Блаженний
07.03.2007, 08:07
Видання релігійної громади християн "Блаженний Світ"
Уроки Духовності: ТАК ВЧИТЬ ХРИСТОС
ПРО МОЛИТВУ
Як треба молитися? Христос нам дає два способи, як це потрібно робити. ПЕРШИЙ СПОСІБ – колективна молитва. Ісус каже: “Ви ж моліться отак: “Отче наш...” (Мт.6:9). Він звертається до нас, як до колективу, у множині - “ви”, і вказує конкретно – “отак”, і не інакше; щоб не проказували зайвого: “А як молитеся, не проказуйте зайвого...” (Мт.6:7). “Не проказуйте зайвого, як ті погани, - бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє багатослів’я”. (Мт.6:7). Христос також наказує нам: “А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди.” (Мт.6:5). Тому, під час колективної молитви “Отче наш...", усі присутні мають закрити очі, щоб їх не бачили люди. Таким чином, людина, закривши очі, не бачить, як моляться оточуючі; а ті, у свою чергу, не бачать, як молиться вона. Цим самим, всі присутні на колективній молитві, не відволікають свою увагу. Говорячи сучасною науковою мовою, людина, яка закрила очі, розслабилась й зосередилась на молитві, автоматично переключає роботу свого мозку з бета, на альфа випромінювання, а це є входженням у стан медитації, легкий транс. До речі, колективну молитву “Отче наш...” озвучує одна людина - пресвітер, (домоправитель... щоб давати Харч (Знання) визначену своєчасно) (Лк.12:42), а всі, інші, внутрішнім голосом повторюють за нею. Адже людина, яка промовляє молитву “Отче наш...”, звертається до Бога від імені колективу: “хліба нашого... дай нам... і прости нам... як і ми прощаємо кривдникам нашим... і не введи нас... але визволи нас...”, а не як від себе самої, наприклад, хліба мого... дай мені... і прости мене і т. д. Існує лише одна колективна молитва – це молитва “Отче наш...”, яку дав нам Ісус Христос від Бога. Усі інші “колективні молитви”, які мають місце в лицемірів – це результат людської літературної творчості.
ДРУГИЙ СПОСІБ – це індивідуальна (персоніфікована) молитва. Ісус каже: “А ти, коли молишся, “увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися” Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.” (Мт.6:6). Христос, у даному випадку, вже звертається в однині – “ти” і використовує метафори, говорить у переносному значені, образно-поетичною мовою: “увійди до своєї комірчини” – внутрішнього світу, з концентруйся на своєму проханні до Бога; “зачини свої двері” – своє “Я”, “і помолися” (попроси) таємно. Твоє індивідуальне прохання, крім Бога, ніхто не повинен знати. Спілкування з Богом, говорячи сучасною мовою, має бути інтимним і не багатослівним: ”Бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!” (Мт.6:8).
Треба постійно пам’ятати, що наше прохання (молитва), як нам указує Христос, має бути направлене тільки до Одного Бога. Ісус говорить людям: ”Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, - скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!” (Мт.7:11). Тому вклонятися й служити треба виключно Одному лише Богові і нікому іншому, навіть Ісусові: ”Господові Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!” (Мт.4:10), – наголошує Ісус Христос. Лицеміри, нехтуючи Його Словами (ВИСЛОВЛЮВАННЯМИ), рясно моляться до різного роду “святих”, поклоняються, служать їм і просять у них, покладаючи на них свої надії, створюючи цим самим собі власних ідолів у людській подобі, які при житті були психічно хворими, кровожерливими маніяками, але ревно служили “церкві” лицемірів, наприклад, так званий “святий” князь Володимир, який хрЕстив (назва ритуалу походить від слова хрЕст – засобу вбивства Христа) Київську Русь і мав гарем із тисячі наложниць, російський цар Іван Грозний, що хворів на сифіліс і вбив власного сина. Лицеміри навіть Небесного Отця зображають на картинах-образах у вигляді сивобородого дідуся, не усвідомлюючи, що: ”Бог є Дух...” (Ів.4:24). Тому намалювати не можливо Того, Кого ніколи ніхто з людей не бачив: ”Але ви... ані виду Його не бачили”(Ів.5:37), - каже Ісус.
