поставили
Царя ночувати,
Як вертавсь із-під Полтави.
А я йшла з водою
До хатини... а він мені
Махає рукою,
Каже коня напоїти,
А я й напоїла!..
Я не знала, що я тяжко,
Тяжко согрішила!
Ледве я дійшла до хати,
На порозі впала.
А назавтра, як цар вийшов,
Мене поховала
Та бабуся, що осталась
На тій пожарині
Та ще й мене привітала
В безверхій хатині.
А назавтра й вона вмерла
Й зотліла у хаті,
Бо нікому в Батурині
Було поховати.
Уже й хату розкидали
І сволок з словами
На угілля попалили!..
А я над ярами
І степами козацькими
І досі літаю!
І за що мене карають,
Я й сама не знаю?
Мабуть, за те, що всякому
Служила, годила...
Що цареві московському
Коня напоїла!..

III

А я в Каневі родилась.
Ще й не говорила,
Мене мати ще сповиту
На руках носила,
Як їхала Катерина
В Канів по Дніпрові.
А ми з матір'ю сиділи
На горі в діброві.
Я плакала; я не знаю,
Чи їсти хотілось?
Чи, може, що в маленької
На той час боліло?
Мене мати забавляла,
На Дніпр поглядала;
І галеру золотую
Мені показала,
Мов будинок. А в галері
Князі, і всі сіли
Воєводи... і меж ними
Цариця сиділа.
Я глянула, усміхнулась...
Та й духу не стало!
Й мати вмерла, в одній ямі
Обох поховали!
От за що, мої сестриці,
Я тепер караюсь,
За що мене на митарство
Й досі не пускають.
Чи я знала, ще сповита,
Що тая цариця —
Лютий ворог України,
Голодна вовчиця!..
Скажіте, сестриці?

«Смеркається. Полетимо
Ночувати в Чуту.
Як що буде робитися,
Відтіль буде чути».
Схопилися, білесенькі,
І в ліс полетіли,
І вкупочці на дубочку
Ночувати сіли.

Три ворони

1

Крав! крав! крав!
Крав Богдан крам,
Та повіз у Київ,
Та продав злодіям
Той крам, що накрав.

2

Я в Парижі була
Та три злота з Радзівіллом
Та Потоцьким пропила.

3

Через мост идет черт,
А коза по воде:
Быть беде. Быть беде.

[Мих]

Отак кричали і летіли
Ворони з трьох сторон і сіли
На маяку, що на горі
Посеред лісу, усі три.
Мов на мороз, понадувались,
Одна на другу позирали;
Неначе три сестри старі,
Що дівували, дівували,
Аж поки мохом поросли.

1

Оце тобі, а це тобі.
Я оце літала
Аж у Сибір: та в одного
Декабриста вкрала
Трохи жовчі. От, бачите,
Й є чим розговіться!
Ну, а в твоїй Московщині
Є чим поживиться?
Чи чортма й тепер нічого?

3

Э... сестрица, много:
Три указа накаркала
На одну дорогу...

1

На яку це? на ковану?
Ну, вже наробила...

3

Да шесть тысяч в одной версте
Душ передушила...

1

Та не бреши, бо тілько п'ять.
Та й то з фоном Корфом
Ще й чваниться, показує
На чужу роботу!
Капусниця! закурена...
А ви, пості-пані?
Бенкетуєте в Парижі,
Поганці погані!
Що розлили з річку крові
Та в Сибір загнали
Свою шляхту, то вже й годі,
Уже й запишались.
Ач, яка вельможна пава...

2 і 3

А ти що зробила??

1

А дзуськи вам питать мене!
Ви ще й не родились,
Як я отут шинкувала
Та кров розливала!
Дивись, які! Карамзіна,
Бачиш, прочитали!
Та й думають, що ось-то ми!
А дзусь, недоріки!
В колодочки ще не вбились,
Безпері каліки!..

2

Ото, яка недотика!
Не та рано встала,
Що до світа упилася...
А та, що й проспалась!

1

Упилася б ти без мене
З своїми ксьондзами? —
Чортма хисту! Я спалила
Польщу з королями;
А про тебе, щебетухо,
І досі б стояла.
А з вольними козаками
Що я виробляла?
Кому я їх не наймала,
Не запродавала?
Та й живущі ж, проклятущі!
Думала, з Богданом
От-от уже поховала.
Ні, встали, погані,
Із шведською приблудою...
Та й тойді ж творилось!
Аж злішаю, як згадаю...
Батурин спалила,
Сулу в Ромні загатила
Тілько старшинами
Козацькими... а такими,
Просто козаками,
Фінляндію засіяла;
Насипала бурта
На Орелі... на Ладогу
Так гурти за гуртом
Виганяла та цареві
Болота гатила.
І славного Полуботка
В тюрмі задушила.
Отойді-то було свято!
Аж пекло злякалось.
Матер божа у Ржавиці
Вночі заридала.

3

Й я таки пожила:
С татарами помутила,
С мучителем покутила,
С Петрухою попила,
Да немцам запродала.

1

Та ти добре натворила:
Так кацапів закрепила
У німецькі кайдани —
Хоч лягай та й засни.
А в мене ще, враг їх знає,
Кого вони виглядають?
Вже ж і в крепость завдала,
І дворянства страшну силу
У мундирах розплодила,
Як тих вошей розвела;
Все вельможнії байстрята!
Вже ж і Січ їх бісновата
Жидовою поросла.
Та й москаль незгірша штука:
Добре вміє гріти руки!
І я люта, а все-таки
Того не зумію,
Що москалі в Україні
З козаками діють.
Ото указ надрукують:
«По милості божій,
І ви наші, і все наше,
І гоже й негоже!»
Тепер уже заходились
Древности шукати
У могилах... бо нічого
Уже в хаті взяти;
Все забрали любісінько.
Та лихий їх знає,
Чого вони з тим поганим
Льохом поспішають?
Трошки, трошки б підождали,
І церква б упала...
Тойді б разом дві руїни
В П ч е л е описали...

2 і З

Чого ж ти нас закликала?
Щоб на льох дивиться?

1

Таки й на льох. Та ще буде
Два дива твориться.
Сю ніч будуть в Україні
Родиться близнята.
Один буде, як той Ґонта,
Катів катувати!
Другий буде... оце вже наш!
Катам помагати —
Наш вже в череві щипає...
А я начитала,
Що, як виросте той Ґонта,
Все наше пропало!
Усе добре поплюндрує
Й брата не покине!
І розпустить правду й волю
По всій Україні!
Так от бачите, сестриці,
Що тут компонують!
На катів та на все добре
Кайдани готують!

2

Я золотом розтопленим
Заллю йому очі!..

1

А він, клятий недолюдок,
Золота не схоче.

3

Я царевыіми чинами
Скручу ему руки!..

2

А я зберу з всього світа
Всі зла і всі муки!..

1

Ні, сестриці. Не так треба.
Поки сліпі люде,
Треба його поховати,
А то лихо буде!
Он бачите, над Києвом
Мітла простяглася,
І над Дніпром і Тясмином
Земля затряслася.
Чи чуєте? Застогнала
Гора над Чигрином.
О!.. Сміється і ридає
Уся Україна!
То близнята народились,
А навісна мати
Регочеться, що Йванами
Обох буде звати!
Полетімо!..

Полетіли
Й летячи співали:

1

Попливе наш Іван
По Дніпру у Лиман
З кумою.

2

Побіжить наш ярчук :
В ірій їсти гадюк
Зо мною.

3

Как хвачу да помчу,
В самый ад полечу
Стрелою.

[Мих]

Три лірники

Один сліпий, другий кривий,
А третій горбатий
Йшли в Суботов про Богдана
Мирянам співати.

1

Що то, сказано, ворони.
Уже й помостили,
Мов для їх те сідало
Москалі зробили.

2

А для кого ж? Чоловіка,
Певне, не посадять
Лічить зорі...

1

Ти то кажеш.
А може, й посадять
Москалика або німця.
А москаль та німець
І там найдуть хлібець.

3

Що це таке верзете ви?
Які там ворони?
Та москалі, та сідала?
Нехай бог боронить!
Може, ще нестись заставлять,
Москаля плодити.
Бо чутка є, що цар хоче
Весь світ полонити.

2

А може, й так! Так на чорта ж
їх на горах ставить?
Та ще такі височенні,
Що й хмари достанеш,
Як вилізти...

3

Так от же що:
Ото потоп буде,
Пани туда повилазять
Та дивиться будуть,
Як мужики тонутимуть.

1

Розумні ви люди,
А нічого не знаєте!
То понаставляли
Ті фігури он для чого:
Щоб люди не крали
Води з річки — та щоб нишком
Піску не орали,
Що скрізь отам за Тясьмою.

2

Чортзна-що провадить!
Нема хисту, то й не бреши.
А що, як присядем
Отутечки під берестом
Та трохи спочинем! —
Та в мене ще шматків зо два
Є хліба в торбині,
То поснідаєм в пригоді,
Поки сонце встане...

Посідали. «А хто, братця,
Співа про Богдана?»