Уроки Духовності: ТАК ВЧИТЬ ХРИСТОС
ПРО МОЛИТВУ
Як треба молитися? Христос нам дає два способи, як це потрібно робити. ПЕРШИЙ СПОСІБ – колективна молитва. Ісус каже: “Ви ж моліться отак: “Отче наш...” (Мт.6:9). Він звертається до нас, як до колективу, у множині - “ви”, і вказує конкретно – “отак”, і не інакше; щоб не проказували зайвого: “А як молитеся, не проказуйте зайвого...” (Мт.6:7). “Не проказуйте зайвого, як ті погани, - бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє багатослів’я”. (Мт.6:7). Христос також наказує нам: “А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди.” (Мт.6:5). Тому, під час колективної молитви “Отче наш...", усі присутні мають закрити очі, щоб їх не бачили люди. Таким чином, людина, закривши очі, не бачить, як моляться оточуючі; а ті, у свою чергу, не бачать, як молиться вона. Цим самим, всі присутні на колективній молитві, не відволікають свою увагу. Говорячи сучасною науковою мовою, людина, яка закрила очі, розслабилась й зосередилась на молитві, автоматично переключає роботу свого мозку з бета, на альфа випромінювання, а це є входженням у стан медитації, легкий транс. До речі, колективну молитву “Отче наш...” озвучує одна людина - пресвітер, (домоправитель... щоб давати Харч (Знання) визначену своєчасно) (Лк.12:42), а всі, інші, внутрішнім голосом повторюють за нею. Адже людина, яка промовляє молитву “Отче наш...”, звертається до Бога від імені колективу: “хліба нашого... дай нам... і прости нам... як і ми прощаємо кривдникам нашим... і не введи нас... але визволи нас...”, а не як від себе самої, наприклад, хліба мого... дай мені... і прости мене і т. д. Існує лише одна колективна молитва – це молитва “Отче наш...”, яку дав нам Ісус Христос від Бога. Усі інші “колективні молитви”, які мають місце в лицемірів – це результат людської літературної творчості.
ДРУГИЙ СПОСІБ – це індивідуальна (персоніфікована) молитва. Ісус каже: “А ти, коли молишся, “увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися” Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.” (Мт.6:6). Христос, у даному випадку, вже звертається в однині – “ти” і використовує метафори, говорить у переносному значені, образно-поетичною мовою: “увійди до своєї комірчини” – внутрішнього світу, з концентруйся на своєму проханні до Бога; “зачини свої двері” – своє “Я”, “і помолися” (попроси) таємно. Твоє індивідуальне прохання, крім Бога, ніхто не повинен знати. Спілкування з Богом, говорячи сучасною мовою, має бути інтимним і не багатослівним: ”Бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!” (Мт.6:8).
Треба постійно пам’ятати, що наше прохання (молитва), як нам указує Христос, має бути направлене тільки до Одного Бога. Ісус говорить людям: ”Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, - скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!” (Мт.7:11). Тому вклонятися й служити треба виключно Одному лише Богові і нікому іншому, навіть Ісусові: ”Господові Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!” (Мт.4:10), – наголошує Ісус Христос. Лицеміри, нехтуючи Його Словами (ВИСЛОВЛЮВАННЯМИ), рясно моляться до різного роду “святих”, поклоняються, служать їм і просять у них, покладаючи на них свої надії, створюючи цим самим собі власних ідолів у людській подобі, які при житті були психічно хворими, кровожерливими маніяками, але ревно служили “церкві” лицемірів, наприклад, так званий “святий” князь Володимир, який хрЕстив (назва ритуалу походить від слова хрЕст – засобу вбивства Христа) Київську Русь і мав гарем із тисячі наложниць, російський цар Іван Грозний, що хворів на сифіліс і вбив власного сина. Лицеміри навіть Небесного Отця зображають на картинах-образах у вигляді сивобородого дідуся, не усвідомлюючи, що: ”Бог є Дух...” (Ів.4:24). Тому намалювати не можливо Того, Кого ніколи ніхто з людей не бачив: ”Але ви... ані виду Його не бачили”(Ів.5:37), - каже Ісус.