3

Я співаю. І про Ясси,
І про Жовті Води,
І містечко Берестечко.

2

В великій пригоді
Нам сьогодні вони стануть!
Бо там коло льоху
Базар люду насходилось
Та й панства не трохи.
От де нам пожива буде!
Ану, заспіваєм!
Проби ради...

1

Та цур йому!
Лучче полягаєм
Та виспимось. День великий.
Ще будем співати.

3

І я кажу: помолимось
Та будемо спати.

Старці під берестом заснули;
Ще сонце спить, пташки мовчать,
А коло льоху вже проснулись
І заходилися копать.
Копають день, копають два,
На третій насилу
Докопалися до муру
Та трохи спочили.
Поставили караули.
Ісправник аж просить,
Щоб нікого не пускали,
І в Чигрин доносить
По начальству. Приїхало
Начальство мордате,
Подивилось. «Треба,— каже,—
Своди розламати,
Вєрнєй дєло...» Розламали
Та й перелякались!
Костяки в льоху лежали
І мов усміхались,
Що сонечко побачили.
От добро Богдана!
Черепок, гниле корито
Й костяки в кайданах!
Якби в ф о р м е н и х, то добре:
Вони б ще здалися...
Засміялись... а ісправник
Трохи не сказився!
Що нічого, бачиш, взяти,
А він же трудився!
І день і ніч побивався,
Та в дурні й убрався.
Якби йому Богдан оце
У руки попався,
У москалі заголив би,
Щоб знав, як дурити
Правительство!! Кричить, біга,
Мов несамовитий.
Яременка* в пику пише,
По-московській лає
Увесь народ. І на старців
Моїх налітає.
«Вы што делаете, плуты!!»
«Та ми, бачте, пане,
Співаємо про Богдана...»
«Я вам дам Богдана,
Мошенники, дармоеды!
Й песню сложили
Про такого ж мошенпика...»
«Нас, пане, навчили...»
«Я вас навчу! Завалить им!»
Взяли й завалили —
Випарили у московській
Бані-прохолоді.
Отак пісні Богданові
Стали їм в пригоді!!..
Так малий льох в Суботові
Москва розкопала!
Великого ж того льоху
Ще й не дошукалась.

[1845, Миргород].

[Мих]

Тарас ШЕВЧЕНКО

***

Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають,
Що й за труди не находять!
Отак-то, Богдане!
Занапастив єси вбогу
Сироту Украйну! За те ж тобі така й дяка.
Церков-домовину
Нема кому полагодить!!
На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила!
Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли.
Отаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав приятелям,
А їм і байдуже.
Кажуть, бачиш, що все то те
Таки й було наше,
Що вони тілько наймали
Татарам на пашу
Та полякам... Може, й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються ж з України
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна .
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

21 октября 1845,
Марьинское

[Mafija]

Мих, я так розумію, що тут Ви навели вірші, які були вирізані радянською цензурою, бо у Кобзарях тих часів я їх не знаходив (Якби-то ти, Богдане п"яний, Великий льох). У новому Кобзарі вони вже є.
Кобзар тут:
http://poetry.uazone.net/kobzar/zmist.html

У Харкові до пам"ятника Шевченка у числі перших поклав квіти "Русский блок", але вистачило розуму не реагувати. А от у Києві знов провокації. Для чого? Хочу спитати, а хто як до цього ставиться, чи треба не пускати до пам"ятника певних осіб, чи ми не маємо такого права?

[Мих]

Про Росію Шевченко писав не з великою любовю і це зрозуміло. Але Рускій блок розуміє, що не поважати Шевченка - це стати політичним трупом, тому вони мусять це робити. Але як тут не скористатися можливістю і не організувати якусь провокацію?

[levandivka]

<...>Рускій блок розуміє, що не поважати Шевченка - це стати політичним трупом, тому вони мусять це робити. Але як тут не скористатися можливістю і не організувати якусь провокацію?
Підозрюю зворотнє - очікування завороушки з можливісю попіаритися

[Мих]

Підозрюю зворотнє - очікування завороушки з можливісю попіаритися

Ви напевно праві. День народження поета перетворили на день провокації.

[zet]

Видела я интервью нашей "Аномалиии", т.е. Шуфрича на 5-м канале. :mad:
Его спрашивают почему порядок у памятника не был обеспечен, а он отвечает, что экономика в Украине достигает невиданых высот (может замеры только в своем кармане проводил :confused: :o ).

[Мих]

Видела я интервью нашей "Аномалиии", т.е. Шуфрича на 5-м канале:D :D :D :D

[Полковник]

Ребята, только без обид, что ЮБИЛЕЙ какой-то? Мне жена сообщила, что показывали Киев и памятник товарищу Шевченко по телику. А я не в курсах. :(

[Оля]

Ребята, только без обид, что ЮБИЛЕЙ какой-то? Мне жена сообщила, что показывали Киев и памятник товарищу Шевченко по телику. А я не в курсах. :(

Полковнику... А ще так пишаєтеся, що Ви зі Львова! :( 9-10 березня -Шевченківські дні! Тобто 9 березня - день народження, а 10 березня - день смерті.

[Полковник]

Полковнику... А ще так пишаєтеся, що Ви зі Львова! :( 9-10 березня -Шевченківські дні! Тобто 9 березня - день народження, а 10 березня - день смерті.

Спасибо, понял.

[Liliyah Romanova]

Хочу поділитися лінком на сторінку про Шевченка (http://kobzar.info/). Оформлення трохи солодкаве, та я цей сайт люблю за можливість переглянути Шевченкове малярство (http://kobzar.info/kobzar/works/pictures/). Усім рекомендую!

[Мих]

http://kobzar.info/kobzar/works/pictures/1859/09/30/59.html

[Полковник]

http://kobzar.info/kobzar/works/pictures/1859/09/30/59.html
Мих, сами - то поняли, что сделали?
У меня, например, ни фига не открывается!

[Мих]

Хотів попробувати малюнок Шевченка вставити - не вийшло. Але я зможу.

[Полковник]

Хотів попробувати малюнок Шевченка вставити - не вийшло. Але я зможу.

Мих, давай, давай! Сможешь, Получится! Верю!!!!

[Мих]

Полковнику, я тут експерименти різні з компютером роблю, а крім того зараз буде бокс. Кличко буде бити американця. Вибачте за флуд.

[levandivka]

Хотів попробувати малюнок Шевченка вставити - не вийшло. Але я зможу.
Миху, Ви вставили не той лінк: в буфер треба копіювати властивості малюнку (URL зображення, викликаються правою кнопкою миші - http://kobzar.info/img/photo/59.jpg , а не "/59.htm).
Тоді вийде таке:
http://kobzar.info/img/photo/59.jpg

[Мих]

Миху, Ви вставили не той лінк: в буфер треба копіювати властивості малюнку (URL зображення, викликаються правою кнопкою миші - http://kobzar.info/img/photo/59.jpg , а не "/59.htm).


Красно дякую!

[Полковник]

Миху, Ви вставили не той лінк....:

Да, действительно, классно! А попы какие! Спасибо товарищу Шевченко!

[young]

Ппочитав недавно дві його повісті і зрозумів, що Шевченко не гірше Гоголя чи Пушкіна писав прозу..

[Полковник]

Ппочитав недавно дві його повісті і зрозумів, що Шевченко не гірше Гоголя чи Пушкіна писав прозу..
Ну, и ЗДОРОВО! Действительно, Великий писатель и поэт! Разве кто-то ЭТО оспаривает:confused:

[young]

Ну, и ЗДОРОВО! Действительно, Великий писатель и поэт! Разве кто-то ЭТО оспаривает:confused:
Просто всі звикли розглядати Шевченка як поета, але його проза теж заслуговує уваги..

[Полковник]

Просто всі звикли розглядати Шевченка як поета, але його проза теж заслуговує уваги..
Однозначно!

Рабы, холопы, грязь Москвы,
Варшавский мусор ваши паны, -
И гетманы и атаманы!

О ком это ОН?

[Viktoria Jichova]

Шевченко був ме лише поетом та письменником, але також визначним художником.:)

[пупер]

шевченко — геній....

чому я так вважаю?...
якщо вірші легко вчаться і мають глибокий сенс — геній...
художник теж був нівроку...

от петрарку я не люблю....
сонети — ацтой....

[avtimn]

До чергових Шевченкових роковин

До Тараса тричі на рік черги хизування:
В день народження, в дні смерті й перепоховання.

До наступного приливу "жалоби й шаноби"
Залишився лише місяць, то ж готуйтесь, сноби.

Про Шевченка всі писати начебто готові -
І поголені, й вусаті, а душею хто ви?

Тричі на рік - ось вам шана генію країни!
Справді можуть хизуватись діти України -

"Славних прадідів великих онуки погані".
То коли Тарас діждеться заповіту дані?

А діждати дуже просто - хай в Державнім гимні
Хоч рядок, хоч два - Шевченка, бо найлегітимні!

Щоб із кожним виконанням головної пісні,
Хто почує, враз відчує із ним зв'язок тісний!

А що буде також тричі, й не на рік, а щодня,
Між людьми із часом зникне забуття безодня.